Спецы, нужна консультация по Поручительству.

[Алексашка]

Дело вот в чем.

Кредитный договор как и договор поручительства 2008 года.

В 2009 году я попросил банк о предоставлении кредитных каникул. Банк дал каникулы на пол года. Я оплачивал только проценты за пользование кредитом долларов по 125 в месяц. В принципе это необдуманый с моей стороны шаг, так как кредитные каникулы ничего хорошего не дают. Деньги ушли в пустую, платил по 1000 гр., а долг мой по кредиту ни на цент не уменьшился. И теперь получается что месячный платеж даже увеличился в силу того, что кредит дан на 5 лет из которых я пол года был на каникулах. Теперь то что я должен был выплатить за 5 лет разбили всего на 4.5 года. Тоесть ежемесячный объем платежей увеличился. Был составлен НОВЫЙ график погашения и НОВЫЙ Додаток №1. Если до каникул оплата по телу кредита была 197 долл., то теперь стала 225.

Естественно Банк так же как и я не привлекали Поручителя к подписанию новых документов, его даже не поставили в известность.

Вот и хочу подать иск в суд на прекращение поруки на основании

Статьи 559. Прекращение поручительства

1. Поручительство прекращается с прекращением обеспеченного им обязательства, а также в случае изменения обязательств без согласия поручителя, вследствие чего увеличивается объем его ответственности.

Хотя в принципе по большому счету общий объем ответственности не увеличился (общая сума кредита), в этом и закавыка и сомнения у меня.

Но я исхожу из таких измышлений:

Поручитель подписывая договор поручительства исходил из своих среднемесячных доходов. Он так же как и заемщик предоставлял в банк справку о зарплате. Банк справку видел и знал доходы поручителя.

И поручитель принимая поруку исходил из того что в случае отказа или невозможности Заемщика погашать кредит, эти обязаности по ежемесячному погашению кредита возложатся на него. Естественно он (поручитель) был ознакомлен с кредитным договором и Додатком №1 который есть неотъемлимой частью кредитного договора. После этого он подписал поруку.

Но ведь теперь получается что это уже далеко не тот кредитный договор за который подписывался и давал поруку Поручитель (изменен график погашения Додаток №1). Произошло много изменений без его ведома. Увеличился объем ежемесячных платежей и поручитель уже будет не в состоянии их оплачивать при наступлении определенных объстоятельств (невозможность Заемщика погашать кредит), так как он исходил из другой суммы при взятии на себя поруки.

И вот у меня такой вопрос. Имеет ли право на жизнь такой иск? Законен ли? Или я все таки перемудрил со ст.559?

[vassylek]

Иск имеет полное право на жизнь и абсолютно законен, но что скажет стая?

[stairtov]

Иск имеет полное право на жизнь и абсолютно законен, но что скажет стая?

извиняюсь за большой текст но обойти эти статьи просто не возможно

Почему нет в нашем--вашем расмотрении нет этихстатей:

ведь многие извас также специализируются и в этом направлении

Стаття 111. Державна зрада

1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином

України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та

недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи

інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах

воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство,

надання іноземній державі, іноземній організації або їх

представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти

України, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до

п'ятнадцяти років.

2. Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин

України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної

держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не

вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій

зв'язок з ними та про отримане завдання.

Стаття 186. Грабіж

1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від

ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на

строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або

позбавленням волі на строк до чотирьох років.

2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для

життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого

насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою

групою осіб, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести

років.

3. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення

чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми

років.

4. Грабіж, вчинений у великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти

років.

5. Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або

організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти

років із конфіскацією майна.

( Стаття 186 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI

( 270-17 ) від 15.04.2008 )

Стаття 225. Обман покупців та замовників

1. Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший

обман покупців або замовників під час реалізації товарів або

надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до

двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною

діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман

покупців чи замовників, -

караються штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох

років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох років.

П р и м і т к а. Обманом покупців та замовників у значних

розмірах слід вважати обман, що спричинив громадянинові

матеріальну шкоду в сумі, що перевищує три неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян.

Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять

комерційну або банківську таємницю

Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності, -

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти

років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

( Стаття 231 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2252-IV

( 2252-15 ) від 16.12.2004 )

Стаття 232. Розголошення комерційної або банківської таємниці

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, -

карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

( Стаття 232 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2252-IV

( 2252-15 ) від 16.12.2004 )

Стаття 227. Випуск або реалізація недоброякісної продукції

Випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, якщо такі дії вчинені у великих розмірах, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

П р и м і т к а. Під випуском або реалізацією недоброякісної

продукції, вчиненими у великих розмірах, слід вважати розміри, що

перевищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 227. Випуск або реалізація недоброякісної продукції

Випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, якщо такі дії вчинені у великих розмірах, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи

займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

П р и м і т к а. Під випуском або реалізацією недоброякісної

продукції, вчиненими у великих розмірах, слід вважати розміри, що

перевищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 190. Шахрайство

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років,

або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної

техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми

років.

4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти

років з конфіскацією майна.

( Стаття 190 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI

( 270-17 ) від 15.04.2008 )

Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння

ним шляхом зловживання службовим становищем

1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох

років або без такого.

