Постанова ВП-ВС щодо порядку та підстав спору між управлінням ПФ та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань щодо відшкодування виплат

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого2021 року

м. Київ

Справа № 804/7691/16

Провадження № 11-142апп20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року (суддя Захарчук-Борисенко Н. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (судді Чепурнов Д. В., Сафронова С. В., Мельник В. В.) від 28 березня 2017 року та

ВСТАНОВИЛА:

1. У липні 2014 року управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, правонаступником якого є Криворізьке північне об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно), звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) на його користь витрати, понесені через виплату пенсій у зв`язку з втратою годувальників, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень - травень 2014 року.

Такий вид пенсії був виплачений громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на загальну суму 5 411 грн 35 коп.

Вимоги обґрунтувало тим, що згідно із чинним законодавством України витрати на виплату пенсій особам, яким призначено пенсії у зв`язку з втратою годувальників, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які понесло управління ПФУ, має відшкодувати відповідач. Позивач зазначив, що направляв відповідачу акти звірок витрат на виплату вищевказаних пенсій, однак відділення Фонду відмовилося вносити до актів щомісячної звірки витрати по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій, пов`язаних із втратою годувальника вищезазначеним фізичним особам.

2. Відділення Фонду в запереченнях на позов з покликанням на положення Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) та Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затверджену наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15 листопада 2005 року № 606 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2005 року за №1455/11735 (далі - Інструкція № 606), просило відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вважає позовні вимоги позивача безпідставними, позаяк останній не надав доказів на підтвердження того, що смерть годувальника пов`язана (перебуває в причинному зв`язку) саме з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, а не із загальним захворюванням (не надано актів медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про встановлення причинного зв`язку смерті потерпілих з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням).

З погляду відповідача, позивач не довів, що на момент смерті потерпілих, особи яким виплачувалася пенсія, знаходилися на утриманні померлих, оскільки вимоги управління ПФУ стосуються пенсій громадян, які на момент втрати годувальника не були на їх утриманні, а згодом втратили джерело засобів для існування.

3. Суди розглядали справу неодноразово.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 29 липня 2014 року відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку, що позивач не надавав довідок МСЕК про наявність причинного зв`язку смерті годувальників з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом, як це передбачено Інструкцією № 606.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 червня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою задовольнив позов. Рішення обґрунтував тим, що у справі є докази, які підтверджують право осіб, що мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, на отримання щомісячних страхових виплат відповідно до статті 33 Закону № 1105-XIV.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 20 жовтня 2016 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції та направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Касаційний суд у своєму рішенні покликався на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року у справі № 21-108а13 та від 23 травня 2011 року у справі № 21-48а11, згідно з якою Фонд зобов`язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв`язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Касаційний суд мотивував своє рішення ще й тим, що суд апеляційної інстанції не встановив, чи мали громадяни ОСОБА_12 та ОСОБА_13 право на отримання страхових виплат відповідно до статті 33 Закону № 1105-XIV саме на момент смерті потерпілого.

За наслідками повторного нового розгляду справи Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 29 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.

Ці рішення суди мотивували тим, що позивач не надав суду довідок МСЕК про наявність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом, як це передбачено Інструкцією № 606.

Суди також звернули увагу на те, що в цій справі предметом спору є відшкодування витрат, які понесло управління ПФУ, відповідним відділенням Фонду, а не призначення пенсії по втраті годувальника, а відтак висновують, що твердження управління ПФУ про непотрібність вимагати від особи надати висновок МСЕК про наявність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом є необґрунтованими.

Стосовно виплат пенсії громадянам ОСОБА_12 та ОСОБА_13 суди зазначили, що позивач не надав доказів того, чи мали ці особи право на отримання страхових виплат відповідно до статті 33 Закону № 1105-XIV саме на момент смерті потерпілого.

