Постанова ВП-ВС щодо порядку повернення коштів банками з тимчасовою адміністрацією недержавним пенсійним фондам

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

16 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/22513/17

Провадження № 12-5гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Власова Ю. Л.,

суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

представника позивача - Олійника О. С.,

представників відповідача - Заплішної О. Д., Гуленка Ю. М.,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року(колегія у складі: головуючого судді Кравчука Г. А., суддів Козир Т. П., Коробенка Г. П.) у справі № 910/22513/17

за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду «Причетність»

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк»,

про стягнення безпідставно набутих коштів, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 851 480,29 грн, та

УСТАНОВИЛА:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. 13 грудня 2017 року Відкритий недержавний пенсійний фонд «Причетність» (далі - ВНПФ «Причетність», позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач), у якому просив стягнути 851 480,29 грн, з яких 458 695,90 грн - заборгованість з повернення основної суми вкладу за договором, 349 526,28 грн - інфляційні втрати, нараховані за період неповернення основної суми вкладу; 34 044,03 грн - 3 відсотки річних, нараховані за період неповернення; 5 017,96 грн - заборгованість з повернення нарахованих відсотків на суму вкладу за договором; 3 823,43 грн - інфляційні втрати, нараховані за період неповернення відсотків; 372,43 грн - 3 відсотки річних, нараховані за період неповернення відсотків.

1.2. Позов обґрунтував тим, що на підставі депозитного договору (мобільний) від 26 березня 2014 року № ДЕП/4247.15 (далі - депозитний договір) ВНПФ «Причетність» інвестував у Публічне акціонерне товариство «Український бізнес банк» (далі - ПАТ «Укрбізнесбанк», банк, третя особа) пенсійні активи Фонду в розмірі 458 695,90 грн як строковий вклад до 27 листопада 2014 року. У зазначений строк вклад ПАТ «Укрбізнесбанк» не повернуто.

1.3. Національним банком України прийняті рішення від 25 грудня 2014 року №844 «Про віднесення ПАТ «Укрбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних» та від 23 квітня 2015 року № 265 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрбізнесбанк». Із цього часу управління останнім здійснюється відповідачем через уповноважених ним осіб.

1.4. Неповернення відповідачем належних позивачу коштів, зокрема, на його вимогу від 23 листопада 2017 року № 01/190 суперечить статті 48 Закону від 09 липня 2003 року № 1057-IV«Про недержавне пенсійне забезпечення» (далі - Закон№ 1057-IV), згідно з якою пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.

1.5. У зв`язку із зазначеною бездіяльністю відповідача та третьої особи, неналежним виконанням ними встановленого статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обов`язку повернути безпідставно набуті пенсійні активи позивачу заподіяно майнову шкоду, що виразилась у знеціненні грошових коштів у період розпорядження ними відповідачем, а також у неотриманому доході, який міг отримати позивач від використання цих коштів. Вказана шкода підлягає відшкодуванню відповідачем відповідно до статті 1166 ЦК України та частини третьої статті 17 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).

1.6. Під час розгляду справи місцевим судом позивач тричі подавав заяви про зміну підстав позову. Останньою заявою, поданою до суду 27 лютого 2018 року та прийнятою судом, позивач послався на невиконання відповідачем норм статті 1212 ЦК України щодо неповернення безпідставно утриманого вкладу, чим позивачу було спричинено майнову шкоду, яка виразилась у знеціненні грошових коштів у період розпорядження ними відповідачем, а також у неотриманому доході, який міг отримати позивач від використання цих коштів. Також позивач послався на порушення його права на мирне володіння майном, що гарантується нормами міжнародного та національного права.

1.7. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що він не є стороною депозитного договору, укладеного між позивачем та третьою особою. Грошові кошти позивача ні на підставі депозитного договору, ні в будь-які інші порядок і спосіб йому ніколи не передавалися та ним не набувалися, тому застосування до спірних відносин статті 1212 ЦК України є безпідставним.

1.8. На підставі постанов Правління Національного банку України від 25 грудня 2014 року № 844, від 23 квітня 2015 року № 265 та рішення Фонду від 24 квітня 2015 року № 87 ПАТ «Укрбізнесбанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних, розпочато процедуру ліквідації банку. З метою виявлення всіх кредиторів у газеті «Голос України» № 78(6082) від 30 квітня 2015 року надруковано оголошення про початок процедури ліквідації банку. Посилаючись на те, що позивач у встановлений 30-денний строк не пред`явив кредиторських вимог до банку, спірні зобов`язання відповідно до пункту 8 статті 49 Закону № 4452-VI вважаються погашеними.

