ANTIRAID

Постановление ВСУ по пересмотру о невозможности взыскания средств с банка с введенной временной администрацией

Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      2
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      2
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживачів та стягнення коштів за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року,

 в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»), порушуючи умови договору депозитного вкладу, не повернуло йому суми вкладу та належних відсотків за користування коштами після закінчення строку дії договору. 

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 7 грудня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. 

У липні 2016 року від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 1058 – 1061, 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 

На підтвердження зазначеної підстави заявник додає ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 і 23 березня 2016 року, в яких, на його думку, вказані норми матеріального права застосовані по-іншому. 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 3605 ЦПК України суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Під час розгляду справи суди встановили, що 26 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений договір банківського вкладу на строк 5 місяців в іноземній валюті на суму 13996,03 доларів США зі сплатою 13 % річних за користування коштами. 

27 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» із письмовою заявою про повернення йому вкладу та відсотків за користування коштами.

17 вересня 2015 року Постановою Правління Національного банку України № 612 ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних. Цього ж дня виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» з 18 вересня 2015 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що 18 вересня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» з ринку, а тому інтереси позивача підлягають захисту відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим у наданих заявником для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 і 23 березня 2016 року суд касаційної інстанції, задовольняючи вимоги про стягнення вкладів за договорами депозиту після введення тимчасової адміністрації, виходив з того, що порядок виконання судових рішень про примусове стягнення коштів з банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, визначено відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження», якими встановлено зупинення виконавчого провадження при запровадженні тимчасової адміністрації, а при прийнятті рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, - його закінчення з надсиланням виконавчого документа до уповноваженої особи Фонду. Саме у такий спосіб реалізується положення Закону про нездійснення примусового стягнення коштів. 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права – Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом вищезазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

17 вересня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних Фонд запровадив тимчасову адміністрацію і розпочав процедуру виведення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» з ринку.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація – це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку – це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п’ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшеннню ліквідаційної маси.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-350цс17.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в позові, з висновками яких погодився й суд касаційної інстанції, правильно виходили з того, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції (10 листопада 2015 року) у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже у справі, яка переглядається, положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» застосовано правильно, рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі є законними, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити. 

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.М. Сімоненко
Судді:
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук

Правова позиція
у справі № 6-1809цс16

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація – це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку – це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п’ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення про відмову в позові, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, правильно виходив з того, що з 03 березня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції (07 жовтня 2015 року) у банк вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суддя Верховного Суду України В.М. Сімоненко

Постанова від 7 червня 2017 року № 6-1809цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/D5CC2FAC7F19BCAEC225813D0046DE33

Share this post


Link to post
Share on other sites

Очередное антиконституционное постановление ВСУ лишающее прав клиентов украинских банков защищать свои права в суде. Судьям ВСУ видимо не известно, что решение суда и его исполнение это немного разные процессы. И хотя вопрос исполнения решения суда достаточно подробно описан в специальном Законе о системе гарантирования вкладов, судьи ВСУ упорно продолжают лишать прав клиентов банков на судебную защиту.

