Решение Белоцерковского суда об отказе Кредитным инициативам в обращении взыскания на предмет ипотеки

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Справа № 357/8387/13-ц

2/357/2786/13 

 

Категорія 26

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

01 листопада 2013 року

 

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

 

головуючого судді - Дмитренко А. М. ,

при секретарі - Боженко Т. В.,

 

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, 3-я особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання кредитора таким, що прострочив прийняття виконання зобов'язання за договором,-

 

В С Т А Н О В И В :

 

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених із боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів, 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, отже, фактично позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора /стягувача/ за договором від 10.06.2008 року, позичальником згідно якого є відповідач, 10.06.2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір з подальшим внесенням змін та доповнень, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в сумі 45 000 дол.США, а відповідач зобов'язувався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування коштами в строк, передбачений умовами договору, своїх зобов'язань відповідач не виконує, станом на 10.04.2013 року він має прострочену заборгованість за кредитом в сумі 47326,43 дол.США, по відсотках-6830,31 дол.США, пеня-1414,20 дол.США. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та відповідачем укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 вартістю 240 154,77 грн., що в еквіваленті становить 30300 дол.США. Оскільки позичальником порушені умови кредитного договору, то позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10.06.2008 року № 2633/0608/45-002 станом на 10.04.2013 року в розмірі 444 178 грн.52 коп., а саме: за кредитом-378280,15 грн., по відсотках- 54594,67 грн., пеня-11303,70 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна; стягнути з відповідача судовий збір в сумі 3441 грн.

 

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю підтримав позовні вимоги.

 

Відповідач, представник відповідача позов не визнали, представник відповідача пояснив, що розрахунок заборгованості за кредитним договором здійснено позивачем невірно і цей розрахунок є необґрунтованим, оскільки у ньому не зазначено дат погашення відповідачем кредиту, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, напрямки та підстави зарахування сплачених відповідачем коштів, залишок заборгованості, на який нараховується пеня, формула розрахунку пені, яка зазначена позивачем в доларах США, що є порушенням діючого законодавства. Позивач звернувся до суду з цим позовом з порушенням умов щодо дострокового стягнення кредиту, які передбачені кредитним договором та Законом України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення позичальника про таку вимогу. В матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують правонаступництво і наявність права вимоги за вказаним кредитним договором у ТОВ «Кредитні ініціативи», також позивачем не додано жодних документів, які підтверджують право ТОВ «Кредитні ініціативи» здійснювати обслуговування валютного кредиту, у позивача відсутня генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій. Важливим є те, що у квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстровані та проживають дружина відповідача та їхній малолітній син ОСОБА_2 2005 року народження, звернення стягнення на цю квартиру, яка є єдиним місцем проживання малолітньої дитини, призведе до порушення права сина відповідача на користування житлом, яке охороняється законом.

 

За ухвалою суду від 24.07.2013 року до участі в розгляді даної справи в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору було залучено Службу у справах дітей Білоцерківської міської ради, представник якої в судовому засіданні 26.09.2013 року просила суд відмовити в задоволенні позову, оскільки квартира, на яку звертається стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, є місцем проживання малолітньої дитини, яка має право на користування цим житлом, відчуження квартири призведе до порушення охоронюваних законом прав малолітньої дитини, крім того, звернути стягнення на предмет іпотеки та продати цю квартиру з прилюдних торгів неможливо без згоди органу опіки та піклування, а такої згоди Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради не надасть.

 

До початку розгляду даної справи по суті представник відповідача звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання кредитора таким, що прострочив прийняття виконання зобов'язання за договором, яку обґрунтовано тим, що 28.03.2013 року та 24.05.2013 року відповідач звертався письмово до ТОВ «Кредитні ініціативи» та зазначав, що надіслані йому листи щодо заміни кредитора у зобов'язанні не містять жодних доказів переходу прав за кредитним договором від ВАТ «Сведбанк» до позивача, а тому згідно приписів ЦК боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, також відповідач просив відкрити рахунки для погашення ним заборгованості за кредитним договором у доларах США, але доказів переуступки права вимоги йому так і не було надано, отже, ТОВ «Кредитні ініціативи» не вчинило необхідних дій для того, щоб позичальник мав можливість погашати заборгованість за кредитним договором, а тому позивач вважається кредитором, що прострочив прийняття виконання зобов'язання за кредитним договором в період з 28.11.2012 року по даний час.

