ANTIRAID

Думаю месяц, правда впереди лето и в связи с отпусками может и затянуться.

В связи с тем, что данное решение было отменено апелляционным судом и ВССУГУД с этим согласился, было подано заявление о пересмотре в связи с неодинаковым применением норм законодательства. ВССУГУД это дело было допущено к пересмотру. Луспеник наступил на свои же грабли. Посмотрим результат. Вот определение о допуске: У Х В А Л А 26 березня 2012 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Макарчука М.А. суддів: Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,Леванчука А.О., Маляренка А.В., -розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договорів недійсними, в с т а н о в и л а : У квітні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог посилався на те, що 14 грудня 2007 року уклав з ПАТ «Універсал-Банк» кредитний договір і договір іпотеки. Просив визнати їх недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначаючи, що умови договорів є несправедливими, йому не було надано повної, своєчасної та достовірної інформації про умови договорів та порядок кредитування й супутні послуги. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано недійсними укладені 14 грудня 2007 року між сторонами кредитний договір та додаткові угоди до нього, договір іпотеки. Зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження нерухомого майна запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку за договором іпотеки від 14 грудня 2007 року, укладеним між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_6 (реєстровий № 7761). Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» 471 398 гривень, установлено порядок виконання рішення та вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року рішення місцевого суду скасовано і в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення суду апеляційної інстанції від 17 листопада 2010 року залишено без змін. У грудні 2011 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про перегляд ухвали суду касаційної інстанції від 27 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду від 17 листопада 2010 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України). Крім того, заявник просить поновити строк на подання такої заяви в зв'язку з тим, що попередньо подана ним 19 серпня 2011 року заява про перегляд судових рішень була повернута ухвалою суду касаційної інстанції 6 жовтня 2011 року в зв'язку з неусуненням недоліків, хоча ці ухвали суду він не отримував. Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених п. 1 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. За правилами ст. 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Оскільки зі змісту заяви про перегляд судового рішення та клопотання про поновлення строку вбачається, що вищевказаний строк пропущено з поважних причин, він підлягає поновленню. На підтвердження підстав неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права (ст. 203 ЦК України, ч. 8 ст. 7, ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів») ОСОБА_6 послався та додав копії ухвал Верховного Суду України від 2 лютого 2011 року, 10 лютого 2010 року, 3 листопада 2010 року, а також рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (у справі № 1-26/2011 про захист прав споживачів кредитних послуг). Як убачається з наданих копій ухвал колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 лютого 2011 року та від 10 лютого 2010 року, на які посилається заявник, ними були скасовані постановлені в справах судові рішення з направленням справ на новий судовий розгляд, тому посилання на них, як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є безпідставним, оскільки постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішень судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі та не свідчить про те, що відбулося неоднакове застосування норм матеріального права під час вирішення спору по суті, тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними, суд першої інстанції виходив із того, що позивач під час укладення договору не мав реальної змоги надати дійсну оцінку положенням даного договору та наслідкам його укладення через ненадання відповідачем повної, достовірної та своєчасної інформації про умови, порядок кредитування та супутні послуги. В зв'язку з цим суд, посилаючись на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», дійшов висновку, що умови кредитного договору № 048-2914/756-0679 від 14 грудня 2007 року разом із додатковими угодами від 10 квітня 2009 року та 28 квітня 2009 року є дикримінаціними та несправедливими, а тому підлягають визнанню недійсними. Крім того, врахувавши те, що визнання цих умов недійсними зумовлює зміну інших положень договору, суд визнав кредитний договір та додаткові угоди до нього, а також договір іпотеки недійсними в цілому. Скасовуючи рішення суду першої інстанції від 22 вересня 2010 року та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що районний суд неправильно застосував до правовідносин, які виникли між сторонами після укладення кредитного договору, Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки застосування цього закону можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедуру виконання договору, які передують укладенню договору. Апеляційний суд також вказав на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо дискримінаційності та несправедливості положень цього договору. Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року, постановленою в справі за позовом ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про спонукання до виконання зобов'язань за кредитним договором та стягнення пені (№ 6 - 11173св10), встановлено, що застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, можливе лише у тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення цього закону не можуть застосовуватися, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування. Однак, як убачається з рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (у справі № 1-26/2011 про захист прав споживачів кредитних послуг), на яке також посилається заявник, суд вирішив, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ (1023-12) з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (254к/96-ВР) треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Дослідивши подані заявником матеріали, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що заяву про перегляд рішення слід задовольнити, справу допусти до провадження Верховного Суду України. Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 72, 73, 354-356, 360 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а : Поновити ОСОБА_6 строк на подання заяви про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2011 року. Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору недійсним за заявою ОСОБА_6 про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2011 року. Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів. Копію ухвали про допуск справи до провадження разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.А. Макарчук судді: І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко А.О. Леванчук А.В. Маляренко http://reyestr.court.gov.ua/Review/23670944

