Решение Соломянского райсуда об отказе Райфайзен Банк Аваль в обращении взыскания на квартиру

[ANTIRAID]

Справа № 2/2485/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2012 року

Солом'янський районний суд м. Києва складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Войцеховській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на нерухоме майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про порушення прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/9407/82/58116 від 19.07.2007 року в сумі 455995,05 грн. звернути стягнення на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме трьохкімнатну квартиру жилою площею 27,90 кв. м, загальною площею 43,00 кв. м, яка належить відповідачам на праві спільної часткової власності в рівних долях на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 24.01.2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В., реєстровий № №176, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в реєстровій книзі №д.1128-148 за реєстровим № 6223 від 29.01.2003 року, та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу нерухомого майна у розмірі 304000, грн., а також стягнути з відповідачів в солідарному порядку судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 19.07.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/9407/82/, відповідно до умов остання отримала кредит в сумі 25500,00 доларів США строком до 19.07.2017 року.

Крім того, в забезпечення виконання кредитного договору між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції, та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 19.07.2007 року, предметом якого є квартира, за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві спільної часткової власності.

На порушення умов кредитного договору позичальниця не виконує зобов'язання по своєчасному поверненню кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.

Враховуючи, що умовами іпотечного договору визначено, що в разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені ним вимоги за рахунок предмета іпотеки, тому позивачем був пред'явлений даний позов як до позичальника, так і до майнових поручителів.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов просила залишити без задоволення, посилаючись на те, що дії банку та пред'явлені до неї вимоги є такими, що не відповідають чинному законодавству України, а саме посилалась на те, що: розрахунок заборгованості працівниками банку складений станом на жовтень 2011 року, а позов пред'явлений в березні 2012 року; договір кредиту валютний, а при поданні позовної заяви банк не надав доказів того, що на момент укладенні кредитного договору мав генеральну та індивідуальну ліцензії НБУ на здійснення валютних операції, на підставі яких мав право надавати кредитні послуги у іноземній валюті; на меморіальному валютному ордері, яким, нібито, підтверджено видачу кредитних коштів, відсутній штамп банку; доданий платіжний календар не відображає договірних стосунків, оскільки в складеному графіку відсутні розрахунки від 15.10.2012 року по 15.05.2012 року, що свідчить про відсутність ціни кредиту та істотних умов договору, а також порушення її прав як споживача та здійснення правочину з використанням нечесної підприємницької практики; у прикладених розписках про отримання претензії-повідомленні від 17.12.2008 року підписувалась особа, що їй невідома, а тому вважає, що банком не дотримано вимог ЗУ «Про іпотеку»для звернення до суду з відповідними вимогами.

Крім того, вважає, що позов про звернення стягнення на майно є передчасним, оскільки на даний час нею подано апеляційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду м. Києва за її позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору №014/9407/82/58116 від 19.07.2007 року та іпотечного договору недійсними та зустрічним позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до неї про стягнення заборгованості, що свідчить про те, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав на даний момент вже розглядається спір.

Також в Апеляційному суді м. Києва розглядається ще одна справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підставі, а саме оскаржується рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі за її позовом до приватного нотаріуса КМНО Комарницької О.В., ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, та скасування постанови державної виконавчої служби.

Також відповідачка ОСОБА_2, неодноразово доповнюючи свої заперечення проти первісного позову, посилалась на те, що банком не надано жодних документів набуття нею коштів в розмірі 25500 доларів США, оскільки видача іноземної валюти повинна була здійснюватися лише при написанні її заяви на видачу іноземної валюти готівкою з її поточного рахунку, який має бути відкритий раніше за договором кредиту. Однак така заява та рахунок відсутні, а тому вважає, що банк не довів, чи існує заборгованість насправді. При цьому, вважаючи, що при зверненні стягненні на майно банк просить суд оцінити квартиру за ціною, яка значно занижена по відношенню до середньої ринкової вартості, просила врахувати, що відповідна квартира є єдиним житлом її родини, а тому в разі виселення з неї відповідно до норм діючого законодавства їх повинно бути забезпечено іншим жилим приміщенням.

