Решения 3-х инстанций об отказе "Дельта Банку" во взыскании задолдженности

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32661016

Державний герб України

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа №           2218/23312/2012

Провадження №   22-ц/792/1216/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року                                                                         м. Хмельницький

Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі :головуючого - судді Баса О.Г.,

   суддів :  Карпусь С.А., Матковської Л.О.

   при секретарі Щербань А.В.

   з участю :

    

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 лютого 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи,  колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2012 року ПАТ «Дельта Банк» (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначало, що 06.07.2005 року між ТзОВ  «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №375/К-05 (Додатковий договір №1 від 30.12.2005 року), відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 2000 доларів США на умовах сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13% річних з кінцевим строком погашення кредиту до 05.03.2007 року. 30 червня 2010 року між ТОВ „Укрпромбанк", АТ „Дельта Банк" та Національним банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанком на користь ПАТ „Дельта Банку", згідно з пунктом 4.2 якого  Дельта Банк набув права нового кредитора, а саме право вимоги замість Укрпромбанку від боржника належного та реального виконання обов'язків за кредитним договором. Посилаючись на те, що позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 04.10.2012 року заборгованість по кредитному договору склала 11982 гривні 79 коп.. З цих підстав позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 8792 грн. 14 коп. простроченої заборгованості по кредиту та 3190 грн. 65 коп. простроченої заборгованості по відсоткам, а всього 11982 грн. 79 коп. та понесені судові витрати.          

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 лютого 2013 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

_______________________________________________________________________________Головуючий у першій інстанції - Логінова С.М.                   Провадження № 22-ц/792/1216/13

Доповідач - Карпусь С.А.                                                       Категорія № 19, 27

          В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Банку в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зазначається, що позичальник умов кредитного договору належним чином не виконував і станом на 4 жовтня 2012 року наявна заборгованість у сумі 11982 грн. 79 коп. Застосувавши до спірних правовідносин строк позовної давності, суд порушив вимоги ч. 2, ч. 3 ст. 268 ЦК України.В матеріалах справи відсутні відомості про посилання відповідача на застосування строків позовної давності.

          Сторони в судове засіданні не з'явились, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, про що свідчать поштове повідомлення та акт.          

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          У відповідності з  ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.          

Відповідно до вимог ст.ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.  Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

          За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Згідно ч.11 ст. 11 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-ХП „Про захист прав споживачів" якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.

При цьому кредитодавцю забороняється:

1) надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту;

2) вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення;

3) зазначати на конвертах з поштовими повідомленнями інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;

4) вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту;

5) звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача;

6) вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою;

7) вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

          Відмовляючи в позові, суд першої інстанції встановив та правильно виходив з того, що 06 липня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ „Український промисловий банк" укладений кредитний договір № 375/К-05 (додатковий договір № 1 від 30 грудня 2005 року), за умовами якого Банк надав позичальнику кошти у сумі 2000 доларів США на споживчі цілі під 13% річних строком до 05.03.2007 року. Сторони погодили, що повернення кредиту буде здійснюватися щомісячно у розмірі не менше 100 доларів США до 20 числа кожного місяця. 30 червня 2010 року між ТОВ „Український промисловий банк", ПАТ „Дельта Банк" та Національним банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" на користь ПАТ „Дельта Банк", за яким ТОВ „Український промисловий банк" передає ПАТ „Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі за кредитним договором № 375/К-05. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 04.10.2012 року утворилась заборгованість у сумі 11982 грн. 79 коп., в тому числі 8792 грн. 14 коп. заборгованості за кредитом та 3190 грн. 65 коп. заборгованості за відсотками. Між сторонами був укладений споживчий кредитний договір, строк дії якого закінчився 5 березня 2007 року, проте ПАТ „Дельта Банк" звернулося до суду з даним позовом лише 9 листопада 2012 року, тобто після збігу передбаченого наведеним вище законодавством строку позовної давності, а саме трьох років від дня настання права вимоги, в кредитному договорі відсутні відомості про домовленість сторін щодо збільшення позовної давності, тобто суд виходив з того, що право вимоги у позивача наступило 6 березня 2007 року, оскільки відповідно до наведених вимог ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" позовна давність у даному спорі підлягає застосуванню незалежно від наявності заяви відповідача про її застосування, суд обґрунтовано дійшов висновку, що сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

Висновки суду ґрунтуються на законі, підтверджуються матеріалами справи, а саме кредитним договором № 375/К-05 від 6 липня 2005 року, додатковим договором № 1 до зазначеного кредитного договору від 30 грудня 2005 року, договором про передачу Активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30 червня 2010 року, статутом ПАТ „Дельта Банк", довідкою щодо розміру заборгованості.

До спірних правовідносин судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів".

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

          Що стосується посилань апелянта на те, що відповідно до вимог ч.3 ст. 267 ЦК України застосування строку позовної давності можливе лише за заявою відповідача, який не був присутнім в судовому засіданні і заяви такого змісту не подавав, то вони не ґрунтуються на законі і не узгоджуються зі змістом наведеного вище договору.

          Як видно зі змісту договору і з чим погодився апелянт, що договір за своєю природою є  споживчим кредитним договором.

           Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 31 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснив, що враховуючи положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

          Згідно змісту додаткового договору № 1 до кредитного договору № 375/К-05 від 6 липня 2005 року, укладеного між ТОВ „Український промисловий банк" та ОСОБА_1 кредитний договір вступає в силу з 1 січня 2006 року.

Законом України № 3161-IV від 1 грудня 2005 року „Про внесення змін до Закону України „Про захист прав споживачів", який набрав чинності з 1 січня 2006 року, Закон України „Про захист прав споживачів"  викладено в новій редакції, підпунктом 7 абзацу 2 п.11 ст. 11 якого було передбачено заборону кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.  Прикінцеві положення даного Закону не обмежили його поширення на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Що стосується Закону України від 22.09.2011року  № 3795-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", то ним статтю 11 Закону України „Про захист прав споживачів" було доповнено частинами 12 та 13, а частина 11 цієї статті була залишена без змін, і тому п.2 його Прикінцевих положень, згідно з якими дія Закону №  3795-VI не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, не поширюється на спірні правовідносини.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

          Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

           Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

          Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 лютого 2013 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

                                        Головуючий /підпис/

                                                  Судді /підписи/

          Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду                                            С.А. Карпусь
 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/34410902
rada.gif

У х в а л а

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 року м. КиївСуддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Юровська Г.В., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 липня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06 липня 2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Комерційний Банк Дельта» був укладений кредитний договір № 375К-05 (додатковий договір № 1 від 30 грудня 2005 року) згідно умов якого банк надав позичальнику кошти у сумі 2 000 доларів США на споживчі цілі з розрахунку 13 % річних строком до  05 березня 2007 року. 30 червня         2010 року ТОВ «Комерційний Банк Дельта» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань. ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги за кредитним договором № 375К-05.

Однак, ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 04 грудня 2012 року утворилася заборгованість у сумі 11 982,79 грн, яку ПАТ «Дельта Банк» просить стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга подана з пропущенням установленого ст. 325 ЦПК України процесуального строку.  

У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження вищевказаного рішення суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, він підлягає поновленню.                    

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.                          

Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. 325, п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Поновити публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» строк на касаційне оскарження заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2013 року та ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 23 липня 2013 року.

Відмовити публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 липня 2013 року.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.    

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ                                                            Г.В. Юровська