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

  • Пользователи

    No members to show

  • Similar Content

    • By ANTIRAID
      Державний герб України
      ПОСТАНОВА
      Іменем України
      02 жовтня 2019 року
      м. Київ
      справа №826/9802/17
      провадження №К/9901/22243/19
      Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
      судді-доповідача Єзерова А.А.,
      суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
      розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
      за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин»
      на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Собківа Я.М., суддів Сорочко Є.О., Файдюка В.В.)
      у справі №826/9802/17
      за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин»
      до Національного банку України,
      третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик»,
      про визнання протиправною бездіяльності відповідача.
      І. РУХ СПРАВИ
      1. Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод дорожніх машин» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик».
      2. Позивач зазначає, що у зв`язку з віднесенням ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних та його ліквідації ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» не повернуто суму депозиту, розміщену у банку. Позивач вважає, що така ситуація склалась внаслідок бездіяльності відповідача, який не вжив своєчасних заходів відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про Національний банк України», що призвело до негативних фінансово-економічних наслідків в ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» та унеможливило повернення належних позивачу грошових коштів.
      3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2018 позов задоволено повністю.
      4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
      5. У поданій касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод дорожніх машин» із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Сторонами подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, проте ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
      II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
      6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03 липня 2015 року між ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (вкладник) та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (банк) укладено договір №05/ДЮВ/2015 про розміщення коштів суб`єкта господарювання на депозит банку, за умовами якого вкладник розміщує в банку депозит в сумі 100 000,00 доларів США на термін з 03 липня 2015 року по 03 жовтня 2015 року на умовах вкладу "Звичайний".
      7. Внесення коштів у розмірі 100000,00 доларів США підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 03 липня 2015 року №37, копія якого наявна в матеріалах справи.
      8. Згідно з додатковими угодами до вказаного договору від 15 липня 2015 року №1, від 02 жовтня 2015 року №2, від 05 січня 2016 року №3 та від 05 січня 2016 року №4 внесені зміни до договору щодо суми та строків розміщення депозиту та досягнуто згоди про те, що кошти у розмірі 150 000,00 доларів США розміщуються на термін з 05 січня 2016 року по 05 квітня 2016 року на умовах депозиту "Стабільний".
      9. Внесення коштів у розмірі 50 000,00 доларів США підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 15 липня 2015 року №39, копія якого наявна в матеріалах справи.
      10. Відповідно до виписки за договором депозиту від 04 липня 2016 року залишок коштів на депозиті ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" у банку складає 150 000,00 доларів США.
      11. 04 квітня 2016 року постановою Правління Національного банку України №231/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" віднесено ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії проблемних строком до 180 днів, установлено для ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" обмеження в його діяльності, а також зобов`язано ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" надсилати до Департаменту банківського накладу повідомлення про стан виконання запланованих заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення ним своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства.
      12. 05 квітня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних", відповідно до якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 року №463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку І.І. строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно.
      13. Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21 квітня 2016 року №560 продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно. У відповідності до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка І.І. з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.
      14. Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року №46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" з 06 червня 2016 року по 05 червня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Костенку І.І.
      15. На своєму сайті Фонд оприлюднив інформацію про те, що у зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 03 червня 2016 року №913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку", Фонд з 09 червня 2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" з 09 червня 2016 року до 21 липня 2016 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ "ОЩАДБАНК", ПАТ "ПУМБ", АБ "ПІВДЕННИЙ" та АТ "УКРСИББАНК".
      16. Позивач стверджує, що на момент складання позовної заяви він не може отримати суму вкладу, зокрема у зв`язку із бездіяльністю відповідача, який не вжив своєчасних заходів відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про Національний банк України", що призвело до негативних фінансово-економічних наслідків в ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та унеможливило повернення належного позивачу депозитного вкладу.
      17. Вважаючи зазначену бездіяльність Національного банку України незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
      III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
      18. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що Національним банком України допущено протиправну бездіяльність щодо невжиття протягом розумного строку адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «Комерційний банк "Хрещатик» на підставі проведеного інспектування ПАТ «Комерційний банк "Хрещатик», що не узгоджується із нормами статті 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та суперечить головній меті банківського регулювання і нагляду щодо безпека та фінансової стабільності банківської системи і захисту інтересів вкладників і кредиторів. Окремо суд зазначив, що аналогічна позиція викладена судом касаційної інстанції у справі №826/15685/16.
      19. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи позивача про недотримання Національним банком України встановленого ПАТ «КБ «Хрещатик» як проблемного банку строку для приведення його діяльності у відповідність до встановлених вимог, безпідставність прийнятого НБУ рішення від 05.04.2016 № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», доведення банку до неминучої його ліквідації, незабезпечення в зв`язку з цим захисту законних інтересів позивача, як клієнта банку, порушення майнових прав позивача на його кошти у ПАТ «КБ «Хрещатик» є необґрунтованими та не підтверджуються належними та допустимими доказами.
      20. Окремо суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не є акціонером з істотною участю, є лише кредитором банку, вимоги якого включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, а відтак не може бути суб`єктом оскарження здійснюваних НБУ наглядових функцій (дій/бездіяльності, рішень), які вчинялися відносно банку.
      21. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що в даному випадку, майнові вимоги позивача включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, а вимоги позивача спрямовані та зводяться до отримання відшкодування за вкладом поза встановленою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурою ліквідації банку, тобто не за рахунок ліквідаційної маси банку, а за рахунок регулятора, що не відповідає вимогам законодавства.
      IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
      22. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що висновки суду апеляційної інстанції є абсолютно необґрунтованими, оскільки факт вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, а отже даний факт не підлягає доказуванню.
      23. Окремо зазначає, що суд апеляційної інстанції послався на обставини, якими позивач взагалі не обґрунтовував позов.
      24. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що позивач не може бути суб`єктом оскарження здійснюваних НБУ наглядових функцій (дій/бездіяльності, рішень), які вчинялися відносно банку, на переконання заявника касаційної скарги суперечать ст. 6 КАС України, якою кожній особі надано право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
      V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