2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або

позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до

трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років

або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною

діяльністю на строк до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми

років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох років.

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти

років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Стаття 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману

або зловживання довірою

1. Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот

сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або

арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб,

або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох

років.

П р и м і т к а. Відповідно до цієї статті майнова шкода

визнається значною, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує

неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах -

така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум

доходів громадян.

( Стаття 192 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI

( 270-17 ) від 15.04.2008 )

Стаття 190. Шахрайство

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно

шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот

сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або

обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою

групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від

одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років,

або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом

незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної

техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми

років.

4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або

організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти

років з конфіскацією майна.

( Стаття 190 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI

( 270-17 ) від 15.04.2008 )

Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння

ним шляхом зловживання службовим становищем

1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене

особі чи перебувало в її віданні, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років,

або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням

волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати

певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох

років або без такого.

2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом

зловживання службовою особою своїм службовим становищем -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або

позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до

трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті,

вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років

або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною

діяльністю на строк до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї

статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми

років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох років.

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або

четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих

розмірах або організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти

років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Стаття 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману

або зловживання довірою

1. Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або

зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот

сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або

арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб,

або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох

років.

П р и м і т к а. Відповідно до цієї статті майнова шкода

визнається значною, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує

неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах -

така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум

доходів громадян.

( Стаття 192 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI

( 270-17 ) від 15.04.2008 )

Стаття 190. Шахрайство

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно

шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот

сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або

обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою

групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від

одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років,

або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом

незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної

техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми

років.

4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або

організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти

років з конфіскацією майна.

( Стаття 190 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI

( 270-17 ) від 15.04.2008 )

Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння

ним шляхом зловживання службовим становищем

1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене

особі чи перебувало в її віданні, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років,

або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням

волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати

певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох

років або без такого.

2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом

зловживання службовою особою своїм службовим становищем -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або

позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до

трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті,

вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років

або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною

діяльністю на строк до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї

статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми

років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох років.

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або

четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих

розмірах або організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти

років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Стаття 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману

або зловживання довірою

1. Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або

зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот

сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або

арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб,

або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох

років.

П р и м і т к а. Відповідно до цієї статті майнова шкода визнається значною, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум

доходів громадян.

( Стаття 192 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI

( 270-17 ) від 15.04.2008 )

Стаття 190. Шахрайство

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно

шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот

сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або

обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою

групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від

одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років,

або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом

незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної

техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми

років.

4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або

організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти

років з конфіскацією майна.

( Стаття 190 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI

( 270-17 ) від 15.04.2008 )

Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння

ним шляхом зловживання службовим становищем

1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене

особі чи перебувало в її віданні, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років,

або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням

волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати

певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох

років або без такого.

2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом

зловживання службовою особою своїм службовим становищем -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або

позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до

трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті,

вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років

або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з

позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною

діяльністю на строк до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї

статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми

років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох років.

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або

четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих

розмірах або організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти

років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Стаття 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману

або зловживання довірою

1. Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або

зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот

сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або

арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб,

або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох

років.

П р и м і т к а. Відповідно до цієї статті майнова шкода

визнається значною, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує

неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах -

така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум

доходів громадян.

( Стаття 192 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI

( 270-17 ) від 15.04.2008 )

Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом

1. Незаконне заволодіння транспортним засобом -

карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі

на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той

самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою

групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для

життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого

насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше

сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми

років з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті,

вчинені організованою групою або поєднані з насильством,

небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою

застосування такого насильства, або якщо вони завдали великої

матеріальної шкоди, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти

років з конфіскацією майна або без такої.

4. Звільняється від кримінальної відповідальності судом

особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за

винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із

застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування

такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним

органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю

відшкодувала завдані збитки.

П р и м і т к а.

1. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій

статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне

вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи

користувача всупереч їх волі.

2. Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю

слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила

незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин,

передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 410 цього

Кодексу.

3. Відповідно до частин другої і третьої цієї статті

матеріальна шкода визнається значною у разі заподіяння реальних

збитків на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян, а великою - у разі заподіяння реальних

збитків на суму понад двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян.

( Стаття 289 в редакції Закону N 2903-IV ( 2903-15 ) від

22.09.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI

( 270-17 ) від 15.04.2008 )

Стаття 290. Знищення, підробка або заміна номерів

вузлів та агрегатів транспортного засобу

Знищення, підробка або заміна ідентифікаційного номера,

номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу

відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером

транспортного засобу -

караються штрафом від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними

роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до

трьох років.

( Стаття 290 із змінами, внесеними згідно із Законом N 586-VI

( 586-17 ) від 24.09.2008 )

Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо

неправосудного вироку, рішення, ухвали або

постанови

1. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного

вироку, рішення, ухвали або постанови -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або

позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

2. Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з

корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми

років.

