Как понять решение суда

[Tavrija77]

Я встречала  несколько решений, где суды   однозначно  отождествляют срок исполнения обязательств  со роком действия договора.   Ну   не может договор быть бессрочным,  тем более ипотеки.

[Tavrija77]

У меня  к сожалению банк успел подать  на ипотеку раньше 3-х лет.  Поэтому по исковой не могу идти. 

[AntiBank]

У меня  к сожалению банк успел подать  на ипотеку раньше 3-х лет.  Поэтому по исковой не могу идти. 

Хорошо, а что на счет других родственников?

Нет их нарушенного права на приватизацию ранее?

Вы понимаете о чем я? 

[Tavrija77]

Ну да...текст немножко по дэбильному написан

Ладно.

Тогда ждем правильный ответ на извечный  вопрос - Доколе?

 

ЗЫ - мы подали иск в январе 2010г. С декабря 2009г ни одного платежа. Дело пока в предварительном слушании.

Интересно, банк пропустил ИД или нет?

 

ЗЗЫ - банк подал иск на деньги 01.02.2011. Получил решение 01.10.2011г. Начал ИП... в 2013 получил ИЛ взад.

01.03.2014 подал иск по ипотеке. Должен ли суд применить (по нашей заяве ессно)  норму  об окончании срока ИД или нет?

[Tavrija77]

Хорошо, а что на счет других родственников?

Нет их нарушенного права на приватизацию ранее?

Вы понимаете о чем я? 

Понимаю,  таких вариантов нет.  Я сейчас по любому подам иск на недействительность ипотеки.   Есть основание, хотя  и  не уверена , что суд  справедливо его примет. Но время  будет выиграно.  Паралельно еще буду "долбить" кредитный договор, чтобы стараться уйти  от  проведенного взыскания. Не пройдет  недействительность ипотеки, пойду по пути припинення. Ну и понятно буду держать  суд  по взысканию ипотеки  через остановку производства.   Буду бороться сколько позволяет закон, не хочу сдаваться банковскому беспределу. Они столько быков напороли  и пр и заключении договора и выполнении.  А я уже три года  очевидные вещи  не могу отстоять в продажных судах. Рубят с дебильными мотивировками на всех уровнях.   Видимо  попала под особую "раздачу" потому что банк государственный. 

[Obelix]

В том то и дело, что в аналитической статье. 

Щаз дам свою аналитическую зарисовку.

 

З огляду на той факт, що іпотека є разновидом майнової поруки, то всі вимоги ст. 559 ЦКУ можуть застосовуватися до іптечних договорів.

 

Це також підверджується тим фактом, що згідно ст. 19 ЗУ про Іпотеку, будь яке збільшення зобов'язання по основному договору, без попередньої згоди на таке ипотекодателя (майнового поручителя) та внесення нотаріально посвідчених змін у договор іпотеки, є незаконним.

Якщо ж таке збільшення було здійснено, то іпотека припиняється у відповідності до абз 6 ст.17 ЗУ про Іпотеку, а саме "- з інших підстав, передбачених цим Законом" та ч.1. ст 559 ЦКУ, як і всі види поруки.

 

Також слід зазначити, що вимоги ч.4 ст.559 ЦКУ що до поруки (майнової у тому числі) по договорам поруки (іпотеки), де основне зобов'язання не має визначеного строку дії, або він не встановлений відповідно до норм ЦКУ,  або визначений моментом пред'явлення вимоги, передбачають автоматичне припинення іпотеки, якщо кредитор не зверненться з позовом до іпотекодержателя протягом року з моменту укладення основного зобов'язання.

 

ЗЫ - теперь можете ссылаться на этот текст как на аналитическую статью

[AntiBank]

Щаз дам свою аналитическую зарисовку.

 

З огляду на той факт, що іпотека є разновидом майнової поруки, то всі вимоги ст. 559 ЦКУ можуть застосовуватися до іптечних договорів.

 

О нет, только не это... По живому режете. 

Я так хочу, чтобы этот анализ стал всеобщей практикой. Но пока , сами знаете что... 

[AntiBank]

Понимаю,  таких вариантов нет.  Я сейчас по любому подам иск на недействительность ипотеки.   Есть основание, хотя  и  не уверена , что суд  справедливо его примет. Но время  будет выиграно.  Паралельно еще буду "долбить" кредитный договор, чтобы стараться уйти  от  проведенного взыскания. Не пройдет  недействительность ипотеки, пойду по пути припинення. Ну и понятно буду держать  суд  по взысканию ипотеки  через остановку производства.   Буду бороться сколько позволяет закон, не хочу сдаваться банковскому беспределу. Они столько быков напороли  и пр и заключении договора и выполнении.  А я уже три года  очевидные вещи  не могу отстоять в продажных судах. Рубят с дебильными мотивировками на всех уровнях.   Видимо  попала под особую "раздачу" потому что банк государственный. 

Вы совершенно правильно делаете в части борьбы. Но лучше искать эффективные пути, а не только для затягивания времени. 

Недействительность ипотеки на каком основании хотите сделать? Или просто - время потянуть (экспертизы и т.д.) ? 

