Припинення поруки

[chechel]

Решение о солидарном стягненни с должнока и поручителя было в 2011 году. Можно поручителю сейчас признавать поруку припиненою? 

[АлПет]

Решение о солидарном стягненни с должнока и поручителя было в 2011 году. Можно поручителю сейчас признавать поруку припиненою? 

Можно. Чем будете обосновывать? Как кредитор взыскивал с 2011? Есть ли зарегистрированное имущество на поручителе? Может кредитор еще раз подал иск на %% с 2011?

[Bolt]

Решение о солидарном стягненни с должнока и поручителя было в 2011 году. Можно поручителю сейчас признавать поруку припиненою? 

 

Да, конечно можно... Это было какое решение, заочное или нет... Можно сейчас его вообще оспорить поручителю...

[chechel]

 

Да, конечно можно... Это было какое решение, заочное или нет... Можно сейчас его вообще оспорить поручителю...

 

 

Решение было обычное. Поручитель решение оспаривал, но апелляция отказала. 

[chechel]

Можно. Чем будете обосновывать? Как кредитор взыскивал с 2011? Есть ли зарегистрированное имущество на поручителе? Может кредитор еще раз подал иск на %% с 2011?

 

Имущества нет. Банк больше не подавал.

[у.zaporozhskiy]

Решение о солидарном стягненни с должнока и поручителя было в 2011 году. Можно поручителю сейчас признавать поруку припиненою? 

 

Да, можно, поручитель уведомлялся о заседаниях?

получал решение о взыскании?

[у.zaporozhskiy]

Решение о солидарном стягненни с должнока и поручителя было в 2011 году. Можно поручителю сейчас признавать поруку припиненою? 

 

Можно. Чем будете обосновывать? Как кредитор взыскивал с 2011? Есть ли зарегистрированное имущество на поручителе? Может кредитор еще раз подал иск на %% с 2011?

Какие основания ч. 1 или ч. 4 ст. 559 ЦК?

[chechel]

Какие основания ч. 1 или ч. 4 ст. 559 ЦК?

 

Ближе ко всему ч. 4 ст. 559 ЦК.

[centurion]

Вот на мой взгляд хорошее решение:

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/56631485 

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2231/16 Справа № 201/17659/15-ц                                                                                  Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А.        Доповідач -  Петешенкова М.Ю.

Категорія 27                                                                                                    

  

Р І Ш Е Н Н Я

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 березня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

                               головуючого  -  Петешенкової М.Ю.

                   суддів             -  Черненкової Л.А., Пономарь З.М.

                   при секретарі -  Черкас Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за участю третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання договору поруки припиненим, -

                                                    В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 09 вересня 2008 року виступив поручителем за кредитним договором від 09 вересня 2008 року №2008-123, укладеним між ОСОБА_3 і ПриватБанк (ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки ОСОБА_3 допустив виникнення заборгованості за вказаним кредитним договором, банк звернувся до них із позовом про стягнення заборгованості.

Позивач вважає, що на момент звернення до суду, порука була припинена, тому просив визнати припиненим вищезазначений договір поруки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с.49-54).

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с.61-67).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договором поруки чітко зазначено строк дії договору та строк позовної давності, а тому підстави для припинення поруки, відсутні.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09 вересня 2008 року між ОСОБА_3 і ПриватБанк (ПАТ КБ «ПриватБанк») укладено кредитний договір №2008-123, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 53 000 доларів США зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 18% на рік на суму заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення 09 вересня 2018 року.

         З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 09 вересня 2008 року між ПриватБанк (ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2008-123, відповідно до умов якого останній прийняв на себе зобов'язання відповідати за виконання позичальником всіх боргових зобов'язань перед позивачем за вказаним кредитним договором.

У серпні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ПАТ «Акцент-Банк» з позовом про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у ст. 526 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

         Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня наста ння основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

       Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

       Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

      Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).

     Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст.251, 252 ЦК України).

