Решение Заречного райсуда о признании недействительным договора ипотеки с Укрсоцбанком

[ANTIRAID]

Справа № 1805/10375/2012

провадження №8/1805/15/2012

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

25 грудня 2012 року

 

Зарічний районний суд м. Суми в складі: 

 

головуючого судді Клімашевської І. В.

з участю секретаря Гребенькової О.М.

 

позивача ОСОБА_1

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», Сумська міська рада, третя особа: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про перегляд рішення Зарічного районного суду м.Суми від 08.12.2011 року по справі №2-3126/11 у зв»язку з нововиявленими обставинами,

 

ВСТАНОВИВ:

 

14.09.2012 року до суду звернувся позивач із зазначеною заявою, в якій просив суд переглянути рішення Зарічного районного суду від 08.12.2011 року в зв»язку з нововиявленими обставинами, а саме через те, що розпорядження начальника Ковпаківської районної в м.Суми адміністрації від 18.06.2008 року №121-Р, яке лягло в основу мотивувальної частини вказаного рішення, було скасовано рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 18.04.2012 року.

 

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою заяву підтримав, вважав, що за наведених обставин є підстави для скасування рішення Зарічного районного суду м.Суми. Крім того, просив постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити та визнати недійсним договір іпотеки, оскільки укладенням вказаного договору було порушено його права, передбачені Конвенцією «Про права дитини», Законами України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»та «;Про охорону дитинства».

 

Інші учасники процесу належним чином повідомлялись про час і місце розгляду справи, проте в жодне судове засідання не з»явились, про причини неявки суд не повідомляли.

 

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

 

Судом встановлено, що рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 08.12.2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_4 та Сумської міської ради, треті особи: нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та ОСОБА_6, про визнання недійсним договору іпотеки (через те, що укладений договір суперечив інтересам ОСОБА_1, який на момент його укладення був неповнолітнім) було відмовлено. Вказане рішення суду було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

 

Мотивуючи вказане рішення, суди посилались на те, що розпорядженням начальника Ковпаківської районної в м.Суми адміністрації від 18.06.2008 року №121Р надано дозвіл відповідачам вчиняти оспорюваний правочин.

 

18.04.2012 року Ковпаківським районним судом м.Суми винесено постанову, якою визнано протиправним та скасовано розпорядження начальника Ковпаківської районної адміністрації в м.Суми від 18.06.2008 року №121-Р в частині дозволу вчинити правочин ОСОБА_4 про заставу (іпотеку) АДРЕСА_1, право власності та користування у якій має ОСОБА_1 Вказана постанова ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 року залишена без змін.

 

Згідно з ч.1 ст.361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, можуть бути переглянуті судом у зв'язку з нововиявленими обставинами.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 361 ЦПК України однією з підстав для перегляду рішення чи ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із завою, на час розгляду справи.

 

Суд вважає, що зазначені у заяві обставини щодо скасування розпорядження начальника Ковпаківської районної адміністрації в м.Суми від 18.06.2008 року №121-Р в частині дозволу вчинити правочин ОСОБА_4 про заставу (іпотеку) є нововиявленими, оскільки встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, мають істотне значення для справи у зв'язку з чим рішення Зарічного районного суду м.Суми від 02.04.2010 року підлягає скасуванню.

 

Згідно ч.2 ст.365 ЦПК України розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

 

Як зазначалось вище, позивач, мотивуючи свої вимоги посилався на порушення його прав, оскільки на момент укладення договору він був неповнолітньою особою та не міг розуміти значення своїх дій.

 

З встановленого вбачається, що спірні правовідносини є цивільними та врегульовані ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 177 СК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства».

 

За положеннями ст. 203 ЦК України, ст. 177 СК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

 

Окрім того, ст. 3 Конвенції про права дитини, передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

 

Статтею 215 Цивільного Кодексу України, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. 

 

Враховуючи те, що оспорюваний іпотечний договір від 03.07.2008 року, що укладався між ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», за наявності скасованого розпорядження Ковпаківської районної адміністрації в м.Суми від 18.06.2008 року №121-Р в частині дозволу вчинити правочин ОСОБА_4 про заставу (іпотеку) , суперечить вимогам чинного законодавства - позов ОСОБА_1 про визнання вказаного договору недійсним є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

 

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 361-366 ЦПК України,

 

ВИРІШИВ:

 

Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», Сумська міська рада, третя особа: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про перегляд рішення Зарічного районного суду м.Суми від 08.12.2011 року по справі №2-3126/11 у зв»язку з нововиявленими обставинами - задовольнити повністю.

