Решение Святошинского суда об отказе Кей-Коллект во взыскании задолженности с заемщика и поручителя по договору с Укрсиббанком

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

ун. № 759/12743/13-ц

пр. № 2/759/301/14

 

14 січня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

 

головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Руденко Ю.Ф.

 

за участю представника позивача Григорєва О.В.

 

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

 

ВСТАНОВИВ :

 

У серпні 2013 року представник ТОВ «Кей-Колект» звернувся до суду з позовною заявою у якій просить стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суми боргу за кредитним договором № 11020918000 від 20.07.2006 року у розмірі 53353,47 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05.07.2013 року становить 426454,28 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20.07.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11020918000, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 35000,00 дол. США, а останній зобов'язувався сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 11,80% річних. Кінцевою датою повернення кредиту є 20.07.2027 р. З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання 20.07.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 25283. 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1 за яким ПАТ «УкрСиббанк» передав останньому право вимоги за кредитними зобов'язаннями своїх боржників, в тому числі за кредитом ОСОБА_2 Справу просить вирішити на підставі ст. 525, 526, 530, 533, 546, 549, 611, 612, 627, 629, 632, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

 

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. 

 

ОСОБА_2, його представник та ОСОБА_3 проти позову заперечували. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що з наданих позивачем розрахунків неможливо встановити, як саме розраховувалася сума несплачених відсотків за користування кредитом та пені. Крім того позивачем не надано доказів направлення чи отримання ОСОБА_2 вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, а тому на момент подачі позовної заяви права позивача не порушені, позов є передчасним. Також зазначили, що позивачем не надано доказів переходу до нього права вимоги. Договір факторингу не містить конкретної вказівки про те, які права вимоги щодо боржника ОСОБА_2 та в якому обсязі перейшли до позивача. Крім того вказує, що позивач не має права вимагати стягнення заборгованості в іноземній валюті, оскільки останній не має ліцензії Національного банку України, яка надає ТОВ «Кей-Колект» право здійснювати розрахунки, зокрема приймати платежі в іноземній валюті - доларах США на території України. З грудня 2008 року банк почав застосовувати відсоткові ставки, що не були погоджені сторонами кредитного договору та договору поруки і які мали наслідком збільшення зобов'язань за кредитним договором. ОСОБА_3 вважає, що порука припиняється у тій частині зобов'язання, яка була забезпечена порукою до його зміни, тобто з грудня 2008 року, - оскільки саме з цього часу банком було збільшено обсяг зобов'язань за кредитним договором без згоди поручителя.

 

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів та представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

 

Судом встановлено, що 20 липня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11020918000, за умовами якого банк зобов'язувався надати останньому кредит в іноземній валюті в сумі 35000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день укладення договору складає 176750,00 грн., зі сплатою 11,8 % річних за його користування та кінцевим терміном повернення не пізніше 20 липня 2027 р., а ОСОБА_2 зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повертати банку кредит та сплачувати проценти в порядку і на умовах, визначених цим договором (а.с.8-15). З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором, 20.07.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за яким остання поручилася перед банком за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 20.07.2006 року (а.с.6-7).

 

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1 за яким ПАТ «УкрСиббанк» передав останньому право вимоги за кредитними зобов'язаннями своїх боржників, в тому числі за кредитом ОСОБА_2 (а.с.21-29). У якості доказу переходу прав за зазначеним договором позивачем було надано лише договір факторингу, який не містить конкретної вказівки про те, які права вимоги та в якому обсязі перейшли до позивача.

 

Згідно п. 3.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Кей-Колект») у дату відступлення. Згідно п. 3.2 договору факторингу відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги за формою згідно з додатком 2 до цього договору. Акт приймання-передачі прав вимоги складається сторонами виключно після одержання клієнтом суми фінансування.

 

Суду не наданий додаток 2 до договору факторингу, а тому суду не відомо чи був складений акт приймання-передачі, а відтак чи перейшло до ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_2 перед ПАТ «УкрСиббанк». 

 

Суду не було надано акта приймання-передачі прав вимоги, що свідчив би про передачу прав вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Невідомо також яка сума грошової вимоги була відступлена банком фактору.

 

Отже наданий позивачем один лише договір факторингу є недостатнім доказом переходу прав вимоги саме за кредитним договором та договором поруки від 20.07.2006 року. Також суду не надано достатніх правових підстав для ухвалення рішення про стягнення зазначеної позивачем суми заборгованості, оскільки у його розпорядженні відсутні документи, які б підтверджували право вимоги позивача і факт порушення його прав. 

 

Відповідно до п.1.2 положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 року № 281, банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги, передбачені ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з п. 2 ст. 5 Декрету № 15-93.

 

Отже, згідно чинного законодавства та наданих дозволів позивач, не має право без додаткових дозволів та ліцензій проводити валютні операції, зокрема нарахування процентів за користування кредитом у іноземній валюті позивач повинен отримати генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій.

 

Позивач не надав суду генеральну ліцензію, що свідчить про неправомірність нарахування відсотків.

 

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості ОСОБА_2 (а.с.30-36), проте суд критично ставиться до зазначеного розрахунку, оскільки він не детальний, з нього неможливо встановити, як саме розраховувалася сума несплачених відсотків за користування кредитом та пені.

 

З грудня 2008 року ПАТ «УкрСиббанк» почав застосовувати відсоткові ставки, що не були погоджені сторонами кредитного договору та договору поруки, у відповідності до п. 9.2 кредитного договору за яким банк при настанні обставин обумовлених договором може збільшити розмір процентної ставки, позивачем не було надано доказів виконання банком вимог цього пункту кредитного договору. Це свідчить про порушення прав відповідачів, що виявилося у неправомірності такого нарахування виходячи із матеріалів справи. 

 

Внаслідок збільшення відсоткової ставки, обсяг відповідальності ОСОБА_3 як поручителя за кредитним договором збільшився без її згоди.

 

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

 

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що припинення зобов'язання поруки є таким станом сторін, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

 

Враховуючи те, що поручителем не було вчинено жодної дії, яка б свідчила про надання згоди на зміну зобов'язання, передбаченого кредитним договором, яке мало наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя, можна дійти висновку про те, що в силу вимог ч.1 ст. 559 ЦК України порука припинилася.

 

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.1 ст. 1077, ч.1,3 ЦК України, п.1.2 Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 року № 281, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 205, 209, 212-215, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

 

ВИРІШИВ :

 

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відмовити.

 

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 

Суддя:

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36727642