Решение Каневского межрайонного суда о признании недействительным договоров кредита и поручительства с Правекс-банком

[vekt]

Справа № 2-34

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2010 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Бурлаки О.В.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Каневі, Черкаської області цивільну справу за позовом

публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування заборгованості за кредитним договором, за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» «Правекс-Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про відшкодування заборгованості за кредитним договором та зустрічними позовами ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» про визнання договорів недійсними, зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» про визнання договорів недійсними ,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року АКБ «Правекс-Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в сумі 102 122 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту на день подання позову до суду становив 777904,13 грн. за кредитним договором № 6-077/05 Р від 06.09.2005 року, мотивуючи свої вимоги невиконанням ОСОБА_6 своїх зобов’язань за цим договором кредиту щодо часткового повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Одночасно АКБ «Правекс-Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 136 142 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту на день подання позову до суду становив 1037048,07 грн. за кредитним договором № 6-078/05 Р від 06.09.2005 року, мотивуючи свої вимоги невиконанням ОСОБА_4, ОСОБА_5 своїх зобов’язань за цим договором кредиту щодо часткового повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами.

У попередньому судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 подав до суду зустрічний позов до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» про визнання договорів недійсними, посилаючись, що ці договори було укладено з порушенням вимог діючого законодавства України.

Відповідач ОСОБА_6 у попередньому судовому засіданні також звернулася в суд із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» про визнання договорів недійсними, посилаючись, що ці договори було укладено з порушенням вимог діючого законодавства України.

Ухвалою суду від 09.02.2010 року зазначені цивільні справи об'єднанні в одне провадження.

Позивач в процесі розгляду справи скористався своїм правом, визначеним ст. 31 ЦПК України на доповнення, зміну чи уточнення позовних вимог.

В заяві про зміну (збільшення) позовних вимог в редакції від 23.06.2010р. Правекс-Банк просить стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість сумі 1325785 грн. 68 коп., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 252 грн.

Позивачі за зустрічними позовами в процесі розгляду справи скористалися своїм правом, визначеним ст. 31 ЦПК України на доповнення, зміну чи уточнення позовних вимог.

В заяві про зміну (збільшення) позовних вимог в редакції від 13.07.2010р. просять в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 відмовити. Визнати недійсним кредитний договір від 06 вересня 2005 року № 6-078/05Р, що укладений між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_4. Визнати недійсним договір поруки від 06 вересня 2005 року № 6-078/05Р, що укладений між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_5, що засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований за № 4716. Визнати недійсним кредитний договір від 06 вересня 2005 року № 6-077/05Р, що укладений між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_6. Визнати недійсним договір поруки від 06 вересня 2005 року № 6-077/05Р, що укладений між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_5, що засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований за № 4715. Застосувати наслідки недійсності кредитних договорів, укладених між Правекс-Банк та ОСОБА_4 від 06 вересня 2005 року № 6-078/05Р, та Правекс-Банк та ОСОБА_6 від 06 вересня 2005 року № 6-077/05Р, з поверненням сторін у первісний стан.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «Правекс-Банк» підтримав позов цього банку про стягнення заборгованості з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 і не визнав зустрічні позови ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними. Посилаючись на ч. 2 ст. 192, ч.3 ст.522 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність”, відповідач наголосив на тому, що банк, як юридична особа, яка має ліцензію та дозвіл НБУ, має право надавати кредити в іноземній валюті.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_8, діючий на підставі довіреності не визнав позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та підтримав зустрічний позов, який просив задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи і заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» не підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

В абз.2 п.1 Постанови ПВСУ від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.09.2005 року між ОСОБА_4 та АКБ «Правекс-Банк» було укладено кредитний договір № 6-078/05Р, згідно п.1.1. якого банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 160 000,00 доларів США. Згідно умов кредитного договору кредит надавався на споживчі цілі, терміном з 06.09.2005р. по 06.09.2015 р. зі сплатою 15% річних (т.1 а.с.87-89).

В якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором був укладений договір поруки №6-78/05Р від 06.09.2005р. між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за р.№ 4716 (т.1 а.с.90).

Крім цього, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06.09.2005 року між ОСОБА_6 та АКБ «Правекс-Банк» було укладено кредитний договір № 6-077/05Р, згідно п.1.1. якого банк надав ОСОБА_6 кредит в сумі 120 000,00 доларів США. Згідно умов кредитного договору кредит надавався на споживчі цілі, терміном з 06.09.2005р. по 06.09.2015 р. зі сплатою 15% річних (т.1 а.с.7-9).

В якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором був укладений договір поруки №6-77/05Р від 06.09.2005р. між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за р.№ 4715 (т.1 а.с.10).

Таким чином, суд приходить до висновку що при розгляді цього спору суду необхідно керуватися законодавством, яке було чинне станом на 06.09.2005р.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на день звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості відсоткова ставка за кредитними договорами ОСОБА_4 та ОСОБА_6 становила 19 (дев’ятнадцять) відсотків річних (т.1 а.с. 11, 91)

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що підвищення відсоткової ставки, передбачено в п.1.3. кредитних договорів (т.1 а.с. 7, 87), де зазначено: « в кожному випадку невиконання (неналежного виконання) Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором (відносно термінів сплати відсотків і повернення кредиту і/або сплати відсотків і/або повернення кредиту не в повному обсязі) розмір відсоткової ставки збільшується на 1(один) відсоток річних, починаючи з розміру встановленого п.1.2 цього Договору. У випадку наступного невиконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором розмір відсоткової ставки збільшується з врахуванням збільшення відсоткових ставок, проведених раніше, у відповідності з умовами цього пункту Договору. Новий розмір відсоткової ставки встановлюється з дня, наступного за днем, в якому Позичальник повинен був виконати свої зобов'язання, але не виконав їх або виконав не в повному об’ємі».

В п.7.1.2. кредитних договорів встановлено, що Банк має право в залежності від змін вартості кредитних ресурсів на ринку позичкового капіталу, змінювати розмір відсоткової ставки за користування грошовими засобами, письмово попередивши Позичальника про зміну відсоткової ставки за 10 днів до введення нової ставки. (т.1 а.с.8, 88)

З матеріалів справи вбачається, що підвищення відсоткової ставки за кредитними договорами №6-077/05Р та №6-078/05Р відбулося 11.08.2008р. до 16%, 11.09.2008р. – 17%, 11.10.2008р. – 18%, 11.11.2008р. – 19%. (т.1 а.с. 11, 91).

П. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.

Представником позивача – «Правекс-Банк» на виконання п.7.1.2. оспорюваних договорів надано суду копію листів-повідомлень, які досліджені у судовому засіданні та відповідно до змісту яких відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були повідомлені про підвищення відсоткової ставки щомісяця на 1% річних, але дані листи в порушення п.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» направлені відповідачам через 8 днів після підвищення відсоткових ставок за кредитними договорами (т.2 а.с. 151-158), але підтвердження про вручення вказаних вище листів надано лише щодо ОСОБА_6 (т.2 а.с.159)

Судом встановлено, що заборгованість по сплаті за кредитними договорами виникла 11.08.2008р. з часу, коли Банком було підвищено відсоткову ставку з 15% до 16% річних за користування грошовими коштами.

В судовому розгляді судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема, з розрахунку наданого представником відповідача (т.1 а.с.11, 91) та з тексту позовних вимог (т.1 а.с.3, 83), що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 починаючи з січня 2009р. не виконували взяті на себе зобов'язання по сплаті обов’язкових платежів.

Станом на 14.06.2010 року відповідач ОСОБА_4, відповідно до інформації Банку, допустив порушення зобов’язання по договору кредиту та має заборгованість за кредитом – 167486 доларів США, в тому числі: тіло кредиту – 118646 доларів США, пені за несвоєчасно погашення кредиту – 48840 доларів США, заборгованість по кредиту в еквіваленті національної валюти за офіційним курсом НБУ –7,91 (т.2 а.с. 216) становить 1325785,68 грн.

Станом на 19.06.2009 року відповідач ОСОБА_6, відповідно до інформації Банку, допустив порушення зобов’язання по договору кредиту та має заборгованість за кредитом – 102122 долари США, в тому числі: тіло кредиту – 89000 доларів США, пені за несвоєчасно погашення кредиту – 765 доларів США та 2963 долари США, відсотків за користування кредитом – 9394 долари США, заборгованість по кредиту в еквіваленті національної валюти за офіційним курсом НБУ –7,74 (т. 1 а.с. 11) становить 774904,13 грн.

ч. 2 ст.192 ЦК України передбачена можливість використання іноземної валюти в України у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законодавством України, а саме: Законами України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. з наступними змінами, "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. з наступними змінами, Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. "Про систему валютного регулювання та валютною контролю", а також іншими законодавчими актами, при наявності відповідної ліцензії банку, виданої Національним Банком України, передбачена можливість надання банками резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до ст.55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором та позичальником у письмовій формі.

За змістом ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 Глави 71 підрозділу 1 Розділу III Книги п'ятої ЦК України, тобто за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначні родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Договірні відносини, які виникли між сторонами про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян регулюються Законом України "Про захист прав споживачів”.

