Третейське застереження


Recommended Posts

Подана позовна заява про отмену третейского застереженя.

Если суд принял в провадження, а потом отказал, не противоречит ли суд сам себе?

Так как надо было тогда оставить без движения, ведь Третейка гласит "только в Третейском суде...". Чего мы и обжалуем.

Link to comment
Share on other sites

Подана позовна заява про отмену третейского застереженя.

Если суд принял в провадження, а потом отказал, не противоречит ли суд сам себе?

Так как надо было тогда оставить без движения, ведь Третейка гласит "только в Третейском суде...". Чего мы и обжалуем.

Если связываете по споживачам,то по месту жительства не имеют права отказать.Решение не в Вашу пользу-это да.

Сам сейчас с оговоркой борюсь на 2-х фронтах- у себя в городе(апелляция) и в Чернигове в Новозаводском. ("альфа-банк").

У себя в городе в иске и 55 со 124 КУ, ЗУ "О ЗПП" привязал как к отдельному правочину.

А вот это:

Ухвала ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ по справі № 6-20669св07 від 09.12.2009 р: «За положеннями ст. 5 ЗУ «Про третейські суди» особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. За змістом ст. 2 указаного Закону третейська угода – це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору. Судами встановлено, що між сторонами не існувало ніякого спору, на момент укладання угоди. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що третейська угода не відповідає закону, тому обґрунтовано визнав її недійсною.»

Суд вот это оставил без внимания,а если так,то направление правильное.

Link to comment
Share on other sites

продул по третейке 2 инстанции. Не хотят признавать ее недействителной :)

Хотя в ЗоТС руски по белому написано -

Третейська угода має містити відомості про найменування

сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату

укладання угоди.

{ Статтю 12 доповнено частиною згідно із Законом N 1076-VI

( 1076-17 ) від 05.03.2009 }

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею,

третейська угода є недійсною.

Бльоооо...Она по определению недействительна...изначально.

Но суды просто боятся даже пукнуть в сторону банков ;)

Link to comment
Share on other sites

Сегодня проиграл 1ю инстанцию по третейской оговорке. Я вывалил на судью кучу информации. А представитель банка твердил - "Право передавать в третейку имеем, договор вы подписали - значит согласны." На любые доводы судья только несла чушь типа - кредит взяли - платите. Все пояснения во внимание не взяла вообще. В итоге - отказать, т.к. третейская оговорка "не суперечить актам цивільного законодавства".

В иске и дополнениях упоминал и это:

З Ухвали ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ по справі № 6-20669св07 від 09.12.2009 р: «За положеннями ст. 5 ЗУ «Про третейські суди» особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. За змістом ст. 2 указаного Закону третейська угода – це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору. Судами встановлено, що між сторонами не існувало ніякого спору, на момент укладання угоди. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що третейська угода не відповідає закону, тому обґрунтовано визнав її недійсною.»

Зі змісту цього Закону випливає, що спочатку повинен виникнути спір про право цивільне або господарське, а потім вже сторони складають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на розгляд третейському суду. Діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому.

И это:

Офіційна позиція Верховного суду України з питання третейської угоди (застереження) у договорах між споживачами та комерційними організаціями висвітлена у документі Верховного суду України під назвою: "Висновок на проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо неможливості нав'язування споживачу третейського розгляду та безумовного права споживача звернутись за захистом до державного суду) реєстр. № 4260 від 25.03.09 р.

(http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/572b9a63ada32fe1c22575af00247c9f?OpenDocument)". У даному документі зазначено:

«Що стосується угод між споживачами та комерційними організаціями щодо розгляду спорів третейськими судами, то такі угоди згідно з вимогами частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) є недійсними, оскільки, передбачаючи розгляд спорів за участю споживачів третейським судом, вони суперечать актам цивільного законодавства України, зокрема в частині компетенції третейських судів, визначеної Законом України “Про третейські суди”. Недійсний правочин, відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю».

И это:

Відсутність невід’ємної частини третейської угоди, що тягне за собою її недійсність. У ч.2 ст.12 Розділу 2 "Третейська угода" Закону України «Про третейські суди» від 11.05.2004 № 1701-IV, вказано наступне: "Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди." - а кто сказал, что она должна прилагаться к договору? Третейский суд там (в Киеве?), и регламент там...

При підписанні Кредитного Договору №131/08-ІК/003 від 29 серпня 2008 року, в якому у пункті 6.2. присутнє третейське застереження мені, як споживачці, не було надано під підпис «Регламент постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків». Адже ознайомившись із цим Регламентом, я б у жодному випадку не підписала договір із даним третейським застереження, оскільки це застереження суттєво обмежує мої права, як споживача фінансової послуги.

Відповідач, користуючись моєю непоінформованістю в юридичних аспектах третейського судочинства, та не долучивши до третейської угоди «Регламент постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків», не роз'яснивши мені ні правового змісту третейської угоди, ні правових наслідків укладення такого договору, мав протизаконну мету – максимально ускладнити або взагалі зробити неможливим повноцінний захист з мого боку своїх прав споживача фінансових послуг.

Невиконання ч.2 ст.12 Розділу 2 "Третейська угода" Закону України «Про третейські суди» від 11.05.2004 № 1701-IV прямо підпадає під дію ч.7 ст.12 Розділу 2 "Третейська угода" Закону України «Про третейські суди», а саме: «У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною». Отже я вважаю, що пункт 6.2. Кредитного Договору №131/08-ІК/003 від 29 серпня 2008 року є недійсним, та підлягає виключенню із Кредитного Договору №131/08-ІК/003 від 29 серпня 2008 року.