      25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
      26. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.12.2017 у справі №826/15685/16, адміністративні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик".
      27. Зміст зазначених судових рішень свідчить, що під час розгляду справи №826/15685/16 судами надавалась оцінка діям/бездіяльності Національного банку України при здійсненні функції державного нагляду щодо Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик".
      28. Суд касаційної інстанції у справі №826/15685/16 зазначив:
      «зважаючи на встановлені під час інспектування численні порушення, допущені ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", необхідність негайних конкретних дій служби банківського нагляду, потребу посиленого контролю з боку служби банківського нагляду з метою забезпечення належного вирішення керівництвом проблем банку, необхідність рішучих дій служби банківського нагляду щодо поліпшення стану надходжень та запобігання втраті капіталу, у тому числі обмеження, зупинення або припинення проведення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику, беручи до уваги надання законом відповідачу широкого спектру інструментів (заходів) впливу (реагування), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Національним банком України було допущено протиправну бездіяльність щодо невжиття протягом розумного строку адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" на підставі проведеного інспектування ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" за період діяльності з 01 березня 2011 року по 01 травня 2014 року та встановленої відповідачем рейтингової оцінки CAMELS. І що така бездіяльність не узгоджується із приписами статті 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та суперечить головній меті банківського регулювання і нагляду щодо безпеки та фінансової стабільності банківської системи і захисту інтересів вкладників і кредиторів.»
      29. Колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги у даній справі повністю тотожні справі №826/15685/16.
      30. Статтею 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.
      31. Статтею 6 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
      32. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
      33. Аналогічні положення викладені і в чинній редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
      34. Тобто, одним з головних завдань адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
      35. У справі, що розглядається, позивач наголошує, що позов подано ним у зв`язку з неможливістю повернення належних йому грошових коштів, які перебували на відповідних депозитних рахунках позивача у ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик".
      36. На переконання позивача, задоволення зазначеного позову допоможе відновити його порушене право на володіння майном (коштами).
      37. Проте, слід звернути увагу, що у справі №826/15685/16 суд визнав протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів всіх вкладників і кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (очевидно, у тому числі позивача) щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках зазначеного банку.
      38. Колегія суддів зазначає, що повторне визнання бездіяльності НБУ (з посиланням на преюдиційне судове рішення як того вимагає позивач) жодним чином не відновить порушене право позивача на повернення коштів.
      39. Таким чином, на переконання колегії суддів, в даному випадку позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.
      40. У той же час, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
      41. Відповідно до статті 55 Закону України «Про Національний банк України» головна мета банківського регулювання і нагляду - це безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.
      42. Згідно зі статтею 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:
      I. Адміністративне регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків;
      II. Індикативне регулювання: 1) встановлення обов`язкових економічних нормативів; 2) визначення норм обов`язкових резервів для банків; 3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; 4) визначення процентної політики; 5) рефінансування банків; 6) кореспондентських відносин; 7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; 8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку; 9) імпорту та експорту капіталу.
      43. Відповідно до статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.
      44. Аналіз зазначених норм свідчить, що Національний банк України бере участь у виконанні функцій держави в банківському секторі та наділений при цьому певними владно-розпорядчими повноваженнями для виконання своїх функцій.
      45. Банківський сектор, у свою чергу, це особлива сфера де одні суб`єкти господарювання довіряють власні кошти іншим, а тому існує ризик можливості з боку банків (власників, акціонерів тощо) незаконно привласнити такі кошти і уникнути відповідальності.
      46. Як слушно зауважує позивач, для запобігання цьому (серед інших функцій) функціонує Національний банк України як особливий державний орган, який регулює банківську діяльність, здійснює контроль і нагляд за банками з метою недопущення протиправної діяльності доведення банку до неплатоспроможності та привласнення коштів вкладників.
      47. Національний банк України зобов`язаний вчиняти заходи впливу та контролю з метою недопущення порушення норм банківського законодавства (насамперед зі сторони банків) та відновлення платоспроможності і стабільності банків. У випадку ж несвоєчасного вчинення Національним банком України зазначених дій (наприклад протиправна бездіяльність НБУ, яка встановлена судами у справі №826/15685/16), відбувається порушення прав вкладників у вигляді неповернутих грошових коштів (депозиту позивача в даному випадку).
      48. Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
      49. Таким чином, бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів, яка призвела до порушень прав вкладників у вигляді неповернутих грошових коштів, за певних обставин може розцінюватись як шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади. Особи, що постраждали внаслідок такої бездіяльності можуть вимагати компенсації відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, проте такий спір не може бути вирішено в рамках адміністративного судочинства.
      50. Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
      51. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
      52. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
      53. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
      54. Таким чином, Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та зміни оскаржуваного судового рішення в частині мотивів, з яких виходив суд при ухваленні рішення.
      55. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
      На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
      П О С Т А Н О В И В:
      Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин» задовольнити частково.
      Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №826/9802/17 змінити, виклавши мотивувальну частину зазначеного рішення в редакції даної постанови.
      В іншій частині Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №826/9802/17 - залишити без змін.
      Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач А.А. Єзеров
      Суддя В.М. Кравчук
      Суддя О.П. Стародуб
      http://reyestr.court.gov.ua/Review/84703318
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      21 серпня 2019 року
      м. Київ
      Справа № 826/6927/17
      Провадження № 11-349апп19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідача Золотнікова О. С.,
      суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
      розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року (судді Губська Л. В., Епель О. В., Степанюк А. Г.) у справі № 826/6927/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни(далі - уповноважена особа, Фонд, АТ «КБ «Надра» відповідно) про зобов`язання вчинити дії та
      ВСТАНОВИЛА:
      Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
      1. У травні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до уповноваженої особи, у якому просили зобов`язати відповідача внести їх кредиторські вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «КБ «Надра».
      2. На обґрунтування заявлених вимог позивачки зазначили, що відповідач протиправно не включив їх вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «КБ «Надра» за вкладами, які були успадковані ними, оскільки строк для включення до реєстру кредиторів банку пропущено не з їх вини.
      Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
      3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20 вересня 2018 року задовольнив позов повністю.
      4. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 грудня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
      5. Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