Крім того, відповідачка ОСОБА_2, не погоджуючись з позовними вимогами, в свою чергу звернулася із зустрічним позовом до позивача, в якому просила визнати кредитний договір №014/9407/82/58116 від 19.07.2007 року таким, що вчинений під впливом обману, тобто недійсним правочином, а також визнати недійсним договір іпотеки від 19.07.2007 року як забезпечення недійсного договору та зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. виключити з реєстру іпотек запис про обтяження квартири, переданої в іпотеку.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що в порушення законодавства банком не було дотримано вимог цілого ряду актів законодавства, а саме: перед укладанням договору кредитодавцем не було проведено переддоговірну роботу з позичальником, в зв'язку з чим не надано інформацію про умови кредитування, орієнтовану сукупність вартості кредиту та всіх супутніх послуг; зміст кредитного договору суперечить низці норм діючого законодавства України; діями банку порушено її права як споживача фінансових послуг, які захищені ЗУ «Про захист прав споживачів», чим введено її в оману при укладанні правочинів.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 посилається на те, що між сторонами фактично не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки узгоджені розміри відсоткової ставки за кредитом, ціни договору та розмір фактичного дорожчання кредиту в кінці періоду кредитування не відповідають фактично встановленому у договорі розміру, тому вважає, що її помилка є результатом навмисних дій іншого учасника правочину, тобто введення її в оману зі сторони банку, що тягне за собою визнання правочину недійсним.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»первісний позов підтримав в повному обсязі і просив суд його задовольнити. В задоволенні вимог зустрічного позову просив відмовити, вважаючи його необґрунтованим та зведеним лише до намагання ухилитися від виконання зобов'язань за договором, надав письмові заперечення, в яких вказував, що банком при укладанні спірних договорів було дотримано всіх вимог чинного на той час законодавства.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився надавши до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, а також надав заперечення проти первісного позову, в яких просив відмовити у задоволенні позову та пояснив, що на момент підписання договору іпотеки йому лише виповнилося вісімнадцять років, а тому не розумів значення умов договору та їх наслідки. Крім того, зазначив, що письмову вимогу про усунення порушень кредитних зобов'язань як того вимагає ЗУ «Про іпотеку»він не отримував, а недотримання зазначених правил є перешкодою звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справи, приходить до наступного.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, 19.07.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/9407/82/58116, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 25500,00 доларів США строком до 19.07.2017 року.

На порушення умов кредитного договору позичальниця не виконує зобов'язання по своєчасному поверненню кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, що станом на 03.11.2011 року становить 57147,25 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 455995,05 грн., з яких: заборгованість за кредитом -22112,28 доларів США, що еквівалентно 59464,03 грн.; заборгованість за простроченими відсотками -9643,56 доларів США, що еквівалентно 76948,86 грн.; пеня за прострочення кредиту -10459,51 доларів США, що еквівалентно 83459,57 грн.; пеня за прострочення відсотків -14931,90 доларів США, що еквівалентно 119146,11 грн.

Крім того, в забезпечення виконання кредитного договору між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 19.07.2007 року, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві спільної часткової власності.

Згідно з п.3.1.4. вищезазначеного договору іпотеки іпотекодержатель набуває право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором або за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п.6 цього договору та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Так, згідно з цими умовами договору іпотеки та на підставі ст.33 ЗУ «Про іпотеку»позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/9407/82/58116 від 19.07.2007 року в сумі 455995,05 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить відповідачам на праві спільної часткової власності в рівних долях на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.01.2003 року.

Разом з тим, відповідачка ОСОБА_2, заперечуючи проти звернення стягнення на предмет іпотеки, просить визнати кредитний договір №014/9407/82/58116 від 19.07.2007 року таким, що вчинений під впливом обману, тобто недійсним правочином, а також визнати недійсним договір іпотеки від 19.07.2007 року як забезпечення недійсного договору.

Згідно з нормами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою (волевиявлення учасника має бути вільним, відповідати його внутрішній волі), п'ятою ( правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) та шостою ( правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей) статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 стверджує, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції як учасник правочину своїми діями ввів її в оману щодо суттєвих умов договору та його наслідків.

У відповідності до ч. 1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу - щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Слід зазначити, що правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

На підставі вищезазначеного вбачається, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Крім того, відповідні обставини наявності умислу, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману, повинна довести сторона, яка введено в оману.

Так, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, однією із підстав, що слугували введення позивачки ОСОБА_2 в оману при укладанні кредитного договору, як стверджує остання стало невиконання банком переддоговірної роботи з позичальником.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що саме ОСОБА_2 на свій розсуд вибравши контрагент для укладання правочину, висловила бажання скористатися послугами банку та укласти кредитний договір, у заяві - анкеті своїм підписом засвідчила, що ознайомлена у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета, для якої кредит буде витрачений, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту тощо, а також засвідчила, що зміст умов кредитування їй зрозумілий.

Таким чином, вбачається, що ознайомившись з умовами кредитування ОСОБА_2 прийняла їх, та проявивши вільне волевиявлення, 19.07.2007 року уклала з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції кредитний договір №014/9407/82/58116, відповідно до умов якого отримала кредит в сумі 25500,00 доларів США, строком до 19.07.2017 року та процентною ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 13,5% річних.

Крім того, при укладанні сторонами кредитного договору у письмовому вигляді, що засвідчено їх особистими підписами, було обумовлено графік надання кредиту та платіжний календар, в якому зазначено, що графік погашення кредиту з 19.07.2007 року по 19.07.2007 року є орієнтовним примірником в частині нарахування процентів, оскільки суми фактичних нарахувань процентів будуть змінюватися в залежності від: кількості днів фактичного користування грошовими коштами та суми залишку заборгованості; дати фактичного погашення поточної заборгованості за кредитом; коригування процентної ставки; облікової політики кредитора.

За таких обставин вбачається, що власні дії позичальника, що виразилися в підписанні кредитного договору та здійсненні напису щодо ознайомлення з його умовами і відсутністю претензій, здійснення часткового погашення кредиту та передбачених договором виплат на протязі дії кредитного договору, являється підтвердженням ознайомлення ОСОБА_2 із змістом укладеної нею правочину та бажанням щодо настання правових наслідків, обумовлених цим договором.

