Постановление ОАСК об отмене решения комиссии НБУ о признании А-банка связанным лицом с Приватбанком и взыскании списанных средств

[ANTIRAID]

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 травня 2017 року

N 826/20239/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Аблова Є.В., суддів - Літвінової А.В., Мазур А.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Соловйової Наталії Анатоліївни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Шевченко Андрія Миколайовича, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Славкіної Марини Анатоліївни, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗБАНК", про визнання протиправними та скасування рішень, поворот їх виконання,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (далі також - ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", позивач) з адміністративним позовом до Національного банку України (далі також - відповідач-1, НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-2, Фонд, ФГВФО), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Соловйової Н.А., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Шевченко А.М., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Славкіної М.А., ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", Міністерства фінансів України, ПАТ "УКРГАЗБАНК", в якому позивач, з урахуванням поданих заяв про збільшення позовних вимог та про зміну предмету позову, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року N 105 в частині визнання ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" пов'язаною з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" особою.

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 24 червня 2016 року N 47 в частині визнання ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" пов'язаною з ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" особою.

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 жовтня 2016 року N 77 в частині визнання ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" пов'язаною з ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" особою.

- визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Соловйової Н.А. від 20 грудня 2016 року N 22 в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" щодо зупинення/блокування/припинення чи будь-якого іншого обмеження здійснення видаткових (витратних) готівкових та/або безготівкових операцій за депозитними, кореспондентськими чи будь-якими іншими рахунками, відкритими у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 20 грудня 2016 року N 2887 в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК".

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 20 грудня 2016 N 2891 в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК".

- визнати нечинним з моменту укладення Договір про придбання акцій N 4/2016 від 20 грудня 2016 року та Акт приймання-передавання за Договором про придбання акцій N 4/2016 від 20 грудня 2016, що укладені між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", від імені якого діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Славкіної А.М. та ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Шевченко А.М.

- визнати нечинним з моменту укладення Договір купівлі-продажу акцій банку N БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року та Акт виконання зобов'язань до Договору купівлі-продажу акцій банку N БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року, що укладені між Державою в особі Міністерства фінансів України та усіма особами, які станом на 21 грудня 2016 року, були власниками простих іменних акцій ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", від імені яких діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Шевченко А.М. в інтересах та за рахунок якої діяло ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК".

- визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Соловйової Н.А. "Про перерахування коштів пов'язаних осіб" від 21 грудня 2016 року N 44 в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК".

- визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" N 2893 від 20 грудня 2016 року в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК".

- стягнути з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК":

363 645 240, 00 грн. - в якості суми грошових коштів, списаних з кореспондентських рахунків,

5 785, 89 євро, 5 559 754, 09 грн., 15 804, 91 доларів США - в якості не нарахованих процентів за користування грошовими коштами Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" за період з 22 грудня 2016 року по 22 лютого 2017 року на користь ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", як поворот виконання:

рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року N 105,

рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 24 червня 2016 року N 47,

рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 жовтня 2016 року N 77,

рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 20 грудня 2016 року N 2887,

рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 20 грудня 2016 року N 2891,

Договору про придбання акцій N 4/2016 від 20 грудня 2016 року та Акту приймання-передавання за Договором про придбання акцій N 4/2016,

Договору купівлі-продажу акцій банку N БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року та акту виконання зобов'язань до Договору купівлі-продажу акцій банку N БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року,

Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" N 2893 від 20 грудня 2016 року,

Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Соловйової Н.А. "Про перерахування коштів пов'язаних осіб" від 21 грудня 2016 року N 44, в частині, що стосується прав та інтересів ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК".

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами порядку виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави, протиправним віднесенням позивача до категорії пов'язаних з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" осіб та протиправним віднесенням ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до категорії пов'язаних з позивачем осіб, що в сукупності призвело до порушення прав позивача на вільне володіння, користування та розпорядження власним майном, а саме грошовими коштами, що були розміщені ним в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Представники відповідачів заперечували щодо задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Так, НБУ проти позову заперечив з підстав відповідності оскаржуваних рішень та договорів вимогам закону, та вказав про таке: ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" мають спільну інфраструктуру, зокрема, спільні інформаційні системи, які дозволяють переглядати та формувати фінансову звітність, кореспондентські відносини, при цьому ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" більшість грошових коштів розміщував на рахунках в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", власник істотної участі в ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" Суркіс І.Р. одночасно володіє істотною участю в ТОВ "Студія " 1+1", яка є спорідненою з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Крім того, НБУ посилається на те, що ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" використовує типові форми договорів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", між банківськими установами відбувається трудова міграція. З тих та інших підстав просить суд в задоволені позову відмовити.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у письмовому запереченні проти позову зазначив, що позивачем всупереч п. 9 ч. 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України не спрямовано позовних вимог до відповідачів - Уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, при прийнятті оскаржуваних рішень Уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діяли як посадови особи ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", а не як суб'єкт владних повноважень. З цих та інших причин Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 24 квітня 2017 року суд, на підставі наведених вимог статті 128 КАС України, з огляду на неявку у судове засідання окремих відповідачів по справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, та відсутність необхідності у заслуховуванні свідка або експерта, перейшов до її розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі Договору N 3064/UAH від 02 грудня 2004 року про встановлення кореспондентських відносин ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відкрито наступні рахунки ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК":

- UAH 16000003064001 ПАО "А-БАНК" ДНЕПРОПЕТРОВСК;

- UAH 16009003064002 ПАО "А-БАНК" ДНЕПРОПЕТРОВСК.

На підставі Договору N 3064/val-1 від 13 грудня 2007 року про встановлення кореспондентських відносин ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відкрито наступні рахунки ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК":

- EUR 16004003064063 ПАО "А-БАНК" ДНЕПРОПЕТРОВСК;

- RUB 16004003064007 ПАО "А-БАНК" ДНЕПРОПЕТРОВСК;

- USD 16008003064003 ПАО "А-БАНК" ДНЕПРОПЕТРОВСК;

- EUR 16006003064072 ПАО "А-БАНК" ДНЕПРОПЕТРОВСК;

- USD 16007003064004 ПАО "А-БАНК" ДНЕПРОПЕТРОВСК.

На підставі Договору N 1/gar від 31 березня 2009 року і N 2/gar від 22 листопада 2010 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відкрито наступний рахунок ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК":

- USD 16029003064101 ПАО "А-БАНК" ДНЕПРОПЕТРОВСК.

На підставі Генеральної угоди 126-1 від 18 червня 2009 року про порядок проведення міжбанківських операцій ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відкрито наступні рахунки ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК":

- EUR 16215003064153 ПАО "А-БАНК" ДНЕПРОПЕТРОВСК (N сделки в информационно-дилинговой системе G1130NUB02H81);

- UAH 16216003064107 ПАО "А-БАНК" ДНЕПРОПЕТРОВСК (N сделки в информационно-дилинговой системе G1130UAB02JJI);

- UAH 16237003064108 ПАО "А-БАНК" ДНЕПРОПЕТРОВСК (N сделки в информационно-дилинговой системе G1125UAB0201I);

- USD 16213003064207 ПАО "А-БАНК" ДНЕПРОПЕТРОВСК (N сделки в информационно-дилинговой системе G1130NUB02H7I).

24 червня 2016 року рішенням Комісії НБУ N 47 було вирішено визначити пов'язаними з банком особами та включити до уточненого Звіту ПАТ А-БАНК про активні операції з пов'язаними особами, зокрема, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Проте, позивач не погодився з висновками, визначеними у рішенні N 47 від 24 червня 2016 року та висловив звою незгоду листами та скаргами про перегляд рішення від 04 липня 2016 року N E.72.0.0.0/3-773 БТ, від 15 липня 2016 року N E.72.0.0.0/3-844, від 20 вересня 2016 року N E.72.0.0.0 / 3-1385, копії яких містяться в матеріалах справи.

13 жовтня 2016 року рішенням Комісії НБУ N 77 було вирішено залишити в силі Рішення Комісії N 47 від 24 червня 2016 року, в частині визнання ПАТ КБ ПРИВАТБАНК пов'язаним по відношенню до позивача.

