vredina

Очень часто в Учетной политике банка прописано, что отделения и филиалы могут приобретать валюту у друг друга, и апеллируют терминами рыночным межбанковским курсом иностранной валюты в системе.

Пропоную ознайомитись з Консультативною програмою IFC в Європі та Центральній Азії Проект з подолання кризи на фінансових ринках у Східній Європі та Центральній Азії Швейцарська конфедерація У партнерстві з: Передача проблемних активів в Україні Посібник. Почерпнете багато цікавого.

Враховуючи, На пропозицію апеляційного суду позивач надав розрахунок сплати відповідачем коштів у національній валюті - гривні. Відповідно до наданого розрахунку ОСОБА_7 сплатив 190459 грн. 39 коп. в погашення заборгованості по кредитному договору, та 219608 грн. 56 коп. процентів за користування кредитом, а тому різниця між отриманими кредитними та сплаченими коштами по кредиту підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_7 в розмірі 74 540 грн. 61 коп., з розрахунку: 265 000 грн. - 190459, 39 грн.

Банк просив повернути 51169.18 швейцарських франків та пеню в сумі 685523 грн 75 коп., а також 31242 грн 12 коп. Суд прийняв рішення: 74540 (сімдесят чотири тисячі п'тсот сорок) грн. 60 коп. заборгованості по тілу кредиту, 106 560 (сто шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 91 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом та 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. пені за порушення строків погашення процентів та платежів за кредитним договором, а всього 256 101 ( двісті п'ятдесят шість тисяч сто одну) грн. 52 коп. Дуже не погане рішення.

Єдиний державний реєстр судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/58919755

Єдиний державний реєстр судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/58919755

Тільки у разі погодження з банком, але не факт, в реєстрі є рішення на користь фонду, коли фонд гарантування звертався з позовом про визнання зарахування зустрічних вимог недійсними

