Решение Жовтневого райсуда о признании недействительным кредитного договора и взыскании депозита с ПАО "Финансы и кредит"

[ANTIRAID]

Справа № 2-122/ 2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2010 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого судді Татарінова В.І.

при секретарі Голуб В.В.

розглянув у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ „Банк „Фінанси та Кредит” від імені якого діє філія Запорізьке РУ „АТ „Банк „Фінанси та Кредит” про стягнення заборгованості за депозитним договором та визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 18.05.2009 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за депозитним договором №1-7/13615 від 01.04.2008 року на суму 7349319,84 (сім мільйонів триста сорок дев’ять тисяч триста дев’ятнадцять гривень 84 коп.), відповідно п.1.2 якого банк нараховує та виплачує ОСОБА_1 проценти від вкладу за ставкою 15,7% річних. Однак, банком не було невиплачено, за цим договором, відсотки за період з 01.04.2008 року по 01.09.2008 року у розмірі на загальну суму 490853,83 грн. та за період лютий-березень 2009 року відсотки на загальну суму 188851,5 грн.

Оскільки основною причиною відмови виплати грошових коштів по депозиту, який є заставою майнових прав в забезпечення повернення кредиту, банк вказує – наявність непогашеного кредиту за кретним договором №592-038Д (про що свідчать письмові відповіді на звернення позивача), Позивачем 08.09.2009р. були надані уточнення позовних вимог, які мають пряме відношення до предмету позовних вимог по первісному позову, зачіпають ті самі споріднені права і обов’язки між тими самими сторонами, а тому підлягають розгляду в одному провадженні.

Згідно уточнених позовних вимог Позивач просить визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії №592-038Д на суму, станом на 21.04.2008року, 1415000,00 (один мільйон чотириста п’ятнадцять тисяч доларів США) доларів США, у зв’язку з чим повернути всі зайво сплачені Позивачем відсотки по кредиту, при цьому встановити суми, які підлягають поверненню, як наданий кредит, та суми відсотків сплачених Позивачем за кредит у грошовій одиниці – гривні, по курсу який діяв на момент укладення договору кредиту №592-038Д та на момент здійснення платежів (відсотків за кредит). Також в уточнених позовних вимогах Позивач просить повернути суму вкладу за депозитним договором №1-7/13615 від 01.04.2008 року, яку Відповідач відібрав в погашення заборгованості за кредитним договором №592-038Д, стягнути з відповідача нараховані, однак невиплачені відсотки за депозитним договором, за період з 01.04.2008 по 01.09.2008р., у сумі 490853,83 грн., стягнути з відповідача нараховані, однак невиплачені відсотки за депозитним договором, за період лютий 2009р., березень 2009р. у розмірі на загальну суму 188851,5 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в уточненій позовній заяві, наполягав на їх задоволенні з підстав зазначених у позові та доповненні до позову, заперечення відповідача не визнав, оскільки вважає їх безпідставними та необгрунтованими, посилаючись на те, що 03.03.2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір, який суперечить чинному законодавству, текст якого складений Відповідачем носить положення, які значно погіршили стан Позивача, як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановленого чинним законодавством України, а саме: Відповідач надавши кредит у доларах США порушив норми статті 99 Конституції України, статті 524 Цивільного Кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, статті 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст. 6, 7 Постанови Національного банку України №200 від 30.05.2007 „ Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, тому вважає, що використання Відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом є внесенняя в кредитний договір умови яка є дискримінаційною (такою, що в супереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов’язків на шкоду Позичальника), що значно погіршує становище Позивача, як споживача порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій. Що дає право для Позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, вимагати в цілому кредитний договір недійсним.