Якщо узагальнити, то головним мотивом рішень судів попередніх інстанцій було те, що Фонд зобов`язаний відшкодовувати іншим страховикам, серед яких є органи ПФУ, суми виплат з пенсійного страхування та соціальних послуг, одним з видів яких є допомога на поховання, тоді, якщо вони (суми виплат) виплачені лише у зв`язку зі смертю тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за умови наявності причинного зв`язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

При цьому суди покликалися на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постановах від 22 травня 2011 року (справа № 21-48а11) та 23 квітня 2013 року (справа № 21-108а13).

4. У квітні 2017 року управління ПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій покликалося на неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права і просило скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження у цій справі. Справа призначалася до розгляду, проте по суті не розглядалася.

5. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 квітня 2020 року на підставі підпункту 8 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що нормативно-правове регулювання, яке діяло на час виникнення спірних відносин, не передбачало умови, за якої органи ПФУ в разі, коли пропонують Фонду відшкодувати суми витрат, пов`язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, мають обов`язок автоматично надати підтвердження (довести) Фонду факт настання страхового випадку та/чи перебування смерті особи, яка померла від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у причинному зв`язку з нещасним випадком на виробництві, одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, що потягли смерть. Своєю чергою такі міркування суду привели до висновку про можливість і доцільність відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 23 квітня 2013 року (справа № 21-108а13), 22 травня 2011 року (справа № 21-48а11).

7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05 травня 2020 року призначила вказану справу до касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, а після того, як заслухала суддю-доповідача у справі, дослідила матеріали справи, проаналізувала доводи касаційної скарги та відзив, в якому зазначено мотиви незгоди з доводами автора касаційної скарги, дійшла висновку про таке.

У цій справі суди попередніх інстанцій установили обставини справи, які стисло можна викласти таким чином.

У період з 1972 по 2014 рік ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 померли на виробництві внаслідок нещасних випадків: ОСОБА_22 - ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_23 - ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_25 - ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_20 - ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_18 -ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_21 - ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_19 - ІНФОРМАЦІЯ_7; ОСОБА_14 - ІНФОРМАЦІЯ_8; ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_24 - ІНФОРМАЦІЯ_10; ОСОБА_16 - ІНФОРМАЦІЯ_11; ОСОБА_26 - ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_17 - ІНФОРМАЦІЯ_13.

Управління ПФУ призначило годувальникам, які перебували на утриманні померлого годувальника (пенсіонерам) пенсії по втраті годувальника на підставі, як зазначає позивач, повного пакета документів, які дають підстави для призначення названого виду пенсії.

З копій свідоцтв про смерть, копій актів форми Н-1 про нещасні випадки на виробництві (про нещасні випадки, пов`язані з виробництвом (форма Н-1)), копій окремих актів проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) (форма Н-5), копій актів звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов`язаних з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за березень - травень 2014 року; доводів та аргументів позовної заяви; письмових заперечень і мотивів незгоди відповідача з позовом та інших матеріалів справи можна виснувати, що: смерть потерпілих, поіменованих у позовній заяві, настала у ті дні, які записані у свідоцтвах про їхню смерть; смерть потерпілих настала внаслідок нещасних випадків на виробництві (пов`язаного з виробництвом); факти смерті від нещасних випадків на виробництві були відображені у відповідних актах про нещасний випадок на виробництві (пов`язаний з виробництвом) встановленої форми Н-1; членам сім`ї годувальників - потерпілих, які померли від нещасного випадку на виробництві, були призначені пенсії у зв`язку з втратою годувальника; від дати виникнення права на пенсію названого виду пенсіонерам, яким вона була призначена (щонайменше з матеріалів справи не вбачається іншого), ця пенсія виплачувалася; управління ПФУ подало до Фонду акти звірки витрат саме з виплати пенсій у зв`язку з втратою годувальника і не просило відшкодувати витрати на виплату інших видів соціального (пенсійного) страхування чи надання соціальних послуг, як-от на виплату допомоги на поховання особи, смерть якої настала внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.