Пофигу судье. Хотя я прямо об этом говорил в лицо ей. И все факты эти озвучивал и подкреплял распечатками с офф сайтов ВСУ и реестра судебных решений.

Вот чухаю репу, что писать в апелляционной жалобе.

Link to comment
Share on other sites

продул по третейке 2 инстанции. Не хотят признавать ее недействителной :)

Хотя в ЗоТС руски по белому написано -

Бльоооо...Она по определению недействительна...изначально.

Но суды просто боятся даже пукнуть в сторону банков ;)

Тут дело не в самом термине "предмет договора",а во времени его возникновения.Как раз в оговорках почти всегда предмет спора описывается,т.е. взыскание задолженности.

Тут нужно проводить параллель с Гражданским кодексом-иск подаётся тогда,когда возникает предмет спора,иначе просто невозможно,ну и свобода выбора суда,что не противоречит Конституции,а уж если касается споживачив,то...

Вообщем моментов много,я в другой ветке указывал.

В моём понимании картина должна выглядеть так:возникает спор,стороны выбирают вид суда,куда обратиться;общий-дольше,третейский-быстрее.Если оба хотят быстрее,только тогда составляется третейское соглашение с указанием предмета спора и дальше по смыслу.

Link to comment
Share on other sites

Это в теории - на практике третейские оговорки не признают недействительными.

Вот судья балабока, говорит - вам же дали всю информацию по кредиту - про цену и проценты, и типа все, других нет - а хрен:

Об утверждении Правил предоставления банками Украины информации потребителю об условиях кредитования и совокупной стоимости кредита

Национальный банк

Постановление, Правила от 10.05.2007 № 168 действует с 05.06.2007

2. Вимоги щодо надання споживачу попередньої інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту

2.1. Банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке:

г) інші умови, передбачені законодавством. (какие?)

2.4. Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

Link to comment
Share on other sites

Сегодня проиграл 1ю инстанцию по третейской оговорке. Я вывалил на судью кучу информации. А представитель банка твердил - "Право передавать в третейку имеем, договор вы подписали - значит согласны." На любые доводы судья только несла чушь типа - кредит взяли - платите. Все пояснения во внимание не взяла вообще. В итоге - отказать, т.к. третейская оговорка "не суперечить актам цивільного законодавства".

В иске и дополнениях упоминал и это:

З Ухвали ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ по справі № 6-20669св07 від 09.12.2009 р: «За положеннями ст. 5 ЗУ «Про третейські суди» особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. За змістом ст. 2 указаного Закону третейська угода – це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору. Судами встановлено, що між сторонами не існувало ніякого спору, на момент укладання угоди. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що третейська угода не відповідає закону, тому обґрунтовано визнав її недійсною.»

Зі змісту цього Закону випливає, що спочатку повинен виникнути спір про право цивільне або господарське, а потім вже сторони складають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на розгляд третейському суду. Діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому.

И это:

Офіційна позиція Верховного суду України з питання третейської угоди (застереження) у договорах між споживачами та комерційними організаціями висвітлена у документі Верховного суду України під назвою: "Висновок на проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо неможливості нав'язування споживачу третейського розгляду та безумовного права споживача звернутись за захистом до державного суду) реєстр. № 4260 від 25.03.09 р.

(http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/572b9a63ada32fe1c22575af00247c9f?OpenDocument)". У даному документі зазначено:

«Що стосується угод між споживачами та комерційними організаціями щодо розгляду спорів третейськими судами, то такі угоди згідно з вимогами частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) є недійсними, оскільки, передбачаючи розгляд спорів за участю споживачів третейським судом, вони суперечать актам цивільного законодавства України, зокрема в частині компетенції третейських судів, визначеної Законом України “Про третейські суди”. Недійсний правочин, відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю».

И это:

Відсутність невід’ємної частини третейської угоди, що тягне за собою її недійсність. У ч.2 ст.12 Розділу 2 "Третейська угода" Закону України «Про третейські суди» від 11.05.2004 № 1701-IV, вказано наступне: "Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди." - а кто сказал, что она должна прилагаться к договору? Третейский суд там (в Киеве?), и регламент там...

При підписанні Кредитного Договору №131/08-ІК/003 від 29 серпня 2008 року, в якому у пункті 6.2. присутнє третейське застереження мені, як споживачці, не було надано під підпис «Регламент постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків». Адже ознайомившись із цим Регламентом, я б у жодному випадку не підписала договір із даним третейським застереження, оскільки це застереження суттєво обмежує мої права, як споживача фінансової послуги.

Відповідач, користуючись моєю непоінформованістю в юридичних аспектах третейського судочинства, та не долучивши до третейської угоди «Регламент постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків», не роз'яснивши мені ні правового змісту третейської угоди, ні правових наслідків укладення такого договору, мав протизаконну мету – максимально ускладнити або взагалі зробити неможливим повноцінний захист з мого боку своїх прав споживача фінансових послуг.

Невиконання ч.2 ст.12 Розділу 2 "Третейська угода" Закону України «Про третейські суди» від 11.05.2004 № 1701-IV прямо підпадає під дію ч.7 ст.12 Розділу 2 "Третейська угода" Закону України «Про третейські суди», а саме: «У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною». Отже я вважаю, що пункт 6.2. Кредитного Договору №131/08-ІК/003 від 29 серпня 2008 року є недійсним, та підлягає виключенню із Кредитного Договору №131/08-ІК/003 від 29 серпня 2008 року.