Щодо невиплат відсотків по депозитному договору Позивач пояснив, що відповідачем були порушені вимоги ст.586 ЦК України якою встановлено, що заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи. Також відповідач порушив: норми статті 1058 ЦК України, яка встановлює, що за договором банківського вкладу банк, що прийняв від вкладника грошову суму, зобов’язується виплачувати вклалникові таку суму та проценти на неї; норми ч.2 ст.1060 ЦК України якою встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, норми ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Таким чином, Відповідачем безпідставно невиплачені відсотки по депозитному договору за період з 01.04.2008 року по 01.09.2008 року у розмірі на загальну суму 490853,83 грн та за період лютий-березень 2009 року відсотки на загальну суму 188851,5 грн.

Представник Відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, просить суд у позові відмовити. Суду пояснив, договір укладено на законних підставах, є позиція НБУ, що банки мають право укладання кредитних договорів в іноземній валюті. Позивач ухиляється від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, згідно якого Позивач отримав споживчий кредит у розмірі 1415000,00 (один мільйон чотириста п'ятнадцять тисяч доларів США) доларів США зі сплатою 13,7 відсотків річних терміном погашення по 06 квітня 2009 рок, а саме погашення кредиту та сплати відсотків за його користування. Також, по суті позовних вимог, представник Відповідача пояснив, що 1 квітня 2008 року Позивач уклав з ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договір про банківський строковий вклад (депозит) пенсійний в національній валюті України. Згідно якого Позивач розмістив на депозит у банку суму 7349319,84 гривень з відсотковою ставкою 15,7 відсотків річних. Позивач передав банку договір про банківських строковий вклад в заставу забезпечення виконання зобов’язання за Договором про відкриття кредитної лінії. У зв’язку з чим, Позивачем було укладено два договори, відсоткова ж ставка за кредитним договором у доларах США становила 13, 7 відсотків річних, а за депозитним договором в національній валюті України 15,7 процентів річних. Таким чином, різниця у відсоткових ставках була на користь Позивача.

Заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Судом встановлено, що 03 березня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір №592-038Д (далі по тексту кредитний договір).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 1000000,00 (один мільйон) доларів США 00 центів з оплатою по процентній ставці 13,7% (тринадцять цілих сім десятих) процентів річних. Згідно п.2.2. для обліку виданих у рахунок відновлювальної кредитної лінії Кредитних ресурсів Банк відкриває позичальнику позичковий рахунок №22022106140001. Термін повного повернення Кредитних ресурсів 30 вересня 2008. Додатковою угодою до кредитного договору від 21 квітня 2008року, згідно п.1. Банк відкриває Позичальнику Відновлювальну відкличну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 1415000,00 (один мільйон чотириста п’ятнадцять тисяч) доларів США. Згідно п.2. Термін повного повернення Кредитних ресурсів продовжився до 06 квітня 2009 року.

Таким чином, згідно кредитного договору та додаткових угод до нього Позивачем отримані кошти в розмірі 1415000,00 (один мільйон чотириста п’ятнадцять тисяч) доларів США, що в еквіваленті на момент надання коштів за офіційним курсом НБУ по ставці 5,05 грн. у відношенні до 1 долару США, що складає 7145750 (сім мільйонів сто сорок п’ять тися сімсот п’ятдесят) гривень.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №592-038Д від 03.03.2008 року був укладений договір застави (майнових прав) №592-038Z/1 де заставою є банківський строковий вклад Ф&К „Пенсійний” в національній валюті, відкритий депозитний внесок на ім’я ОСОБА_1 на суму 7349319,84 (Сім мільйонів триста сорок дев’ять тисяч триста дев’ятнадцять) гривень 84 копійки за договором №1-7/13615 від 01.04.2008 року. Відповідно до п.1.2. договору про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К „Пенсійний” в національній валюті банк нараховує і виплачує Клієнту проценти від вкладу за ставкою 15,7 % річних. Згідно п.2.3. Клієнт має право на щомісячне одержання процентів, нарахованих за цим договором.

Відповідачем не були виплачені відсотки за депозитним договором за період з 01.04.2008 року по 01.09.2008 року у розмірі на загальну суму 490853,83 грн та за період лютий-березень 2009 року відсотки на загальну суму 188851,5 грн.

