ANTIRAID

Вы подписывали договор либо какие-то другие обязательства?

Нужно писать жалобы на бездействия госисполнителя начальнику ВДВС и прокуратуру, а также можно в вышестоящее управление ДВС,

У Х В А Л А іменем україни 14 вересня 2011 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого - Ткачука О.С., суддів: Нагорняка В.А., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», третя особа публічне акціонерне товариство «ВТБ «Банк», про визнання відмови у виплаті страхового відшкодування неправомірною та стягнення страхової виплати за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ВТБ «Банк» на рішення апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2010 року, в с т а н о в и л а: У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 9 листопада 2007 року уклав з відкритим акціонерним товариством (після зміни назви публічним акціонерним товариством) «Страхова компанія «Універсальна» (далі ПАТ «СК «Універсальна») договір добровільного страхування наземного транспорту, а 5 листопада 2008 року настав страховий випадок, так як водій застрахованого автомобіля РЕНО Магнум, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 став учасником дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої вказаному автомобілю, що належить йому, завдані механічні пошкодження, про що в цей же день було повідомлено страховика. У звязку із тим, що ПАТ «СК «Універсальна» йому було відмовлено у виплаті страхової суми, позивач просив визнати таку відмову неправомірною та стягнути страхове відшкодування в розмірі 60 тис. грн., а також пеню в розмірі 60 тис. грн. за прострочення виконання грошового зобовязання на його користь. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову ПАТ «СК «Універсальна» у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту від 9 листопада 2007 року. Стягнуто з ПАТ «СК «Універсальна» на користь ПАТ «ВТБ «Банк» 60 тис. грн. страхового відшкодування, 6 тис. грн. пені. Розподілено судові витрати. Рішенням апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2010 року рішення місцевого суду скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, розподілено судові витрати. У касаційній скарзі ПАТ «ВТБ «Банк» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, й залишити без змін рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду про часткове задоволення позову, виходив із того, що згідно з підписаною 9 липня 2008 року сторонами додатковою угодою до договору добровільного страхування вигодонабувачем визначено ПАТ «ВТБ «Банк», тому лише банк має право вимагати виплати страхового відшкодування, а не позивач, проте банк таких вимог не заявляв. Крім того, послався на те, що місцевий суд не обґрунтував ні розміру страхового відшкодування, ні розміру стягнутої пені та не перевірив наявність кредитної заборгованості перед банком вигодонабувачем. Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з такого. Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає. Судами встановлено, що 9 листопада 2007 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «СК «Універсальна» договір добровільного страхування наземного транспорту, а згідно з підписаною сторонами 9 липня 2008 року додатковою угодою до договору страхування вигодонабувачем визначено ПАТ «ВТБ «Банк». 5 листопада 2008 року мало місце дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 - водія автомобіля РЕНО Магнум, державний номерний знак НОМЕР_1, застрахованому позивачем, який вважає цей випадок страховим. 1 квітня 2009 року ПАТ «СК «Універсальна» відмовлено у виплаті страхової суми з підстав неповідомлення страховика про відчуження транспортного засобу та його перереєстрації в органах ДАІ. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договору, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно зі ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобовязаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку. Зазначене положення міститься і в ст. 3 Закону України «Про страхування». За змістом наведених законів України випливає, що договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обовязків останнього. З матеріалів справи вбачається, що вигодонабувач - ПАТ «ВТБ «Банк» - залучений до участі у справі як третя особа, підтримав позов і у своїй заяві просив стягнути страхову виплату на його користь, проте самостійних позовних вимог у встановленому нормами ЦПК України порядку до страховика про переадресацію страхової виплати не заявив. Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що в суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 на користь третьої особи, яка доручення йому на представлення її інтересів в суді не надала. Стягувати страхову виплату зі страховика чи ні є правом лише цієї особи. Так само у ОСОБА_1 не було підстав вимагати страхового відшкодування на свою користь, з урахуванням наведеного вище, оскільки такі претензії предявив вигодонабувач, підтримавши позов. Разом із тим, відмовляючи ОСОБА_1 у позові, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України не звернув уваги на те, що крім вимог про стягнення страхової виплати позивач заявив вимогу про визнання дій страховика про невизнання випадку, що стався із застрахованим автомобілем, страховим, яка судом першої інстанції була задоволена. Заявлення позивачем такої вимоги навіть при наявності договору страхування на користь третьої особи не позбавляє його права вимагати її розгляду по суті. Це повязано із тим, що страховик письмово відмовив позивачу - стороні за договором страхування - у визнанні випадку страховим, а, отже, вигодонабувач, при такій фактичній ситуації не зможе у подальшому предявити позов про стягнення страхової виплати. Також апеляційний суд допустився суперечливих висновків, оскільки, вказав, що матеріали справи не містять доказів кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «ВТБ «Банк» - вигодонабувачем, незважаючи на те, що у своїй заяві банк просив стягнути страхову виплату на його користь. Суд повинен був встановити наявність чи відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед банком відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України та при підтвердженні (відсутності заборгованості) вирішити позов по суті, оскільки у разі відсутності заборгованості позивач буде мати право на стягнення страхової виплати на свою користь. Ураховуючи те, що порушення зазначені у ч.ч. 1, 2 ст. 338 ЦПК України були допущенні, як судом першої так і апеляційної інстанції і зокрема фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи судами не встановлені і, крім того, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ВТБ «Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2010 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 2 грудня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.С. Ткачук Судді: В.А. Нагорняк В.О. Савченко О.В. Умнова І.М. Фаловська http://reyestr.court.gov.ua/Review/18396638