Згідно з рішенням Комісії з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами НБУ від 13 грудня 2016 року N 105 "Про визначення осіб пов'язаними з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", відповідно до статей 7, 55 Закону України "Про Національний банк України", статей 52, 66, 67 та 69 Закону України "Про банки і банківську діяльність" розділу І, пункту 6 та розділу IV, пункту 181 постанови Правління Національного банку України від 31 липня 2015 року N 506 "Про затвердження Положення про Комісію з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами", Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року N 315, та за результатами розгляду пропозиції, підготовленої Управлінням моніторингу пов'язаних з банками осіб на підставі інформації та підтвердних документів, що були отримані Національним банком України від ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" під час проведення інспекційних перевірок, що зафіксовано протоколом засідання Комісії визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами від 12 грудня 2016 року, вирішено визначити пов'язаними з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" осіб згідно переліку, серед яких за порядковим номером 640 у переліку значиться ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", номер ознаки пов'язаної особи з банком - 529.

Відповідно до протоколу Комісії визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами від 13 грудня 2016 року N (38), зазначено, що за результатами проведеної з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" роботи вдалося зібрати належні докази для підтвердження пов'язаності осіб з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", серед яких, за порядком номером N 640 значиться ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", номер ознаки пов'язаної особи з банком - 529.

20 грудня 2016 року наказом Уповноваженої особи Соловйової Н.А. "Про заборону видаткових операцій з рахунків пов'язаних осіб" N 22 заборонено з 20 грудня 2016 року здійснювати у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" будь-які видаткові операції - безготівкові та готівкові, з рахунків пов'язаних осіб банку та клієнтів банку, визначених у переліку (Додатки 1, 2, 3, 4), та доручено забезпечити блокування рахунків пов'язаних осіб банку та клієнтів банку зазначених у переліку.

20 грудня 2016 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб N 2887 "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" були погоджені умови договорів про придбання акцій додаткової емісії від імені пов'язаних осіб неплатоспроможного ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", доручено уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченку А.М. укласти договори про придбання акцій додаткової емісії від імені набувачів - пов'язаних осіб неплатоспроможного ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіній М.А. доручено укласти договори про придбання акцій додаткової емісії від імені емітента - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Соловйовій Н.А. доручено забезпечити списання з рахунків пов'язаних з банком осіб грошових коштів після виконання зазначених вище договорів, погоджені умови договорів про придбання акцій додаткової емісії від імені пов'язаних осіб неплатоспроможного ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

20 грудня 2016 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб N 2891 "Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" були заборонені операції ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з пов'язаними особами.

20 грудня 2016 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіною М.А. від імені ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко А.М. від імені ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", як пов'язаної особи ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", укладений Договір про придбання акцій N 4/2016.

Згідно вказаного договору, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко А.М. здійснене придбання акцій додаткової емісії ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в обмін на грошові вимоги ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", зокрема, встановлено, що ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" відступає банку права вимоги в загальній сумі 363 645 240, 00 грн.

Згідно підписаного акту приймання-передавання за Договором про придбання акцій N 4/2016, визначено, що набувач ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" підтверджує припинення належних прав вимоги за грошовими зобов'язаннями ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" перед набувачем.

21 грудня 2016 року наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Соловйової Н.А. "Про перерахування коштів пов'язаних осіб" N 44 керівникам структурних департаментів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" доручено в термін до 19:00 21 грудня 2016 року провести операцій з розблокування рахунків, розторгнення договорів та перерахування коштів пов'язаних осіб на транзитні рахунки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Згідно витягу з додатку N 1 до Наказу N 44 від 21 грудня 2016 року розторгнення договорів та перерахування коштів здійснювалось в тому числі стосовно ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК".

21 грудня 2016 року наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Соловйової Н.А. "Про закриття операційного дня" N 54 надлишкові кошти клієнтів, що перевищують суму перерахування на поповнення статутного капіталу поверненні на клієнтські рахунки.

20 грудня 2016 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб N 2893 "Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" були погодженні умови договору продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Міністерству фінансів України.

21 грудня 2016 року згідно договору N БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку 100 % акцій ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" продано Міністерству фінансів України за ціною продажу в 1 (одну) гривню 00 коп.

На думку позивача, всі зазначені рішення та договори в частині, що стосується його прав та оспорюваних інтересів, є протиправними, оскільки прийняті у зв'язку з безпідставним визначенням його в якості пов'язаної особи з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та порушенням порядку виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Згідно з ч. 2 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Частина 3 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає, що Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком не доведе протилежного.

Відповідно до ч. 4 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.

Наведені норми Закону України "Про банки і банківську діяльність" вказують, що Національний банк України може прийняти рішення щодо визначення пов'язаними з банком осіб, зазначених у пунктах 1-9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком.

Відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", інших законодавчих актів України з метою визначення пов'язаних із банком осіб, порядку подання банками інформації Національному банку України (далі - Національний банк) про таких осіб, а також ознак, за наявності яких Національний банк має право визначити фізичних та юридичних осіб такими, що є пов'язаними з банком особами, розроблено Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року N 315 (далі по тексту - Положення N 315).

Пункт 1 глави 1 розділу II Положення N 315 визначає, що банк визначає перелік пов'язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та з урахуванням цього Положення. Особа є пов'язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті закону.

Згідно з п. п. 1-3 глави 2 розділу II Положення N 315, Національний банк може визначати пов'язаною із банком особу відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" із застосуванням, зокрема, ознак, зазначених у главі 3 цього розділу.

Національний банк може визначати пов'язаною з банком особу, використовуючи одну або декілька ознак одночасно.

Рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов'язаними з банком особами приймає Комісія з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами (далі - Комісія). Національний банк приймає рішення про визначення юридичної або фізичної особи пов'язаною з банком особою кожного разу, коли Національний банк виявляє підстави для цього. Визначення особи не пов'язаною з банком не перешкоджає наступному визначенню такої особи пов'язаною, якщо для цього виникають підстави.

Національний банк не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про визначення особи (осіб) пов'язаними з банком засобами електронного зв'язку доводить його до відома банку або надсилає його в письмовій формі.

У главі 3 Положення N 315 встановлено ознаки визначення Національним банком фізичних або юридичних осіб такими, що є пов'язаними з банком особами, а саме:

1. За характером взаємовідносин:

1) винятковість:

особа є боржником/контрагентом лише одного банку або пов'язаних із ним осіб, а операції, які здійснюються з такою особою, є економічно необґрунтованими (за винятком випадків, коли одержання фінансування від більше ніж одного банку є недоцільним, наприклад іпотечний кредит, наданий фізичній особі для придбання житла, що є єдиним місцем проживання цієї особи);

у особи, у тому числі новоствореної, відсутня кредитна історія з іншими фінансовими установами, не пов'язаними з банком;

2) економічна залежність:

особа здійснює свою господарську діяльність у секторі економіки, де банк або пов'язані з ним особи відіграють дуже важливу роль (уключно з діяльністю з надання допоміжних послуг);

основним джерелом надходжень, у тому числі для погашення заборгованості або виконання зобов'язань особи, є кошти банку та/або пов'язаної з банком особи або особи, яка має ознаки пов'язаності;

особа не має суттєвої господарської діяльності або доходів (включаючи, але не обмежуючись офшорними та фіктивними компаніями і підставними особами);

особа є залежною від банку та/або від пов'язаних із ним особами, внаслідок чого проблеми в діяльності банку або пов'язаних із ним осіб із великою вірогідністю призведуть до проблем у діяльності цієї особи;

особа діє переважним чином як представник інтересів банку та/або пов'язаної з банком особи;

особа належить до групи осіб, одна з яких є позичальником банку та якій банк надав значні кредити, які пов'язані між собою спільною господарською діяльністю або участю в статутному капіталі іншої особи, та одна із цих осіб є пов'язаною з банком особою;

особа належить до групи осіб, пов'язаних між собою спільною господарською діяльністю, забезпечення за кредитами яких надано одним заставодавцем, та хоча б один з позичальників є пов'язаною з банком особою;

3) спільна інфраструктура:

особа має спільні або дуже близькі адреси (фізичні або віртуальні), фактичні місцезнаходження, нефізичне розміщення (наприклад інтернет-сайт) із банком та/або пов'язаними з ним особами;

