Виконавчий лист

[Vladimir AB]

Ну например... Есть ИЛ и год на предъявление... прошло десять месяцев... подали в ВДВС... открыли ВП - ничего не нашли - закрыли ВП... вернули ИЛ стягувачу... Сколько теперь у него времени на подачу ИЛ снова в ВДВС... Вообще то обычно один год снова с даты когда ему его вернули... или как...

 

Новий  строк  в 1 рік всі ДВС дають з бухти-барахти. Ніхто крім суду не має дискреційних повноважень поновлювати строк давності предявлення.   Є вже навіть позиція з цього питання.     У Вашій   конкретній фабулі: Приклад чуть уточнимо: ИЛ 01.01.2012р. зі строком по 01.01.2013. Предявлений і відкрите ВП  01.10.2011(десять міс по фабулі). Закінчили бо нічого не знайшли і повернули стягувачу будь-коли, наприклад 01.01.2015р.     Залишок :     2місяці(приблизно 60 днів)    з 02.01.2015, тобто по 02 березня 2015р.    Поки не подали на поновлення, бийте першим - заяву по ст.369 ЦПК в будь-який день починаючи з 03 березня в тому числі мотивами, що не звертались за поновленням+ правовою позицією 3-55гс14.   У Верховному завжди в рішенні є позиція, тут правило  "остаточне" "неостаточне" не грає.      Фсьо

А які підстави поновлення? Виходячи з дискусії (вище), якщо в сукупності по наростаючому залишку стягувач використав весь рік (365/366 днів), то фактично позбавляється можливості пред’явлення. Чи я щось упустив?

[Bolt]

А які підстави поновлення? Виходячи з дискусії (вище), якщо в сукупності по наростаючому залишку стягувач використав весь рік (365/366 днів), то фактично позбавляється можливості пред’явлення. Чи я щось упустив?

 

Получается так... Но не думаю, что это приживётся... Что то придумают... в закон... Это ведь не сложно поменять закон в наше время, каким нибудь левым законом про энергетику поменяют закон про выконавче провадження... Как уже было с порядком стягнення выконавчего сбора...

[yafet]

Получается так... Но не думаю, что это приживётся... Что то придумают... в закон... Это ведь не сложно поменять закон в наше время, каким нибудь левым законом про энергетику поменяют закон про выконавче провадження... Как уже было с порядком стягнення выконавчего сбора...

   Одна з двох останніх Постанов Пленуму ВССУ про стадію виконання рішень (на жаль ще ніде нема тексту).  Щось скажуть.

   На мій скромний погляд, хто зіграв - не програє.  Основна колізія між Європейським і нашим законом. Там обовязковість рішення - принцип. У нас - законом визначено стадію виконання і строк дії виконавчих документів.  Хотілось би думати, що всі дійові особи ті ж самі і  визнавати свою десятилітню безграмотність їм  дуже складно. Статтю 58 Конституції не змінять і відносини з приводу як виконавчих листів/наказів госпсуду, так і строків виконання, поновлення і т.п по закону про виконавче  врегулювувати  нормами переживаючої чи зворотньої дії ніхто не буде.   

[Bolt]

  Статтю 58 Конституції не змінять 

 

Откуда такая уверенность... при нынешних то реформаторах...

[Vladimir AB]

Получается так... Но не думаю, что это приживётся... Что то придумают... в закон... Это ведь не сложно поменять закон в наше время, каким нибудь левым законом про энергетику поменяют закон про выконавче провадження... Как уже было с порядком стягнення выконавчего сбора...

Тобто, Виконавча служба має виконати фактично в/лист за 1 рік,  з переривами (прид’явлення - повернення), не стягнули за цей час - все, боржник нічого не винен? Якось все це банально просто...

[Vladimir AB]

До речі, я колишній працівник ДВС, так завжди при поверненні в/листа 1 рік починався знову з дня отримання його стягувачем (принаймні так трактували закон і трактують працівники ДВСа), і це рахувалось правильно.

[Bolt]

Тобто, Виконавча служба має виконати фактично в/лист за 1 рік,  з переривами (прид’явлення - повернення), не стягнули за цей час - все, боржник нічого не винен? Якось все це банально просто...

 

А, что надо сложно... Люди к простому не привыкли...)))

[Bolt]

До речі, я колишній працівник ДВС, так завжди при поверненні в/листа 1 рік починався знову з дня отримання його стягувачем (принаймні так трактували закон і трактують працівники ДВСа), і це рахувалось правильно.

 

Не в обиду Вам, у меня много знакомых работают в двс... Так вот насколько я знаю, то трактовать законы они вообще не умеют и поэтому стараются в них вообще не заглядывать... А работают по привычке по наработке и по тому что говорят старшие товарищи проработавшие в двс на пару месяцев дольше и ссылаются исключительно на их мнение и опыт, но ни в коем случае не на закон...

[yafet]

Откуда такая уверенность... при нынешних то реформаторах...

   Так щоб аж дати якісь непоборні аргументи, то, на жаль, їх нема в мене.    Але  все з бухгалтерії-матушки. І податкового обліку-батюшки. Не може вічно залишатись непоміченим ситуація з закінченням строку давності і  самостійним анулюванням боргу кредитором. Що так, що сяк мають бути дії при перекидці збитку/доходу і податкового зобовязання на позабаланс або на голову позичальника. Вже в 2015році банки протягли зміни до ПКУ, щоб операції анулювання "валютного боргу" могли стати непомітними, але щось і далі не клеїться. Логічно, що воно не грає в цілому: якщо кредитна заборгованість залишається на балансі банку "визнаним активом", то таким залишатись на позабалансі не може ніяк. Держава в особі НБУ і податківців все це бачать аж  бігом, а держава в особі суду - не бачить впритул.

   

Із свіжого пройшло на Ліга:Закон по анульованому боргу:

 

  ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 16.09.2015 р. N 8739/Л/99-99-17-03-03-14

Державна фіскальна служба України розглянула лист ... щодо порядку оподаткування анульованої (прощеної) банком суми боргу фізичної особи і відображення її в річній податковій декларації про майновий стан і доходи та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, ст. 2 Закону України від 07 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Також ст. 611 ЦКУ визначено, що у разі порушення зобов'язання, які встановлені договором або законом, передбачено правові наслідки, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (поняття якої наведено у ст. 549 ЦКУ); відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зокрема, ст. 549 ЦКУ встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлено розділом IV ПКУ, згідно ізп. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році - 609 грн.).

При цьому кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 15 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених упунктах 167.2 - 167.6 цієї статті), якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році - 12180 гривень).

Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Водночас слід зауважити, що згідно з пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 01 січня звітного податкового року, сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Також відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУтимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ), зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включається, зокрема, додаткове благо.

Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹підрозділу 10 розділу XX ПКУ (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Разом з цим Законом України від 02 березня 2015 року N 211-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України", який набрав чинності з 13 березня 2015 року, п. 16¹підрозділу 10 розділу XX ПКУ доповнено пп. 1.7, відповідного до якого звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 ПКУ.

Таким чином, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту), анульованого (прощеного) за самостійним рішенням кредитора, не пов'язаним з процедурою банкрутства до закінчення строку позовної давності, якщо її розмір перевищує у 2015 році - 609 грн., що є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. При цьому у разі дотримання кредитором умов щодо повідомлення боржника про прощення (анулювання) боргу, визначених пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, такий боржник відображає суму такого доходу у річній декларації та самостійно сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (далі - податкова декларація) визначено ст. 179 ПКУ, відповідно до п. 179.1 якої платник податку зобов'язаний подавати податкову декларацію відповідно до ПКУ.

Так, згідно із пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПКУ, тобто за 2015 рік декларація про майновий стан і доходи подається з 01.01.2016 до 01.05.2016.

Відповідно до п. 179.7 ст. 179 ПКУ фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

 

Голова

Р. М. Насіров

[yafet]

Не в обиду Вам, у меня много знакомых работают в двс... Так вот насколько я знаю, то трактовать законы они вообще не умеют и поэтому стараются в них вообще не заглядывать... А работают по привычке по наработке и по тому что говорят старшие товарищи проработавшие в двс на пару месяцев дольше и ссылаются исключительно на их мнение и опыт, но ни в коем случае не на закон...

  Справедливості ради відмічу, що коли вперше ми з виконавцем затіяли дискусію після рішення ВСУ (3-55гс14), то нічого крім звинувачень в наївності це не викликало. Але чоловік толковий і я йому всі рішення по цій справі знайшов і надав. Слова ще були, але результат: в постанові про повернення виконавчого листа стягувачу написано "може бути предявлений відповідно до закону", а не як раніше "може бути предявлений протягом року до .....дата...".  Вона крутиться(то ж не я казав)  

[Bolt]

  Справедливості ради відмічу, що коли вперше ми з виконавцем затіяли дискусію після рішення ВСУ (3-55гс14), то нічого крім звинувачень в наївності це не викликало. Але чоловік толковий і я йому всі рішення по цій справі знайшов і надав. Слова ще були, але результат: в постанові про повернення виконавчого листа стягувачу написано "може бути предявлений відповідно до закону", а не як раніше "може бути предявлений протягом року до .....дата...".  Вона крутиться(то ж не я казав)  

 

Ой... чего они только не пишут... Ведь ни для кого не секрет, что выконавци это низшая ступень в юридической иерархии держслужбовцив... Туда идут в основном сейчас после института, чтобы как то с чего то начать... Ты им всё разжёвываешь расписываешь как надо сделать и в какие законы заглянуть, а они в ответ, что им такая то девочка сказала, что надо не так...)))

[yafet]

постанова в розділі "постанови пленуму", а саме узагальнення (витяг) і розділі "судова практика"

 

 

25 вересня 2015 року  ВССУ    

 

 

П О С Т А Н О В А  №  8  

 

ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

 

 

від 25 вересня 2015 року

 

 

Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах

 

Заслухавши та обговоривши інформацію судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ткачука О. С. про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, керуючись пунктом 2 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ п о с т а н о в л я є:

 

1. Інформацію судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ткачука О. С. взяти до відома.

 

2. Доручити судовій палаті у цивільних справах спільно з науково-експертним управлінням на основі узагальнення підготувати лист апеляційним судам для використання в практичній роботі.

 

 

 

Голова Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ                                                                         Б. І. Гулько        

                                                                  

 

Секретар пленуму Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ                                                                         Д. Д. Луспеник

 

 

 

                 Головам апеляційних судів

                                                                              областей,

                 міст Києва і Севастополя,

                                                                             Апеляційного суду Автономної

                                                                             Республіки Крим

 

 

Про практику розгляду судами

процесуальних питань, пов’язаних із виконанням

судових рішень у цивільних справах

 

 

25 вересня 2015 року на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було обговорено                   та взято до відома інформацію про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень                                   у цивільних справах.

У зв’язку з цим надсилаємо витяг із зазначеного узагальнення.

 

1. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень                                                         у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюються розділом VI Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК).

Крім того, під час розгляду питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, суди мають керуватися, зокрема, положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, Загальної декларації прав людини 1948 року, Конституції України, Цивільного кодексу України (ЦК), Закону України від 07 липня 2010 року                        № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 2453-VI), Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (Закон № 606-ХІV), Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (Закон № 202/98-ВР), Закону України                          від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів                      та інших органів (посадових осіб)» (Закон № 2677-VI), Закону України                    від 21 січня 1994 року № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в’їзду                   в Україну громадян України» (Закон № 3857-XII), Закону України                            від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (Закон № 3773-VI), постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 952 «Про виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей» (постанова КМУ № 952), Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 07 лютого                      2014 року № 288/5/102, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України                    11 лютого 2014 року за № 273/25050, Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68 (Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді), Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173 (Інструкція з діловодства № 173), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (Інструкція з організації примусового виконання рішень), Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (Інструкція про проведення виконавчих дій), а також керуватися листом Міністерства юстиції України від 18 грудня 2006 року № 25-1/899/7 «Щодо порядку підготовки та надіслання державними виконавцями до суду подань і заяв».

Зазначений перелік нормативних актів, що регулюють порядок вирішення питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), не є вичерпним.

Крім того, судам слід брати до уваги роз’яснення, що містяться                                   у постанові Пленуму Верховного Суду України (ВСУ) від 12 червня                        2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» (Постанова ВСУ № 5), постанові Пленуму ВСУ від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (Постанова ВСУ № 2), постанові Пленуму ВСУ від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» (Постанова ВСУ № 15), постанові пленуму ВССУ                               від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг                             на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень                           у цивільних справах» (постанова ВССУ № 6), постанові пленуму ВССУ                                від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (постанова ВССУ № 3), постанові пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають                        із кредитних правовідносин» (постанова ВССУ № 5), постанові пленуму ВССУ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв                      у порядку наказного провадження» (постанова ВССУ № 14), в аналізі судової практики ВСУ щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року (аналіз судової практики ВСУ щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду                      за межі України), Рішенні Конституційного Суду України (КСУ) від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010 за конституційним зверненням громадянина З.В.Г. щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 4 ст. 293 ЦПК                              у взаємозв’язку зі ст. 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) (Рішення КСУ від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010), Рішенні КСУ від 31 травня 2011 року у справі № 4-рп/2011                                          за конституційним зверненням громадянки С.І.І. щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 376 ЦПК у взаємозв’язку зі статтями 151, 152, 153 ЦПК (Рішення КСУ від 31 травня 2011 року у справі № 4-рп/2011), Рішенні КСУ від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011                                       за конституційним зверненням військової частини А 1080 щодо офіційного тлумачення положення п. 28 ч. 1 ст. 293 ЦПК у взаємозв’язку з положеннями пунктів 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України (Рішення КСУ від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011), постанові ВСУ від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 за заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до О.О.О., Т.Т.Т.                                    про стягнення заборгованості за заявою О.О.О. про перегляд ухвали ВССУ від 10 червня 2013 року (постанова ВСУ від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13).