Отже, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що викладені позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 обставини не дають підстав вважати, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції навмисного та цілеспрямованого ввів її в оману щодо фактів, які впливають на укладення кредитного договору, та мали істотне значення щодо предмету договору та прав і обов'язків сторін, які були спрямовані на настання не обумовлених ним наслідків.

Щодо усіх інших обставин в обґрунтування позовних вимог, на які посилається відповідачка ОСОБА_2 у зустрічному позову та які наводить як введення її як споживача фінансових послуг в оману, а саме, що зміст кредитного договору суперечить низці норм діючого законодавства України та діями банку внаслідок його нечесної підприємницької діяльності порушено її права як споживача фінансових послуг, які захищені ЗУ «Про захист прав споживачів», то слід зазначити, що фактично ці обставини не мають правового значення, оскільки не є підставою визнання правочину таким, що вчинений під впливом обману.

Крім того, ці обставини вже були предметом дослідження при розгляді справи між тими самим сторонами по іншій справі.

Так, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14.03.2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними було відмовлено у зв'язку з не встановленням суперечності дій банку та умов кредитного договору актам законодавства, зокрема вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», а зустрічний позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції з вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором навпаки - був задоволений.

Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що з визначених позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 обґрунтувань, підстав для визнання кредитного договору №014/9407/82/58116 від 19.07.2007 року таким, що вчинений під впливом обману, тобто недійсним правочином, а також визнати недійсним договір іпотеки від 19.07.2007 року як забезпечення недійсного договору відсутні, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»про звернення стягнення на майно, то слід зазначити наступне.

Згідно з ч.6 ст.3 ЗУ «Про іпотеку»у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим слід зазначити, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»звертається з відповідними до вимогами як і до боржника, яким є відповідачка ОСОБА_2, так і до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є майновими поручителями за основним зобов'язанням.

У відповідності до ст.35 ЗУ «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Разом з тим, п.30 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин»роз'яснюється, що вимога про дострокове виконання кредитного договору навіть у разі належного його виконання, а якщо вимогу не буде задоволено, - право звернення стягнення на предмет застави/іпотеки може бути заявлено заставодержателем лише в чітко визначених законом або договором випадках, наприклад при передачі заставодавцем/іпотекодавцем предмета застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним 9 ч.2 ст.586 ЦК України, п.2 ч.2 ст.592 ЦК України; порушення обов'язків, установлених іпотечним договором ( ч.1 ст.12 ЗУ «Про іпотеку»); порушення споживачем умов договору про надання споживчого кредиту ( ч.1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що у разі виникнення заборгованості за кредитним договором, виникнення права дострокового звернення стягнення на предмет застави/іпотеки можливе лише у чітко визначених законом або договором випадках, які по своїй суті завдають збитків іпотекодержателю і можуть змінити обсяг його прав.

Між тим, позивачем не визначено та судом не встановлено жодних порушень майновими поручителями чітко визначених законом та/або договором іпотеки від 19.07.2007 року обов'язків за іпотечним договором, які б завдавали збитків ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції як іпотекодержателю та якимось чином змінювали обсяг його прав.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Згідно вимог ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Враховуючи викладене, за встановленими обставинами суд вважає, що представник позивача не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування пред'явлених вимог до майнових поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та настання у позивача права дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки, тому вважає вимоги до них безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до змісту норми ст. 13 ЦК України одним із обов'язків, яких має дотримуватись особа при здійсненні цивільних прав, є обов'язок додержуватись моральних засад суспільства, який у сукупності з принципами добросовісності та розумності спрямований на посилення правового захисту морально-етичних засад у цивільному праві.

Виходячи з тлумачення вказаної норми, цивільне законодавство закріплює правило про заборону зловживання правом, під яким слід розуміти не тільки дії, вчинені особою під час реалізації свого суб'єктивного права з винятковим наміром завдати шкоди іншій особі, а й під час реалізації свого суб'єктивного права з правомірними намірами.

Так, слід зазначити, що, як зазначалось вище, Солом'янським районним судом м. Києва вже розглядався спір між відповідачкою ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», в якому останній, скориставшись своїм правом, вибрав спосіб захисту порушених прав щодо невиконання ОСОБА_2 основного кредитного зобов'язання шляхом пред'явлення вимоги про стягнення з останньої заборгованості, які рішенням суду, що на даний час набрало чинності, були задоволені з визначенням суми заборгованості у розмірі 455995,05 грн.

Разом з тим, вимога про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості по своїй суті є стягненням в подвійному розмірі, а в силу ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, суд вбачає, що заявлені вимоги позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»про звернення стягнення на предмет іпотеки до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Крім того, відмовляючи у задоволенні пред'явлених вимог до ОСОБА_2, суд звертає увагу, що обсяг прав позивача як іпотекодержателя не змінюється, оскільки останній не позбавлений права в порядку виконання рішення суду відповідно до ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження» виконати рішення про стягнення заборгованості за рахунок усього майна, яке належить боржнику та буде виявлене під час виконавчого провадження.