Аналогичное решение есть здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?&showtopic=928

Рішення Жовтневого районого суду м. Дніпроптеровська від 10.10.2011 по справі №2-8164/11 залишено в силі ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.02.2012 по справі №22ц-490-234/2012 про стягнення з Приватбанку безпідставно списаних коштів з карткогового рахунку поручителя за кредитним договором.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2010 р. № 17/81-1740 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючий суддя: Першиков Є.В. судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П. розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2010р. у справі господарського суду №17/81-1740 Тернопільської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофуд" до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" третя особа приватний нотаріус Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д.С. про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису (реєстр №3744) від 08.07.2009р., вчиненого приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д.С. на суму 1 703 362,94грн. боргу за участю представників сторін: позивача – пр. Костур Р.В. –дов. б/н від 17.07.08р. відповідача – пр. Саньоцький І.Б. – дов. №010-01/3409 від 20.05.09р. третьої особи – не з'явився Розпорядженням №02.03-10/484 від 29.07.2010р. змінено склад колегії суддів у справі №17/81-1740 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П. В С Т А Н О В И В: У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофуд" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –приватний нотаріус Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д.С. про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису (зареєстрованого за №3744) від 08.07.2009р., вчиненого приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д.С. про звернення стягнення на нерухоме майно, що надано в іпотеку згідно іпотечного договору, посвідченого 25.04.2006р. приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д.С. зареєстрованого за №1540 за рахунок коштів, отриманих від реалізації якого запропоновано задовольнити вимоги банку в сумі 1 703 362,94грн. Позовні вимоги були вмотивовані кредитними угодами №6605К29 від 20.05.2005р. та №6606К26 від 25.04.2006р., іпотечним договором від 25.04.2006р., угодами про внесення змін до договору іпотеки від 07.05.2007р. та від 06.05.2008р., виконавчим написом (зареєстрованим за №3744) від 08.07.2009р., постановою про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2009р., ст.35 Закону України "Про іпотеку", п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.12.2009р. (суддя Андрусик Н.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено, посилаючись на те, що оспорюваний виконавчий напис відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач має непогашену заборгованость перед відповідачем та подання останнім всіх необхідних документів для вчинення цього виконавчого напису у порядку, передбаченому ст.87 Закону України "Про нотаріат", Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, та розділом 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а недоліки виконавчого напису не є суттєвими. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофуд" звернулось з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2010р. (судді Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) рішення господарського суду Тернопільської області від 14.12.2009р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, виконавчий напис (зареєстрований за №3744), вчинений 08.07.2009р. приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д.С. про звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель, а саме: столярний цех цегляний загальною площею 147,6м2, що за планом земельної ділянки позначений під літ. "А" і розташований за адресою: Тернопільська область, Бережанський район, м. Бережани, вул. Лепких, 42-Е, механічну майстерню цегляну загальною площею 202,2м2, що за планом земельної ділянки позначена під літ. "А" і розташована за адресою: м. Бережани, вул. Лепких, сушильний цех цегляний загальною площею 2 479,4м2, що за планом земельної ділянки позначений під літ. "А", "Б", "В" і розташований за адресою: м. Бережани, вул. Лепких, 42, які належать на праві власності ТОВ "Агрофуд" і на підставі іпотечного договору від 25.04.2006р. передано в іпотеку ВАТ "Укрексімбанк", визнано таким, що не підлягає виконанню. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що виконавчий напис (зареєстрований за №3744) від 08.07.2009р. про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "Агрофуд" і на підставі іпотечного договору від 25.04.2006р. з урахуванням змін та доповнень до нього, внесених угодою від 06.05.2008р., переданого в іпотеку ВАТ "Укрексімбанк", вчинено приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д.