 

2. Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 Закону № 606-ХІV сторонами                             у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична                       або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Статусу стягувача і боржника сторони набувають після відкриття виконавчого провадження як в разі виконання рішення суду, яким закінчується судовий розгляд справи, так і в разі виконання ухвали суду                           про забезпечення позову (Рішення КСУ від 31 травня 2011 року у справі                               № 4-рп/2011).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону № 202/98-ВР визначено органи державної виконавчої служби.

Суддям при перевірці того, чи належний суб’єкт звернувся до суду                         з поданням, пов’язаним з виконанням судових рішень, слід враховувати                                     ст. 4 Закону № 202/98-ВР.

 

3. Жодна зі статей розділу VI ЦПК не містить певних вимог до форми                    та змісту заяв із питань, пов’язаних з виконанням судових рішень або рішень інших органів.

З метою забезпечення єдиної практики підготовки та контролю                      за розглядом подань і заяв, які надсилаються органом державної виконавчої служби до суду, Департаментом державної виконавчої служби підготовлено відповідні методичні рекомендації, викладені в листі Міністерства юстиції України від 18 грудня 2006 року № 25-1/899/7 «Щодо порядку підготовки                        та надіслання державними виконавцями до суду подань і заяв».

Трапляються випадки, коли суди залишали відповідні заяви                                  без руху, посилаючись на ст. 119, ч. 1 ст. 121 ЦПК, і в разі неусунення зазначених в ухвалі суду недоліків визнавали такі заяви згідно з ч. 2                      ст. 121 ЦПК неподаними та повертали їх заявнику.

Торезькій міський суд Донецької області, залишаючи без руху заяву П.Ю.В. про заміну способу виконання рішення цього суду від 03 липня                               2013 року, зауважив, що відповідно до вимог ст. 119 ЦПК у ній                              не зазначено, чим підтверджується неможливість виконання рішення суду щодо зобов’язання боржника надати вугілля на побутові потреби                                  в кількості 5 900 кг, не зазначено вартість вугілля, яку П.Ю.В. просить стягнути з боржника (справа № 247/2951/13-ц).

Враховуючи, що без наведення доводів з посиланням на відповідні докази розглянути цю заяву неможливо, суди повинні застосувати положення статей 119, 121 ЦПК у контексті відповідної норми глави VI ЦПК аналогічно до п. 13 постанови ВССУ № 6.

Відповідно до п. 29.36 Інструкції з діловодства № 173 листування щодо виконання судового рішення підшивається до матеріалів відповідної справи. В разі відсутності у суді цивільної справи, що перебуває                           на перегляді в суді апеляційної або касаційної інстанції, суд, отримавши заяву боржника про відстрочку виконання рішення суду, має повідомити про це заявника листом та роз’яснити, що його заява буде розглянута                           у передбачений ст. 373 ЦПК строк, але після повернення до суду відповідної цивільної справи.

У жодній зі статей розділу VI ЦПК законодавець не зазначив,                       які процесуальні дії має вчинити суддя, отримавши заяву чи подання, пов’язані з виконанням судових рішень.

У судах це питання вирішується по-різному.

Системний аналіз норм ЦПК свідчить про те, що при надходженні заяв, подань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), суд має постановити ухвалу про прийняття заяви, подання до свого провадження та призначення судового засідання.

Виконання рішення, ухвали суду є невід’ємною частиною судового процесу, нове провадження за заявою, поданням щодо виконання судового рішення не відкривається. Не передбачено законом проведення за такими заявами, поданнями попереднього судового засідання, метою якого відповідно до ст. 130 ЦПК є врегулювання спору до судового розгляду.

 

4. Питання, пов’язані зі зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу (ч. 1 ст. 368 ЦПК).

Слід зазначити, що VI розділ ЦПК стосується лише примусового виконання судових рішень, тобто у разі звичайної реалізації судових рішень втручання органів держаної виконавчої служби не відбувається.

Звернення судових рішень до виконання відбувалося в порядку, визначеному розділом 16 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, що втратила чинність з 01 січня 2014 року.

У зв’язку з набранням чинності наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173, яким затверджено Інструкцію з діловодства № 173, порядок звернення судових рішень                      до виконання починаючи з 01 січня 2014 року регулюється цією Інструкцією.

Отже, незалежно від того, що у справі в порядку перегляду апеляційним чи касаційним судом ухвалено власне рішення, а також якщо воно допущено до негайного виконання, виконавчий лист видається судом першої інстанції, оскільки саме цей суд ухвалив рішення суду, а інші інстанції переглядали рішення суду. Крім того, це впливає на визначення суду при оскарженні дій державного виконавця.

За загальним правилом відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦПК за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Отже, виконавчий лист видається за заявою стягувачу                              або прокурору, який здійснював представництво інтересів особи.

Стаття 367 ЦПК передбачає вичерпний перелік випадків, у яких суд допускає негайне виконання судових рішень.

Якщо судом ухвалено рішення про негайне виконання, то згідно                    з п. 29.32 Інструкції з діловодства № 173 цей суд одночасно, тобто у день постановлення рішення, повинен видати і виконавчий лист.

Разом із тим нерідко траплялися випадки, коли резолютивна частина судових рішень у категоріях справ, передбачених ст. 367 ЦПК, не містила відомостей про допуск до негайного виконання, чим порушувалися права позивача і, окрім того, вимоги процесуального закону, тобто для вирішення цього питання не потрібно заяви чи клопотання позивача.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 жовтня                        2013 року у справі № 592/8473/13-ц задоволено позовні вимоги працівника П.П.П. до Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку                  за час вимушеного прогулу за один місяць, проте рішення суду не було допущено до негайного виконання.

На жаль, невиконання вимог ст. 367 ЦПК трапляється дуже часто.

Питання про допущення до негайного виконання рішень у справах про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб судами взагалі не вирішувалося.

Суддям слід пам’ятати, що у п. 15 постанови пленуму ВССУ                               від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю,                      щодо юридичних та фізичних осіб» зазначено, що рішення суду в справі                                 про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, підлягає негайному виконанню.