Я так понимаю, что Вам даже лень ссылки посмотреть.

Такие решения есть на форуме: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3090 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2367 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3041 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3235

УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 0413/2-2227/11 Справа № 22-ц/491/530/12 Головуючий в 1-й інстанції Категорія - 46 (ІУ) Пустовіт О.Г. Доповідач – Михайлів Л.В. РІШЕННЯ Іменем України 07 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді: Михайлів Л.В. суддів: Митрофанової Л.В., Соколан Н.О. при секретарі: Бондаренко І.В. за участю: позивача - ОСОБА_2 та її представника – ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4 та його представника – ОСОБА_5, третіх осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_7, представників третіх осіб Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» - Семенова Андрія Васильовича, Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» - Кутового Олега Ігоровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк», Публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», ОСОБА_6, ОСОБА_7, про розподіл майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, посилаючись на те, що в період перебування у шлюбі з відповідачем, була придбана квартира АДРЕСА_1 за кошти, взяті останнім в кредит в банку. Право власності на квартиру оформлене на ім’я ОСОБА_4, який відмовляється в добровільному порядку здійснити поділ цієї квартири. Крім того, в період перебування в шлюбі, нею в інтересах сім’ї було оформлено кредити шляхом укладення кредитних договорів від 26.02.2008 року з ПАТ КБ «Правекс-Банк» та 14.12.2009 року з ПАТ «Дельта Банк», боргові зобов’язання за якими входять до складу майна, яке підлягає поділу. Просила суд визнати, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю її та відповідача, розділити між нею та відповідачем майно набуте за час шлюбу, визнавши за нею право власності на 2/3 частини спірної квартири, залишивши у власності відповідача іншу 1/3 її частину; покласти на неї виконання зобов'язань по поверненню 2/3 частин залишку по кредиту за кредитним договором №13136-069/06р від 19 травня 2006 року укладеного ПАТ КБ «Правекс-Банк» з відповідачем; покласти на відповідача виконання зобов'язань по поверненню 1/2 частини залишку по кредиту за кредитним договором №003-26507-141209 від 14.12.2009 року, укладеного з ПАТ «Дельта Банк», а також 1/2 частини залишку по кредиту за кредитним договором №021Т9940650 від 26.02.2008 року укладеного з ПАТ КБ «Правекс-Банк». Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 жовтня 2011 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 06 січня 2012 року, відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення заявленого позову, посилаючись на порушення судом ч.3 ст. 61, ч.4 ст. 65 СК України та неврахування того, що спірна квартира придбана в кредит й є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, яке підлягає поділу разом з борговими зобов’язаннями одного з подружжя, відповідальність за виконання яких несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, хто підписав кредитний договір. В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 та треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять відмовити в її задоволенні й залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 25 лютого 2006 року сторони зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01.03.2011 року й від якого сторони мають малолітню доньку – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. 19 травня 2006 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 придбано квартиру АДРЕСА_1, яку передано в іпотеку в забезпечення виконання його зобов’язань за кредитним договором №13136-069/06р від 19 травня 2006 року, укладеного з АКБ «Правекс-Банк» з метою придбання вказаної квартири. 22 травня 2006 року право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 26 лютого 2008 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №021Т9940650, право грошової вимоги по якому передано ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». 14.12.2009 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 укладено договір №003-26507-141209 про відкриття карткового рахунку на обслуговування платіжної картки на загальну суму 30000 грн. із встановленням ліміту кредитної лінії в сумі 4667,71 грн. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права претендувати на частину квартири, яка є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки остання знаходиться в іпотеці, не підлягають й розподілу між подружжям кредитні зобов’язання ОСОБА_2 за укладеними нею кредитними договорами, а також кредитні зобов’язання ОСОБА_4 за кредитним договором №13136-069/06р від 19 травня 2006 року. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитися не може з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Частиною 3 ст. 61 СК України передбачено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. З викладеного вбачається, що за загальним правилом майно, придбане подружжям в кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини. Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося сторонами, що квартира АДРЕСА_1 придбана відповідачем ОСОБА_4 19 травня 2006 року за договором купівлі-продажу за кошти, отримані ним за кредитним договором №13136-069/06р від 19 травня 2006 року, укладеного з АКБ «Правекс-Банк». Вказаний договір укладено відповідачем в інтересах сім’ї з метою придбання спірної квартири. Отже, квартира АДРЕСА_1 є об’єктом спільної сумісної власності подружжя й підлягає поділу за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Доказів в спростування вищенаведеного відповідачем не надано. При цьому колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що квартира не підлягає поділу між подружжям тільки з тих підстав, що знаходиться в іпотеці в забезпечення виконання ОСОБА_4 основного зобов’язання за кредитним договором, оскільки положення іпотечного договору № 13136-069/06 від 19.05.2006 року про те, що іпотекодавець ОСОБА_4 не має права розпоряджатися квартирою без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку неможливо поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним. Крім того, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Частинами 2, 3 вказаної статті передбачено умови відступу судом при поділі майна подружжя від засади рівності часток за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Аналогічне роз’яснення надане й Пленумом Верховного Суду України в п. 30 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Відповідно до позовних вимог, ОСОБА_2 просила суд при поділі квартири відступити від засади рівності часток в ній з тих підстав, що з нею проживає неповнолітня дитина – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з тим, позивачем всупереч ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, не доведено, що розмір аліментів, які стягуються за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31.01.2011 року на її користь на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_8 є недостатнім для забезпечення фізичного та духовного розвитку дитини (а.с. 24). Отже, позивачем не доведено обставин, за наявності яких, суд міг би застосувати положення ч.2, 3 ст. 70 СК України та відступити від рівності часток при поділі спільного сумісного майна подружжя – квартири АДРЕСА_1. Перевіряючи правильність ухвалення рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про поділ боргових зобов’язань, за укладеними нею за час шлюбу в інтересах сім’ї кредитними договорами, а також кредитним договором, укладеним відповідачем від 19.05.2006 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч.4 ст. 65 СК України). Звертаючись до суду з позовом, позивач, просила захистити її порушене право в спосіб поділу кредитних зобов’язань, які виникли за час шлюбу з відповідачем. Однак, обраний нею спосіб захисту не є належним способом, оскільки ч.4 ст.65 СК України передбачено врахування зобов’язань при поділі майна подружжя, а не їх поділ. Крім того, відносини щодо боргів подружжя, які виникли в період шлюбу сторін, знаходяться за площиною спірних правовідносин й є зобов’язаннями боржника перед кредитором. Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги позивача про наявність підстав для поділу кредитних зобов’язань. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_1 та її поділу – скасуванню з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України у зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин справи, порушенням норм матеріального права з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову. В іншій частині рішення ухвалене судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, - В И Р І Ш И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду у м. Кривому Розі від 24 жовтня 2011 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_1 та її поділу - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк», Публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», ОСОБА_6, ОСОБА_7, про розподіл майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності – задовольнити частково. Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Визначити частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 рівними по 1/2 частці кожному з них, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та визнавши за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 В іншій частині рішення суду залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. Головуючий: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/21328521

В связи с большим количеством запросов о возможности существования запрета на выезд размещаю образцы заявлений в Гопогранслужбу, направив которые можно узнать о существовании запрета: Адміністрація Державної прикордонної служби України від_____________________________ (П.І.Б., громадянство, дата народження) ________________________________ ________________________________ (адреса проживання) ________________________________ Заява Для ________________________________________________________ прошу Вас надати інформацію про перетинання мною державного кордону України за період з _____________ по ________________. Додаток на _____ аркушах. 1. _____________________________________ (ксерокопія документа, який посвідчує особу) _____________ _____________ (дата) (підпис) Адміністрація Державної прикордонної служби України від_____________________________ (П.І.Б., громадянство, дата народження) ________________________________ ________________________________ (адреса проживання) ________________________________ Заява Прошу Вас надати інформацію про можливе їснування відносно мене тимчасового обмеження на право виїзду за межі України. Додаток на _____ аркушах. 1. Ксерокопія паспорта громадянина України. _____________ _____________ (дата) (підпис) Образцы есть на сайте Госпогранслужбы: http://www.pvu.gov.ua/control/uk/publish/a...p;cat_id=101917

Декларации сдаются в налоговую инспекцию. Ваша знакомая может взять там справку о сдаче декларации и передать своему директору.