Відповідно інформації по кредиту, наданої в судове засідання представником Позивача, Позивачем було сплачено суму у розмірі 135463,14 (сто тридцять п’ять тисяч чотириста шістдесят три долари США 14 центів) доларів США по сплаті процентів за користування кредитом, що в еквіваленті по курсу визначеному на момент здійснення відповідних платежів складає 760463,53 (сімсот шістдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні 53коп.) гривні.

Також Відповідачем були списані усі кошти, які знаходились на рахунку Позивача по строковому вкладу у розмірі 7840173,67 (сім мільйонів вісімсот сорок тисяч сто сімдесят три гривні 67 коп.) гривні, з яких 7349319,84 сума, яка була заставою майнових прав за кредитним договором, а сума 490853,83 – сума відсотків нарахованих від основного вкладу за період з 01.04.2008р. по 01.09.2008р.

Також відповідачем стягнуті з розрахункового рахунку №26005051445001 Позивача відкритого Позивачем за договором №14450 грошові кошти у сумі 37000 гривні.

Таким чином, загальна сума, яку отримав Відповідач становить 8826488,5 грн. (вісім мільйонів вісімсот двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят вісім грн., 50 коп.), яка складається із сум: яка була сплачена Позивачем за надання кредиту – відсотки за надання кредиту, яку невиплатив і не повернув Відповідач – сума депозиту і нараховані на нього відсотки, сума, що була стягнута з розрахункового рахунку Позивача.

У відповідності зі ст.99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв’язку з чим грошове зобов’язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч.1 ст.192 ЦК України відповідно якої законним платіжним засобом на території України, є грошова одиниця України.

Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України, зобов’язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Згідно ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобов’язаннями, відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.198 ГК України, виконання грошових зобов’язань грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Згідно цієї ж статті грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдинним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Згідно Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який устанавлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання , повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов’ язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, а саме п.1 ст.3, валюта України є єдинним законним засобом платежу на території України. Який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

У відповідності з підпунктами „а”, „в” та „є” підпункту 6.1. та підпунктів 6.2 Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007р. №200, фізичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:

- сплати мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;

-сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

-оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно підпункту 6.3 пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, а також юридичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульским установам іноземних держав дозволів на в’їзд (вивіз) до цих країн фізичними особами, які виїжджають у приватних справах та в службових відрядженнях.

Відповідно до підпункту 7.1 п.7 Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на территорії України, резиденти – суб’єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.

Таким чином, використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.

Згідно п.5 ст.5 Декрету НБУ одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

При розгляді судової справи Відповідачем не було надано доказів, що підтверджували отримання останнім індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при наданні Відповідачем та отриманні Позивачем кредиту у доларах США, а також здійснення Позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону:

статтю 99 Конституції України,

ст.524 ЦК України,

ст.3 ЗУ №2346-Ш „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, яка визначає, що гривня, як грошова одниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України;

ст.6,7 Постанови Національного банку України №200 від 30.05.2007 року „Про затвердження Правил використання готівкової національної валюти на території України”, які чітко встановлюють випадки використання іноземної валюти, як засобу платежу у розрахунках на території України

та ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.

Згідно ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість добросовесність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного право або інтересу; шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питнь регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників.

Отже подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст.3 ЦК України – принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду Позивача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в долларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, Відповідач перекладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на Позивача – позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням ч.3 ст.13 ЦК України.

Таким чином, використання Відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище Позивача, як споживача порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для Позивача, відповідно до п.2 ст.18 ЗУ „Про захист прав споживачів”, за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.

Момент недійсності правочину, згідно ст.236 ЦК України рахується з моменту його укладення. На момент укладення договору кредиту, кредит Позивачу надавався з розрахунку по ставці НБУ 5,05 грн. у відношенні до одного долару США, тобто на момент отримання кредиту в іноземній валюті, кредит був наданий у сумі 1415000,00 доларів США, що в еквіваленті до гривні дорівнювало 7145750 грн.

