Постановление ВСУ по пересмотру о взыскании с Укрсоцбанка средств переданных в ФФС типа А


Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

2 жовтня 2013 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Яреми А.Г.

Суддів: Патрюка М.В., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,

Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І., Романюка Я.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП-МАСТЕР», про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва, повернення переданих банку в довірче управління коштів на рахунок фонду фінансування будівництва та відшкодування моральної шкоди,

 

в с т а н о в и л а :

 

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП-МАСТЕР» (далі – ТОВ «ВІП-МАСТЕР»), про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва, повернення переданих банку в довірче управління коштів на рахунок фонду фінансування будівництва та відшкодування моральної шкоди. Позивачка зазначала, що в квітні 2008 року уклала з ПАТ «Укрсоцбанк» договір про участь у фонді фінансування будівництва виду А за спільною програмою будівництва ПАТ «Укрсоцбанк» та товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-МАСТЕР», на виконання якого з метою отримання у власність квартири АДРЕСА 1 передала відповідачу на рахунок фонду фінансування будівництва у довірче управління 545 337 грн., а той зобов’язався профінансувати за рахунок коштів фонду будівництво ТОВ «ВІП-МАСТЕР» зазначеного будинку. Відповідно до умов договору будинок мав бути споруджений і зданий в експлуатацію в 4-му кварталі 2009 року. Посилаючись на те, що станом на травень 2012 року спорудження будинку навіть не розпочалося позивачка просила розірвати укладений нею договір про участь у фонді фінансування будівництва, повернути передані нею банку в довірче управління на рахунок фонду фінансування будівництва кошти, а також стягнути 20 000 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

 

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 лютого 2013 року, позов задоволено частково. Розірвано укладений 23 квітня 2008 року ОСОБА_1 з ПАТ «Укрсоцбанк» договір про участь у фонді фінансування будівництва та стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 545 337 грн., переданих нею банку на виконання зазначеного договору. У решті позову відмовлено.

 

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2013 року у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

 

У заяві про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2013 року і передати справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ч. 9 ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 на підтримання заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.

 

Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним. 

 

Згідно з ч. 9 ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», на неоднакове застосування якої в обґрунтування своєї заяви посилається заявник, для фонду фінансування будівництва виду А виплата коштів довірителю в разі його відмови від участі у фонді не може здійснюватися за рахунок іншого фонду фінансування будівництва або власного майна управителя.

 

Судом встановлено, що 23 квітня 2008 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Укрсоцбанк» договір про участь у фонді фінансування будівництва виду А за спільною програмою будівництва ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ВІП-МАСТЕР», на виконання якого передала ПАТ «Укрсоцбанк» в довірче управління на рахунок фонду фінансування будівництва 545 337 грн. з метою отримання у власність квартири в будинку, який мав бути споруджений ТОВ «ВІП-МАСТЕР» за рахунок коштів фонду фінансування будівництва. Також судом встановлено, що обумовлені договором строки спорудження і введення будинку в експлуатацію не були дотримані, у зв’язку з чим договір судом було розірвано. 

 

Ухвалюючи рішення про стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 коштів, переданих нею банку в довірче управління на рахунок фонду фінансування будівництва, суд виходив із того, що їх слід стягувати саме за рахунок коштів фонду фінансування будівництва за спільною програмою з забудовником ТОВ «ВІП-МАСТЕР», про що вказано в резолютивній частині рішення суду першої інстанції.

 

Ухвалою від 6 березня 2013 року у справі № 6-4336 св 13, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 9 ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» посилається заявник, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з рішеннями суду, яким за подібних правовідносин відмовлено у позові довірителя до банку про повернення переданих йому в довірче управління коштів на виконання договору про участь у фонді фінансування будівництва з тих підстав, що довіритель порушив встановлений договором строк для одностороннього розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва та порядок такого розірвання, а Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» встановив заборону на розірвання таких договорів, якщо для цього немає згоди обох сторін. 

 

Отже, у зазначених справах касаційний суд не допустив неоднакового застосування ч. 9 ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

 

Посилання заявника на ухвалу судді Верховного Суду України від 21 липня 2010 року у справі № 6-34634 ск 10 також не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, оскільки цією ухвалою лише відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою банку на рішення суду, ухвалене з подібних правовідносин, а не прийнято рішення за результатами його касаційного перегляду.

 

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у зв’язку з чим в задоволенні заяви відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України слід відмовити.

 

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 360-3, ст. 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

 

п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відмовити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий А.Г. Ярема

Судді

М.В. Патрюк

Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк 

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

 


Link to comment
Share on other sites

Державний герб України

 

Головуючий в 1 інстанції Сенчишин Ф.М.