Як встановлено проведеним узагальненням, деякі судді, вирішуючи питання про примусову госпіталізацію хворих на заразну форму туберкульозу до протитуберкульозного закладу, не зазначали                                         в резолютивній частині рішення про його негайне виконання.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2013 року задоволено позов Новомиргородського протитуберкульозного диспансеру про обов’язкову госпіталізацію С.П.Р.                       до Кіровоградської обласної протитуберкульозної лікарні для проходження стаціонарного лікування строком на три місяці. Питання про негайне виконання рішення суд першої інстанції не вирішував, незважаючи                          на приписи процесуального законодавства та загрози, які несе для оточуючих особа, стосовно якої вирішено питання про примусову госпіталізацію.

Трапляються також випадки, коли резолютивна частина судових рішень не містить відомостей про конкретну суму платежу за один місяць, стягнення якої допущено в порядку негайного виконання, що призводить                             до ускладнення їх виконання.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 22 травня                       2013 року задоволено позов Ж.І.Г. про стягнення нарахованої,                                  але не виплаченої заробітної плати, стягнуто з ПАТ «К.» на користь позивача заборгованість із заробітної плати в сумі 14 314 грн                                    та зазначено, що рішення суду в частині стягнення заробітної плати                       в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання, проте, яка саме сума підлягає стягненню в порядку негайного виконання судом першої інстанції, не зазначено.

Як правило, у суддів виникали питання щодо правильного застосування пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК. Суди повинні звернути увагу                     на те, що вимоги за ст. 117 Кодексу законів про працю України (КЗпП)                     та стягнення неустойки за аліментними зобов’язаннями не підлягають негайному виконанню.

Із матеріалів, надісланих для проведення узагальнення, встановлено, що різною є позиція суддів апеляційних судів щодо застосування положень ст. 367 ЦПК на стадії апеляційного розгляду при ухваленні нового рішення.

Вважаємо, що в разі ухвалення апеляційним судом рішення по суті вимог, якщо є підстави для виконання вимог ст. 367 ЦПК, суд повинен допустити рішення суду в цій частині до негайного виконання.

Згідно з п. 21 постанови ВССУ № 6, перевіряючи додержання строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання, суд має враховувати як положення ст. 22 Закону № 606-ХІV, так і інші акти законодавства, якими врегульовано це питання. При цьому відповідно до п. 4 Прикінцевих                         та перехідних положень Закону № 2677-VI виконавчі документи, видані                     до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Статтею 22 Закону № 606-ХІV передбачено строк пред’явлення виконавчого листа до виконання протягом року.

 

5. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом № 606-ХІV.

Згідно з абзацом 2 п. 21 постанови ВССУ № 6 вимоги                                   до виконавчого документа, визначені у ст. 18 Закону № 606-ХІV,                              є єдиними. Іншими нормативно-правовими актами може бути встановлено додаткові вимоги до виконавчого документа, проте їх звуження                               не допускається.

Згідно з абзацом 6 п. 21 постанови ВССУ № 6 при невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 Закону № 606-ХІV, заявникові роз’яснюється право на звернення до суду, який видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність до закону. Зазначене питання вирішується судом на підставі ст. 369 ЦПК, а якщо відсутні відповідні відомості в судовому рішенні, то відповідно до вимог ст. 220 ЦПК.

Відповідні заяви розглядаються у межах розглянутої судом справи.

Так, згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену під час його оформлення або видачі, чи визнати виконавчий лист таким,                                                                                   що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

При цьому не повинен змінюватися загальний висновок і суть судового рішення, що виконується.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-ХІV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим                             ст. 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 606-ХІV у разі відмови                                у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 цієї статті державний виконавець роз’яснює заявникові право на звернення до суду                        чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ,                       щодо приведення його у відповідність із вимогами ст. 18 цього Закону.

Проблемним для судів було питання оформлення виконавчого листа за відсутності ідентифікаційного коду суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуального ідентифікаційного номера стягувача та боржника (для фізичних осіб – платників податків).

Це пов’язано з неправильними діями державних виконавців,                          які при цьому застосовували відповідні роз’яснення Міністерства юстиції України.

Переважно державні виконавці за відсутності цих відомостей                        у виконавчому листі відмовляли у відкритті виконавчого провадження.

Майже в усіх судах перебували на розгляді заяви стягувачів                                     про виправлення помилки у виконавчому листі шляхом зазначення ідентифікаційного номера боржника.

У більшості випадків суди відмовляли у задоволенні таких заяв, виходячи з того, що ці дані суду не відомі, а їх відсутність не може бути достатньою підставою для відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження. 

Інші суди затягували звернення судових рішень до виконання                          для з’ясування індивідуального ідентифікаційного номера боржника.

Судам при вирішенні зазначеного питання слід враховувати правовий висновок ВСУ, викладений у постанові від 25 червня 2014 року (справа                      № 6-62цс14), в якому зазначено, що ч. 1 ст. 18 Закону № 606-ХІV містить вимоги до виконавчого документа, у якому, зокрема, має бути зазначено                       й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону в разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 цього ж Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови у відкритті державним виконавцем виконавчого провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК суд в десятиденний строк у судовому засіданні розглядає заяви про виправлення помилки у виконавчому листі                      та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,                                                            з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.

Проте часто суди не повідомляли учасників виконавчого провадження про час і місце судового засідання щодо розгляду цих заяв,                    що є порушенням процесуальних норм і може бути підставою для скасування таких ухвал.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області                                   від 08 жовтня 2013 року відмовлено у задоволенні заяви ДП «Н.» в особі відокремленого підрозділу «З.» про виправлення помилки у виконавчому листі, виданому цим же судом на виконання рішення про визнання недійсною                           та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії                             та зобов’язання вчинити нотаріальну дію.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 січня 2014 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції, тому що заява про виправлення помилки                      у виконавчому листі була розглянута з порушенням ч. 3 ст. 369 ЦПК, оскільки ні стягувач, ні боржник не були повідомлені про час і місце судового засідання.

Виправлення до виконавчого листа мають вноситися з урахуванням вимог ст. 219 ЦПК та не можуть стосуватися судового рішення,                            на виконання якого видано цей виконавчий лист.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Підстави для цього зазначені у ч. 4 ст. 369 ЦПК.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-ХІV є закінчення виконавчого провадження.

Проте у зв’язку з відсутністю чіткого визначення «інших причин»                 для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню                                у ч. 4 ст. 369 ЦПК, у суддів виникали труднощі під час її застосування.

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов’язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано                  чи змінено рішення суду, або ж у зв’язку з нововиявленими обставинами,                    а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким,                           що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов’язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов’язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п’ятої ЦК.

