Постановление ВСУ по пересмотру о правомерности взыскания упущенной выгоды при не заключении договора аренды после покупки недвижимости


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., 
суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., –
 
за участю представників:

Харківської міської ради – Ворожбянова А.М.,

фізичної особи – підприємця 
Самойлова О.А. – Крижановського М.В.,
 
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Харківської міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2015 року, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07 липня 2015 року та рішення Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року у справі № 922/5468/14 за позовом Харківської міської ради до фізичної особи – підприємця (далі – ФОП) ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна та стягнення 665 979,53 грн,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 , в якому просила повернути в натурі територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно – земельну ділянку площею 0,1295 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради 665 979,53 грн доходів, отриманих відповідачем від використання безпідставно набутої земельної ділянки, у виді несплаченої орендної плати за період із 01 червня 2012 року по 31 жовтня 2014 року.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 1212–1214 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), обґрунтовано тим, що ФОП ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель літ. «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1», «И-1», розташованих АДРЕСА_1, на підставі договорів купівлі-продажу від 27 грудня 2005 року та від 24 травня 2012 року, а земельна ділянка за цією адресою використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування зазначених будівель за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення плати за цю землю.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 липня 2015 року, у задоволенні позову Харківської міської ради відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2015 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 922/5468/14 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), Харківська міська рада, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 22, 1212–1214 ЦК, статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі – ГК), статті 152 Земельного кодексу України (далі – ЗК), просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2015 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07 липня 2015 року та рішення Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого господарського суду України від 21 липня 2016 року у справі № 922/208/15, в якій, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права при вирішенні спору у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені Харківською міською радою обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель літ. «А-1» загальною площею 162,0 кв. м, «Б-1» – 156,0 кв. м, «В-1» – 48,9 кв. м, «Г-1» – 91,1 кв. м, «И-1» – 228,1 кв. м АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 27 грудня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4060, та від 24 травня 2012 року, зареєстрованих у реєстрі за № 2351, № 2348. 

19 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки орієнтовною площею 0,1295 га АДРЕСА_1 для експлуатації нежитлових будівель.

На підставі рішення 27 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 20 листопада 2013 року № 1326/13 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова орієнтовною площею 0,1300 га по АДРЕСА_1, для обслуговування нежитлових будівель (торговельні та побутового обслуговування), надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки цієї земельної ділянки. Також визначено, що після прийняття цього рішення необхідно виконати проект землеустрою та подати його на затвердження у встановленому порядку.

На замовлення ОСОБА_1 (договір від 10 грудня 2013 року № 13282/1203-1) ТОВ «Геокомплекс» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджено управлінням Держземагенства у м. Харкові Харківської області (висновок № 392/14), управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану виконавчого комітету Харківської міської ради (висновок від 24 вересня 2014 року № 3583/0/27-14), Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації – за умови дотримання землекористувачем діючого пам’яткоохоронного законодавства, режимів використання історичних ареалів та зон охорони пам’яток архітектури (висновок від 24 березня 2014 року № 01-04/663-21552). У листопаді 2014 року відповідач отримав витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 2013/14.

30 жовтня 2014 року Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради здійснено заходи самоврядного контролю за додержанням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, під час яких було встановлено, що земельна ділянка площею 0,1295 га з 24 травня 2012 року використовується ФОП ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, які належать відповідачеві на праві власності, без оформлення документів на право власності/користування цією землею та без державної реєстрації відповідних прав згідно з вимогами статті 125 ЗК.

Відсутність відповідного рішення Харківської міської ради щодо надання в користування або продажу спірної земельної ділянки, зареєстрованого речового права відповідача на цю земельну ділянку підтверджується листами Департаменту земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради від 07 жовтня 2014 року № 10830/0/225-14, управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області від 13 жовтня 2014 року № 4578/08.

Згідно з повідомленням Західної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова від 23 вересня 2014 року ОСОБА_1 сплачено 1 929,37 грн нарахованого за 2013–2014 р.р. земельного податку за земельну ділянку (площею 0,01105 га) за адресою: АДРЕСА_1.

Розмір доходу ФОП ОСОБА_1 , розрахований Харківською міською радою як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної власності) у виді орендної плати за землю за період із 01 червня 2012 року по 31 жовтня 2014 року, зменшений на суму зроблених відповідачем платежів за використання землі у виді земельного податку, становить 665 979,53 грн. 

Відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачеві зазначеної суми, що і послужило підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про повернення земельної ділянки як безпідставно набутого майна з посиланням на положення частини четвертої статті 41 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 16, частини першої статті 181, частини першої статті 316 ЦК мотивовано тим, що недотримання відповідачем порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташовано належні відповідачеві об’єкти нерухомості, не може бути підставою для обмеження та порушення права власності відповідача на ці об’єкти, оскільки будь-яке переміщення зазначених будівель є неможливим без їх знецінення (знищення) і зміни їх призначення, отже, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині позовних вимог є неефективним і фактично не призводить до відновлення його порушених прав. 

