Постановление ВСУ по пересмотру о правилах разграничения юрисдикций по делам о жалобах на действия государственного исполнителя

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

13 січня 2016 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Романюка Я.М.,

Суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,

Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов’язання його вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження за заявою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У листопаді 2014 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі – ДП «Придніпровська залізниця») звернулось до суду зі скаргою, у якій просило визнати протиправними дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпровського управління юстиції щодо винесення постанови від 6 листопада 2014 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 675 грн. 64 коп., скасувати зазначену постанову, визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця щодо не вчинення належних дій по закінченню виконавчого провадження НОМЕР_1 та зобов’язати старшого державного виконавця вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1. 

 

В обґрунтування скарги підприємство посилалося на те, що 7 травня 2014 року старшим державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпровського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа НОМЕР_2, виданого Марганецьким міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди від 24 квітня 2014 року та надано строк в добровільному порядку виконати постанову до 13 травня 2014 року. ДП «Придніпровська залізниця» 13 травня 2014 року на виконання виконавчого листа платіжним дорученням перерахувало на користь ОСОБА_1 82 243 грн. 60 коп. та на користь держави, у вигляді обов’язкового платежу у відповідності до статті 168 ПК України, 16 756 грн. 40 коп. 

 

Також підприємство зазначало, що 6 лютого 2014 року старший державний виконавець Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 виніс постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 675 грн. 64 коп., яка не відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір» та є неправомірною, оскільки виконавче провадження повинно бути закінчено у зв’язку з фактичним виконанням виконавчого листа. 

 

Ухвалою Марганецького міського суду від 20 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 вересня 2015 року, провадження у справі закрито.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року ДП «Придніпровська залізниця» відмовлено у відкритті касаційного провадження. 

 

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ДП «Придніпровська залізниця» просить скасувати постановлені у справі судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та направити справу для розгляду по суті до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а саме статей 383, 386 ЦПК України.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ДП «Придніпровська залізниця» ОСОБА_3 на підтримання заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

 

Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення і передає справу на новий розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, при оскарженні судового рішення, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, якщо установить, що воно є незаконним. 

 

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що спір виник щодо дій державного виконавця відносно стягнення виконавчого збору, який підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

 

Проте у наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2015 року суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які розглянули скаргу ДП «Придніпровська залізниця» в порядку цивільного судочинства та винесли рішення по суті спору, відмовивши у задоволенні скарги про визнання протиправними дій державного виконавця, скасування постанови про стягнення виконавчого збору та визнання неправомірною його бездіяльності щодо не вчинення належних дій по закінченню виконавчого провадження.

 

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статей 383, 386 ЦПК України.

 

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначених вище норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого. 

 

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

 

За приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

 

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України).

 

Отже, у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України, прийнятого 18 березня 2004 року, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

 

У разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України 1963 року, а також у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця особами, які не є учасниками виконавчого провадження така скарга підлягає розгляду відповідно до ст. 181 КАС України.

 

Оскільки у справі, яка переглядається, ДП «Придніпровська залізниця» звернулось до суду зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо не вчинення належних дій по закінченню виконавчого провадження та зобов’язання його вчинити такі дії, а виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа, виданого Марганецьким міським судом 24 квітня 2014 року про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 суми на відшкодування моральної шкоди, то така справа має розглядатися судом за правилами цивільного судочинства.

 

Ураховуючи вищезазначене, постановлені у справі судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.

 

Керуючись пунктом 2 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 вересня 2015 року та ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 липня 2015 року скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий

Я.М. Романюк

Судді

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко 

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

 

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК 

 

Верховного Суду України 

щодо правил розмежування юрисдикцій 

у справах за скаргами на дії державного виконавця 

 

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13 січня 2016 року розглянув справу № 6 – 2850 цс 15, предметом якої була скарга на дії державного виконавця. 

 

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України, прийнятого 18 березня 2004 року, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

 

У разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України 1963 року, а також у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця особами, які не є учасниками виконавчого провадження така скарга підлягає розгляду відповідно до ст. 181 КАС України.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/6CF29D81325255F3C2257F3E0027D957