Згідно ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів” - захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до п.5 ст.110 ЦПК України - позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів” в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що істотними умовами кредитного договору як споживчого кредитного договору відповідно до чинного законодавства є умови про предмет, ціну, строк його дії, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом.

Разом з тим, судом встановлено, що кредитні договори № 6-077/05 та №6-078/05Р від 06.09.2005 року укладено з порушенням вимог Закону України "Про захист прав споживачів” в частині недотримання істотних умов, які обов’язкові для кредитних договорів, чим були порушені права ОСОБА_4, ОСОБА_6 як споживача фінансових послуг.

Умови цих договорів кредиту не містять відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту, як цього вимагає ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів”, а графік повернення кредиту та сплати процентів по договору кредиту, який є його невід’ємною частиною, не було укладено взагалі, а отже при укладені цього договору кредиту недодержана така істотна умова, як укладання зазначеного графіку.

При укладенні вказаних кредитних договорів були порушені також вимоги п.2 ч.1 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів”, а саме АКБ «Правекс-Банк» не надав ОСОБА_4, ОСОБА_6 як споживачам фінансових послуг в галузі споживчого кредитування в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, за ненадання якої передбачена відповідальність, яка встановлена статтями 15,23 Закону України "Про захист прав споживачів”.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів” перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1. особу та місцезнаходження кредитодавця;

2. кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, Його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

3) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

й) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У даному випадку така вимога закону не була виконана АКБ «Правекс-Банк», що є порушенням прав споживача фінансових послуг.

Крім цього, чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов’язання та валюту виконання зобов’язання.

Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання як кредитора, так і позичальника у кредитних договорах від 06.09.2005р. не виражене у грошовій одиниці України, і у цих договорах не визначений грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ст.533 ЦК України зобов’язання в Україні має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданих представником відповідачів квитанцій погашення кредитного боргу та відсотків за користування кредитом він здійснював щомісячні платежі в іноземній валюті – доларах США, що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с. 43-65).

В п. 6.1.2 кредитних договорів (т.1 а.с.8, 88) передбачено обов’язок позичальника погашати заборгованість по кредиту, відсоткам, пені в валюті кредиту.

Викладені умови договору, разом із умовами п. п. 1.1, 1.2, 4.1., 4.2., 6.1.2, свідчать про те, що грошові зобов'язання виражені в ньому безумовно в іноземній валюті - доларах США.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 р. (далі по тексту Декрет КМУ), який з урахуванням припису статті 4 ЦК України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Під валютними операціями у вказаному Декреті КМУ розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) та проведення Позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Одночасно, ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність” документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пункту 1.10 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Положення, щодо обов’язкового вираження зобов’язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Як встановлено в судовому засіданні, спірний кредитний договір укладено сторонами у справі на умовах надання кредиту в іноземній валюті, відповідно, вказана валютна операція потребує отримання однією із сторін індивідуальної ліцензії.

Дозвіл № 7-1 від 03.12.2001 року НБУ та Дозвіл № 7-2 від 30.09.2009 року НБУ, як доказ наявності в Банку права на здійснення валютних операцій без індивідуальної ліцензії, суд до уваги не приймає, оскільки згідно п. 5.3 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліценцій, письмових дозволів та ліценцій на виконання окремих операцій» виступає генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно, із Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (т. 1 а.с.189-191, т.2 а.с.47-49).

Отже, наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов’язку, отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. Г ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Підставою недійсності правочину (яким є і двосторонній господарський договір) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, про що вказано у ч. 1 ст. 215 цього Кодексу. За ч. 1 ст. 203 названого Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з викладених норм матеріального права, зміст кредитних договорів має відповідати вимогам закону, і відсутність у змісті кредитних договорів від 06.09.05 умови про відповідальність кредитодавця таким вимогам не відповідає.

За час провадження даної справи банк не ініціював внесення змін до спірного договору у встановленому законом порядку для приведення його умов у відповідність до норм законодавства. Більше того, Банк ніяким чином не відреагував не тільки на пропозиції відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 щодо вирішення цього спору шляхом мирного врегулювання в умовах світової фінансової кризи, але і не реагував на запити суду та ухвали суду про витребування доказів.

Відповідно до приписів ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом, отже укладений між сторонами у забезпечення кредитних договорів № 6-077/05Р та № 6-078/05Р від 06.09.2005 року договори поруки від 06.09.2005 року № 6-077/05Р та № 6-078/05Р, що укладені між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_5 та засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровані за № 4716, №4715 , також підлягають визнанню судом недійсним.