[Tavrija77]

Выдержка из иска: "  Я вважаю, що  підписаний між сторонами  Договір про іпотечний кредит від 13 жовтня 2008 року є недійсним з моменту його підписання, т.я. не містить  істотних умов щодо чітких  вимог за основним зобов'язанням яке  підлягало виконанню у грошовій формі, та не містить  критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Його зміст не відповідає вимогам ст.7, п.2 ст.18  ЗУ «Про іпотеку» та ст.2 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами» та порушує  права як  іпотекодавця - споживача фінансової послуги та право вільного володіння, розпорядження  власністю."

 

У меня в ипотеке четко  определено, що ипотекой  обесчепено обязательство  по погашению кредита ща счет ежеиемясчных платежей  по отдельно по  кредиту,  отдельно по процентам.   Размер не указан, идет отсылка на кредитный. А в кредитном  указан ануитетный  платеж в одной сумме и все. Графика нет. Сколько в этой сумме ануитета кредита , сколько процентов  неизвестно. Соответственно  невозможно определить ни текущую задолженность, ни просроченную  на  конкретный период.  И соответсвенно  невозможно определить  размер пени и т.д.   Вообщем  четких   условий нет, и неизвестно  за нарушения чего банк будет требовать ипотеку.

[Obelix]

О нет, только не это... По живому режете. 

 

Ну дык яж в теме

 

Я так хочу, чтобы этот анализ стал всеобщей практикой. Но пока , сами знаете что...

 

Знаю.

Но вот в аналитических обозрениях судебной практики, на известном специализированном ресурсе, имеет место быть такая точка зрения (см. выше).

По нашему мнению она основана на глубоком понимании сути закона, а также сущности института поручительства, которое берет свое понимание в Римском праве, и гласит что поручительство ( как и любые его виды) не может быть бесконечным.

 

[Tavrija77]

Щаз дам свою аналитическую зарисовку.

 

З огляду на той факт, що іпотека є разновидом майнової поруки, то всі вимоги ст. 559 ЦКУ можуть застосовуватися до іптечних договорів.

 

Це також підверджується тим фактом, що згідно ст. 19 ЗУ про Іпотеку, будь яке збільшення зобов'язання по основному договору, без попередньої згоди на таке ипотекодателя (майнового поручителя) та внесення нотаріально посвідчених змін у договор іпотеки, є незаконним.

Якщо ж таке збільшення було здійснено, то іпотека припиняється у відповідності до абз 6 ст.17 ЗУ про Іпотеку, а саме "- з інших підстав, передбачених цим Законом" та ч.1. ст 559 ЦКУ, як і всі види поруки.

 

Також слід зазначити, що вимоги ч.4 ст.559 ЦКУ що до поруки (майнової у тому числі) по договорам поруки (іпотеки), де основне зобов'язання не має визначеного строку дії, або він не встановлений відповідно до норм ЦКУ,  або визначений моментом пред'явлення вимоги, передбачають автоматичне припинення іпотеки, якщо кредитор не зверненться з позовом до іпотекодержателя протягом року з моменту укладення основного зобов'язання.

 

ЗЫ - теперь можете ссылаться на этот текст как на аналитическую статью

Очень интересное направление. Счас пороюсь в "аналитике"!

[Obelix]

Очень интересное направление. Счас пороюсь в "аналитике"!

Пока нехрен рыться в старье...нужно делать новое

Ибо старое (ну не так чтоб сильно старое, а 30.03.2012) голосит гласом вопиющего на П.Орлика, что 559-я к ипотеке никаким боком.

Но!

- во первых, суды должны судить по закону, а не по пленуму.

- во вторых, пленум не обозначен в 360-7 как обязательная фигня

- в третьих, на протяжении 2 лет пленумы 3 раза меняли свое мнение, является ли приватизированная в браке земля "спільным майном, або особистим" (була спільним, потім особистим, потім спільним, потім я задовбався дивитися цей пінг-понг)

- в четвертих, вини там всі мізки спалили водкою з кокаїном, траба комусь напрацьовувати нову аналітику.

 

 

Ну и еще, ты уже высидела половину денег.

Ибо раньше ты могла свою ипотеку выкупить за 50%...а вот с апреля с.г. - за 25%...

А это тоже деньги

[Tavrija77]

Пока нехрен рыться в старье...нужно делать новое

Ибо старое (ну не так чтоб сильно старое, а 30.03.2012) голосит гласом вопиющего на П.Орлика, что 559-я к ипотеке никаким боком.

Но!

- во первых, суды должны судить по закону, а не по пленуму.

- во вторых, пленум не обозначен в 360-7 как обязательная фигня

- в третьих, на протяжении 2 лет пленумы 3 раза меняли свое мнение, является ли приватизированная в браке земля "спільным майном, або особистим" (була спільним, потім особистим, потім спільним, потім я задовбався дивитися цей пінг-понг)

- в четвертих, вини там всі мізки спалили водкою з кокаїном, траба комусь напрацьовувати нову аналітику.

 

 

Ну и еще, ты уже высидела половину денег.

Ибо раньше ты могла свою ипотеку выкупить за 50%...а вот с апреля с.г. - за 25%...

А это тоже деньги

Согласна!

[Obelix]

Tavrija77, но если взять еще пораньше, то вот что нам дает знание всемирной истории.

Читаем внимательно. Этим документам более 2500 лет

 

Часть III.Шмитат ксафим (аннулирование долгов в 7-ой год)

1. Введение

Помимо перечисленных выше заповедей 7-го года существуют ещё три — одна повелевающая и две запрещающих — которые относятся к году шмиты. Повелевающая заповедь гласит, что еврей, давший ссуду другому еврею, по прошествии года шмиты обязан простить полностью весь долг одолжившему. Одна из запрещающих заповедей не позволяет давшему ссуду требовать возвращения долгов по прошествии года шмиты. Согласно второй запрещающей заповеди, нет разрешения не ссудить деньгами нуждающегося еврея только из-за того, что год шмиты «аннулирует долг» и одолживший не получит свои деньги обратно.

Шмитат ксафим в наше время является постановлением мудрецов. Заповедь о прощении долгов распространяется и на страны диаспоры, как уже было упомянуто выше.

Долги аннулируются в конце дня 29 элуля 7-го года. В течение всего года шмиты разрешено взимать долги.

7-й год «аннулирует» как те ссуды, которые были взяты до наступления года шмиты, так и те, которые были получены в сам 7-ой год.

Если дающий деньги в долг скажет, что год шмиты не «аннулирует» ссуду, всё равно по прошествии 7-го года долг прощён, т.к. закон гласит, что год шмиты аннулирует долги, а любое условие, противоречащее законам Торы, не имеет никакой силы. Однако, если дающий и берущий ссуду договариваются между собой о том, что деньги будут возвращены, то должнику разрешено возвращать, а ссудившему — получать, т.к. нет запрета добровольно принимать на себя любые имущественные обязательства, включая и те, которые закон не обязывает.

Если по прошествии года шмиты взявший (без дополнительных объяснений и обязательств) ссуду пытается вернуть долг, давший ссуду обязан сказать: «Долг прощён, и ты мне ничего не должен». Если и после этих слов взявший ссуду заявляет о своём желании выплатить данную сумму в качестве подарка, разрешено давшему ссуду взять деньги. Более того, мудрецы приветствуют желание тех, кто не хочет воспользоваться возможностью неуплаты долга и возвращает его, хотя и не обязан.

Заповедь о прощении долгов распространяется не только на денежные ссуды, но и на любые предметы, которые взявший взаймы использует, а затем возвращает вместо них другие — как это бывает с деньгами. Примером этому может служить одалживание продуктов питания, различных предметов, предназначенных для одноразового использования.

2. Ситуации, при которых не происходит аннулирования долгов

Если долг был взят на некоторое время и дата его выплаты приходится уже на 8-ой год, такой долг не аннулируется.

В случае, если ссуда была дана под залог, также не происходит аннулирования долга, т.к. предоставление вещи в залог означает, что деньги обменены на эту вещь, но если взявший ссуду захочет её выкупить, он может это сделать за полученную сумму.

Те, кто покупает в магазине товары в рассрочку, обязаны заплатить всё, что причитается, и данный долг по прошествии 7-го года не аннулируется.

Заработная плата, даже та, которая не выплачена в срок, не является ссудой, и работодатель обязан выплатить её также по прошествии 7-го года.

Запрет взимания долгов и повеление аннулировать ссуды обращены к частным лицам. Раввинский суд вправе взимать долги, и поэтому, если давший ссуду передал полномочия по взиманию долга раввинскому суду и предоставил ему долговые письма, суд вправе взыскать долг, даже если тем временем прошёл год шмиты.

 

( оно было так, пока ЃИЛЕЛЬ СТАРШИЙ http://www.judaicaru.org/steinsalz/mudrez_1.htm не придумал прузболь(прозболь), но и это нововведение дето 25-го года до н.э. имело много условностей и не так чтоб просто от балды отменяло закон 7-го года)

 

Прозболь

Хотя и существует, как упоминалось выше, запрет отказывать в даче ссуды нуждающимся из-за того, что 7-ой год может аннулировать долг и давший ссуду не получит своих денег, природа человека такова, что от «кровно заработанных» тяжело отказаться, даже если Владыка Мира, Кому принадлежит всё и от Которого зависят все доходы, заповедует это. Глава еврейского народа «старейшина» Гиллель, чтобы избежать такого положения, когда евреи перестанут одалживать нуждающимся, дабы не потерять нажитые трудом деньги, и при этом бедняк окажется без средств к пропитанию, а тот, кто не даст ссуду, нарушит закон, постановил прозболь.

«Прозболь» — сокращённый симбиоз трёх слов: «проз», «болей» и «ботей», которые обозначают постановление («проз») в пользу бедных («болей»), направленное на то, чтобы найти тех, кто дал бы им ссуду, но без того, чтобы ущемить богатых («ботей»), которые, дав деньги в долг, смогут получить их обратно.

Выше упоминалось, что тот, кто передаёт долговые письма раввинскому суду с тем, чтобы раввинский суд взимал его долги, не лишается права получить после 7-го года деньги, которые он ссудил. На основе этого закона было принято постановление о прозболе. «Новшество» прозболя в том , что написавший прозболь не обязан передавать раввинату долговые письма, что делает возможным получение денег и в том случае, когда ссуда была дана без того, чтобы её оформить письменно.

Текст прозболя пишется на арамейском языке и для удобства приводится здесь, чтобы желающие могли его скопировать и воспользоваться им.

במוטב תלתא, בי דינא כחדא חוינא, ובא לפנינו ___________ ואמר לנו: הן שנה זו היא שנת השביעית ויש לי חובות בשטר ובעל-פה על איזה אנשים, והריני מוסר לכם פרוזבול. ויהבית לכון במתנה בקנין ארבע אמות קרקע מארעא דאית לי, ועל גביהון ארשית יתכון למגבי כל חובות דאית לי על אנשי. ומעתה תיהוו לי דינא, ותגבוהו ותקבלוהו לי. ואם לא תגבו אתם, מעתה כיון שמסרתי לכם פרוזבול זה הרי אני גובה כל חוב שיש לי עד היום אצל כל אדם כל זמן שארצה. ואנחנו בית-דין שמענו דבריו, ויפינו כחו דלא תשמיט לה, ויגבה כל חובותיו על-ידי פרוזבול זה כתקנת הלל וחכמינו ז""ל. ובאנו על החתום ביום ________ לחודש ___________ שנת ________נאום נאום נאום

Перевод: В момент, когда мы — три представителя раввинского суда — заседали вместе, явился Ф. И. О. и сказал нам: «Вот этот год — год седьмой, и некоторые люди должны мне деньги — части из них я ссудил деньги, оформив это письменно, а части — в устной форме. Вот я передаю вам прозболь и даю вам подарок четыре локтя земли от участка, находящегося в моём владении, и с помощью этой земли я уполномачиваю вас взимать все долги, причитающиеся мне. С этого момента вы становитесь моими судьями по взиманию и получению для меня долгов. Если вы их не взыщете, то, поскольку я передал вам этот прозболь, я сам имею право взимать все долги, которые скопились до сегодняшнего дня, у всех, кто мне должен, в любое время, которое захочу».

 

И мы, представители раввинского суда, заслушали его и утвердили его право на то, что долги его не будут аннулированы и он их может взимать сам с помощью этого прозболя согласно постановлению Гиллеля и наших мудрецов, благословенна их память.

 

И заверяем это подписями нашими в день (дата) месяца (название еврейского месяца) года (год от сотворения мира).

 

Подпись 1-го члена суда Подпись 2-го члена суда Подпись 3-его члена суда

 

Еще... 7х7=49

Провозглашение юбилея Лев.25:9.

Лев.25:8. И насчитай себе семь субботних лет, семь раз по семи лет, чтоб было у тебя в семи субботних годах сорок девять лет; 

Лев.25:9. и воструби трубою в седьмой месяц, в десятый [день] месяца, в день очищения вострубите трубою по всей земле вашей; 

Лев.25:10. и освятите пятидесятый год и объявите свободу на земле всем жителям ее: да будет это у вас юбилей; и возвратитесь каждый во владение свое, и каждый возвратитесь в свое племя. 

Лев.25:11. Пятидесятый год да будет у вас юбилей: не сейте и не жните, что само вырастет на земле, и не снимайте ягод с необрезанных лоз ее, 

Лев.25:12. ибо это юбилей: священным да будет он для вас; с поля ешьте произведения ее. 

Лев.25:13. В юбилейный год возвратитесь каждый во владение свое. 

Лев.25:14. Если будешь продавать что ближнему твоему, или будешь покупать что у ближнего твоего, не обижайте друг друга; 

Лев.25:15. по расчислению лет после юбилея ты должен покупать у ближнего твоего, и по расчислению лет дохода он должен продавать тебе; 

Лев.25:16. если много остается лет, умножь цену; а если мало лет остается, уменьши цену, ибо известное число лет жатв он продает тебе. 

Лев.25:17. Не обижайте один другого; бойся Бога твоего, ибо Я Господь, Бог ваш. 

Лев.25:18. Исполняйте постановления Мои, и храните законы Мои и исполняйте их, и будете жить спокойно на земле; 

Лев.25:19. и будет земля давать плод свой, и будете есть досыта, и будете жить спокойно на ней.

Как после 7 недель от Пасхи следовал 50-й день – праздник Пятидесятницы, так после 7 субботних годов должен был праздноваться 50-й, юбилейный год, евр. schat-hajobel или просто jobel (также schnat-deror, Лев.25:10, см. Иез.46:17; Ис.61:1); LXX: ενιαυτός ἀφέσεως, год отпущения, слав.: «оставления». По Исифу Флавию (Иуд.Древн. 3:12, 3) ᾶωβήλ (греч. транскрипция евр. jobel) означает ἐλευὕερία. Арабск. перев.: dimissio, Vulg.: remissio. Но это не есть точная передача собственного значения имени jobel. Последнее скорее (согласно с мнением Розенмюллера, Бэра, Кейля, Рима, Штаде-Зигфрида и др.) может обозначать (по соотношению с Исх.19:13 и Нав.6:5–6) звуки труб (из бараньего рога сделанных), протяжные и разливающиеся во все стороны (гл. jabal – разливаться), звуки, какими по всей Палестине возвещалось народу наступление юбилейного года (название schnat-jobel, юбилейный год, посему вполне аналогично по смыслу с именем праздника 7-го новолуния, jom teruah, день трубного звука). Объявлялся юбилей а 10-й день месяца тисри оканчивающегося субботнего (49-го, Лев.25:8) года, т. е. в день очищения. Что юбилейный год был именно 50-м, а на 49-м, как полагали многие иудейские и христианские толкователи (из русских ученых – м. м. Филарет и Г. Властов), видно из прямого свидетельства текста Лев.25:10, 11, где юбилейный год прямо называется 50-м, и из Лев.25:8, где 49-й год или 7-й субботний отличается от года юбилейного; то возражение сторонников противоположного взгляда, что при принимаемом нами счислении «были бы 2 года сряду пустования земли» (Властов), устраняется уже упомянутым указанием законодателя (Лев.25:21) на особое благословение Божие на урожай года предсубботнего.

Постановления об юбилейном годе, изложенные в Лев.25:8–55 данной главы, с дополнением Лев.27:17–24 и Чис.36:4, сводятся в сущности к 3 привилегиям: 1) покой земли, как в год субботний (Лев.25:11–13); 2) возвращение недвижимых собственностей к их первоначальным владельцам (Лев.25:14–34), см. Лев.27:17–24; Чис.36:4); 3) возвращение свободы рабам-евреям (Лев.25:35–55). Как бы эпиграфом к этим законам, выражающим сущность их, служат слова Лев.25:10б: (да будет это у вас юбилей) «возвратитесь каждый во владение свое, и каждый возвратится в племя свое».

 

Таким образом, на 50-й год, по истечении 7 раз 7 лет, сносились все обременения и собственность возвращалась своему первоначальному владельцу...а рабы обретали свободу. О мудрости и огромном социальном значении данных законов можно говорить только после внимательного прочтения и переосмысления.

 

Наше законодательство,  и особенно его исполнение, находится на уровне средневе....неандер....животн....

О! Бактерий , которые плодятся до тех пор, пока не захватят всю возможную питательную среду, доведут ее до истощения и не вымрут всей популяцией.

Во всех остальных случаях социум устроен более разумно.

И древние законы иудейского царства на два порядка умнее нынешнего бардака...Не говоря уже об уровне интеллекта мудрецов Второго Храма и депутанов 5 созыва.

 

Это я так...

Для общего развития и понимания ситуации

[Bolt]

 

- во первых, суды должны судить по закону, а не по пленуму.

- во вторых, пленум не обозначен в 360-7 как обязательная фигня

 

Вот и мне мой знакомый старый судья так говорит, что пленумы вообще ничего не значат и он их вообще не берёт во внимание... И выносит решения только исключительно по закону, и самое поразительное, что апелляция его поддерживает тоже вопреки практике пленумной... Может из уважения... 

[Tavrija77]

Нужно наверное  "споживчей самообороне"   инициировать запрет на пленумы

[у.zaporozhskiy]

А если не выявлено денег, другого майна, ИЛ вернули и год прошел для повторной подачи? 

Что может предпринять Банк?

Попросить забрать ипотечное жилье? Но срок подачи ИЛ они пропустили сами. И если не сложно объясните что дальше (если в идеале срок Банку не востановят)

 

Мое мнение: если с момента подачи в суд первого иска до сегодняшнего дня прошло более 3 лет, то им должно быть отказано и в обращении взыскания на предмет ипотеки (если они подадут соответствующий иск).

Попросить забрать жилье они могут, только подав новый иск об обращении взыскания на предмет ипотеки.

[у.zaporozhskiy]

Ну вот.

Если в 264-й прописано: 

- Срок ИД прерывается подачей иска..

....но не написано, чем и с какого момента возобновляется его исчисление, то

- Считаем что ним же. Т.е. с момента подачи иска пошел новый срок ИД, в теч которого истец может заявить все свои претензии к ответчику.

...ибо другого события для начала/конца отсчета ст 264 не предусматривает.

 

Таким образом пишем и придерживаемся общей стратегии, ... подразумеваем, что и на судей действует аргумент " Тысячи адвокатов не могут ошибаться" :)

 

Прекрасное буквальное применение норм материального права.

Никаких излишеств, трудно представить, как могут испохабить применение данной нормы.

 

[у.zaporozhskiy]

Щаз дам свою аналитическую зарисовку.

 

З огляду на той факт, що іпотека є разновидом майнової поруки, то всі вимоги ст. 559 ЦКУ можуть застосовуватися до іптечних договорів.

 

Це також підверджується тим фактом, що згідно ст. 19 ЗУ про Іпотеку, будь яке збільшення зобов'язання по основному договору, без попередньої згоди на таке ипотекодателя (майнового поручителя) та внесення нотаріально посвідчених змін у договор іпотеки, є незаконним.

Якщо ж таке збільшення було здійснено, то іпотека припиняється у відповідності до абз 6 ст.17 ЗУ про Іпотеку, а саме "- з інших підстав, передбачених цим Законом" та ч.1. ст 559 ЦКУ, як і всі види поруки.