Анализируя множественные поисковые запросы, по поводу обязанностей водителя - экспедитора, а также егоматериальной ответственности, складывается впечатление, что эти вопросы возникают у работника или работодателя, только в случае наступления какого либо, не лицеприятного события (хищение всего или части груза, грабеж, ДТП, мошенничество, недостача, повреждение груза и т.д). В большей степени это касается работников, трудящихся на должности водителя - экспедитора, так как, юридическая служба большинства транспортно – экспедиционных компаний, компаний перевозчиков, не однократно в своей практике сталкивалась с такими вопросами, и прекрасно знает, как защитить свои права. Также, наблюдается тенденция, когда некоторые работодатели, работника, фактически трудящегося на должности обычного водителя, всячески, с помощью подписания "разнообразных дополнительных соглашений", стараются превратить в водителя – экспедитора, навесив на него полную материальную ответственность, при разумеется, сохранении зарплаты обычного водителя. И соответственно наоборот, работник, фактически исполняющий обязанности водителя – экспедитора, стремиться быть юридически оформленным как обычный водитель, тем самым снимая с себя материальную ответственность за груз, но при этом "во все горло" требуя прибавки к зарплате за экспедицию. И совсем уже смешно выглядят, заявления со стороны водителя – экспедитора, о том, что : «а обязан ли я, исполнять обязанности грузчика, и тому подобное.., если это конкретно не прописано в трудовом договоре, или должностной инструкции?» Итак, как должно быть по идее: 1) С водителем – экспедитором, в обязательном порядке заключается трудовой контракт. 2) С водителем – экспедитором, в обязательном порядке заключается договор о полной индивидуальной материальной ответственности. 3) Водителю – экспедитору, одновременно с подписанием трудового контракта и договора о полной материальной ответственности, должна быть предоставлена для ознакомления и подписи "Должностная инструкция водителя - экспедитора" разработанная с учетом нюансов работы данной, конкретной организации. Остановимся более подробно на должностной инструкции. Должностная инструкция водителя - экспедитора составляется для того, чтобы, предусмотреть в ней условия (разумеется, не противоречащие существующему законодательству), которые не были прямо предусмотрены в трудовом договоре, и фактически представляет собой, часть трудового договора, с конкретно прописанными должностными обязанностями работника, его правами и ответственностью за причиненный ущерб, требованиями к профессиональным знаниям работника. Должностная инструкция водителя - экспедитора, составляется с учетом специфики и опыта трудовой деятельности данной конкретной компании (организации). В типовой должностной инструкции для водителя – экспедитора, кроме граф о содержании транспортного средства в порядке и т.д, предусмотрены такие обязанности как: Строго выполнять распоряжения руководителя Предприятия; принимать грузы со складов; проверять целостность упаковки; контролировать наличие приспособлений для перевозки грузов, правильность погрузочно-разгрузочных работ, контролировать размещение и укладку груза; сопровождать грузы к месту назначения, обеспечивать необходимый режим хранения, обеспечивать сохранность груза при транспортировке; ежедневно вести путевые листы. В должностных инструкциях, разработанных в конкретных организациях, могут добавляться, к примеру, такие обязанности, не противоречащие действующему законодательству - как: 1) Не оставлять автомобиль без присмотра, производить парковку в пределах прямой видимости или на охраняемых стоянках; всегда ставить автомобиль на сигнализацию выходя из салона автомобиля; блокировать все двери во время движения и стоянки; 2) Обеспечивать своевременную подачу автомобиля под загрузку. 3) Не подвозить посторонних лиц, не использовать транспортное средство в личных целях. 4) Производить погрузку, выгрузку и крепление груза. 5) Оформлять документацию, составлять акты недостачи и порчи груза. 6) Выполнять разовые служебные поручения руководства предприятия. 7) И другие обязанности, не противоречащие трудовому законодательству. То есть обязанность водителя – экспедитора, участвовать в погрузке – выгрузке товара, вполне может быть прописана в должностной инструкции, а если этой графы нет, то она может быть добавлена, что не противоречит существующему законодательству. Права водителя – экспедитора. Что касается прав водителя – экспедитора, то здесь, обычно все кратко и емко. Водитель – экспедитор имеет право: требовать обеспечение нормальных условий труда; вносить предложения по вопросам входящим в его компетенцию; информировать о неисправностях техники, и недостатках в работе. Материальная ответственность водителя экспедитора. Водитель – экспедитор ответственен: 1) Как водитель – является материально ответственным лицом за используемое им автотранспортное средство, принадлежащее организации в которой он работает. 2) Как экспедитор - является материально ответственным лицом за экспедируемый им груз. В должностных инструкциях ответственность прописывается тоже кратко и емко. Водитель-экспедитор ответственен: За неисполнение, ненадлежащее исполнение своих должностных обязанностей (прописанных в должностной инструкции); за совершение в процессе своей деятельности правонарушений; за причинение материального ущерба. Ответственность наступает в пределах, прямо установленных действующим административным, трудовым, гражданским и уголовным законодательством. Говорить, о том, какая именно материальная ответственность ляжет на плечи водителя - экспедитора, можно только после проведения тщательного расследования (проверки), установления причинно – следственных связей, способствующих возникновению конкретного происшествия. (Хищение, повреждение части или всего груза, а также транспортного средства произошло в результате действий – бездействий самого водителя – экспедитора; или в результате противоправных действий третьих лиц; в результате ДТП и т.д. От того, как действовал водитель – экспедитор, какие предпринял меры для сохранения груза, была ли вызвана милиция, злоупотреблял ли спиртным или наркотическими веществами, исполнял ли все требования указанные в подписанной им должностной инструкции, и так далее, и так далее). Вывод однозначен – если будет установлена вина водителя – экспедитора, материальная ответственность неизбежна. Окончательным установлением вины и размеров материальной ответственности занимается – суд. С другой стороны, если каждый из участников конкретных трудовых отношений, а именно работодатель и водитель – экспедитор, честно и ответственно относиться к своим должностным обязанностям, катастрофических последствий, в результате различных происшествий в большинстве случаев удастся избежать.