Пофигу судье. Хотя я прямо об этом говорил в лицо ей. И все факты эти озвучивал и подкреплял распечатками с офф сайтов ВСУ и реестра судебных решений.

Вот чухаю репу, что писать в апелляционной жалобе.

То же самое,попутно указывая на ошибки судьи.Решение КСУ от 2002 г. включали?
Link to comment
Share on other sites

Вот чухаю репу, что писать в апелляционной жалобе.

Доброго времени суток! :)

Была схожая проблема по ликвидации третейки из депозитного договора.

Background.

Первым пунктом в иске просил признать её недейсвительной, а потом уже шли разные меркантильные просьбы к суду: взыскать депозит, инфляцию, 3%, сбор на ИТЗ.

Суд первой инстанции оставил третейку жить и процветать, т.к посчитал, что она не мешает ему дрюкнуть моих злыдней по взысканию депозита. Затем плохиши подали апелляцию и продули повторно + коллегия смыла этот позор из договора в виде недоделанного третейского соглашения.

Но гады не успокоились и подали кассацию, за что получили оплеух ещё и от ВССУ .

Все решения здесь:

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...amp;#entry22199

Далее.

Пытаясь помочь своему однополчанину slavko вытравить третейку в апелляции, т.к районный суд его иск отфутболил к третеям, собрал до кучки все полезные решения в посте №63, а Ростислав добавил в № 64.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...=1047&st=60

В общем, посмотрите, может и Вам там что и сгодится для пользы дела.

Желаю удачи.

P.S. Забыл добавить, что на вражескую апелляционную жалобу пришлось сочинить и отправить в местную апелляшку заперечення на вражеский "плачь", по мотивам которого также можно составить формулу яда для третейки и изложить в своей апелляционной скарге против третйки. См. сообщение № 43 здесь:

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...=1047&st=40

Стоит отметить, что мой труд по запереченню оказался напрасным, т.к судейская коллегия Апелляционного суда АРК умертвила третейку по тем же основаниям, что и были указанны в моём исковом заявлении для районного суда.

Link to comment
Share on other sites

Нет, а что за решение КСУ?

Рішення Конституційного Суду N 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року, щодо офіційного тлумачення положення ч.2 статті 124 Конституції України, говорить що "право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист" (из моих заперечень)

И ещё сюда (к сожалению позже увидел):

Конституция Украины:

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені

цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути

скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних

законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і

свобод.

Т.е. ЗУ " О третейских судах" подлежит тлумаченню КСУ и дальше значительной редакции или отмены.ИМХО.

Link to comment
Share on other sites

Вопрос правильный, но...

На самом деле мы его проигрываем по простой причине...

Мы, как Потребители НЕ ограничены в праве ПОДАВАТЬ в суд по защите наших прав потребителя. А ведь вся выкладка наших исков как раз об этом говорит. Потому дела и разваливаются. Т.е. ни коим образом не нарушены права потребителя в части судебной защиты своих интересов. Пожалуйста - обращайся в суд, защищай права.

А третейка - рассматривает иски про взыскание задолженности, и права потребителя якобы и не задеты. И банки по закону имеют право взыскивать через третейку, и мы в право обращения в суд по защите своих прав, как потребители финуслуг не ограничены.

Потому нужно искать другие варианты, по типу: "на момент укладання третейської угоди повинен бути наявним спір."

Link to comment
Share on other sites

Статья в тему:

Чи правомірний розгляд спору господарським судом за наявності третейської угоди?

Доволі поширені випадки, коли суб’єкти господарювання не можуть вирішити спір шляхом проведення переговорів і тоді один із них вирішує звернутися до господарського суду. На даному етапі такого суб’єкта господарювання може чекати «сюрприз» у вигляді третейського застереження в договорі, на яке такий суб’єкт господарювання не звернув увагу ні при укладанні договору, ні після того. При цьому суб’єкт господарювання не хоче, щоб спір був розглянутий у третейському суді (можливо, через переконаність в необ’єктивності та упередженості цього суду, а можливо й через значний розмір судового збору тощо). У такій ситуації виникає питання – чи має право суб’єкт господарювання звертатися до господарського суду і чи буде розгляд спору господарським судом правомірним? Одразу зазначимо, що при розгляді даного питання будемо виходити з того, що третейська угода є дійсною, відповідає усім вимогам, які до неї ставляться Законом України «Про третейські суди», та суб’єкт господарювання не оскаржує її дійсність в судовому порядку, а за наявності чинної третейської угоди звертається до господарського суду для вирішення спору. При цьому друга сторона договору заперечує проти розгляду спору в господарському суді, а наполягає на вирішенні спору саме в третейському суді.

Позиція 1. Суб’єкт господарювання має право звернутися до господарського суду, а розгляд справи господарським судом буде правомірним виходячи з нижченаведених міркувань.

1. Кожен має право на звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Як встановлено ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Пунктом 3 ухвали КСУ від 14.10.97 р. № 44-з встановлено, що правосуддя – це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ. Натомість, третейський розгляд спорів – це вид недержавної юридичної діяльності.

Таким чином, за наявності третейської угоди суб’єкт господарювання не втрачає право на розгляд і вирішення спору саме господарським судом.

Право суб’єкта господарювання звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів передбачено ч. 1 ст. 1 ГПКУ, а п. 1 ч. 1 ст. 12 цього ж Кодексу встановлено підвідомчість справ господарським судам у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Право на звернення до суду і заборону позбавлення права на розгляд справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, встановлено ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Тобто в даній ситуації у суб’єкта господарювання за будь-яких умов існує право на звернення до господарського суду, а позбавлення його такого права забороняється.

