Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности договора ипотеки с Укрсоцбанком

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

2 липня 2014 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

Гуменюка В.І., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л., -

Лященко Н.П.,

 

за участі представника публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ОСОБА_1,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти Херсона», публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору недійсним, визнання майнових прав та зобов’язання вчинити певні дії за заявою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про перегляд ухвали судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2013 року, 

 

в с т а н о в и л а:

 

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Суворовського районного суду м. Херсона з вищезазначеним позовом.

 

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що 28 квітня 2006 року між ним і товариством з обмеженою відповідальністю «Квіти Херсона» (далі – ТОВ «Квіти Херсона») було укладено договір про спільну діяльність, за яким сторонами досягнута домовленість про співробітництво з метою будівництва магазину з офісними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1.

 

За змістом пункту 7.1 зазначеного договору після введення в експлуатацію магазину та за умови виконання ним у повному обсязі умов договору сторони реєструють право власності на новий об’єкт нерухомості у співвідношенні 50% на 50%. 

 

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2012 року встановлено факт виконання зобов’язань за договором про спільну діяльність.

 

6 липня 2007 року між ТОВ «Квіти Херсона» та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі – АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк»), укладено іпотечний договір НОМЕР_1, за умовами якого ТОВ «Квіти Херсона» з метою забезпечення виконання своїх зобов’язань за кредитним договором передало в іпотеку іпотекодержателю об’єкт незавершеного будівництва (готовність 80 %), а саме магазин площею S_1, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

 

Посилаючись на те, що укладений відповідачами договір іпотеки порушує його права, ОСОБА_2, доповнивши свої позовні вимоги, просив визнати зазначений договір недійсним, скасувати його державну реєстрацію, виключити запис про обтяження нерухомого майна з Державного реєстру іпотек за договором НОМЕР_1 та визнати за ним майнові права на спірну нерухомість.

 

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 6 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення. 

 

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 13 листопада 2013 року рішення суду попередньої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним договір іпотеки НОМЕР_1, укладений 6 липня 2007 року між ТОВ «Квіти Херсона» та АКБСР «Укрсоцбанк»; скасовано державну реєстрацію договору іпотеки та виключено з Державного реєстру іпотек запис про обтяження нерухомого майна – об’єкта незавершеного будівництва, а саме магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_2 майнові права на об’єкт незавершеного будівництва. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2013 року відмовлено ПАТ «Укрсоцбанк» у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). 

 

У березні 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» подало до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2013 року з посиланням на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2014 року допущено до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Квіти Херсона», ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання договору недійсним, визнання майнових прав та зобов’язання вчинити певні дії для перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2013 року.

 

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України ПАТ «Укрсоцбанк» порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та ухвали касаційного суду й залишення без змін рішення районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 182, 317, 319, абзацу другого частини другої статті 331, частини першої статті 578 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), частини другої статті 5 та статті 28 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі – Закон № 898-IV), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права ПАТ «Укрсоцбанк» посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2011 року (справа № 6–2079св11) та від 11 квітня 2012 року (справа № 6–1460св12), а також ухвали цього самого суду від 13 липня 2011 року (справа № 6–21642ск11), від 15 травня 2013 року (справа № 6–251св13), від 23 жовтня 2013 року (справа № 6–22709св13), від 6 листопада 2013 року (справа № 6–25486ск13), від 11 грудня 2013 року (справа № 6–18576св13), від 24 січня 2014 року та від 16 квітня 2014 року (справи № 6–4478св14, № 6–53314св13).

 

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Укрсоцбанк» – ОСОБА_1, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню.

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Відповідно до змісту статті 360–5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

 

Судами встановлено, що 28 квітня 2006 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Квіти Херсона» був укладений договір про спільну діяльність.

 

Відповідно до пункту 1.2 договору сторони домовились про співробітництво з метою будівництва на земельній ділянці, що орендується ТОВ «Квіти Херсона», магазину з офісними приміщеннями та введення його в експлуатацію.

 

Після введення в експлуатацію зазначеного нерухомого майна та за умови виконання позивачем взятих на себе за договором від 28 квітня 2006 року зобов’язань у повному обсязі сторони реєструють право власності на об’єкт нерухомості у співвідношенні 50% на 50% (пункт 7.1 договору про співпрацю).

 

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2012 року встановлено факт виконання ОСОБА_2 умов договору від 28 квітня 2006 року.