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю у зв’язку з чим , кожна із сторін за договором кредиту зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору.

Згідно ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, згідно ст. 548 ЦК України наслідком визнання кредитного договору недійсним є недійсність договору, яким забезпечується зобов’язання позичальника за кредитним договором, що в свою чергу має наслідком вилучення запису про реєстрацію заставленого майна з Державного реєстру обтяжень рухомого чи нерухомого майна.

Доводи та заперечення Банку суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються вище викладеним та вивченими матеріалами справи.

З урахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що зустрічні позовні заяви про визнання спірних кредитних договорів від 06.09.2005р. укладених між сторонами та договорів поруки від 06.09.05 року недійсними підлягає задоволенню в повному обсязі у зв’язку з чим у відповідності із ст. 216 ЦК України, кожна із сторін за кредитним договором зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 214-215, 217-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення .

Зустрічний позов ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» про визнання договорів недійсними – задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним кредитний договір від 06 вересня 2005 року № 6-078/05Р, що укладений між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір поруки від 06 вересня 2005 року № 6-078/05Р, що укладений між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_5, що засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований за № 4716.

Повернути ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому ІНФОРМАЦІЯ_2 усі отримані від нього кошти, пов'язані з виконанням кредитного договору від 06 вересня 2005 року № 6-078/05Р, що укладений між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_4.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» прийняти від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 160000 доларів США в еквіваленті національної валюти (гривні) на момент здійснення платежу.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» «Правекс-Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про відшкодування заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення .

Зустрічний позов ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» про визнання договорів недійсними – задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним кредитний договір від 06 вересня 2005 року № 6-077/05Р, що укладений між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_6.

Визнати недійсним договір поруки від 06 вересня 2005 року № 6-077/05Р, що укладений між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_5, що засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований за № 4715.

Повернути ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованій за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, усі отримані від неї кошти, пов'язані з виконанням кредитного договору від 06 вересня 2005 року № 6-077/05Р, що укладений між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_6.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» прийняти від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 120000 доларів США в еквіваленті національної валюти (гривні) на момент здійснення платежу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ОСОБА_9

ОСОБА_10

З оригіналом згідно, який знаходиться в матеріалах ц/с № 2-34/10

ОСОБА_10

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11143393

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11143393

Справа № 2-34

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2010 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

все не плохо расписано, только почему-то реституция в долларах произведена.

[Zettez]

все не плохо расписано, только почему-то реституция в долларах произведена.

xxxx доларів США в еквіваленті національної валюти (гривні) на момент здійснення платежу

[Zettez]

судья не хотел наверно искать курс НБУ на момент сделки

[aline]

судья не хотел наверно искать курс НБУ на момент сделки

я думаю, здесь судья имел ввиду по курсу НБУ, когда будут деньги банку возвращать, а не на момент когда выдавали, что его искать в кредитном договоре это есть.

Так что, разницу прийдется заплатить по курсу 7.90

[у.zaporozhskiy]

я думаю, здесь судья имел ввиду по курсу НБУ, когда будут деньги банку возвращать, а не на момент когда выдавали, что его искать в кредитном договоре это есть.

Так что, разницу прийдется заплатить по курсу 7.90

вот-вот и это совсем не весело

это больше миллиона.

[vekt]

судья не хотел наверно искать курс НБУ на момент сделки

Вот давайте не будем торопиться с такими выводами, чтобы не быть провокаторами.

Есть порядок, по которому сначала договор признается недействительным и, только после этого, наступают последствия недействительности.

Первая часть этого марлезонского балета - договор признан недействительным.

Другими словами договора не стало. Не стало и даты, когда он был заключен.

Поэтому стартового курса применить невозможно.

Не осталось ничего, кроме ЦКУ-216.

А дальше одни только вопросы.

-------------------------------------------

Попутно.

Но до тех пор, пока договор не признан недействительным, банки все-таки не имеют права взыскивать по текущему курсу. А таких взысканий в реестре - тыщи

[Zettez]

Вот давайте не будем торопиться с такими выводами, чтобы не быть провокаторами.

Есть порядок, по которому сначала договор признается недействительным и, только после этого, наступают последствия недействительности.

Первая часть этого марлезонского балета - договор признан недействительным.

Другими словами договора не стало. Не стало и даты, когда он был заключен.

Поэтому стартового курса применить невозможно.

Не осталось ничего, кроме ЦКУ-216.

А дальше одни только вопросы.

-------------------------------------------

Попутно.

Но до тех пор, пока договор не признан недействительным, банки все-таки не имеют права взыскивать по текущему курсу. А таких взысканий в реестре - тыщи

Я наверно что-то пропустил.

