Dimon73

Вас просто разводят на деньги. Добровольно ничего платить не нужно, во всяком случае пока. Когда был последний платеж? Вы решение суда получали? Если да, то каким образом?

Добавил

Прошу изменить название темы на "Рішення апеляційного суду Луганської області" Ошибся

Головуючий суду 1 інстанції - Резнік Н.І. Доповідач - Орлов І.В. Справа № 435/1204/14 Провадження № 22ц/782/2068/14 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого: Орлова І.В., суддів: Масенка Д.Є., Коротких О.Г., при секретарі: Соловей А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 26 березня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и л а: 05 лютого 2014 року представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк» або позивач) звернувся до ОСОБА_2 (далі - відповідач) з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла станом на 21 січня 2014 року за кредитним договором № DNH4KP27670031 від 27 квітня 2006 року в сумі 19.497,70 гривень та судові витрати в сумі 243,60 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 26 березня 2014 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. В апеляційній скарзі представник відповідача - ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила: рішення скасувати; ухвалити нове рішення, яки у задоволенні вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе 27 квітня 2006 року договірні зобов'язання, які були викладені у заяві позичальника та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт); позивач звернувся до суду в межах визначеного кредитним договором п'ятирічного строку позовної давності; перебіг цього строку переривався, оскільки за даними меморіального ордеру № 1362 від 01 липня 2010 року відповідач на погашення кредитної заборгованості сплатив 200,00 гривень. З вищевказаними висновками суду погодитися неможна з огляду на наступні обставини. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 27 квітня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 за технологію кредитування Просто Кредит, на строк до 27 квітня 2008 року був укладений кредитний договір № DNH4KP27670031 (далі Договір). Відповідно до умов Договору відповідач отримав споживчий кредит у розмірі 2.112,50 гривень на строк 24 місяця до 27 квітня 2008 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Щомісячне погашення заборгованості (за кредитом, відсотками, комісією, іншими витратами згідно Умов), відповідач мав здійснювати в період з 21 по 28 число кожного місяця, шляхом надання Банку грошових коштів (щомісячний платіж) у сумі 201 гривня 22 копійки. З тексту заяви позичальника вбачається, що ОСОБА_2 ознайомився та був згоден з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам. Своїм підписом відповідач погодився з тим, що Заява позичальника, разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами, складає кредитно-заставний договір. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 21 січня 2014 року за відповідачем рахується заборгованість за Договором у розмірі 19.497,70 гривень, яка складається: 1.144,38 гривень - заборгованість за кредитом; 6.029,08 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 10.919,59 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 904,65 гривень - штраф (процентна складова). З даних фотокопій квитанцій вбачається, що на погашення заборгованості за договором відповідач здійснив наступні платежі: у травні 2006 року - 201,22 гривень; у серпні 2006 року - 201,22 гривень; у листопаді 2006 року - 402,44 гривень, у серпні 2008 року - 2.000,00 гривень (а. 78). Між сторонами виник спір з приводу виконання умов кредитного договору. Правовідносини сторін врегульовані нормами цивільного законодавства України. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність згідно статті 257 ЦК України встановлена тривалістю у три роки. Відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Відповідно до пункту 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) - терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Строк дії укладеного сторонами договору визначений періодом з 27 квітня 2006 року по 27 квітня 2008 року. З 28 квітня 2008 року у ПАТ КБ «Приватбанк» виникло право для звернення до суду за захистом порушеного цивільного права. Відповідно до частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. 30 серпня 2008 року (після закінчення строку дії договору) відповідач перерахував 2.000,00 гривень на погашення кредитної заборгованості, тобто вчинив дії, що свідчать про визнання боргу. За таких обставин строк позовної давності закінчився 30 серпня 2013 року. Звернувшись до суду з позовом 05 лютого 2014 року (за даними реєстраційного штампу суду), позивач цей строк пропустив. Будь-яких заяв про поновлення пропущеного строку позовної давності ПАТ КБ «Приватбанк» не надавав. Відповідно до положень затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, меморіальний ордер - це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку. Висновок суду першої інстанції про переривання строку позивної давності з посиланням на меморіальний ордер № 1362 від 01.07.2010 року (а.с.43) є помилковим. За своєю юридичною природою меморіальний ордер, який складається за ініціативою банку (позивача у справі) для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника, не може розцінюватися як беззаперечний доказ на підтвердження дій фізичної особи (відповідача) про визнання нею свого боргу. Даними розрахунку (а.с.3) здійснення відповідачем виплат на погашення кредитної заборгованості у липні 2010 року не підтверджено. Представник відповідача під час розгляду справи просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності (а.с.30-32). Відповідно до частини 4 статті 267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не визначився з нормою права, що підлягає застосуванню та за наявності спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. За таких обставин рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 14 листопада 2013 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Керуючись статтями 303, 307-308, 313-315, 316, 319, 325 ЦПК України, колегія судів, - в и р і ш и л а: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, - задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 26 березня 2014 року, - скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNH4KP27670031 від 27.04.2006 року відмовити за пропуском позовної давності. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39013912