 

Також слід зазначити, що вимоги ч.4 ст.559 ЦКУ що до поруки (майнової у тому числі) по договорам поруки (іпотеки), де основне зобов'язання не має визначеного строку дії, або він не встановлений відповідно до норм ЦКУ,  або визначений моментом пред'явлення вимоги, передбачають автоматичне припинення іпотеки, якщо кредитор не зверненться з позовом до іпотекодержателя протягом року з моменту укладення основного зобов'язання.

 

ЗЫ - теперь можете ссылаться на этот текст как на аналитическую статью

Взял на вооружение и всем советую.

Использовал, использую и буду использовать.  

 

[Obelix]

Взял на вооружение и всем советую.

Использовал, использую и буду использовать.  

 

Ну дык

Общеизвестно, что я лучший в мире написатель буквами аналитических статей в доступной для дебилов судей форме

[Tavrija77]

Взял на вооружение и всем советую.

Использовал, использую и буду использовать.  

 

ЗУ  "Про ипотеку"  разделяет  ипотекодателей так:   іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно 

для забезпечення виконання власного зобов'язання або  зобов'язання іншої  особи  перед  іпотекодержателем.  Іпотекодавцем  може  бути боржник або майновий поручитель; 

майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; Но если поручителю устанавливают такой срок действия поручительства, почему для должника это не применить?

[AntiBank]

майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; Но если поручителю устанавливают такой срок действия поручительства, почему для должника это не применить?

Все потому что должник не поручитель, а поручитель не должник. Хотя они оба могут быть ипотекодателями. 

Это способ защиты именно поручителя (третьего лица, отличного от должника (заемщика)). 

[Tavrija77]

1.ПАТ «Універсал Банк» зазначає те, що строк позовної давності було перервано пред'явленням вимоги до одного з боржників: позову до ТОВ НВФ «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Така позиція позивача спростовується наступним: дійсно норма ч. 2 ст. 264 ЦК визначає підставою для переривання перебігу позовної давності пред'явлення позову до одного із кількох боржників. Однак дія норми в цій частині розповсюджується на випадки субсидіарної відповідальності осіб та на випадки, у яких виконання певного зобов'язання покладено одночасно на декількох осіб (стаття 619 ЦК України).

 

2.Як уже зазначалося вище, термін повернення заборгованості за договором кредиту № 06/07-14-Кл від 15.09.2006 року, сплив 15.02.2006 року, цей же термін зазначено в п.1.1. договору іпотеки, тому саме 15.02.2006 року слід розглядати як строк дії іпотечного договору. Таким чином, строк позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, сплив 15.02.2009 року. 

 

С учетом  этого решения:

1. Исковая давность  по ипотеке считается  по аналогии  с  исковой по кредитному и не зависит от  предъявления иска  банком (  от срока когда узнали о нарушении прав, и при погашении ежемесячными платежами   отдельно по каждому платежу, или от последнего платежа)  

2. Срок  полного возврата кредита - есть сроком действия кредитного договора и ипотеки. 

 

 

 

Справа № 212/8442/2012 Провадження № 22-ц/772/554/2013Головуючий в суді першої інстанції:Саблук С.А.Категорія: 27 Доповідач: Шемета Т. М. 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р.  м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Шемети Т. М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В. В.,

при секретарі: Сніжко О.А.

з участю: представника позивача Нижника В.П., відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи Киринюка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.12.2012 року,

по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа на боці відповідача яка не заявляє самостійних вимог ЗАТ НВФ «Елекомс», -

в с т а н о в и л а :

21 лютого 2012 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на наступне: 15.09.2006 року між ним та третьою особою без самостійних вимог на боці відповідача ЗАТ НВФ «Елекомс» було укладено кредитний договір № 06/07-14-Кл. Кредитний договір передбачав отримання позичальником в кредит 760 000 грн., дата видачі кредиту 15.09.2006 року, кінцева дата погашення кредиту 15.02.2009 року. Одночасно 15.09.2006 року між позивачем, ТОВ НВФ «Елекомс» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_3 як іпотекодавець - майновий поручитель передав в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором Кредиту цілу квартиру за АДРЕСА_1 до квартири також відносяться частина підвалу під сарай площею 1,8 кв.м.. Наявність заборгованості по кредитному договору підтверджена Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року, якою з ТОВ НВФ стягнуто на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по кредитному договору. Тому позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною незалежним суб'єктом оціночної діяльності для задоволення вимог ПАТ «Універсал Банк», що виникли на підставі Кредитного договору № 06/07-24-Кл від 15.09.2006 року в розмірі 805 670 грн. 48 коп. та просив стягнути з відповідача судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду в розмірі 3 219 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.12.2012 року в задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» відмовлено.

 

Не погодившись з вказаним рішенням, ПАТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить ухвалене по справі рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник ПАТ «Універсал Банк» Нижник В.П. подану апеляційну скаргу підтримав повністю. ОСОБА_3, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, представник ЗАТ НВФ «Елекомс» Киринюк І.С. вважає подану апеляційну скаргу безпідставною.

Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, прийшла до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Ухвалене по справі рішення не відповідає цим вимогам.