Стаття 376. Втручання в діяльність судових органів

1. Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою

перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися

винесення неправосудного рішення -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років,

або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи

затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з

використанням свого службового становища, -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи

займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на

строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох

років.

[Василий Горбань]

Дело вот в чем.

Кредитный договор как и договор поручительства 2008 года.

В 2009 году я попросил банк о предоставлении кредитных каникул. Банк дал каникулы на пол года. Я оплачивал только проценты за пользование кредитом долларов по 125 в месяц. В принципе это необдуманый с моей стороны шаг, так как кредитные каникулы ничего хорошего не дают. Деньги ушли в пустую, платил по 1000 гр., а долг мой по кредиту ни на цент не уменьшился. И теперь получается что месячный платеж даже увеличился в силу того, что кредит дан на 5 лет из которых я пол года был на каникулах. Теперь то что я должен был выплатить за 5 лет разбили всего на 4.5 года. Тоесть ежемесячный объем платежей увеличился. Был составлен НОВЫЙ график погашения и НОВЫЙ Додаток №1. Если до каникул оплата по телу кредита была 197 долл., то теперь стала 225.

Естественно Банк так же как и я не привлекали Поручителя к подписанию новых документов, его даже не поставили в известность.

Вот и хочу подать иск в суд на прекращение поруки на основании

Статьи 559. Прекращение поручительства

1. Поручительство прекращается с прекращением обеспеченного им обязательства, а также в случае изменения обязательств без согласия поручителя, вследствие чего увеличивается объем его ответственности.

Хотя в принципе общий объем ответственности не увеличился (общая сума кредита)

Но я исхожу из таких измышлений:

Поручитель подписывая договор поручительства исходил из своих среднемесячных доходов. Он так же как и заемщик предоставлял в банк справку о зарплате. Банк справку видел и знал доходы поручителя.

И поручитель принимая поруку исходил из того что в случае отказа или невозможности Заемщика погашать кредит, эти обязаности по ежемесячному погашению кредита возложатся на него. Естественно он (поручитель) был ознакомлен с кредитным договором и Додатком №1 который есть неотъемлимой частью кредитного договора. После этого он подписал поруку.

Но ведь теперь получается что это уже далеко не тот кредитный договор за который подписывался и давал поруку Поручитель (изменен график погашения Додаток №1). Произошло много изменений без его ведома. Увеличился объем ежемесячных платежей и поручитель уже будет не в состоянии их оплачивать при наступлении определенных объстоятельств (невозможность Заемщика погашать кредит), так как он исходил из другой суммы при взятии на себя поруки.

И вот у меня такой вопрос. Имеет ли право на жизнь такой иск? Законен ли?

І те і те має право на життя - але це залежить від судді. Вони всі налякані зверху і бояться цих спорів "Как би чего не вишло".

Але основний упор потрібно робити на відсутність індивідуалки, яка при глибокому аналізі все ж необхідна.

Я виграв уже таким чином і з інших підсав декілька справ в першій і другій і іпотечне майно пішло по руках, навіть попало в іпотеку під інші кредити в інших банках.

Потрібно ознайомлюватись з договорами.

[Алексашка]

І те і те має право на життя - але це залежить від судді. Вони всі налякані зверху і бояться цих спорів "Как би чего не вишло".

Але основний упор потрібно робити на відсутність індивідуалки, яка при глибокому аналізі все ж необхідна.

Ну я думаю индивидуалка к Поручителю.... бредово при нынешних условиях

Я хочу проще и без замрочек. Чисто на прекращении поруки. Поэтому и советуюсь. Как по моему то мои логические выводы с привязкой к закону верны. Жду что скажут люди.

[Алексашка]

Что то никто так до путя и не подсказал

[Алексашка]

Люди, неужели никто из толковых юристов и даже не юристов не может высказать свое мнение основаное на юр. нормах по поводу моего понимания данного вопроса? Прошу помощи в разборе данного вопроса по полочкам (или хотя бы в доступных общих чертах), а в ответ тишина.....

[у.zaporozhskiy]

Люди, неужели никто из толковых юристов и даже не юристов не может высказать свое мнение основаное на юр. нормах по поводу моего понимания данного вопроса? Прошу помощи в разборе данного вопроса по полочкам (или хотя бы в доступных общих чертах), а в ответ тишина.....

как это не увеличилась ответственность??

посмотрите внимательно, увеличился ежемесячный платеж после реструктаризации

нужно писать данный иск.

и смотреть реакцию судьи

[JULIA 3]

Не знаю как в Вашем договоре поручительства, но у меня прописано

1.Порукою за цим договором є забеспечення виконання Боржником зобов язань перед Кредитором згідно кредитного договору щодо

- поверення кредиту в строк до.....

- сплати процентів в порядку передбаченому Кредитн.дог.

2.Поручитель ознайомлен з умовами кредитного договору.

3.Кредитор зобовязаний у разі зміни умлов договору надати Поручителю додаткову угоду про внесення відповідних змін.

4. порука припиняется ...також у разі зміни зобоязання без згоди поручителя в наслідок чього збільшується обсяг його відповідальності.

Т.о.

Основания для припинення

1. договор изменили без уведомления.