Щодо невиплат відсотків по депозитному договору Відповідачем були порушені вимоги ст.586 ЦК України якою встановлнео, що заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи. Також відповідач порушив: норми статті 1058 ЦК України, яка встановлює, що за договором банківського вкладу банк, що прийняв від вкладника грошову суму, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї; норми ч.2 ст.1060 ЦК України якою встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, норми ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, суд вважає, що позов з уточненням позовних вимог ОСОБА_1 до АТ „Банк „Фінанси та Кредит” від імені якого діє філія Запорізьке РУ „АТ „Банк „Фінанси та Кредит” про стягнення заборгованості за депозитним договором №1-7/13615 від 01.04.2008р., а саме: нарахованих за період з 01.04.2008 по 01.09.2008р., але невиплачених відсотків у сумі 490853,83 грн., нарахованих, але невиплачених відсотків за лютий, березень 2009р. у сумі 188851,4 грн.; та визнання недійсним кредитного договору №592-038Д від 03.03.2008р. підлягає задоволенню в повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідності із ст.216 ЦК України, кожна із сторін за кредитним договором зобов’язана повернути другій стороні всі суми, що вона одержала на виконання цього договору у грошовій одиниці – гривні, по курсу який діяв на момент укладення договору кредиту та на момент проведення виплат Позивачем відсотків за користування кредитним договором. Також повернути Позивачу суму депозиту за договором №1-7/13615 від 01.04.2008р., яка була відібрана Відповідачем в погашення заборгованості по кредитному договору №592-038Д від 03.03.2008р.

Що стосується позовних вимог по первинному позову зобов’язати Банк «Фінанси і Кредит» перерахувати з рахунку № 26005051445001 відкритого за договором № 14450 грошові кошти у сумі 37000 гривень на р/рахунок № 35425009000739 на користь КУ «Центральна поліклініка № 1» Хортицького району такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спір виник між Позивачем та Відповідачем, а тому лікарня не є стороною по справі, а кошти Позивачем можуть бути перераховано особисто, оскільки це є його особистою справою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.99 Конституції України, ст.5, п.5 ст.18 ЗУ „Про захист прав споживачів”, ст.3 Декрету Кабінету міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст.3 ЗУ „2346-Ш „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ст.ст. 6,7 Постанови Національного банку України №200 від 30.05.2007р. „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, ст.ст. 13, 16, 203, 215, 216, 236, 321, ч.ст.192, ч.1 ст.524, ч.3 ст.533, 1058, ч.2 ст.1060 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8 ,10 ,11, 15, 209,212-215, 223 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до АТ „Банк „Фінанси та Кредит” від імені якого діє філія Запорізьке РУ „АТ „Банк „Фінанси та Кредит” задовольнити частково.

Кредитний договір №592-038Д від 03.03.2008р. визнати недійним у зв’язку з чим кожна із сторін за кредитним договором зобов’язана повернути другій стороні всі суми, що вона одержала на виконання цього договору у грошовій одиниці – гривні, по курсу який діяв на момент укладення договору кредиту та на момент здійсненням виплат Позивачем відсотків за користування кредитним договором. Повернути Позивачу суму депозиту за договором №1-7/13615 від 01.04.2008р., яка була відібрана Відповідачем в погашення заборгованості по кредитному договору №592-038Д від 03.03.2008р.

Стягнути нараховані, але невиплачені відсотки за депозитним договором №1-7/13615 від 01.04.2008р., а саме: нараховані за період з 01.04.2008 по 01.09.2008р., але невиплачені відсотки у сумі 490853,83 грн., нараховані, але невиплачені відсотки за лютий, березень 2009р. у сумі 188851,5 грн.

Позовні вимоги про зобов’язання банк філія Запорізьке РУ „АТ „Банк „Фінанси та Кредит” перерахувати з рахунку № 26005051445001 відкритого за договором № 14450 грошові кошти у сумі 37000 гривень на р/рахунок № 35425009000739 на користь КУ «Центральна поліклініка № 1» Хортицького району м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскаржене і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.2 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8585344

[Obelix]

Круто они с банком

[nameless]

Я в шоке

Больницу - жалко!

