sirota88

У кого какие мысли по этой суд. практике?

По сути верно фото не может доказывать ни факт получения кредита ни факт составления кред. договора. А может ответчика на улице сфотографировали или в другом помещение. Надлежащими доказательствами в этом случае могут быть первичные документы, кред. договор, ну и доказательства получения кредитной карты(расписка о получение карты должна быть).

спасибо за поддержку), постараемся не подвести и выиграть этот спор

нотариально заверенную копию или оригинал

)Да пока особо и нечем было радовать. Судя по информации на сайте ВССУ открыто кассационное производство, но определение суда еще не приходило. При подаче кассации суд потребовал оригинал доверенности.

Дела хорошо). Завтра подаем кассацию

я не спорю что такое решение всу существует и что оно обсуждалось. Но тема называется "Решение 3-ох инстанций о недействительности кредитного договора и договора ипотекис ВТБ банк", тоесть речь шла о признание недействительным кред. договора на основание несоответствия процентной ставки, обмана со стороны банка, нарушения зу"о защите прав потребителей". В процесе обсуждения некоторые учасники сообщили, что подали заявления у ВСУ на пересмотр решений с аналогичными обстоятельствами дела. Поэтому я и решил что рассматривается у ВСУ как раз такое дело, а не по поводу поручительства, ст. 11 зу"о защите прав потребителей" и спросил дату рассмотрения. Оказалось что рассматривалось совсем другое дело и не понятно почему о нем здесь говорили.

Это конечно замечательно (ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів, ч. 4 ст. 559 ЦК) , но речь в теме шла не о том.

На яку дату?

Згідно Постанови Пленуму ВСС України N 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»: Абз. 2 п. 5. «Крім цього до позовної заяви має бути додано документ, що підтверджує сплату судового збору за ставками, встановленими Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір». При цьому від сплати судового збору (пункт 17 статті 5 цього Закону), наприклад, за подання позовів, апеляційної/касаційної скарги у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, споживачі звільнені лише в разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів, наприклад, за позовом банку про стягнення кредитної заборгованості, що відповідає змісту частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Це не виключає застосування до сторін спору положення статті 82 ЦПК щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати». Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. п. 29 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, зазначено, що відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав(перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. З практики скажу, що ВССУ звільняє від сплати суд. збору в частині позову банку про стягнення боргу на підставі клопотання про звільнення від сплати судового збору(ст. 82 ЦПК), поданого разом з документами, які свідчили про несприятливий майновий стан особи(довідка про доходи, довідка лікарні про тяжке захворювання, квитанції про придбання лікарських засобів, докази на підтвердження перебування на утриманні інших осіб і т.д. і т.п.). Однак, таке клопотання є сенс подавати до того як винесено ухвалу про залишення скарги без руху, бо існує ризик що суд його не задовольнить і поверне касаційну скаргу. А якщо подати разом з касацією, і суд не задовольнить, то просто винесе ухвалу про залишення скарги без руху і можна буде усунути недоліки.

Повторюсь, якщо кредит споживчий, то не лише в договорі має бути надана інформація про умови кредитування, а й перед його укладенням у відповідній формі(бюлетень, довідка, повідомлення тощо).

Кому известны решения ВССУ в аналогичных обстоятельствах дела(когда не указан кред. лимит)? Подскажите, пожалуйста.

Да как сказать. Ничего особенного в определение ВССУ нет. В том смысле что если бы в определение ВССУ не выкручивалась ситуация, а было невелирование номами права, тогда да, красиво, а так, писать на черное что оно белое много ума не нужно.

Да как? вообще никак. Суд отклонил заявление о назначение почерк. экспертизы. Позицию по срокам исковой давности тоже апелляция не приняла. Проанализировав определение апелляции понял, что в нем практически отсутствует мотивировки по поводу отклонения заявления о назначение экспертизы. Тоесть мотивировка есть, но она нивкакие рамки не лезит: "отклонить потому что в деле есть фото ответчика и кредит с 2005 г.". Кроме того, суд не учел, что кред. договор без письменной формы ничтожен. Тоесть, независимо от того, что суд установил/не установил факт получения денег он все равно должен был отказать в иске на основание ст. 1055 ГК Украины, так как в таком случае признавать кред. договор недействительным не нужно: "2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним". Касательно сроков исковой давности тоже суд надлежащим образом не изучил обстоятельства, принял в основу определения доказательства получения следующих карт(справка представителя банка - юриста, который ведет дело), в которых нет подписи ответчика, а по поводу скриншота экрана я вообще не говорю. Кроме того, апелляция не учитывала выводы ВССУ по поводу сроков и не изучила соответствующие документы, о которых говорил ВССУ при отмене решения апелляции(памятка, копия карты, решение о востановление лимита ... их просто нет у банка). Что планируем делать? Получил копии решений заверенные печатью суда, пишу кассацию (с ходатайством об остановление выполнения решения суда). Буду акцентировать внимание на позицию по поводу недоказуемости+ посылка на ст. 1055 ГК. Также распишу позицию по срокам исковой давности("маслом кашу не испортить") и нарушения апелляцией ст. 338 ГПК. Дальше(после получения позитивного решения суда) подадим иск о возмещение морального ущерба. Правовая позиция в этом деле очень сильная. Это подтверждается большим количеством суд. практики в аналогичных ситуациях. Нужно стоять на своем и точка.