 

В суді відповідач та його представник підтримали зустрічну позовну заяву.

 

Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» зустрічний позов не визнав та пояснив, що відповідачу були надіслані повідомлення щодо заміни кредитора у зобов'язанні, відповідач здійснював оплату коштів на погашення кредиту на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» через ПАТ «Альфа-Банк», який обслуговує ТОВ «Кредитні ініціативи», тобто, відповідач не був позбавлений можливості виконання свого обов'язку щодо погашення кредиту перед новим кредитором, кошти приймаються банком у гривні і банк самостійно здійснює зарахування коштів за офіційним курсом НБУ на погашення кредитної заборгованості відповідача.

 

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов та зустрічний позов не підлягають до задоволення з наступних підстав.

 

Так, судом встановлено, що 10.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на купівлю житлової нерухомості № 2633/0608/45-002 на строк до 10.06.2038 року, згідно якого позичальнику було надано кредит у розмірі 45000 дол.США , а позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором, що стверджується копією цього кредитного договору /а.с.6-10/.

 

Відповідно до п.1.3 договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,90 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладенні цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому договорі процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього договору у випадку і у порядку, встановленому договором.

 

Згідно з п.3.1.1 договору, погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: починаючи з 10.07.2008 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом шляхом здійснення фіксованих платежів /далі-ануїтетний платіж/ у сумі 459,41 дол.США у чітко встановлений цим договором термін- 10 числа кожного місяця.

 

Як вбачається з копії кредитного договору, цей договір підписано представником банку та позичальником, що свідчить про те, що позичальник з умовами договору був ознайомлений, повністю погодився з ними при підписанні договору.

 

Згідно п.п.8.1-8.3 договору, за порушення терміну сплати ануїтетних платежів за цим договором позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, в тому числі і день погашення простроченої заборгованості. У випадку часткової сплати суми ануїтетного платежу пеня нараховується на його несплачену частину.

 

Пені та/або штрафи сплачуються позичальником у національній валюті по офіційному курсу НБУ на день сплати.

 

З матеріалів даної справи також вбачається, що 29.04.2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 2633/0608/45-002 від 10.06.2008 року, що слідує з копії цього договору /а.с.11-12/.

 

Як передбачено вказаним договором, сторони домовились, що розмір строкової заборгованості за кредитом, що відображена на позичковому рахунку позичальника, складає 47868,34 дол.США, також погодили розмір простроченої заборгованості за кредитом на дату укладення договору-266,55 дол.США, розмір простроченої заборгованості по процентах-3101,88 дол.США, розмір строкової заборгованості по процентах-279,51 дол.США.

 

Договором про внесення змін також визначено , що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі: 11,9% річних за період від дати укладання кредитного договору по 29.04.2010 року включно; 7 % річних з 30.04.2010 року по 09.03.2011 року; 10 % річних з 10.03.2011 року по 09.03.2012 року; 12,97 % річних з 10.03.2012 року по 10.06.2038 року /п.4 договору/.

 

Цим договором змінено розмір ануїтетного платежу, а саме: з 10.06.2010 року -325,01 дол.США; починаючи з 10.04.2011 року-423,03 дол.США; з 10.04.2012 року-526,29 дол.США. Крім того, розмір ануїтетних платежів може бути змінено банком у зв'язку із змінами процентної ставки /п.5 договору/.

 

Судом також встановлено, що 10.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та відповідачем укладено іпотечний договір № 2633/0608/45-002-Z-1 в порядку забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором, що стверджується копією іпотечного договору /а.с.15-17/, який було посвідчено державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Магдич Т.І., зареєстровано в реєстрі за № 1-3010.

