Решение Кировскогого горсуда оставленное в силе апелляцией об отказе Укрсоцбанку в выселении

[у.zaporozhskiy]

Державний герб України

 

Справа № 232/978/13-ц

Провадження № 2/232/293/13

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

31 травня 2013 року

 

м. Кіровське

 

Кіровський міський суд Донецької області у складі:

 

головуючого - судді Назаренко Г.В.

при секретарі Крамар В.М.

 

за участю відповідачки ОСОБА_1,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з предмету іпотеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області, - 

 

ВСТАНОВИВ:

 

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення їх, а також неповнолітньої ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, з предмета іпотеки - будинку АДРЕСА_1.

 

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 8 квітня 2008 року між Акціонерно-комерційним Банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 210/7/219, за умовами якого Банк видав, а Позичальник отримав кредит в сумі 408000,00 грн. на придбання нерухомого майна - житлового будинку із земельною ділянкою з датою повернення кредиту 7 квітня 2033 року. 8 квітня 2013 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір за № 210/8/197, посвідчений в.о. державного нотаріуса Шахтарської державної нотаріальної контори Шевера О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 273, яким було забезпечено виконання Іпотекодавцем зобов»язань у повному обсязі перед Іпотекодержателем, що випливають із вищезазначеного договору кредиту. Предметом іпотеки є нерухоме майно - цілий житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 88,3 кв.м., житловою площею 54,2 кв.м., та земельна ділянка площею 0,1415 га, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1. Того ж дня був внесений відповідний запис до державного реєстру іпотек, отримано нотаріально засвідчену згоду ОСОБА_2 - чоловіка позичальниці - на передачу в іпотеку Банку вищевказаного нерухомого майна. Позичальниця не виконувала умови кредитного договору, у зв»язку з чим утворилась заборгованість по сумі кредиту, відсоткам, та без згоди Іпотекодавця зареєстрував в будинку неповнолітню дочку ОСОБА_4 У зв»язку з тим, що порушення умов кредитного договору носило триваючий характер, Банк, після направлення Позичальниці повідомлення про необхідність сплати боргу, 31 травня 2012 року направив до відділу ДВС Кіровського міського управління юстиції у Донецькій області для примусового виконання за місцем знаходження заставного майна боржника, виконавчий лист за № 2-98/2011, виданий Апеляційним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу для задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк», пред»явивши його до виконання. Постановою начальника відділу ДВС Мажара І.В. від 1 червня 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, боржниці надано строк для добровільного виконання рішення суду. У зв»язку з тим, що рішення добровільно боржницею не виконано, державним виконавцем було проведено опис і арешт заставленого нерухомого майна для наступної його реалізації. Однак на теперішній час відповідачі продовжують чинити перешкоди, добровільно за вимогою Банку не виселяються, потенційні покупці не мають можливості оглянути предмет іпотеки. На підставі наведеного позивач просить виселити відповідачів з предмета іпотеки на підставі ст.40 Закону України «Про іпотеку».

 

Представник позивача в судове засідання не з»явився, про час та місце судового розгляду оповіщений у встановленому порядку, надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив справу розглянути за його відсутності.

 

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з»явились, про час та місце судового розгляду оповіщені у встановленому порядку, не повідомили про причини неявки.

 

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала, оскільки стягнення на предмет іпотеки у встановленому порядку судом не зверталось, попередження про виселення з житлового будинку від позивача вона не отримувала, у зв»язку з чим відсутні законні підстави для виселення її та членів її сім»ї з будинку.

 

Заслухавши пояснення відповідачки ОСОБА_1, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 

8 квітня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 210/7/219, згідно якого Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 408000,00 грн. зі сплатою 15,5 % річних за перший рік з подальшим переглядом розміру процентів за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 7 квітня 2033 року на придбання будинку із земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. 

 

8 квітня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 210/8/197, згідно якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов»язань за Договором кредиту № 210/7/219 від 8 квітня 2008 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, земельну ділянку загальною площею 0,1415 га за адресою АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 88.3 кв.м., житловою 54.2 кв.м.