2. Договори, які обмежують право на звернення до суду, є недійсними.

Згідно з ч. 3 ст. 1 ГПКУ угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Якщо в третейській угоді зазначено, що сторони договору при виникненні спору відмовляються від звернення до господарського суду, але зобов’язані звернутися до третейського суду, то така умова договору є недійсною, принаймні, у частині відмови від звернення до господарського суду. Тобто право суб’єкта господарювання на звернення до господарського суду не може бути ані обмежено, ані скасовано.

3. Третейська угода надає право сторонам звернутися до третейського суду, а не покладає на них такий обов’язок.

Право сторін передати підвідомчий господарським судам спір на вирішення третейського суду, крім окремих визначених спорів, передбачено ч. 2 ст. 12 ГПКУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Отже, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Адже Закон України «Про третейські суди» передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. За відсутності волі однієї із сторін на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє цю сторону права на звернення до господарського суду.

Таким чином, навіть за наявності третейського застереження у договорі та заперечень другої сторони, звернення суб’єкта господарювання з позовом до господарського суду та розгляд господарським судом спору по суті є правомірним.

Отже, доходимо до обґрунтованого висновку, що у разі коли між сторонами укладена третейська угода, але одна із сторін заперечує проти розгляду спору у третейському суді, то друга сторона має право на захист своїх інтересів в судовому порядку, а саме в господарському суді, що підтверджується судовою практикою – постанови ВГСУ від 17.12.2009 р. у справі № 2/235-09 (18/181-09) та від 02.08.2010 р. у справі № 2/235-09 (18/181-09).

Позиція 2. Суб’єкт господарювання не має права звернутися до господарського суду, а розгляд справи господарським судом буде неправомірним на підставі нижченаведеного.

1. Відповідно до ГПКУ за наявності між сторонами угоди про передачу спору на вирішення третейського суду провадження у справі потрібно припинити.

Відповідно до п. 5 ст. 80 ГПКУ господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Потрібно зазначити, що дана норма є імперативною, а тому не надає право суду на власний розсуд припиняти чи не припиняти провадження у справі, а зобов’язує суд припинити провадження за наявності третейської угоди між сторонами.

Відповідно до п. 2 роз'яснення ВАСУ від 23.08.94 р. № 02-5/612 провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 1 ст. 80 ГПКУ якщо при розгляді справи буде встановлено наявність письмової угоди сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п. 5 ст. 80 ГПКУ). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 5 ст. 80 ГПКУ. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, у прийнятті позовних матеріалів слід відмовити на підставі п. 1 ст. 62 ГПКУ або припинити провадження у справі з посиланням на п. 1 ст. 80 ГПКУ.

Також ВАСУ у п. 10 листа від 10.03.98 р. № 01-8/91 вказує на те, що відповідно до ст. 12 ГПКУ підвідомчий арбітражним судам спір може бути передано на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Передбачене згаданою нормою право може бути реалізовано як після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПКУ, так і до звернення до арбітражного суду з позовом, зокрема, шляхом укладення арбітражної угоди і включення її до договору (контракту) у формі арбітражного застереження. Якщо згадана умова включена до цивільно-правової угоди, то на неї поширюються загальні умови виконання зобов'язань, у тому числі щодо недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання. Виходячи з цього, арбітражний суд, до якого подано позов, з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї із сторін щодо вирішення спору в арбітражному суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Тобто відповідно до ст. 80 ГПКУ та роз’яснень ВАСУ, які на даний момент є чинними, якщо між сторонами наявна третейська угода, то у прийняті позовної заяви потрібно відмовити, а якщо позовна заява вже прийнята, то відкрите провадження підлягає припиненню.

2. Договори повинні виконуватися (pacta sunt servanda).

Відповідно до узагальнення ВСУ від 11.02.2009 р. «Практика застосування судами Закону України “Про третейські суди”» третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством.

ВАСУ у п. 10 листа від 10.03.98 р. № 01-8/91 вказує на те, що якщо третейське застереження (умова) включена до цивільно-правової угоди, то на неї поширюються загальні умови виконання зобов'язань, у тому числі щодо недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦКУ, ст. 193 ГКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто якщо у договорі між сторонами наявне третейське застереження, яке зобов’язує кожну із сторін при виникненні спору звертатися до третейського суду для вирішення спору, то сторона такого договору не може односторонньо відмовитися від виконання цієї умови і звернутися для вирішення спору до господарського суду, адже таким чином вона порушить взяте на себе зобов’язання.

3. Відповідно до Закону України «Про третейські суди» кожна із сторін, яка уклала третейську угоду, зобов’язана у разі виникнення спору звернутися саме до третейського суду і ні до якого іншого, адже саме для цього сторони і укладають третейську угоду.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Тобто, уклавши договір із третейським застереженням або окремо третейську угоду, сторони погодили, що будь-які суперечки та спори щодо даного договору між ними підлягають розгляду третейським судом. А тому отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності третейської угоди в договорі (контракті) Закон України «Про третейські суди» не передбачає.

Також потрібно зазначити, що звернення суб’єкта господарювання до господарського суду за наявності третейської угоди є неправомірним та таким, що суперечить меті укладання третейської угоди. Адже сторони уклали третейську угоду саме для того, щоб кожна з них мала гарантію того, що у разі виникнення спору інша сторона звернеться саме до третейського суду. Можливо, мета укладення третейської угоди – більш швидкий розгляд спору або сторони вважають третейський суд, порівняно з господарським, більш об’єктивним, неупередженим, компетентним тощо. І взагалі не важливо, з якою метою сторони обрали третейський суд, важливим є те, що вони реалізували надане їм законодавством право – право на передачу спору на розгляд третейського суду, і таким чином взяли на себе зобов’язання при виникненні спору звернутися саме до третейського суду.