Так, зобов’язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов’язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов’язань переданням відступного, зарахуванням,                             за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

– видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

– коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

– видача виконавчого листа на підставі ухвали суду                                  про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і,                                   як наслідок, видачі виконавчого листа;

– помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

– видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

– пред’явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред’явлення цього листа до виконання.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-ХІV скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, є самостійною підставою                     для закінчення виконавчого провадження. У зв’язку з цим у разі, якщо виконавчий лист вже пред’явлено до виконання, необхідності звертатися                   до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким,                                                                                                                                                                               що не підлягає виконанню, немає. Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на підставі зазначеного.

За аналізований період у судовій практиці траплялися випадки звернення боржників до суду із заявами про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, після того, як рішення, на виконання якого видано виконавчий лист, набрало законної сили.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області                            від 16 травня 2014 року відмовлено у задоволенні заяви З.С.Є. в інтересах Ж.І.М. щодо визнання виконавчого листа № 2-617/2006, виданого                           цим же судом, про стягнення аліментів з Ж.І.М. на користь М.Г.В.                         на утримання сина таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, посилаючись на безпідставність зазначених вимог та виходячи з того, що виконавчий лист виданий на виконання рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 03 листопада 2006 року, яке залишено без змін                    та є таким, що набрало законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 369 ЦПК, якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Для цього боржник до заяви має додати доказ виконання рішення суду (платіжні документи, акт державного виконавця тощо).      

 

......

 

 

 

 

Голова                                                                                                 Б. Гулько

 

 

 

Секретар пленуму                                                                         Д. Луспеник

[yafet]

    Для зацікавлених в суті проблеми.

   Фабула: я граю за поручителя-2.

    Споживчий кредит 2007 року. Стягнення за ЗАОЧНИМ рішенням від 02.03.2011. Резолютивна: Стягнути солідарно з позичальника, поручителя-1 і поручителя-2.  Виконавчий лист для стягнення з поручителя-2  виданий 28.03.2011р. Вчасно відкрите ВП, триває дотепер.

    19.05.2015р. поручитель-2 отримує копію Заочного рішення від 02.03.2011. Подає заяву про скасування заочного. Ухвала про відмову в задоволенні заяви 17.06.2015.

    Подає заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (по 369) 18.06.2015.    

    Апеляцію на заочне подає в останній день - 30.06.2015р.

 

    Сьогодні (06.07.2015) розглянули заяву по 369.  Відмовили з таким обгрунтуванням: "судом встановлено, що виконавчий лист виданий 28.03.2011 на виконання рішення суду від 02.03.2011, яке станом на час видачі виконавчого листа набрало законної сили. Ухвалою від 17.06.2015р. заявнику відмовлено у перегляді заочного рішення, у звязку з чим з цього часу у нього виникло право на апеляційне оскарження рішення. Вказана обставина може бути підставою для вирішення питання про зупинення виконання до розгляду апеляційної скарги, однак не свідчить про те, що виконавчий документ виданий помилково чи про відсутність обовязку боржника в звязку з виконанням рішення суду чи про інші обставини з якими законодавство повязує підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню."      

     Питання:  Може хто знає, чи не випливає така позиція з якихось високих позицій, чи є, так як мислю, простою людською безграмотністю?

Справа № 464/224/11                 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/5285/15             Доповідач в 2-й інстанції:  Мусіна  Т. Г.

Категорія:27

 

 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частини)

      21 жовтня 2015 року  колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Мусіної Т.Г.

суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

за участі секретаря - Фейір К.О.

                                  з участю: представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката

                                  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами кредиту,-

   в с т а н о в и л а :

Відповідно до ч.3 ст. 209, ст. 218 ЦПК України проголосити вступну та резолютивну частини ухвали, складання повної ухвали відкласти на 5 днів.

Керуючись п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, п.6 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                              у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 липня 2015 року задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 липня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Виконавчий лист № 2-224/11 виданий Сихівським районним судом м. Львова 28 березня 2011р. на примусове виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 березня 2011р. про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 56 033,36 грн. заборгованості за договором кредиту № 19/210-07к від 18.06.2007р. та судового збору в розмірі 560, 33 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн. - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.  

       Головуючий                           Т.Г. Мусіна

                   Судді:                           І.В. Бермес          

                                                                            Р.В. Савуляк

[Мироха]

Разложите мне по полочкам))

 

Допустим, что ИЛ выдан 01.01.15 года.

ВП открыто 15.01.15 года.

1) Исполнитель должен провести действия в течение 6 месяцев (ст 30 ЗУ «Про виконавче провадження»), «не включає час…….». Исполнители меняются, действий ни каких…

01.10.15 исполнитель накладывает аресты на всё движимое и недвижимое имущество.

Можно ли оспаривать Постановы об арестах в связи с тем, что ИП должно было быть уже закрыто 14.07.15 года?

 

2) Если данное ВП закрывают 01.12.15 года.

Банк подаёт опять на взыскание, допустим, 01.05.16 года (прошло 6 месяцев).

Так как срок исполнительного листа 1 год, то правильно ли я понимаю, что срок действия ИЛ = 6 месяцев (оставшиеся полгода) – 15 дней (срок от 01.01.15 до даты предъявления 15.01.15)?

[у.zaporozhskiy]

Разложите мне по полочкам))

 

Допустим, что ИЛ выдан 01.01.15 года.

ВП открыто 15.01.15 года.

1) Исполнитель должен провести действия в течение 6 месяцев (ст 30 ЗУ «Про виконавче провадження»), «не включає час…….». Исполнители меняются, действий ни каких…

01.10.15 исполнитель накладывает аресты на всё движимое и недвижимое имущество.

Можно ли оспаривать Постановы об арестах в связи с тем, что ИП должно было быть уже закрыто 14.07.15 года?

 

2) Если данное ВП закрывают 01.12.15 года.

Банк подаёт опять на взыскание, допустим, 01.05.16 года (прошло 6 месяцев).

Так как срок исполнительного листа 1 год, то правильно ли я понимаю, что срок действия ИЛ = 6 месяцев (оставшиеся полгода) – 15 дней (срок от 01.01.15 до даты предъявления 15.01.15)?

1) необязательно.

Можно, но бестолково.

2) только не срок, а оставшийся срок. 6 мес. -15 дней.

[yafet]

Нові штрихи до загальної КАРТИНИ АБСУРДУ стадії виконання судових рішень.

Неясно: 1. Чому адміністративна юрисдикція?

              2. Чому ніякої оцінки формулі ВСУ "після переривання перебіг строку предявлення  поновлюється, а не починається спочатку"?

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/54051879

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

01 грудня 2015 року                                                                                                   Справа № 876/3514/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                        Попка Я.С.