 

Згідно з п.2 іпотечного договору, предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: квартира під АДРЕСА_1 загальною площею 36,3 кв.м, житловою площею 17,5 кв.м, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 1-3007 від 10.06.2008 року, заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 242781 грн., що еквівалентно 50058 дол.США.

 

Відповідно до п. 11 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо іпотекодавець не поверне суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у т.ч. у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання /як основного боргу, так і процентів за ним/.

 

При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, він вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

 

В п.12 іпотечного договору визначено способи звернення стягнення на предмет іпотеки, які застосовуються за вибором іпотекодержателя для задоволення його вимог, в т.ч. -за рішенням суду.

 

Судом також встановлено, що 29.04.2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки № 2633/0608/45-002-Z-1 від 10.06.2008 року, який посвідчено державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Магдич Т.І., зареєстровано в реєстрі за № 1-1390, що слідує з копії цього договору /а.с.18/.

 

Вказаним договором були внесені зміни щодо вартості предмета іпотеки, яка на дату укладання цього договору становить 240154,77 грн., що еквівалентно 30300 дол.США за офіційним курсом НБУ.

 

Позивач звертається до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки посилаючись на те, що він набув прав вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договором.

 

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15, за умовами якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованостей боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу. При цьому сторони погодили, що право вимоги заборгованості по кредитних договорах та право вимоги по договорах забезпечення, укладених з боржниками, відступається банком фактору за цим договором без надання будь-яких гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі, що стверджується копією договору /а.с. 28-34/.

 

В судовому засіданні встановлено, що 28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» /клієнт/ та ТОВ «Кредитні ініціативи» /фактор/ укладено договір факторингу, за умовами якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у Переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників. Після переходу прав вимоги заборгованості до фактора, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк оплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому, що стверджується копією цього договору /а.с. 35-39/.

 

Також 28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за іпотечним договором, в якому передбачено, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, перелік яких наведено у Додатку № 1 до цього договору, що вбачається з копії договору, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 /а.с.41/.

 

Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: в т.ч. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

 

За ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

 

Відповідно до приписів ст.514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

А ст.516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

 

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

 

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

 

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

 

За ст.1078 цього Кодексу предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

 

Приписами ст.1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

 

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

 

Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

 

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кредитні ініціативи» зареєстровано як фінансову установу відповідно до розпорядження Комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.09.2008 року № 1121, що слідує з копії свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 214 від 22.09.2008 року /а.с.44/.

 

Представником позивача надано суду копію Додатку № 1 до договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 року, оригінал оглядався в судовому засіданні, в Додатку під № 876 значиться іпотечний договір, який укладено з ОСОБА_1 /а.с.149-181/.

 

Також в Реєстрі заборгованостей боржників № 1-Б під № 1937 зазначено відомості про ОСОБА_1 як боржника за кредитним договором, який було укладено між ним та ВАТ «Сведбанк», що стверджується випискою з цього Реєстру /а.с.207-209/.

 

Про перехід до ТОВ «Кредитні ініціативи» прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами до боржників, в т.ч. і до відповідача, свідчать також акти прийому- передачі відповідної інформації в електронному вигляді та акт прийому -передачі Реєстру заборгованостей боржників за договором факторингу від 28.11.2012 року /а.с.186-188/, акти прийому передачі персональних даних та інформації в електронному вигляді за договором факторингу № 15 та акт прийому -передачі Реєстру заборгованостей боржників від АТ «Сведбанк» до ТОВ «Фаторингова компанія «Вектор Плюс» /а.с.210-211/.

 

Отже, відповідно до вищенаведених правових норм та досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором та іпотечним договором з відповідними змінами, які були укладені 10.06.2008 року між відповідачем та ВАТ «Сведбанк», а тому необгрунтованими суд вважає посилання представника відповідача з приводу того, що позивачем не надано належних доказів щодо переходу до нього прав вимоги у спірних правовідносинах.

 

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідачем порушено умови кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом та процентами, а тому позивач набув права достроково звернути стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.

 

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

 

За ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

 

В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.