      6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження в адміністративній справі, апеляційний суд керувався тим, що задоволення кредиторських вимог здійснюється в порядку, визначеному статтею 52 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку, і не стосується відшкодування вкладнику гарантованої державою суми коштів за вкладами, а відтак цей спір підлягає вирішенню на підставі норм Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
      Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
      7. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивачі подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
      8. Доводи касаційної скарги обґрунтовують, зокрема, тим, що уповноважена особа Фонду є суб`єктом владних повноважень та наділена владними (управлінськими) функціями, тому цей спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
      Позиція інших учасників справи
      9. У відзиві на касаційну скаргу уповноважена особа, зокрема, зазначила, що оскільки лише Фонду за Законом № 4452-VI доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають із зобов`язань банку перед позивачами, уповноважена особа та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин, а відтак цей спір належить до цивільної юрисдикції. У зв`язку з викладеним відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги позивачок.
      Рух касаційної скарги
      10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 03 квітня 2019 року передав її на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасниками справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
      11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 квітня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).
      Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
      12. ОСОБА_3 відкрив поточні та депозитні рахунки у Барському відділенні Вінницької області № 0108 АТ «КБ «Надра».
      13. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
      14. Після його смерті спадкоємцями за законом є його дружина - ОСОБА_4 та дві дочки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2
      15. 25 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Барської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та 15 жовтня 2015 року їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого 1/3 частки грошових коштів з відповідними відсотками, що зберігаються у Барському відділенні Вінницької області № 0108 АТ «КБ «Надра» на рахунках на ім`я ОСОБА_3 , передано у спадок ОСОБА_1
      16. Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 28 березня 2016 року у справі № 125/314/16-ц встановлено факт родинних зв`язків, а саме те, що ОСОБА_2 є рідною дочкою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та визнано за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частки грошових коштів останнього.
      17. Водночас на виконання постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05 лютого 2015 року № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Надра». Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Надра» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І. О. Тимчасову адміністрацію в АТ «КБ «Надра» запроваджено строком на три місяці з 06 лютого по 05 травня 2015 року включно.
      18. Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23 квітня 2015 року № 85 про продовження строку здійснення тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Надра» до 05 червня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Надра» Стрюкової І. О. до 05 червня 2015 року включно.
      19. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05 червня 2015 року № 113 «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ «КБ «Надра» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «КБ «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І. О. строком на 1 рік з 05 червня 2015 року по 04 червня 2016 року включно.
      20. Листом від 16 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «КБ «Надра» із заявою про виплату коштів як спадкоємцю. Проте листом від 16 липня 2015 року № 22-7-19105 банк повідомив позивачку, що її неможливо визначити як спадкоємця у зв`язку з відсутністю оригіналу документа або його нотаріально завіреної копії, що дає право на отримання відшкодування на правах спадщини.
      21. У подальшому, після отримання документів на підтвердження права на спадщину, ОСОБА_1 повторно звернулась до банку із заявою про виплату належних їй на правах спадщини коштів. Однак листами від 02 листопада 2015 року № 22-7-28263 та від 09 вересня 2016 року № 22-7-9323 банк повідомив про неможливість акцептувати вимоги кредиторів, які надійшли після закінчення тридцятиденного строку, встановленого Законом № 4452-VI, оскільки положеннями цього Закону не передбачено поновлення пропущеного строку з поважних причин.
      ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
      Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
      22. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
      23. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
      24. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
      25. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
      26. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
      27. Як установили суди попередніх інстанцій, позивачки звернулися до суду з позовом до уповноваженої особи, направленим на включення їх кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «КБ «Надра»
      28. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
      29. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
      30. За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
      31. Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
      32. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, в тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
      33. На підставі частини п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
      34. Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління та органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
      35. За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі в процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
      36. Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
      37. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
      38. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
      39. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
      40. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
      41. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичних осіб до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.
      42. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI.
      43. Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.
      44. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
      45. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені позивачамивимоги випливають із зобов`язань банку за укладеними між спадкодавцем і банком договорами, уповноважена особа у цьому випадку діє як представник сторони договірних відносин.
      46. Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
      47. Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
      48. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
      49. У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
      50. Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в адміністративній справі, а також те, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, є правильним.
      51. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16 (провадження № 11-151апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16 (провадження № 11-441апп18) та від 23 січня 2019 року у справі № 816/214/16 (провадження 11-1291апп18).
      Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
      52. На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
      53. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
      54. Оскільки оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду скаржники не спростували, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
      Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
      2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.
      Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач О. С. Золотніков
      Судді : Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко
      Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко
      С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
      В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
      Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
      М. І. Гриців О. М. Ситнік
      Д. А. Гудима О. С. Ткачук
      В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич
      Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      11 вересня 2019 року
      м. Київ
      Справа № 757/75153/17-ц
      Провадження № 14-381цс19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідача Ситнік О. М.,
      суддів : Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
      учасники справи:
      позивач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд),
      відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,
      третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум»),
      розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18
      на постанову Апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року у складі колегії суддів Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
      у цивільній справі за позовом Фонду до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПАТ «Банк Форум», про відшкодування шкоди та
      УСТАНОВИЛА:
      Короткий зміст позовних вимог
      У грудні 2017 року Фонд звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з відповідачів на його користь 1 989 777 893,67 грн на відшкодування шкоди на підставі частини п'ятої статті 52 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
      Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 13 березня 2014 року № 135 ПАТ «Банк Форум» віднесено до категорії неплатоспроможних, а 14 березня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Форум» по 13 червня 2014 року.
      16 червня 2014 року виконавчою дирекцію Фонду відповідно до постанови Правління НБУ від 13 червня 2014 року № 355, якою відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Форум», призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум».
      Позивач зазначав, що під час здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум» установлено, що відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16 вересня 2014 року № 197/14 «Про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум», акцептованих уповноваженою особою Фонду, розмір зобов'язань ПАТ «Банк Форум» перед кредиторами складає 9 159 106 871,54 грн. Також під час ліквідації ПАТ «Банк Форум» установлено, що оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси складає 7 169 328 977,87 грн. Отже, недостатність майна ПАТ «Банк Форум» для покриття вимог кредиторів банку складає 1 989 777 893,67 грн. На думку позивача, дії та бездіяльність відповідачів призвели до заподіяння шкоди кредиторам та банку.
      Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
      Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
      Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем пропущено позовну давність для звернення до суду з цим позовом, яка сплинула через три роки з часу введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Форум» 14 березня 2014 року - відповідно 15 березня 2017 року, коли позивач у межах своїх повноважень міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила. Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідачі повинні нести відповідальність за прийняті боржником всупереч інтересам банку рішення щодо припинення виконання боржником зобов`язань перед банком за кредитними договорами. Позивачем не надано доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між негативними результатами претензійно-позовної роботи ПАТ «Банк Форум» і винними діями відповідачів.
      Постановою Апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
      Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд керувався тим, що позов Фонду до відповідачів як пов'язаних у розумінні статті 52 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську дільність» (далі - Закон № 2121-ІІІ) із банком осіб за своїм суб'єктним складом (справа у спорі між юридичною особою та її посадовими особами, повноваження яких припинені у зв'язку із розпочатою процедурою ліквідації банку) відноситься до юрисдикції господарських судів, а позивач не позбавлений права на звернення до належного господарського суду.
      Короткий зміст вимог, наведених у касаційних скаргах
      У травні 2018 року ОСОБА_13 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
      У вересні 2018 року ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 подали до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2018року, в яких просили скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
      Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_13
      Касаційну скаргумотивовано тим, що господарським судам підсудні не всі справи у спорах між юридичною особою та її посадовими особами, а виключно ті, які подані: спеціальним суб`єктом - власником (учасником, акціонером) такої юридичної особи; такі позови подані власником юридичної особи в її інтересах. При цьому необхідно звернути увагу, що інститут звернення до суду в інтересах іншої особи суттєво відрізняється від інституту представництва та регулюються різними нормами процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу в порядку цивільного судочинства.
      Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_12
      Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження у справі. Фонд звернувся до суду саме до пов'язаних осіб, а не до посадових осіб ПАТ «Банк Форум» відповідно і за суб'єктною складовою відповідачів на такий позов не може розповсюджуватись юрисдикція господарських судів.
      Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_14
      Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження у справі. Фонд звернувся до суду саме до пов'язаних осіб, а не до посадових осіб ПАТ «Банк Форум» відповідно і за суб'єктною складовою відповідачів на такий позов не може розповсюджуватись юрисдикція господарських судів.
      Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_18
      Касаційну скаргумотивовано тим, що суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження у справі, оскільки розгляд цієї справи належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
      Рух справи у суді касаційної інстанції
      Ухвалами Верховного Суду від 26 вересня, 01 жовтня, 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаними касаційними скаргами.
      Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 19 червня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
      Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
      Позиція Великої Палати Верховного Суду
      Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
      Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
      Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
      Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
      Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
      Позовна заява подана Фондом до суду 14 грудня 2017 року (т. 1, а. с. 2). Як підставу цього позову позивач зазначив спричинення збитків самому банку та його кредиторам внаслідок незаконних дій та рішень керівництва ПAT «Банк Форум» щодо спрямування господарської діяльності останнього.
      Апеляційний суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення врахував, що Фонд пред`явив цей позов до пов`язаних з ПAT «Банк Форум» осіб, зокрема його керівників та членів керівних органів (спостережної ради, правління, головного бухгалтера тощо), тобто посадових осіб банку.
      Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 рокупровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
      На час вирішення питання про відкриття провадження у справі процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та суб`єктною підсудністю відповідно до ЦПК України та Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції від 03 жовтня 2017 року.
      Зокрема, частинами першою та другою статті 4 ГПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року проголошується, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
      Статтею 20 ГПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року визначені категорії справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
      Зокрема, у пункті 12 частини першої вказаної статті встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
      За захистом інтересів ПAT «Банк Форум» звернувся Фонд як ліквідатор банку.
      Згідно із частиною шостою статті 77 Закону № 2121-III Фонд у день отримання рішення НБУ про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону № 4452-VI.
      У пункті 1 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку.
      За змістом пункту 1 частини другої статті 37, частини першої статті 48 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку, та з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.
      Згідно із частиною першою статті 52 Закону № 2121-III пов`язаними з банком особами є контролери банку; особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
      Отже, ліквідатор (у цьому випадку Фонд, у тому числі в особі керівника ліквідаційної процедури - його уповноваженої особи) з дня свого призначення отримав можливість самостійного прийняття рішень щодо використання майнових активів банку та розпорядження ними, управління банком та керівництва його господарською діяльністю, що підтверджує його право і на звернення до суду з позовом від імені банку.
      Це підтверджується повноваженнями Фонду та його уповноваженої особи, передбаченими частиною п`ятою статті 52 Закону № 4452-VI, у разі недостатності майна банку звертатися до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.
      Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки Фонд на час ліквідації банку здійснює управління та розпорядження його майном, що за своєю суттю властиво для власника юридичної особи, спір між Фондом і посадовими особами банку про відшкодування заподіяної третій особі шкоди має розглядатися за правилами господарського судочинства.