1.9. Відповідач не завдавав позивачу шкоди, а діяв згідно з нормами Закону № 4452-VI, отже, стягнення з відповідача шкоди та застосування статті 625 ЦК України є необґрунтованим. Позовні вимоги позивача ґрунтуються на помилковому ототожненні здійснюваних відповідачем функцій органу управління банку з можливістю набуття прав та обов`язків, не передбачених Законом № 4452-VI.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Відповідно до пункту 2.1 розділу 1 статуту ВНПФ «Причетність», затвердженого рішенням зборів засновників фонду, останній створений з метою провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення шляхом накопичення пенсійних внесків на користь учасників Фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійсненням пенсійних виплат учасникам Фонду у встановленому законом порядку.

2.2. Предмет діяльності ВНПФ «Причетність» - сукупність організаційних, юридичних та інших передбачених законом дій, спрямованих на здійснення недержавного пенсійного забезпечення фізичних осіб: акумулювання, збереження і примноження пенсійних коштів з метою забезпечення прав учасників Фонду щодо отримання ними пенсійних виплат відповідно до вимог Закону (пункт 2.2 статуту ВНПФ «Причетність»).

2.3. Відповідно до пункту 2.3 статуту ВНПФ «Причетність» діяльність з недержавного пенсійного забезпечення є виключним видом його діяльності.

2.4. Згідно з пунктом 22.2 статуту ВНПФ «Причетність» пенсійні активи фонду складаються з: активів у грошових коштах; активів у цінних паперах; інших активів згідно із законодавством.

2.5. Активи фонду за положеннями пунктів 22.7, 22.8 статуту ВНПФ «Причетність» можуть формуватися виключно внаслідок операцій, пов`язаних з провадженням фондом діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, відповідно до Закону. Інвестиційна діяльність з активами фонду здійснюється згідно із законом та інвестиційною декларацією Фонду.

2.6. За змістом інвестиційної декларації ВНПФ «Причетність» до складу його активів належать, зокрема, пенсійні активи в грошових коштах, які розміщені на банківських депозитних рахунках (пункт 6.2. інвестиційної декларації).

2.7. 26 квітня 2014 року між ВНПФ «Причетність», від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська управляюча компанія» (далі - ТОВ «Всеукраїнська управляюча компанія») та ПАТ «Укрбізнесбанк» укладено депозитний договір.

2.8. Відповідно до пункту 1.1 депозитного договору, у редакції додаткової угоди від 06 листопада 2014 року, вкладник передає банку, а банк приймає від вкладника в депозит (вклад) грошові кошти в сумі 416 964,93 грн на строк до 27 листопада 2014 року з виплатою 16,0 % річних за користування депозитом (без ПДВ).

2.9. Банк зобов`язується відкрити вкладнику депозитний рахунок № 26518000424740 для обліку коштів, отриманих банком на депозит, рахунок № НОМЕР_1 , на який вкладник перераховує грошові кошти, направлені на депозит згідно з пунктом 1.1 договору, та зарахувати грошові кошти на депозитний рахунок № НОМЕР_3 в день надходження їх до банку (пункт 2.1 депозитного договору).

2.10. Згідно з пунктом 2.3 депозитного договору банк зобов`язується перераховувати нараховані по вкладу відсотки в перший робочий день місяця. Нараховані відсотки перераховуються на поточний рахунок вкладника № НОМЕР_2 в ПАТ Укрсиббанк.

2.11. Відповідно до пункту 2.4 депозитного договору банк зобов`язується повернути вкладнику 26 серпня 2014 року з депозитного рахунку на його поточний рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «Укрсиббанк» грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку на дату повернення депозиту.

2.12. У випадку дострокового повернення суми вкладу в повному обсязі за ініціативою вкладника відповідно до його заяви банк зобов`язаний виплатити відсотки за користування сумою вкладу за ставкою зазначеною в пункті 1.1 депозитного договору.