Категорія 24 Доповідач Биліна Т.І.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

12 лютого 2013 року

 

Апеляційний суд Донецької області в складі:

 

головуючого судді Прокопчук Л.М.,

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,

при секретарі Бордюзі Л.О.,

 

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ковалевського Є.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю „ВІП-МАСТЕР", про розірвання договору на участь у фонді фінансування будівництва, стягнення сплачених за договором коштів та відшкодування моральної шкоди,

 

В С Т А Н О В И В :

 

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк"(надалі ПАТ „Укрсоцбанк"), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю „ВІП-МАСТЕР"(надалі ТОВ „ВІП-МАСТЕР") про розірвання договору на участь у фонді фінансування будівництва, стягнення сплачених за договором коштів та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

 

В апеляційній скарзі ПАТ „Укрсоцбанк", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить змінити рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2012 року, а саме абзац третій та четверний резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-МАСТЕР» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 545337грн. Зобов'язати забудовника за Договором про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» №Ф150/3 від 23.04.2008 року - Товариство з обмеженою відповідальністю „ВІП-МАСТЕР" перерахувати на рахунок ФФБ для передачі коштів в управління ФФБ для виплати на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 545337грн. та виключити абзац п'ятий, щодо стягнення з апелянта судового збору в сумі 3219грн.

 

В обґрунтування апеляційної скарги представник ПАТ „Укрсоцбанк" зазначив, що викладені в рішенні зобов'язання виплатити на користь позивача грошові кошти у визначеній сумі виконати неможливо, оскільки ТОВ «ВИП-МАСТЕР», незважаючи на вимоги відповідача, грошові кошти на його рахунок не перерахував. Позивач повинна була звернутися з вимогами до іншого відповідача, а оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача ПАТ „Укрсоцбанк" не повинно сплачувати судовий збір.

 

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача Ковалевський Є.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

 

Представник позивача ОСОБА_1 просила скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

 

Позивач та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а саме телефонограмами від 30 січня 2013 року, зареєстрованим в журналі телефонограм Апеляційного суду.

 

Заслухавши суддю-доповідача, осіб присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

 

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем 23 квітня 2008 року укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» з метою отримання у власність об'єкту нерухомого майна, що розміщується у 9-ти поверховому житловому будинку №3 (секція №1 та №2 з вбудованими адміністративними поміщеннями - 1 черга, будівництво якого відбувається по АДРЕСА_1. За умовами якого управитель приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління для фінансування спорудження об'єкту будівництва. Для закріплення за довірителем об'єкту інвестування, довіритель сплачує вартість не менше 30 відсотків від загальної кількості вимірних одиниць об'єкту інвестування за поточною їх ціною. Позивачка свої зобов'язання виконала належним чином та 23 квітня 2008 року перерахувала відповідачу для фінансування будівництва 545337грн.(а.с.9) Позивачці управителем було видано всвідоцтво №1 про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А»(а.с.10) та довідку про резервування об'єкту нерухомого майна. (а.с.11) За п.1.7 Договору Ф150/3 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 23 квітня 2008 року, орієнтована дата введення об'єкту будівництва в експлуатацію - 4 квартал 2009 року. Згідно листа відповідача, забудовником ТОВ «ВІП МАСТЕР», на час розгляду справи у суді, зведений лише фундамент об'єкту будівництва.(а.с.16)

 

Суд першої інстанції вірно визначився з правовідносинами, що виникли між сторонами, та правильно застосував норми спеціального Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» чинного на час укладення договору, тобто на 23 квітня 2008 року.

 

За правилами ч. 4 ст. 18 Закону, у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених ч. 1 цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до ст. 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ) і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.

 

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачем порушені умови договору про будівництво нерухомого майна, тому внесені особисто позивачем 545337 гривень повинні бути повернуті.

 

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

 

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

 

Довід апеляційної скарги, що позивач звернулася з позовом до неналежного відповідача, оскільки ПАТ „Укрсоцбанк" не має можливості повернути грошові кошти, так як ТОВ «ВИП-МАСТЕР», до цього часу грошові кошти на рахунок відповідача не перерахував, неспроможні.

 

Згідно п.2.4.8 договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» №150/3 від 23 квітня 2008 року, управитель зобов'язаний повернути Довірителю кошти, внесені ним до ФФБ, за його письмовою заявою у випадку його відмови від участі в ФФБ або в інших випадках, передбачених Правилами участі в ФФБ.(а.с.5-8)

 

З матеріалів справи вбачається, що позивачка 14 вересня 2011 року зверталась до відповідача з питання повернення грошових коштів сплачених нею за договором №150/3 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» .(а.с.15)

 

Відповідач, у своїй відповіді від 23.10.2011 року позивачу повідомив, що грошові кошти будуть повністю їй повернуті у разі їх надходження на рахунок ФФБ.(а.с.16)

 

Довід апеляційної скарги про скасування рішення в частині стягнення судового збору не ґрунтується на законі, оскільки судом вірно визначено, що позивач звернулася до належного відповідача.

 

Зазначений висновок обґрунтований тим, що саме між сторонами існували договірні відносини, а ТОВ «ВІП МАСТЕР» виступало, як забудовник і не має прямих зобов'язань при поверненні коштів на користь позивача.