У період з березня по травень 2014 року управління ПФУ здійснило виплати пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання пенсіонерам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_27 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на загальну суму 5 411 грн 35 коп.

Протягом цього періоду позивач направляв на адресу відповідача акти звірки про витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання і пенсій, пов`язаних із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проте відповідач відмовився включати до актів щомісячної звірки понесені позивачем витрати по вказаних особах, а звідси - й відшкодувати ці витрати.

Провідним (головним) мотивом для відмови відшкодувати витрати на виплату й доставку пенсій у зв`язку з втратою годувальника поіменованим вище пенсіонерам, Фонд використав те, що управління ПФУ не обґрунтувало і не надало доказів того, що на виконання вимог Закону № 1105-XIV та Інструкції № 606 зверталося до обласної МСЕК з документами постраждалих для розгляду й встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом, а також не надало висновку про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом. Покликався Фонд й на те, що управління не направляло у відповідні відділення Фонду такі висновки і не ознайомило Фонд з висновками про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

Ще одним аргументом відмови відшкодувати витрати на виплату пенсій у зв`язку з втратою годувальника Фонд назвав те, що управління ПФУ всупереч вимогам статті 33 Закону № 1105-XIV виплатило пенсії у зв`язку з втратою годувальника особам ( ОСОБА_12 і ОСОБА_13 ) за ситуації, коли ці особи на момент загибелі годувальника не перебували на його утриманні та на день смерті останнього не мали права на утримання від нього.

8. Управління ПФУ, вважаючи дії відповідача неправомірними, звернулося до адміністративного суду з позовом про стягнення витрат, які управління ПФУ понесло у зв`язку з виплатою вказаним особам пенсій.

9. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суть спору в цій справі зводиться до правомірності вимоги управління ПФУ зобов`язати Фонд відшкодувати витрати з виплати пенсій у зв`язку з втратою годувальників, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, виплачених управлінням ПФУ.

Вимоги про відшкодування виплачених сум допомоги на поховання осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, позивач у цій справі не заявляє. Матеріали справи не містять інформації про прийняття відповідних рішень стосовно такого виду страхової виплати.

10. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, передаючи справу до Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 23 квітня 2013 року (справа № 21-108а13) та 22 травня 2011 року (справа № 21-48а11), дійшов висновку, що при заявленні ПФУ суми відшкодування витрат, пов`язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у ПФУ немає законодавчого обов`язку автоматично доводити (підтверджувати) Фонду страховий випадок.

Верховний Суд України у згаданих постановах від 23 квітня 2013 року (справа № 21?108а13) та 22 травня 2011 року (справа № 21-48а11), аналізуючи нормативно-правове регулювання, яке діяло на час виникнення спірних відносин, дійшов висновку, що Фонд зобов`язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за умови наявності причинного зв`язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Вирішуючи спір у частині стягнення витрат на виплату допомоги на поховання в розумінні чинного нормативного регулювання, цей суд наголосив на існуванні права Фонду перевірити наявність підстав для відшкодування відповідних витрат задля виключення припущення, що смерть сталася з інших причин.

11. Предметом спору у справі, яка розглядається, є відшкодування витрат управління ПФУ на виплату пенсій у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а не за надання соціальної послуги у виді виплати допомоги на поховання осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Натомість у справах № 21-48а11 та № 21-108а13 розв`язувався спір стосовно відшкодування понесеного ПФУ іншого виду страхових соціальних виплат - допомоги на поховання.

Якщо зіставити і порівняти фактичні передумови цих спорів, то виявиться, що за змістом та за своєю юридичною природою ці спори стосуються різних видів соціальних виплат, які мають здійснюватися та відшкодовуватися Фондом.

