Рішення ДОАС про скасування постанови державного виконавця про відкриття провадження та стягнення виконавчого збору у разі повернення за заявою стягувача

[ANTIRAID]

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 р. Справа№200/7563/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Аляб`єва І.Г. розглянувши у порядку загального позовного провадження (у письмовому проваджені) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул.Самарська, буд.5, смт.Олександрівка, Донецька обл., ЄДРПУ 34125433) про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулася до суду з позовом до Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у якій просить:

- скасувати постанову головного державного виконавця Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. про стягнення виконавчого збору у ВП № 61121669 від 31 січня 2020 року;

- скасувати постанову головного державного виконавця Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. про відкриття виконавчого провадження № 61370687 від 24 лютого 2020 року.

В обґрунтування вимог зазначено, що постановою від 31.01.2020 державним виконавцем Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. відкрито виконавче провадження № 61121669 на підставі виконавчого листа № 2/225/418/2019, виданого 04.07.2019 року Дзержинським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПроКредит Банк» боргу у розмірі 1486209,91 грн.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження надійшла постанова від 31.01.2020 про стягнення виконавчого збору в сумі 148620,99 грн.

Постановою державного виконавця Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. від 24.02.2020 року ВП №61121669 повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого листа (п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Постановою державного виконавця Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. від 24.02.2020 року відкрито виконавче провадження №61370687 на підставі постанови ВП №461121669 від 31.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконавчого збору у розмірі 148620,99 грн.

Позивач з цією постановою не згоден, оскільки вважає, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Відтак, за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначене на 25.08.2020 року.

Одночасно з позовом, позивач заявила клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови головного державного виконавця Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. про стягнення виконавчого збору у ВП № 61121669 від 31 січня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року відкрито провадження зупинено виконання постанови головного державного виконавця Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. про стягнення виконавчого збору у ВП № 61121669 від 31 січня 2020 року до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Відповідач до суду відзив на позовну заяву не надав.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою від 31.01.2020 державним виконавцем Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. відкрито виконавче провадження № 61121669 на підставі виконавчого листа № 2/225/418/2019, виданого 04.07.2019 року Дзержинським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПроКредит Банк» боргу у розмірі 1486209,91 грн.

Постановою головного державного виконавця Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. від 24.02.2020 року ВП №61121669 повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі заяви стягувача (п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Постановою державного виконавця Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. від 24.02.2020 року відкрито виконавче провадження №61370687 на підставі постанови ВП №461121669 від 31.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконавчого збору у розмірі 148620,99 грн.

Не погодившись з постановами від 31.01.2020 року ВП №61121669 та від 24.02.2020 року №61370687 позивач звернулася до суду з позовом про визнання протиправною та скасування зазначених постанов.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 названого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами статей 40, 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За приписами пунктів 1-6 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною 4 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 24.02.2020 року головним державним виконавцем Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. винесено постанову ВП №61121669 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавчий лист №2/225/418/2019 від 04.07.2019 року повернуто стягувачу на підставі заяви про повернення виконавчого листа без виконання (п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ).

В подальшому, 24.02.2020 року головним державним виконавцем Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. винесено постанову ВП №61370687 про відкриття виконавчого провадження №61370687 на підставі постанови ВП №461121669 від 31.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконавчого збору у розмірі 148620,99 грн.

З огляду на вищевикладене, та беручи до уваги те, що фактично кошти за виконавчим листом не були ані стягнуті, ані повернуті, суд вважає, що постанова від 24.02.2020 року про стягнення виконавчого збору ВП № 61370687 винесена в супереч вимогам ст. 27 Закону № 1404-VІІІ.

Також, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ вбачається, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Суд звертає увагу, що законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

Аналогічний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 819/1116/17, від 11 вересня 2019 року у справі №553/196/18, від 19 червня 2019 року у справі №824/172/18-а.

За таких обставин, суд дійшов висновку про визнання скасування постанов від 31.01.2020 року ВП №61121669 про стягнення виконавчого збору та від 24.02.2020 року ВП № 61370687 про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, аналізуючи рішення суб`єкта владних повноважень в розрізі положень ст.2 КАС України дійшов до висновку, що оскаржуване рішення прийнято не на підставі, не у межах та не у спосіб визначений законодавством, а також без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню шляхом їх безспірного списання з рахунків відповідача на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул.Самарська, буд.5, смт.Олександрівка, Донецька обл., ЄДРПУ 34125433) про скасування постанов - задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. від 31.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчого збору за виконавчим провадженням №61121669.

Скасувати постанову головного державного виконавця Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дівиченко Г.О. від 24.02.2020 року про відкриття виконавчого провадження №61370687 зі стягнення з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконавчого збору у розмірі 148 620,99 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул.Самарська, буд.5, смт.Олександрівка, Донецька обл., ЄДРПУ 34125433) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 2957,70 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Повний текст судового рішення складено 27.08.2020 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв

Джерело: ЄДРСР 91168339

[ANTIRAID]

Це наша справа. Продовжуємо відновлювати справедливість. Суд зазначив, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Суд звертає увагу, що законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми. За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

У постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

[getikalex]

Правильно по сути правоотношений и принципу справедливости, но очень спорно с точки зрения толкования действующего закона (явно несправедливых положений в этой части). Сомневаюсь, что эта практика подтвердится Верховным судом.