Так, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач, не зважаючи на існування ще й договору застави майна ЗАТ НВФ «Елекомс», не звернув стягнення на це майно, а одразу звернувся з позовом про стягнення звернення на предмет іпотеки. Суд прийшов до висновку, що між позивачем та відповідачем укладено змішаний договір, так як іпотека - це майнова порука, тому застосував до даних правовідносин одночасно положення статті 559 ЦК України, статей 261, 257, 266 ЦК України та прийшов до висновку про припинення договору іпотеки з підстав пропуску строку звернення до суду. Пославшись на статтю 35 Закону України «Про іпотеку», дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню як необґрунтований.

Відповідно до частини 3 статті 3030 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Мотивувальна частина рішення суду повинна містити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК). Мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення не відповідає цим вимогам.

-2-

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Всупереч цьому, суд першої інстанції виклав висновки про відмову в задоволенні позову і з мотивів недоведеності, і в зв'язку з пропуском позовної давності.

Судом першої інстанції невірно встановлено характер правовідносин, що виникли між сторонами та невірно застосовано норми матеріального права, не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а тому це підлягає з'ясуванню судом апеляційної інстанції.

Апеляційним судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

15 вересня 2006 року ВАТ «Банк Універсальний» та ЗАТ НВФ «Елекомс» уклали кредитний договір № 06/07-14-Кл, згідно якого ЗАТ НВФ «Елекомс» отримав у кредит 760 000 гривень з кінцевим терміном погашення кредиту 15лютого 2009 року (а.с.7-13). Одночасно з укладенням кредитного договору, ВАТ «Банк Універсальний», ЗАТ НВФ «Елекомс» та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки, яким було забезпечено вимоги ВАТ «Банк Універсальний», що випливали з кредитного договору № 06/07-14-Кл від 15.09.2006 року, шляхом передачі ОСОБА_3 в іпотеку квартири АДРЕСА_1, до квартири також відноситься частина підвалу під сарай площею 1,8 кв.м., інвентаризаційна вартість іпотечного майна склала 49 065 грн. (а.с.14-17).

27.08.2007 року ВАТ «Банк Універсальний» було перейменовано у відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк», а в подальшому назву ВАТ «Універсал Банк» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» який є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Банк Універсальний».

Таким чином, між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 виникли правовідносини, що випливають із договору іпотеки. Причому слід зазначити, що в даному випадку боржник та іпотекодавець є відмінними особами.

Відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки. Таким чином, застосування судом першої інстанції до виниклих правовідносин положень частини 4 статті 559 ЦК України є невірним, а висновок про те, що іпотека як майнова порука є змішаним договором не ґрунтується на нормах закону та є власною думкою головуючого по справі.

ПАТ «Універсал Банк» в 2011 році звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича фірма «Елекомс»» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 06/07-14-Кл від 15.09.2006 року. Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.10.2011 року (а.с.116-120), частково зміненим Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року (а.с.18-22) позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» було задоволено та стягнуто з ЗАТ НВФ «Елекомс» на користь ПАТ «Універсал Банк» 558 070 грн. 68 коп. простроченої заборгованості по кредиту, 247 599 грн. 80 коп. заборгованості по відсотках, 8 056 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору та 149 грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В судовому засіданні апеляційного суду було надано докази існування заборгованості по кредитному договору на момент звернення до суду: розрахунок заборгованості станом на 21.02.2012 року, копія постанова про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до ОСОБА_3 вже існувало рішення про стягнення заборгованості по кредитному договору з боржника ТОВ «НВФ Елекомс».

Частиною другою ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, в тому числі одночасне чи окреме заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм права, звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання. Чинним законодавством України не встановлено будь-яких обмежень права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, наданого майновими поручителями, у разі наявності невиконаних рішень суду про стягнення боргу з позичальника та доказів неможливості здійснення стягнення. Тому суд першої інстанції, вказуючи на те, що позивачем було укладено з третьою особою на боці відповідача договір застави (докази про це в матеріалах справи відсутні), що відбувається виконання рішення господарського суду і в зв'язку з цим накладено арешт на майно третьої особи, а тому цього достатньо для погашення заборгованості, а банк хоче продати лише квартиру ОСОБА_3, - допустив припущення, домисли, така позиція суду не ґрунтується на нормах права та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що зобов'язання боржника ТОВ НВФ «Елекомс» перед ПАТ «Універсал Банк» не виконано, позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованим.

Однак пропуск позовної давності для звернення до суду є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У відповідності до норми ч. 3 ст. 267 ЦК, суд зобов'язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, причому така заява має бути подана до винесення судового рішення. Норма ч. 4 ст. 267 ЦК покладає на сторону у справі обов'язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився), календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові. Закон не містить вимог щодо певної обов'язкової форми такої заяви.

Відповідач ОСОБА_3 заявив про застосування позовної давності до виниклих правовідносин, виклавши свої доводи в запереченнях проти позову та просив відмовити з цих підстав у позові. Тому посилання апелянта на те, що заяви про застосування наслідків спливу позовної давності ОСОБА_3 не заявляв є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Перевіривши під ставність заяви ОСОБА_3 про сплив позовної давності, судова колегія приходить до наступних висновків:

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.

Водночас за змістом частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем  (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).