2.13. Згідно з пунктом 7.4 депозитного договору останній вступає в силу з моменту надходження грошових коштів на депозитний рахунок і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків по цьому договору. Після закінчення строку, зазначеного в пункті 1.1 депозитного договору, строк дії може бути продовженим шляхом укладення додаткової угоди.

2.14. На підставі депозитного договору № ДЕП/4247.15 від 26 травня 2014 року ВНПФ «Причетність» розміщено на строковому депозитному рахунку пенсійні активи фонду в розмірі 458 695,90 грн.

2.15. Національним банком України було прийняте рішення від 25 грудня 2014 року № 844 «Про віднесення ПАТ «Укрбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних», відповідно до якого відповідач прийняв рішення № 164 від 25 грудня 2015 року про початок процедури виведення ПАТ «Укрбізнесбанк» з ринку, запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації.

2.16. У подальшому Національним банком України було прийняте рішення від 23 квітня 2015 року № 265 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрбізнесбанк», на підставі якого відповідач прийняв рішення № 87 від 24 квітня 2015 року про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку.

2.17. Наведені обставини учасники справи не заперечують.

2.18. 23 листопада 2017 року ТОВ «Всеукраїнська управляюча компанія», яка є компанією з управління активами ВНПФ «Причетність», на підставі договору про управління активами недержавного пенсійного фонду від 19 квітня 2005 року № 01/КУА звернулось до відповідача та третьої особи з вимогою повернути позивачу пенсійні активи, мотивуючи її посиланням на приписи частини другої статті 48 Закону № 1057-IV, проте відповідач зазначену вимогу не задовольнив.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 27 березня 2018 року в задоволені позову відмовив.

3.2. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у відносинах з повернення вкладу зобов`язаною особою є банк, а не Фонд. Позивач не надав доказів набуття відповідачем грошових коштів, належних позивачу, які передані в банк як строковий вклад, оскільки в силу приписів статті 29 Закону № 4452-VI Фонд набуває прав кредитора банку на визначену суму грошових коштів, вимоги якого підлягають задоволенню виключно за рахунок сформованої відповідно до статті 50 цього Закону ліквідаційної маси. Натомість пенсійні активи відповідно до частини другої статті 48 Закону № 1057-IVне можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.

3.3. У рішенні суду зазначено, що неправильне формування Фондом ліквідаційної маси банку, який виводиться з ринку, в силу вимог частини третьої статті 16 Закону № 4452-VI може бути підставою для вимог про відшкодування шкоди потерпілій особі, які не підлягають задоволенню з підстав, визначених у статті 1212 ЦК України.

3.4. Не погоджуючись з таким рішенням, ВНПФ «Причетність» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове - про задоволення позову.

3.5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу позивача задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив та стягнув з Фонду на користь ВНПФ «Причетність» суму коштів у розмірі 851 480,29 грн, 12 943,33 грн судового збору, а також 19 158,30 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

3.6. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, про те, що недержавні пенсійні фонди не є власниками пенсійних активів та, відповідно, отриманого прибутку від інвестиційної діяльності, пов`язаної з депозитним розміщенням у банківських установах цих активів. Натомість фізичні особи - учасники ВНПФ «Причетність» є єдиними власниками активів фонду, у тому числі і грошових коштів, розміщених на строковому депозитному рахунку.

3.7. Отже, розпорядження пенсійними активами позивача, що розміщені на депозитному рахунку ПАТ «Укрбізнесбанк», може здійснюватися виключно в порядку, встановленому Законом № 1057-IV, частинами першою, другою статті 48 якого унормовано імперативні заборони включення пенсійних активів фонду до ліквідаційної маси банку та використання пенсійних активів у цілях, не вказаних у Законі України «Про недержавне пенсійне забезпечення». З огляду на викладене відповідач не мав правових підстав вчиняти будь-яких дій з пенсійними активами позивача, окрім їх повернення останньому для подальшого використання відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1057-IV.

3.8. Депозитний договір позивач уклав з банком до внесення змін у частину п`яту статті 50 Закону № 4452-VI, тобто закріплені в ній державні гарантії захисту інвестицій недержавного пенсійного фонду повинні розповсюджуватися і на спірні правовідносини. Набуття чинності Законом України від 04 липня 2014 року №1586-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи», яким частина п`ята статті 50 Закону № 4452-VI, викладена в редакції, що звужує державні гарантії захисту інвестицій позивача, відповідно до статті 19 Закону України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність» (далі - Закон № 1560-ХІІ), статей 22, 58 Конституції України, не повинна мати юридичних наслідків для спірних правовідносин.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

4.1. 17 жовтня 2019 року Фонд звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року у справі № 910/22513/17 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року.