У справі № 21-48а11 управління ПФУ звернулося до суду з позовом до Фонду про визнання протиправною відмови відповідача у прийнятті до заліку і стягнення витрат на виплату допомоги на поховання померлого пенсіонера та на доставку пенсій. У цій справі встановлено, що пенсіонер знаходився на обліку в управлінні ПФУ та отримував пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Після того, як пенсіонер помер, позивач сплатив допомогу на поховання, яку Фонд відмовився зараховувати до актів щомісячної звірки.

Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Суд касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове - про задоволення вимог позивача. Верховний Суд України скасував рішення суду касаційної інстанції та направив справу на новий розгляд до цього ж суду, дійшовши висновку, що аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов`язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв`язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У справі № 21-108а13 управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов`язати відділення Фонду включити до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У згаданій справі встановлено, що сума виплаченої адресної допомоги, яка підлягає відшкодуванню Фондом з квітня 2011 року по квітень 2012 року становить 46 1747 грн 58 коп., сума виплаченої пенсії по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на території держав СНД, яка підлягає відшкодуванню з квітня 2011 року по квітень 2012 року становить 4 106 грн 62 коп., а також сума виплаченої допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов`язана з страховим випадком державного соціального страхування становить 1 568 грн.

Рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанції позов задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 4 106 грн 62 коп. витрат з виплати пенсій по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на території держав - учасниць СНД та 1 568 грн витрат з виплати допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов`язана зі страховим випадком державного соціального страхування. Верховний Суд України з огляду на правову позицію, висловлену у справі № 21-48а11 дійшов висновку, що при вирішенні спору в частині вимог про стягнення витрат на виплату допомоги на поховання, касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а відтак скасував рішення суду касаційної інстанції та направив справу на новий розгляд до цього суду.

Аналіз обставин справи, яка розглядається, обставин у справах № 21-48а11, № 21-108а13, очевидна відмінність предметів спорів та нормативного регулювання у цих справах свідчать про відсутність підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України (справи № 21-48а11 та № 21-108а13).

12. Спірні відносини у справі, ініційованій за зверненням управління ПФУ, регулюються Конституцією України, Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи), Законом № 1105-XIV, Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV ), Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» у редакціях, чинних на момент виникнення спірних відносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

13. Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи.

Статтею 1 Основ установлено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов`язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; <�…> витрати, зумовлені народженням та похованням; <�…>; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; <�…>. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: <�…>; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним своїх трудових обов`язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв`язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно із частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

14. Абзацом другим пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-XIV закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За абзацом першим пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-XIV Фонд зобов`язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов`язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 1105-XIV пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

15. Відповідно до Закону № 1058-IV за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника (пункт 3 частини першої статті 9 Закону № 1058-IV).

Статтею 36 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з положенням вказаної статті пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

16. Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121, Закону № 1058-IV правління Пенсійного фонду України затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) (далі - Порядок), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пункту 2.3 Порядку також надаються такі документи: <�…>; свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; <�…>; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до пункту 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

17. У контексті наведених обставин та нормативного регулювання Велика Палата Верховного Суду вважає, що у відносинах, коли органи ПФУ призначили і виплачували пенсію непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника на підставі відомостей про те, що інвалідність особи або втрата годувальника настали внаслідок нещасного випадку на виробництві, якщо призначення пенсійних платежів відбулося на підставі обсягу необхідних документів, зокрема й медичних та таких, що підтверджують причинний зв`язок смерті годувальника з нещасним випадком на виробництві, й у разі, коли призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника виплачувалася впродовж різних, а окремим пенсіонерам - тривалих проміжків часу, при цьому фактичні підстави та причинний зв`язок між смертю годувальника та нещасним випадком на виробництві для такої виплати органи Фонду перевірили і визнали, що відшкодування органам ПФУ коштів витрачених на виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідає цільовому призначенню коштів, акумульованих Фондом, то у такому випадку Фонд має звірити акти витрат по виплаті вищевказаних пенсій, внести до актів щомісячної звірки витрати по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій, пов`язаних з втратою годувальника, відшкодувати понесені витрати.