Справа № 751/12935/14 Провадження № 22-ц/795/784/2015 Головуючий у I інстанції -Деркач О. Г. Доповідач - Позігун М. І.Категорія - цивільна У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2015 року м. Чернігів АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі: головуючого-судді: Позігуна М.І. суддів: Вінгаль В.М., Зінченко С.П., при секретарі: Шкарупі Ю.В. з участю: представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 02 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" про визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим, В С Т А Н О В И В: В апеляційній скарзі ПАТ „УкрСиббанк" просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2015 року, яким визнано припиненим зобов'язання за договором про надання кредиту №11120645000, укладеним 21.02.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк" та ОСОБА_1; стягнуто з ПАТ „УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати в сумі 6 248,40 грн., а також 243 грн. 60 коп. судового збору на користь держави. В обгрунтування незаконності рішення суду апелянт посилається на його ухвалення судом з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки судом безпідставно не було задоволено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного права, та наявні в матеріалах справи докази, якими спростовуються доводи позивача про неотримання нею коштів на виконання умов кредитного договору на суму 8 602,00 дол. США в березні, травні, червні 2007 року. Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку. Судом встановлено, що 21 лютого 2007 року між АКІБ „УкрСиббанк" (назву якого змінено на ПАТ „УкрСиббанк") та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №11120645000 (а.с.5-9 т.1), відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту поновлювальної кредитної лінії, що дорівнює 46 300,00 дол. США, та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором, строком до 20 лютого 2018 року. Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється на підставі заяви позичальника у наступний термін: 21 лютого 2007 року. Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії штрафи та інші платежі згідно умов Договору на рахунок № НОМЕР_3 в АКІБ „УкрСиббанк". Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів, спрямованих на погашення кредиту, в повному обсязі на вищезазначений рахунок Банку. Відповідно до заяв ОСОБА_1 від 21.02.2007 року (а.с.12 т.1) та від 28.02.2007 року (а.с.23 т.1) відповідач надав позивачу 21.02.2007 року та 28.02.2007 року кредит у сумі 31 883,00 дол. США. Факт надання та отримання зазначених кредитних коштів сторонами не заперечується. Згідно заяв про надання грошових коштів: на суму 4 062,00 дол. США від 12.03.2007 року (а.с.24 т.1), на суму 1 525,00 дол. США від 10.05.2007 року (а.с.25 т.1), на суму 1 015,00 дол. США від 25.05.2007 року (а.с.26 т.1); та згідно заяв на видачу готівки: № 9 від 12.03.2007 року на суму 4 062 дол. США (а.с.42 т.1), № 15 від 10.05.2007 року на суму 1 525 дол. США (а.с.45 т.1), № 15 від 25.05.2007 року на суму 1 015 дол. США (а.с.44 т.1), № 28 від 11.06.2007 року на суму 2 000 дол. США (а.с.41 т.1), підписаних від імені ОСОБА_1, останній додатково були надані банком кредитні кошти на суму 8 602,00 дол. США. Окільки позивач ОСОБА_1 стверджувала, що кредитні кошти у сумі 8 602,00 дол. США (відповідно до вищезазначених заяв) вона не отримувала, підписи на заявах їй не належать, по справі була призначена почеркознавча експертиза. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 09 лютого 2015 року № 86-93/15-24 (а.с.19-28 т.2), підписи від імені ОСОБА_1 у заявах про надання грошових коштів: у розмірі 4 062 дол. США від 12.03.2007, у розмірі 1 525 дол. США від 10.05.2007, у розмірі 1 015 дол. США від 25.05.2007, а також у заявах на видачу готівки: № 9 від 12.03.2007 на суму 4 062 дол. США, № 15 від 10.05.2007 на суму 1 525 дол. США, № 15 від 25.05.2007 на суму 1 015 дол. США, № 28 від 11.06.2007 на суму 2 000 дол. США, згідно з кредитним договором №11120645000 від 21.02.2007 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність факту додаткового отримання позивачем кредиту на суму 8 602,00 дол. США, що й стало підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненим зобов'язання, оскільки позивачем зобов'язання щодо повернення фактично отриманих нею кредитних коштів з врахуванням інших платежів згідно умов договору виконано в повному обсязі, що підтверджується висновком експертизи. Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Предметом спору в даній справі є правовідносини, які стосуються договору про надання кредиту №11120645000 від 21 лютого 2007 року у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземні валюті в сумі ліміту поновлювальної кредитної лінії, що дорівнює 46 300 доларів США, сплати процентів, комісії в порядку і на умовах, визначених Договором (п.1.1 Договору). Згідно п.1.2., 1.4 Договору надання кредиту (грошових коштів) здійснюється на підставі заяви Позичальника (додаток №2 до Договору) шляхом зарахування коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням. Відповідно до положень статей 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Виходячи з аналізу зазначених норм матеріального права та умов договору, єдиною підставою для чергового перерахування коштів банком на поточний рахунок позичальника є відповідна заява останнього, або, з врахуванням положень статей 238, 239, 244, 245 ЦК України, - заява уповноваженої ним особи на вчинення зазначеної дії, за наявності належним чином оформленої довіреності, а перерахування коштів за їх відсутності без належної перевірки позичальника - отримувача коштів чи уповноваженої на це особи тягне за собою застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 527 ЦК України. Проте, як встановлено судом, що підтверджується і висновком почеркознавчої експертизи, заяви від 12 березня, 10 та 25 травня 2007 року про надання кредитних коштів шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_2 підписано не ОСОБА_1, а іншою особою. В матеріалах справи відсутня заява про надання кредитних коштів шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_2 від 11.06.2007 року на суму 2 000 доларів США. Крім того, згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 94/15-24 з врахуванням висновків почеркознавчої експертизи щодо отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 31 883 дол. США та внесених платежів на його погашення згідно з умовами договору станом на 27.11.2014 року не підтверджується наявність заборгованості по кредитному договору № 11120645000 від 21.02.2007 року, яка фактично відсутня з 8 листопада 2013 року (стор. 28 висновку експерта). Згідно п. 9.5 договору про надання кредиту строк його дії встановлено з дня укладення цього Договору і до повного погашення суми кредиту, сплати нарахованих процентів, комісії та/або пені у разі її нарахування, а згідно абз.4 п. 1.2.2 Договору кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів, спрямованих на погашення кредиту, в повному обсязі на рахунок банку. Таким чином, суд першої інстанції на підставі платіжних документів та висновків судово-економічної експертизи з врахуванням висновків почеркознавчої експертизи дійшов обґрунтованого висновку про належне виконання боржником зобов'язань із погашення отриманих ним кредитних коштів та сплати пов'язаних з кредитом платежів відповідно до умов, передбачених кредитним договором, яке прийняте кредитором. Юридичним наслідком належного виконання зобов'язання відповідно до статей 598, 599 ЦК України є припинення зобов'язання. Таким чином, з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення. Отже, звернення особи до суду з позовом про визнання зобов'язання припиненим не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору, оскільки, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) в разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п.1 частини другої статті 16 ЦК України. Звертаючись до суду з позовом про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з належним виконанням основного зобов'язання, позивач посилалася на невизнання банком зазначеного факту, що знайшло підтвердження і в судовому засіданні. Згідно пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. Таким чином, право позивача підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання зобов'язання за договором про надання кредиту № 11120645000 від 21.02.2007 року припиненим. З врахуванням викладеного, посилання апелянта в обґрунтування незаконності рішення суду на належне виконання позивачем умов кредитного договору саме в сумі отриманого кредиту в розмірі 40 485 доларів США, на заяву ОСОБА_1 від 5 червня 2014 року, якою (за доводами апелянта) підтверджується її обізнаність про суму залишку заборгованості по наданому кредиту в розмірі 40485 дол. США також не спростовують законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Крім того, згідно змісту зазначеної заяви позивачем визнається лише наявність заборгованості за кредитом в сумі 8 385.96 дол. США без зазначення суми отриманого кредиту. Згідно Додатку № 1 до Договору про надання кредиту графік зменшення ліміту кредитної лінії розраховувався, виходячи з розрахунку 46300 дол. США, а не з фактично отриманої суми кредитних коштів. Відповідачем не надано жодних доказів щодо доведення до відома позичальника про додаткове отримання кредитних коштів на суму 8 602 дол. США в березні, травні, червні 2007 року. Згідно квитанцій про здійснення операцій на погашення кредиту та відсотків за кредитним договором платежі вносилися однією сумою без її розподілу за видом погашення згідно кредитного договору, які підлягали зарахуванню на рахунок № НОМЕР_3. Виходячи з характеру спірних правовідносин, підстав та предмету спору, невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання, а також з врахуванням висновку експерта щодо фактичної відсутності заборгованості за кредитним договором з 8 листопада 2013 року, обґрунтованим є висновок суду про звернення позивача до суду за захистом порушеного права в межах строків, встановлених главою 19 ЦК України, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності і обґрунтованості рішення суду і в цій частині. Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" відхилити. Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 02 березня 2015 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів