Считаете Вы решение законным и справедливым?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

15 квітня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Григор’євої Л.І., Гуля В.С.,

Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

Колесника П.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

Потильчака О.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

Сімоненко В.М., Шицького І.Б., Яреми А.Г.,

 

за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий Екватор” – ОСОБА_1.,

товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Украгропром” – ОСОБА_2.,

 

– розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Украгропром” (далі – ТОВ “Торговий дім “Украгропром”) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 грудня 2014 року у справі № 910/14545/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий Екватор” (далі – ТОВ “Золотий Екватор”) до ТОВ “Торговий дім “Украгропром”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова Аграрна Компанія” (далі – ТОВ “Торгова Аграрна Компанія”), про стягнення суми,

 

в с т а н о в и л и:

 

У липні 2013 року ТОВ “Золотий Екватор” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ “Торговий дім “Украгропром” про стягнення 16 142 083,12 грн.

 

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ “Торговий дім “Украгропром” як поручитель не виконало належним чином узяті на себе зобов’язання за договором поруки, за умовами якого поручитель зобов’язався субсидіарно відповідати перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі зобов’язань згідно з Генеральним договором поставки нафтопродуктів, укладеним між боржником і кредитором.

 

Справа судами розглядалася неодноразово. 

 

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 серпня 2013 року у справі № 910/14545/13 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ “Торговий дім “Украгропром” на користь ТОВ “Золотий Екватор” 13 191 160,61 грн основного боргу, 1 429 693,15 грн пені, 565 982,43 грн штрафу, 955 246,93 грн процентів. Своє рішення суд аргументував тим, що позивач надіслав вимогу до відповідача 5 жовтня 2012 року, а саме до закінчення шести місяців (11 квітня 2012 року) від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

 

За результатами останнього перегляду постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 липня 2014 року у справі № 910/14545/13 рішення господарського суду міста Києва від 28 серпня 2013 року у зазначеній справі залишено без змін.

 

Постановою Вищого господарського суду України від 15 грудня 2014 року касаційну скаргу ТОВ “Торговий дім “Украгропром” залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 липня 2014 року – без змін.

 

Не погоджуючись із постановою Вищого господарського суду України від 15 грудня 2014 року, ТОВ “Торговий дім “Украгропром” звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

 

Ухвалою від 2 березня 2015 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 910/14545/13 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 грудня 2014 року.

 

В обґрунтування неоднакового застосування норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 5 листопада 2014 року у справі № 927/732/14, від 10 грудня 2014 року у справі № 910/11589/13, ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2014 року у справі № 6-45284св13, від 3 грудня 2014 року у справі № 6-32753св14 та рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року у справі № 6-41579св13, від 17 грудня 2014 року у справі № 6-30464св14, від 24 грудня 2014 року у справі № 6-30415св14, в яких, на думку заявника, судами касаційної інстанції неоднаково застосовано положення частини четвертої статті 559 ЦК України, за змістом якої вимога до поручителя про виконання ним зобов’язань за договором повинна бути пред’явлена у судовому порядку упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням. 

 

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2014 року у справі № 6-32753св14, на яку заявник посилається як на доказ неоднакового застосування норм матеріального права, не може бути прикладом судового рішення, в якому норми матеріального права застосовано по-іншому, оскільки предметом спору у цій справі є визнання договору поруки припиненим, що не є подібним до предмета правового регулювання у справі, яка переглядається.

 

Відповідно до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII “Про забезпечення права на справедливий суд” заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

 

За змістом статті 11125 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 ГПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

 

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 6 березня 2012 року між ТОВ “Торгова Аграрна Компанія” і ТОВ “Золотий Екватор” було укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів № 103 (далі – договір поставки), за умовами якого продавець зобов’язався поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені у додатках до договору, а покупець зобов’язався прийняти товар від продавця та сплатити його загальну вартість на умовах цього договору.

 

У забезпечення виконання зобов’язань за договором поставки 4 квітня 2012 року між ТОВ “Золотий Екватор” як кредитором, ТОВ “Торгова Аграрна Компанія” як боржником і ТОВ “Торговий дім “Украгропром” як поручителем було укладено договір поруки № 158 (далі – договір поруки), за умовами якого поручитель зобов’язався субсидіарно відповідати перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі зобов’язань згідно з договором поставки.

 

Також судами встановлено, що ТОВ “Золотий Екватор” у березні–травні 2012 року здійснило поставку нафтопродуктів ТОВ “Торгова Аграрна Компанія”. Зобов’язання щодо оплати за поставлений товар ТОВ “Торгова Аграрна Компанія” виконало частково, у зв’язку з чим ТОВ “Золотий Екватор” звернулося з позовом до боржника. 

 

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19 березня 2013 року у справі № 918/17/13, залишеним без змін судами апеляційної і касаційної інстанцій, із ТОВ “Торгова Аграрна Компанія” на користь ТОВ “Золотий Екватор” було стягнуто 13 190 160,61 грн заборгованості, 1 429 963,15 грн пені, 565 982,43 грн штрафу та 955 246,93 грн – 10 % річних. У частині стягнення з ТОВ “Торгова Аграрна Компанія” на користь ТОВ “Золотий Екватор” 58 400,00 грн заборгованості провадження у справі було припинено.

 

Оскільки у ТОВ “Торгова Аграрна Компанія” залишилася заборгованість перед ТОВ “Золотий Екватор”, позивач звернувся до поручителя за договором поруки листом із вимогою про сплату заборгованості двічі: 5 жовтня 2012 року (вих. № 05/10), 17 червня 2013 року (вих. № 1672), проте ці вимоги позивача було залишено без задоволення, про що свідчать листи ТОВ “Торговий дім “Украгропром” від 15 жовтня 2012 року (вих. № 321), від 3 липня 2013 року (вих. № 225).

 

Отже, станом на день подання позовної заяви до ТОВ “Торговий дім “Украгропром” заборгованість ТОВ “Торгова Аграрна Компанія” перед ТОВ “Золотий Екватор” становила 16 142 083,12 грн.

 

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. 

 

Згідно з пунктом 2.2 договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за договором поставки кредитор має право пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов’язковими для виконання поручителем на 7-й робочий день з дати отримання поручителем такої вимоги від кредитора.

 

Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

 

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини 4 статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини 4 статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позов до поручителя (третє речення частини 4 статті 559 ЦК України).

 

Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

 

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України).

 

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 251 та частина 2 статті 252 ЦК України).

 

У справі, яка переглядається, строк дії договору поруки не встановлено, а умови договору про його дію до повного припинення зобов’язань боржника за договором поставки не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статей 251, 252 ЦК України.

 

Умовами генерального договору поставки нафтопродуктів (а.с. 16-19, т. 1) строк основного зобов’язання встановлено не було, оскільки постачання товару покупцеві передбачалося почастковими товарними партіями автомобільним транспортом, дата поставки товару визначалася датою підписання акта приймання-передачі товару за відповідною формою, а зобов’язання покупця з оплати товару вважалися виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему поставлену партію товару на розрахунковий рахунок продавця.

 

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України не взяв до уваги, що договір поруки було підписано 4 квітня 2012 року, а позовна заява ТОВ “Золотий Екватор” надійшла до господарського суду 29 липня 2013 року, тобто поза межами річного строку, встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України.

 

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України є незаконною і на підставі частини 2 статті 11125 ГПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Керуючись статтями 11123–11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України та Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л и:

 

Заяву ТОВ “Торговий дім “Украгропром” задовольнити.

 

Постанову Вищого господарського суду України від 15 грудня 2014 року у справі № 910/14545/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий В.П. Барбара

Судді:

І.С. Берднік

Н.П. Лященко

Л.І. Григор’єва Л.І. Охрімчук

В.С. Гуль О.І. Потильчак

В.І. Гуменюк Я.М. Романюк

А.А. Ємець Ю.Л. Сенін

Т.Є. Жайворонок В.М. Сімоненко

П.І. Колесник І.Б. Шицький

А.Г. Ярема

 


Link to comment
Share on other sites

У справі, яка переглядається, строк дії договору поруки не встановлено, а умови договору про його дію до повного припинення зобов’язань боржника за договором поставки не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статей 251, 252 ЦК України.

 

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України не взяв до уваги, що договір поруки було підписано 4 квітня 2012 року, а позовна заява ТОВ “Золотий Екватор” надійшла до господарського суду 29 липня 2013 року, тобто поза межами річного строку, встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України.

 

Это реально круто.

Но все таки как быть с термином в кредитных договорах?

Будут ли суд считать, что в кредитном договоре в таком случае отсутствует его срок?

Link to comment
Share on other sites

  • 1 year later...
В 02.05.2015 в 16:24, y.voronizhskiy сказал:

У справі, яка переглядається, строк дії договору поруки не встановлено, а умови договору про його дію до повного припинення зобов’язань боржника за договором поставки не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статей 251, 252 ЦК України.

 

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України не взяв до уваги, що договір поруки було підписано 4 квітня 2012 року, а позовна заява ТОВ “Золотий Екватор” надійшла до господарського суду 29 липня 2013 року, тобто поза межами річного строку, встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України.

 

Это реально круто.

Но все таки как быть с термином в кредитных договорах?

Будут ли суд считать, что в кредитном договоре в таком случае отсутствует его срок?

Интересные вопрос так и остались без ответа с 2015 года.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...