 

Скасувати рішення Зарічного районного суду м.Суми від 08.12.2011 року по справі №2-3126/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», Сумська міська рада, третя особа: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки недійсним - у зв'язку з нововиявленними обставинами.

 

Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним задовольнити.

 

Визнати недійсним іпотечний договір від 04.07.2008 року укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».

 

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Сумської області через Зарічний районний суд м.Суми протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, можуть оскаржити його протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

 

Суддя (підпис) І. В. Клімашевська

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28374401

[shoblavobla]

а что следующие инстанции? не проходили? в принципе, практика вряд ли сложится, я очень редко сталкивался с согласием опекунского совета

[Legion - 512 DI]

а что следующие инстанции? не проходили? в принципе, практика вряд ли сложится, я очень редко сталкивался с согласием опекунского совета

Рішення судів по аналогії:

Справа № 2-275/11

Провадження № 2/1910/3/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2012 р.

Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Сарновського В. Я. ,

при секретарі Колесніку С.В.,

з участю позивача ОСОБА_1, яка є законним представником позивача ОСОБА_2, прокурора Сипня В.М., який діє в інтересах малолітнього позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третіх осіб по справі: приватного нотаріуса ОСОБА_4 та представника органу опіки та піклування ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ланівці справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» та ОСОБА_6, з участю третіх осіб: приватного нотаріуса ОСОБА_4, органу опіки та піклування -Лановецької районної державної адміністрації, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про визнання іпотечного та кредитного договору недійсним

 

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, яка також діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2, звернулася до суду із позовом про визнання недійсними іпотечного договору №13/09/І01/08-С та кредитного договору №06/09/08-С на суму 175000 гривень, укладених 30 січня 2008 року між її чоловіком ОСОБА_6 і ВАТ «Кредитпромбанк», мотивуючи тим, що вони укладені з порушенням вимог закону.

В судовому засіданні позивач позов підтримала і пояснила, що кредитний договір між ОСОБА_6 та ВАТ «Кредитпромбанк»був укладений на суму 175000 гривень, а тому він виходить за межі дрібного побутового договору і на укладення даного договору вона мала дати письмову згоду. Однак, вказаний договір був укладений без її відома, що суперечить ст. 65 СК України. Так, для проведення реструктуризації кредитної заборгованості банк вимагав копії її паспорта, як дружини позичальника, а також ідентифікаційного коду, свідоцтва про укладення шлюбу, заяву-згоду на зміну умов кредитування, однак при укладенні самого кредитного договору банк даних документів не зажадав. Крім того, її чоловік повертає кредит із коштів, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності, так як у нього не було власних коштів на рахунках у банках чи якоїсь спадщини. Іпотечний договір, який був укладений в забезпечення вищевказаних кредитних зобов'язань, укладений без дозволу органів опіки та піклування, з порушенням прав неповнолітніх та малолітніх дітей, які проживали та були зареєстровані в житловому будинку на момент укладення договору іпотеки. Таким чином, вказаним договором порушено їх право на користування цим житлом, визначені ст. 177 Сімейного кодексу України та ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства».

Прокурор, який вступив у справу на стороні малолітнього позивача ОСОБА_2, в судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні позов визнав повністю і пояснив, що він дійсно уклав із ВАТ «Кредитпромбанк» кредитний договір на суму 175000 гривень без відома дружини. Із вказаних коштів він близько 38 тис. грн. використав на погашення власних боргів, 100 тис. грн. позичив ОСОБА_9, а решту витратив для власних потреб. Згоду дружини при укладенні кредитного договору банк від нього не вимагав і вона про цей договір нічого не знала. В забезпечення кредитного договору він передав в іпотеку належний йому житловий будинок, в якому на той час проживали його неповнолітні син та племінниця. Для укладення цього договору він надав нотаріусу довідку міської ради про склад сім'ї, в якій було вказано, що в будинку зареєстровані та проживають лише він і його сестра, ОСОБА_8 Про неповнолітніх дітей він нотаріусу не повідомляв, хоча в даному будинку були зареєстровані та фактично проживали його син та племінниця. Після отримання кредиту він деякий час працював, але потім втратив роботу і не зміг сплачувати кредит. Банк письмово повідомив про виникнення заборгованості та вимагав її погасити і тоді дружина дізналась про укладені ним договори. Також, відповідач заявив клопотання про проведення судового засідання і розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача ПАТ «Кредитпромбанк»ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що ПАТ «Кредитпромбанк»є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк». Також, представник відповідача позов не визнав, мотивуючи тим, що згода дружини на укладення кредитного договору не потрібна, оскільки кредит видавався на поточні потреби позичальника і не створює жодних обов'язків для неї. Укладений договір іпотеки є лише способом забезпечення зобов'язання і на його підставі майно не відчужувалось, а тому права неповнолітніх не порушувались. Крім того, для укладення договору було надано відповідні документи про відсутність прав неповнолітніх на предмет іпотеки.