А ещё я непонял, зачем ложить на депозит 7 349 320 грн а потом брать кредит на 1400 000 долларов

[максім]

Я в шоке

Больницу - жалко!

А ещё я непонял, зачем ложить на депозит 7 349 320 грн а потом брать кредит на 1400 000 долларов

А вы посчитайте процент дипозита и процент кредита!!! , Кредит-13.7%, депозит - 15.7%, клиент заробатывал 2% годовых не вкладывая своих денег

[nameless]

Не - депозит был раньше кредита!

[максім]

Не - депозит был раньше кредита!

Значит одолжил денег у кума, потом взял кредит, что б отдать и при этом зарабатывал 2%

[максім]

или ему стали нужны наличные, а выгодней, соответственно, было взять кредит, под такую же сумму, что в депозите, чем просто забрать деньги!!!

[максім]

И я не удивлюсь, если этот клиент отрабатывал такие же схемы в других банках!!!

[xronikon]

Возможно казачек что то шепнул............

Про изменения курса доллара...........

Бомба...............

[ivankas]

Добрый день всем участникам форума. Читаю вас давно, хочу сказать спасибо за большой объем реально полезной информации.

Возник вопрос. Составляю иск о признанни кредитнЫХ договорОВ недействительными. Можно в одном иске признавать сразу 2 договора, если они заключены между одним и тем же заемщиком и банком, только разными датами или лучше оформить два отдельных иска?

Основаниями признания договоров недействительными являются:

- отсутствие банковской лицензии;

- нарушение принципа справедливости ст. 3 Гражданско кодекса;

- не соблюдение формы договора по причине отсутсвия в договоре существенных условий: отсутствие графика платежей, совокупной стоимости кредита и т.п. согласно ЗУ "О защите прав потребителей"

В итоге: вернуть кредит в грн. по курсу на день получения с рассрочкой 90 месяцев, признать недейстивтельными ипотеки и поручительства, обязать нотариуса все это оформить, т.е. снять запрет в реестре ипотек.

И еще вопрос, - хочу идти в суд согласно ЗУ "О защите прав потребителей", т.е. если кредит, значит финансово кредитные услуги, следовательно Закон уместен.

Имеется нюанс, в договоре не указано на что он выдается, - сказано только целевой, а на что именно не упоминается))) составлялся за 15 минут, хотя сумма очень приличная.

Заранее спасибо за ваши идеи и потраченное время.

[vekt]

Ну уж за 15 минут банк точно не успел предупредить заемщика, на какую цель должен быть потрачен кредит. Еще и под роспись. Типа должна быть у банка такая бумага, где эта цель прописана подробно, заемщик росписался, что читал эту бумагу. Навряд ли так было за 15 мин.

[ivankas]

Ну уж за 15 минут банк точно не успел предупредить заемщика, на какую цель должен быть потрачен кредит. Еще и под роспись. Типа должна быть у банка такая бумага, где эта цель прописана подробно, заемщик росписался, что читал эту бумагу. Навряд ли так было за 15 мин.

Есть подробности дела связаные с упрощенной процедурой заключения кредита, которые я не в праве рассказывать. Если коротко. Цитирую: "видає кредит на умовах цільового використання грошових коштів" и все. Иной информации в договоре нет, также ее нет ни в одном дополнении или приложении, потому что их в принципе не существует.

Отсюда возникает вопрос применительно к подсудности. Договор залючен в другом городе, там же находится юридическое лицо. Не хочется туда везти иск, местные суды "порешать" проще.

Возникла идея использовать Закон о защите потребителей, поскольку подсудность можно выбрать по месту нахождения истца. Кроме того, в законе содержаться условия договора, существенные для кредитных сделок, которые само собой несоблюдены.

Хотя, у банка есть филия в Киеве, можно пойти в суд по их месту нахождения согласно п. 7 ст. 110 ГПК.

Еще раз спасибо.

[ANTIRAID]

Данное решение апелляционный суд Запорожской области оставил в силе, определение суда здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1277