Постановление ВСУ по пересмотру о невозможности повторного взыскания морального ущерба

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., 
суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., 
Охрімчук Л.І., 
 
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди за заявою державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про перегляд рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2016 року, 

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») про відшкодування моральної шкоди. 

ОСОБА_1 зазначав, що понад 17 років працював підземним прохідником на Смолінській шахті ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», з повним робочим днем у особливо шкідливих, тяжких та небезпечних умовах праці.

Згідно з висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу від 15 лютого 2015 року НОМЕР_1 позивачу встановлено захворювання професійного характеру.

Висновком МСЕК ОСОБА_1 з 31 березня 2016 року встановлено 60 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності, як наслідок зазначених професійних захворювань. Причиною виникнення і розвитку у позивача хронічних і професійних захворювань встановлено незабезпечення з боку роботодавця безпечних та здорових умов праці. Просив стягнути з відповідача 90 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 2 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2016 року рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 2 серпня 2016 року скасовано, позов задоволено частково: стягнуто з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2016 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2016 року у справі за вищезазначеним позовом відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» просить скасувати ухвалені у справі рішення суду касаційної та апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини 5 статті 23 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 2371 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року та 7 листопада 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 згідно наказу НОМЕР_2 від 2 серпня 2006 року переведено підземним прохідником на Смолінську шахту ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з повним робочим днем в підземних умовах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 звільнено за станом здоров᾿я. Загальний стан його роботи на Смолінській шахті ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в підземних умовах складає 15 років 8 місяців та 23 дні (а.с. 14-19).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 4 березня 2015 року, затвердженого начальником Маловисківського міжрайонного Управління Головного Управління ДСЕС України в Кіровоградській області, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло у зв᾿язку з тривалим терміном праці під впливом шкідливих виробничих факторів обумовлених технологічним процесом на Смолінській шахті ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Причиною виникнення професійного захворювання стало незабезпечення з боку ДЗ «СМСЧ №17 МОЗ України» своєчасного виявлення ранніх ознак хронічного професійного захворювання, несвоєчасне вирішення ДЗ «СМСЧ №17 МОЗ України» питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу (а.с. 7-8).

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 15 лютого 2015 року НОМЕР_1 встановлено, що захворювання ОСОБА_1 є професійними (а.с. 34).

4 березня 2015 року позивач звернувся до генерального директора ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про виплату одноразової грошової компенсації моральної шкоди за отримане професійне захворювання у розмірі 1 тис грн. (а.с. 67).

На підставі вищевказаної заяви між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 4 березня 2015 року укладено договір НОМЕР_3 про відшкодування моральної шкоди. Згідно умов якого сторони дійшли згоди, що підприємство зобов’язується в строк до 4 квітня 2015 року сплатити на користь ОСОБА_1 1 тис грн. на відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок отриманих ним всіх профзахворювань (встановлених та можливо встановлених в майбутньому). В подальшому ОСОБА_1 відмовляється від стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь будь-яких сум у відшкодування моральної шкоди (а.с. 68).

Згідно платіжного доручення НОМЕР_4 від 13 травня 2015 року на користь ОСОБА_1 ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» перераховано 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с.69).

6 квітня 2016 року висновком огляду бюро Кіровоградської обласної МСЕК ОСОБА_1 повторно встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, з причин професійного захворювання до 6 квітня 2018 року (а.с. 6).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 вже відшкодовано моральну шкоду завдану умовами виробництва в сумі яку погоджено сторонами, у зв’язку з чим відсутні підстави для повторного її відшкодування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що факт виплати ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_1 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки на час укладання договору НОМЕР_3 про відшкодування моральної шкоди від 4 березня 2015 року йому не була ще встановлена стійка втрата професійної працездатності та інвалідності.

Надана заявником ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв’язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим в іншій справі з подібних правовідносин, судове рішення в якій надано заявником на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, суд на відміну від справи яка переглядається, зробив висновок про те, що подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2016 року).

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 2371 КЗпП України).

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).

За змістом частин 1, 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами досягнуто домовленості щодо розміру і порядку відшкодування моральної шкоди, які закріплені ними в договорі від 4 березня 2015 року НОМЕР_3. Відповідно до умов цього договору позивач отримав грошове відшкодування завданої йому моральної шкоди.

З урахуванням вищезазначених норм матеріального права та встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено.

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, ухваленого у цій справі.

За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2016 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 2 серпня 2016 року.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2016 року скасувати, рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 2 серпня 2016 року залишити в силі.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко
Судді:
В.І. Гуменюк
Я.М. Романюк
Л.І. Охрімчук 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року у справі
№ 6-210цс17

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 2371 КЗпП України).

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).

За змістом частин 1, 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами досягнуто домовленості щодо розміру і порядку відшкодування моральної шкоди, які закріплені ними в договорі від 4 березня 2015 року, відповідно до умов якого позивач отримав грошове відшкодування завданої йому моральної шкоди.

З урахуванням вищезазначених норм матеріального права та встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено.

Постанова від 22 березня 2017 року № 6-210цс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/2E51A5F339BB9784C2258115004CF99F

[ANTIRAID]

ВСУ указал на невозможность двойного взыскания морального ущерба, если он уже был добровольно выплачен ранее, а позже были установлены дополнительные основания для его возмещения.