ОСОБА_5, представник органу опіки та піклування -Лановецької районної державної адміністрації, як третьої особи по справі, в судовому засіданні пояснила, що орган опіки не давав згоди на передачу в іпотеку житлового будинку в АДРЕСА_1. Враховуючи, що на момент укладення договору іпотеки та на даний час право проживання в цьому будинку мають неповнолітні діти, то вказаний договір є недійсним.

Треті особи по справі (сусіди )ОСОБА_7 і ОСОБА_8 подали до суду заяви, в яких просили позов задовольнити повністю та провести судове засідання і розгляд справи у їх відсутності. Також, вони підтвердили, що на час укладення іпотечного договору в житловому будинку в АДРЕСА_1 проживали і були зареєстровані малолітній ОСОБА_2 та неповнолітня на той час ОСОБА_7

Третя особа по справі -приватний нотаріус ОСОБА_4 в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити повністю за його безпідставністю. Також, нотаріус пояснила, що перед посвідченням договору іпотеки особисто роз'яснила відповідачу ОСОБА_6 положення чинного сімейного законодавства та належним чином перевірила відсутність прав неповнолітніх на предмет іпотеки. А саме, ОСОБА_6 було надано довідку про склад сім'ї та будинкову книгу, згідно яких у житловому будинку по АДРЕСА_1, були зареєстровані лише ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ОСОБА_6 є батьком малолітнього ОСОБА_2 і лише він, а не будь-хто інший, має нести відповідальність за забезпечення прав своєї дитини. З наданих ОСОБА_6 документів, які були оформлені належним чином, не вбачалось жодних перешкод для посвідчення договору, який по формі і змісту повністю відповідає вимогам закону. 

Заслухавши пояснення сторін і третіх осіб та їх представників, покази свідків, дослідивши докази по справі, суд з'ясував наступні обставини.

ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 19 листопада 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Лановецького районного управління юстиції 19 листопада 2005 року.

30 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі за текстом -Банк), і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №06/09/08-С, згідно якого Банк надав ОСОБА_6 кредит на споживчі цілі у розмірі 175000 гривень строком до 27 січня 2023 року під 13,4% річних.

Для укладення даного договору Львівській філії ВАТ «Кредитпромбанк»разом з документами, які необхідні для розгляду питання про надання кредиту, було надано заяву ОСОБА_1 від 23 січня 2008 року про згоду на отримання її чоловіком ОСОБА_6 зазначеного кредиту. Однак, згідно висновків судово-почеркознавчої експертизи №1129 від 7 березня 2012 року підпис на цій заяві виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком і ОСОБА_10 30 січня 2008 року було укладено іпотечний договір №13/09/І01/08-С, який в той же день посвідчено приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №199.

Предметом іпотеки за договором №13/09/І01/08-С є житловий будинок, загальною площею 70,40 кв. м, житловою площею 50,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_10 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (бланк -ВАС №912850), виданого завідуючою Лановецької державної нотаріальної контори ОСОБА_11 22 лютого 2003 року по реєстру за №387, зареєстрованого Лановецьким районним бюро технічної інвентаризації 24 лютого 2003 року.

При посвідченні вказаного іпотечного договору 30 січня 2008 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 накладено заборону відчуження житлового будинку, загальною площею 70,40 кв. м, житловою площею 50,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яку зареєстровано в реєстрі заборон за номером 200/8. Крім того, приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 до Державного реєстру іпотек на підставі Іпотечного договору№13/09/І01/08-С внесено запис реєстраційний номер 6493390 про обтяження зазначеного житлового будинку.

На момент укладення договору іпотеки, тобто станом на 30 січня 2008 року, в даному житловому будинку були зареєстровані та проживали малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою Лановецького РВ УМВСУ від 27 квітня 2012 року №1006, показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а також записами в оглянутій в судовому засіданні будинковій книзі прописки громадян, що мешкають в цьому будинку, та поясненнями сторін і третіх осіб ОСОБА_8 і ОСОБА_7

Відповідно до положень ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведених положень закону слідує, що кредитний договір не є угодою щодо розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Також, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 під час шлюбу з ОСОБА_1 отримав кредит на суму 175000 гривень без її згоди та використав його не в інтересах сім'ї, а тому немає підстав стверджувати, що даний договір створив будь-які обов'язки для ОСОБА_1

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов у частині визнання кредитного договору недійсним з вказаних позивачем підстав задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст. 17 та ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» встановлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Згідно положень ст.71 Цивільного кодексу України опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування відмовитися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири. Вказана норма відповідає змісту ст. 177 Сімейного кодексу України, якою крім зазначеного встановлено також, що дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В пункті 44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 зазначено, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

В судовому засіданні встановлено, що іпотечний договір №13/09/І01/08-С було укладено без дозволу органів опіки та піклування.