З даної позиції випливає висновок – за наявності чинної третейської угоди сторона такої угоди повинна звертатися для вирішення спору тільки до третейського суду, а розгляд справи господарським судом буде неправомірним, що підтверджується судовою практикою – постанови ВГСУ від 08.04.2010 р. у справі № 44/358 та від 19.01.2011 р. у справі № 33/294-10 (14/272-10).

Висновок

Отже, ми розглянули дві позиції щодо правомірності звернення до господарського суду за наявності третейської угоди, заперечень другої сторони проти розгляду спору в господарському суді та щодо правомірності розгляду господарським судом справи. Обидві ці позиції ґрунтуються на нормах законодавства та підтверджуються судовою практикою. При цьому, аналізуючи судову практику, потрібно зазначити, що у переважній більшості випадків господарські суди підтримують другу позицію, тобто відмовляють у прийняті позовної заяви або, якщо позовна заява вже прийнята, припиняють провадження у справі.

У будь-якому разі, потрібно завжди пам’ятати про наявність вказаних двох позицій для того, щоб приймати найбільш оптимальне рішення у кожному окремому випадку.

Марина Костенко

Link to comment
Share on other sites

Статья в тему:

Чи правомірний розгляд спору господарським судом за наявності третейської угоди?

Доволі поширені випадки, коли суб’єкти господарювання не можуть вирішити спір шляхом проведення переговорів і тоді один із них вирішує звернутися до господарського суду. На даному етапі такого суб’єкта господарювання може чекати «сюрприз» у вигляді третейського застереження в договорі, на яке такий суб’єкт господарювання не звернув увагу ні при укладанні договору, ні після того. При цьому суб’єкт господарювання не хоче, щоб спір був розглянутий у третейському суді (можливо, через переконаність в необ’єктивності та упередженості цього суду, а можливо й через значний розмір судового збору тощо). У такій ситуації виникає питання – чи має право суб’єкт господарювання звертатися до господарського суду і чи буде розгляд спору господарським судом правомірним? Одразу зазначимо, що при розгляді даного питання будемо виходити з того, що третейська угода є дійсною, відповідає усім вимогам, які до неї ставляться Законом України «Про третейські суди», та суб’єкт господарювання не оскаржує її дійсність в судовому порядку, а за наявності чинної третейської угоди звертається до господарського суду для вирішення спору. При цьому друга сторона договору заперечує проти розгляду спору в господарському суді, а наполягає на вирішенні спору саме в третейському суді.

Позиція 1. Суб’єкт господарювання має право звернутися до господарського суду, а розгляд справи господарським судом буде правомірним виходячи з нижченаведених міркувань.

1. Кожен має право на звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Як встановлено ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Пунктом 3 ухвали КСУ від 14.10.97 р. № 44-з встановлено, що правосуддя – це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ. Натомість, третейський розгляд спорів – це вид недержавної юридичної діяльності.

Таким чином, за наявності третейської угоди суб’єкт господарювання не втрачає право на розгляд і вирішення спору саме господарським судом.

Право суб’єкта господарювання звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів передбачено ч. 1 ст. 1 ГПКУ, а п. 1 ч. 1 ст. 12 цього ж Кодексу встановлено підвідомчість справ господарським судам у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Право на звернення до суду і заборону позбавлення права на розгляд справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, встановлено ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Тобто в даній ситуації у суб’єкта господарювання за будь-яких умов існує право на звернення до господарського суду, а позбавлення його такого права забороняється.

2. Договори, які обмежують право на звернення до суду, є недійсними.

Згідно з ч. 3 ст. 1 ГПКУ угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Якщо в третейській угоді зазначено, що сторони договору при виникненні спору відмовляються від звернення до господарського суду, але зобов’язані звернутися до третейського суду, то така умова договору є недійсною, принаймні, у частині відмови від звернення до господарського суду. Тобто право суб’єкта господарювання на звернення до господарського суду не може бути ані обмежено, ані скасовано.

3. Третейська угода надає право сторонам звернутися до третейського суду, а не покладає на них такий обов’язок.

Право сторін передати підвідомчий господарським судам спір на вирішення третейського суду, крім окремих визначених спорів, передбачено ч. 2 ст. 12 ГПКУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Отже, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Адже Закон України «Про третейські суди» передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. За відсутності волі однієї із сторін на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє цю сторону права на звернення до господарського суду.

Таким чином, навіть за наявності третейського застереження у договорі та заперечень другої сторони, звернення суб’єкта господарювання з позовом до господарського суду та розгляд господарським судом спору по суті є правомірним.

Отже, доходимо до обґрунтованого висновку, що у разі коли між сторонами укладена третейська угода, але одна із сторін заперечує проти розгляду спору у третейському суді, то друга сторона має право на захист своїх інтересів в судовому порядку, а саме в господарському суді, що підтверджується судовою практикою – постанови ВГСУ від 17.12.2009 р. у справі № 2/235-09 (18/181-09) та від 02.08.2010 р. у справі № 2/235-09 (18/181-09).

Позиція 2. Суб’єкт господарювання не має права звернутися до господарського суду, а розгляд справи господарським судом буде неправомірним на підставі нижченаведеного.