У межах установлених у цій справі обставин Фонд та його відділення для підтвердження законності виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника і для відшкодування витрат на виплату цих платежів, які щомісячно проводилася й доставлялися пенсіонерам, не повинні вимагати від органів ПФУ представляти кожного разу документи (докази), що підтверджують існування причинного зв`язку між смертю годувальника і пенсіонерами, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Фонд зобов`язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов`язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

18. Водночас треба визнати, що відповідно до повноважень та обов`язків, які покладаються на Фонд, мети створення і завдання Фонду під час здійснення контролю за використанням коштів, завдання із забезпечення функціонування виплат усіх видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, й на відновлення здоров`я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань; відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов`язків, надання їм соціальних послуг у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей, повноваження проводити перевірки дотримання підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності, виду економічної діяльності та господарювання порядку використання страхових коштів, перерахованих Фондом на фінансування заходів, передбачених законодавством, Фонд під час звірки актів витрат по виплаті пенсій у зв`язку з втратою годувальника чи, приміром, витрат на поховання потерпілого, смерть якого настала внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, повноважний та зобов`язаний перевірити, чи на підставі закону проводяться виплати страхових платежів.

Під час таких перевірок Фонд може з посиланням на документи, серед них і на медичні, мотивувати відмову в погодженні актів та перерахувати кошти на відшкодування, якщо виявить, що, наприклад, органи ПФУ стали виплачувати пенсію у зв`язку з втратою годувальника особі, яка не підпадала і не підпадає під категорію непрацездатних, які перебували на утриманні годувальника, або виплатили соціальну допомогу на поховання особі, смерть якої не перебувала в причинному зв`язку з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, або особі з інвалідністю, смерть якої настала у зв`язку з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, але медичних документів (актів МСЕК про встановлення причинного зв`язку смерті потерпілих з нещасним випадком на виробництві або професійним захворювань) на підтвердження існування такого зв`язку не було.

19. Покликання відповідача на те, що відповідно до абзацу другого пункту 9 статті 34 Закону № 1105-XIV ПФУ має надати Фонду висновки МСЕК про причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, не можна визнати такими, що випливають зі змісту закону. Ця норма, згідно з якою у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону, а причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів, стосується як правило осіб, які отримували страхові виплати і не працювали, а згодом померли.

Законодавець вказав на обов`язок підтверджувати висновками відповідних медичних закладів причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я тих осіб, які отримували страхові виплати і не працювали, оскільки смерть особи може настати за різних обставин поза межами виробництва, що унеможливлює здійснення страхових виплат відповідно до статті 34 Закону № 1105-XIV.

Натомість у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (підпункт «д» пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-XIV).

20. Підсумовуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про те, що чинне законодавство на час виникнення спірних відносин для отримання відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії у зв`язку з втратою годувальника, смерть якого настала від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, не передбачало обов`язку ПФУ надавати кожного разу до актів звірки докази того, що смерть годувальника пов`язана саме з нещасним випадком на виробництві, або професійним захворюванням, а не із загальним захворюванням.

21. Судячи із правової позиції відповідача у цій справі відносно позиції органу ПФУ та наведеного на її правомірність обґрунтування, якщо виходити з обсягу та змісту фактичних обставин цього спору, можна визначити, що Фонд насправді не погоджується з призначенням і виплатою пенсії у зв`язку з втратою годувальника окремим пенсіонерам ( ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ), які за законом не мали на неї право, оскільки на час виникнення права на цей вид пенсії не були непрацездатними і не перебували на утриманні померлих годувальників (своїх чоловіків). Фонд переконує, що для призначення такого виду пенсії органи ПФУ мали б встановити причинний зв`язок між смертю годувальників і їх правом на отримання пенсійних страхових виплат на підставі, серед іншого, медичних документів та в порядку, встановленому Законом № 1105-XIV та Інструкцією № 606.