Суд вважає безпідставним твердження представника Банку про те, що на підставі договору іпотеки майно не відчужується і права дітей порушені не були, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 6 липня 2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу на підставі іпотечного договору №13/09/І01/08-С вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №666, про звернення стягнення на житловий будинок в АДРЕСА_1, для задоволення вимог ПАТ «Кредитпромбанк»в сумі 216147,84 гривень.

Враховуючи наведений факт та беручи до уваги, що сума споживчого кредиту, який забезпечено іпотекою, було використано відповідачем ОСОБА_6 не в інтересах сім'ї та неповнолітніх, суд прийшов до висновку, що вказаний договір суперечив правам та інтересам дітей, які проживали житловому будинку на момент передачі його в іпотеку, та в подальшому він може суттєво вплинути на майнові права малолітнього ОСОБА_2, який проживає там і на даний час.

Частиною першою ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд вважає безпідставними доводи приватного нотаріуса ОСОБА_4 про дійсність іпотечного договору у зв'язку з наступним.

В судовому засіданні дійсно встановлено, що при посвідченні вказаного договору нотаріусом не було допущено порушень вимог чинного законодавства, в тому числі Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5, оскільки відповідачем ОСОБА_6 було надано довідку виконавчого комітету Лановецької міської ради від 23 січня 2008 року №512, згідно якої в АДРЕСА_1, були зареєстровані лише ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а неповнолітні особи вказані не були. Тому в нотаріуса не було підстав вимагати згоди органу опіки та піклування на укладення іпотечного договору.

Однак, під час розгляду даної справи в судовому засіданні встановлено, що наведені у довідці №512 відомості не відповідають дійсності і на момент посвідчення договору в житловому будинку в АДРЕСА_1, фактично також проживали і були зареєстровані двоє дітей, а тому згода органу опіки на його укладення є обов'язковою.

Аналізуючи наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що визначені законом права дитини підлягають захисту у всіх випадках та незалежно від того, хто саме їх порушив, у тому числі і у випадку порушення цих прав особою, яка зобов'язана забезпечувати їх реалізацію, тобто батьком дитини.

Оскільки при укладенні іпотечного договору між відповідачами, ОСОБА_6 не отримав згоди органу опіки та піклування, яка визначена законом обов'язковою в даному конкретному випадку, і цей договір суперечив правам та інтересам малолітнього і неповнолітньої, які проживали в переданому в іпотеку житловому будинку, то в даному випадку є законні підстави для визнання іпотечного договору недійсним.

У відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 N 85/5), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за N 364/3657 (далі - Положення про Єдиний реєстр заборон) єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - реєстр заборон) - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2008 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 за номером 200/8 було зареєстровано в реєстрі заборону відчуження зазначеного в іпотечному договорі житлового будинку, який належить ОСОБА_6

Тобто, підставою для внесення запису до Єдиного реєстру заборон був Іпотечний договір від 30 січня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи про обтяження нерухомого майна скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином, наслідком визнання Іпотечного договору недійсним є скасування заборони відчуження предмета іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек" від 31.03.2004 N 410 (далі - Тимчасовий порядок) визначено, що Державний реєстр іпотек (далі - Реєстр іпотек) - єдина комп'ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

30 січня 2008 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі Іпотечного договору№13/09/І01/08-С, укладеного 30 січня 2008 року було внесено до Реєстру іпотек запис реєстраційний номер 6493390 в Державному реєстрі іпотек про обтяження житлового будинку, загальною площею 70,40 кв. м, житловою площею 50,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Таким чином, у разі визнання недійсним іпотечного договору, який був підставою для внесення до Реєстру іпотек запису N 6493390 про обтяження Предмета іпотеки, цей запис скасовується.

Наслідком визнання Іпотечного договору недійсним є скасування обтяження предмета іпотеки іпотекою.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування обтяження Предмета іпотеки іпотекою відповідають способу захисту прав, передбачених законом, та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 16, 32, 71, 203, 214, 216, 207, 218, 1054 ЦК України, ст.ст. 65, 177 СК, Законами України "Про іпотеку", «;Про охорону дитинства», «;Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», «;Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5, ст.ст. 10, 11, 58- 61, 212-216 ЦПК України, суд –

 

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним іпотечний договір №13/09/І01/08-С, укладений 30 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк»і ОСОБА_6 та посвідчений 30 січня 2008 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №199.