4.2. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 22, 1166, 1212 ЦК України, статті 216, 217, 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 17 Закону № 4452-VI, Закон № 1560-ХІІ; не враховано правові висновки, викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/20917/13-а, від 07 вересня 2018 року у справі № 826/16001/14, від 23 листопада 2018 року у справах № 826/16003/14, № 826/4595/15, від 24 липня 2019 року у справі № 826/1145/15.

4.3. Позивач у розумінні Закону № 4452-VI був кредитором ПАТ «Укрбізнесбанк», вимоги якого підлягали задоволенню в порядку черговості за рахунок реалізації активів банку за умови звернення з відповідною заявою про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що Фонд допустив бездіяльність щодо невиокремлення коштів, необхідних для повернення активів позивача та неправомірно включив їх до ліквідаційної маси ПАТ «Укрбізнесбанк».

4.4. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» від 04 липня 2014 року № 1586-VII, який набрав чинності з 11 липня 2014 року (далі - Закон № 1586-VII), статтю 50 викладено в новій редакції: «Активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку. Повернення цих активів здійснюється відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». При цьому суд апеляційної інстанції в порушення частини 6 статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не звернувся до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності вказаного вище Закону 1586-VII стосовно викладення в новій редакції частини, яка стосується активів недержавних пенсійних фондів.

4.5. Фонд не може нести додаткову майнову відповідальність за збереження пенсійних активів у зв`язку з відсутністю відповідного закону, який регулював би порядок передачі пенсійних активів, адже положення Закону № 1057-IV не передбачають механізм повернення пенсійних активів з неплатоспроможного банку за рахунок Фонду.

4.6. Апеляційним судом безпідставно ототожнено ПАТ «Укрбізнесбанк» з банком-зберігачем ВНПФ «Причетність», а тому необґрунтовано прирівняно умови розміщення коштів за депозитним договором до умов договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем. Позивачем не доведено наявність правових підстав для відшкодування збитків зі сторони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4.7. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Фонду, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

4.8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 16 січня 2020 року цю справу разом з касаційною скаргою Фонду передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.

4.9. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2019 у справі № 826/1145/15, від 23 листопада 2018 року у справах № 826/16003/14 та № 826/4595/15, від 07 вересня 2018 року у справі № 826/16001/14.

4.10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 січня 2020 року прийняла та призначила справу № 910/22513/17 до розгляду.

4.11. У надісланому 25 березня 2020 року запереченні на касаційну скаргу та поясненні до відзиву на касаційну скаргу від 26 березня 2020 року позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням принципу верховенства права, відповідає практиці Європейського суду з прав людини та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Наведені відповідачем висновки Верховного Суду не є висновками щодо застосування норм права в аналогічних зі спірними правовідносинах, а тому вони не можуть бути враховані колегією суддів при виборі і застосуванні правових норм до спірних правовідносин.

4.12. У додатковому поясненні від 13 квітня 2020 року позивач вказав, що, оскільки предметом спору є відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного неповернення ліквідатором банку пенсійних активів недержавному пенсійному фонду, спір у цій справі за своїм предметом та суб`єктним складом підвідомчий судам господарської юрисдикції.

4.13. Також 27 квітня, 06, 12, 19 травня та 09 червня 2020 року до суду надійшли заперечення позивача на пояснення Фонду і короткі та додаткові пояснення по справі, у яких, серед іншого, зазначено, що неповернення пенсійних активів позивачу в цьому випадку фактично є конфіскацією майна, яка відповідно до статті 41 Конституції України може бути застосована виключно за рішенням суду та у випадках і порядку, встановлених законом. Відповідно до Закону № 4452-VI Фонд є державною установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відтак держава в особі Фонду без будь-яких правових підстав фактично здійснила конфіскацію пенсійних активів позивача, порушивши права недержавного пенсійного фонду та його учасників.