суддів                                                             Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання     Мартинишина Р.С.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі за позовом Секісуі СПР Констракшн ГМБХ до відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії,-

 

В С Т А Н О В И В:

 

03.12.2014 року позивач Секісуі СПР Констракшн ГМБХ звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №43209193 від 06.05.2014 року; зобовязати заступника начальника ВДВС Самбірського МРУЮ Львівської області ОСОБА_2 винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №43209193 від 06.05.2014 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем, при винесенні спірної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №43209193 від 06.05.2014 року, порушено вимоги ст.ст. 50, 51 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відкрито виконавче провадження на підставі дубліката виконавчого листа, провадження щодо якого вже було завершено, без будь-яких законних підстав для поновлення виконавчого провадження за відповідним виконавчим документом.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання заступника начальника ВДВС Самбірського МРУЮ Львівської області ОСОБА_2 винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1, то суд першої інстанції зазначив, що не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість такого рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, винесеною із неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2014 р. ВП №43209193 та дії ДВС, враховуючи ст.ст.89,140 ЦК України, ст.ст.6, 181 КАС України, ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» станом на 06.05.2014 року не порушують та не можуть порушувати жодних прав та інтересів Секісуї СПР Констракшн ГМБХ, яка після цього вже стала учасником АП ТзОВ «Рамбер Україна» та набула прав та обов'язків учасника вказаного Товариства з 25.11.2014 р.

Апелянт стверджує, що вперше виконавчий лист № 2-885/2009 був предявлений до виконання у 2009 році. 07.10.2009 року постановою ВДВС Самбірського міськрайонного управління юстиції виконавче провадження №15073972 закінчено. 11.12.2012 р. постановою ВДВС Самбірського міськрайонного управління юстиції виконавче провадження №15073972 поновлено у звязку із визнанням судом незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження. Тобто, виконавчий лист № 2-885/2009 і надалі залишався на виконанні.

07.03.2014 року постановою ВДВС Самбірського міськрайонного управління юстиції виконавче провадження №15073972 закінчено у звязку із тим, що до ВДВС не було подано повторно оригіналу виконавчого листа, а не у звязку із повним виконанням судового рішення. В черговий раз виконавчий лист (його дублікат) був предявлений через місяць після закінчення виконавчого провадження у квітні 2014 року у встановлені строки, які переривалися.

Апелянт посилається на те, що відповідно до ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч.2 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження»). Оскільки строк предявлення був перерваний, то стягувач у встановлені строки знову предявив виконавчий лист для примусового виконання.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 05.05.2014 року представником ОСОБА_1 було подано до ВДВС Самбірського МРУЮ заяву про прийняття до виконання дубліката виконавчого листа №2-885/2009, який було видано Самбірським міськрайонним судом Львівської області 17.03.2014 року.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції ВП №43209193 від 06.05.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа-дубліката №2-885/2009 від 17.03.2014 року, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з АП ТОВ «Рабмер Україна» в користь ОСОБА_1 1780000,00 грн. та судових витрат у розмірі 17800,00 грн. судового збору та 250,00 грн. витрат, повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням.

В силу ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.11 вищевказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема виконавчі листи, що видаються судами.

Частиною 1 статті 19 вищевказаного Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого  строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як слідує з матеріалів справи, 29.09.2009 року начальником ВДВС Самбірського МРУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №15073972 на підставі виконавчого листа №2-885/2009 від 23.09.2009 року, видного Самбірським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з АП ТОВ «Рабмер Україна» в користь ОСОБА_1 1780000,00 грн. та судових витрат у розмірі 17800,00 грн. судового збору та 250,00 грн. витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням.

07.10.2009 року начальником ВДВС Самбірського МРУЮ відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №15073972 у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Ухвалою Симбірського міськрайонного суду Львівської області від 24.05.2012 р. № 1313/1338/2012 та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14.11.2012 р. визнано незаконною постанову від 07.10.2009 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-885/2009 від 23.09.2009 року, видного Самбірським міськрайонним судом Львівської області.

11.12.2012 року заступником начальника відділу ВДВС Самбірського МРУЮ, на підставі ухвали апеляційного суду Львівської області від 14.11.2012 року, відповідно до ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №15073972 на підставі виконавчого листа №2-885/2009 від 23.09.2009 року, видного Самбірським міськрайонним судом Львівської області.

Постановою заступника начальника відділу ВДВС Самбірського МРУЮ від 07.03.2015 року закінчено виконавче провадження ВП №15073972 щодо примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа №2-885/2009, оскільки такий не пред'явлено до виконання у строки, передбачені ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно вимог п.13 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Отже, підставами для відновлення виконавчого провадження можуть слугувати лише: рішення суду, яким постанова про закінчення виконавчого провадження визнана незаконною; рішення начальника відділу або керівника відповідного органу державної виконавчої служби про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження; рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову; повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.03.2014 року ВП №15073972 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-885/2009, відтак, на даний час, вказана постанова є законною і чинною.

Таким чином, завершене виконавче провадження (зокрема, з підстав його закінчення, передбачених статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження») не може бути розпочато знову, а видача дубліката виконавчого документа, в даному випадку, не є підставою для відкриття іншого виконавчого провадження.

Разом з тим, ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18.07.2014 року, залишеної без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24.12.2014 року, заяву АП ТОВ «Рабмер Україна» про виправлення помилки у дублікаті виконавчого листа задоволено, виправлено помилку в дублікаті виконавчого листа №2-885/2009, виданому 17.03.2014 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області у справі за позовом ОСОБА_1 до АП ТОВ «Рабмер Україна» про стягнення боргу, а саме у графі «Рішення суду набрало законної сили» виправити з 15 січня 2014 року на 14 листопада 2012 року.

Однак, дублікат виконавчого листа №2-885/2009 подано представником стягувача лише у квітні 2014 року, тобто після закінчення строку на таке предявлення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що видача дубліката виконавчого листа не є підставою для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, визначених в ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З аналізу вказаних норм та обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що державним виконавцем, при винесенні спірної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №43209193 від 06.05.2014 року, порушено вимоги ст.ст. 50, 51 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відкрито виконавче провадження на підставі дубліката виконавчого листа, провадження щодо якого вже було завершено, без будь-яких законних підстав для поновлення виконавчого провадження за відповідним виконавчим документом.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині визнано протиправною та скасування постанови відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №43209193 від 06.05.2014 року

Також, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в частині зобов'язання заступника начальника ВДВС Самбірського МРУЮ Львівської області ОСОБА_2 винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1, то суд зазначає, що не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість такого рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення  з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-                                                                                                                                                                                                                      

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі №813/8269/14 за позовом Секісуі СПР Констракшн ГМБХ до відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 

Головуючий суддя                                                                                  Я.С. Попко

 

Судді                                                                                                        Р.Б. Хобор                                                                                                        

                                                                                                                        

                                                                                                                 ОСОБА_3

 

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 02.12.2015 року.