        Таким чином, умови договору поруки не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч.4 ст.559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

        Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

     Як видно із справи, боржник, а відтак і поручитель первинно взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 09 вересня 2018 року, в порядку, визначеному цим договором.

     Отже, поряд з цим, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі укладених договорів кредитної лінії.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності ч.4 ст.559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини ч.4 ст.559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертійстатті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі; застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч.4 ст.559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості з боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч.4 ст.559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

         Із матеріалів справи вбачається, що боржник перестав виконувати свої зобов'язання за укладеним кредитним договором з 09 грудня 2009 року (а.с. 42-44), а з позовом до суду банк з вимогами до поручителя звернувся 20 серпня 2012 року, тобто за межами строку, визначеного зазначеними положеннями ЦК України, що є підставою для задоволення позову.

        Таким чином, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та помилково зробив висновки, які не відповідають дійсності, порушив норми матеріального права, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

        Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, рішення суду, відповідно дост. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням положень ч.5 ст.88 ЦПК України, при ухваленні нового рішення суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 у розмірі 1 024 грн.

         Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                                 В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати припиненим договір поруки № 2008/123-2 від 09 вересня 2008 року укладений міжОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».

Стягнути зпублічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 024 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

 

Судді:                                                                                                 М.Ю. Петешенкова

                                                                                                            

                                                                                                             Л.А. Черненкова

            З.М. Пономарь

[у.zaporozhskiy]

Это вопрос о: требование это просто требование или иск?

[veronyka]

В 14.04.2016 в 17:56, y.voronizhskiy сказал:

Это вопрос о: требование это просто требование или иск?

Если интересно узнать подробности по этому решению, могу помочь. это практика по моему иску и апел.жалобе.

[у.zaporozhskiy]

В 29.06.2016 в 11:14, veronyka сказал:

Если интересно узнать подробности по этому решению, могу помочь. это практика по моему иску и апел.жалобе.

Конечно.

Раскройте детали.

С какого момента в этом деле начался срок исчисления прекращения поручительства?

С момента получения требования?

или с момента подачи иска в 2012 году?

 Із матеріалів справи вбачається, що боржник перестав виконувати свої зобов'язання за укладеним кредитним договором з 09 грудня 2009 року (а.с. 42-44), а з позовом до суду банк з вимогами до поручителя звернувся 20 серпня 2012 року, тобто за межами строку, визначеного зазначеними положеннями ЦК України, що є підставою для задоволення позову.

п.с. Вижу, что с момента последнего платежа.

А что сказал ВССУ?

 

[yafet]

On 12.04.2016 at 9:53 PM, centurion said:

Вот на мой взгляд хорошее решение:

 

 

 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/56631485 

 

 

 

 

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

Провадження № 22-ц/774/2231/16 Справа № 201/17659/15-ц                                                                                  Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А.        Доповідач -  Петешенкова М.Ю.

 

 

Категорія 27                                                                                                    

 

 

  

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

 

 

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 

 

14 березня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

 

 

                               головуючого  -  Петешенкової М.Ю.

 

 

                   суддів             -  Черненкової Л.А., Пономарь З.М.

 

 

                   при секретарі -  Черкас Є.О.

 

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за участю третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання договору поруки припиненим, -

 

 

                                                    В С Т А Н О В И Л А:

 

 

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 09 вересня 2008 року виступив поручителем за кредитним договором від 09 вересня 2008 року №2008-123, укладеним між ОСОБА_3 і ПриватБанк (ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки ОСОБА_3 допустив виникнення заборгованості за вказаним кредитним договором, банк звернувся до них із позовом про стягнення заборгованості.

 

 

Позивач вважає, що на момент звернення до суду, порука була припинена, тому просив визнати припиненим вищезазначений договір поруки.

 

 

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с.49-54).

 

 

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с.61-67).

 

 

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

 

 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

 

 

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

 

 

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

 

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

 

 

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договором поруки чітко зазначено строк дії договору та строк позовної давності, а тому підстави для припинення поруки, відсутні.