4.14. Позивач звертає увагу на те, що правове регулювання спірних правовідносин відповідає принципу правової визначеності, оскільки заборони на включення пенсійних активів у ліквідаційну масу банку та на використання таких активів не для цілей недержавного пенсійного забезпечення встановлені Законом № 1057-IV - спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов`язані із цим видом діяльності. При цьому Закон № 4452-VI - нормативно-правовий акт, що визначає процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків та повноваження Фонду в цій сфері, не містить положень, якими б відповідачу були надані повноваження на порушення гарантій державного захисту інвестованих у банківський депозит пенсійних активів, та на включення таких активів у ліквідаційну масу банку. Той факт, що частиною п`ятою статті 50 Закону (у редакції від 11 липня 2014 року) встановлена заборона на включення в ліквідаційну масу банку пенсійних активів недержавного пенсійного фонду, крім депозитів, жодним чином не скасовує положення статті 48 Закону № 1057-IV, якою така заборона встановлена на всі без виключення пенсійні активи, та не уповноважує Фонд включати такі активи в ліквідаційну масу банку.

5. Позиція учасників справи в судовому засіданні

5.1. У судовому засіданні представник Фонду підтримав касаційну скаргу, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року у справі № 910/22513/17 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року.

5.2. У судовому засіданні представник позивачапідтримав доводи, викладені в запереченнях на позов та поясненнях, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Щодо суті спору

6.1. Згідно із частинами першою-третьою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

6.2. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.3. Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

6.4. Відповідно до статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу

6.5. Згідно із частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

6.6. Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

6.7. Згідно із частинами першою, другою статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (далі - Закон 1560-XII) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери.

6.8. Відповідно до частини першої статті 5 Закону 1560-XII суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Недержавні пенсійні фонди здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності.

6.9. Згідно із частиною першою статті 19 Закону 1560-XII державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов`язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.

6.10. Відповідно до частин другої-четвертої статті 37 Закону 4452-VI фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

6.11. Згідно із частиною другою статті 46 Закону 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку; строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

6.12. Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 1057-IV пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.

6.13. Згідно із частиною п`ятою статті 50 Закону 4452-VI (у редакції, чинній на день укладення депозитного договору) активи недержавних пенсійних фондів, іпотечні активи, що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов`язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю, емітентом яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси банку. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

6.14. Відповідно до абзацу третього частини п`ятої статті 50 Закону 4452-VI (у редакції, чинній з 11 липня 2014 року) активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку. Повернення цих активів здійснюється відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

6.15. З наведених норм права та встановлених судами обставин вбачається, що між позивачем та третьою особою виникли договірні зобовязання за депозитним договором. За цим договором у третьої особи виникло зобовязання повернути позивачу кошти депозитного вкладу, яке вона не виконала.

6.16. Надані позивачем у депозит кошти відносились до інвестиційних пенсійних активів позивача як недержавного пенсійного фонду, тому відповідно до наведених норм статті 48 Закону № 1057-IV та статті 50 Закону 4452-VI (у редакції, чинній на день укладення депозитного договору) підлягали поверненню третьою особою позивачу.

6.17. Внаслідок початку процедури ліквідації банку та призначення відповідачем уповноваженої особи на ліквідацію остання почала виконувати повноваження органу управління банку та діяти від його імені, проте зобов`язання третьої особи повернути позивачу депозитні кошти (пенсійні активи) продовжило існувати і його зміст ніяким чином не змінився.

6.18. На час прийняття судами попередніх інстанцій рішень у цій справі процедура ліквідації банку завершена не була, юридична особа банку припинена не була. До моменту завершення ліквідації та припинення юридичної особи банку грошові договірні зобов`язання такого банку з повернення пенсійних активів продовжують існувати. Кредитори такого банку мають право вимагати від банку виконання ним зазначених договірних обов'язків у порядку, визначеному Законами № 1057-IV та № 4452-VI.

6.19. Отже, висновок апеляційного суду із застосуванням статті 1166 ЦК України та статті 16 Закону 4452-VI про заподіяння відповідачем шкоди позивачу в розмірі невиконаного договірного зобов`язання з повернення депозитних коштів є помилковим, оскільки обставина невиконання банком грошового договірного зобов`язання з повернення пенсійних активів не перетворює таке договірне зобов`язання банку в деліктне зобовязання його органу управління (повноваження якого виконує відповідач в особі уповноваженої особи) з відшкодування шкоди в розмірі цього грошового зобов`язання.

6.20. Також для відшкодування шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України та статті 16 Закону 4452-VI необхідна наявність у потерпілого відповідних майнових втрат. Оскільки на час прийняття судами попередніх інстанції судових рішень у цій справі договірні зобов`язання третьої особи перед позивачем з повернення депозитних коштів (пенсійних активів) продовжували існувати, не можна говорити про наявність у позивача майнових втрат у розмірі цих зобов`язань внаслідок дій відповідача.

6.21. За цих обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд неправильно застосував норми статті 1166 ЦК України та статті 16 Закону № 4452-VI та стягнув з відповідача спірні кошти.

6.22. Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновками місцевого суду про неможливість застосування до спірних відносин норм статті 1212 ЦК України з огляду на таке.

6.23. Згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

6.24. Норми даної статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна. У цій справі депозитні кошти були передані позивачем третій особі на підставі договору, отже, набуті нею на правовій підставі. У третьої особи виникло невиконане нею договірне зобов`язання повернути зазначені вище кошти, обставин заволодіння цими коштами відповідачем судами не встановлено, що виключає застосування до спірних відносин норм статті 1212 ЦК України.

6.25. Із цих же підстав Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргумент позивача щодо порушення відповідачем його права на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки на час прийняття рішень судами попередніх інстанцій невиконані договірні зобов`язання третьої особи перед позивачем з повернення депозитних коштів (пенсійних активів) продовжували існувати, при цьому у справі відсутні докази звернення позивача до суду щодо примусового виконання третьою особою цього зобовязання. У свою чергу уповноважена особа відповідача у право на мирне володіння позивачем своїм майном не втручалась, а відповідно до норм Закону 4452-VI виконувала функції органу управління третьої особи, діючи від її імені.

7. Щодо відступу від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

7.1. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 16 січня 2020 року зазначила про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2019 у справі № 826/1145/15, від 23 листопада 2018 року у справах № 826/16003/14 та № 826/4595/15, від 07 вересня 2018 року у справі № 826/16001/14.

7.2. У зазначених постановах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зробив висновки, що обов`язковою умовою для повернення Фондом відповідно до Закону №4452-VI грошових коштів, розміщених у банківській установі недержавним пенсійним фондом, може бути укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом, що встановлюється згідно із законом.

7.3. Вклади в банківських установах, розміщені недержавним пенсійним фондом за договорами банківського вкладу (депозиту), не є пенсійними активами, сформованими відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», які не включаються до ліквідаційної маси банку, а тому на них не розповсюджується відповідний порядок їх повернення.

7.4. Оскільки кошти було розміщено недержавним пенсійним фондом на депозитному рахунку, вони підлягають включенню до ліквідаційної маси банку, недержавний пенсійний фонд у силу вимог закону є кредитором банку і його вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості відповідно до положень статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

7.5. Велика Палата Верховного Суду вважає необхідним частково відступити від зазначених висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з таких підстав.

7.6. Згідно із статтею 1 Закону № 1057-IV діяльність з недержавного пенсійного забезпечення - сукупність організаційних, юридичних та інших передбачених законодавством дій, спрямованих на здійснення недержавного пенсійного забезпечення фізичних осіб; пенсійні активи - активи пенсійного фонду, страхової організації, банківської установи, сформовані відповідно до цього Закону, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати; пенсійні кошти - сума грошових зобов`язань пенсійного фонду перед його учасниками, страхової організації перед застрахованими особами згідно з договорами страхування довічної пенсії або банківської установи перед вкладниками, які відкрили пенсійні депозитні рахунки; чиста вартість активів пенсійного фонду - різниця між вартістю активів пенсійного фонду на день проведення підрахунку та сумою зобов`язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню на день проведення підрахунку.

7.7. Відповідно до частин першої, третьої статті 2 Закону № 1057-IV система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов`язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється: пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону; банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.

7.8. Згідно із частинами першою-третьою статті 6 Закону № 1057-IV пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновника (зборів засновників) та не мають на меті одержання прибутку на користь одноосібного засновника або для його подальшого розподілу між засновниками. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється. Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду.

7.9. Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону № 1057-IV інвестиційна декларація пенсійного фонду розробляється і затверджується радою фонду відповідно до цього Закону. Інвестиційна декларація визначає інвестиційну політику фонду. В інвестиційній декларації відображаються основні напрями інвестування пенсійних активів та обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами, встановлені в межах загальних вимог та обмежень інвестиційної діяльності, визначених цим Законом.