 

8 квітня 2008 року чоловік Іпотекодателя - ОСОБА_2 дав нотаріально засвідчену згоду на передачу в іпотеку його дружиною ОСОБА_1 будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1 на умовах за її розсудом.

 

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2012 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 396080 грн., борг по сплаті відсотків 181019,99 грн., пеня в сумі 6771,02 грн., інфляційні витрати 89714,47 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн. та на користь держави судовий збір 1399 грн.

 

1 червня 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-98/2011, виданого 11 січня 2012 року Апеляційним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 396080 грн., борг по сплаті відсотків 181019,99 грн., пеня в сумі 6771,02 грн., інфляційні витрати 89714,47 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн., всього 675405,48 грн. 

 

22 червня 2012 року ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, отримана письмова вимога позивача про добровільне звільнення приміщення всім мешканцям будинку АДРЕСА_1 протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

 

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержатля або нового власника або в іншій погоджений сторонами строк. 

 

Відповідно до ст. ст.15 ч.1, 16 ч.1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.

 

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, що передбачено ст.4 ЦПК України.

 

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання договору недійним, третя особа: ОСОБА_2, ПАТ «Укрсоцбанк» обрав в якості способу захисту свого порушеного цивільного права звернення із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про примусове стягнення з неї грошових коштів за кредитним договором № 210/7/219 від 8 квітня 2008 року, третя особа: ОСОБА_2, яке знайшло своє вирішення у формі ухвалення судового рішення.

 

Суд вважає, що, не дивлячись на те, що житловий будинок АДРЕСА_1, в якому проживають відповідачі, є предметом іпотеки за іпотечним договором № 210/8/197 від 8 квітня 2008 року, і мешканці будинку протягом одного місяця з дня отримання відповідачкою ОСОБА_1 письмової вимоги Банку, не звільнили житловий будинок, останні не підлягають виселенню з житлового будинку у зв»язку з тим, що рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок судом не приймалось. 

 

Звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті (описі), вилученні та примусовій реалізації, відповідно до ст. ст.32, 52 Закону України «Про виконавче провадження» є одним із заходів примусового виконання рішень і не є підставою для виселення мешканців з предмету іпотеки в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку». 

 

У зв»язку з відмовою в позові понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

 

Відповідно до ст. ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку», ст. ст.9, 109 ЖК України, керуючись ст. ст.15, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

 

ВИРІШИВ:

 

В позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з предмету іпотеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області, відмовити повністю за необґрунтованістю.

 

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 

Суддя: Г.В. Назаренко 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31644919

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Державний герб України

 

Головуючий у 1 інстанції Назаренко Г.В.

Доповідач Соломаха Л.І.

 

Категорія 27

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

16 липня 2013 року

 

Апеляційний суд Донецької області в складі:

 

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Стрижак О.В.

 

за участю:

 

представника позивача Вожова В.І.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (третя особа - відділ державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області) про виселення з предмету іпотеки з апеляційною скаргою позивача - публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 31 травня 2013 року, -

 

В С Т А Н О В И В:

 

Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 31 травня 2013 року публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») відмовлено за необґрунтованістю у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (третя особа - відділ державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області (далі - ВДВС Кіровського МУЮ Головного управління юстиції у Донецькій області) про виселення з предмету іпотеки (а.с. 46-47).

 

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач - ПАТ «Укрсоцбанк» в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.

 

Зазначає, що суд у своєму рішенні єдиною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог зазначив відсутність окремого рішення суду про звернення стягнення на передане в іпотеку майно. Такий висновок суду вважає незаконним, оскільки ні в ст. 109 ЖК УРСР, ні в ст. 40 Закону України «Про іпотеку», на які посилається банк та сам суд при ухваленні рішення, не йдеться про те, що для виселення з предмету іпотеки громадян, що мешкають в ньому, потрібно існування саме рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки або іншого виконавчого документу з вказаним формулюванням. В них йдеться про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому. Суд невірно прив'язує виселення з предмету іпотеки до обов'язкового подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 79-81).

 

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача - ПАТ «Укрсоцбанк» - Вожов В.І., який діє від імені юридичної особи на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 07 листопада 2012 року (а.с. 83), доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

 

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм 11 липня 2013 року повісток про явку до суду 16 липня 2013 року (форма № 119) (а.с. 95).