2.Изменения увеличили степень отвественности. Ежемесячный платеж увеличился .Для доказательства увеличения степени отвественности можно также подсчитать общий размер виплат до внесения изменений и после. Он будет разный, увеличится, т.к. тело не погашалось. Да это и по графику будет видно, общая сумма процентов по кредиту должна быть больше после каникул.

[JULIA 3]

Хотя в принципе по большому счету общий объем ответственности не увеличился (общая сума кредита), в этом и закавыка и сомнения у меня.

Общая сумма кредита не могла не измениться. Сравните сумму процентов по графику до каникул и после. В дополнительном соглашении процентов должно быть больше, т.к. тело не погашалось.- вот Вам и увеличение. Тело осталось без изменений, но общая сумма должна быть больше за счет процентов.

[Алексашка]

Общая сумма кредита не могла не измениться. Сравните сумму процентов по графику до каникул и после. В дополнительном соглашении процентов должно быть больше, т.к. тело не погашалось.- вот Вам и увеличение. Тело осталось без изменений, но общая сумма должна быть больше за счет процентов.

Ну я ж ведь оплачивал во время каникул проценты за пользование всем кредитом. Так что общаяя сумма не изменилась. Просто например если 10000 разделить на 20 месяцев то получится по 500гр. в месяц. Но если я из этих 20 мес, 3 мес. был на каникулах и оплачивал все проценты за пользование этими 10000. То потом просто 10000 делится не на 20 мес, а на (20-3=17) 17мес. то получается я плачу в мес уже не по 500, а по 588гр. Но эти 88гр добавились на тело, так как я проценты то все погашал за пользование всей суммой кредита.

Помоему как то так...

[Filosof_00]

Ну я ж ведь оплачивал во время каникул проценты за пользование всем кредитом. Так что общаяя сумма не изменилась. Просто например если 10000 разделить на 20 месяцев то получится по 500гр. в месяц. Но если я из этих 20 мес, 3 мес. был на каникулах и оплачивал все проценты за пользование этими 10000. То потом просто 10000 делится не на 20 мес, а на (20-3=17) 17мес. то получается я плачу в мес уже не по 500, а по 588гр. Но эти 88гр добавились на тело, так как я проценты то все погашал за пользование всей суммой кредита.

Помоему как то так...

Предположим я поручитель. я зарабатываю 600 баксов. 500 я был готов платить, а на 100 жить. А ты подписал БЕЗ МОЕГО ВЕДОМА обязательство платить по 588 в месяц. Мне пофигу платил ты 3 месяца или нет. Я не могу жить на 12 баксов в месяц. Я брал обязательство платить за кредитора по 500 баксов, а теперь я с его желания должен платить по 588.

Вот как то так.

[у.zaporozhskiy]

Ну я ж ведь оплачивал во время каникул проценты за пользование всем кредитом. Так что общаяя сумма не изменилась. Просто например если 10000 разделить на 20 месяцев то получится по 500гр. в месяц. Но если я из этих 20 мес, 3 мес. был на каникулах и оплачивал все проценты за пользование этими 10000. То потом просто 10000 делится не на 20 мес, а на (20-3=17) 17мес. то получается я плачу в мес уже не по 500, а по 588гр. Но эти 88гр добавились на тело, так как я проценты то все погашал за пользование всей суммой кредита.

Помоему как то так...

доп соглашением увеличились проценты

вы платили на 100 грн 20 грн

3 месяца вы не платили 100 грн, но платили 20 грн.

после этого вам нужно будет 300 недоплаченных гривен разбить на весь оставшийся срок и таким образом процентов вы будете платить 21 грн.

а за все время набежит 20, 30, 40 а то и больше гривень

таким образом взяв по телу каникулы один раз, вы увеличиваете плату по процентам, а значит и ежемесячный платеж, таким образом общая стоимость кредита возрастает, ответственность поручителя увеличивается без его согласия

ему повезло.

[Алексашка]

Предположим я поручитель. я зарабатываю 600 баксов. 500 я был готов платить, а на 100 жить. А ты подписал БЕЗ МОЕГО ВЕДОМА обязательство платить по 588 в месяц. Мне пофигу платил ты 3 месяца или нет. Я не могу жить на 12 баксов в месяц. Я брал обязательство платить за кредитора по 500 баксов, а теперь я с его желания должен платить по 588.

Вот как то так.

Я то полностью согласен с вашей точкой зрения. Она такая же как и моя в начале поста.

Но... что именно подразумевает закон в фразе - объем ответственности- ?

Ведь общая ответственность по кредиту, тоесть сумма кредита со всеми процентами и телом которые должны были быть мной заплачены за 5 лет не изменилась. Просто тепепрь эту сумму разделят на 4.5 года (за вычетом 6 мес каникул) и естественно плата возросла ежемесячно, но сумма которую в итоге я (или поручитель) должен был отдать в конце 5ти летнего срока не поменялась.

Вот в этом заранее и вижу отмазку банка и суда. Поэтому и советуюсь.

[Filosof_00]

Я то полностью согласен с вашей точкой зрения. Она такая же как и моя в начале поста.

Но... что именно подразумевает закон в фразе - объем ответственности- ?