С. з порушенням вимог чинного законодавства. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2010р., а рішення господарського суду Тернопільської області від 14.12.2009р. залишити в силі. Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що що у 2005 та 2006 роках між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", (банк) та ТОВ "Агрофуд" (позичальник) укладено кредитні угоди №6605К29 від 20.05.2005р., №6605К30 від 20.05.2005р., №6606К25 від 25.04.2006р. та №6606К26 від 25.04.2006р., згідно умов яких банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в розмірі 4 300000,00грн., 4 700000,00грн., 2000000,00грн. та 6000000,00грн., відповідно, на умовах, визначених сторонами у відповідних угодах. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань, що випливають з укладених кредитних угод, 25.04.2006р. між позивачем (іпотекодавець) та відповідачем (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д.С. та зареєстрований в реєстрі за №1540, із змінами та доповненнями до нього від 07.05.2007р. та 06.05.2008р. На підставі вказаного договору в іпотеку передано належне на праві власності іпотекодавцю нерухоме майно, що складається з комплексу нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: м. Бережани, вул. Лепких, 42-А Бережанського району Тернопільської області, а саме: овочесховище металеве загальною площею 921,3м2, склад готової продукції металевий загальною площею 1 368,1м2, консервний цех цегляний загальною площею 3 317,7м2, столярний цех цегляний загальною площею 173,9м2, механічна майстерня цегляна загальною площею 235,0м2, матеріальний склад цегляний загальною площею 1 312,3м2 залишковою балансовою вартістю 1 275 044,69грн. та договірною вартістю 14123088,00грн. (п.1.3 іпотечного договору). 06.05.2008р. між сторонами іпотечного договору укладено угоду про внесення змін і доповнень до договору іпотеки від 25.04.2006р., яку посвідчено приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д.С. та зареєстровано в реєстрі за №2308, за умовами якої іпотекою забезпечувалися вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитних угод №6605К29 від 20.05.2005р. та №6606К26 від 25.04.2006р. Згідно цієї угоди предметом іпотеки визначено нерухоме майно, що належить на праві власності іпотекодавцю, а саме: механічна майстерня цегляна заг. площею 202,2м2, що знаходиться за адресою: м. Бережани, вул. Лепких, 42-А; столярний цех цегляний заг. площею 147,6м2, що знаходиться за адресою: м. Бережани, вул. Лепких, 42-Е; сушильний цех цегляний заг. площею 2 479,4м2, що знаходиться за адресою: м. Бережани, вул. Лепких, 42. За домовленістю сторін станом на дату укладення даної угоди загальна вартість предмета іпотеки становила 4 052448,00грн. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань згідно кредитних угод відповідач 29.04.2009р. скерував позивачу повідомлення (№ 66-003/1333 від 28.04.2009р.) про погашення заборгованості по кредиту в сумі 1 426109,00грн., нарахованих відсотках за користування кредитом в сумі 47 298,44грн. та комісії в сумі 9000,00грн. з попередженням про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, у випадку невиконання даної вимоги. Зі змісту повідомлення вбачається, що воно містить посилання лише на умови кредитної угоди №6606К26 від 25.04.2006р. Дане повідомлення вручено під розписку уповноваженій особі позивача 08.05.2009р. (поштове повідомлення №2017350). Зважаючи на невиконання позивачем вимоги банку, 08.07.2009р. приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д.С. за заявою відповідача вчинено виконавчий напис (зареєстрований за №3744) про звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель та споруд, які були передані в іпотеку ВАТ "Укрексімбанк" на підставі іпотечного договору від 25.04.2006р. з урахуванням змін та доповнень до нього, внесених угодою від 06.05.2008р. (строк повного погашення кредиту настав 25 квітня 2009 року), для задоволення вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у розмірі 1 703 362,94грн., з яких: 1 426 109,00грн. основного боргу по кредиту, 115 791,29грн. заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках за користування кредитом, 18000,00грн. комісії та 143 462, 65грн. пені станом на 08.07.2009р. За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість та не доведеність позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д.