Але разом із цим Фонд фактично не заперечує, що рішення органу ПФУ про призначення і виплату пенсій у зв`язку з втратою годувальника іншим особам, які підпадають під визначення тих, що перебували на утриманні годувальника, не містить обставин чи умов для відмови погодити акти щомісячної звірки витрати по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій, пов`язаних з втратою годувальника, та відшкодувати понесені витрати; не ставить під сумнів обґрунтованість причинного зв`язку між смертю кожного з годувальників і нещасними випадками на виробництві, а також право пенсіонерів (осіб із числа тих, що перебували на утриманні годувальника) на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Не заперечив Фонд і того, що іншим пенсіонерам, поіменованим вище в цій постанові, за винятком ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , пенсії у зв`язку з втратою годувальника виплачувалися тривалий час і витрати на їх виплату Фонд повертав.

З позиції відповідача видно теж, що його відмова звірити щомісячні акти витрат по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій, пов`язаних з втратою годувальника, за означений проміжок часу стосувалися саме незаконності призначення і виплати органом ПФУ пенсій у зв`язку з в тратою годувальника, а не соціальної послуги у виді витрат на поховання.

22. Велика Палата Верховного Суду вважає, що у разі, коли Фонд має, як він доводить, обґрунтовані сумніви в законності віднесення до числа пенсіонерів на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника осіб, які не перебували на утриманні годувальника на момент смерті останнього, то Фонд не повинен відмовляти в погодженні актів звірки і вимагати документи на підтвердження причинного зв`язку відповідно до правил Інструкції № 606 для пенсіонерів, яким такий вид пенсії був призначений й виплачувався органом ПФУ на законних підставах (йдеться про пенсіонерів, перелічених в акті, за винятком ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , стосовно яких Фонд має застереження).

Попри право та обов`язок Фонду перевіряти правильність призначення і виплати коштів, які підлягають поверненню за рахунок коштів Фонду щодо конкретних осіб, у цій частині спору Фонд вкотре не обґрунтував, а суди попередніх інстанцій не дослідили низки обставин, від встановлення, дослідження й оцінки яких залежить висновок про законність й справедливість позиції Фонду в цій частині спірних правовідносин.

23. У цій справі, як уже згадувалося вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність й необґрунтованість тверджень позивача й ухвалили помилкові судові рішення. Коли мотивували безпідставність вимог позивача про стягнення витрат, понесених на виплату пенсій у зв`язку з втратою годувальників, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсіонерам ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , суди обмежились лише загальним висновком про те, що у справі немає доказів того, що ці особи мали право на отримання страхових виплат на момент смерті потерпілого, але при цьому не дослідили й, треба так розуміти, тому не мотивували, чому документи, на які посилався позивач, коли ухвалив рішення про виплату їм пенсій, не є доказами, що доводять правильність і законність виплат цим особам пенсії й у зв`язку із цим понесення витрат на їх доставку, зокрема й в оспорений відтинок часу.

Отож обставини про правильність обчислення заявленого до стягнення відшкодування, зокрема й стосовно правомірності призначення та виплати пенсій пенсіонерам ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , потребуватимуть дослідження й правової оцінки на предмет їх належності, достатності, достовірності й необхідності.

Зокрема, під час нового перегляду справи для визначення правильності обчислення розміру витрат, понесених органами ПФУ на виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, потрібно буде з`ясувати, чи були на утриманні годувальника ОСОБА_26 непрацездатні утриманці - неповнолітні діти, чи призначена останнім пенсія у зв`язку з втратою годувальника, на чиє ім`я виплачувалася ця пенсія, чи виплачувалася вона на ім`я законного представника дітей - ОСОБА_13 .