При таких обставинах суд знаходить позовні вимоги за обома позовами необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин, постановою Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст.13, 203, 215, 230, 526, 626, 627, 638 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», ст.ст.3-4, 10-11, 57-60, 88, 146, 209,212-215, 218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на нерухоме майно залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про порушення прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25172605

[tata1971]

приятно , что в судах начали документировать, что должна была проводиться письменная преддоговорная работа и перед подписанием кредитного договора открываться договор на открытие текущего расчетного счета при выдаче потребительского кредита в инвалюте.

заметьте ,сумма кредита незначительная.Все же некоторые судьи думают о будущем.

[Luka]

Это моё дело. Устно судья сказала, что майновые поручители ничего на нарушали, следовательно про стягивання майна можно говорить после 2017 года (оканчивается срок кредитного договора). Про двойное стягнення я ей сразу написала, но она дело к рассмотрению приняла, а потом на это же и ссылалась в решении. Апелляция 4 сентября.

[Koriolis]

Это моё дело. Устно судья сказала, что майновые поручители ничего на нарушали, следовательно про стягивання майна можно говорить после 2017 года (оканчивается срок кредитного договора). Про двойное стягнення я ей сразу написала, но она дело к рассмотрению приняла, а потом на это же и ссылалась в решении. Апелляция 4 сентября.

Держите нас ,пожалуйста в курсе.

[Олег1964]

Это моё дело. Устно судья сказала, что майновые поручители ничего на нарушали, следовательно про стягивання майна можно говорить после 2017 года (оканчивается срок кредитного договора). Про двойное стягнення я ей сразу написала, но она дело к рассмотрению приняла, а потом на это же и ссылалась в решении. Апелляция 4 сентября.

В Вашем решении написано:

Крім того, при укладанні сторонами кредитного договору у письмовому вигляді, що засвідчено їх особистими підписами, було обумовлено графік надання кредиту та платіжний календар, в якому зазначено, що графік погашення кредиту з 19.07.2007 року по 19.07.2007 року є орієнтовним примірником в частині нарахування процентів, оскільки суми фактичних нарахувань процентів будуть змінюватися в залежності від: кількості днів фактичного користування грошовими коштами та суми залишку заборгованості; дати фактичного погашення поточної заборгованості за кредитом; коригування процентної ставки; облікової політики кредитора.

Однако, в соответствии с ч.4 ст.11 ЗУоЗПП, кредитный договор должен иметь детальное расписание общей стоимости кредита.

Если график в договоре ориентировочный, то либо стороны не достигли согласия по необходимому условию кредитного договора, либо график с ориентировочной стоимостью кредита противоречит указанной норме специального права, которая регулирует правоотношения, и договор недействительный в силу ч.1 ст. 203 ЦКУ.

[alexburko]

Основное здесь то, что банк ошибся в формулировке исковых требований, ему надо было выбрать что-то одно: или ипотеку, или взыскание средств.

Вот и результат.

Судья в данном случае отнюдь не дисидент, просто адекватный и трезвомыслящий, рассудил по закону и, видимо, банку подсказок не делал.

У меня был случай, когда ПИБ повторил такую же ошибку (алчность глаза заливает), но судья на предварительном заседании "удивленно поднял бровь" и уточнил у юристки банка, правильно ли он понял ее исковые требования, многозначительно посмотрев ей в глаза.

Иск банка к следующему заседанию был уточнен...

[Koriolis]

Основное здесь то, что банк ошибся в формулировке исковых требований, ему надо было выбрать что-то одно: или ипотеку, или взыскание средств.

Вот и результат.

Судья в данном случае отнюдь не дисидент, просто адекватный и трезвомыслящий, рассудил по закону и, видимо, банку подсказок не делал.

У меня был случай, когда ПИБ повторил такую же ошибку (алчность глаза заливает), но судья на предварительном заседании "удивленно поднял бровь" и уточнил у юристки банка, правильно ли он понял ее исковые требования, многозначительно посмотрев ей в глаза.

Иск банка к следующему заседанию был уточнен...

Насколько я поняла,по данному делу уже имеется решение суда о взыскании средств.На взыскание на ипотеку банк подал уже второй иск.

Так, слід зазначити, що, як зазначалось вище, Солом'янським районним судом м. Києва вже розглядався спір між відповідачкою ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», в якому останній, скориставшись своїм правом, вибрав спосіб захисту порушених прав щодо невиконання ОСОБА_2 основного кредитного зобов'язання шляхом пред'явлення вимоги про стягнення з останньої заборгованості, які рішенням суду, що на даний час набрало чинності, були задоволені з визначенням суми заборгованості у розмірі 455995,05 грн.

[Luka]

Насколько я поняла,по данному делу уже имеется решение суда о взыскании средств.На взыскание на ипотеку банк подал уже второй иск.

Так, слід зазначити, що, як зазначалось вище, Солом'янським районним судом м. Києва вже розглядався спір між відповідачкою ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», в якому останній, скориставшись своїм правом, вибрав спосіб захисту порушених прав щодо невиконання ОСОБА_2 основного кредитного зобов'язання шляхом пред'явлення вимоги про стягнення з останньої заборгованості, які рішенням суду, що на даний час набрало чинності, були задоволені з визначенням суми заборгованості у розмірі 455995,05 грн.

Да уже взыскал судья Зинченко С.В., можно сказать - без суда и следствия. Банк нарисовал сумму, и он быстренько удовлетворил. Я подавала на про защиту прав потребителей и недействительность, встречный банка про стягнення заборгованности. Юрист нёс такую несусветную хрень. Потом сказал, что они лично знакомы и что в апелляции меня тоже обломают. Так и случилось. С меня потребовали оплатить судебный сбор. Я пояснила, что мой иск про защиту прав потребителей и что я не платила в суде первой инстанции. Отказали. Написала в верховный - тоже отказали. Это был второй суд. Первый был, когда я подала, после того как они организовали нотариальную надпись. Дело было уже в исполнительной. Тогда они отозвали свои претензии. А уже третий суд на стягнення за счёт имущества, мой встречный по обману, потому что недействительность уже была использована. А каледдарик этот мало того что приблизительный, так ещё и отсутствует график с 13 по 17 годы. В суд притаскавают мемориальный ордер без штампов и каких-либо подписей, включая мою. Зинченко посчитал это документом, который даёт право на выдачу долларов наличкой. Колиниченко много мне отказывала, но попросила все же принести хоть что-то. Принесли ещё один мемориальный ордер, где сумма указана в гривнах, моей подписи нет, но есть счёт 2620 на моё имя. Никаких договоров про открытие счёта я не заключала. В кредитном договоре открывается позычковый. Никто разбираться не стал, а быстренько отказали и мне и им.

[jpp]

Посмотрим что апелляция споет....

[у.zaporozhskiy]

приятно , что в судах начали документировать, что должна была проводиться письменная преддоговорная работа и перед подписанием кредитного договора открываться договор на открытие текущего расчетного счета при выдаче потребительского кредита в инвалюте.

заметьте ,сумма кредита незначительная.Все же некоторые судьи думают о будущем.

Разом з тим, п.30 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин»роз'яснюється, що вимога про дострокове виконання кредитного договору навіть у разі належного його виконання, а якщо вимогу не буде задоволено, - право звернення стягнення на предмет застави/іпотеки може бути заявлено заставодержателем лише в чітко визначених законом або договором випадках, наприклад при передачі заставодавцем/іпотекодавцем предмета застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним 9 ч.2 ст.586 ЦК України, п.2 ч.2 ст.592 ЦК України; порушення обов'язків, установлених іпотечним договором ( ч.1 ст.12 ЗУ «Про іпотеку»); порушення споживачем умов договору про надання споживчого кредиту ( ч.1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що у разі виникнення заборгованості за кредитним договором, виникнення права дострокового звернення стягнення на предмет застави/іпотеки можливе лише у чітко визначених законом або договором випадках, які по своїй суті завдають збитків іпотекодержателю і можуть змінити обсяг його прав.

Між тим, позивачем не визначено та судом не встановлено жодних порушень майновими поручителями чітко визначених законом та/або договором іпотеки від 19.07.2007 року обов'язків за іпотечним договором, які б завдавали збитків ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції як іпотекодержателю та якимось чином змінювали обсяг його прав.

Никто не о чем не думает.

Просто согласно Постановления Пленума ВССУГУД для заемщиков и ипотекодателей сделали маленький глоток воздуха, за счет которого суды и раньше отказывали во взыскании и обращении взыскания на предмет ипотеки в случае несоблюдения ч. 10 ст. 11 ЗУ о зпп и ст. 33-35 ЗУ про ипотеку.

Это моё дело. Устно судья сказала, что майновые поручители ничего на нарушали, следовательно про стягивання майна можно говорить после 2017 года (оканчивается срок кредитного договора). Про двойное стягнення я ей сразу написала, но она дело к рассмотрению приняла, а потом на это же и ссылалась в решении. Апелляция 4 сентября.

Я считаю не совсем корректно ссылать на ст. 61 КУ, я уже писал об этом на форуме.

Здесь не двойное привлечение к ответственности одного и того же вида.

Здесь защита одного и того же нарушенного права двумя разными способами.

При чем право кредитора уже защищено решением суда о взыскании кредита.

Тоесть на момент обращения в суд с требованием обратить взыскание на предмет ипотеки у банка не было нарушенного права.

Это помимо несоблюдения банком ч. 10 ст. 11 ЗУ о зпп и ст. 33-35 ЗУ про ипотеку.

Я хотя скажу, что Вам крупно повезло, что Аваль, так начудил.

В других спорах с этим банком они соблюдают требования данных законов.

[Luka]

На заседание суда 4 числа я не смогла явиться, банкиры тоже не явились, и рассматривали вчера, 13. Юрист банка тупил не по-детски, зачем-то принёс заяву на получение валюты наличкой, которая изначально была в деле.