Ведь общая ответственность по кредиту, тоесть сумма кредита со всеми процентами и телом которые должны были быть мной заплачены за 5 лет не изменилась. Просто тепепрь эту сумму разделят на 4.5 года (за вычетом 6 мес каникул) и естественно плата возросла ежемесячно, но сумма которую в итоге я (или поручитель) должен был отдать в конце 5ти летнего срока не поменялась.

Вот в этом заранее и вижу отмазку банка и суда. Поэтому и советуюсь.

Есть обязательство заемщика по договору оплачивать услуги банка по графику. График изменился - изменились обязательства. Обязательство заемщика состоит в том, что он обязался возвращать ежемесячно часть тела кредита и вносить плату за пользование кредитом, т.е. проценты. Основное обязательство заемщика состоит в том, что он ежемесячно вносит определенную сумму. Тебе уверенности не хватает, а не знаний.

А что за банк у тебя?

[у.zaporozhskiy]

Я то полностью согласен с вашей точкой зрения. Она такая же как и моя в начале поста.

Но... что именно подразумевает закон в фразе - объем ответственности- ?

Ведь общая ответственность по кредиту, тоесть сумма кредита со всеми процентами и телом которые должны были быть мной заплачены за 5 лет не изменилась. Просто тепепрь эту сумму разделят на 4.5 года (за вычетом 6 мес каникул) и естественно плата возросла ежемесячно, но сумма которую в итоге я (или поручитель) должен был отдать в конце 5ти летнего срока не поменялась.

Вот в этом заранее и вижу отмазку банка и суда. Поэтому и советуюсь.

збільшується обсяг його відповідальності

вы должны в результате за заемщика заплатите не 17 тис. долларов, а 18...

вы чего-то не учитываете, если у Вас была реструктаризация и загальна вартість кредиту не змінилась, то либо вам повезло, либо Вас дурят

зміна зобовязання відбулася ви підписали додаткову угоду

далі відсотки ви сплачували як і раніше, проте після цього внаслідок збільшення тіла кредиту, у Вас збільшуються відсотки

я ясніше вже не можу написати

кидайте Ваш новий і старий графі на [email protected]

я Вам поясню на пальцях

[VENERA]

Ну я думаю индивидуалка к Поручителю.... бредово при нынешних условиях

Я хочу проще и без замрочек. Чисто на прекращении поруки. Поэтому и советуюсь. Как по моему то мои логические выводы с привязкой к закону верны. Жду что скажут люди.

Алексашка, по большому счету, это иск вне закона. В смысле, что нельзя в суде просить признать обязательство или договор прекратившимися, т.к. они прекращаются в силу закона, в данном случае - в силу ч.1 ст 559 ЦКУ. А в суде можно просить договор расторгнуть, или изменить обязательство. В частности, можно просить прыпыныты правоотношение (п.7 ч.2 ст. 16 ЦКУ). А коль у Вас они и без суда уже прекратились, то судья, скорее всего, откажет в удовлетворении исковых требований, которые Вы изложите примерно так :"Прошу признать прекратившимися". Судья скажет, что нет такого способа защиты нарушенных прав, и что Ваши правоотношения и так уже являются прекращенными в силу закона. В результате Вы можете получить в резолютивке отказ, а в мотивировочной части - то, что Вам и требуется - вывод судьи о прекратившихся правоотношениях. По этому поводу есть уже достаточно судебной практики.

Есть еще один вариант, когда припечет, в возражениях ссылаться на Ваши аргументы. Так же есть решения, где судьи оставляли поручителей в покое в силу применения нормы ч.1 ст 559 ЦКУ.

[VENERA]

Я то полностью согласен с вашей точкой зрения. Она такая же как и моя в начале поста.

Но... что именно подразумевает закон в фразе - объем ответственности- ?

Ведь общая ответственность по кредиту, тоесть сумма кредита со всеми процентами и телом которые должны были быть мной заплачены за 5 лет не изменилась. Просто тепепрь эту сумму разделят на 4.5 года (за вычетом 6 мес каникул) и естественно плата возросла ежемесячно, но сумма которую в итоге я (или поручитель) должен был отдать в конце 5ти летнего срока не поменялась.

Вот в этом заранее и вижу отмазку банка и суда. Поэтому и советуюсь.

Математически такого быть не может.Вы платили полгода, и тело кр. уменьшалось. Затем полгода платили по ставке от несменной суммы, а если бы не реституц., то платежи были бы меньше. Вот на эту сумму Ваши расходы сто процентов возросли

[у.zaporozhskiy]

Математически такого быть не может.Вы платили полгода, и тело кр. уменьшалось. Затем полгода платили по ставке от несменной суммы, а если бы не реституц., то платежи были бы меньше. Вот на эту сумму Ваши расходы сто процентов возросли

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вера немного не понял Вас мы просим защитить свое право и прикращаем правоотношение в форме прекращения правоотнощений по кредитному договору?

почему нет такого способа защиты?

он есть.

[Алексашка]

Так отож. Нужно определиться чего и как мне просить в суде для Поручителя.

[Алексашка]

Вы изложите примерно так :"Прошу признать прекратившимися". Судья скажет, что нет такого способа защиты нарушенных прав, и что Ваши правоотношения и так уже являются прекращенными в силу закона.

Ну да, я хотел в иске написать примерно так. В связи с увеличившимся объемом ответственности без согласия и уведомления Поручиля согласно ст. 559. прошу признать договор поруки прекрашенным.

