Рішення Оболонського райсуду Києва про скасування рішення про державну реєстрацію прав на квартиру КП «Реєстраційне бюро» за Укрсоцбанком

[ANTIRAID]

21.12.2021

Справа № 756/10773/19
Провадження № 2/756/537/21

Унікальний № 756/10773/19

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Майбоженко A.M.

секретаря Сергеєвої Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Тарасенко Ігор Миколайович, АТ «Альфа-Банк» про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Позовна заява мотивована тим, що 11.04.2008 року між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 410/68/08-Пі, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 204 400 доларів США зі сплатою 14 % річних для придбання квартири, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 10.04.2018 року.

11.04.2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений Іпотечний договір №08/І-68-2 в забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, за умовами якого в іпотеку банку передана квартира АДРЕСА_1 , заставна вартість квартира становила 85 000 доларів США.

В липні 2016 року, банк звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 541 955,06 доларів США, однак рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.04.2017 року, яке Апеляційним судом Київської області залишено без змін, у задоволені позову про стягнення відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

31.07.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенком Ігорем Миколайовичем було здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк», а саме на вищевказану однокімнатну квартиру.

Вважає, що набуття права власності АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», на його квартиру є неправомірним та порушує його конституційні права на приватну власність та житло, а перехід права власності на об`єкт іпотеки, здійснений на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича від 31.07.2019, відбувся з порушенням закону та договору іпотеки.

При цьому посилається на відсутність договору про задоволення вимог іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, при вчиненні реєстраційних дій була відсутня актуальна оцінка предмету іпотеки. Крім того зазначає, що право власності на квартиру набуто в період дії мораторію на звернення стягнення на нерухоме майно, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Також позивач зазначає, що в оспорюваній квартирі зареєстровані малолітні діти позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а звернення стягнення на майно, право користування яким мають неповнолітні діти за відсутності дозволу органу опіки і піклування є протиправним.

Ураховуючи наведене, позивач просить суд визнати незаконними дії державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича щодо проведення 31.07.2019 року державної реєстрації права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк»; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича, індексний номер:48057311 від 01.08.2019, згідно з яким 31.07.2019 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис№32650509 про державну реєстрацію права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885384480000 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на підставі - Іпотечного договору №08/І-68-2, номер:1905, виданий 11.04.2008, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парубець С.В.; повідомлення про звернення стягнення предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер: б/н видавник «Укрсоцбанк» та стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні 29.01.2020 судом допущено процесуальне правонаступництво відповідача АТ «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Альфа-Банк».

В судове засідання представник позивача не з`явилась, звернулась до суду із заявою в якій просить задовольнити позов в повному обсязі та вирішити питання про судові витрати.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 11.04.2008 року між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 410/68/08-Пі, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 204 400 доларів США зі сплатою 14 % річних для придбання квартири, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 10.04.2018 року.

11.04.2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений Іпотечний договір №08/І-68-2 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 410/68/08-Пі від 11.04.2008 року між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк», за умовами якого в іпотеку банку передана квартира АДРЕСА_1 , заставна вартість квартира становила 85 000 доларів США.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області 04.04.2017 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 410/68/08-Пі від 11.04.2008 року у розмірі 541 955,06 доларів США.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27.07.2017 року вищевказане рішення залишено без змін.

Згідно з п. 4.1 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 іпотечного договору передбачено, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.08.2019 № 176864127, державним реєстратором Комунальним підприємством «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича 31.07.2019 зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,9 кв.м, за АТ «Укрсоцбанк», підстава виникнення права власності: Іпотечний договір №08/І-68-2, серія та номер:1905, виданий 11.04.2008, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парубець С.В.; договір про внесення змін до іпотечного договору (з майновим поручителем), серія та номер:1, виданий 03.07.2019, видавник Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парубець С.В.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер: б/н видавник «Укрсоцбанк».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку», у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Аналогічне положення міститься в п.11 Іпотечного договору, що укладений між сторонами

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

З огляду на викладене, суд вважає, що квартира площею 28,90 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 11.04.2008 року, укладеного в іноземній валюті.