 

Відповідач ОСОБА_2 надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 98), інші відповідачі причини неявки у судове засідання не повідомили і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що вони не з'явилися у судове засідання без поважних причин.

 

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Вожова В.І., дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача - ПАТ «Укрсоцбанк» задоволенню не підлягає з наступних підстав:

 

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 08 квітня 2008 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 210/7/219, згідно якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 480 000 грн. з кінцевим терміном повернення 07 квітня 2033 року зі сплатою відсотків у розмірі 15,5 % на перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягає щорічному перегляду на суму залишку заборгованості за кредитом (п. 1.1, п. 1.1.2) (а.с. 13-15).

 

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, які випливають з кредитного договору № 210/7/219 від 08 квітня 2008 року, між Банком та відповідачем ОСОБА_2 за нотаріально засвідченою письмовою згодою ОСОБА_3 08 квітня 2008 року був укладений іпотечний догорів № 210/8/197, предметом якого є:

 

- земельна ділянка загальною площею 0,1415 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стане власністю Іпотекодавця після укладення цього договору та одержання Іпотекодавцем державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації, що підтверджується договором купівлі-продажу, укладеним 08 квітня 2008 року з ОСОБА_6;

 

- житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 88,3 кв.м, житловою - 54,2 кв.м, з надвірними спорудами сарай Б, погріб В, убиральня Г, огорожа № 1-3, замощення 1, та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 08 квітня 2008 року з ОСОБА_6 (п. 1.1.) (а.с. 16-17).

 

Згідно з п. 4.1 іпотечного договору № 210/8/197 від 08 квітня 2008 року у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов'язання Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Пунктом 4.2 іпотечного договору передбачено, що у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

 

Згідно п. 4.5 іпотечного договору Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

 

- на підставі рішення суду, або

 

- на підставі виконавчого напису нотаріуса, або

 

- шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», або

 

- шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», або

 

- шляхом організації Іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (а.с. 16-17).

 

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 396 080 грн., борг зі сплати відсотків 181 019,99 грн., пеню в сумі 6 771,02 грн., інфляційні витрати - 89 714,47 грн., судові витрати в сумі 1 820 грн. та на користь держави судовий збір - 1 399 грн. (а.с. 66-68).

 

01 червня 2012 року постановою начальника ВДВС Кіровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-98/2011, виданого 11 січня 2012 року Кіровським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 396 080 грн., за відсотками - 181 019,99 грн., пені в сумі 6 771,02 грн., інфляційних витрат - 89 714,47 грн. та судових витрат в сумі 1 820 грн., всього 675 405,48 грн. (а.с. 22).

 

22 червня 2012 року ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 отримала письмову вимогу Банку від 08 червня 2012 року за № 4213 про добровільне звільнення нею та всіма громадянами, які мешкають в ньому, житлового будинку АДРЕСА_1 протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги (а.с. 23-24).

 

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про виселення з предмету іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок АДРЕСА_1, з якого позивач просить виселити відповідачів, є предметом іпотеки за іпотечним договором № 210/8/197 від 08 квітня 2008 року, і мешканці будинку протягом одного місяця з дня отримання відповідачем ОСОБА_2 письмової вимоги банку, не звільнили житловий будинок, проте останні не підлягають виселенню з житлового будинку у зв'язку з тим, що рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок судом не приймалось.

 

Суд зазначив, що звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті (описі), вилучені та примусовій реалізації відповідно до ст.ст. 32, 52 Закону України «Про виконавче провадження», є одним із заходів примусового виконання рішень і не є підставою для виселення мешканців з предмету іпотеки в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку».

 

Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

 

Відповідно до частини 1 ст. 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

 

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

 

Згідно з частинами 1, 3 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

 

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

 

Згідно роз'яснень, наданих у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

 

Як убачається із п. 45 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то в порядку статті 373 ЦПК суд не може змінити спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» має виконуватись за рахунок усього майна, що належить боржнику.