А иначе без судебного решения кому(банку) и как доказать что это все прекрашено автоматически? Это ж нужно доказать (увеличение объема) в ходе судебных заседаний.

Кстати если не тяжело дайте ссылки на аналогичные решения судов, раз уже существует наработаная практика по ч. 1 ст. 559

[VENERA]

Ну да, я хотел в иске написать примерно так. В связи с увеличившимся объемом ответственности без согласия и уведомления Поручиля согласно ст. 559. прошу признать договор поруки прекрашенным.

А иначе без судебного решения кому(банку) и как доказать что это все прекрашено автоматически? Это ж нужно доказать (увеличение объема) в ходе судебных заседаний.

Кстати если не тяжело дайте ссылки на аналогичные решения судов, раз уже существует наработаная практика по ч. 1 ст. 559

Вот, почитайте для начала по хоз. процессу, пока найду по гражданскому. В этом решении очень подробно описано то, что я могла бы Вам писать полдня. Как вывод, который можно сделать после прочтения - для начала нужно написать банку "Гневное" письмо, в котором уведомить банк о нежелании продолжать поручаться за должника на новых условиях, в следствиее чего Вы считаете договор поручительства прекращенным в силу предписаний ст. 559. А вот если банк взъерипенится, то у Вас налицо будут реальное непризнание Ваших прав банком, которые уже можно будет защищать в суде, расторгая договор в судебном порядке, либо же просить признать суд договор прекратившимся, т.к. банк Ваши права нарушает и не признает данного юридического факта.

Еще хочу добавить отсебятину для аналогии, чтобы Вам стало понятнее, если Вы не юрист. Вымышленная ситуация: существовали правоотношения между супругами в виде семьи (брака). Затем супруги развелись, о чем в силу определенных норм Семейного кодекса им выдали свидетельство о расторжении брака. И вот один из супругов обратился в суд с требованием признать брак расторгнутым. А суд истцу скажет, что его права вторым супругом не нарушены, т.к. супруги и так уже прекратили свои правоотношения в силу закона (Семейного кодекса).

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.03.2006 р. Справа N 20/213

Відмовлено у порушенні провадження з перегляду

ухвалою Судової палати у господарських справах

Верховного Суду України

від 11 травня 2006 року

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого: судді Дроботової Т. Б., суддів: Гоголь Т. Г., Продаєвич Л. В. (доповідач) розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька обл. на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.10.2005 зі справи N 20/213 господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька обл. до Акціонерного товариства "Наш банк", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мото-Дор", м. Мелітополь, Запорізька обл., третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Громадська організація "Вкладники банку "Наш банк", м. Запоріжжя, про припинення зобов'язання за договором поруки за участю представників сторін: від позивача: [...], від I-го відповідача: [...], від II-го відповідача: не з'явилися, від третьої особи: не з'явилися.

Відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомленні про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 18.01.2006, надіслана сторонам у справі - 20.01.2006).

Ухвалою від 18.01.2006 касаційна скарга ТОВ "Агропромислова компанія" була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.03.2006 колегією суддів Вищого господарського суду України у постійному складі: Добролюбова Т. В. - головуючий, судді: Гоголь Т. Г., Продаєвич Л. В.

Розпорядженням заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А. Й. від 01.03.2006 N 02-12.2/33 у зв'язку з перебуванням судді Добролюбової Т. В. у відпустці для розгляду господарських справ, призначених на 02.03.2006, утворено колегію суддів у наступному тимчасовому складі: Дроботова Т. Б. - головуючий, судді: Гоголь Т. Г., Продаєвич Л. В.

Встановив:

06.06.2005 року ТОВ "Агропромислова компанія" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про припинення зобов'язання за договором поруки від 22.01.2003, укладеним між АТ "Наш банк" (кредитор), ТОВ "Мото-Дор" (позичальник) та ТОВ "Агропромислова компанія" (поручитель).

Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ "Наш банк" і ТОВ "Мото-Дор" без згоди ТОВ "Агропромислова компанія" 20.02.2003 підписали додаткову угоду N 03 до кредитного договору від 23.12.2002 N 23/2002, якою збільшили обсяг зобов'язання товариства до 1595000,00 грн., тоді як на час підписання договору поруки зобов'язання ТОВ Мото-Дор" за кредитним договором, а відповідно і зобов'язання ТОВ "Агропромислова компанія" складали 1375000,00 грн. Зміна зобов'язань без згоди поручителя за приписами ст. 559 Цивільного кодексу України є підставою для припинення поруки.

У відзиві на позовну заяву АТ "Наш банк" просить в позові відмовити, посилаючись на те, що станом на 01.07.2005 заборгованість ТОВ "Мото-Дор" перед АТ "Наш банк" за договором про надання кредитної лінії складає 1286000,00 грн. ТОВ "Агропромислова компанія" поручалася за договором поруки на суму 1375000,00 грн.

Із відзиву вбачається, що листом від 18.02.2004 N 218/04 АТ "Наш банк" повідомляло ТОВ "Агропромислова компанія" про невиконання ТОВ "Мото-Дор" своїх зобов'язань за договором про надання кредитної лінії та вимагало від ТОВ "Агропромислова компанія" в строк до 28.02.2004 погасити заборгованість ТОВ "Мото-Дор" перед АТ "Наш банк" у розмірі 1358757,65 грн.