особа має спільні операційні структурні елементи, зокрема IT системи, бухгалтерський облік із банком або пов'язаними з ним особами (уключаючи аутсорсинг);

особа має спільного з банком та/або пов'язаними з ним особами керівника, або працівник особи є керівником (менеджером) у банку та/або пов'язаній з ним особі та навпаки;

особа має спільних юридичних радників із банком або довіреності надані банком та/або пов'язаними з ним особами, або вона є спеціально створеною компанією для виконання конкретних завдань та є контрольованою банком та/або пов'язаними з ним особами;

особа має спільних постачальників, провайдерів послуг або клієнтів із банком чи пов'язаними з ним особами;

особа має в банку спільного з пов'язаними з банком особами менеджера з кредитування/надання послуг;

4) недостатня прозорість:

інформація про структуру власності особи не дає можливості встановити всіх власників істотної участі та/або кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) та/або всіх ключових учасників у структурі власності особи;

інформації щодо діяльності кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) особи немає або її недостатньо;

структура власності особи невиправдано складна;

особа не співпрацює з Національним банком з питань з'ясування інформації щодо її відносин з банком та/або пов'язаними з ним особами;

особа зареєстрована не в країні, де здійснюється її основна діяльність, без наявності для цього економічних і фінансових підстав;

особа, щодо якої наявна відкрита інформація про її пов'язаність із банком документально нею не спростована.

2. За характером операцій:

1) мета трансакції та використання коштів:

мета трансакції та використання коштів не відповідає основному виду діяльності (типовій господарській діяльності) особи;

кошти, отримані особою, використані для інших цілей, ніж передбачено в договорі;

кошти використовуються пов'язаними з банком особами або в їх інтересах прямо чи опосередковано (уключаючи, але не обмежуючися погашенням кредитів в інших фінансових установах, купівлею активів та оплатою послуг);

використання коштів чітко не визначено або не контролюється банком належним чином;

2) документація:

необхідна документація стосовно трансакції відсутня або документація не відповідає встановленим вимогам (у тому числі недостатня кількість або відсутність документів);

наявна документація не відображає реальні характеристики, економічну суть трансакції;

3) операційні стандарти.

Трансакція не була б проведена за таких умов іншим банком, уключаючи, але не обмежуючись такими ситуаціями:

деякі стандарти кредитування не представлені або визначені не повністю у внутрішніх положеннях банку;

трансакція проведена з недотриманням внутрішніх положень банку;

сума наданого кредиту не відповідає обсягам діяльності боржника;

існує суттєва диспропорція між надходженнями особи, змістом та умовами трансакції;

здійснення операцій, юридична форма яких відрізняється від їх економічної суті;

особа має договірні відносини, що передбачають право на відмову від узятих на себе зобов'язань перед банком (виконання визначених умов) та/або передавання боргів пов'язаній із банком особі;

установлення для боржника/контрагента індивідуальних умов сплати боргу, відмінних від поточних ринкових умов;

штатна чисельність особи не відповідає обсягам її діяльності та/або обсягом активних операцій, що проводяться банком із такою особою;

відсутність у особи протягом півроку з дати фактичного отримання кредиту необхідної документації чи дозволів для забезпечення виконання робіт, на цілі яких надавався кредит (наприклад відсутність дозволів на земельну ділянку під будівництво, на яке надано кредит, або взагалі ліцензії на будівництво тощо);

4) заборгованість та кредитоспроможність.

Кредит не був би наданий особі іншим банком, що притримується ефективної банківської практики, уключаючи, але не обмежуючися такими ситуаціями:

кредитоспроможність або обсяги надходжень за грошовими потоками, що надходять на рахунки особи, не забезпечують своєчасного повернення кредиту;

надходження, які планується отримати від інвестування коштів, наданих у кредит, не забезпечують своєчасного та належного повернення кредиту;

здійснення операцій із особою, кредитний рейтинг якої або оцінка якості її активів, розрахованих банком, є нижче прийнятних;

продовження строку користування кредитом на строк більше одного року без наявності фактів сплати відсотків за кредитом;

5) інструменти внутрішнього контролю.

Внутрішній контроль за операцією недостатній порівняно з тим, що застосовується в аналогічних операціях, уключаючи, але не обмежуючись такими ситуаціями:

операція була здійснена банком за процедурою, відмінною від процедури, визначеної для аналогічних контрагентів;

немає обґрунтованого висновку підрозділу з управління ризиками під час здійснення активної операції або є негативний висновок щодо цього;

операція з особою здійснена в розмірі, що перевищує встановлений банком внутрішній ліміт для такого виду контрагентів без належного економічного обґрунтування;

активи/послуги, продані/надані банку особою, не можуть бути ідентифіковані або немає жодних доказів їх ймовірного існування на момент здійснення трансакції;

оцінка щодо застави, отриманої банком, не проведена своєчасно або відсутні документи, що свідчать про обтяження майна та його державну реєстрацію відповідно до вимог законодавства та внутрішніх процедур банку;

кредити, надані особі, не класифікуються як проблемні, коли це необхідно (уключаючи чисто формальну реструктуризацію кредиту) або резерви на покриття можливих втрат за активними банківськими операціями розраховані неналежним чином;

зволікання, затягування банком процедури стягнення боргу за кредитами або стягнення застави за кредитами;

6) відсоткові ставки, комісії та ціни:

процентні, комісійні та операційні доходи (витрати) за операціями з особою є відмінними від поточних ринкових умов/умов операцій з іншими боржниками/контрагентами;

ціни, за якими відбувся продаж активів та/або надання послуг банком особі, суттєво відрізняються від ринкових;

ціни, за якими відбувся викуп активів та/або отримання послуг банком від особи, суттєво відрізняються від ринкових;

7) заставне забезпечення та гарантії:

наявність у особи договорів із банком та/або пов'язаною з банком особою щодо забезпечення виконання зобов'язань один за одного;

прийняття від боржника/контрагента меншого забезпечення виконання зобов'язань або забезпечення нижчої якості, ніж приймається від інших клієнтів.

Положення також визначає типи пов'язаної з банком особи та відповідні коди типу пов'язаності, зокрема:

529 - будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у частині першій статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Таким чином, особа може бути визнана пов'язаною із банком, за умови її відповідності визначенню п. п. 1-9 ч. 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ознакам за характером взаємовідносин та за характером операцій, що передбачені у главі 3 Положення N 315.

Наведене, у свою чергу свідчить про помилковість твердження НБУ щодо можливості визначати пов'язаність особи із банком виключно на підставі норм ч. 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" без застосування ознак за характером взаємовідносин та за характером операцій.

Позивачем надано суду докази, які свідчать про те, що у ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" існують кореспондентські відносини ще з рядом банків, крім як з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", зокрема:

- Договором N 05-2016/35 від 14 квітня 2016 року укладеним між ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ "ДІАМАНТБАНК" сторони домовилися встановити кореспондентські відносини;

- Договорами N 15/4-12/67 від 21 жовтня 2016 року та N 15/4-12/66 від 21 жовтня 2016 року укладеними між ПАТ "АКЦЕНТ БАНК" та ПАТ "Державний ощадний банк України" останнім було відкрито кореспондентський рахунок ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК";

- Угодою N РВР-06/070916 від 07 вересня 2016 року укладеною між ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ "АБ РАДАБАНК" останнім було відкрито кореспондентський рахунок ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК";

- Угодою N ИКСВ/4/2016 від 01 грудня 2016 року укладеною між ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ "СБЕРБАНК" останнім було відкрито кореспондентський рахунок ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК";

- Договором N 214-р/2016 від 19 серпня 2016 року укладеним між ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" останнім було відкрито кореспондентський рахунок ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК".

Разом з тим, відповідно до наданої позивачем довідки ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" про укладені договори оренди разом з копіями договорів, ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" має 195 відокремлених підрозділи. При цьому, ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" укладено 193 договори оренди нежитлових приміщень, серед яких немає договорів з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Два відділення ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" знаходяться у приміщеннях, які належать ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" на праві приватної власності.