[yafet]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/53797125

 

Справа № 452/1548/15                                   Головуючий у 1 інстанції: Кравців В.І.  

Провадження № 22-ц/783/6932/15                       Доповідач в 2-й інстанції:  ОСОБА_1 Д. І.

Категорія:81  

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

16 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

                                  головуючого - судді Монастирецького Д.І.,    

                                  суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,

                                  секретаря Юзефович Ю.І.,

                                  з участю представника АП ТзОВ «Рамбер-Україна»- ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 серпня 2015 року у справі за заявою Австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про перегляд ухвали суду у звязку з нововиявленими обставинами, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 червня 2014 року відмовлено у задоволенні скарги АП ТОВ «Рамбер-Україна» на дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 щодо винесення 6 травня 2014 року постанови про відкриття виконавчого провадження № 43209193 із виконання дубліката виконавчого листа № 2-885/2009 року, виданого 17.03.2014 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області, про стягнення із АП ТОВ «Рамбер-Україна» в користь ОСОБА_4 1780 000,00 грн., 17 800,00 грн. судового збору та 250,00 грн. витрат, повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням.

12.01.2015 року АП ТОВ «Рамбер-Україна» звернулося до суду із заявою про перегляд у звязку з нововиявленими обставинами зазначеної ухвали суду, посилаючись на те, що на час її постановлення та набрання нею законної сили заявнику не були і не могли бути відомі істотні для справи обставини, а саме те, що у дублікаті виконавчого листа, на підставі якого була винесена оскаржувана постанова, допущена помилка у записі дати набрання законної сили рішенням суду, зокрема записано 15 січня 2014 року замість 14 листопада 2012 року.

Ці обставини були встановлені згідно ухвали Апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2014 року, якою було залишено без змін ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2014 року про виправлення вказаної помилки у записі дати набрання законної сили рішенням суду.

Оскаржуваною ухвалою залишено без задоволення заяву Австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про перегляд у звязку з нововиявленими обставинами ухвали Самбріського міськрайонного суду Львівської області від 11 червня 2014 року про відмову у задоволенні скарги АП ТОВ «Рамбер-Україна» на дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 щодо винесення 6 травня 2014 року постанови про відкриття виконавчого провадження № 43209193 із виконання дубліката виконавчого листа № 2-885/2009 року, виданого 17.03.2014 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про стягнення із АП ТзОВ «Рамбер-Україна» в користь ОСОБА_4 1780 000,00 грн., 17 800,00 грн. судового збору та 250,00 грн. витрат, повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням.

Ухвалу суду оскаржило Австрійське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна», вважає її незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд посилався на те, що заявнику було відома та обставина, що у дублікаті виконавчого листа, виданого 17 березня 2014 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області, невірно зазначено дату набрання рішенням суду законної сили та заявник посилався на цю обставину в обґрунтування скарги на дії державного виконавця. З таким висновком суду не погоджується та зазначає, що обставина, що у дублікаті виконавчого листа допущена помилка в графі «Рішення набрало законної сили» не була і не могла бути йому відома, оскільки не могла бути підтвердженою єдиним можливим належним доказом, яким є виключно ухвала Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 липня 2014 року, яка набрала чинності 24 грудня 2014 року. Посилається на те, що обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але не були і не могли були бути відомі особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Просить скасувати ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 серпня 2015 року та постановити нову, якою заяву задовольнити.

ВДВС Самбірського МРУЮ Львівської області повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення йому поштового відправлення (а.с. 163), в судове засідання апеляційної інстанції в особі представника не зявився, причину своєї неявки суду не повідомив, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у його відсутності.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином за вказаними ними адресами були повідомлені про дату судового засідання, проте поштові відправлення із повістками повернулися без вручення адресатам з незалежних від суду причин - за закінченням терміну зберігання (а.с. 165, 166), тому відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається, що такі повістки вручені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АП ТзОВ «Рамбер-Україна»- ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦПК України заява про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами розглядається в судовому засіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.

Розглядаючи заяву Австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про перегляд ухвали суду у звязку з нововиявленими обставинами, міськрайонний суд виходив з того, що представник ВДВС Самбірського МРУЮ Львівської області та стягувач ОСОБА_4, котрі були належним чином повідомлені, в судове засідання не зявилася, про причини неявки у судове засідання не повідомили.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, докази належного повідомлення стягувача ОСОБА_4 або хоча би одного із шести його представників (а.с. 116) - відсутні, такі не були присутніми в судовому засіданні 13.08.2015 року (а.с. 133-140). Копія списку згрупованих поштових відправлень не може слугувати доказом належного повідомлення учасника цивільного процесу.

Отже заява міськрайонним судом розглянута з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду з передачею питання на новий розгляд, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через курєрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів звязку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 8 ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сімї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

У разі відсутності адресата, особа, що доставляє повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Колегія суддів установила, що ОСОБА_4 або його представники судом першої інстанції про день та час розгляду даної заяви не повідомлялися, у матеріалах справи відсутні розписки про одержання ними судових повісток, або поштові відправлення із повістками, що повернулися без вручення адресатам з незалежних від суду причин - за закінченням терміну зберігання чи з інших підстав, що відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважалося б, що такі повістки вручені належним чином.

Розглянувши скаргу у відсутності стягувача ОСОБА_4, міськрайонний суд порушив порядок, встановлений для вирішення цього питання.

Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 2, 312 ч. 1 п. 3, 313, 314 ч. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» задовольнити частково.

Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 серпня 2015 рокускасувати, передати питання про перегляд ухвали суду у звязку з нововиявленими обставинами на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в силу ст. 324 ЦПК України оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:                                                                                    Монастирецький Д.І.

Судді:                                                                                                 Кабаль І.І.

                                                                                                             ОСОБА_6

[yafet]

  Нагадую, що щось ще є і у ВСУ  (  № 6-608ц15 )

http://reyestr.court.gov.ua/Review/44408306

 

У Х В А Л А

26 травня 2015 року                                                                                  м. Київ

 

 

Суддя Верховного Суду України Романюк Я.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                             4 березня 2015 року в справі за заявою Австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

 

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

 

Ухвалою судді Верховного Суду України від 26 травня 2015 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року в справі за заявою Австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

 

Керуючись статтею 3601 Цивільного процесуального кодексу України,

 

у  х  в  а  л  и  в :

 

Витребувати матеріали цивільної справи за заявою Австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Направити копію ухвали до Самбірського міськрайонного суду Львівської області та зобов'язати його в строк до 25 червня 2015 року направити справу до Верховного Суду України.