У зв'язку з цим, в статті 1 Закону України "Про іпотеку" також визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

ПАТ «Універсал Банк» зазначає те, що строк позовної давності було перервано пред'явленням вимоги до одного з боржників: позову до ТОВ НВФ «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Така позиція позивача спростовується наступним: дійсно норма ч. 2 ст. 264 ЦК визначає підставою для переривання перебігу позовної давності пред'явлення позову до одного із кількох боржників. Однак дія норми в цій частині розповсюджується на випадки субсидіарної відповідальності осіб та на випадки, у яких виконання певного зобов'язання покладено одночасно на декількох осіб (стаття 619 ЦК України). Солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами цивільного кодексу не передбачена. А лише солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі (частина 2 статті 543 ЦК України). З цих підстав до даних правовідносин не можна застосовувати до виниклих правовідносин положення статті 264 ЦК України, оскільки позивач, пред'явивши позов до господарського суду з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором до ТОВ НВФ «Елекомс», не перервав, як він вважає перебіг позовної давності і щодо вимог до ОСОБА_3, так як останній не несе субсидіарної відповідальності та не був будь-яким чином залучений до справи чи повідомлений про судове слухання в господарському суді.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 стверджував, а представник позивача ПАТ «Універсал Банк» підтвердив, що будь-яких повідомлень щодо існування заборгованості по кредитному договору іпотекодавцеві ОСОБА_3 з боку ПАТ «Універсал Банк» за період з 15.02.2009 року по день звернення до суду не надсилалося, про існування заборгованості по кредитному договору, по якому відповідач є майновим поручителем, ОСОБА_3 дізнався в суді першої інстанції.

Частина 5 статті 3 закону України «Про іпотеку»: Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Така ж норма закріплена в частині першій статті 17 закону України «Про іпотеку», згідно якої іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Як вже було зазначено вище, основне зобов'язання між ПАТ «Універсал Банк» та ЗАТ НВФ «Елекомс» не закінчене. Що стосується строку дії іпотечного договору, слід зазначити наступне:

Позивач посилається на те, що п.6.3 договору іпотеки передбачено, що «цей Договір діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором», а тому строк позовної давності до вимог до іпотекодавцю ним не пропущено. Однак з приводу цього слід зауважити наступне: Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Разом із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України). При цьому сама по собі умова договору іпотеки про дію іпотеки до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором не може розглядатися як встановлення строку дії іпотеки, так як це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Як уже зазначалося вище, термін повернення заборгованості за договором кредиту № 06/07-14-Кл від 15.09.2006 року, сплив 15.02.2006 року, цей же термін зазначено в п.1.1. договору іпотеки, тому саме 15.02.2006 року слід розглядати як строк дії іпотечного договору. Таким чином, строк позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, сплив 15.02.2009 року. Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 21.02.2012 року. Оскільки будь-яких дій, які б свідчили про переривання позовної давності до даної вимоги позивачем вчинено не було, підстав для поновлення пропущеного строку позивач не навів, зважаючи на заяву відповідача ОСОБА_3 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в задоволенні позову слід відмовити з цих підстав.

Таким чином, виходячи з наведеного, подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню як таке, що постановлене без повного з'ясування обставини, що мають значення для справи, з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.12.2012 року скасувати та ухвалити нове:

Відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа на боці відповідача яка не заявляє самостійних вимог закрите акціонерне товариство науково-виробнича фірма «Елекомс».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: Т. М. Шемета

Судді: В. В. Сопрун

 М.В.Матківська 

[AntiBank]

1.ПАТ «Універсал Банк» зазначає те, що строк позовної давності було перервано пред'явленням вимоги до одного з боржників: позову до ТОВ НВФ «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Така позиція позивача спростовується наступним: дійсно норма ч. 2 ст. 264 ЦК визначає підставою для переривання перебігу позовної давності пред'явлення позову до одного із кількох боржників. Однак дія норми в цій частині розповсюджується на випадки субсидіарної відповідальності осіб та на випадки, у яких виконання певного зобов'язання покладено одночасно на декількох осіб (стаття 619 ЦК України).

 

2.Як уже зазначалося вище, термін повернення заборгованості за договором кредиту № 06/07-14-Кл від 15.09.2006 року, сплив 15.02.2006 року, цей же термін зазначено в п.1.1. договору іпотеки, тому саме 15.02.2006 року слід розглядати як строк дії іпотечного договору. Таким чином, строк позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, сплив 15.02.2009 року. 

 

С учетом  этого решения:

1. Исковая давность  по ипотеке считается  по аналогии  с  исковой по кредитному и не зависит от  предъявления иска  банком (  от срока когда узнали о нарушении прав, и при погашении ежемесячными платежами   отдельно по каждому платежу, или от последнего платежа)  

2. Срок  полного возврата кредита - есть сроком действия кредитного договора и ипотеки. 

 

 

 

Исковая давность к статье 559 ЦКУ не имеет никакого отношения. Это разные способы защиты. Хотя в статье 559 ЦКУ также рассматривается некая давность. 

Ваш вывод верный, но ведь есть положение, позволяющее прерывать исковую давность.

[у.zaporozhskiy]

Данное решение обсуждалось здесь:http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5932&hl=%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%81

И оно не такое однозначное, как кажется на первый взгляд.