Отже, ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" не орендує жодних приміщень у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" для розміщення відділень банку. Натомість, згідно довідки ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" про договори суборенди, ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" укладено 24 договори суборенди нерухомих приміщень, з них лише 2 було укладено з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

В письмових запереченнях на адміністративний позов НБУ посилається на ліцензійні угоди та договори, які укладені між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та зазначає, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" передано практично всі програмні комплекти для обслуговування та здійснення банківської діяльності, що, на думку відповідача, свідчить про спільність інфраструктури. Крім того, умови зазначених угод не є ринковими, ціни для ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" є пільговими.

Водночас, судом встановлено, що ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" укладено ряд договорів щодо надання послуг, з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, які надають ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" аналогічні/схожі послуги.

Так, ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" укладені договори щодо технічної підтримки та використання комп'ютерних програм з ТОВ "УКРДІЛІНГ", ТОВ "БI МОБАІЛ", ТОВ "Д.I.О.-ТРЕЙДЕР ІНТЕРНАЦІОНАЛ", ВАТ "Копмас Плюс", ТОВ "Х'юлет- Пакард Ю.Ей", ТОВ "ФОСС-ОН-ЛАЙН", тощо; договори з колекторськими компаніями про надання послуг з повернення проблемної заборгованості з ТОВ "Вердикт Коллекшен", ТОВ "Примоколект. Центр Денежных требований", ТОВ "ЕОС Украина", ТОВ "ТІРЕЛ", тощо; договори з суб'єктами оціночної діяльності з ТОВ "ОЦІНОЧНИЙ СТАНДАРТ", ТОВ "ПБ-КОНСАЛТІНГ", ТОВ "Базіс-Центр", тощо; договори про надання інформаційно-консультаційних послуг ТОВ "КРЕДИТНА ТОЧКА", ТОВ "ЦЕНТР ІНВЕСТИЦІЙНОГО КОНСАЛТИНГУ", ТОВ "ЛЕБОТ", тощо; договори щодо надання послуг з технічної підтримки та телекомунікаційних послуг та доступу до мережі Інтернет з ТОВ "ЗАКАРПАТІНФОКОМ", ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ", ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ", ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ФІЛІЯ СПІЛЬНОГО УКРАІНСЬКОГО-НІМЕЦЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "ІНФОКОМ", ЗАТ "ДАТАГРУП", ТОВ "УКРКОМ", ТОВ "ТЕЧКОМ ЛАЙН", ТОВ "ТРК ЕФІР", ТОВ "МАКЛАУТ РЕГІОН", ТОВ "НІКО ТЕЛ ЗВ'ЯЗОК", ТОВ БАГАТОПРОФІЛЬНА ФІРМА "ЕКСПРЕС ЛТД", ТОВ "РЕГІОНАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ", ТОВ "БАГАТОПРОФІЛЬНА ФІРМА ЕКСПРЕС, ЛТД", ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ТЕЛНЕТ СЕРВІС", ПАТ "ПОЛТАВАІНФОКОМ", ПАТ "КИЇВСТАР", ЛФ СПІЛЬНЕ УКРАІНСЬКО-НІМЕЦЬКЕ ПІДПРИЕМСТВО В ФОРМІ ТОВ "ІНФОКОМ", ТОВ "ВОЛЯ-КАБЕЛЬ", ПАТ "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ", ТОВ "КОМПАНІЯ "СКАЙЛАЙН ТЕЛЕКОМ", ТОВ "ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНА КОМПАНІЯ ЛІНК", тощо.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не мають спільної інфраструктури, а укладені ліцензійні договори та передане в користування програмне забезпечення не свідчить про наявність ознаки пов'язаної особи N 529, оскільки ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" має розгалужені економічні відносини та аналогічні договори з іншими постачальниками таких послуг.

Також, в письмових запереченнях НБУ обґрунтовує ознаку пов'язаної особи N 529 укладенням ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" договорів уступки прав вимоги, використання банками однакових типових форм договорів/бланків та так званою "трудовою міграцією". Разом з тим, НБУ не наводить жодної норми права та жодного нормативного акту, який був порушений такими діями ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Сам факт укладення та існування договірних зобов'язань в даному випадку, на думку колегії суддів, не свідчить про наявність ознаки пов'язаних осіб N 529 чи інших підстав, визначених статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Стосовно поняття "трудової міграції", яка на думку відповідачів, мала місце між ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК", суд зазначає про наступне.

Відповідно до вимог п. 23 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", трудова міграція - переміщення особи, пов'язане з перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальної одиниці з метою виконання або пошуку роботи.

Враховуючи, що станом на дати прийняття оскаржуваних рішень ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" були зареєстровані та знаходилися в м. Дніпро (Україна), суд вважає недоведеними факти "трудової міграції" за відсутності перетинання державного кордону та адміністративно-територіальних одиниць.

Більше того, "трудова міграція" взагалі не визначена в статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положенні N 315 в якості підстави визначення пов'язаних із банком осіб.

Аналогічної позиції колегія суддів притримується і питанні так званого доступу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до звітності та інформації про клієнтів ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", оскільки НБУ не було доведено порушення таким доступом нормативних актів НБУ та не встановлено фактів використання такого доступу для проведення ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" операцій в інтересах ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", як це встановлено у п. 9 ч. 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

При розгляді даного адміністративного позову судом також враховано міжнародні стандарти визначення відносин контролю.

Уніфікованими міжнародними принципами визначення пов'язаних осіб зафіксовані в Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку N 24, зокрема, передбачено, що суб'єкт господарювання є пов'язаним із суб'єктом господарювання, що звітує, якщо виконується будь-яка з таких умов:

i) суб'єкт господарювання та суб'єкт господарювання, що звітує, є членами однієї групи (а це означає, що кожне материнське підприємство, дочірнє підприємство або дочірнє підприємство під спільним контролем є пов'язані одне з одним);

ii) один суб'єкт господарювання є асоційованим підприємством або спільним підприємством іншого суб'єкта господарювання (чи асоційованим підприємством або спільним підприємством члена групи, до якої належить інший суб'єкт господарювання);

iii) обидва суб'єкти господарювання є спільними підприємствами однієї третьої сторони;

iv) один суб'єкт господарювання є спільним підприємством третього суб'єкта господарювання, а інший суб'єкт господарювання є асоційованим підприємством цього третього суб'єкта господарювання;

v) суб'єкт господарювання є програмою виплат по закінченні трудової діяльності працівників суб'єкта господарювання, що звітує, або будь-якого суб'єкта господарювання, який є пов'язаним із суб'єктом господарювання, що звітує. Якщо суб'єкт господарювання, що звітує, сам є такою програмою виплат, то працедавці-спонсори також є пов'язаними із суб'єктом господарювання, що звітує;

vi) суб'єкт господарювання перебуває під контролем або спільним контролем особи, визначеної в пункті а);

vii) особа, визначена в пункті а) і), має значний вплив на суб'єкт господарювання або є членом провідного управлінського персоналу суб'єкта господарювання (або материнського підприємства суб'єкта господарювання).

Тобто, визначальним критерієм для віднесення особи до пов'язаних з банком є існування відносин одностороннього чи взаємного контролю.

В свою чергу, статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" контроль визначений, як можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

Як зазначено в Рішенні правління Національного банку України від 18 грудня 2016 року N 498-рм/БТ, власниками істотної участі ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" були ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Водночас, виходячи з офіційних відомостей державного реєстру ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не здійснюють та не здійснювали контроль над ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК".

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не мали спільних власників істотної участі та відносин контролю.

Отже, між позивачем та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відсутні відносини прямого чи опосередкованого контролю, тобто, відсутні ознаки пов'язаних осіб, оскільки позивач був лише клієнтом банківської установи та не міг впливати на управління чи діяльність ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК".

На обґрунтування власної позиції, НБУ до матеріалів справи долучено відомості щодо структури власності ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ТОВ "Гравіс-Кіно" та ПрАТ "Телекомпанія "ТЕТ", згідно яких Суркіс І.Р. володіє істотною участю в ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ТОВ "Гравіс-Кіно" та ПрАТ "Телекомпанія "ТЕТ" через BOLVIK VENTURES LTD, а ОСОБА_11 через компанію HARLEY TRADING LIMITED є власниками істотної участі в ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ТОВ "Гравіс-Кіно" та ПрАТ "Телекомпанія "ТЕТ". В свою чергу ОСОБА_11, згідно відомостей про остаточних ключових учасників у структурі власності ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", був власником 41,65 % ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" момент прийняття оскаржуваних рішень від 13 грудня 2016 року N 105, від 24 червня 2016 року N 47 та від 13 жовтня 2016 року N 77.