Перевірці та з`ясуванню підлягають також обставини зміни розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який був призначений для непрацездатних членів сім`ї годувальника (дітей), за умови, коли дружина померлого годувальника ОСОБА_13 заявила вимогу про призначення їй такого самого виду пенсії у зв`язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_26 . Відповіді потребуватиме питання, чи зміниться в бік збільшення розмір пенсії, який був призначений непрацездатним утриманцям, у разі задоволення вимоги дружини померлого годувальника призначити чи перевести її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

У межах означених вище обставин треба з`ясувати також, чи пенсіонери ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в розумінні пункту 2 частини третьої статті 36 Закону № 1058- IV одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування, а звідси - чи відповідно до абзацу четвертого цієї самої частини вони, як члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію (якщо одержували), мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Перевірки й судового розсуду потребуватимуть обставини правомірності призначення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пенсій у зв`язку з втратою годувальника в аспекті положень статті 10, частин першої, другої статті 37, частини першої статті 49 Закону № 1788-XII, згідно з якими органи ПФУ забезпечують право на пенсію в разі втрати годувальника, на яку мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38), діти незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника, батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, але набувають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування, а також право на збільшення пенсії відповідно при зміні кількості членів сім`ї, забезпечуваних пенсією в разі втрати годувальника.

24. Згідно із частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

25. За положеннями частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має повноважень встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, що, своєю чергою, унеможливлює стягнення з Фонду усієї суми, заявленої позивачем. Такі обставини у цій справі в об`єктивно можливому обсязі може перевстановити суд апеляційної інстанції. З урахуванням наведеного справу слід направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на це Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року та направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року скасувати.

Справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення заборгованості направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач М. І. Гриців

Судді : Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

В . В. Британчук К. М. Пільков

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

І. В. Григор`єва В. В. Пророк

В. І. Данішевська Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

О. С. Золотніков В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач

В . С. Князєв С. П. Штелик

Г . Р. Крет

Джерело: ЄДРСР 95177463

[ANTIRAID]

Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про те, що чинне законодавство на час виникнення спірних відносин для отримання відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії у зв`язку з втратою годувальника, смерть якого настала від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, не передбачало обов`язку ПФУ надавати кожного разу до актів звірки докази того, що смерть годувальника пов`язана саме з нещасним випадком на виробництві, або професійним захворюванням, а не із загальним захворюванням.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у разі, коли Фонд має, як він доводить, обґрунтовані сумніви в законності віднесення до числа пенсіонерів на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника осіб, які не перебували на утриманні годувальника на момент смерті останнього, то Фонд не повинен відмовляти в погодженні актів звірки і вимагати документи на підтвердження причинного зв`язку відповідно до правил Інструкції № 606 для пенсіонерів, яким такий вид пенсії був призначений й виплачувався органом ПФУ на законних підставах (йдеться про пенсіонерів, перелічених в акті, за винятком ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , стосовно яких Фонд має застереження).

Попри право та обов`язок Фонду перевіряти правильність призначення і виплати коштів, які підлягають поверненню за рахунок коштів Фонду щодо конкретних осіб, у цій частині спору Фонд вкотре не обґрунтував, а суди попередніх інстанцій не дослідили низки обставин, від встановлення, дослідження й оцінки яких залежить висновок про законність й справедливість позиції Фонду в цій частині спірних правовідносин.

У межах означених вище обставин треба з`ясувати також, чи пенсіонери ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в розумінні пункту 2 частини третьої статті 36 Закону № 1058- IV одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування, а звідси - чи відповідно до абзацу четвертого цієї самої частини вони, як члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію (якщо одержували), мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Перевірки й судового розсуду потребуватимуть обставини правомірності призначення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пенсій у зв`язку з втратою годувальника в аспекті положень статті 10, частин першої, другої статті 37, частини першої статті 49 Закону № 1788-XII, згідно з якими органи ПФУ забезпечують право на пенсію в разі втрати годувальника, на яку мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38), діти незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника, батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, але набувають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування, а також право на збільшення пенсії відповідно при зміні кількості членів сім`ї, забезпечуваних пенсією в разі втрати годувальника.