 

 

Проте погодитися з такими висновками суду не можна з огляду на наступне.

 

 

Судом встановлено, що 09 вересня 2008 року між ОСОБА_3 і ПриватБанк (ПАТ КБ «ПриватБанк») укладено кредитний договір №2008-123, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 53 000 доларів США зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 18% на рік на суму заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення 09 вересня 2018 року.

 

 

         З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 09 вересня 2008 року між ПриватБанк (ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2008-123, відповідно до умов якого останній прийняв на себе зобов'язання відповідати за виконання позичальником всіх боргових зобов'язань перед позивачем за вказаним кредитним договором.

 

 

У серпні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ПАТ «Акцент-Банк» з позовом про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

 

 

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у ст. 526 цього Кодексу.

 

 

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

 

 

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

 

 

         Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня наста ння основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

 

 

       Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

 

 

       Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

 

 

      Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).

 

 

     Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст.251, 252 ЦК України).

 

 

        Таким чином, умови договору поруки не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч.4 ст.559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

 

 

        Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

 

 

     Як видно із справи, боржник, а відтак і поручитель первинно взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 09 вересня 2018 року, в порядку, визначеному цим договором.

 

 

     Отже, поряд з цим, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі укладених договорів кредитної лінії.

 

 

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності ч.4 ст.559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини ч.4 ст.559 ЦК України).

 

 

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертійстатті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

 

 

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі; застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

 

 

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч.4 ст.559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості з боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

 

 

Отже, виходячи з положень другого речення ч.4 ст.559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

 

 

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

 

 

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

 

 

         Із матеріалів справи вбачається, що боржник перестав виконувати свої зобов'язання за укладеним кредитним договором з 09 грудня 2009 року (а.с. 42-44), а з позовом до суду банк з вимогами до поручителя звернувся 20 серпня 2012 року, тобто за межами строку, визначеного зазначеними положеннями ЦК України, що є підставою для задоволення позову.

 

 

        Таким чином, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та помилково зробив висновки, які не відповідають дійсності, порушив норми матеріального права, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

 

 

        Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, рішення суду, відповідно дост. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

 

 

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

 

 

З урахуванням положень ч.5 ст.88 ЦПК України, при ухваленні нового рішення суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 у розмірі 1 024 грн.

 

 

         Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

 

 

                                                                 В И Р І Ш И Л А:

 

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

 

 

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

 

 

Визнати припиненим договір поруки № 2008/123-2 від 09 вересня 2008 року укладений міжОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».

 

 

Стягнути зпублічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 024 грн.

 

 

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

 

 

 

 

 

Судді:                                                                                                 М.Ю. Петешенкова

 

 

                                                                                                            

 

 

                                                                                                             Л.А. Черненкова

 

 

            З.М. Пономарь

 

так само ВССУ 2 рази: 22 квітня 2015 року :

 

1. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44015063

Судом безспірно встановлено, що прострочення кредитної заборгованості почалося з листопада 2011 року, проте банк протягом шести місяців вимоги до боржників не направив, позову до суду не пред'явив.   Отже, у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.

 

2. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43832280

Судом безспірно встановлено, що прострочення кредитної заборгованості почалося з серпня 2012 року, проте банк протягом шести місяців вимоги до боржників не направив, позову до суду не пред'явив.  

Отже, у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.

[у.zaporozhskiy]

В 03.07.2016 в 08:40, yafet сказал:

так само ВССУ 2 рази: 22 квітня 2015 року :

 

1. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44015063

Судом безспірно встановлено, що прострочення кредитної заборгованості почалося з листопада 2011 року, проте банк протягом шести місяців вимоги до боржників не направив, позову до суду не пред'явив.   Отже, у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.

 

2. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43832280

Судом безспірно встановлено, що прострочення кредитної заборгованості почалося з серпня 2012 року, проте банк протягом шести місяців вимоги до боржників не направив, позову до суду не пред'явив.  

Отже, у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.

За последнее время я еще выложил пару решений по таким основаниям для прекращения поручительства.