 

За ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

 

За ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

 

За ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

 

Згідно з ч.2 ст.590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк /термін/, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

 

За ч.1 ст.33 наведеного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

 

Умовами іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання позичальником будь-яких умов кредитного договору, на що вказано вище в рішенні.

 

Крім норм ст.1050 ЦК України, право позивача як кредитора вимагати дострокового повернення кредиту, передбачено і п.9.1 кредитного договору, згідно якого у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим договором та/або умов договору іпотеки, та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним.

 

Таким чином, згідно норм ЦК та умов кредитного і іпотечного договорів позивач має право достроково в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу, що стверджується випискою з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с.19/.

 

Згідно ст.35 Закону «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

 

Аналогічний порядок передбачений як умовами кредитного договору щодо дострокового погашення кредиту /п.п.9.2, 9.3/, так і умовами іпотечного договору /п.11/.

 

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, вимога про усунення порушень надсилалася позивачем на адресу боржника 13.05.2013 року, що слідує з копії цієї вимоги та реєстрів відправки рекомендованої кореспоенденції з відміткою відділення зв'язку /а.с.25-27/, дану позовну заяву зареєстровано в суді 11.06.2013 року.

 

Як роз'яснено в п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

 

А тому посилання представника відповідача на те, що позивачем порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки щодо повідомлення відповідача про усунення порушення не можуть прийматися судом до уваги, оскільки це не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

В обґрунтування заперечень на позов, представник відповідача посилався також на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки є неможливим, оскільки у вказаній вище квартирі зареєстрований малолітній син відповідача, який має право на користування цим житловим приміщенням.

 

Згідно довідки Комунального підприємства Білоцерківської міської ради ЖЕК № 1, копія якої є в матеріалах справи /а.с.63/, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані дружина відповідача ОСОБА_5 з 2008 року та малолітній син відповідача ОСОБА_2 2005 року народження -з 2009 року, іпотечний договір відповідачем укладено 10.06.2008 року.

 

За приписами ст. 32 ЦК України, ст.177 СК України, ст..17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

 

Відповідно до ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.

 

Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

 

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

 

Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

 

Відповідно до п.44 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

 

Як встановлено судом, малолітній син відповідача був зареєстрований у квартирі, яка є предметом іпотеки, після укладення іпотечного договору, а тому факт його реєстрації у цій квартирі не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Відповідно до ст.39 Закону «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. 

 

В п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» також передбачено, що в резолютивній частині рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

 

Отже, розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором з вказівкою всіх його складових є необхідним при вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

До позовної заяви позивачем додано розрахунок заборгованості /а.с.24/, в якому вказано тільки загальні суми заборгованості по тілу кредиту, по відсотках та пеня, відсутній розрахунок заборгованості, в якому було б вказано сплачені відповідачем суми коштів, їх зарахування, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, розрахунок заборгованості по відсотках, процентна ставка, за якою проведено нарахування відсотків, оскільки згідно договору про внесення змін до кредитного договору ця процентна ставка є різною у відповідних періодах.

 

Позивачем у розрахунку нараховано пеню у дол..США, що суперечить нормам діючого законодавства та умовам кредитного договору, на що вказано вище в рішенні.

 

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком.

 

Неустойкою / штрафом, пенею/, за ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

 

Отже, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності за порушення зобов'язання.

 

Виходячи з того, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству відповідно до ст.ст. 192, 533 ЦК України, Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», то є можливим нарахуванням основної заборгованості в іноземній валюті і також нарахування в іноземній валюті заборгованості за процентами, оскільки такий процент є платою за користування грошима, а не є фінансовою санкцією.

 

Крім того, позивачем не зазначено при розрахунку пені період, за який проведено її нарахування, розмір облікової ставки НБУ, за якою розраховується пеня відповідно до умов кредитного договору, суму заборгованості, на яку нараховано пеню.