      Окрім того, предметом перевірки національними судами у цій справі є акти (рішення) органів управління банку та їх посадових і службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, а також господарські операції банку, що відповідає завданню саме господарського судочинства.
      Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 14-204цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-404цс18 і підстав для відступу від них не вбачається.
      Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав, що позов Фонду до відповідачів як пов`язаних у розумінні статті 52 Закону № 2121-IIIз ПAT «Банк Форум» осіб за своїм суб`єктним складом (справа у спорі між юридичною особою та її посадовими особами, повноваження яких припинені у зв`язку із розпочатою процедурою ліквідації банку) відноситься до юрисдикції господарських судів, у зв`язку із чим правильно закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року), роз`яснивши позивачу право на звернення до належного господарського суду.
      З огляду на наведене касаційні скарги ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 є необґрунтованими, а постанова апеляційного суду - такою, що прийнята з додержанням норм процесуального права.
      Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
      Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційні скарги ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
      Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
      Керуючись статтями 259, 265, 400, 402, 409, 410, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      Касаційні скарги ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 залишити без задоволення.
      Постанову Апеляційного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року залишити без змін.
      Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач О. М. Ситнік
      Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв
      Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко
      С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
      В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
      Ю. Л. Власов В. В. Пророк
      М. І. Гриців Л. І. Рогач
      Д. А. Гудима О. С. Ткачук
      Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
      О. С. Золотніков О. Г. Яновська
      О. Р. Кібенко
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      11 вересня 2019 року
      м. Київ
      Справа № 910/7122/17
      Провадження № 12-78гс19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідачаКібенко О. Р.,
      суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
      розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Фонд, уповноважена особа Фонду, ПАТ «Дельта банк» відповідно)
      на рішення Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Чинчин О. В.,
      та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі Верховця А. А., Доманської М. Л., Калатай Н. Ф.,
      у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шивлавс» (далі - ТОВ «Шивлавс»)
      до уповноваженої особи Фонду
      за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,
      на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гальва елементс» (далі - ТОВ «Гальва елементс»),
      на стороні відповідача - ПАТ «Дельта банк»,
      прозобов`язання вчинити дії.
      Історія справи
      Короткий зміст та підстави позовних вимог
      1. 27 квітня 2017 року ТОВ «Шивлавс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду про зобов`язання включити кредиторські вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта банк».
      2. Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором про відступлення права вимоги ТОВ «Гальва елементс» передало позивачеві право вимоги щодо сплати коштів за договором банківського рахунка у сумі 205 510,80 грн. У зв`язку з відкликанням банківської ліцензії та початком процедури ліквідації банку позивач звернувся до відповідача із кредиторською вимогою, проте відповідач не включив її до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
      Фактичні обставини справи, установлені судами
      3. 19 вересня 2014 року між ПАТ «Дельта банк» (банк) та ТОВ «Гальва елементс» (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 142/2029144-17545, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з чинними на момент надання послуг тарифами банку. Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що ознайомлений з чинними на момент укладення цього договору тарифами та не має жодних заперечень щодо них. Банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком (пункти 1.1, 1.2 договору).
      4. Пунктами 3.2.1 та 3.3.2 договору банківського рахунку сторони передбачили, що клієнт має право самостійно розпоряджатись грошовими коштами на рахунку з дотриманням вимог законодавства України. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта перераховувати з рахунку грошові кошти у межах їх залишку на рахунку.
      5. Листами від 21 листопада, від 01, 04, 05 та 16 грудня 2014 року ТОВ «Гальва елементс» повідомляло банк про невиконання останнім низки платіжних доручень щодо перерахування коштів контрагентам. Також клієнт зазначив про порушення банком умов договору банківського рахунку та просив усунути вказані порушення.
      6. 19 лютого 2015 року клієнт направив банку претензію, у якій повідомив про порушення банком законодавства та умов договору банківського рахунку, що призвели до накладення на клієнта штрафних санкцій з боку його контрагентів та порушення його господарської діяльності, у тому числі, завдання збитків.
      7. ПАТ «Дельта банк» направило ТОВ «Гальва елементс» лист від 08 червня 2015 року № 2933, яким повідомило про запровадження у банку тимчасової адміністрації.
      8. 20 липня 2015 року між ТОВ «Гальва елементс» (первісний кредитор) та ТОВ «Шивлавс» (новий кредитор) укладено договір № 2 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого первісним кредитором ПАТ «Дельта банк» (боржник), який постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 березня 2015 року № 150 визнаний неплатоспроможним і стосовно якого введено тимчасову адміністрацію, був відкритий та використовувався поточний рахунок № НОМЕР_2 , на якому на момент підписання цього договору перебували грошові кошти первісного кредитора у сумі 205 510,80 грн. Первісний кредитор відступає за плату, а новий кредитор набуває права вимоги до боржника на належні первісному кредитору грошові кошти у розмірі 205 510,80 грн, що знаходяться на вказаному рахунку. Новий кредитор з моменту набуття чинності цим договором одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у визначеному розмірі. До нового кредитора переходить право на стягнення будь-яких штрафних санкцій з боржника (пункти 1.1-1.3 договору).
      9. Право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами у сумі 49 500 грн (ціна договору), яку новий кредитор сплачує первісному кредитору у передбаченому порядку. Новий кредитор протягом 10 робочих днів з дати набуття чинності цим договором сплачує первісному кредитору ціну договору шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок або шляхом видачі готівкових грошових коштів з каси підприємства у порядку, передбаченому чинним законодавством України (пункти 2.1, 2.2 договору).
      10. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов`язків. Первісний кредитор не вправі вчиняти дії, спрямовані на зменшення обсягу права вимоги, зазначеному у пункті 1.1 цього договору, без письмової згоди нового кредитора (пункти 3.1, 3.2 договору).
      11. Пунктом 4.2 договору передбачено обов`язок первісного кредитора належним чином повідомити боржника про відступлення права вимоги. Первісний кредитор зобов`язаний не змінювати залишок на рахунку та постійно забезпечувати наявність залишку на рахунку у розмірі, зазначеному у пункті 1.1 договору.
      12. Згідно з актом від 20 липня 2015 року № 1 прийому-передачі документів за договором про відступлення права вимоги (цесії) первісний кредитор передав новому кредитору документи, передбачені договором про відступлення права вимоги, а саме: договір банківського рахунку від 19 вересня 2014 року №142/2029144-17545, угоду банківського обслуговування в системі клієнт-банк від 22 вересня 2014 року № YOSO-9P79PS, листи ТОВ «Гальва елементс» до відповідача, претензію та лист ПАТ «Дельта банк» № 2933.
      13. На виконання умов договору про відступлення права вимоги (цесії) від 20 липня 2015 року № 2 ТОВ «Шивлавс» сплатило на користь ТОВ «Гальва елементс» грошові кошти у загальному розмірі 49 500 грн.
      14. Листом від 24 липня 2015 ТОВ «Гальва елементс» повідомило ПАТ «Дельта банк» про укладення договору відступлення права вимоги та про передачу ТОВ «Шивлавс» права вимоги грошових коштів у сумі 205 510,80 грн, що знаходяться на рахунку клієнта.
      15. 23 жовтня 2015 року ТОВ «Шивлавс» звернулося до уповноваженої особи Фонду з кредиторською вимогою на суму 205 510,80 грн, яка отримана останнім 26 жовтня 2015 року, а 07 грудня 2015 року ТОВ «Шивлавс» звернулося до відповідача з листом, у якому просило повідомити про результати розгляду кредиторської вимоги.