[yafet]

В цьому місці ВСУ доріс до видимої суті:   "основне зобов’язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов’язки сторін  кредитного договору.

Щодо припинення поруки в цілому чи частинами, на мій погляд, ВСУ в № 6-272 цс16 виглядає логічним. 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі за № 6-272 цс16

 

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила                            (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

 

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

 

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя.

 

У разі пред’явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

 

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

 

 

Суддя

Верховного Суду України                                                        Я.М. Романюк

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8A2E0FE65D1B1800C2257FE6004135C2

 

[Bolt]

yafet  , то есть Вы смирились или поменяли свои взгляды... на эту "исковую давность" по поруке...

[у.zaporozhskiy]

10 часов назад, yafet сказал:

В цьому місці ВСУ доріс до видимої суті:   "основне зобов’язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов’язки сторін  кредитного договору.

Щодо припинення поруки в цілому чи частинами, на мій погляд, ВСУ в № 6-272 цс16 виглядає логічним. 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі за № 6-272 цс16

 

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила                            (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

 

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

 

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя.

 

У разі пред’явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

 

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

 

 

Суддя

Верховного Суду України                                                        Я.М. Романюк

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8A2E0FE65D1B1800C2257FE6004135C2

 

Они так и не написали, что происходит с телом кредита в таком случае.

Основанием для прекращения поручительства по телу является лишь пропуск шестимесячного срока с момента получения требования либо с момента получения требования + 30 дней, или с момента окончания срока кредитного договора.

[Bolt]

4 часа назад, y.voronizhskiy сказал:

Они так и не написали, что происходит с телом кредита в таком случае.

Основанием для прекращения поручительства по телу является лишь пропуск шестимесячного срока с момента получения требования либо с момента получения требования + 30 дней, или с момента окончания срока кредитного договора.

Да они вообще ничего нового не написали, как хотите типа так и понимайте...

..... или с момента нарушения исполнения...

[yafet]

11 hours ago, y.voronizhskiy said:

Они так и не написали, что происходит с телом кредита в таком случае.

Основанием для прекращения поручительства по телу является лишь пропуск шестимесячного срока с момента получения требования либо с момента получения требования + 30 дней, или с момента окончания срока кредитного договора.

Тіло кредиту складається з частин, якими його(тіло кредиту) потрібно повертати банку. Поручитель відповідає тільки за ті порушені частини, які є в межах дії поруки: 6 місяців назад. Якщо тіло витребовується  достроково, то право кредитора стане бути порушеним з моменту завершення строку на добровільне повернення. Не може бути захищене в суді НЕпорушене право.

Логіка ВСУ погіршилась для поручителів (ВССУ  вважав, що порука припиняється один раз, а не припиняється щодо кожної з частин окремо), але принаймні набула твердої логічності.

Як на мене, то в позиції ВСУ з ключовим питанням все ясно. 

[у.zaporozhskiy]

13 часов назад, yafet сказал:

Тіло кредиту складається з частин, якими його(тіло кредиту) потрібно повертати банку. Поручитель відповідає тільки за ті порушені частини, які є в межах дії поруки: 6 місяців назад. Якщо тіло витребовується  достроково, то право кредитора стане бути порушеним з моменту завершення строку на добровільне повернення. Не може бути захищене в суді НЕпорушене право.

Логіка ВСУ погіршилась для поручителів (ВССУ  вважав, що порука припиняється один раз, а не припиняється щодо кожної з частин окремо), але принаймні набула твердої логічності.

Як на мене, то в позиції ВСУ з ключовим питанням все ясно. 

Мені особисто поки що нічого не зрозуміло з цієї позиції.

А що відбувається з тілом, яке залишається після платежів, на які має право кредитор?

 

[yafet]

12 hours ago, y.voronizhskiy said:

 

А що відбувається з тілом, яке залишається після платежів, на які має право кредитор?