1. Відповідно до ГПКУ за наявності між сторонами угоди про передачу спору на вирішення третейського суду провадження у справі потрібно припинити.

Відповідно до п. 5 ст. 80 ГПКУ господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Потрібно зазначити, що дана норма є імперативною, а тому не надає право суду на власний розсуд припиняти чи не припиняти провадження у справі, а зобов’язує суд припинити провадження за наявності третейської угоди між сторонами.

Відповідно до п. 2 роз'яснення ВАСУ від 23.08.94 р. № 02-5/612 провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 1 ст. 80 ГПКУ якщо при розгляді справи буде встановлено наявність письмової угоди сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п. 5 ст. 80 ГПКУ). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 5 ст. 80 ГПКУ. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, у прийнятті позовних матеріалів слід відмовити на підставі п. 1 ст. 62 ГПКУ або припинити провадження у справі з посиланням на п. 1 ст. 80 ГПКУ.

Також ВАСУ у п. 10 листа від 10.03.98 р. № 01-8/91 вказує на те, що відповідно до ст. 12 ГПКУ підвідомчий арбітражним судам спір може бути передано на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Передбачене згаданою нормою право може бути реалізовано як після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПКУ, так і до звернення до арбітражного суду з позовом, зокрема, шляхом укладення арбітражної угоди і включення її до договору (контракту) у формі арбітражного застереження. Якщо згадана умова включена до цивільно-правової угоди, то на неї поширюються загальні умови виконання зобов'язань, у тому числі щодо недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання. Виходячи з цього, арбітражний суд, до якого подано позов, з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї із сторін щодо вирішення спору в арбітражному суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Тобто відповідно до ст. 80 ГПКУ та роз’яснень ВАСУ, які на даний момент є чинними, якщо між сторонами наявна третейська угода, то у прийняті позовної заяви потрібно відмовити, а якщо позовна заява вже прийнята, то відкрите провадження підлягає припиненню.

2. Договори повинні виконуватися (pacta sunt servanda).

Відповідно до узагальнення ВСУ від 11.02.2009 р. «Практика застосування судами Закону України ”Про третейські суди”» третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством.

ВАСУ у п. 10 листа від 10.03.98 р. № 01-8/91 вказує на те, що якщо третейське застереження (умова) включена до цивільно-правової угоди, то на неї поширюються загальні умови виконання зобов'язань, у тому числі щодо недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦКУ, ст. 193 ГКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто якщо у договорі між сторонами наявне третейське застереження, яке зобов’язує кожну із сторін при виникненні спору звертатися до третейського суду для вирішення спору, то сторона такого договору не може односторонньо відмовитися від виконання цієї умови і звернутися для вирішення спору до господарського суду, адже таким чином вона порушить взяте на себе зобов’язання.

3. Відповідно до Закону України «Про третейські суди» кожна із сторін, яка уклала третейську угоду, зобов’язана у разі виникнення спору звернутися саме до третейського суду і ні до якого іншого, адже саме для цього сторони і укладають третейську угоду.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Тобто, уклавши договір із третейським застереженням або окремо третейську угоду, сторони погодили, що будь-які суперечки та спори щодо даного договору між ними підлягають розгляду третейським судом. А тому отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності третейської угоди в договорі (контракті) Закон України «Про третейські суди» не передбачає.

Також потрібно зазначити, що звернення суб’єкта господарювання до господарського суду за наявності третейської угоди є неправомірним та таким, що суперечить меті укладання третейської угоди. Адже сторони уклали третейську угоду саме для того, щоб кожна з них мала гарантію того, що у разі виникнення спору інша сторона звернеться саме до третейського суду. Можливо, мета укладення третейської угоди – більш швидкий розгляд спору або сторони вважають третейський суд, порівняно з господарським, більш об’єктивним, неупередженим, компетентним тощо. І взагалі не важливо, з якою метою сторони обрали третейський суд, важливим є те, що вони реалізували надане їм законодавством право – право на передачу спору на розгляд третейського суду, і таким чином взяли на себе зобов’язання при виникненні спору звернутися саме до третейського суду.

З даної позиції випливає висновок – за наявності чинної третейської угоди сторона такої угоди повинна звертатися для вирішення спору тільки до третейського суду, а розгляд справи господарським судом буде неправомірним, що підтверджується судовою практикою – постанови ВГСУ від 08.04.2010 р. у справі № 44/358 та від 19.01.2011 р. у справі № 33/294-10 (14/272-10).

Висновок

Отже, ми розглянули дві позиції щодо правомірності звернення до господарського суду за наявності третейської угоди, заперечень другої сторони проти розгляду спору в господарському суді та щодо правомірності розгляду господарським судом справи. Обидві ці позиції ґрунтуються на нормах законодавства та підтверджуються судовою практикою. При цьому, аналізуючи судову практику, потрібно зазначити, що у переважній більшості випадків господарські суди підтримують другу позицію, тобто відмовляють у прийняті позовної заяви або, якщо позовна заява вже прийнята, припиняють провадження у справі.

У будь-якому разі, потрібно завжди пам’ятати про наявність вказаних двох позицій для того, щоб приймати найбільш оптимальне рішення у кожному окремому випадку.

Марина Костенко

Тут дело в самом содержании самой третейской оговорки,которое нигде не урегулировано,поэтому банки (и не только) прописывают её по-своему. Всё верно,в ЗУ "про ТС" написано "мають право звернутись до третейського суду",а что видим в застереженнях: "... усі спори,які виникають з кредитних правовідносин,підлягають вирішенню в ..... третейському суді .... ( и дальше по тексту).Т.е. видим,что право волеизъявлением кредитора переходит в обязанность.