 

Враховуючи, що рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнута заборгованість за кредитним договором (а.с. 66-68) та 01 червня 2012 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-98/2011, виданого 11 січня 2012 року Кіровським міським судом Донецької області саме про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором (а.с. 22), банк в позові посилається на перешкоди у виконанні цього рішення суду через те, що відповідачі добровільно з житлового будинку на його вимогу не виселяються, чим перешкоджають реалізації житлового будинку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки банком не заявлялись, а тому вимоги щодо виселення відповідачів є передчасними.

 

Згідно частин 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

 

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

 

При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

 

Згідно з частиною 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

 

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

 

Вимоги ст. 40 Закону України «Про іпотеку» щодо виселення мешканців із житлового будинку, що є предметом іпотеки, не розповсюджуються на випадки звернення стягнення на заставлене майно відповідно до ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 

Саме з цього і виходив суд першої інстанції відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з житлового будинку, що є предметом іпотеки.

 

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

 

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

 

У Х В А Л И В:

 

Апеляційну скаргу позивача - публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

 

Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 31 травня 2013 року залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

 

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 

Головуючий: О.М. Пономарьова

 

Судді: Л.І. Соломаха

 

Т.І. Биліна

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32440501

[НБ Украины]

У х в а л а

іменем україни


31 липня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:


головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Журавель В.І.,

Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначало, що відповідно до укладеного договору про іпотечний кредит №K2S4GI0000004302 від 25 грудня 2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 840 000 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних з кінцевим терміном повернення 25 грудня 2027 року.

У порушення норм цивільного законодавства та умов договору відповідачка зобов'язання за договором належним чином не виконує, станом на 25 лютого 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 1 071 061, 06 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ним та ОСОБА_3 25 грудня 2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1.

Посилаючись на наведене, банк просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки банком з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселити ОСОБА_3, яка зареєстрована та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 січня 2013 року, позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 071 061 грн. 31 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 25 грудня 2007 року за реєстровим номером 1116 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, за початковою ціною 1 127 000 грн.

Виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що 25 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачкою був укладений договір про іпотечний кредит № K2S4GI0000004302, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 840 000 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних з кінцевим терміном повернення 25 грудня 2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору 25 грудня 2007 року між банком і відповідачкою був укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 62, 60 кв.м., жилою площею 42, 20 кв.м., яка належить останній на праві особистої приватної власності.

ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконає, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1 071 061, 06 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про виселення ОСОБА_3 із квартири, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що банком були додержані вимоги щодо повідомлення відповідачки про добровільне виселення.

Однак із такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Із змісту ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР та ст. 40 Закону "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) випливає, що виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як роз'яснено у п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Матеріали справи не містять письмової вимоги про добровільне звільнення відповідачем квартири.

Посилання апеляційного суду на листа банку від 17 грудня 2009 року , де зазначено, що у разі невиконання взятих на себе зобов'язань по поверненню коштів за кредитним договором банк змушений буде звернутись до суду, є помилковим, оскільки це не є вимогою про добровільне виселення мешканців з квартири. В матеріалах справи відсутні докази отримання навіть цього листа відповідачем.

Оскільки при ухваленні судових рішень в частині виселення відповідача з квартири порушені норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, згідно з ч.2 ст.338 ЦПК України ухвалені по справі судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:


Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 січня 2013 року в частині виселення ОСОБА_3 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.


Головуючий П.О. Гвоздик


Судді: Н.А. Горелкіна


В.І. Журавель


І.М. Завгородня


Ю.Г. Іваненко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32755746

[у.zaporozhskiy]

Основное в определении ВССУГУД именно данные положения:

Як роз'яснено у п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Матеріали справи не містять письмової вимоги про добровільне звільнення відповідачем квартири.

 

В определении апелляционного суда, выложенного мной, несколько другие.

     Суд вважає, що, не дивлячись на те, що житловий будинок АДРЕСА_1, в якому проживають відповідачі, є предметом іпотеки за іпотечним договором № 210/8/197 від 8 квітня 2008 року, і мешканці будинку протягом одного  місяця з дня отримання відповідачкою ОСОБА_1 письмової вимоги Банку, не звільнили житловий будинок, останні не підлягають виселенню з житлового будинку у зв»язку з тим, що рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок судом не приймалось.