Скасувати заборону відчуження житлового будинку, загальною площею 70,40 кв. м, житловою площею 50,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що була зареєстрована приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 200/8 на підставі Іпотечного договору №13/09/І01/08-С, укладеного 30 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк»та ОСОБА_6

Скасувати запис реєстраційний номер 6493390 в Державному реєстрі іпотек про обтяження житлового будинку, загальною площею 70,40 кв. м, житловою площею 50,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що 30 січня 2008 року був внесений приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 до Державного реєстру іпотек на підставі Іпотечного договору№13/09/І01/08-С, укладеного 30 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк»та ОСОБА_6

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги через Лановецький районний суд протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В. Я. Сарновський

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1990/22-ц-934/12

Головуючий у 1-й інстанції Сарновський В.Я. Провадження № 22-ц/1990/934/12 Доповідач - Міщій .Я.Категорія - 27 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі: 

головуючого - Міщія О.Я. 

суддів - Бершадської Г. В., Ткача З. Є., 

при секретарі - Дуда Г.І. 

з участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника апелянта

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Львівської філії ПАТ "Кредитпромбанк" на рішення Лановецького районного суду від 7 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, до ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Доротюк Р.Р., орган опіки і піклування Лановецької районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання іпотечного та кредитного договору недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ОСОБА_1, діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 звернулась в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що під час перебування у шлюбі з відповідачем, ОСОБА_2 уклав з ВАТ "Кредитпромбанк" кредитний договір, згідно якого отримав 175000 грн. під 13,4 % річних строком до 27.01.2005 року.

Позивачка зазначила, що вказаний договір є недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 65 СК України, оскільки укладений без її згоди і виходить за межі дрібної побутової угоди та потребує нотаріального посвідчення і державної реєстрації.

Крім того, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір іпотеки, яким забезпечено виконання кредитного договору, посилаючись на те, що без згоди органу опіки і піклування в іпотеку передано будинок, який є єдиним місцем проживання її неповнолітньої дитини ОСОБА_4, а також неповнолітньої ОСОБА_5 Вказала, що вказаний правочин порушує права дітей, визначені ст. 177 СК України та ст.ст. 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

Рішенням Лановецького районного суду від 7 червня 2012 року позов задоволено частково, визнано недійсним іпотечний договір №13/09/І01/08-С, укладений 30 січня 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" і ОСОБА_2 та посвідчений 30 січня 2008 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р. за реєстровим №199.

Скасовано заборону відчуження житлового будинку, загальною площею 70,40 кв.м., житловою площею 50,90 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що була зареєстрована приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 200/8 на підставі Іпотечного договору №13/09/І01/08-С, укладеного 30 січня 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2

Скасовано запис реєстраційний №6493390 в Державному реєстрі іпотек про обтяження житлового будинку, загальною площею 70,40 кв. м., житловою площею 50,90 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що 30 січня 2008 року був внесений приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р. до Державного реєстру іпотек на підставі Іпотечного договору №13/09/І01/08-С, укладеного 30 січня 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 

В апеляційній скарзі ПАТ "Кредитпромбанк" просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду, посилаючись на те, що висновок про недійсність іпотечного договору є передчасним. Зараз проводиться перевірка щодо правомірності дій осіб, які уклали договір іпотеки і встановлені за її результатами обставини можуть мати значення для вирішення спору.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що договір іпотеки від 30.01.2008 року не відповідає вимогам закону, порушує права неповнолітніх дітей, оскільки укладений без згоди органу опіки та піклування, тому визнав правочин недійсним.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону, грунтується на матеріалах справи.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 19.11.2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась дитина ОСОБА_4

30.01.2008 року ВАТ (нині ПАТ) "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту, згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 175000 грн. строком до 27.01.2023 року під 13,4% річних.

Укладаючи кредитний договір, сторони діяли відповідно до закону, тому суд підставно відмовив в задоволенні позову про визнання цього правочину недійсним. 

Рішення суду в цій частині не оскаржується.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 30.01.2008 року укладено іпотечний договір № 13/09/І01/08-С, який посвідчений приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р. за реєстраційним №199.

Предметом іпотеки є житловий будинок загальною площею 70,4 кв. м. по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.

На момент укладення договору іпотеки у житловому будинку був зареєстрований та проживав малолітній ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Вказане підтверджується довідкою Лановецького РВ УМВС України в Тернопільській області №1006 від 27.04.2012 року, будинковою книгою, поясненнями свідків, іншими матеріалами справи. 