За заявою Громадської організації "Вкладники банку "Наш банк" останню ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.07.2005 допущено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Від Громадської організації "Вкладники банку "Наш банк" надійшли письмові пояснення, в яких зазначається, що розмір солідарної відповідальності ТОВ "Агропромислова компанія" не збільшився у порівнянні з тими умовами відповідальності, на які воно погоджувалося, укладаючи договір поруки від 22.01.2003 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.08.2005 (суддя: Гандюкова Л. П.) - позов задоволений. Припинено поруку ТОВ "Агропромислова компанія" за договором поруки від 22.01.2003, підписаним між АТ "Наш банк", ТОВ "Мото-Дор" та ТОВ "Агропромислова компанія".

За апеляційною скаргою АТ "Наш банк" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.10.2005 (судді: Мойсеєнко Т. В. - головуючий, Юхименко О. В., Яценко О. М.) - скасоване, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційної інстанції вмотивована тим, що главою 50 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік підстав припинення зобов'язання.

Апеляційна інстанція зазначає, що ні частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України, ні договором поруки не передбачено припинення поруки за рішенням суду у випадку зміни основного зобов'язання без згоди поручителя. Такі вимоги, за висновком суду, не відповідають визначеним законом способам захисту цивільних прав.

Крім того, суд відзначає, що при укладенні додаткової угоди між кредитором та боржником змінились умови кредитування, але зобов'язання поручителя в частині обсягу солідарної відповідальності перед кредитором, у разі невиконання зобов'язання боржником, залишились незмінними.

ТОВ "Агропромислова компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, залишивши без змін рішення господарського суду.

Скаржник вважає, що постанова прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування доводів касаційної скарги товариство наводить слідуюче:

- приписами ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при зміні, виконанні господарських договорів та з інших підстав, до яких, зокрема, відноситься припинення зобов'язання;

- обставина щодо збільшення зобов'язання без згоди поручителя встановлена господарським судом, а тому висновок апеляційного суду стосовно того, що при укладенні додаткової угоди між кредитором та боржником змінились умови кредитування, а зобов'язання поручителя в частині обсягу солідарної відповідальності перед кредитором залишилися незмінними, нічим не вмотивований та не відповідає обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників позивача та першого відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що договором поруки від 22.01.2003 було забезпечене зобов'язання ТОВ "Мото-Дор" перед АТ "Наш банк" за кредитним договором від 23.12.2002 N 23/2002; за умовам договору поруки ТОВ "Агропромислова компанія" зобов'язалося відповідати перед установою банку солідарно за виконання позичальником у повному обсязі його боргових зобов'язань, що випливають із кредитного договору, а саме повернення кредиту з оплатою за користуванням кредитом у розмірі 28 % річних, а при несвоєчасному погашення кредиту - з оплатою подвійної відсоткової ставки кредитування, тобто 56 % річних (п. 1.2 договору).

Згідно пункту 3.3.3 кредитного договору серед прав кредитора є право змінювати відсоткову ставку за користування кредитом, ліміт кредитування, а також умови кредитного договору в залежності від наявності кредитних коштів та їх вартості, зміни кредитної політики та кон'юнктури грошового ринку.

Додатковою угодою від 03.01.2003 до договору N 23/2002 про надання кредитної лінії від 23.12.2002 кредитор і позичальник досягли згоди щодо відкриття кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 1375000,00 грн.

Додатковою угодою від 20.02.2003 до кредитного договору збільшений ліміт кредитування до 1595000,00 грн.

Позивач, посилаючись на збільшення обсягу його відповідальності, без отримання на це згоди звернувся до господарського суду з позовом про припинення зобов'язання за договором поруки.

Скасовуючи судове рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що момент припинення поруки залежить від моменту настання обставин, з якими пов'язується припинення поруки, і яке відбувається автоматично; припинення поруки за рішенням суду не відповідає визначеним законом способам захисту цивільних прав.

Погоджуючись з прийнятою у справі постановою, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає наступне.

Цивільний кодекс України у статті 353 визначає поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За змістом ст. 509 цього кодексу зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Статтею 598 кодексу визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Договором поруки від 22.01.2003 сторони обумовили, що дія даного договору припиняється з моменту припинення зобов'язань позичальника перед кредитором за кредитним договором (п. 3.2 договору); дія даного договору також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явив позову до поручителя (п. 3.3 договору).

Виходячи із приписів вищевказаних норм цивільного законодавства та умов договору, судом апеляційної інстанції зроблений правильний висновок про те, що передбачені статтею 559 Цивільного кодексу України підстави припинення поруки застосовуються поза судовим розглядом.

Таким чином, припинення правовідносин (зобов'язань) здійснюється у спосіб, визначений договором чи законом. Заявлені позивачем вимоги не відповідають визначеним законом способам захисту судом цивільних прав.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно зі ст. 16 цього Кодексу, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Припинення правовідношення застосовується, як правило, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків і до них відносяться позови про розірвання цивільно-правових договорів, про визнання угоди такою, що не підлягає виконанню тощо.

За таких обставин посилання скаржника на порушення судом ст. 12 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає непереконливим.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.10.2005 зі справи N 20/213 - залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька область - залишити без задоволення.

[у.zaporozhskiy]

Вот, почитайте для начала по хоз. процессу, пока найду по гражданскому. В этом решении очень подробно описано то, что я могла бы Вам писать полдня. Как вывод, который можно сделать после прочтения - для начала нужно написать банку "Гневное" письмо, в котором уведомить банк о нежелании продолжать поручаться за должника на новых условиях, в следствиее чего Вы считаете договор поручительства прекращенным в силу предписаний ст. 559. А вот если банк взъерипенится, то у Вас налицо будут реальное непризнание Ваших прав банком, которые уже можно будет защищать в суде, расторгая договор в судебном порядке, либо же просить признать суд договор прекратившимся, т.к. банк Ваши права нарушает и не признает данного юридического факта.

Еще хочу добавить отсебятину для аналогии, чтобы Вам стало понятнее, если Вы не юрист. Вымышленная ситуация: существовали правоотношения между супругами в виде семьи (брака). Затем супруги развелись, о чем в силу определенных норм Семейного кодекса им выдали свидетельство о расторжении брака. И вот один из супругов обратился в суд с требованием признать брак расторгнутым. А суд истцу скажет, что его права вторым супругом не нарушены, т.к. супруги и так уже прекратили свои правоотношения в силу закона (Семейного кодекса).

Вера, классно вы придумали с письмом.

[у.zaporozhskiy]

Так отож. Нужно определиться чего и как мне просить в суде для Поручителя.

нужно указывать именно про припинення зобовязання за договором поруки

зобовязання це правовідношення, но и договор это ведь тоже правовідношення

но по 559 имеется все таки зобовязання, яке називається порукою, тому це припинення зобовязання за договором поруки

решение хозяйственного суда помогло разобраться.

Припинення правовідношення застосовується, як правило, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків і до них відносяться позови про розірвання цивільно-правових договорів, про визнання угоди такою, що не підлягає виконанню тощо.

ну так и что, что оно застосовується у такій формі??

Банк вас прессует, вы просите признать правовідношення прекращенным и запретить банку требовать от Вас грошові кошти

Виходячи із приписів вищевказаних норм цивільного законодавства та умов договору, судом апеляційної інстанції зроблений правильний висновок про те, що передбачені статтею 559 Цивільного кодексу України підстави припинення поруки застосовуються поза судовим розглядом.

выходит суд указал, что нужно указывать в Запереченням, что договор поручительства припинився???

и этого достаточно будет, для отказа банку во взыскании с поручителя?

[VENERA]

Виходячи із приписів вищевказаних норм цивільного законодавства та умов договору, судом апеляційної інстанції зроблений правильний висновок про те, що передбачені статтею 559 Цивільного кодексу України підстави припинення поруки застосовуються поза судовим розглядом.[/b]

выходит суд указал, что нужно указывать в Запереченням, что договор поручительства припинився???

и этого достаточно будет, для отказа банку во взыскании с поручителя?

Я считаю, что договор - это активность обоих сторон . Суд - это уже инстанция, когда стороны между собо не договорились мирным путем. Вот для начала поручителю необходимо выссказать свою активную позицию к происходящему. Т.е. написать письмо в банк и приложить к нему Соглашение о расторжении договора. В письме описать все со ссылками на нормы права, аргументируя свою позицию,почему поручитель более не желает выполнять обязательства поручителя. Либо еще конкретнее - что его обязательство поручительства является прекращенным. Приложить договор о расторжении, в которм написать, что обязательства поручительства прекратились. Я исхожу из своей практики хозяйственника. Если в рамках договора с открытой датой его действия стороны уже выполнили все свои обязательства и не желают договор продолжать, чтобы он "висел" незакрытым, оформляется Соглашение о расторжении. Например:

Соглашение о расторжении договора

№ _____от 30.05.2008г.

Между ООО «--» и ООО «--»

г. Киев «01» июня 2010г.

Общество с ограниченной ответственностью «---», именуемое в дальнейшем «Исполнитель», в лице директора ----, действующего на основании Устава предприятия, с одной стороны,

и Общество с ограниченной ответственностью «----», именуемое в дальнейшем «Заказчик», в лице генерального директора ---, действующего на основании Устава предприятия, с другой стороны, при совместном упоминании «Стороны» заключили настоящее соглашение о нижеследующем.

1. Стороны договорились расторгнуть Договор № --- от 30.05.2008г. (далее – договор) с «01» июня 2010г.

2. Настоящее соглашение вступает в силу с момента его подписания Сторонами.

3. Обязательства Сторон по вышеназванному договору прекращаются с момента вступления в силу настоящего соглашения. На момент расторжения договора между Сторонами отсутствуют неисполненные обязательства, в том числе – денежные.

4. С момента расторжения Договора Стороны не будут иметь претензий друг к другу.

5. Соглашение является неотъемлемой частью Договора, составлено в двух экземплярах – по одному экземпляру для каждой из Сторон.

РЕКВИЗИТЫ И ПОДПИСИ СТОРОН:

Что-то в таком роде