До юр. практики Вам еще очень далеко, если ставите вопрос про "Открытое судебное заседание", хотя направление выбрано правильное (относительно получения опыта). Еще как вариант поработайте помощником юриста (адвоката), знаний получите много + практика

Ты или слепой или тупой глупый, или ватный троль. Выгнали банду, а "Хаос, бардак, вооруженный конфликт, массу смертей и обескровленых с пустыми карманами людей" мы имеем благодаря путину с его агрессией. Относительно "бессильную и продажную новую власть" так выборов еще не было - власть то осталась старая. Цыплят по осени считают, поживем увидим. P.S. кому нравиться Яныковский режим и Раша могу помочь собрать вещи - чемодан, вокзал, Расея...

Я бы так категорично не заявлял, Яныка с его режимом выгнали. Глядишь и тут порядок будет

я не это имел в виду В первой инстанции судьи одини и те же, только производство называется по разному - гражданское и административное

А судьи кто? и там и там суди одни и те же

Поняли правильно. А чем Вас пугает административный процесс?

1) Иск к ПФУ, как к гос. органу подается в Административный суд по месту проживания истца. 2) в рамках гражданского иска Вам откажут в открытии производства ЗУ "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" и "Про пенсійне забезпечення" можете использовать и в административном процессе

Не согласен, у меня сейчас процесс идет с ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк»

На время выборов все переселяемся в Одессу и голосуем за Андрея Степаненко, уж он то точно протянет такие изменения

Если я правильно понял, то судебных заседаний еще не было? Ходатайство рассматривается уже в процессе рассмотрения апелляционной жалобы. У меня было, суди поставили вопрос что первое рассматривать - ходатайство или жалобу? Решили сначала рассмотреть жалобу, "вникнуть в процесс", а потом рассматривать ходатайство и ничего страшного - изучили дело и удовлетворили ходатайство о проведении экспертизы.

Вызвали владельца, мило поговорили и попросили работать тише, а то закроют

Не вникал, но когда у нас на поселке круглосуточный киоск стал работать только днем, знакомая продавщица сказала, что это из-за жалоб жильцов в исполком

что для прокурора взятка, для адвоката - гонорар

Здесь нужно разобраться с нормой "Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується". "не зараховується" - т.е. отнимается, не считается или "не зараховується" - не берется во внимание и считается в полном объеме

В ЦК тоже есть такая фраза "Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується" (ч. 3 ст. 264 ЦК), вот сижу и думаю как бы эту тему применить к ЦК, ведь там сказано "перебіг позовної давності починається заново", а не "починається з початку" У кого какие мысли?