Нет не обязаны. Они просто откажут в выдаче разрешения, а арест не наложат.

Вот еще сегодняшнее выступление на Радио ЭРА по этому же вопросу:

Относительно Вашей ситуации еще написал в Урядовом курьере: http://www.ukurier.gov.ua/media/documents/...012_03_29_4.pdfНомер за 29.03.2012, распечатайте и подарите судье на память

Вместо заявления подайте жалобу, что канцелярия отказывается брать заявление о выдаче копии записи и приложите его к своей жалобе. В самой жалобе еще раз попросите выдать копию. Жалобу в любом случае примут

Я не совсем согласен как раз это и может быть основанием для отмены решения третейского суда, посмотрите здесь практику именно по Укрсоцбанку и именно по этим основаниям: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3769

Если оператор не называет своего имени, а также имени своего руководства и не дает Вам номер телефона по которому можно проверить, что действительно существуют такие люди, можете сразу класть трубку и идти в милицию.Вы вправе указать любой адрес для переписки. Если документов у них нет, то соответственно они и не имеют права требовать от Вас оплаты.

Есть вот такое решение http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=4007 Почитайте.

Все доказательства обязаны были предоставить Вы сами. В апелляции Вас никто не будет опрашивать как свидетеля, если Вы такие ходатайства не заявляли в суде первой инстанции. В апелляции можете указать, что суд ошибочно не принял во внимания Ваши показания, как стороны по делу.Обратите внимание суда на решение КСУ (о защите прав потребителей) где указано, что потребителя можно обмануть, как слабую сторону.

Банк можно признать кредитором который просрочил принятие долга и соответственно лишить его право насчитывать проценты, пеню и штрафы за это время. Имущетсво вывести из ипотеки можно только признав ипотечный договор недействительным либо прекращенным.

Вариантов есть несколько. Можно попытаться прекратить поручительство если была увеличена процентная ставка либо если кредитор не обратился к Вам с требованием о возврате долга на протяжении 6 месяцев с момента его возникновения.

Я бы рекомендовал Вам письменно обратиться в банк с предложением о добровольной реализации квартиры в счет полного погашения кредита и списания остатка задолженности в случае наличия такового после продажи квартиры.Написать письмо можете в свободной форме. Если нужна будет помощь, звоните.