Судом встановлено, що при укладенні договору іпотеки від 30.01.2008 року не отримано попередньої згоди органу опіки і піклування на вчинення цього правочину.

Відповідно до ч.3 ст. 17, ч.2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. 

Статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" встановлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. 

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. 

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. 

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно п.3 ч.1 ст. 71 ЦК України, ч.2, 4 ст. 177 СК України в редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин, опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири. 

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: 

укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; 

видавати письмові зобов'язання від імені дитини; 

відмовлятися від майнових прав дитини. 

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. 

З матеріалів справи видно, що при укладенні договору іпотеки від 30.01.2008 року сторона подала довідку Лановецького міськвиконкому №512 від 23.01.2008 року, яка не відповідала дійсності і у якій не було зазначено даних щодо реєстрації в будинку по АДРЕСА_1 неповнолітніх дітей.

У зв'язку з цим банк погодився підписати спірну угоду, а нотаріус посвідчив правочин без згоди органу опіки і піклування.

Тому, окремою ухвалою Лановецького районного суду від 7.06.2012 року повідомлено прокурора Лановецького району про вказані факти та запропоновано організувати їх перевірку для відповідного реагування в порядку ст. 97 КПК України.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. 

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 

Як зазначено в п.44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року N 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку з цим, суд підставно визнав недійсним договір іпотеки від 30.01.2008 року, оскільки він не відповідає вимогам закону і порушує права неповнолітніх осіб, які проживають та зареєстровані в будинку по АДРЕСА_1. При цьому суд правильно зазначив, що визначені законом права дитини підлягають захисту у всіх випадках та незалежно від того, хто саме їх порушив, у тому числі і у випадку порушення цих прав особою, яка зобов'язана забезпечувати їх реалізацію, тобто батьком дитини.

В апеляційному суді представник банку пояснив, що в даний час відповідно до іншого судового рішення стягнуто в користь банку усю суму заборгованості за кредитним договором від 30.01.2008 року, а також накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ "Кредитпромбанк", оскільки скарга не містить доводів щодо невідповідності рішення суду вимогам закону.

На підставі наведеного, згідно ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Львівської філії ПАТ "Кредитпромбанк" відхилити.

Рішення Лановецького районного суду від 7 червня 2012 рокузалишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис 

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Карпенко С.О.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25307344

 

 

 

Ухвала

іменем України

3 жовтня 2012 року м. Київ  Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Карпенко С.О., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 7 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування Лановецької районної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними договору іпотеки та кредитного договору, 

в с т а н о в и в :

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 7 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. 

Визнано недійсним іпотечний договір № 13/09/101/08-С, укладений 30 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» і ОСОБА_4

Скасовано заборону відчуження житлового будинку по АДРЕСА_1, яка була внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкті нерухомого майна за № 200/8 на підставі іпотечного договору № 13/09/101/08-С від 30 січня 2008 року та скасовано запис № 6493390 у Державному реєстрі іпотек про обтяження вказаного жилого будинку. 

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. 

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 7 червня 2012 року та ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. 

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. 

За змістом ч.1 ст.335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими. 

Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої й апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. 

Відповідно до п.5 ч.4 ст.328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. 

Керуючись ст. 328 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 7 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Лановецького районного нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування Лановецької районної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними договору іпотеки та кредитного договору відмовити. 

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ С.О. Карпенко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26950451

 

Апеляційного суду Хмельницької області

Справа № 22ц-1030

http://reyestr.court.gov.ua/Review/14513456

 

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Горелкіна Н.А.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/16056231

 

Верховного Суду України у складі: головуючого Яреми А.Г.,

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...f6?OpenDocument

[chepil16]

В Сумском апелляционном тема одна - кто заплатил тот и выиграл! Проверено- проиграл все, но выиграл кассацию и потом суд Заречного, апеляшку проиграл, хотя доказы были тупо ксерокопии без предоставления оригиналов и завереные печатью самого банка , без подписи должностного лица! Прокатило! Потом 13 дней не мог получить полного решения, через 13 дней получил в той-же апеляшке, хотя уверяли,что уже давно отправили! А заяву на просмотр материалов не подписала, после подписания -типа копия верна представителем банка- на 14 день показали, уже все подписано! Там СТРАХ потерян! Главное БАБЛО!

[max777]

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-2790-1613/2012 р.                                                                    Головуючий

                                                                                                 у 1 інстанції Щербаков С.О.

Категорія  27                                                                                     Доповідач апеляційної

                                                                                                 інстанції Колбіна Т.П.