 

В судовому засіданні неодноразово обговорювалося питання щодо розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, представнику позивачу надавався час, в т.ч. і за його клопотанням, з метою підготовки належного розрахунку, але такий розрахунок суду так і не було надано, а представник позивача пояснив в судовому засіданні, що розрахунок заборгованості, в якому були б наведені всі зазначені вище дані, позивач надати не має можливості, також позивач не може надати суду доказів на обґрунтування доданого до позовної заяви розрахунку.

 

Відсутність належного розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором позбавляє суд можливості вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Також важливим є врахування положення ст.39 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсягу його прав.

 

Згідно з п.41 наведеної вище в рішенні Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

 

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність.

 

Необгрунтований розрахунок заборгованості не дозволяє встановити, чи є дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки заходом, співмірним із вартістю іпотечного майна та допущеним відповідачем порушенням кредитного договору.

 

При цьому судом враховуються ті обставини, що відповідачем постійно починаючи з 08.07.2008 року по березень 2013 року включно сплачувалися кошти на погашення кредиту, в 2011 році кошти сплачувалися в сумі, меншій за суму щомісячного платежу, визначеного договором, що підтверджується копіями квитанцій /а.с.84-114/, всі ці квитанції, дати та суми сплачених коштів вказані в додаткових запереченнях на позов /а.с.222-223/.

 

Навіть в тому розрахунку заборгованості, який надано позивачем /а.с.24/, вказано суму поточної заборгованості за тілом кредиту на момент проведення розрахунку станом на 10.04.2013 року -57,52 дол.США, заборгованість за відсотками- 6830,31 дол.США, тоді як вартість предмета іпотеки, встановлена за згодою сторін, 30300 дол.США, тобто, вказана поточна заборгованість за кредитним договором не є співмірною з вартістю предмета іпотеки.

 

Суд вважає, що порушення основного зобов'язання, допущене відповідачем, не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав, оскільки строк дії кредитного договору до 2038 року, позивач не позбавлений права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором або звернення стягнення на предмет іпотеки в спосіб і за умов, передбачених договорами, в разі допущених боржником порушень основного зобов'язання та обґрунтованості позовних вимог належними доказами.

 

Суд вважає за необхідне врахувати і ті обставини, що наданий відповідачу кредит на придбання житла-є споживчим кредитом і на спірні правовідносини поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011.

 

Так, п.3.4 вказаного Рішення передбачено, що положення частин 4-11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають такі права споживача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту. Зокрема, це право споживача достроково повернути споживчий кредит, не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах, не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору.

 

Щодо зустрічного позову відповідача, то суд виходить з наступного.

 

Так, представник відповідача посилався на те, що згідно приписів ЦК боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, але доказів переуступки права вимоги відповідачу на його звернення до ТОВ «Кредитні ініціативи» так і не було надано, також відповідачу не відкрито валютний рахунок для оплати коштів у доларах США в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, отже, ТОВ «Кредитні ініціативи» не вчинило необхідних дій для того, щоб позичальник мав можливість погашати заборгованість за кредитним договором.

 

За ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

 

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

 

Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

 

Щодо доказів правонаступництва ТОВ «Кредитні ініціативи» у спірних правовідносинах, то на це вказано вище в рішенні.

 

Крім того, з наданих відповідачем квитанцій вбачається, що 07.12.2012 року, 09.01.2013 року, 08.02.2013 року та 07.03.2013 року ним сплачували кошти на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» через ПАТ «Альфа-Банк» на погашення заборгованості, що свідчить про те, що відповідач ніяким чином не позбавлений можливості виконувати свої зобов'язання за кредитним договором.

 

Також не впливає на можливість виконання боржником своїх зобов'язань той факт, що позивач не відкрив для відповідача валютний рахунок.

 

Як встановлено судом, відповідач сплачував частину коштів на погашення кредиту у національній грошовій одиниці навіть на користь ВАТ «Сведбанк» не дивлячись на те, що валютний рахунок на його ім'я був відкритий.

 

Умовами кредитного договору передбачено право банку здійснювати списання коштів на рахунках позичальника для погашення кредиту як в національній, так і іноземній валюті. При цьому банк самостійно здійснює конвертацію списаних коштів у валюту зобов'язання /п.6.4 кредитного договору/.