Ничего это не помешало мою скаргу - полностью отклонить. не смотря на:

Не проведение докредитной работы,

Не доказанность банком выдачи валюты наличкой ( был мемор. ордер без печати и подписей, по моему запросу притащили второй на моё имя в гривнах на неизвестном счету)

График погашения приблизительный, да и в нём тсутствует график на восемь лет(вместо второй страницы был повтор первой страницы)

Задолжность на 11 год от "фанаря" и прочее и прочее.

А вот банк удовлетворили. Порешили отобрать квартиру по цене, которую предложил банк, на Публичных торгах.

Вот такое вот правосудие.

В Вышке принимают к рассмотрению только 1 позов из десяти, не утруждая себя особыми оправданиями.

Очередной шок!!

Вытурят на улицу. У нас даже дачи нет.

[Luka]

На заседание суда 4 числа я не смогла явиться, банкиры тоже не явились, и рассматривали вчера, 13. Юрист банка тупил не по-детски, зачем-то принёс заяву на получение валюты наличкой, которая изначально была в деле.

Ничего это не помешало мою скаргу - полностью отклонить. не смотря на:

Не проведение докредитной работы,

Не доказанность банком выдачи валюты наличкой ( был мемор. ордер без печати и подписей, по моему запросу притащили второй на моё имя в гривнах на неизвестном счету)

График погашения приблизительный, да и в нём тсутствует график на восемь лет(вместо второй страницы был повтор первой страницы)

Задолжность на 11 год от "фанаря" и прочее и прочее.

А вот банк удовлетворили. Порешили отобрать квартиру по цене, которую предложил банк, на Публичных торгах.

Вот такое вот правосудие.

В Вышке принимают к рассмотрению только 1 позов из десяти, не утруждая себя особыми оправданиями.

Очередной шок!!

Вытурят на улицу. У нас даже дачи нет.

____________________

[Мари-Анна]

____________________

Думаю форумчане молчат потому,что не могут подобрать цензурных слов. За не правосудные решения для судей должна быть предусмотрена серьезная уголовная ответственность с материальным возмещением из их кармана, без срока давности. За взятки или по безграмотности калечить людям жизнь- это преступление. Очень хотелось бы что бы судей все же выбирали люди, правда у нас нет гарантий честности выборов, но все же хоть какой-то шанс.

Я вам искренне сочувствую, но все же постарайтесь успокоиться и еще поискать варианты борьбы.

[Luka]

Думаю форумчане молчат потому,что не могут подобрать цензурных слов. За не правосудные решения для судей должна быть предусмотрена серьезная уголовная ответственность с материальным возмещением из их кармана, без срока давности. За взятки или по безграмотности калечить людям жизнь- это преступление. Очень хотелось бы что бы судей все же выбирали люди, правда у нас нет гарантий честности выборов, но все же хоть какой-то шанс.

Я вам искренне сочувствую, но все же постарайтесь успокоиться и еще поискать варианты борьбы.

Спасибо, Мари-Анна. Зачем столько законов, если они не применяются!!!

Судья три раза задавал один и тот же вопрос:- "Вы кредит брали?"

Я: - "На условиях этого кредитного договора и в валюте США, нет!"

Он (вроде и не слыша меня):"Отдавать надо."

[Мари-Анна]

Спасибо, Мари-Анна. Зачем столько законов, если они не применяются!!!

Судья три раза задавал один и тот же вопрос:- "Вы кредит брали?"

Я: - "На условиях этого кредитного договора и в валюте США, нет!"

Он (вроде и не слыша меня):"Отдавать надо."

Подавайте на расторжение договора в связи с неисполнением банком условий договора в части выдачи кредита, а далее как истец требуйте доказательства и назначение суд. экономической экспертизы (удовольствие не из дешевых но суд от нее не отмахнется), если у вас все получится то потом пересмотрите нынешнее решение по вновь выявленным обстоятельствам. Я не юрист, просто хорошо учусь на этом форуме, поэтому мой совет откорректируйте процессуально и юридически с специалистами, но по сути я думаю что вариант возможный. Удачи!

[у.zaporozhskiy]

На заседание суда 4 числа я не смогла явиться, банкиры тоже не явились, и рассматривали вчера, 13. Юрист банка тупил не по-детски, зачем-то принёс заяву на получение валюты наличкой, которая изначально была в деле.

Ничего это не помешало мою скаргу - полностью отклонить. не смотря на:

Не проведение докредитной работы,

Не доказанность банком выдачи валюты наличкой ( был мемор. ордер без печати и подписей, по моему запросу притащили второй на моё имя в гривнах на неизвестном счету)

График погашения приблизительный, да и в нём тсутствует график на восемь лет(вместо второй страницы был повтор первой страницы)

Задолжность на 11 год от "фанаря" и прочее и прочее.

А вот банк удовлетворили. Порешили отобрать квартиру по цене, которую предложил банк, на Публичных торгах.

Вот такое вот правосудие.

В Вышке принимают к рассмотрению только 1 позов из десяти, не утруждая себя особыми оправданиями.

Очередной шок!!

Вытурят на улицу. У нас даже дачи нет.