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 

01 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді -  Колбіної Т.П.,

суддів            -  Сундукова В.М., Саліхова В.В.,

при секретарі     - Мазнєві Ю.М.,

за участю представника ПАТ «Укрсоцбанк» - Лозицької І.В., ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 грудня 2011 р. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про  розірвання кредитного договору, звернення стягнення на квартиру, зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_6, приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсним договору іпотеки,

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

    ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 та просив розірвати договір кредиту, укладений між позивачем та ОСОБА_6 та звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на публічних торгах.

    Вимоги мотивує тим, що 21.12.2006 р. ОСОБА_6 одержав кредитні кошти за договором №945/841 в розмірі 38000,00 доларів США за умовою сплати 13% річних та кінцевим терміном повернення 10.12.2021 р. На забезпечення зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4 укладений 21.12.2006 р. іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування. Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору ОСОБА_6 у нього утворилася заборгованість, яка не погашена в добровільному порядку. Станом на 12.03.2011 р. загальна сума заборгованості складає 51457,74 доларів США, що за курсом НБУ складає 408322,31 гривень.

    ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом та просив визнати недійсним іпотечний договір, укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, як майновим поручителем ОСОБА_6 по кредитному договору від 21.12.2006 року за №945/841, з моменту укладення, а саме з 21.12.2006 року, зобов'язати нотаріуса внести в єдиний державний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек відповідні зміни, пов'язані з визнанням недійсним вищевказаного іпотечного договору від 21.12.2006 року, просить стягнення по кредитному договору покласти на відповідача  ОСОБА_6

    Вимоги  обґрунтовує тим, що в забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язання  за кредитним договором, ним з Банком був укладений договір іпотеки, предметом якого була двохкімнатна квартира, що належить йому на праві власності. Вважає, що зазначений договір іпотеки є недійсним, оскільки на час його укладення 21 грудня 2006 року у квартирі проживала та була зареєстрована неповнолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_1, при укладенні зазначеного договору згода органу опіки та піклування отримана не була.

    Ухвалою суду від 28.12.2011 року зустрічна позовна заява прийнята судом до провадження.

    Заочним рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 грудня 2011 року первісний позов задоволений. В задоволені зустрічного позову - відмовлено. Ухвалено розірвати договір про надання невідновлюваної кредитної лінії № 945/841 від 21 грудня 2006 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ОСОБА_6 На забезпечення вимог, щодо погашення заборгованості за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії № 945/841 від 21 грудня 2006 року у сумі 408322,31 грн., звернено стягнення на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування, - шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження». Вирішено питання про судові витрати.

    Ухвалою від 06 квітня 2012 року заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

    Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення зустрічного позову. Вказує, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

    Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_6 має заборгованість за кредитним договором, яку в добровільному порядку не сплачує, тому вимоги Банка щодо розірвання договору та зверненню стягнення на предмет іпотеки обґрунтовані та підлягають задоволенню. ОСОБА_4 є майновим поручителем боржника, тому відповідає перед кредитором в тому ж обсязі майном, переданим в іпотеку банку. Вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, оскільки на час укладення договору іпотеки неповнолітня дитина права власності чи права користування спірною квартирою не мала.

    З такими висновками не може погодиться колегія суддів з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

    Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

    Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

    Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

    Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин  що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам малолітніх неповнолітніх та непрацездатних дітей.

    Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    Згідно ст.177 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органів опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державної реєстрації. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі ґрунтування збереження права дитини на житло.

    Відповідно статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, передбачено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

    Відповідно до ст. 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

    Відповідно до частини другої та третьої ст. 18 "Про охорону дитинства" діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.

    Наведені положення узгоджується із вимогами частини другої ст.64 та частини першої ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЖК України.

    Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування з дозволу органу опіки та піклування), а тому отримання батьками дозволу органів опіки та піклування на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, є необхідним не тільки тоді, коли ці договори стосуються майна дитини, але й тоді, коли вони стосуються її майнових прав, зокрема, права на користування жилим приміщенням. Отримання такого дозволу є необхідною умовою законності відповідного правочину.

    З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2006 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_6 укладений договір про надання невідновлюваної кредитної лінії №945/841, відповідно до умов якого позичальнику надані у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового використання грошові кошти, для чого відкрита кредитна лінія. Надання кредитних коштів здійснювалось окремими частками (траншами) з сплатою 13% річних у межах максимальної заборгованості 38000 доларів США та кінцевим строком використання кредитного ліміту до 29.12.2006 р. Погашення траншей кредиту здійснюється щомісячно до 10 числа кожного місяця в період з квітня 2007 року по листопад 2021 року включно рівними частками в розмірі 215 доларів США, до 10 грудня 2021 року - 160 доларів США, з кінцевим терміном погашення - 10 грудня 2021 року (арк.с.6-9).