Водночас, позивачами були надані суду копії довідок BOLVIK VENTURES LTD від 01 лютого 2017 року та 06 лютого 2017 року, з яких вбачається, що Суркіс І.Р. не здійснює участі в BOLVIK VENTURES LTD, директором BOLVIK VENTURES LTD є Menelaos Sazos, який самостійно здійснює управління BOLVIK VENTURES LTD.

Відповідно до статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Як зазначено в п. 9 постанови Вищого адміністративного суду міста Києва "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20 травня 2013 року N 7, за змістом пункту 3 частини першої статті 163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. Таким чином, у мотивувальній частині рішення необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Враховуючи наведене та оскільки позивачами та НБУ були долучені до матеріалів справи взаємовиключні докази щодо участі Суркіса І.Р. в ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ТОВ "Гравіс-Кіно" та ПрАТ "Телекомпанія "ТЕТ", суд виходить з наступного.

ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" є юридичною особою та зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань за кодом 23729809.

ТОВ "Гравіс-Кіно" є юридичною особою та зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань за кодом 36257228.

ПрАТ "Телекомпанія "ТЕТ" є юридичною особою та зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань за кодом 16391959.

Пунктом 7 ч. 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно ж до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ТОВ "Гравіс-Кіно" та ПрАТ "Телекомпанія "ТЕТ", Суркіс І.Р. не зазначений власником істотної участі, бенефіціаром, учасником, керівником чи будь-якою іншою особою відносно вказаних юридичних осіб.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, судом встановлено, що Суркіс І.Р. не є власником істотної участі у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" і структура власності ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ТОВ "Гравіс-Кіно" та ПрАТ "Телекомпанія "ТЕТ" жодним чином не може свідчити про пов'язаність Суркіса І.Р., і як наслідок ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність", уповноважені Національним банком України особи мають право одержувати від банку інформацію, документи та їх копії, письмові пояснення з питань діяльності банку, а також вилучати копії документів, що свідчать про порушення законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України. У ході перевірки банку уповноважені Національним банком України особи мають право перевіряти будь-яку звітність афілійованої та спорідненої особи банку щодо взаємовідносин з банком з метою визначення впливу відносин з цією особою на стан банку. Для цілей перевірки афілійовані та споріднені особи сприяють Національному банку України відповідно до положень цієї статті у тому самому порядку, що застосовується до банків.

Згідно з п. п. 3.8, 3.9 Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 276, керівник інспекційної групи за результатами інспекційної перевірки з урахуванням довідок про перевірку та іншої інформації складає звіт про інспектування. Звіт про інспектування має визначену форму, яка затверджується уповноваженою посадовою особою Національного банку.

Звіт про інспектування складається у двох примірниках і підписується керівником інспекційної групи та куратором перевірки.

Перший примірник звіту про інспектування не пізніше ніж через 30 календарних днів із дати закінчення інспекційної перевірки, яка встановлюється в посвідченні на право проведення інспекційної перевірки/розпорядженні про інспекційну перевірку, надсилається до об'єкта перевірки з урахуванням вимог щодо пересилання документів з грифом конфіденційності, установлених Національним банком, із супровідним інформаційним листом, підписаним уповноваженою посадовою особою Національного банку, який містить загальний висновок про результати проведеної інспекційної перевірки.

Другий примірник звіту про інспектування залишається у відповідного структурного підрозділу центрального апарату Національного банку для зберігання згідно з встановленими вимогами.

Звіти про інспектування, довідки про перевірку та інші матеріали щодо інспекційної перевірки є конфіденційною інформацією та власністю Національного банку і не підлягають публічному розголошенню.

Суд зазначає, що роздруківка з веб-сайту юридичної особи щодо структури її власності, так само як і інформація, отримана в інший ніж наведений вище спосіб, не є формою здійснення банківського нагляду Національним банком України, що передбачений Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Таким чином, відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів того, що Суркіс І.Р. є власником будь-яких часток у статутному капіталі ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ТОВ "Гравіс-Кіно" та ПрАТ "Телекомпанія "ТЕТ".

Також, в оскаржуваних рішеннях Комісії з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку України N 47 від 24 червня 2016 року, N 77 від 13 жовтня 2016 року та N 105 від 13 грудня 2016 року вказано, що вони прийнятті на підставі документів та пропозицій, які були зафіксовані протоколами засіданнь зазначеної Комісії Національного банку України. Так, рішення Комісії Національного банку України від 24 червня 2016 року N 47 прийняте за результатом розгляду пропозиції робочої групи, що зафіксовано протоколом засідання Комісії Національного банку України від 24 червня 2016 року. Рішення Комісії Національного банку України від 13 жовтня 2016 року N 77 прийняте на підставі документів, що зафіксовано протоколом засідання Комісії Національного банку України від 13 жовтня 2016 року. Рішення Комісії Національного банку України від 13 грудня 2016 року N 105 прийняте Комісією за результатом розгляду пропозиції, підготовленої Управлінням моніторингу пов'язаних з банками осіб на підставі інформації та підтвердних документів, що зафіксовано протоколом засідання Комісії Національного банку України 12 (13) грудня 2016 року.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 статті 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідач Національний банк України не надав суду копій протоколів засідання Комісії з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами від 24 червня 2016 року та від 13 жовтня 2016 року.

До матеріалів справи долучено лише копію протоколу засідання Комісії з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами від 13 грудня 2016 року N (38).

Стосовно протоколів засідань Комісії НБУ колегія суддів вбачає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.

Згідно п. 2 глави 2 Положення N 315, рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов'язаними з банком особами приймає Комісія з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами. Національний банк приймає рішення про визначення юридичної або фізичної особи пов'язаною з банком особою кожного разу, коли Національний банк виявляє підстави для цього. Визначення особи не пов'язаною з банком не перешкоджає наступному визначенню такої особи пов'язаною, якщо для цього виникають підстави.

Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку, що протоколи засідання Комісії з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку України 24 червня 2016 року, 13 жовтня 2016 року та 12 (13) грудня 2016 року не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, тому їх висновки не можуть бути предметом спору. Протоколи засідання Комісії визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами від 24 червня 2016 року, 13 жовтня 2016 року та 12 (13) грудня 2016 року є носіями доказової інформації про виявлені Комісією ознаки пов'язаних осіб, на підставі яких приймається відповідне рішення Комісії, а тому оцінка протоколів, в тому числі й оцінка дій службових осіб Комісії щодо його складання, викладення у них висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішень, прийнятих на підставі таких актів.

Ураховуючи викладене, предметом судового оскарження в даному спорі є відповідні рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку України N 47, N 77 та N 105, підстави та докази прийняття яких були зафіксовані протоколами Комісії від 24 червня 2016 року, 13 жовтня 2016 року та 12 (13) грудня 2016 року.

Крім того, колегія суддів відзначає, що в оскаржуваному рішенні Комісії Національного банку України від 13 грудня 2016 року N 105 "Про визначення осіб пов'язаними з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зазначено, що документи та інформація про пов'язаних осіб були зафіксовані протоколом Комісії Національного банку України від 12 грудня 2016 року, водночас до матеріалів справи долучено копію протоколу Комісії Національного банку України з іншою датою - 13 грудня 2016 року N (38).

Додатково до наведеного вище, суд окремо звертає увагу на питання правомірності оскаржуваних рішень Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 24 червня 2016 року N 47 в частині визнання ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" пов'язаною з ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" особою та від 13 жовтня 2016 року N 77.

Фактично позивача та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на підставі вказаних рішень було визнано пов'язаними особами за критерієм 528 - юридична особа, в яких асоційована особа керівника є керівником або власником істотної участі, у зв'язку з тим, що керівні посади в обох банках займали брати ОСОБА_13 (в ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" на посаді Заступника Голови Правління Банку - Керівника Напрямку корпоративних продажів) та ОСОБА_14 (Генеральний Заступник Голови Правління ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК").