                

Суддя

Верховного Суду України                                                            Я.М. Романюк

[yafet]

перша-мінусове

 

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54107247

 

Справа № 452/1340/15-ц

 

У Х В А Л А

07 грудня 2015 року                                                                               м.Самбір

 

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого-судді Сенечина В.М.,

при секретарі Кухар О.П.,

з участю: представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

державного виконавця відділу державної виконавчої служби

Самбірського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Самборі заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся із вказаною заявою покликаючись на те, що Самбірським міськрайонним судом 29 травня 2012 року ухвалено рішення у цивільній справі № 2-614 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним, згідно якого позов ПАТ АБ «Укргазбанк» був задоволений, а у зустрічному позові відмовлено.

Заявник зазначає, що не був присутнім під час проголошення судового рішення, копію якого отримав лише 15.05.2015 року, а відтак виконавчий лист, виданий 13.02.2013 року, помилково і був звернутий до виконання передчасно, оскільки рішення суду, на переконання заявника, не набрало законної сили і відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 підтримав подану заяву зіславшись на обставини зазначені в ній.

Представник ПАТ АБ «Укргазбанк», який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, подавши клопотання про розгляд заяви у його відсутності.

Державний виконавець Співак Р.Б. пояснив, що виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору, згідно рішення Самбірського міськрайонного суду від 29 травня 2012 року, надійшов до виконання 25 березня 2013 року і по ньому проводились виконавчі дії. На даний час рішення суду не виконано.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Самбірським міськрайонним судом 29.05.2012 року ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним, згідно якого позов ПАТ АБ «Укргазбанк» був задоволений, а у зустрічному позові відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Із матеріалів даної цивільної справи убачається, що вступна і резолютивна частина судового рішення була проголошена у відсутності ОСОБА_1 та його представника.

Копія повного рішення суду отримана представником ОСОБА_4 дружини

ОСОБА_1 03.06.2012 року.

Крім того, ОСОБА_1 надсилалась копія рішення Самбірського міськрайонного суду і згідно отриманих рекомендованих поштових повідомлень він, дружина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали копію рішення суду 02.02.2013 року.

Оскільки ОСОБА_1 та іншими відповідачами у даній цивільній справі судове рішення не було оскаржено, то після набрання рішення законної сили виконавчий лист був надісланий 15.02.2013 року представнику ПАТ АБ «Укргазбанк» і в подальшому скеровано для виконання.

Отже виконавчий лист був виданий стягувачеві по закінченні терміну на апеляційне оскарження рішення Самбірського міськрайонного суду.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що доводи заявника про помилкову видачу виконавчого листа, та передчасне звернення його до примусового виконання є необґрунтованим і таким, що спростовується матеріалами справи.

Керуючись ст. 369 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа

№ 2-614, від 13 лютого 2013 року таким, що не підлягає виконанню відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

 

Суддя

[у.zaporozhskiy]

А по каким основаниям Вы хотели признать исполнительный лист не подлежащим исполнению?

[yafet]

А по каким основаниям Вы хотели признать исполнительный лист не подлежащим исполнению?

 Виданий до набрання законної сили рішенням проти боржника.

[Bolt]

 Виданий до набрання законної сили рішенням проти боржника.

 

По заочке... да...

[yafet]

По заочке... да...

Не зовсім. Рішення проти трьох солідарних. Проголошене 29.05.2012 у відсутності всіх трьох. Позичальник вперше отримав повне в травні 2015. Поручитель -1 через представника отримав 02.06.2012. Поручитель-2 в суді не появлявся, що і коли отримував - покищо під питанням. В ЄДРСР світиться що набрало законної сили 09.06.2012. Всі 3 виконавчі листи видані 13.02.2013, в усіх трьох виконавчих листах  вказано "рішення вступило 13.02.2013, дата видачі листа - 13.02.2013".  Попутне: рішення є актом індивідуальним і набирає сили щодо кожного відповідача індивідуально. Типу -ІМХО.

[yafet]

Сьогодні вистрілив новий штрих

прикольно, що спочатку в ЄДРСР, а не поштою.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/54107256

 

Справа № 452/2843/15-ц

  

УХВАЛА

26 листопада 2015 року                                                                             м.Самбір

               Самбірський міськрайонний суд Львівської області

    у складі:     головуючого судді Казана І.С.

    при секретарі Топорович В.В.,

    із участю:     державного виконавця Співака Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області матеріали скарги представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на постанову від 25.09.2015 року про відкриття виконавчого провадження №48806481, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3, вже після спливу річного строку для предявлення виконавчого документа до виконання. Строк предявлення виконавчого документа до примусового виконання на думку заявника витік ще 10.06.2013 року, а отже обовязок за виконавчим листом №2-614 у ОСОБА_2 до виконання якого вона може бути примушена, відсутній. У звязку з вищенаведеним ОСОБА_1 просить визнати цю постанову неправомірною і скасувати.

ОСОБА_1 та заявник у судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутності.

У судовому засіданні старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 заперечив проти скарги і пояснив, що виходячи із позиції заявника з дня набрання законної сили судовим рішенням до часу останнього відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-614 від 13.02.2014 року про стягнення коштів із ОСОБА_2 в користь ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» минуло 237 днів, відтак у задоволенні скарги просив відмовити.

Представник заінтересованої особи АБ «Укргазбанк» на виклик в судове засідання не зявилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та письмове заперечення проти скарги ОСОБА_4

Вислухавши старшого державного виконавця, зясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав:

У відповідності до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до копії постанови відкриття виконавчого провадження від 25.03.2013 року №37199021 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-614, виданого 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення із ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 в користь публічного акціонерного банку «Укргазбанк» 5942,27 доларів США, що в еквіваленті становить 47460,91грн. та 13645,31грн. заборгованості по кредитному договору і судові витрати у справі 691,16грн.

Згідно постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.02.2014 року та 25.12.2014 року виконавчий лист №2-614, виданий 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Із копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2015 року №48806481 відомо, що головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_5 черговий раз відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-614, виданого 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення із ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 в користь ПАТ акціонерного банку «Укргазбанк» наведених вище коштів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути предявлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Ураховуючи наведені нормативні акти у сукупності з поясненнями старшого державного виконавця, подані суду документи, котрі цього не спростовують, існуюче несплачене фінансове зобовязання у громадянки ОСОБА_2 перед банківською установою, приводять суд до висновку, що стягувач не порушив строк для предявлення виконавчого документа до виконання, а відтак постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2015 року за виконавчим провадженням №48806481, винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби є правомірною та в даному конкретному випадку не порушує прав чи свобод ОСОБА_2 під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до закону.

Судові витрати слід розподілити згідно ст. 388 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 386 387 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3.

Стягнути із ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у сумі 487,2грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя                                         І.С. Казан.

[Bolt]

Стягнути із ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у сумі 487,2грн.

 

Не понял... А это что...??