Постановление БП-ВС о юрисдикции споров касающихся оспаривания перевода служебной квартиры в ордерную

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 909/911/17
Провадження N 12-99гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В.С.,
судді-доповідача Уркевича В.Ю.,
суддів Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Яновської О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Королюка І.В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області (представник - Гоголь В.В.), відповідач - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (представник - не з'явився),

розглянула у відкритому судовому засіданні справу N 909/911/17 Господарського суду Івано-Франківської області за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним та скасування підпункту 3.2 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 31 жовтня 2013 року N 571 за касаційною скаргою першого заступника прокурора Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2017 року (головуючий суддя Бойко С.М., судді Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2017 року (суддя Фанда О.М.).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2017 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Виконавчий комітет) про визнання незаконним та скасування підпункту 3.2 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 31 жовтня 2013 року N 571 (далі - рішення). Згідно цього пункту рішення двокімнатну квартиру N 162, житловою площею 39,6 мI на вул. Євгена Коновальця, 124 А в м. Івано-Франківську (далі - квартира) переоформлено зі службової в ордерну прокурору Івано-Франківської міжрайонного прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Кривонос Ірині Олександрівні (складі сім'ї - 3 особи: вона, донька - Марія, батько - Наливайко Олександр Іванович).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що між прокуратурою Івано-Франківської області та суб'єктом підприємницької діяльності Филюком Миколою Федоровичем (далі - СПД Филюк М.Ф.) 11 липня 2012 року укладено інвестиційний договір на капітальне будівництво багатоквартирного житлового будинку (групи житлових будинків) в районі вулиць Галицька, Целевича, Хіміків в м. Івано-Франківську (далі - договір).

3. За умовами вказаного договору СПД Филюк М.Ф. взяв на себе зобов'язання передати прокуратурі Івано-Франківської області у власність 12 квартир, місце розташування яких, кількість кімнат та терміни їх передачі викладені у додатку до договору.

4. Крім того, позивач зазначив, що згідно з актом приймання-передачі від 12 липня 2012 року прокуратура Івано-Франківської області отримала квартиру N 162 в будинку 124 А по вул. Євгена Коновальця в м. Івано-Франківську та згідно з Реєстром права власності на нерухоме майно, 30 липня 2012 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за державою в особі Кабінету Міністрів України, орган уповноважений здійснювати управління майном - Генеральна прокуратура України, право оперативного управління закріплене власником за прокуратурою Івано-Франківської області.

5. У подальшому, на підставі клопотання прокуратури Івано-Франківської області, рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07 серпня 2012 року N 522 квартиру закріплено як службову за прокуратурою Івано-Франківської області.

6. Позивач зазначає, що Виконавчий комітет, приймаючи оскаржуване рішення про переоформлення квартири зі службової в ордерну, порушив право власності держави в особі Кабінету Міністрів України.

7. Як на правові підстави позову прокурор посилається на приписи статей 319, 321, 328 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

8. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2017 року провадження у цій справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень).

9. Мотивуючи ухвалу, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем у цій справі вказано посадову особу - першого заступника прокурора Івано-Франківської області, проте зі змісту позовних вимог вбачається, що позов подано на захист майнових прав на нерухоме майно, яке знаходилось в оперативному управлінні прокуратури Івано-Франківської області, а не з представницьких функцій прокуратури, щодо захисту інтересів держави, покладених на неї Законом України "Про прокуратуру", а звідси провадження у справі підлягає припиненню, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарському судочинстві.

10. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2017 року ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2017 року залишено без змін.

11. Погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції також вказав, що спір у цій справі з огляду на суб'єктний склад та характер спірних правовідносин не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позовні вимоги спрямовані на захист прав щодо об'єкта нерухомого майна (квартири) шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення з боку інших осіб, тобто між учасниками спору існує спір про цивільне право за участю фізичних осіб про їх право на житло, яке безпосередньо виникає з цього спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У березні 2018 року прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2017 року та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17 жовтня

2017 року скасувати, а справу передати до Господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень прокурор вважає те, що спірні правовідносини у справі стосуються переоформлення службової квартири в ордерну, а спір виник між двома юридичними особами: прокуратурою та Виконавчим комітетом. Відповідно позов, на думку прокурора, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Обґрунтування господарським судом Івано-Франківської області підстав припинення провадження у справі тим, що у вступній частині позову зазначено посадову особу - першого заступника прокурора Івано-Франківської області, в той час як позов подано на захист майнових прав на нерухоме майно, що знаходилось в оперативному управлінні прокуратури Івано-Франківської області, не відповідає фактичним обставинам та не є підставою для припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень).

14. Прокурор стверджує, що позов підписано уповноваженою особою прокуратури Івано-Франківської області - першим заступником прокурора Івано-Франківської області, який згідно вимог статей 10, 11 Закону України "Про прокуратуру", пункту 1.15 Регламенту прокуратури Івано-Франківської області, затвердженого наказом прокурора Івано-Франківської області від 27 грудня 2016 року N 164 є повноважною особою для підписання довіреностей, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами у справах, де прокуратура області, її службові особи виступають як сторони, треті особи або суб'єкти оскарження.

Виклад позицій інших учасників справи

15. Відповідач Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради. своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області не скористався.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

16. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 квітня 2018 року поновив строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження та справу разом із касаційною скаргою прокурора передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

17. Зазначену ухвалу суд касаційної інстанції мотивував тим, що однією з підстав оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2017 року та ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 17 жовтня

2017 року є порушення судами правил суб'єктної та предметної юрисдикції.

18. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 квітня 2018 року справу прийняла та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо визначення юрисдикції

19. Згідно з положеннями статей 1, 41 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

20. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у згаданій редакції)).

21. За змістом частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у вказаній редакції) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна (крім державного житлового фонду), та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

22. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 13, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

23. Натомість відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

24. Отже, під час визначення підвідомчості цієї справи необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад учасників у цій справі.

25. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

26. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

27. Водночас за змістом статей 58, 61 Житлового кодексу Української РСР єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, надалі на підставі якого укладається відповідний договір найму такого приміщення.

28. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради (статті 118, 121 Житлового кодексу Української РСР).

29. За змістом статей 121 і 123 Житлового кодексу Української РСР порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства.

30. Так, порядок надання службових жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними визначено Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року N 37 "Про службові жилі приміщення" (пункт 1 цього Положення).

31. Згідно з пунктом 6 Положення N 37 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті ради.

32. Із наведеного вбачається, що підґрунтям і метою пред'явлення позовних вимог у цій справі є визнання незаконним та скасування підпункту рішення відповідача щодо виключення квартири з числа службових, яке, за твердженням позивача, порушує майнові права держави на належне їй нерухоме майно, що знаходилося в його оперативному управлінні, тобто має місце оспорювання цивільного права особи на таке нерухоме майно.

33. Разом з тим, оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування підпункту рішення відповідача щодо виключення квартири з числа службових, а спірне нерухоме майно (службова квартира) було надане в користування Кривонос І.О. як службове жиле приміщення, то такий приватноправовий спір за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, з огляду на те, що його вирішення впливає на права та обов'язки цієї фізичної особи. При цьому доводи позивача про те, що цей спір виник між юридичними особами стосовно захисту цивільного права держави на нерухоме майно, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків вказаної фізичної особи.

34. Також безпідставними єпосилання прокурора на порушення оскаржуваним рішенням права власності держави в особі Кабінету Міністрів України на спірне нерухоме майно (квартиру), оскільки Виконавчий комітет своїм рішенням не припиняв права власності держави на це майно, а лише виключив його з числа службових жилих приміщень.

35. Отже, зважаючи на характер правовідносин та суб'єктний склад учасників у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства із залученням фізичних осіб, а оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

37. Частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

38. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Щодо судових витрат

39. За змістом частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

40. Зважаючи на те, що Велика Палата Верховного Суду не змінює судового рішення у даній справі та не ухвалює нового, розподіл судових витрат не проводиться.

Висновок щодо застосування норм права

41. Спір щодо виключення квартири з числа службових є приватноправовим, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки фізичних осіб, які користуються такою квартирою, а справи у таких спорах за змістом статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень) з урахуванням приписів Житлового кодексу Української РСР за суб'єктним складом сторін не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Керуючись статтями 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2017 року та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2017 року у справі N 909/911/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 04 червня 2018 року.

Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач В.Ю. Уркевич Судді: С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач О.С. Золотніков І.В. Саприкіна О.Р. Кібенко О.М. Ситнік Л.М. Лобойко О.С. Ткачук О.Г. Яновська
 

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что спор об исключении квартиры из числа служебных является частноправовым, так как его решение влияет на права и обязанности физических лиц, пользующихся такой квартирой, а дела в таких спорах по содержанию статей 1, 12 Хозяйственного процессуального кодекса Украины (в редакции, действующей на время вынесении обжалуемых судебных решений) с учетом предписаний Жилищного кодекса Украинской ССР по субъектному составу сторон не подлежат рассмотрению по правилам хозяйственного судопроизводства.