А как те же решения, где заемщик должен вернуть долг по курсу НБУ на момент получения кредита?

Что то поменялось в законодательстве?

[Obelix]

Не осталось ничего, кроме ЦКУ-216.

А дальше одни только вопросы.

читаем первоисточник

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім

тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана

повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на

виконання цього правочину, а в разі неможливості такого

повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні

майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість

того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Если от банка получил (в натури) машину - отдай машину.

Гривну - гривну

Доллар - доллар...Ибо тут уже нет кредита, нет позыкы...есть передача "товара" от одного лица другому.

Посему, если дали доллар в руки - кричать о ст.216 сильно не нужно.

Можно кричать о преступлении банка, как агента валютного контроля, раздающего налево и направо инозэмну валюту для покупки внутри страны холодильников (машин,квартир).

Можно говорить о "товарном" кредите...

Можно говорить о том, что в " додатку до дозволу" среди вычерпного перэлику операций, що мае право здийснюваты банк, нет пункта "выдання кредытив населенню у инозэмний валюти"

[stairtov]

читаем первоисточник

Если от банка получил (в натури) машину - отдай машину.

Гривну - гривну

Доллар - доллар...Ибо тут уже нет кредита, нет позыкы...есть передача "товара" от одного лица другому.

Посему, если дали доллар в руки - кричать о ст.216 сильно не нужно.

Можно кричать о преступлении банка, как агента валютного контроля, раздающего налево и направо инозэмну валюту для покупки внутри страны холодильников (машин,квартир).

Можно говорить о "товарном" кредите...

Можно говорить о том, что в " додатку до дозволу" среди вычерпного перэлику операций, що мае право здийснюваты банк, нет пункта "выдання кредытив населенню у инозэмний валюти"

Можно говорить о "товарном" кредите... но н этом случае банк не может давать кредит товаром (12 СТУЛЬЕВ)

или я не прав ? Если банк поднял вопрос по 216 то пусть отвечает за АВК и это будет их проблема ,что лучше взять с вас гривной по курсу 8 или отщитать в бюджет процент (немалый)от уставного фонда!!!

хоть и в нашей системе суда ,точнее в отсутствии суда как такого что расписан в зу, не стоит особо надеятся .но настаивать вприменении етого положения просто необходимо в бюджет деньги нужны вот и проскочит пару десятков хоть из сотни НО ЭТО УЖЕ РЕЗУЛЬТАТ . и следующим кто идет по стопам будет легче .

[vekt]

Я наверно что-то пропустил.

А как те же решения, где заемщик должен вернуть долг по курсу НБУ на момент получения кредита?

Что то поменялось в законодательстве?

Что такое "вернуть долг"?

При реституции долг возвращают обе стороны или один только заемщик в виде разницы этих двух взаимных долгов.

Когда же банк взыскивает по суду да еще и по действующему договору, в котором стороны не установили эквивалента в иностранной валюте, тогда и банк и суд превышают полномочия применяя текущий курс. Тогда долг может быть возвращен только по стартовому курсу.

Валютного законодательства между резидентами нет. Отсюда и парадоксы в реале.

А в теории никакого взыскания банк вообще применить не имеет права, т.к. валютные кредиты - вне закона.

Законодательство не изменилось. Но слепо в своих исках копировать решения судов тоже ж нельзя. Можно и нарваться. И таких отказов в реестре очень много.

[Zettez]

Что такое "вернуть долг"?

При реституции долг возвращают обе стороны или один только заемщик в виде разницы этих двух взаимных долгов.

Когда же банк взыскивает по суду да еще и по действующему договору, в котором стороны не установили эквивалента в иностранной валюте, тогда и банк и суд превышают полномочия применяя текущий курс. Тогда долг может быть возвращен только по стартовому курсу.

Валютного законодательства между резидентами нет. Отсюда и парадоксы в реале.

А в теории никакого взыскания банк вообще применить не имеет права, т.к. валютные кредиты - вне закона.

Законодательство не изменилось. Но слепо в своих исках копировать решения судов тоже ж нельзя. Можно и нарваться. И таких отказов в реестре очень много.

Когда же банк взыскивает по суду да еще и по действующему договору, в котором стороны не установили эквивалента в иностранной валюте, тогда и банк и суд превышают полномочия применяя текущий курс. Тогда долг может быть возвращен только по стартовому курсу.

Так если банк подал на разрыв кред.договора и взыскать с меня сумму 79гривен, которая равна 10дол.США*7.9, то нет смысла сопротивлятся, только в суде уточнить - согласен вернуть , но 50.5 гривен по курсу 5.05??? Так получается???