Отже, у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк».

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №644/3116/18.

З цих підстав суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича щодо державної реєстрації права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

При чому інші підстави, які на думку позивача вказують на неправомірність оскаржуваного рішення, суд вважає такими, що не впливають на висновки суду, що зазначені вище і не є самостійними підставами для задоволення заявлених у справі вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону».

Крім того, у ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» законодавець також зазначив, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

З`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Європейський суд з прав людини не раз наголошував на необхідності ефективного захисту. Наприклад, у п.75 рішення від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» зазначено, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади.

Конституційний Суд у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути відповідним наявним обставинам.

Таким чином, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, рішення ЄСПЛ, розглядаючи справу, суд повинен з огляду на зміст та обґрунтування позовних вимог, не порушуючи принцип рівності сторін, визначитися із ефективним способом захисту права позивача, який забезпечить поновлення порушеного права.

Позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження суду ухвалою від 20.08.2019, тобто до внесення змін до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на момент внесення цих змін позивач був позбавлений права уточнити позовні вимоги у будь-який спосіб, а задоволення лише вимог про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав позивача, пов`язаних з неправомірним позбавлення його права власності на спірну квартиру, у зв`язку з чим з метою гарантування позивачу відновлення порушеного права та надання йому ефективного способу судового захисту, суд вважає правильним з метою визначення порядку виконання рішення суду припинити право власності АТ «Укрсоцбанк» на спірну квартиру.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 зроблено висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Отже, заявлені у справі вимоги з зазначених вище підстав суд вважає правильним задовольнити частково у обсязі, зазначеному вище, відмовивши у задоволенні позовних вимог до відповідача - державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Тарасенка І.М.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача АТ «Альфа-Банк» на користь позивача 1536,80 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення суду - задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича індексний номер 48057311 від 01.08.2019 щодо проведення 31.07.2019 року державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885384480000) за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», припинивши право власності Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на неї.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича- відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 :

-1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок - судового збору.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ - 23494714, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.12.2021

Суддя А.М.Майбоженко

Джерело: ЄДРСР 102064802

[ANTIRAID]

Це наша справа. Суд ретельно розібрався у правовідносинах що склались та у змінах у законодавстві за час розгляду справи та постановив рішення з їх врахуванням.

Суд зазначив, що водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

З огляду на викладене, суд вважає, що квартира площею 28,90 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 11.04.2008 року, укладеного в іноземній валюті.

Отже, у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк».

Позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження суду ухвалою від 20.08.2019, тобто до внесення змін до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на момент внесення цих змін позивач був позбавлений права уточнити позовні вимоги у будь-який спосіб, а задоволення лише вимог про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав позивача, пов`язаних з неправомірним позбавлення його права власності на спірну квартиру, у зв`язку з чим з метою гарантування позивачу відновлення порушеного права та надання йому ефективного способу судового захисту, суд вважає правильним з метою визначення порядку виконання рішення суду припинити право власності АТ «Укрсоцбанк» на спірну квартиру.

[Vladimir AB]

Фактично, тільки через мораторій скасовано рішення реєстратора. Важливою підставою вважаю наявність права користування предметом іпотеки дітьми, але суд не заморочився цим питанням. Зараз у ВС перебуває моя касаційна скарга з цього питання, побачу, що скаже ВС. Суд 1 інстанції послався на таку підставу і зазначив у рішенні, що без дозволу органу ОП не можливо здійснити перереєстрацію, апеляційний таку підставу відкинув. 

[ANTIRAID]

1 час назад, Vladimir AB сказал:

Фактично, тільки через мораторій скасовано рішення реєстратора. Важливою підставою вважаю наявність права користування предметом іпотеки дітьми, але суд не заморочився цим питанням. Зараз у ВС перебуває моя касаційна скарга з цього питання, побачу, що скаже ВС. Суд 1 інстанції послався на таку підставу і зазначив у рішенні, що без дозволу органу ОП не можливо здійснити перереєстрацію, апеляційний таку підставу відкинув. 

Бажаю перемоги. Тримайте в курсі.