      16. Уповноважена особа Фонду направила ТОВ «Шивлавс» відповідь від 14 грудня 2016 року № 9992, у якій зазначила, що зміна кредитора у правовідносинах за договором банківського рахунку відбуватись не може, тому кредиторська вимога не була акцептована та не включена до реєстру кредиторів банку. При цьому відповідач також зазначив, що позивачу було надано відповідь ще 04 серпня 2015 року за № 6355. Однак ТОВ «Шивлавс» повідомило відповідача, що товариство не отримувало лист від 04 серпня 2015 року № 6355, а тому відповідач повторно направив ТОВ «Шивлавс» копію вищевказаного листа супровідним листом від 10 січня 2017 року № 91.
      17. На підставі постанови Правління НБУ від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта банк». З 03 березня 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта банк» строком на три місяці з 03 березня по 02 червня 2015 року. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03 серпня 2015 року № 147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта банк" до 02 жовтня 2015 року.
      18. Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта банк», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Кадирову В. В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.
      Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
      19. Господарські суди розглядали справу неодноразово.
      20. Господарський суд міста Києва рішенням від 09 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2019 року, позов задовольнив з тих підстав, що відповідач неправомірно не визнав право вимоги позивача на суму 205 510,80 грн, набуте ним на підставі чинного договору про відступлення права вимоги.
      Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
      21. 01 березня 2019 року уповноважена особа Фонду звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
      АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
      Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
      22. Скаржник вважає, що поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), не передбачено; банк позбавлений правових підстав виконувати розпорядження іншої особи, аніж клієнта - власника такого рахунка. Скаржник також зауважує, що договором про відступлення права вимоги не передбачено заміни первісного кредитора - ТОВ «Гальва елементс» новим кредитором - ТОВ «Шивлавс» у зобов`язанні за договором банківського рахунка, що виключає наявність у позивача права розпоряджатися грошовими коштами на рахунку ТОВ «Гальва елементс» та, як наслідок, виникнення будь-яких прав кредитора перед ПАТ «Дельта банк»; акцентує, що положення договору банківського рахунка від 19 вересня 2014 року № 142/2029/44-17545 не передбачають право третіх осіб, у тому числі й ТОВ «Шивлавс», розпоряджатися рахунком, відкритим на користь клієнта - ТОВ «Гальва елементс», а також грошовими коштами, розміщеними та облікованими на ньому.
      Доводи інших учасників справи
      23. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
      Рух касаційної скарги
      24. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 13 травня 2019 року на підставі підпункту 7 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій Верховним Судом України постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г.
      ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
      25. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, у випадках, встановлених цим Законом (частина перша статті 3 і пункт 8 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
      26. З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону).
      27. Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (пункт 1 частини другої статті 37 Закону).
      28. З моменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та є самостійним суб`єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.Тому у цивільному спорі щодо неналежності виконання банком зобов`язань за договором банківського вкладу після початку процедури виведення Фондом банку з ринку належним відповідачем є банк, а не Фонд.
      29. Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону).
      30. Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 Закону).
      31. Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (частина восьма статті 35 Закону).
      32. У силу положення частини третьої статті 21 ГПК України (у редакції до 15 грудня 2017 року) відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
      33. Справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище (частини перша та друга статті 28 ГПК України у зазначеній редакції).
      34. Оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у господарському процесі не має самостійної процесуальної дієздатності та може лише виступати представником банку у випадку пред`явлення до нього позову.
      35. Втім у цій справі позивач визначив відповідачем уповноважену особу Фонду, а не ПАТ «Дельта банк», що бере участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
      36. Тобто відповідачем у цій справі помилково визначено уповноважену особу Фонду, яка у господарському (цивільному) процесі не має самостійної процесуальної дієздатності (як суб`єкт владних повноважень). В господарських відносинах уповноважена особа Фонду може діяти лише у якості органу управління банком, його представника (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 88-93 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц, у пунктах 56-62 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 383/2/17, у пункті 38.6 постанови від 12 грудня 2018 року у справі № 591/1272/18, у пункті 36 постанови від 23 січня 2019 року у справі № 639/5960/17, у пункті 34 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17, у пункті 57 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17, у пункті 36 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 554/4702/18).
      37. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).
      38. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частини перша та друга статті 48 ГПК України у редакції після 15 грудня 2017 року). Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.
      39. Позивачем пред`явлено позов саме до уповноваженої особи, а банк залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору,на стороні відповідача. Тому правовий висновок, сформульовані у постановах від 05 лютого 2019 року у справі № 910/9935/16 і від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 про те, що позивач оскаржує дії уповноваженої особи (щодо не включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку) не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, і що, виходячи із суті позовних вимог, фактично стороною у такому спорі є банк, а не уповноважена особа, не можуть бути застосовані у цій справі, яка переглядається.
      40. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.
      41. З огляду на викладене оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
      42. Оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, Велика Палата Верховного Суду питання щодо відступлення від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г (провадження № 3-174гс16), не розглядає.
      Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
      Щодо суті касаційних скарг
      43. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
      44. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).
      45. Оскільки суди попередніх інстанцій надали неналежну юридичну оцінку обставинам справи, ухвалили оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, касаційну скаргу слід задовольнити, а судові рішення, що оскаржуються, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
      Щодо судових витрат
      46. Судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у порядку статті 129 ГПК України покладається на позивача.
      Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      1. Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича задовольнити.
      2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7122/17 скасувати та ухвалити нове рішення.
      3. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Шивлавс» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гальва елементс», на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Дельта банк», про зобов`язання включити кредиторські вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів відмовити.
      4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шивлавс» (02002, м. Київ, вул. Митрополита А. Шептицького, 3, кв. 1, код ЄДРПОУ 39877138) на користь уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича (01133, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) 5 600 (п`ять тисяч шістсот) грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
      Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач О. Р. Кібенко
      Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
      Т. О. Анцупова Н. П. Лященко
      С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
      В. В. Британчук В. В. Пророк
      М. І. Гриців Л. І. Рогач