 

6 липня 2007 року між ТОВ «Квіти Херсона» та АКБСР «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір НОМЕР_1, за умовами якого ТОВ «Квіти Херсона» з метою забезпечення виконання своїх зобов’язань за кредитним договором передало в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, що будується, а саме магазин площею S_1, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

 

Суд першої інстанції, залишаючи позовні вимоги ОСОБА_2 без задоволення, виходив із того, що договір іпотеки було укладено з дотриманням усіх передбачених чинним законодавством вимог, а також із того, що на момент його укладення майнові права на предмет іпотеки були зареєстровані за ТОВ «Квіти Херсона».

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, яким визнано недійсним договір іпотеки НОМЕР_1, скасовано державну реєстрацію зазначеного договору, виключено запис про обтяження нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, та визнано за ОСОБА_2 майнові права на об’єкт незавершеного будівництва – магазин з офісними приміщеннями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, апеляційний суд, з висновками якого погодився й касаційний суд, дійшов висновку про те, що ТОВ «Квіти Херсона» уклало спірний договір і передало в іпотеку нерухоме майно, будівництво якого було предметом договору про спільну діяльність від 28 квітня 2006 року, у порушення вимог статті 5 Закону № 898-IV, оскільки на момент підписання договору іпотеки майнові права на частину магазину з офісними приміщеннями відповідно до положень статті 190 ЦК України набув позивач. 

 

Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду аналогічних справ і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків.

 

У доданому до заяви рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2012 року (справа № 6–1460св12) касаційний суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що перехід права власності на квартиру до кредитора від позичальника у разі невиконання останнім зобов’язання щодо повернення ним коштів у визначений сторонами термін, за наявності такої домовленості, може бути реалізоване лише за умови набуття позичальником права власності на майно відповідно до вимог чинного законодавства, тобто після проведення державної реєстрації прав на нього. Це рішення не свідчить про подібність правовідносин зі справою, що переглядається. 

 

Звернення стягнення на предмет іпотеки, право власності на який перейшло від іпотекодавця до іншої особи, касаційним судом визнано правомірним (справа № 6–4478св14). Прийняте у справі судове рішення свідчить про те, що ним вирішено інший, неподібний справі, рішення про перегляд якого подано ПАТ «Укрсоцбанк» заяву, спір, а тому воно не може бути підставою для перегляду. 

 

Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року (справа № 6–25486ск13) та 16 квітня 2014 року (справа № 6–53314св13) прийняті у справах, предметом спору в яких було визнання недійсними договорів іпотеки нерухомого майна, а не майнових прав на таке майно, що має місце у справі, рішення в якій переглядається.

 

Не свідчать про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права й додані ПАТ «Укрсоцбанк» до заяви рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2011 року, а також ухвали цього самого суду від 13 липня 2011 року та від 11 грудня 2013 року, оскільки ними вирішено питання у справах, предметом спору в яких було визнання кредитного договору та договорів іпотеки недійсними у зв’язку з укладенням особами спірних правочинів у період проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу. 

 

Надана заявником ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2013 року прийнята судом у справі, правовідносини в якій також склалися у сфері сімейного права.

 

На невідповідність рішень судів попередніх інстанцій вимогам статей 212 – 213 ЦПК України посилався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, скасовуючи рішення апеляційного суду та передаючи справу № 6–251св13 на новий апеляційний розгляд. Так, розглядаючи справу про звернення банком стягнення на предмет іпотеки, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що предметом іпотеки були майнові права на нерухоме майно, та не з’ясували, чи були виконані іпотекодавцем усі умови договору інвестування, у тому числі й грошові зобов’язання.

 

Зазначене свідчить про те, що ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року, прийнята у справі № 6–251св13, не може бути підставою для задоволення заяви ПАТ «Укрсоцбанк», тому що така підстава для перегляду судових рішень Верховним Судом України, як неоднакове застосування касаційним судом норм процесуального права, чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачена.

 

Не є підтвердженням неоднакового застосування норм матеріального права й ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2014 року про відкриття провадження у справі.

 

За таких обставин, які свідчать про те, що наведені заявником судові рішення не є прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

 

Відповідно до статті 360 – 5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

 

Керуючись статтями 355, 360 – 3, 360 – 5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

 

п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про перегляд ухвали судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2013 року відмовити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Л.І. Григор’єва 

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/2087548A55D6FB75C2257D0B001EAE5B