Вот определение апелляции, если его таким можно назвать: Категорія справи №756/7004/14-ц: Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу. Дата набрання законної сили: 12.10.2016 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, факс 284-15-77 e-mail: [email protected] Справа № 22-ц/796/10213/2016 Головуючий у І інстанції - Камбулов Д.Г. Доповідач - Андрієнко А.М. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючого судді Андрієнко А.М. Суддів: Заришняк Г.М. МараєвоїН.Є. При секретарі Гарматюк О.Д. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А : У травні 2014 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 24 жовтня 2005 року між банком і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 200 грн. зі сплатою 36 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, на вимоги банку не реагував, внаслідок чого станом на 31 березня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 24 215 грн. 11 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 4 990 грн. 29 коп.; заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 17 595 грн. 53 коп.; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн.; штраф (процентна складова) у розмірі 1 129 грн. 29 коп. З урахуванням наведеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 24 215 грн. 11 коп. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 215 грн. 11 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 4 990 грн. 29 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 17 595 грн. 53 коп., а також штрафів відповідно до п. 8.6 умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. (фіксована частина) та 1 129 грн. 29 коп. (процентна складова). Вирішено питання про розподіл судового витрат. У поданій апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що підпис в договорі від 14.10.2005 року виконаний не відповідачем, а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення відповідача на його укладення та невідповідність вимогам ст. 203 ЦК України. На підтвердження вказаної обставини було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, задоволене судом, однак, експертиза не проведена. Разом з тим, клопотання експерта про надання додаткових матеріалів та проведення оплати експертизи на адресу відповідача не надходило, а тому останній не мав можливості його виконати. Суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув, помилково вважаючи за можливе провести розгляд справи без проведення судово-почеркознавчої експертизи. Крім цього, надані банком розрахунки, покладені в основу судового рішення, не мають відповідної печатки банківської установи та складені представником відповідача без підпису головного бухгалтера. Судом також не вирішено питання застосування строку позовної давності відповідно до поданої заяви. При цьому суд не звернув уваги на те, що Умови та правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яким установлено позовну давність тривалістю в 50 років, не містить підпису відповідача. Суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови не змінювались. Наявні в матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг затверджені наказом від 06.03.2010 року №8СП-2010-256 та не діяли в момент укладання договору 24.10.2005 року. Представник апелянта в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 24 жовтня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 200 грн. зі сплатою 36 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, на вимоги банку не реагував, внаслідок чого за розрахунком банку станом на 31 березня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 24 215 грн. 11 коп. Згідно зі змістом заяви клієнта від 24 жовтня 2005 року та пункту 2 розділу І Умов і правил надання банківських послуг строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. При цьому кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення). Порядок погашення заборгованості визначено щомісячними платежами. Відповідно до розділу ІІ Умов і правил надання банківських послуг строк дії картки вказано з її лицьового боку (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця. За змістом пункту 5.3 розділу ІІ Умов та правил надання банківських послуг за платіжними картками з установленим мінімальним обов'язковим платежем строки і порядок погашення кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) визначено в Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору. Пунктом 2.9 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджених постановою Національного банку України від 19 квітня 2005 року № 137 визначено, що кредитна лінія під операції з платіжними картками відкривається банком на визначений термін та в межах установленого договором ліміту (заборгованості або граничної суми) кредитування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що між сторонами було укладено договір, про що свідчить заява ОСОБА_2 про видачу кредиту на платіжну картку, що є фактично договором приєднання. Як вбачається із наданого представником позивача електронного реєстру ( а.с.207,208) ОСОБА_2 є клієнтом банку, який отримував кредитну картку. Відповідно до довідки ОСОБА_2 отримував картки за кредитним договором б\н від 25.10.2005 року в 2005 році, 10.08.2012 року, 11.02.2013 року, 1.07.2013 року, продовжуючи тим самим дію договору. ( а.с.205) Із роздруківки виписки операцій за кредитним договором вбачається, що остання операція по кредитуванню відповідача відбулася 10.09.2012 року.( а.с.220). Відповідно до ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як вбачається із матеріалів справи, до суду позивач звернувся 20 травня 2014 року, а тому загальний трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено . Посилання апелянта на ту обставину, що він не укладав договору кредиту із ПАТ КБ «ПриватБанком», не його підпис стоїть на заяві , не може бути прийнято судом до уваги, оскільки як вбачається із наданих представником позивача доказів, кредитна історія відповідача тягнеться із 2005 року, в заяві крім даних паспорту відповідача , вказане дівоче прізвище матері, тобто дані , які були відомі лише відповідачу, є фотографія відповідача із карткою позивача, що спростовує доводи апелянта в повній мірі. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити. Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 14 травня 2015 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги. Головуючий: Судді : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61996253