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача доходу, одержаного від безпідставно набутого майна, суди виходили із того, що відсутність зареєстрованих речових прав на землю за відповідачем не свідчить про відсутність достатньої правової підстави для набуття відповідачем земельної ділянки, враховуючи фактичний та юридичний зв’язок земельної ділянки та розташованих на ній належних відповідачеві на праві власності будівель. Таким чином, відсутність конкретного правопорушення зі сторони відповідача у виді набуття майна за рахунок потерпілого, а також відсутність інших обставин, які б свідчили про будь-які позаправові аспекти у відносинах сторін, виключає обов’язок відповідача з відшкодування доходів від цього майна в порядку статей 1212– 1214 ЦК. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не доведено наявності у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на останнього обов’язку з виплати збитків у виді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) відповідно до положень статті 22 ЦК та частини другої статті 224 ГК. 

Разом із тим у справі, копію постанови у якій надано для порівняння, Вищий господарський суд України, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 22, 1166, 1212 ЦК, дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог щодо стягнення суми несплаченої орендної плати, а також зауважив, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів Харківська міська рада фактично була позбавлена права одержати дохід у виді орендної плати, який вона могла би отримати в разі своєчасного укладення договору оренди, що завдало їй шкоди у спірній сумі.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого. 

Правовий механізм переходу прав на землю, пов’язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 ЗК. 

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. 

Як вбачається із положень статті 120 ЗК, виникнення права власності на об’єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. 

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов’язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

У справі, що розглядається, ФОП ОСОБА_1, набувши право власності на об’єкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці, належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України (далі – ПК; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У справі, яка розглядається, Харківська міська рада, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послалася на положення статей 1212–1214 ЦК, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 665 979,53 грн, зауважила, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати як обов’язкового платежу за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без належного оформлення права власності/користування та державної реєстрації цих прав за період із 01 червня 2012 року по 31 жовтня 2014 року. 

Стаття 1212 ЦК досить широко визначає підстави виникнення зобов’язань у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. 

Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв’язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 ЦК положення глави 83 ЦК застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. 

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов’язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат – він зобов’язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов’язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 ЦК вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. 

У справі, що розглядається, суд встановив, що ФОП ОСОБА_1, правомірно володіючи нежитловими будівлями літ. «А-1» загальною площею 162,0 кв. м, «Б-1» – 156,0 кв. м, «В-1» – 48,9 кв. м, «Г-1» – 91,1 кв. м , «И-1» – 228,1 кв. м, розташованих АДРЕСА_1, користується спірною земельною ділянкою. При цьому відповідач належним чином не оформив права власності або права на постійне землекористування зазначеною ділянкою, а тому не є суб’єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК).

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у ФОП ОСОБА_1 виник й обов’язок укласти та зареєструвати відповідний договір щодо користування спірною земельною ділянкою. Цього обов’язку відповідач не виконав, а тому без законних підстав зберігав у себе майно – кошти за оренду землі. 

Ураховуючи викладене, помилковим є висновок Вищого господарського суду України про відмову у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради про стягнення коштів на підставі статей 1212–1214 ЦК з огляду на те, що спірні правовідносини не регулюються зазначеними нормами права.

Розмір безпідставно збережених коштів відповідача у період із 01 червня 2012 року по 31 жовтня 2014 року було розраховано Харківською міською радою як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

У справі, яка розглядається, суди всіх інстанцій наведених норм чинного законодавства не врахували та дійшли передчасного висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині. 

У зв’язку з викладеним судові рішення, постановлені у справі, підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог статті 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи, зокрема щодо правильності здійснення розрахунків грошових вимог, які заявлені до стягнення, перешкоджає ухваленню нового рішення, тому справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції. 

З огляду на викладене подана Харківською міською радою заява підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2015 року, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 07 липня 2015 року та рішення Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року – скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 665 979,53 грн з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 11116, 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Харківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2015 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07 липня 2015 року та рішення Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року у справі № 922/5468/14 в частині відмови у позові Харківської міської ради про стягнення 665 979,53 грн скасувати, справу в цій частині передати на розгляд до суду першої інстанції. У решті судові рішення залишити без змін.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК. 

Головуючий Т.Є. Жайворонок 
Судді: І.С. Берднік
А.А. Ємець

Постанова від 12 квітня 2017 року № 3-1347гс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/B5DFF641EA2CA4D9C2258121003AE54B

Link to comment
Share on other sites

ВСУ пришел к выводу, что с момента возникновения права собственности на недвижимое имущество у владельца возникает обязанность оформить и зарегистрировать вещное право на соответствующий земельный участок, расположенный под этим зданием. Таким образом не оформив его и не уплачивая земельный налог местному бюджету нанесен ущерб от не полученной выгоды, которая подлежит взысканию.

Link to comment
Share on other sites

20 часов назад, ANTIRAID сказал:

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про повернення земельної ділянки як безпідставно набутого майна з посиланням на положення частини четвертої статті 41 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 16, частини першої статті 181, частини першої статті 316 ЦК мотивовано тим, що недотримання відповідачем порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташовано належні відповідачеві об’єкти нерухомості, не може бути підставою для обмеження та порушення права власності відповідача на ці об’єкти, оскільки будь-яке переміщення зазначених будівель є неможливим без їх знецінення (знищення) і зміни їх призначення, отже, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині позовних вимог є неефективним і фактично не призводить до відновлення його порушених прав. 

 

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у ФОП ОСОБА_1 виник й обов’язок укласти та зареєструвати відповідний договір щодо користування спірною земельною ділянкою. Цього обов’язку відповідач не виконав, а тому без законних підстав зберігав у себе майно – кошти за оренду землі. 

 

Интересная позиция, неоплата денег, является безосновательным сохранением у себя имущества.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...