7.10. Згідно із частинами першою, сьомою, восьмою статті 47 Закону № 1057-IV до складу активів пенсійного фонду відповідно до цього Закону належать, зокрема, активи в грошових коштах. На пенсійні активи не може бути звернене будь-яке стягнення або застосована конфіскація, якщо вони сформовані за рахунок коштів, отриманих на підставах, що не суперечать законодавству. Активи пенсійного фонду можуть формуватися виключно внаслідок операцій, пов`язаних з провадженням пенсійним фондом діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, відповідно до цього Закону.

7.11. За нормами частин першої, другої статті 48 Закону № 1057-IV пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов`язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов`язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, а саме інвестування відповідно до вимог цього Закону з метою отримання доходу на користь учасників фонду. Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється. Пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.

7.12. Згідно із частиною п`ятою статті 50 Закону 4452-VI (у редакції, чинній на день укладення депозитного договору) активи недержавних пенсійних фондів, іпотечні активи, що перебувають в управлінні банку, не включаються до ліквідаційної маси банку. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

7.13. Відповідно до абзацу третього частини п`ятої статті 50 Закону 4452-VI (у редакції, чинній з 11 липня 2014 року) активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку. Повернення цих активів здійснюється відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

7.14. Згідно із частиною першою статті 19 Закону 1560-XII державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій. Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.

7.15. З наведених норм права вбачається, що недержаний пенсійний фонд може займатись виключно діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення. Активи такого пенсійного фонду можуть формуватися виключно внаслідок операцій, пов`язаних з провадженням недержавного пенсійного забезпечення, та формуються за рахунок пенсійних внесків та інших надходжень до пенсійного фонду. До таких активів належать активи в грошових коштах, які можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, а саме інвестування з метою отримання доходу на користь учасників фонду відповідно до інвестиційної декларації.

7.16. Отже, до активів пенсійного фонду (пенсійних активів) належать всі активи такого пенсійного фонду, сформовані внаслідок операцій, пов`язаних із провадженням недержавного пенсійного забезпечення, яке є виключним видом діяльності такого фонду.

7.17. Зазначені активи недержавних пенсійних фондів (пенсійні активи), які були проінвестовані до 11 липня 2014 року, не повинні були включатись до ліквідаційної маси банку та мали повертатись банками недержавним пенсійним фондам під час проведення тимчасової адміністрації або ліквідації такого банку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пунктів 3, 4 частини першоїстатті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

8.2. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та зміни рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині.

8.3. Беручи до уваги те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського Суду ухвалою від 16 січня 2020 року зупинив провадження за касаційною скаргою Фонду, поданою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2019 року до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року, то справа підлягає поверненню до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про поновлення касаційного провадження та продовження касаційного розгляду справи в цій частині.

Керуючись статтями 301, 302, 308, 312, 314, 315 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року змінити, викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

В. С. Князєв

Суддя-доповідач

Ю. Л. Власов

Судді:

Н. О. Антонюк

Н. П. Лященко

В. В. Британчук

О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців

В. В. Пророк

Д. А. Гудима

Л. І. Рогач

В. І. Данішевська

О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна

О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко

О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко

Джерело: ЄДРСР 90355793

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила, що недержаний пенсійний фонд може займатись виключно діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення. Активи такого пенсійного фонду можуть формуватися виключно внаслідок операцій, пов`язаних з провадженням недержавного пенсійного забезпечення, та формуються за рахунок пенсійних внесків та інших надходжень до пенсійного фонду. До таких активів належать активи в грошових коштах, які можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, а саме інвестування з метою отримання доходу на користь учасників фонду відповідно до інвестиційної декларації.

Отже, до активів пенсійного фонду (пенсійних активів) належать всі активи такого пенсійного фонду, сформовані внаслідок операцій, пов`язаних із провадженням недержавного пенсійного забезпечення, яке є виключним видом діяльності такого фонду.

Зазначені активи недержавних пенсійних фондів (пенсійні активи), які були проінвестовані до 11 липня 2014 року, не повинні були включатись до ліквідаційної маси банку та мали повертатись банками недержавним пенсійним фондам під час проведення тимчасової адміністрації або ліквідації такого банку.