26.01.2012 Справа № 2-825-139\2012р. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2012 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого –судді Кучерук І.Г. з участю секретаря Латій В.О. представника позивача Мелешкіна С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк»до ОСОБА_2, третя особа ТОВ «Постулат» про звернення стягнення на предмет застави в с т а н о в и в : 19.09.2011 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, у якому просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №47\Zквіп-08-3 від 04.09.2008 року а саме на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1, що належить відповідачу для задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк» за договором кредитної лінії №47\КВ-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12.06.2008 року на загальну суму 13169151 грн. 61 коп. шляхом реалізації предмету іпотеки через прилюдні торги за початковою ціною не нижче 267662 грн., та стягнути судові витрати. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивач спричинив їй моральну шкоду звернувшись до суду. Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності так як з серпня 2008 року не виконувалися у мови кредитного договору, та їй без різниці який банк пропустив строк. Договір іпотеки укладала з «Укрпромбанк», договір підписувала та читала. Квартира була придбана у не зареєстрованому у шлюбі з цивільним чоловіком. Просить у позові відмовити. Третя особа ТОВ «Постулат» у судове засідання не з’явився, самостійних вимог не заявляє. Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно до вимог ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу у межах вимог, заперечень, та доказів наданих сторонами. Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. У судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Український промисловий банк»та ТОВ «Постулат»був укладений кредитний договір №47\КВ-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії(в іноземній валюті) від 12.06.2008 року з лімітом кредитування 1755000 доларів США строком по 11.06.2013 року на придбання комплексу будівель та споруд, з процентною ставкою в 15% річних. В забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним договором між ТОВ «Український промисловий банк»та відповідачем ОСОБА_2, 04.09.2008 року був укладений договір іпотеки нерухомого майна №47\Zквіп-08-3 за адресою АДРЕСА_1, договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним № 11747. Власницею вказаної квартири є ОСОБА_2 Згідно до заочного рішення Ленінського райсуду м. Запоріжжя від 30.09.2009 року, з ТОВ «Постулат», ОСОБА_1.(поручителя) стягнуто солідарно на користь ТОВ «Український промисловий банк»заборгованість, за кредитним договором №47\КВ-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12.06.2008 року, на загальну суму 13169151 грн. 61 коп. та судові витрати. Рішення набрало законної сили 13.10.2009 року Відповідно до копії договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк»в рахунок погашення заборгованості від 12.03.2011 року, ТОВ «Український промисловий банк»передав(відступив) ПАТ «Дельта Банк»права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк»замінює ТОВ «Український промисловий банк»як кредитора(стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях. Згідно до копії листа вимоги №02.1-1136 від 23.08.2011 року, ПАТ «Дельта Банк»звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про сплату 14598702,76 грн. заборгованості ТОВ «Постулат»за кредитним договором №47\КВ-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії(в іноземній валюті) від 12.06.2008 року, з повідомленням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки. Лист вимога отримана ОСОБА_2 31.08.2011 року. Відповідно до копії витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін), внесені зміни іпотекодержателя: вилучено ТОВ «Укрпромбанк» та додано іпотекодержателя ПАТ «Дельта Банк»на підставі договору про передачу активів від 11.03.2011 року, з датою реєстрації 05.12.2011 року у реєстрі. Згідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Таким чином суд вбачає, що законодавчо закріплені вимоги, здійснені позивачем ПАТ «Дельта Банк»після надіслання вимоги до відповідача ОСОБА_2 та пред’явлення позову до суду. Згідно до припису ч. 3 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" , яка передбачає, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Позивачем, в порушення вимог ст. 10 , 60 ЦПК України , згідно яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, не надано доказів спричинення йому збитків. У судовому засіданні представник позивача не навів доказів, та не підтвердив наявність завданих ПАТ «Дельта Банк»реальних збитків за кредитним договором №47\КВ-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії(в іноземній валюті) від 12.06.2008 року укладеному між ТОВ «Український промисловий банк»та ТОВ «Постулат», та договором іпотеки нерухомого майна №47\Zквіп-08-3 укладеному між ТОВ «Український промисловий банк»та ОСОБА_2 Також у судовому засіданні представник позивача заявив, що банк вирішив скористатися своїм правом на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, незважаючи на наявність у банка права захистити своє порушене право у позасудовому порядку через нотаріальний надпис. Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та(або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж: тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Відповідно до матеріалів справи, вимога ПАТ «Дельта Банк»до ОСОБА_2 була надіслана 31.08.2011 року, а ПАТ «Дельта Банк»звернувся до суду, відповідно до поштового конверту 13.09.2011 року, та таким чином порушив вимоги ст. 35 Закону України "Про іпотеку". Позивач не надав суду доказів у підтвердження наявності рішення про заміну сторони виконавчого провадження з ТОВ «Український промисловий банк» на ПАТ «Дельта Банк», при наявності такого, за рішенням Ленінського райсуду м. Запоріжжя від 30.09.2009 року, про стягнення з ТОВ «Постулат», ОСОБА_1.(поручителя) солідарно на користь ТОВ «Український промисловий банк»заборгованість, за кредитним договором №47\КВ-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12.06.2008 року, на загальну суму 13169151 грн. 61 коп. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню Керуючись ст. 33,35,39 Закону України «Про іпотеку», ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. 24Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 589 ЦК України, ст.10, 11, 60, 61, 88, ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В : В задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк»про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №47\Zквіп-08-3 від 04.09.2008 року а саме на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 для задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк»за договором кредитної лінії №47\КВ-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12.06.2008 року на загальну суму 13169151(тринадцять мільйонів сто шістдесят дев’ять тисяч сто п’ятдесят одна)грн. 61 коп. шляхом реалізації предмету іпотеки через прилюдні торги за початковою ціною не нижче 267662 грн., стягнення судових витрат –відмовити. На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Запорізької області, протягом 10 днів. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21189684