С. (зареєстрований за №3744) відповідає вимогам чинного законодавства, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погодився су апеляційної інстанції, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Згідно із ч.1 ст.7 цього ж Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Зазначене положення відображено сторонами у п.5.4 іпотечного договору від 25.04.2006р. Поряд з цим, ст.35 Закону України "Про іпотеку" встановлює обов'язок іпотекодержателя у разі порушення іпотекодавцем основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору надіслати останньому та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, і надають іпотекодержателю право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки лише після спливу тридцятиденного строку, встановленого для виконання іпотекодавцем цієї вимоги. Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Пунктом 5.2 іпотечного договору одним із способів звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки передбачено вчинення нотаріусом виконавчого напису. За приписами ч.4 п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5, дотримання нотаріусом строків вчинення виконавчого напису (після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень) зумовлює перевірку дотримання стягувачем вимог ст.35 Закону України "Про іпотеку" та встановлення фактів одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач всупереч ст.35 Закону України "Про іпотеку" у повідомленні № 66-003/1333 від 28.04.2009р. не зазначив строк для виконання позивачем порушеного зобов'язання. Згідно вимог ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Статтею 88 вказаного Закону визначено умови вчинення виконавчих написів: нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями –не більше одного року. Окрім того, відповідно до п.п.284 та 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України, і при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у цьому переліку. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Одним з таких документів є нотаріально посвідчена угода, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. При цьому, згідно п.1 цього переліку для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Статтею 89 Закону України "Про нотаріат" та п.287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено вимоги щодо змісту виконавчого напису. Так, судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що в порушення зазначених вимог оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не містить строку, за який провадиться стягнення, оскільки у ньому лише зазначено, що заборгованість виникла станом на 08.07.2009р., проте з якого періоду проводиться таке нарахування боргу, не вказано. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що з матеріалів справи не вбачається можливим встановити, на підставі яких саме документів було вчинено оспорюваний виконавчий напис, оскільки у заяві відповідача № 66-003/2057 від 08.07.2009р., адресованій нотаріусу, відсутній перелік документів, які надавалися відповідачем для вчинення оспорюваного виконавчого напису. До предмету доказування у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, також входять обставини, які свідчать про існування між боржником та стягувачем спору щодо заборгованості. Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір нарахованих сум по відсотках за користування кредитом, комісії та пені, зазначених в оспорюваному виконавчому написі нотаріуса, не співпадають з розміром сум, які вказував відповідач у повідомленні № 66-003/1333 від 28.04.2009р. Однак, судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою наявність значної різниці у вказаних сумах, оскільки у повідомленні № 66-003/1333 від 28.04.2009р. відповідач взагалі не вказав суму пені, нарахованої на момент направлення позивачу вимоги про погашення існуючої заборгованості, хоча згідно розрахунків відповідач почав нараховувати пеню за прострочену заборгованість по кредиту з 24.11.2008р., а за прострочені відсотки за користування кредитом та прострочену комісію за обслуговування кредитної лінії з 06.02.2009р. За таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що заборгованість, яка виникла у зв'язку з порушенням позивачем умов кредитної угоди №6606К26 від 25.04.2006р. та на підставі якої вчинено оспорюваний виконавчий напис нотаріуса, не може вважатися безспірною і такою, що не потребує додаткового доказування, а відтак і не може стягуватись шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, а тому враховуючи, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін. Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" залишити без задоволення. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2010р. у справі №17/81-1740 залишити без змін. Постанова не підлягає повторному касаційному оскарженню. Головуючий Є. Першиков Судді Т. Данилова І. Ходаківська http://reyestr.court.gov.ua/Review/10776847