 

Якщо я правильно зрозумів акцент, то Ваше питання: Чи припиняється для позичальника зобовязання, якщо витік строк давності? Фіскали включають таке в дохід отримувача матеральної вигоди. Щодо ВСУ то поки-що нема позиції що цивільне зобовязання припиняється якщо строк давності, або строк предявлення виконавчого документа витік ( якщо щось таке є - буду вдячний за інформацію). 

Але в цій темі про припиненя поруки. З припиненням зобовязання поруки по причині витікання преклюзивного строку поруки логіка ВСУ ясна: припиняється щодо кожного окремого обовязку по завершенні 6 місяців з моменту порушення права кредитора але триває надалі щодо непорушених зобовязань, забезпечених порукою.  

[у.zaporozhskiy]

17 минут назад, yafet сказал:

Якщо я правильно зрозумів акцент, то Ваше питання: Чи припиняється для позичальника зобовязання, якщо витік строк давності? Фіскали включають таке в дохід отримувача матеральної вигоди. Щодо ВСУ то поки-що нема позиції що цивільне зобовязання припиняється якщо строк давності, або строк предявлення виконавчого документа витік ( якщо щось таке є - буду вдячний за інформацію). 

Але в цій темі про припиненя поруки. З припиненням зобовязання поруки по причині витікання преклюзивного строку поруки логіка ВСУ ясна: припиняється щодо кожного окремого обовязку по завершенні 6 місяців з моменту порушення права кредитора але триває надалі щодо непорушених зобовязань, забезпечених порукою.  

Что происходит с остатком тела, если например, ежемесячные платежи по телу был по 10 дол. С первого по четвертый месяц человек не платил, на 10 банк подал в суд.

С первого по четвертый месяц кредитор потерял право на взыскание с поручителя.

Имеет ли право кредитор на взыскание тела за 11-12 месяц, это образно.

Но случай не образный, как правило тело до 2030-2040 годов, и это большая его часть - остается и 30, и 40, и 100 тела.

Что происходит с поручительством по всему остатку тела?

Понятно, что если он требует все тело кредита с заемщика, но не требует с поручителя, то начинает исчисляться срок прекращения поручительства с момента подачи этого иска.

Но если сразу заявлено требование о возврате всего тела кредита, то что с ним?

Весь остаток и 30, и 40, и 100 тела имеют право взыскать?

 

 

[yafet]

On 06.07.2016 at 11:34 PM, Bolt said:

yafet  , то есть Вы смирились или поменяли свои взгляды... на эту "исковую давность" по поруке...

  Поважаю логіку, навіть якщо це мені не вигідно.  Зародки такої позиції ВСУ появились ще у вересні 15, якщо не помиляюсь.  В мене - трохи раніше   Але Луспеник давав  надію, що суддям буде впадлу витягувати нижній горшок з піраміди, бо розваляться всі розрахунки позовів кредиторів.  І порука ніби-то сприймається як щось одне-ціле й неділиме.

   Відповідь- змирився.

 

     

[у.zaporozhskiy]

4 минуты назад, yafet сказал:

  Поважаю логіку, навіть якщо це мені не вигідно.  Зародки такої позиції ВСУ появились ще у вересні 15, якщо не помиляюсь.  В мене - трохи раніше   Але Луспеник давав  надію, що суддям буде впадлу витягувати нижній горшок з піраміди, бо розваляться всі розрахунки позовів кредиторів.  І порука ніби-то сприймається як щось одне-ціле й неділиме.

   Відповідь- змирився.

 

     

Выделенное не понял.

[yafet]

3 minutes ago, y.voronizhskiy said:

Выделенное не понял.

Я раніше пояснював свою точку зору, що порука, як вагітність: або є , або ні. Якщо припинилась по першому простроченому зобовязанню, то припинилась і в цілому, в т.ч. по всіх майбутніх (не порушених) зобовязаннях (сам викладав такі рішення і на Луспеникові посилався). ВизнаЮ, що нова позиція ВСУ обєктивно логічніша, хоча значно важча для застосування судами, які категорично недолюблюють арифметику.