Суд зазначає, що використання зазначених в Положенні N 315 ознак є обов'язковим при визначенні НБУ пов'язаної особи, відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Враховуючи передбачені Положенням N 315 обов'язкові ознаки пов'язаності, а також законодавчий обов'язок НБУ застосовувати ці ознаки при визначенні пов'язаних осіб, звичайні родинні зв'язки між керівниками двох банків не дають підстав вважати ці банки пов'язаними, а тому ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та позивач, на думку суду, не можуть бути визнані НБУ пов'язаними особами лише на підставі родинних зв'язків їхніх керівників.

Як було зазначено позивачем в наданих НБУ за наслідком прийняття рішення від 24 червня 2016 року N 47 поясненнях, ОСОБА_13 вже більше 20 років працює на керівних посадах в різних банківських установах. Так, з 18 березня 1994 року по 11 травня 2005 року працював у Комерційному Банку "Земельний Капітал". З 01 червня 2005 року по 11 березня 2011 року працював у Морському Транспортному Банку. З 01 червня 2011 року працює в ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" на посаді Заступника Голови Правління Банку - Керівника Напрямку корпоративних продажів. При цьому в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_13 ніколи не працював.

Генеральний Заступник Голови Правління ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_14 згідно із отриманою від ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" інформацією, працює в значеному банку починаючи з 01 квітня 1992 року по даний час. В ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" ОСОБА_14 ніколи не працював.

Безпосередньо в ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" функції Заступника Голови Правління - Члена Правління та Члена Кредитного комітету ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" ОСОБА_13 виконує самостійно, незалежно від інших осіб, на підставі повноважень визначених статутом та внутрішніми документами банку.

ОСОБА_14 не є учасником будь-яких органів управління або комітетів ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", тому не має впливу на управління та прийняття рішень щодо діяльності ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК". Так само, ОСОБА_13 не є учасником будь-яких органів управління бо комітетів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", і не має впливу на управління та прийняття рішень щодо банківської діяльності ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Крім цього, позивачем зазначено, що наказом від 11 липня 2016 року ОСОБА_13 звільнений з посади заступника Голови Правління ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК". У зв'язку з цією обставиною, а також з урахуванням вищенаведених обставин щодо відсутності взаємного впливу, згідно з статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" підстави вважати пов'язаними ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відсутні.

Окремо суд зазначає, що відповідно до положень чинного законодавства, наявність значного або вирішального впливу однією юридичною особою на діяльність іншої юридичної особи може бути реалізована перш за все через наявність спільних бенефіціарних власників. Однак, структури власності ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" є різними та не мають спільних власників істотної участі.

Таким чином, оскільки відповідачами інших обґрунтувань взаємного впливу ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надано не було, жодних підстав для визнання ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" пов'язаними особами немає.

Відповідно, оскаржувані в межах розгляду даної справи рішення НБУ прийняті на підставі припущень, що не узгоджується з вимогами статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а отже за відсутності правових підстав.

Суд, також, відзначає, що рішення N 77 від 13 жовтня 2016 року викладене на бланку Комісії з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами та підписано Головою комісії ОСОБА_15

Водночас, відповідно до п. 5 глави 2 Положення N 315, якщо банк доведе, що особа не є пов'язаною з банком, то відповідне рішення Комісії скасовує/змінює Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет). Якщо банк не доведе, що особа не є пов'язаною з банком, то Комітет залишає рішення Комісії без змін.

Отже, уповноваженим на розгляд заперечень ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" та перегляд рішення Комісії НБУ N 47 від 24 червня 2016 року був Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України, а не Комісія з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами, рішення якої переглядалось.

Таким чином, рішення N 77 від 13 жовтня 2016 року прийняте не уповноваженим органом НБУ, який не мав права приймати це рішення, тобто, з грубим порушенням встановленої процедури, що додатково до наведеного вище свідчить про його протиправність.

Суд також погоджується із твердженням позивача про те, що він не може вважатись пов'язаною з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" особою протягом 15 днів із дня отримання банком відповідного повідомлення НБУ, а оскільки всі наступні рішення ФГВФО та уповноважених осіб ФГВФО, як і відповідні договори, були складені в межах такого строку і базувались вони саме на обставині пов'язаності позивача з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", вони є такими, що прийняті з порушенням встановленої законом процедури.

Так, відповідно до положень ч. 3 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", про прийняте рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком не доведе протилежного.

З цією нормою кореспондується п. 4 глави 2 розділу II Положення N 315, відповідно до якого, особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання такого повідомлення Національного банку про визначення пов'язаною з банком особи не доведе протилежного.

Буквальний зміст вказаних правових норм свідчить, що особа, визнана пов'язаною із банком вважається такою після спливу 15-денного строку, передбаченого для доведення протилежного банком.

Матеріали справи підтверджують, що повідомлення про пов'язаність із позивачем надіслано ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" 14 грудня 2015 року, відповідно, позивач строком до 29 грудня 2016 року не вважався пов'язаною із банком особою, що додатково свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача щодо скасування рішень Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року N 105, від 24 червня 2016 року N 47 та від 13 жовтня 2016 року N 77.

Відповідно до вимог статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 1 статті 103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Беручи до уваги, що на рішення Комісії НБУ N 47 від 24 червня 2016 року позивачем були висловлені заперечення, які розглянуті Комісією НБУ 13 жовтня 2016 року, колегія суддів вважає, що строк звернення з позовом відносно рішення N 47 від 24 червня 2016 року слід рахувати з 13 жовтня 2016 року. Таким чином, позивачем не був пропущений строк, визначений статтею 99 КАС України, для звернення з даним адміністративним позовом, а тому необґрунтованими є протилежні доводи НБУ.

Досліджуючи позовні вимоги щодо скасування наказу Уповноваженої особи Соловйової Н.А., колегія суддів виходить з наступного.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2016 року N 2859 розпочато процедуру виведення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 19 грудня 2016 року по 18 січня 2017 року (включно) та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Соловйову Н.А., делегувавши їй повноваження, визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Оскаржуваним наказом заборонено з 20 грудня 2016 року здійснювати у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" будь-які видаткові операції - безготівкові та готівкові, з рахунків пов'язаних осіб банку та клієнтів банку, визначених у переліку (Додатки 1, 2, 3, 4) та доручено забезпечити блокування рахунків пов'язаних осіб банку та клієнтів банку зазначених у переліку.

Позивач зазначає, що на підставі оскаржуваного наказу було заблоковано доступ до грошових коштів, що розміщені на його рахунках у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", внаслідок віднесення ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" до категорії пов'язаних з банком осіб.

Разом з тим, виходячи із того, що рішенням Комісії з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами НБУ від 13 грудня 2016 року N 105 "Про визначення осіб пов'язаними з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" позивача визнано пов'язаною із банком особою суд вважає, що оскаржуваний наказ Уповноваженої особи є похідним від такого рішення та стосується усіх пов'язаних із банком осіб.

Враховуючи, що, як вже було встановлено вище, рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами НБУ від 13 грудня 2016 року N 105 "Про визначення осіб пов'язаними з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в частині визнання ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" пов'язаною особою суперечить вимогам статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та нормам Положення N 315, і те, що до 29 грудня 2016 року позивач не вважався пов'язаною із банком особою, суд вважає, що оскаржуваний наказ в частині, що стосується позивача, прийнятий за відсутності правових підстав для обмежень у видаткових операціях з рахунків, відкритих у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Таким чином, наказ Уповноваженої особи Соловйової Н.А. від 20 грудня 2016 року N 22 "Про заборону видаткових операцій з рахунків пов'язаних осіб" в частині, що стосується ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" щодо заборони здійснювати у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" будь-які видаткові операції - безготівкові та готівкові, з рахунків пов'язаних осіб банку та блокування рахунків пов'язаних осіб банку та клієнтів банку зазначених у переліку є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що оскільки в оскаржуваному наказі не вказується про зупинення/припинення видаткових (витратних) готівкових та/або безготівкових операцій за поточними, депозитними, кореспондентськими чи будь-якими іншими рахунками, відкритими у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", яке про це зазначає позивач у своїх позовних вимогах, а йде мова лише про заборону здійснювати у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" будь-які видаткові операції - безготівкові та готівкові, з рахунків пов'язаних осіб банку та про блокування рахунків пов'язаних осіб банку, вказана вимога підлягає задоволенню шляхом саме визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Соловйової Н.А. від 20 грудня 2016 року N 22 "Про заборону видаткових операцій з рахунків пов'язаних осіб" в частині, що стосується позивача, щодо заборони будь-яких видаткових операцій - безготівкових та готівкових, у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та блокування рахунків позивача.