 

А як вбачається з листа ПАТ «Альфа-Банк» від 12.08.2013 року на звернення відповідача /а.с.148/, відповідачу запропоновано внесення коштів у гривні з метою подальшої конвертації банком цих коштів у валюту зобов'язання за курсом НБУ.

 

А тому суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні передбачені законом підстави для визнання кредитора таким, що прострочив прийняття виконання зобов'язання за договором.

 

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 

З врахуванням вищенаведеного суд вважає як основний, так і зустрічний позов необґрунтованими, а тому відмовляє в їх задоволенні.

 

Керуючись ст.ст. 32, 192, 509, 512, 513, 516, 526, 533, 546, 549, 589, 590, 610, 611, 613, 1049,1050, 1054, 1077-1079 ЦК України, ст.ст.7, 33,34,35,39 Закону України «Про іпотеку», ст.177 СК України, ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011, ст.ст.10,60,79,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

 

В И Р І Ш И В :

 

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - відмовити.

 

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовити.

 

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

 

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 

Суддя А. М. Дмитренко

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/34572941

[logoped]

Виходячи з того, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству відповідно до ст.ст. 192, 533 ЦК України, Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», то є можливим нарахуванням основної заборгованості в іноземній валюті і також нарахування в іноземній валюті заборгованості за процентами, оскільки такий процент є платою за користування грошима, а не є фінансовою санкцією.  - ЕРЕСЬ!!! 

[izmailka]

Виходячи з того, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству відповідно до ст.ст. 192, 533 ЦК України, Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», то є можливим нарахуванням основної заборгованості в іноземній валюті і також нарахування в іноземній валюті заборгованості за процентами, оскільки такий процент є платою за користування грошима, а не є фінансовою санкцією.  - ЕРЕСЬ!!! 

почему ересь? тут прямо повторили мнение, а вернее фразу из решения ВССУ

[logoped]

почему ересь? тут прямо повторили мнение, а вернее фразу из решения ВССУ

какого решения ВССУ? 

ТОВ «Кредитні ініціативи» имеет генеральную лицензию?

[mississ]

какого решения ВССУ? 

ТОВ «Кредитні ініціативи» имеет генеральную лицензию?

Ні, дозволу на операції з валютними цінностями у КІ не було на момент переуступки, та й немає до цього часу.

[mississ]

Крім того, з наданих відповідачем квитанцій вбачається, що 07.12.2012 року, 09.01.2013 року, 08.02.2013 року та 07.03.2013 року ним сплачували кошти на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» через ПАТ «Альфа-Банк» на погашення заборгованості, що свідчить про те, що відповідач ніяким чином не позбавлений можливості виконувати свої зобов'язання за кредитним договором.

 

Також не впливає на можливість виконання боржником своїх зобов'язань той факт, що позивач не відкрив для відповідача валютний рахунок.

 

Як встановлено судом, відповідач сплачував частину коштів на погашення кредиту у національній грошовій одиниці навіть на користь ВАТ «Сведбанк» не дивлячись на те, що валютний рахунок на його ім'я був відкритий.

 

Умовами кредитного договору передбачено право банку здійснювати списання коштів на рахунках позичальника для погашення кредиту як в національній, так і іноземній валюті. При цьому банк самостійно здійснює конвертацію списаних коштів у валюту зобов'язання /п.6.4 кредитного договору/.

 

А як вбачається з листа ПАТ «Альфа-Банк» від 12.08.2013 року на звернення відповідача /а.с.148/, відповідачу запропоновано внесення коштів у гривні з метою подальшої конвертації банком цих коштів у валюту зобов'язання за курсом НБУ.

 

А тому суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні передбачені законом підстави для визнання кредитора таким, що прострочив прийняття виконання зобов'язання за договором.

 

 

Цікаво, а що у клієнта був відкритий поточний рахунок?

[Siringa]

 

 

Цікаво, а що у клієнта був відкритий поточний рахунок?

 

нет, просто видповидач скорей всего ссылался на отсутствие открытого текущего счета в иностранной валюте.