По факту подделки документов(заявления-анкеты, расписки о получение карты) подавали заявление в ОВД. Касательно других документов(выписок, справок о получение карт, и т.д. и т.п.) не подавали, но это не значит, что суд не должен исследовать эти документы в рамках гражданского дела.

Согласен, что не связано.

По поручителям есть соответственное постановление ВСУ

ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»: Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; {Підпункт "д" пункту 2 частини другої статті 11 в редакції Закону № 3795-VI від 22.09.2011}; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Дана норма кореспондує із ст. 56 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" та ст. 11, 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг", що визначають аналогічний обов'язок кредитора. Ст. 19 цього Закону встановлює, що захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг. З метою виконання фінансовими установами вимог ЗУ "Про захист прав споживачів" 10.05.2007р. Постановою НБУ №168 було затверджено "Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", котрими деталізовано вимоги Закону: «Вимоги щодо надання споживачу попередньої інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту 2.1. Банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством. 2.2. Інформація про платежі споживача, які зазначені в пункті 2.1 цієї глави, надається з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку(зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо). 2.3. У разі, якщо окремі умови кредитування діятимуть протягом не всього строку користування кредитом, банки мають обов'язково ознайомити споживача з умовами, а також зі строком, протягом якого діятимуть такі умови, та з порядком інформування споживача про їх зміну. 2.4. Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією. 2.5. Банки розробляють форму(бюлетень, довідка, повідомлення тощо)надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів. Таким чином, якщо кредит споживчий, то не лише в договорі має бути надана інформація про умови кредитування, а й перед його укладенням у відповідній формі(бюлетень, довідка, повідомлення тощо). В цій же формі має бути підпис споживача. Звичайно ж банки можуть сказати, що ми маємо лише отримати письмове підтвердження про ознайомлення споживача в письмовій формі про умови кредитування і не надати саму форму з підписом споживача, але тоді вони не докажуть, що споживача було ознайомлено з умовами кредитування аналогічними зазначеним в кред. договорі. А може споживачу повідомили зовсім інші умови кредитування ніж ті що в договорі про що він і розписався? Тобто, підпису на аркуші паперу з зазначенням того що споживач ознайомився з умовами кредитування замало. Цей підпис має стояти під відповідною формою, в якій і мають бути розписані умови кредитування. Про все це йдеться в ухваліахВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 р.(справа №667/3659/15-Ц) та від 23.09.2015 р. у справі №6-10901св15.

З приводу постанов ВСУ не знаю, але те що апеляція пише на чорне біле це точно. Їх висновок нагадує висновки(невірні) судів з приводу того, що умови й правила викладені на сайті, є частиною кред. договору. В пост. НБУ чорним по білому написано: 2.1. Банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. 2.5. Банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів. Отже, банк був зобов’язаний не тільки отримати від споживача письмове підтвердження про ознайомлення з усією інформацією, про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, але і саме це ознайомлення провести в письмовій формі. Логіка в тім, що може у банку й є письмове підтвердження що особа ознайомлена з умовами кредитування, але з чим вони ознайомили споживача підтвердження то немає. Саме тому положення п. 2.1 пост. НБУ №168 деталізовані в п. 2.5, що має бути окрема форма.

Спасибо, кажется я нашел это постановление ВСУ, но здесь не приват, а Фининициатива:

Ситуация в єтом деле такова: 1-я выписка подписана представителем а не бухгалтером и без печати банка, 2-я выписка подана в копии, заверена представителем но тоже без подписи бухгалтера и печати банка. Позиция по поводу этих выписок написана выше в теме. Далее тема стала более обширной, активный учасник акселератор задал вопрос по поводу того каким законом предусмотрено, что у выписке должна быть подпись бухгалтера и другие реквизиты и сам же нашел этот закон. В продолжение темы я выложил часть Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. №254 . В этом положение идет речь о том что именно является первичнимы документами. Это к тому что выписка это не первичный документ. По поводу такого решения ВСУ слышал ранее, если можно скиньте ссылочку на него, пожалуйста.

всмысле олигархи, котрым пренадлежит банк

Банк понимает, что любое позитивное решение может вызвать шквал других и он будет стоять на своем до последнего(независимо от сумы), как и мы.