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2014 року Справа № 54/376 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:ОСОБА_4, дов. №66 від 23.01.2014р.;від відповідача:ОСОБА_5, дов. б/н від 20.01.2014р., ОСОБА_6, дов. б/н від 11.12.2013р.;від ДВС:Малиш Т.О., дов. №44-03/44/1283 від 01.11.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р.за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Україниу справі господарського суду№54/376 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі"простягнення 2 176 068,71 доларів США та 11 684,13 грн. В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" звернулось до господарського суду міста Києва в порядку ст. 121-2 ГПК України зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України. Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2013р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. у справі №54/376 вищезазначену скаргу задоволено. Визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження №38861365 про стягнення боргу в сумі 1 294 865,87 доларів США заборгованості по кредиту, 237 832,47 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, 690 456,10 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 342,13 доларів США заборгованості зі сплати процентів за період з 01.12.2011р. по 05.12.2011р., 30 406,00 доларів США простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 135 263,89 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 16 746,91 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" на користь Публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк" на підставі наказу господарського суду міста Києва у справі №54/376. Скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 15.07.2013р. про відкриття виконавчого провадження №38861365 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 16.07.2012р. № 54/376. Позивач, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вищезазначеної заяви відмовити. Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.02.2014р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. В призначене судове засідання касаційної інстанції 17.03.2014р. з'явились представники позивача, відповідача та Державної виконавчої служби України. Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк". Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Відповідно до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи, зокрема судові накази, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 16.07.2012р. господарським судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду було видано відповідний наказ №54/376 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" 1 294 865,87 доларів США заборгованості по кредиту, 237 832,47 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, 690 456,10 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 342,13 доларів США заборгованості зі сплати процентів за період з 01.12.2011р. по 05.12.2011р., 30 406,00 доларів США простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 135 263,89 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 16 746,91 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 3 184,84 доларів США, 116,84 грн. витрат зі сплати державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та 32 190,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Зазначений наказ дійсний для пред'явлення до 14.06.2013р. 04.06.2013р. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" подав для виконання вищезазначений наказ до Відділу державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції. Постановою від 21.06.2013р. головним державним виконавцем ВДВС Іванківського районного управління юстиції відмовлено у відкритті виконавчого провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження"). Отже, апеляційна інстанція, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", вірно визначилась, що період з 04.06.2013р. по 21.06.2013р. не зараховується до строку, відведеного для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки відбулось переривання строку, а відтак дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що позивач повинен був пред'явити наказ до виконання у строк до 02.07.2013р. Заявником касаційної скарги не прийнято до уваги те, що ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначає, що вищезазначений строк поновлюється та час, який минув до переривання строку, до нового строку не зараховується, а не як помилково вважає скаржник, починається спочатку. Беручи до уваги вищевикладене та з урахуванням того, що наказ був пред'явлений до виконання 15.07.2013р., господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку, що останній був пред'явлений до виконання після спливу строку для його пред'явлення. В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження. Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. у справі №54/376 відсутні. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. у справі №54/376 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" - без задоволення. Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37737693

Я думаю, что трех будет достаточно

Многочисленные жалобы в исполком закроют любое заведение

Я знаю практику закрытия подобного заведения, но насколько мне известно там задействованы личные связи "кого-то". В жилом доме был магазин (еще с времен СССР), недалеко от него открылся новый и большой супермаркет. Кто был инициатором закрытия не знаю. Пришли с конторы по утилизации мусора, предложили заключить договор. В магазине отказались, т.к. магазин маленький и мусора в принципе нет. После этого пришли с проверкой СЕС, нашли какую то "палочку", как мне объясняли она есть даже в столовых детсадов. Дальше подключилась прокуратура и предложили хозяйке магазина - или зарывайтесь или "пришьем" уголовку. Магазин закрыт...

Главное правильно обосновать ходатайство и не дать суду шанс на отказ. Если менять текст ходатайства поздно подайте письменное пояснение к ходатайству. Примерно так:

Смотря за что, они бывают разные ЗУ "Про відпустки" в помощь