Разом з тим, враховуючи, що рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 20 грудня 2016 року N 2887, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 20 грудня 2016 року N 2893, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 20 грудня 2016 року N 2891, наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Соловйової Н.А. "Про перерахування коштів пов'язаних осіб" від 21 грудня 2016 року N 44 застосовані до ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", як до пов'язаної з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" особи, дані рішення та накази є похідними від рішень НБУ про визнання осіб пов'язаними, суд вважає, що всі оскаржувані рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині, що стосується позивача, прийняті за відсутності правових підстав, а тому підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання нечинними договорів та стягнення грошових коштів колегія суддів відзначає наступне.

Статтею 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Пунктами 10.2. - 10.4. Постанови Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року N 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", визначено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Визнаючи протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремі положення, суд повинен зазначити дату, номер рішення, найменування органу, котрий видав рішення або його окремі пункт, абзац, частину, які визнано протиправними.

Згідно загальних засад права, визнання договору недійсним/нечинним має наслідок у вигляді двосторонньої реституції, тобто, повернення сторін у стан, який передував укладенню договору - повернення кожною стороною усього отриманого за договором.

Згідно оскаржуваних договорів про придбання акцій N 4/2016 від 20 грудня 2016 року та купівлі-продажу акцій банку N БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року позивач без його відома, доручення чи будь-якої іншої правової підстави, що було встановлено вище, був позбавлений прав на грошові кошти, розміщенні у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З системного тлумачення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 162 КАС України випливає, що ефективним способом захисту прав позивача є визнання Договору про придбання акцій N 4/2016 нечинним з поворотом виконання зазначеного договору, шляхом стягнення на користь позивача усіх сум за зазначеним договором. З аналогічних підстав судом визнається нечинним і договір N БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року в частині, що стосується прав та інтересів позивача.

Позивач зазначає, що у зв'язку з списанням грошових коштів з його рахунків відкритих у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не здійснювалось нарахування процентів згідно умов договорів, а саме станом на 22 лютого 2017 року:

ВалютаСписана сумаДата списанняПоточна датаНомер рахункуПроцентна ставкаСума не нарахованих процентівEUR227 324,5922.12.201622.02.20171500001800006314,55 599,04EUR1 100 000,0022.12.201622.02.2017152110180004430,1186,85UAH4 540 538,4222.12.201622.02.20171500501800000220,5158 110,26UAH130 000 000,0022.12.201622.02.20171523301800000118,54 085 205,48UAH50 000 000,0022.12.201622.02.20171521901800030415,51 316 438,36USD100 000,0022.12.201622.02.2017150270100006020,584,93USD609 276,2222.12.201622.02.20171500601800000114,515 006,56USD4 200 000,0022.12.201622.02.2017152160180004150,1713,42Отже, загальна сума не нарахованих процентів за користування коштами ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" становила 5 785, 89 євро, 5 559 754, 09 грн., 15 804, 91 доларів США.

При цьому судом використано наступну формулу розрахунку: "сума списана з кореспондентського рахунку" X "процент за користування коштами" X "кількість днів (63 дні станом на 22.12.2017)" / "кількість днів у році (365)" Х 100 % = "сума не нарахованих процентів за користування коштами".

Таким чином, правомірним є стягнення з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в якості повороту виконання договору купівлі про придбання акцій N 4/2016 наступних сум:

- 363 645 240, 00 грн. - в якості суми грошових коштів, списаних з кореспондентських рахунків;

- 5 785, 89 євро, 5 559 754, 09 грн., 15 804, 91 доларів США. - в якості не нарахованих процентів за користування коштами ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК".

При цьому суд враховує приписи п. 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року N 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", відповідно до якого, у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суд у мотивувальній частині рішення повинен навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд може ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у справах щодо правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України).

А згідно з ч. 3 статті 553 Цивільного кодексу України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно, на користь позивача грошові кошти підлягають стягненню як в національній, так і в іноземній валютах, згідно заявлених позовних вимог.

Окремо суд звертає увагу на те, що стаття 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає певну послідовність дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо здійснення так званої процедури "bail-in". Зокрема, спочатку здійснюється обмін необтяжених грошових вимог на акції додаткової емісії, з подальшим формуванням резервів банку та аналізом стану капіталу банку, і лише у разі від'ємного чи нульового значення Фонд продає усі акції Міністерству фінансів України.

Однак, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року N 961 установлено, що держава в особі Міністерства фінансів України придбаває акції ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" у повному обсязі за одну гривню.

Тобто, вже станом на 18 грудня 2016 року, ще до проведення процедур передбачених статтею 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", державними органами було визначено, що продаж 100 % акцій здійснюється за одну гривню.

Разом з тим, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про погодження умов договору продажу 100 % акцій ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" N 2893 датоване 20 грудня 2016 року, в той же час з наданих Фондом виписок про операції з цінними паперами вбачається, що зарахування акцій ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", які набув позивач, відбулось 21 грудня 2016 року.

Тобто, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб приступив до продажу 100 % ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ще до набуття позивачем прав на акції, що свідчить про повне порушення процедури, визначеної статтею 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При розгляді даної справи судом, також враховані наступне.

Стаття 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Разом з тим, в межах правовідносин, що склались в даному випадку, позивач у примусовому порядку на підставі відповідних рішень відповідачів був позбавлений прав на належне йому майно, що за своєю суттю є конфіскацією майна.

Водночас, відповідно до приписів статті 41 Конституції України, яка є нормою прямої дії, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки в даному випадку відсутнє будь-яке рішення суду, на підставі якого відповідачами вчинялись би дії по примусовому вилученню майна позивача, такі дії та рішення відповідачів є протиправними.

Згідно з вимогами обов'язкової до застосування в Україні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до § 56 рішення Європейського суду з прав людини Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], N 13279/05 від 20 жовтня 2011 року: "Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом)".

Зазначений принципи сформульовано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Спорронг і Лоннрот проти Швеції" (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі статті 1 Першого протоколу.

Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Прессос компанія ОСОБА_16О." та інші проти Бельгії").

Разом із тим факт встановлення законом підстав для позбавлення права власності Європейський Суд з прав людини вважає недостатнім для обґрунтування втручання в право власності.

Втручання в право власності, у тому числі й основане на законі, не повинно порушувати справедливу рівновагу між вимогами інтересів суспільства і захистом основних прав особи.

Як зазначено в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Застосовуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини суд та вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод приходить до висновку про порушення відповідачами в межах відносин, які досліджуються судом при розгляді даної адміністративної справи, балансу та рівноваги відносно прав позивачів, оскільки обставини справи свідчать, що позивач був протиправно позбавлений прав на грошові кошти без відшкодування їх вартості.

Зазначене в сукупності з вже наведеними вище гарантіями ефективного правового захисту, що встановлені статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, додатково підтверджують правомірність позиції про необхідність задовольнити позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача грошових коштів а якості повороту виконання протиправних рішень відповідачів.

Згідно з ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття оскаржуваних рішень. З урахуванням вимог, встановлених ч. 2 статті 19 Конституції України та ч. 3 статті 2 КАС України, позов підлягає задоволенню повністю.

Додатково суд вважає за необхідне висловитись щодо підсудності даного спору адміністративному суду.

Суду відома позиція Верховного Суду України, викладена у постановах від 16 лютого 2016 року у справі N 826/2043/15 та від 15 червня 2016 року у справі N 826/20410/14, згідно з якою на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 статті 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Поряд із цим, зазначена правова норма одночасно передбачає, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі N 826/2043/15, суд встановив, що вона не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосується обставин щодо включення грошових вимог органу Пенсійного фонду України до реєстру акцептованих вимог кредиторів; що стосується правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі N 826/20410/14 з приводу включення фізичної особи - вкладника банку, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд вважає за можливе відступити від правової позиції, викладеної у цій постанові.