"25" січня 2012 р. Справа № 2-284/ 2012 р. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2012 р. Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючого - судді Божок С.К. при секретарі –Зелінському Я.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вишгороді Київської області цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк « до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором встановив : Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, посилаючись на наступне. 25 жовтня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»( далі –ТОВ «Укрпромбанк «) та відповідачем був укладений Кредитний договір № 1555/ФКВ-07 ( далі –Договір ) . Відповідно доданого Договору ТОВ «Укрпромбанк «надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 10 570 доларів США зі сплатою 12 % річних строком до 24 жовтня 2009 р. 30.06.2010 р. між ТОВ «Укрпромбанком», Акціонерним товариством «Дельта Банк»( далі –АТ „ Дельта Банк „ ) та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов»язань Укрпромбанку на користь Дельта Банк. Відповідно до п. 4.1 Договору про передачу активів та кредитних зобов»язань ТОВ «Укрпромбанку»на користь АТ «Дельта Банку « в порядку , обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає ( відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов”язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора ( стає новим кредитором ) у зазначених зобов”язаннях, а відповідно до п. 4.2 внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта банку прав вимоги до боржників, Дельта банку переходить ( відступається ) право вимагати ( замість Укрпромбанку ) від боржників повного, належного та реального виконання обов”язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Відповідно до ст.. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов”язанні у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач не виконує належним чином зобов»язань за Договором . Станом на 05.10.2011 р. загальна сума заборгованості по Договору складає 22 622,41 грн. З них : заборгованість за кредитом – 19 287,24 грн.; заборгованість по відсоткам - 2 392,05 грн., сума комісії за ведення кредит - 943,12 грн. Представник позивача в судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав у повному обсязі. Крім того, стверджував, що 07.11.2011 відповідачу була направлена досудова вимога щодо дострокового виконання зобов”язань за Договором, що підтверджується фіскальним чеком про оплату послуг. Проте, відповідач ніяким чином не відреагував. Стверджував, що Дельта банк повідомляв відповідача про заміну кредитора у зобов”язанні та про перехід до нового кредитора прав у зобов”язанні у липні 2010 р. Крім того, відповідач отримав із суду пакет документів за даним позовом, серед яких був і Договір про передачу активів та кредитних зобов”язань ТОВ „ Укрпромбанку „ на користь АТ „ Дельта Банку ”, вважаючи, що і це є належним повідомленням відповідача про заміну кредитора. З липня 2010 р. відповідач на користь АТ” Дельта Банку „ жодної сплати грошових коштів в рахунок погашення кредиту відповідач не здійснював. Просив задовільнити позовні вимоги : стягнути суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати. Відповідач у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі. У своїх запереченнях посилався на наступне : 25.10.2007 р. Кредитний договір № 1555/ФКВ-07 був укладений між ним та ТОВ „ Укрпромбанком”. З позивачем він не має жодних письмових договорів чи угод. Проте, що відбулася заміна кредитора у зобов”язанні йому стало відомо з пакету документів до позовної заяви, які надійшли з суду, де була додана фотокопія Договору про передачу активів та кредитних зобов”язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 р. Новий кредитор ПАТ „ Дельта Банк” належно не виконав умови Договору , не надіслав належним чином повідомлень про заміну кредитора у зобов”язанні та доказів переходу до нового кредитора прав у зобов”язанні. Починаючи з липня 2010 р. ТОВ „ Укрпромбанк” не приймав платежів у рахунок погашення кредитних зобов”язань за Договором . Від АТ „ Дельта Банку „ не було належних повідомлень про перехід до нього права первісного кредитора. У зв”язку з чим ним було припинено виплату платежів за Договором. У грудні 2010 р. ним було отримано лист від позивача з пропозицією розпочати співробітництво з АТ „ Дельта Банком” шляхом відвідання одного з його відділень для переоформлення кредитного договору , при цьому належних доказів про перехід до АТ „ Дельта Банку „ права первісного кредитора надано не було, лист не був підписаний уповноваженим представником АТ „ Дельта Банку” за засвідчений печаткою ПАТ „ Дельта Банку ” відповідно до вимог п. 7.11.Договору. При зверненні до київських відділень АТ „ Дельта Банку „ про надання нового проекту кредитного договору , йому було відмовлено . У другій половині вересня 2011 р. у Київському відділенні № 1 АТ „ Дельта Банку” йому було відмовлено у прийнятті грошових коштів за відсутності поточного рахунку в ПАТ „ Дельта Банку”. 15.06.2011 р., 27.10.2011 р. він звертався з листами на ім.”я Голови ради директорів ПАТ „ Дельта Банку ” щодо надання належним чином оформлених письмових підтверджень про заміну Кредитора в Договорі. Проте, відповіді не отримав. Вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки позивач належним чином не повідомив його про заміну кредитора у зобов”язанні, не надав доказів переходу до нового кредитора прав у зобов”язанні, а ТОВ „ Укрпромбанк” з 24 жовтня 2009 р. і до поточного моменту ніяких претензій щодо неналежного виконання зобов”язання за Договором непред”являло і з 1 липня 2010 р. без належного повідомлення закрило всі відділення і припинило приймати платежі в рахунок погашення кредитних зобов”язань за Договором. Суд, вслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного. Судом встановлено, що 25 жовтня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»( далі –ТОВ «Укрпромбанк « ) та відповідачем був укладений Кредитний договір № 1555/ФКВ-07 ( далі –Договір ) . Відповідно доданого Договору ТОВ «Укрпромбанк «надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 10 570 доларів США зі сплатою 12 % річних строком до 24 жовтня 2009 р. Дані обставини підтверджуються Кредитним договором № 1555/ФКВ-07 від 25 жовтня 2007 р. , копія якого знаходиться в матеріалах справи ( а.с. 7-9 ) та не заперечувалися і відповідачем у судовому засіданні. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін. Відповідно до ст.610 порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання ). Стаття 629 ЦК України зазначає, що договір є обов»язковим для виконання сторонами. Судом встановлено, що 30.06.2010 р. між ТОВ «Укрпромбанком», ПАТ „ Дельта Банк„ та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов»язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку. Відповідно до п. 4.1 Договору про передачу активів та кредитних зобов»язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку в порядку , обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає ( відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов”язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора ( стає новим кредитором ) у зазначених зобов”язаннях. Пунктом 4.2 Договору про передачу активів та кредитних зобов»язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта банку прав вимоги до боржників, Дельта банку переходить ( відступається ) право вимагати ( замість Укрпромбанку ) від боржників повного, належного та реального виконання обов”язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Дані обставини підтверджуються Договором про передачу активів та кредитних зобов»язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 р. , копія якого знаходиться в матеріалах справи ( а.с. 20-21). Судом встановлено, що ТОВ „ Укрпромбанк” з 24 жовтня 2009 р. , з дати повернення кредиту, і до 30.06.2010 р. вимоги до відповідача щодо повного повернення кредиту не пред”являло. Судом встановлено, що з 1 липня 2010 р. ТОВ „ Укрпромбанк” припинило приймати платежі в рахунок погашення кредитних зобов”язань за Договором у зв”язку з передачею активів та кредитних зобов”язань Дельта Банку відповідно до Договору від 30.06.2010 р. Відповідно до п. 7.11. Договору всі повідомлення за Договором вважаються зробленими належним чином, у разі якщо вони здійсненні в письмовій формі за підписом уповноваженого представника Банку/ підписом позичальника, тобто сторони, що відправила повідомлення, засвідченої печаткою ( для повідомлень банку ) та надіслані рекомендованим листом, кур”єром, телеграфом або вручені особисто за адресами , зазначеними в цьому Договорі. Судом встановлено, що ТОВ „ Укрпромбанк ” у встановленому порядку не повідомив відповідача про передачу активів та кредитних зобов”яхзань Дельта Банку та припинення приймати платежі в рахунок погашення кредитниз зобов”язань за Договором. Відповідно до ч.2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов”язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків , і в цьому разі виконання боржником свого обов”язку первісному кредитору є належним виконанням. Частина 2 ст. 517 ЦК України зазначає, що боржник має право не виконувати свого зобов”язання новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов”язанні. Судом встановлено, що новий кредитор Публічне акціонерне товариство „ Дельта Банк „ не повідомив у встановленому порядку , відповідно до вимог п. 7.7. Договору , відповідача про заміну кредитора у зобов”язанні та не надав відповідачу доказів переходу до нового кредитора прав у зобов”язанні. Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Суд дійшов висновку про те, що представником відповідача не доведено у судовому засіданні про те, що новий кредитор , а саме Публічне акціонерне товариство „ Дельта Банк „ повідомив у встановленому порядку , відповідно до вимог п. 7.7. Договору , боржника ( відповідача ) про заміну кредитора у зобов”язанні та надав відповідачу докази переходу до нового кредитора прав у зобов”язанні. Суд не може погодитися з твердженнями представника позивача про те, що новий кредитор : Публічне акціонерне товариство „ Дельта Банк „ повідомляло відповідача про зміну кредитора у зобов”язанні , свідченням чого є досудова вимога від 07.11.2011 р. , а наданням доказів переходу до нового кредитора прав у зобов”язанні є копія Договору про передачу активів та кредитних зобов»язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 р. , яка була отримана відповідачем у додатку до позовної заяви , яку направляв суд відповідачу. Суд вважає, що досудова вимога від 07.11.2011 р. не може вважатися належним повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов”язанні , оскільки остання є вимогою про повернення грошових коштів за Договором. А отримання відповідачем Договору про передачу активів та кредитних зобов»язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 р. у додатку до позовної заяви , яку направив суд, не може вважатися наданням відповідачу доказу переходу до нового кредитора прав у зобов”язанні , оскільки даний доказ був наданий позивачем суду в обґрунтовування заявлених вимог до відповідача. Суд не погоджується з твердженням представника позивача про те, що відповідач не виконував належним чином умови Договору , оскільки судом встановлено, що ТОВ „ Укрпромбанк” з 24 жовтня 2009 р. , з дати повернення кредиту, і до 30.06.2010 р. вимоги до відповідача щодо повного повернення кредиту не пред”являло, що з 1 липня 2010 р. ТОВ „ Укрпромбанк” припинило приймати платежі в рахунок погашення кредитних зобов”язань за Договором у зв”язку з передачею активів та кредитних зобов”язань Дельта Банку відповідно до Договору від 30.06.2010 р. , що новий кредитор не повідомив у встановленому порядку , відповідно до вимог п. 7.7. Договору , відповідача про заміну кредитора у зобов”язанні та не надав відповідачу доказів переходу до нового кредитора прав у зобов”язанні. Посилання представника позивача на ту обставину, що відповідач на рахунок Дельта банку вносив грошові кошти і тим самим знав про зміну кредитора у зобов”язанні не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 517 ЦК України відповідач мав право не виконувати свого обов”язку перед новим кредитором по кредитному зобов”язанню. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Договором не підлягають задоволенню. Позивач просить стягнути з відповідача понесені ним та документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ст.. 88 ЦПК України позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Отже , позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі. Керуючись ст. 3, 10, 60, 212, 213, 215, 88 ЦПК України, ст.ст.16, 509, 526, ч.2 ст. 516, ч. 2 ст. 517, ст.. 629 ЦК України , суд Вирішив : У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області. Суддя http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21230179