Дальше,как указал Йивгений, вопрос возникновения предмета спора: в ст. 12 Закона,предмет спора служит одним из оснований передачи самого спора в ТС.В самом же Законе не сказано о предварительной оговорке о предмете спора или возникновении его по факту. Единственным толкованием служит Ухвала ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ по справі № 6-20669св07 від 09.12.2009 р: «За положеннями ст. 5 ЗУ «Про третейські суди» особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. За змістом ст. 2 указаного Закону третейська угода – це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору. Судами встановлено, що між сторонами не існувало ніякого спору, на момент укладання угоди. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що третейська угода не відповідає закону, тому обґрунтовано визнав її недійсною.»

Зі змісту цього Закону випливає, що спочатку повинен виникнути спір про право цивільне або господарське, а потім вже сторони складають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на розгляд третейському суду. Діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому.

Вот это определение и нужно брать судьям во внимание, т.к. оно прямо толкует понятие " предмет спора". Других источников лично я не нашёл. Судьи,понимая это не хотят ни смотреть на него,ни слышать (проверено не раз).

На самом деле схема проста и изложена мною в посте № 5. И нет противоречий действующему законодательству.

P.S. Ваш вчерашний комментарий в другой ветке(http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&st=2000entry42399) не видел,увидел только сейчас,поэтому дополняю (редактирую) свой пост. Видите,мы думаем одинаково,да и не только мы. НУЖНО ТОЛКОВАНИЕ КСУ!!! Просмотрел их сайт. Похожих обращений нет. Да, Вы правы,третейская оговорка ставит на "нет" наши усилия.

Link to comment
Share on other sites

Вот такой итог мы получим:

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 р.

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Гончара В.П.,

Євграфової Є.П., Мартинюка В.І., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Херсонської обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання правочину в частині третейського застереження недійсним, за касаційною скаргою ПАТ «Укрсоцбанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 травня 2008 року уклала акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі – АКБ СР «Укрсоцбанк») договір кредиту, відповідно до умов якого їй було надано 247 тис. доларів США зі сплатою 14% річних терміном до 5 травня 2023 року.

Пунктом 6.2 цього договору передбачено, що в разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди» домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, указаному в цьому пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними в даному пункті суддями, суддя призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Вважаючи, що зазначений пункт договору порушує її права, ОСОБА_3 просила визнати його недійсним.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2010 року, позов задоволено. Визнано недійсним п. 6.2 ст. 6 договору кредиту від 30 травня 2008 року № 051/8/064, укладеного між ОСОБА_3 та АКБ СР «Укрсоцбанк».

У поданій касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючи на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що умови п. 6.2 ст. 6 кредитного договору суперечать нормам ЦК України, іншим законодавчим актам, оскільки обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про третейські суди» та ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Ці випадки зазначені в ст. 6 Закону України «Про третейські суди».

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Одним зі способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

З урахуванням наведеного не можна погодитися з висновками судів про те, що укладення сторонами третейської угоди є порушенням прав ОСОБА_3, оскільки угода про передання справи на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а одним із способів реалізації права на захист своїх прав. Інших підстав недійсності п. 6.2 спірного договору позивачкою не наведено та судом не зазначено.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону та рішення Конституційного Суду України не врахували , у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді: Т.П. Дербенцева

В.П. Гончар

Є.П. Євграфова

В.І. Мартинюк

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14698222

Link to comment
Share on other sites

Доброго времени суток! :)

Была схожая проблема по ликвидации третейки из депозитного договора.

Background.

Первым пунктом в иске просил признать её недейсвительной, а потом уже шли разные меркантильные просьбы к суду: взыскать депозит, инфляцию, 3%, сбор на ИТЗ.

Суд первой инстанции оставил третейку жить и процветать, т.к посчитал, что она не мешает ему дрюкнуть моих злыдней по взысканию депозита. Затем плохиши подали апелляцию и продули повторно + коллегия смыла этот позор из договора в виде недоделанного третейского соглашения.

Но гады не успокоились и подали кассацию, за что получили оплеух ещё и от ВССУ .

Все решения здесь:

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...amp;#entry22199

Далее.

Пытаясь помочь своему однополчанину slavko вытравить третейку в апелляции, т.к районный суд его иск отфутболил к третеям, собрал до кучки все полезные решения в посте №63, а Ростислав добавил в № 64.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...=1047&st=60

В общем, посмотрите, может и Вам там что и сгодится для пользы дела.

Желаю удачи.

P.S. Забыл добавить, что на вражескую апелляционную жалобу пришлось сочинить и отправить в местную апелляшку заперечення на вражеский "плачь", по мотивам которого также можно составить формулу яда для третейки и изложить в своей апелляционной скарге против третйки. См. сообщение № 43 здесь:

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...=1047&st=40

Стоит отметить, что мой труд по запереченню оказался напрасным, т.к судейская коллегия Апелляционного суда АРК умертвила третейку по тем же основаниям, что и были указанны в моём исковом заявлении для районного суда.

Уважаемый che просто вы судились с кредитным союзом

И в таких делах у суддей нет четкого указания отказывать в исках заемщикам.

Относится ко всем постам указанным выше, по альфе есть одна особенность:

Что недействительность подлежит окончательному рассмотрению в т.с

Тоесть на лицо противоречие ч. 1 ст. 215 ЦК.

Таким образом третейская оговорка идет в сад.

По Укрсоцбанку, пишется о споре, но неизвестно каком, поэтому сложно что-то сказать.

Можно подводить тоже под это, что например, любой спор может решаться т.с., а это противоречит отдельным нормам законов, что некоторые категории споров решаются исключительно в судах.

Link to comment
Share on other sites

Уважаемый che просто вы судились с кредитным союзом

И в таких делах у суддей нет четкого указания отказывать в исках заемщикам.

Относится ко все постам указанным выше, по альфе есть одна особенность:

Что недействительность подлежит окончательному рассмотрению в т.с

Тоесть на лицо противоречие ч. 1 ст. 215 ЦК.

Таким образом третейская оговорка идет в сад.

Ярослав!

Сегодня в рунете на одной юридической ветке одного форума я нашел такое-вот грустно-смешное :

"В 2002 году судья вынесла решение из которого следует, что из-за форс-мажорных обстоятельств блоки (в сотни киллограммов) пенополистрирола сдуло с причала сильным ветром и они утонули. Все это подкреплялось показаниями свидетеля, который видел как они падали и тонули (сторож). Призывать к здравому смыслу было бесполезно, равно как и к школьному курсу физики. Дословно судьей было сказано следующее: не является решающим аргументом то, что пенополистирол не тонет в воде и они должны были плавать вокруг причала, судом установлено, что они утонули. На хрена говорить о законах физики, когда напротив тебя в судейской мантии сидит тетка, которой на них нас..ать?"

Согласитесь, что это просто : " Ёрш, твою медь!!!"

..и Вы мне после ЭТОГО ВСЕГО !!!.... про какую-то ч. 1 ст. 215 ЦК.... :blink: Когда законы физики - в ауте...

:)

Link to comment
Share on other sites

Стаття 12. Види і форма третейської угоди

..........................................

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить

умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за

умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є

таким, що робить третейську угоду частиною договору.

О каком таком документе (?) идёт речь? Третейская оговорка не есть документ,а лишь отдельный пункт в договоре,который является отдельной сделкой в договоре.

Стаття 13. Третейська угода і правонаступництво сторін

Якщо третейська угода укладена у вигляді третейського

застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо

неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в

цілому.

Т.е. оговорка-это не аналог угоди,а лишь предпосылка к её заключению.А все оговорки прямо указывают на решение спора в третейском суде,интерпретируя право обращения в третейский суд в обязанность.

Link to comment
Share on other sites

А вот с этого места поподробнее....

В ЗУ " О ТС" нет прямого утверждения,что "застереження" это "угода".

Відповідно до ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладено у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

В договоре-это не значит в тексте договора,а,например,в виде додатка.

Что касается "окремої письмової угоди",то не указан срок,в течение которого она подписывается.

Тут вот дело в другом.Третейская оговорка является разновидностью правочина,содержится в виде пункта в содержании договора,который также является правочином.Подпись заёмщик ставит всего одну в конце договора.Я к примеру не нашёл ни в ЦК ни где-либо ещё нормы,где бы указывалось,чтобы одной подписью подтверждалось согласие двух разных по своему характеру сделок.В этом случае,к примеру в суде,можно говорить:"Да,я согласился своей подписью с третейской оговоркой,а с условиями кредитного договора я не согласен,потому как нормы такой в законодательстве нет,по которой я одновременно одной подписью под двумя сделками подписываюсь"т.е. я подписался не под договором,из которого вытекают кредитные обязательства и впоследствии предмет спора. И таким же "макаром"наоборот.

Что скажут уважаемые юристы?

Link to comment
Share on other sites

Я так и не стал подавать иск о недействительности третейской оговорки в виду её бесперспективности.

В связи с эти вопрос по дальнейшей процедуре в третейке.

Третейский суд при АУБ на М.Расковой. Судья Мороз О.А.

Какое решение выносит ТС? "Взыскать задолженность по кредитной линии в сумме......". А если у меня в залоге товары в обороте и мебель. ТС НЕ может написать же в Ухвале ".... стягнути заборгованысть за рахунок заставного майна.......". То есть только за счёт денежных средств.

Дальше решение ТС куда передаётся? В один из районных судов Киева? Или банк может с решением ТС сразу идти в исполнительную службу? Будет ли ГИС заниматься товаром, мебелью, если в решении суда не будет ничего сказано про залог?

Link to comment
Share on other sites

Я так и не стал подавать иск о недействительности третейской оговорки в виду её бесперспективности.

В связи с эти вопрос по дальнейшей процедуре в третейке.

Третейский суд при АУБ на М.Расковой. Судья Мороз О.А.

Какое решение выносит ТС? "Взыскать задолженность по кредитной линии в сумме......". А если у меня в залоге товары в обороте и мебель. ТС НЕ может написать же в Ухвале ".... стягнути заборгованысть за рахунок заставного майна.......". То есть только за счёт денежных средств.

Дальше решение ТС куда передаётся? В один из районных судов Киева? Или банк может с решением ТС сразу идти в исполнительную службу? Будет ли ГИС заниматься товаром, мебелью, если в решении суда не будет ничего сказано про залог?

Ві думаете,что ГИС будет заморачиваться товаром,которій в обороте.В решении будет указана сумма взыскания.Вот под неё исполнитель и будет подгонять имущество по месту Вашего проживания.
Link to comment
Share on other sites

У нас судья Мороз. Она просто ляпнула решение - взыскать сумму + судебный сбор.

Потом подтверждают решение в Киевском суде по месту нахождения третейского суда и получают исполнительный лист.

А исполнитель арестовывает у вас всё. А потом уже разбирается.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show