Постановление ВХСУ о признании недействительным пункта договора содержащего третейскую оговорку

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2010 р. № 24/63д/10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О.
суддів Студенця В.І.
Черкащенка М.М.

розглянувши касаційну скаргуприватного підприємства "Авто-Центр Преміум"

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду

від 23.06.2010 року у справі№ 24/63д/10

господарського суду Запорізької області

за позовом публічного акціонерного товариства "Мета Банк"

до приватного підприємства "Авто-Центр Преміум"

про визнання недійсним пункту договору

за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В січні 2010 року публічне акціонерне товариство "Мета Банк" звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Авто-Центр Преміум" про визнання недійсним пункту договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування, що стосується третейського застереження.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вказаний пункт було внесено в договір шляхом обману, його зміст суперечить іншим умовам договору, а особа, яка від його імені підписала договір, діяла з перевищенням наданих їй повноважень.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.04.2010 року (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено.

Визнано недійсним п.5.11 договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 711/4 від 13.01.2009 року.

Стягнуто з відповідача судові витрати.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.06.2010 року (Т.В.Мойсеєнко –головуючий, В.А.Кричмаржевський, Т.М.Шевченко) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Судові рішення мотивовані обгрунтованістю позовних вимог.

В касаційній скарзі приватне підприємство "Авто-Центр Преміум" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а провадження у справі припинити. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справах доказами, 13.01.2009 року між акціонерним банком "Металург", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Мета Банк", та приватним підприємством "Авто-Центр Преміум" укладено договір банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 711/4, за умовами якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточні рахунки в національній та іноземній валюті та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування відповідно до законодавства України та внутрішніх правил банку, а клієнт зобов'язався зберігати свої кошти на рахунках, розпоряджатися ними відповідно до законодавства України та оплачувати банку надані ним послуги.

В п.5.11 договору, який позивач просить визнати недійсним, вказано, що всі суперечки між сторонами: покупцем, продавцем, орендодавцем біржового місця продавця, орендодавцем біржового місця покупця та Українською товарною біржею, в разі неможливості їх вирішення шляхом переговорів підлягають передачі на розгляд і кінцевому вирішенню до постійно діючого третейського суду при Українській товарній біржі згідно з його регламентом.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України (ст.215 ЦК України).

В ст.203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203);

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203);

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203);

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203);

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203);

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітній чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, що сторонами договору банківського рахунка є банк та клієнт (володілець рахунка).

Як визначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір у відповідності до ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

В ст.511 Цивільного кодексу України визначено загальноприйняте правило про те, що зобов'язання, в тому числі і договірне, не створює обов'язку для третьої особи.

Отже, визначені сторонами умови договору можуть бути направлені лише на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків осіб, які є сторонами цього договору, крім випадків встановлених законом.

Однак, як було встановлено апеляційним господарським судом та вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, третейське застереження, про яке йдеться у п.5.11 договору, стосується осіб, які не є його сторонами, а саме: покупця, продавця, орендодавців біржового місця продавця та покупця, а також Української товарної біржі, в той час як сторонами договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 711/4 є банк та клієнт.

З вказаного випливає, що п.5.11 договору суперечить іншим умовам договору та вимогам чинного законодавства, а тому колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і апеляційний, цілком правомірно визнав цей пункт недійсним.

Як визначено в ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки, позивачем не доведено того, що договір банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 711/4 укладено його представником під впливом обману, підстав для визнання договору недійсним в цілому не вбачається, про що правильно зазначив апеляційний господарський суд.

Що стосується посилань позивача на те, що спір у справі підлягає припиненню на підставі п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, то слід зазначити, що за змістом правових норм, закріплених частиною 2 статті 124 Конституції України, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 3 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Закон України "Про третейські суди" передбачає виключно право, а не обов’язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. При відсутності волі, в даному випадку, позивача, на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його права на звернення до господарського суду.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та зміни чи скасування прийнятої апеляційним господарським судом постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Авто-Центр Преміум" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.06.2010 року у справі № 24/63д/10 без змін.

Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Студенець
М.Черкащенко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/11413606