не сдавайтесь, на этапе исполнительного производства есть не один способ затянуть процесс, так что дерзайте.

[Luka]

не сдавайтесь, на этапе исполнительного производства есть не один способ затянуть процесс, так что дерзайте.

А вот и шедевр апелляции:

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року. м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про порушення прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року позивач звернувся із позовом до відповідачів, в якому зазначив, що 19 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір № 014/9407/82/58116, за яким остання отримала кредит у розмірі 25500,00 доларів США строком до 19 липня 2017 року зі сплатою 13,50% річних за користування кредитом. У цей же день між Банком та ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, що належить Іпотекодавцям на праві власності, на забезпечення виконання кредитних зобов'язань.

ОСОБА_1 не виконує зобов'язань за кредитним договором, тому, позивач просив звернути стягнення на нерухоме майно - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43 кв.м., житловою площею 27.90 кв.м. на погашення заборгованості 57 147,25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03 листопада 2011 року еквівалентно 455 995,05 грн., з яких: 176 440,52 грн. заборгованість за кредитом, 59 464.03 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 76 948,86 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 83 459,57 грн. пеня за прострочення кредиту, 119 146,11 грн. пеня за прострочення відсотків, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу нерухомого майна в сумі 304 000 грн., стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 3219 грн. судового збору.(т. 1 а.с. 2-41, 185-187)

ОСОБА_1 проти позову заперечувала, у травні 2012 року подала зустрічний позов, в якому просила визнати кредитний договір № 014/9407/82/58116 від 19 липня 2007 року недійсним, як укладений внаслідок обману, а також визнати недійсним договір іпотеки від 19 липня 2007 року та зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з реєстру іпотек запис про обтяження квартири, переданої в іпотеку. На обґрунтування позову зазначила, що Банк надавши кредит у доларах США ввів її в оману, кредитний договір суперечить вимогам законодавства, не була виконана переддоговірна робота із боржником, не надано письмову інформацію про умови кредитування, не попереджено про валютні ризики вартість банківських послуг, відсутня ціна договору, дії Банку свідчать про нечесну підприємницьку практику, Банк пропустив строк позовної давності звернення до суду.(т. 1 а.с. 45-46, 59-99, 108-143, 157-158, 177-184)

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на нерухоме майно та зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про порушення прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними залишено без задоволення. (т.1 а.с.192, 197-202)

В апеляційній скарзі Банк посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення районного суду скасувати в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки та постановити в цій частині нове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення кредитної заборгованості. Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначив, що суд невірно дійшов висновку щодо подвійного стягнення заборгованості.(т.1 а.с.221-225)

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилалась на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення районного суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про порушення прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними та постановити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначила, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заявленого позову. (т. 1 а.с.207-217)

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи своєї скарги і просила її задовольнити, заперечувала проти скарги Банку. Представник Банку Мікайилов Р.Р. підтримав доводи своєї скарги і просив її задовольнити, заперечував проти скарги ОСОБА_1

Інші особи до суду не прибули, були повідомлені належним чином про що у справі є докази.(т.1 а.с. 249-251)

Зважаючи на вимоги ст. 77, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» слід задовольнити частково враховуючи наступне.

За вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року N 898-IV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 3 ст. 33, ст. 35 цього Закону, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За вимог статті 39 цього Закону, у рішенні зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідні роз'ясненнями містяться і в п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Відповідно до ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 19 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір № 014/9407/82/58116, за яким остання отримала кредит у розмірі 25500,00 доларів США строком до 19 липня 2017 року зі сплатою 13,50% річних за користування кредитом.(т.1 а.с. 7-11, 98-99)

У цей же день між Банком та ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, що належить Іпотекодавцям на праві власності, відповідно договору купівлі-продажу, на забезпечення виконання кредитних зобов'язань.(т.1 а.с. 13-14)

ОСОБА_1 не виконала зобов'язань за кредитним договором і гроші не повернула.

За довідкою, станом на 03 листопада 2011 року, відповідачка ОСОБА_1 мала заборгованість перед Банком в розмірі 57 147,25 доларів США, що за курсом НБ України еквівалентно 455 995,05 грн., з яких: 176 440,52 грн. заборгованість за кредитом, 59 464.03 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 76 948,86 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 83 459,57 грн. пеня за прострочення кредиту, 119 146,11 грн. пеня за прострочення відсотків. (т.1 а.с. 31-33)

Така сума заборгованості є значною та з огляду на положення ст. 39 вищевказаного Закону України «Про іпотеку», колегія суддів визнає, що порушення відповідачкою ОСОБА_1 основного зобов'язання завдає збитків іпотекодержателю. Неповернення кредитних коштів відповідачкою створює умови для невиконання Банком інших грошових зобов'язань, у т.ч. проведення своєчасних і належних виплат вкладникам за депозитними договорами.