Вот тут можно посмотреть полный сюжет: http://www.pravda.com.ua/news/2012/04/26/6963542/

Первые пошли. Думаю следующими станет Львовский Примаколлект и т.д.

Заемщик сам указал:Вказує на те, що у звязку з неправомірними діями банку він позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність та сплачувати кредит. За час безпідставного утримання належного йому автомобіля ним не отриманий доход у розмірі 78300 грн. Крім того, зазначеними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода.

Рекомендую составить список имущества, который был оставлен в офисе. Желательно, чтобы были подтверждения о том, что оно Вам принадлежит. Подайте этот список исполнителю и укажите, что все имущество компании находится по такому-то адресу и приложить его список с подтверждающими документами. Обжаловать решения смысла нет.

Все правильно, Вы же указали курс ПОКУПКИ БАНКОМ валюты. Это и есть курс покупки.

Не тратьте время, письменно обратитесь в банк.

Последовательность действий следующая: 1. Установите диктофон на телефон по которому звонят; 2. При получении звонка попросите представится, назвать компанию, ФИО звонящего, их телефон, адрес и ФИО его руководителя. Объясните это тем, что хотите проверить тот ли это человек за которого он или она себя выдает; 3. Объясните, что действия звонящего подпадают по уголовную ответственность - принуждение к исполнению гражданско-правовых обязанностей; 4. Также объясните, что они нарушают нормы ЗУ "О защите прав потребителей"; 5. Попросите по почте выслать Вам документы подтверждающие представительство интересов Приватбанка либо приобретения этого долга и сообщите им, что до получения официальных документов просите их Вам не звонить, также сообщите, что рассчитываться Вы будете только в случае, если суд установит Вашу задолженность и только по этому решению; 6. Если буду хамить и ничего из вышеперечисленного не предоставят, звоните сразу же на свой телефонный узел, если звонят на стационарный телефон или оператору мобильной связи, если звонят на мобильный, сообщите, что Вам только, что звонили и угрожали, и попросите их зафиксировать Ваш звонок. Кроме того попросите заблокировать номер звонящего Вам человека; 7. Обратитесь в органы внутренних дел с заявлением и копией телефонной записи о преступлении - принуждение к исполнению гражданско-правовых обязанностей.

Начать подавать свои иски и жалобы в квалифкомиссию адвокатуры.

По моему мнению ДА. Именно с этого момента и начался срок. Банк же попросил исполнить все в полном объеме и досрочно. А если за 6 месяцев не обратился в суд то поручительство - прекратилось.

Большая просьба к участникам форума - уважайте друг друга, прекратите хамить. Если что-то не нравится, просто не отвечайте. Люди пытаются друг другу помочь, у каждого есть свое мнение. На форуме уже неоднократно появлялись различные "товарищи" которые пытались внести раздор. Просто не обращайте на них внимания и они сами уйдут. Нам необходимо бороться с системой, а не друг с другом.

Банк может говорить все что хочет. Главное, что скажет суд. А вот суд считает как раз наоборот.

На мой взгляд банк обратился к поручителю о возврате всей суммы. С этого момента и пошел срок. Если в 6 месяцев после этого не обратились в суд, то срок пропущен.

Поручительство прекращено. Можете взять постановление пленума ВССУ и судебную практику с сайта, и приложить к своим "запереченням". У суда будут отсутствовать основания взыскивать сумму с поручителя.

Если Домик не приватизирован, то каким образом она его завещала?

Вы имеете ввиду не заверены? Что именно написал суд?

Не это ли Вы искали: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...amp;#entry43626

УХВАЛА іменем україни 14 березня 2012 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Горелкіної Н.А. суддів: Євтушенко О.І., Завгородньої І.М., Журавель В.І., Ситнік О.М. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», треті особи: Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», ОСОБА_4, про визнання зобов'язання за кредитним договором, договором поруки та договором іпотеки таким, що припинилися, зняття заборони на відчуження майна , за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 21 жовтня 2009 року, в с т а н о в и л а: У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернувся в порядку ст.ст. 593, 652 ЦК України до суду з позовом, в якому просив визнати зобов'язання за іпотечним договором б/н від 9 лютого 2007 року, укладеним між ним і відповідачем, такими, що припинилися, розірвати цей договір, зняти заборону на відчуження заставленого нерухомого майна, яке складається з нежитлових приміщень без номеру загальною площею 448,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1. У подальшому, позивач змінив свої вимоги і просив визнати такими, що припинилися в зв'язку зі смертю позичальника ОСОБА_5 зобов'язання за кредитним договором № 59-pv-02-07 від 9 лютого 2007 року, укладеним між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит», за договором поруки та іпотечним договором від 9 лютого 2007 року, укладеними між ОСОБА_3 та відповідачем, зняти заборону на відчуження нерухомого майна, яке складається з нежитлових приміщень без номеру загальною площею 448,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що в зв'язку зі смертю позичальника, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, його обов'язки як поручителя за договорами поруки та іпотеки припинилися. Рішенням Центрально-Міського районного суду Донецької області від 09 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 21 жовтня 2009 року вказане рішення місцевого суду скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Постановлено визнати такими, що припинилися, зобов'язання ОСОБА_3 за: - кредитним договором № 59-pv-02-07 від 9 лютого 2007 року, укладеним між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит» в особі керівника відділення № 12 філії «Донецьке регіональне управління «Банку «Фінанси та кредит»; - договором поруки б/н від 09 лютого 2007 року, укладеним між ОСОБА_3, товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит» в особі керівника відділення № 12 філії «Донецьке регіональне управління «Банку «Фінанси та кредит» і ОСОБА_5; - іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит» в особі керівника відділення № 12 філії «Донецьке регіональне управління «Банку «Фінанси та кредит», посвідченим 09 лютого 2007 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Знято заборону на відчуження нерухомого майна, яке складається з нежитлових приміщень без номеру загальною площею 448,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1. накладену приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 09 лютого 2007 року. У січні 2010 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який є правонаступником усіх прав та обов»язків ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції. Ухвалою судді Верховного Суду України від 12 лютого 2010 року касаційне провадження у названій справі відкрито. 13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України". Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановляється ухвала. Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. У касаційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно із частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Судом установлено, що 09 лютого 2007 року між ТОВ Банк „Фінанси та Кредит" в особі керівника відділення № 12 Донецького регіонального управління банку, та громадянином ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 59 pv-02-07, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти в сумі 47800 доларів США для ремонту нежитлового приміщення зі сплатою 11,5% відсотків за їх користування та кінцевим терміном повернення до 09.02.2022 року. Згідно іпотечного договору від 09.02.2007 року ОСОБА_3 виступив майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_5 та передав банку у іпотеку нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 без номеру, загальною площею 448.60 кв.м, позначені за планом: - адміністративно-побутова будівля „А-1" площею 140.10 кв.м, - майстерня літ. «Г-1» площею 174.20 кв.м, - склад літ. „Б-1" площею 134.30 кв.м. На виконання зобов'язань ОСОБА_5, за кредитним договором від 09.02.2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким ОСОБА_3 взяв на себе обов'язок нести відповідальність по зобов'язанням ОСОБА_5 Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданого 20.03.2007 року Октябрською сільською радою Добропільського району Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що зобовязання за кредитним договором залишилося невиконаним, воно не припинилося зі смертю боржника, а тому у банку залишається право вимагати від позивача виконання зобовязань за кредитним договором та договорами поруки і іпотеки. Скасовуючи рішення місцевого суду та визнаючи зобов'язання за кредитним договором, договором поруки і договором іпотеки такими, що припинилися та знімаючи заборону на відчуження майна, апеляційний суд вважав, що обовязки позивача за договором іпотеки припинилися у звязку з припиненням основного зобовязання за кредитним договором у звязку зі смертю боржника. Колегія погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно повязаним з його особою і у звязку з цим не може бути виконане іншою особою. Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобовязані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобовязаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, після смерті боржника ОСОБА_5 правонаступництво не відбулось, у звязку з чим договір кредиту є припиненим. Однією з підстав припинення поруки, передбаченого ч.3 ст. 559 ЦК України, є переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Однак в такому випадку має місце цілеспрямована заміна боржника за згодою сторін, а в разі смерті боржника зобов`язання переходить до спадкоємців, причому це не тягне за собою зміну умов та обсягу відповідальності, оскільки до складу спадщини входять всі права та обовязки, що належали спадкодавцю. Оскільки поручитель поручався за виконання зобовязань саме померлим боржником, у такому разі порука є також припиненою. Статтями 3, 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у звязку з припиненням основного зобовязання за кредитним договором обовязки позивача за договором іпотеки припинилися також. За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення її без змін. Керуючись ст. ст.336,337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» відхилити. Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 21 жовтня 2009 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Н.А. Горелкіна Судді: О.І. Євтушенко В.І. Журавель І.М. Завгородня О.М. Ситнік http://reyestr.court.gov.ua/Review/22463564

Полностью согласен.

На мой взгляд т.к. никто не вступил в наследство и если в договоре имущественного поручительства не указано о том, что поручитель поручается за любое лицо, то поручительство прекращено. Посмотрите практику у нас на форуме:http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3841 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3836 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3835 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3834 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3790 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3789 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3787 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3662 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3649 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3666 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3663 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3648 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3612

Обратите внимание, что действие закона, которым разрешено делать исполнительную надпись на движимое имущество, не распространяется на договора заключенные до вступления его в силу.