    Зобов'язання Банка за кредитним договором виконані в повному обсязі.

    На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором  ОСОБА_4 виступив в якості майнового поручителя. 21.12.2006 р. між Банком та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві власності (арк.с.10-13).

    Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_6 належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості.

    Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є батьком неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк.с. 29).  

    Згідно з довідкою №1992 від 04 жовтня 2012 року приватного підприємства «Ремснабсервіс», наданої суду на запит про склад та час реєстрації осіб за спірною адресою, у квартирі окрім відповідача зареєстровані: дружина - ОСОБА_9 - з 08.10.2002 р., та син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк.с.131). Ця інформація підтверджується також карткою прописки (форма №16) ОСОБА_9, відповідно до якої вона зареєстрована у АДРЕСА_1 з 08.10.2002 р., та з нею зареєстрований її син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк.с.132).

    В судовому засіданні колегії суддів надана довідка ПП «Ремснабсервіс» №2501 від 30.10.2012 р., відповідно до якої неповнолітній ОСОБА_8 зареєстрований за спірною адресою з 19.11.2002 р. (арк.с.138).  

    З матеріалів справи також вбачається, що для укладення договору іпотеки ОСОБА_4 надані Банку ксерокопії паспорту, на сторінці № 10 ( особливі відмітки) якого зазначено прізвище, ім'я, по батькові неповнолітньої дитини (арк.с.29), місцем проживання якого відповідно до ст. 29 ЦК України є місце проживання його  батьків.

    Таким чином, на час укладення договору іпотеки від 21.12.2006 року дружина та неповнолітня дитина були зареєстровані та проживали в АДРЕСА_1, яка стала предметом іпотеки.

    При укладенні договору іпотеки відповідний дозвіл органу опіки та піклування не був отриманий.

    На підставі викладеного колегія приходить до висновку, що вказаний договір іпотеки порушує права неповнолітнього ОСОБА_8 Даний правочин укладено всупереч правам та інтересам неповнолітнього, з порушенням ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»,  ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України, ст. 71, ст.ст.215, 216, 224 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.  

    Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки спірної квартири на зазначене уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів ОСОБА_4, не з'ясував, з якого часу неповнолітня дитина була зареєстрована у спірній квартирі та чи мала вона право користування нею; не перевірив за даними відповідного органу інформацію про зареєстроване місце проживання дитини.

    Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення зустрічного позову.  

    Доводи позивача стосовно того, що при укладенні спірного договору іпотеки ОСОБА_4 надав довідку, відповідно до якої в спірній квартирі зареєстрований лише він (п.1.6 договору, арк.с.10), не можуть бути прийняти, оскільки спростовуються наданими доказами.

      

    Таким чином, вимоги зустрічного позову щодо визнання недійсним договору іпотеки підлягають задоволенню.

    Вимоги щодо зобов'язання нотаріуса вчинити певні дії по внесенню в державний реєстр заборони відчуження об'єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек змін щодо відсутності обтяження майна не підлягають задоволенню, оскільки суду не надано доказів відмови нотаріуса у вчиненні цих дій.

    Враховуючи те, що вимоги банку за первісним позовом зводяться до розірвання договору кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

    Керуючись ст.303, ст.307, ст.308, ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України ЦПК України,колегія суддів,-

 

В И Р І Ш И Л А :

 

    Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

    Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 грудня 2011 р. -  скасувати.

    Ухвалити нове рішення.

    Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» в задоволенні позову до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про  розірвання кредитного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

    Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

    Договір іпотеки від 21 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_4  та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, що зареєстрований в реєстрі за №2548, визнати недійсним.

    В задоволенні позову ОСОБА_4 в частині зобов'язання приватного нотаріуса виконати певні дії по виключенню квартири АДРЕСА_1 з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна - відмовити.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

 

Головуючий:                       /підпис/                  Т.П. Колбіна

Судді:                            /підпис/                  В.М. Сундуков

                                 /підпис/                  В.В. Саліхов

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя                                              Т.П. Колбіна

[Obelix]

таки дети - наше будущее

хорошо судом снесли разрешение опеки, отличный ход.

[max777]

Есть сейсчас одна загвостка-подали мы на снятие с реестра в райнный суд.Но судья сидит и думает-кто должен принять решение районный суд или административный?Помогите советом.Банк уже отстал, а эти все думают.

[Obelix]

Выж как потребитель...пусть принимает район. Регистратору (нотару) все равно, он выполнит решение любого суда. А если кто оспорит (хотя кому???) - ну и ладно...пойдете в админ. Делов то...