Так, висновок Верховного Суду України у постанові від 15 червня 2016 року у справі N 826/20410/14 зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на правовідносини, які врегульовані нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку, належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Проте, на думку суду, застосування норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у контексті спірних правовідносин є помилковим, виходячи з такого.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Згідно з ч. 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Пункт 2 ч. 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.

З наведеного слідує, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Разом з цим, ч. 3 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу, на те, що спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним Законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.

Частина 8 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.

У свою чергу норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають особливу процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку, відмінну від порядку ліквідації банкрута, яка здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснюється на підставі відповідної постанови Правління Національного банку України за правилами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що не передбачає порушення справи про банкрутство в господарському суді.

Суд також зауважує, що за суб'єктним складом відповідачів та характером виконуваних ними функцій дана справа є публічно-правовим спором.

Так, як вже зазначалось вище, згідно з ч. 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За змістом п. 1 ч. 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до визначення п. 7 ч. 1 статті 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції.

За визначенням статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Частина 1 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з ч. 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює зокрема такі функції: здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Відповідно до положень ч. ч. 1-3 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Фонд та уповноважена особа Фонду виконують управлінські владні функції, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі по виконанню дій із забезпечення виведення банку з ринку та організації виплат відшкодувань за вкладами.

Зазначене кореспондується із позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року N 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", а саме у пункті 25 зазначеної постанови Пленум Вищого адміністративного суду України вказав наступне: "Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України".

Крім того, з урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини виникли між позивачами та Фондом і його Уповноваженими особами як наслідок запровадження процедури тимчасової адміністрації банку, а не у межах процедури банкрутства, та без участі банку, як боржника.

Отже, суд приходить до висновку, що даний спір є публічно-правовим та має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне присудити в рівних частинах за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Міністерства фінансів України на користь ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 562 556, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 128, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року N 105 в частині визнання Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" пов'язаною з ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК" особою.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 24 червня 2016 року N 47 в частині визнання ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК" пов'язаною з ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" особою.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 жовтня 2016 року N 77 в частині визнання ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК" пов'язаною з ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" особою.

Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Соловйової Наталії Анатоліївни від 20 грудня 2016 року N 22 "Про заборону видаткових операцій з рахунків пов'язаних осіб" в частині, що стосується Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" щодо заборони будь-яких видаткових операцій - безготівкових та готівкових, у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та блокування рахунків Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК".

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 20 грудня 2016 року N 2887 в частині, що стосується прав та інтересів Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК".

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 20 грудня 2016 року N 2891 в частині, що стосується прав та інтересів Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК".

Визнати нечинним з моменту укладення Договір про придбання акцій N 4/2016 від 20 грудня 2016 року та Акт приймання-передавання за Договором про придбання акцій N 4/2016 від 20 грудня 2016 року, що укладені між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", від імені якого діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Славкіної Марини Анатоліївни та Публічним акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Шевченко Андрій Миколайович.

Визнати нечинним з моменту укладення Договір купівлі-продажу акцій банку N БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року та Акт виконання зобов'язань до Договору купівлі-продажу акцій банку N БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року, що укладені між Державою в особі Міністерства фінансів України та усіма особами, які станом на 21.12.2016, були власниками простих іменних акцій ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", від імені яких діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Шевченко Андрій Миколайович в інтересах та за рахунок якої діяло ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" в частині, що стосується прав та інтересів Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК".

Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Соловйової Наталії Анатоліївни "Про перерахування коштів пов'язаних осіб" від 21 грудня 2016 року N 44 в частині, що стосується прав та інтересів Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК".

Визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" N 2893 від 20 грудня 2016 року в частині, що стосується прав та інтересів Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК".

Стягнути з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК":

- 363 645 240, 00 (триста шістдесят три мільйони шістсот сорок п'ять тисяч двісті сорок) гривень, в якості суми грошових коштів, списаних з кореспондентських рахунків,

- 5 785, 89 євро (п'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять тисяч євро вісімдесят дев'ять євроцентів), 5 559 754, 09 гривень (п'ять мільйонів п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят чотири гривні дев'ять копійок), 15 804, 91 (п'ятнадцять тисяч вісімсот чотири долари США дев'яносто один цент), в якості не нарахованих процентів за користування грошовими коштами за період з 22 грудня 2016 року по 22 лютого 2017 року, на користь Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" як поворот виконання: рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року N 105, рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 24 червня 2016 року N 47, рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 жовтня 2016 року N 77, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 20 грудня 2016 року N 2887, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 20 грудня 2016 року N 2891, Договору про придбання акцій N 4/2016 від 20 грудня 2016 року та Акту приймання-передавання за Договором про придбання акцій N 4/2016, Договору купівлі-продажу акцій банку N БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року та акту виконання зобов'язань до Договору купівлі-продажу акцій банку N БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року, Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" N 2893 від 20 грудня 2016 року, наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Соловйової Наталії Анатоліївни "Про перерахування коштів пов'язаних осіб" від 21 грудня 2016 N 44, в частині, що стосується прав та інтересів Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК".

Присудити в рівних частинах за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Міністерства фінансів України на користь Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 562 556, 00 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот шістдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість гривень).

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя: Аблов Є.В.

Суддя: Літвінова А.В.

Суддя: Мазур А.С.
 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/66547903

[ANTIRAID]

Это решение прекрасно демонстрирует бездеятельность НБУ и циничное нарушение законодательства при "национализации" Приватбанка. При этом представители НБУ даже не потрудились подать все документы в суд для обоснования своей позиции. Само решение суда основано на том:

1. НБУ не предоставлено надлежащих доказательств связанности А-Банка и Приватбанк. При этом НБУ даже не предоставил протоколы соответствующей комиссии от июня и октября 2016 года. Доказательства НБУ больше похожи на догадки и вымысел без соответствующих документов, и не могут быть приняты.

2. НБУ не предоставил доказательств совместных собственников двух банков и какого-либо взаимного контроля друг над другом. Хотя все это в НБУ было и давно. Также НБУ не дал отчеты инспекционных проверок, ограничившись только открытой информацией. Видимо хотят скрыть нарушения, которые ранее были НБУ хорошо известны.

3. НБУ предоставил протокол комиссии о признании лиц связанными от другой даты нежели указано в самом решении.

4. Также суд указал, что исключительно родственные связи топ-менеджеров обоих банков не свидетельствуют о связанности самих банков.

5. Суд указал, что НБУ не предоставила ни одного доказательства свидетельствующего о связанности обоих банков.

6. Установлено, что само решение о связанности банков принято не уполномоченным на это органом.

7. В связи с тем, что НБУ был нарушен 15 дневный срок на предоставление пояснений от банков, и в этот срок банки не считаются связанными согласно норм законодательства, НБУ принял решение противоправно. Решение направлено Приватбанку только 14.12.2016.

8. И самое интересное и цинничное - ФГВФЛ приступил к продаже 100% Привабанка еще до получения права на акции, что свидетельствует о полном нарушении процедуры, определенной статьей 41-1 Закона Украины "О системе гарантирования вкладов физических лиц".

Кто за это все ответит?

[0720]

да никто за это всё не ответит, некому отвечать, ответственных нет, НБУ и ФГВ творят что хотят и чхали на закон и на суд

а это решение снесут в в высших инстанциях, админсуды не дадут в обиду своих любимчиков — НБУ и ФГВ

[ANTIRAID]

Решение о неправомерности списания депозитов Суркисов можно прочитать здесь: 

 

 

[vad-vad]

ответка: Генпрокуратура проводит обыски у бывших топ-менеджеров "Приватбанка".В частности, 24 мая следователями Генеральной прокуратуры на основании постановлений суда проводятся обыски по месту жительства бывших должностных лиц банка и по адресам юридических лиц, связанных с "Приватбанком", а также которым предоставлялись многомиллиардные кредиты за счет рефинансирования НБУ.