      Д. А. Гудима О. М. Ситнік
      Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
      О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
      В. С. Князєв О. Г. Яновська
    • By ANTIRAID
      Постанова
      Іменем України
      04 вересня 2019 року
      м. Київ
      справа № 761/40546/16-ц
      провадження № 61-37090св18
      Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
      Червинської М. Є.,
      учасники справи:
      позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
      відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
      розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року у складі судді Гуменюк А. І. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,
      В С Т А Н О В И В:
      Описова частина
      Короткий зміст позовних вимог
      У листопаді 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про стягнення коштів за правочинами.
      Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк» було відкрито карткові рахунки, за якими були надані платіжні картки: № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; та № НОМЕР_5 , на яких обліковуються грошові кошти у розмірі 149 353,59 грн. Окрім того, ОСОБА_2 у ПАТ КБ «Приватбанк» також було відкрито карткові рахунки, за якими були надані платіжні картки: № НОМЕР_6 ; № НОМЕР_7 ; № НОМЕР_8 ; № НОМЕР_9 , на яких перебувають грошові кошти у розмірі 149 619,88 грн. Зазначали, що з червня 2015 року їх рахунки заблоковані, у зв`язку з чим вони не можуть користуватися власними коштами. 19 вересня 2016 року вони звернулися до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою про повернення коштів із заблокованих рахунків в розмірі 149 353,59 грн та 149 619,88 грн. Однак, станом на час звернення до суду з вищезазначеною заявою, а також на час розгляду справи судом, виплата грошових коштів за вищезазначеною заявою проведена не була.
      Враховуючи вищевикладене, позивачі просили стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 149 353,59 грн, на користь ОСОБА_2 149 619,88 грн.
      Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
      Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.
      Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 149 353,59 грн.
      Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 149 619,88 грн.
      Вирішено питання про розподіл судових витрат.
      Рішення судів мотивовано тим, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму. Проте, блокування поточних рахунків позивачів вчинене банком без будь-яких аргументованих підстав.
      Короткий зміст вимог касаційної скарги
      У червні 2018 рокуПАТ КБ «ПриватБанк»подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
      Аргументи учасників справ
      Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
      Касаційна скарга мотивована тим, що банк діяв у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якими у разі підозри використання поточних рахунків фізичних осіб для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності або неподання клієнтом інформації на запит суб`єкта первинного фінансового моніторингу, ПАТ КБ «ПриватБанк» як обслуговуючому банку та суб`єкту первинного фінансового моніторингу належать: право відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) клієнта; витребувати, а клієнт зобов`язаний подати інформацію для вивчення цього клієнта, уточнення інформації про нього, а у разі неподання клієнтом запитуваної інформації - відмовитися від проведення фінансових операцій. Таким чином, ПАТ КБ «ПриватБанк» вважало, що здійсненні банком дії щодо блокування рахунків клієнта були вчиненні у відповідності до Умов та Правил, а тому у судів не було правових підстав для задоволення позовних вимог.
      Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
      У серпні 2018 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування немає.
      Мотивувальна частина
      Позиція Верховного Суду
      Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
      Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
      Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
      Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
      Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
      Фактичні обставини справи, встановлені судом
      Судом установлено, що між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_6 , договір банківського рахунку № НОМЕР_7 , договір банківського рахунку № НОМЕР_8 , договір банківського рахунку № НОМЕР_9 .
      Як вбачається з виписки, наданої ПАТ КБ «Приватбанк» від 12 липня 2016 року ОСОБА_2 , на рахунку № НОМЕР_6 перебувають кошти в розмірі 90 860,51 грн, на рахунку № НОМЕР_7 перебувають кошти в розмірі 27 991,33 грн, на рахунку № НОМЕР_8 перебувають кошти в розмірі 22 946,70 грн, на рахунку № НОМЕР_9 перебувають кошти в розмірі 7 821,34 грн.
      Так, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_1 ; договір банківського рахунку № НОМЕР_2 , договір банківського рахунку № НОМЕР_3 , договір банківського рахунку № НОМЕР_4 та договір банківського рахунку № НОМЕР_5.
      Згідно з випискою, наданою ПАТ КБ «Приватбанк» від 12 липня 2016 року ОСОБА_1 , на рахунку № НОМЕР_1 перебувають кошти в розмірі 70 204,99 грн, на рахунку № НОМЕР_2 перебувають кошти в розмірі 60 327,72 грн, на рахунку № НОМЕР_3 перебувають кошти в розмірі 16 976,12 грн, на рахунку № НОМЕР_5 перебувають кошти в розмірі 880,25 грн.
      Як встановлено судами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 невзмозі користуватися власними коштами, що перебувають на зазначених рахунках.
      19 вересня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до банку із заявою про закриття та переведення коштів з рахунків, на рахунки, відкриті в ПАТ «ПУМБ».
      Вказана заява ПАТ КБ «Приватбанк» залишена без розгляду, грошові кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернуто не було.
      Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
      Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
      Статтею 1074 ЦК встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
      Відповідно до пункту 7.1.2. статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
      Згідно зі статтею 14.13 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Призупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов`язань користувача й емітента, що виникли до часу призупинення або припинення зазначеного права.
      Відповідно до пункту 12 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» постанови Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
      Емітент зобов`язаний інформувати користувача про зупинення права використовувати електронний платіжний засіб та причини такого зупинення в спосіб, установлений договором, у разі можливості перед тим, як право використовувати електронний платіжний засіб буде зупинено, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об`єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України.
      За змістом пунктів 1, 2, 6 статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) часників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).
      Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
      Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.
      З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій, установивши характер спірних правовідносин та дослідивши наявні в справі докази, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки дії відповідача щодо блокування карткових рахунків позивачів більше ніж на 7 днів, тобто поза межами строків, зазначених у частинах першій - п`ятій статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», є неправомірними та такими, що порушують права позивачів.
      Під час розгляду справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надало суду доказів правомірності своїх дій з призупинення операцій за картковими рахунками позивачів, а також доказів порушення умов використання електронного платіжного засобу.
      Доводи відповідача про правомірність блокування рахунків позивачів в силу їх використання для забезпечення інтересів третіх осіб не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки банком не доведено жодної з визначеної Законом підстави для обмеження права клієнта права розпорядження рахунком, в тому чисті і підстав для його блокування на період більший, ніж передбачено частинами першою - п`ятою статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
      Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
      Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
      Щодо судових витрат
      Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
      Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
      Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
      П О С Т А Н О В И В:
      Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
      Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року залишити без змін.
      Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
      Судді : В. М. Коротун
      С . Ю. Бурлаков
      М. Є. Червинська
      http://reyestr.court.gov.ua/Review/84120645