 

Загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами визначено Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

 

У відповідності до статті 11 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» ФФБ вважається створеним після затвердження управителем Правил ФФБ, укладання договору із забудовником та відкриття рахунків ФФБ.

 

Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ: несе відповідальність за дотримання обмежень довірчої власності управителя, визначених Правилами ФФБ та визнаних Довірителями ФФБ; несе відповідальність за виконання своїх зобов'язань перед довірителями ФФБ у межах цього Закону та договору про участь у ФФБ.

 

Управитель ФФБ не несе відповідальності власним майном за виплату коштів довірителю ФФБ в разі його відмови від участі у ФФБ виду А, якщо управитель ФФБ дотримався встановлених Правилами ФФБ процедур щодо забезпечення можливості отримання довірителем коштів з ФФБ на вимогу довірителя.

 

Частиною 11 статті 16 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» передбачено, що у разі зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво, забудовник зобов'язаний на вимогу управителя ФФБ виду «А» повернути кошти на рахунок цього ФФБ для розрахунку з довірителями ФФБ виду А».

 

За невиконання зобов'язання щодо перерахування коштів на рахунок ФФБ для проведення управителем розрахунків з довірителями ФФБ виду «А» забудовник несе відповідальність своїм майном.

 

Статтею 18 вищенаведеного Закону, визначено контроль управителя ФФБ за виконання зобов'язань за договором.

 

Зокрема, у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об'єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв'язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов'язань за договором, визначені цим Законом.

 

Частиною 8 статті 20 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» передбачено, що у разі дострокового припинення управління майном забудовник, на вимогу управителя ФФБ виду «А», зобов'язаний у визначений правилами ФФБ строк перерахувати на рахунок ФФБ кошти для подальшої виплати довірителю. Для ФФБ виду «А» виплата коштів довірителю не може здійснюватися за рахунок іншого ФФБ або власного майна управителя.

 

Зазначене положення Закону знайшло відображення в п.9.2.10 Договору №150/167/08 про організацію спорудження об'єкта будівництва, укладеного 15 квітня 2008 року між відповідачем та ТОВ «ВІП МАСТЕР», яким передбачено, що забудовник зобов'язується повернути на рахунок ФФБ грошові кошти у випадках дострокового припинення дії (розірвання) того чи іншого Договору про участь у ФФБ та необхідності повернення Управителем грошових коштів внаслідок такого дострокового припинення дії, (розірвання) такого договору за відсутності або недостатності розміру таких коштів на рахунку оперативного резерву цього ж ФФБ.(а.с.148-155)

 

Суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог правильно визначив характер правовідносин між сторонами, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав оцінку доводам сторін.

 

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

 

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

 

у х в а л и в :

 

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" відхилити.

 

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2012 року залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

 

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

 

Головуючий: Л.М. Прокопчук

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна

 


Link to comment
Share on other sites

Ухвалою від 6 березня 2013 року у справі № 6-4336 св 13, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 9 ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» посилається заявник, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з рішеннями суду, яким за подібних правовідносин відмовлено у позові довірителя до банку про повернення переданих йому в довірче управління коштів на виконання договору про участь у фонді фінансування будівництва з тих підстав, що довіритель порушив встановлений договором строк для одностороннього розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва та порядок такого розірвання, а Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» встановив заборону на розірвання таких

договорів, якщо для цього немає згоди обох сторін.

 

Я так понял, что в процессе по этому делу, срок для расторжения договора не был пропущен, а ЗУ«Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» не распространяется на правоотношения между доверителем и управителем?

 

Я так понимаю, на банк повесили ответственность.

Но согласно этих положений законодательства и договора:

 

Частиною 8 статті 20 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» передбачено, що у разі дострокового припинення управління майном забудовник, на вимогу управителя ФФБ виду «А», зобов'язаний у визначений правилами ФФБ строк перерахувати на рахунок ФФБ кошти для подальшої виплати довірителю. Для ФФБ виду «А» виплата коштів довірителю не може здійснюватися за рахунок іншого ФФБ або власного майна управителя.
 
Зазначене положення Закону знайшло відображення в п.9.2.10 Договору №150/167/08 про організацію спорудження об'єкта будівництва, укладеного 15 квітня 2008 року між відповідачем та ТОВ «ВІП МАСТЕР», яким передбачено, що забудовник зобов'язується повернути на рахунок ФФБ грошові кошти у випадках дострокового припинення дії (розірвання) того чи іншого Договору про участь у ФФБ та необхідності повернення Управителем грошових коштів внаслідок такого дострокового припинення дії, (розірвання) такого договору за відсутності або недостатності розміру таких коштів на рахунку оперативного резерву цього ж ФФБ.(а.с.148-155)
 
Банк имеет право обратится в суд к застройщику?
Link to comment
Share on other sites

Решением КСУ некоторые положения данного закона были признаны неконституционными: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-12

 

Банк взял деньги и должен их вернуть, а с застройщиком пусть сам разбирается.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...