Право позивача до настання строку вимагати повернення кредиту або звернути стягнення на предмет іпотеки та обов'язок боржника ОСОБА_1 сплатити заборгованість за кредитом, відсотки, пеню, а також розрахунки такої в розмірі 57 147,25 доларів США, що за курсом НБ України еквівалентно 455 995,05 грн., з яких: 176 440,52 грн. заборгованість за кредитом, 59 464.03 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 76 948,86 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 83 459,57 грн. пеня за прострочення кредиту, 119 146,11 грн. пеня за прострочення відсотків передбачені і відповідають змісту п.п. 1.1-1.11, 3.1-3.6, 5.1-5.8, 6.1-6.5 укладеного позивачем і ОСОБА_1 19 липня 2007 року кредитного договору № 014/9407/82/58116.(т.1 а.с. 6-10)

Право позивача надавати кредити у іноземній валюті не заперечувалось, процентна ставка за кредитним договором не підвищувалась.

Доказів погашення існуючої заборгованості або її зменшення порівняно із розрахунками наданими позивачем до суду не надано і в судовому засіданні таких не встановлено.

За п.п. 1.1-1.4, 3.1, 5.1-5.7 укладеного сторонами 19 липня 2007 року і нотаріально посвідченого Договору іпотеки передбачено право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом за вибором іпотекодержателя.

У справі наявні докази виконання Банком положень ст.ст. 12, 35 вищевказаного Закону, надіслання іпотекодавцю та отримання останнім та боржником письмової вимоги про усунення порушення із зазначенням стислого змісту порушених зобов'язань, вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. (т.1 а.с. 16-20)

Доказів наявності прав неповнолітніх дітей на предмет іпотеки, пріоритету та розміру вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки до суду не надано і в судовому засіданні таких не встановлено.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 14 березня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним та задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 455 995.05 грн. За змістом цього рішення позивачка ОСОБА_1 не заявляла вимог про визнання оспорюваних договорів недійсними з підстав їх укладення під впливом обману, тому підстав для скасування рішення із закриттям провадження в цій частині не вбачається.(т.1 а.с. 47-50)

До суду не надано доказів виконання вищевказаного рішення суду від 14 березня 2012 року та стягнення із ОСОБА_1 на користь Банку 455 995.05 грн. заборгованості за договором кредиту. Тому колегія суддів відхилила доводи апелянта ОСОБА_1 про подвійне стягнення суми заборгованості та враховує можливість ОСОБА_1 запобігти такому належним виконанням зобов'язань за кредитним договором.

Доводи ОСОБА_1 про незаконність укладених нею кредитного договору та договору іпотеки спростовуються наявними у справі доказами: заявою позичальника, банківською ліцензією № 10 від 27 березня 1992 року, дозволом № 10-4 від 11 жовтня 2006 року, меморіальними ордерами на отримання готівки.(т. 1 а.с. 160-171, т. 2 а.с. 2)

Вчинення підписів на зазначених банківських документах ОСОБА_1 не заперечувала і в суді апеляційної інстанції.

Строк позовної давності Банком не пропущений. Доводи ОСОБА_1, що укладені нею кредитний договір та договір іпотеки були укладені внаслідок обману та її посилання, що вона отримувала кредит на інших умовах ніж зазначені у кредитному договорі об'єктивними доказами не підтверджені.

Рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 обґрунтовано наявними у справі доказами, тому колегія суддів з ним погоджується.

Проте, рішення районного суду про відмову в задоволенні позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення кредитної заборгованості є помилковим.

Враховуючи вищевикладені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню із підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314 ЦПК України.

Ухвалюючи нове рішення, колегія суддів визначає початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 304 000 грн. з підстав, що такий розмір вартості предмету іпотеки визначений сторонами за п. 1.3 іпотечного договору від 19 липня 2007 року, проте з метою забезпечення захисту майнових прав іпотекодавців, визначає його в розмірі не нижче звичайної ціни на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності(незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. (а.с. 13)

На підставі вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню на користь Банку 3219 грн. судового збору в суді першої інстанції, сплата яких підтверджується платіжним дорученням.(а.с. 1)

Керуючись ст.ст. 303, п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про звернення стягнення на нерухоме майно, ухвалити нове.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити, звернути стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43 кв.м., житловою площею 27.90 кв.м., що належить ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, ОСОБА_3, і.н. НОМЕР_2, ОСОБА_4, і.н. НОМЕР_3 на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором від 19 липня 2007 року № 014/9407/82/58116 в сумі 57 147,25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03 листопада 2011 року еквівалентно 455 995,05 грн. простроченої заборгованості за кредитом, з яких: 176 440,52 грн. заборгованість за кредитом, 76 948,86 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 83 459,57 грн. пеня за прострочення кредиту, 119 146,11 грн. пеня за прострочення відсотків, простроченої заборгованості за кредитом, та 3219(три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Визначити початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації в розмірі 304 000 (триста чотири тисячі) грн., проте не нижче звичайної ціни на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності(незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д.Махлай

В.Й.Шиманський

Кстати, по первому делу, где у меня не приняли скаргу в апелляцию, на основании не уплаты судебного сбора, решение принимал - Л.Д.Махлай. Там я, при соединении моего позова про недействительность и встречного про стягнення заборгованности, перестала быть споживачём, тут же при позове банка на стягнення майна и моём встречном про обман - я споживачка!!!!