Вот еще аналогичные решения: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=4007 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3783 Я думаю, что таким образом можно начинать новый этап в оспаривании кредитных договоров.

Постепенно начинает работать полученное Андреем решение Конституционного суда. Это уже не первое решение основанное на экспертизе и доказывающее обман банком в части указания не правильной реальной процентной ставки.

Я не думаю, что нас с Андреем кто-то хочет там видеть. Сейчас попробую с ними связаться, хотя судя из видеоряда на сайте, по моему программа уже записана.

Справа № 2-4774/11 2/412/294/2012 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2012 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська У складі: Головуючого –судді Мазниці А.А. При секретарі –Ковальській Т.Г. За участю: Представника позивача –ОСОБА_1 Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, - В С Т А Н О В И В: Позивач у березні 2010 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 28.01.2009 р. між ним та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір доручення № 1/01, яким він уповноважив останню укласти від його імені з відповідачем ПАТ «УкрСиббанк»у забезпечення зобов’язань ТОВ «Фабрика столярних виробів «Маестро АГ» перед останнім договір поруки на визначених умовах, в тому числі з обмеженням його відповідальності на рівні 15.000, 00 доларів США, для чого видав їй відповідну довіреність. Незважаючи на це відповідачі, укладаючи на підставі зазначених договору доручення та довіреності оспорюваний у справі договір поруки від 30.01.2009 р. № 236791, визначили у ньому обсяг відповідальності позивача у повному розмірі забезпеченого зобов’язання, в тому числі щодо повернення 500.000, 00 доларів США кредитних коштів та нарахованих на них 12,5% річних. Вбачаючи у цьому вихід його представника за межі повноважень та порушення встановленого законом порядку набуття відповідних прав та обов’язків, позивач просив суд вищезгаданий договір поруки від 30.01.2009 р. № 236791 визнати недійсним. У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав. Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач особисто уклав оспорюваний у справі договір поруки, а отже заявлені вимоги є безпідставними. У подальшому цей відповідач явку свого представника до суду не забезпечив, про день та час розгляду справи повідомлявся (а.с. 213, 228, 229). Відповідачка ОСОБА_3 позов визнала, проти його задоволення не заперечувала, фактичні обставини справи, викладені позивачем, підтвердила. У подальшому надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 231). Заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного. Судом встановлено, що 28.01.2009 р. між позивачем ОСОБА_2 як довірителем та відповідачем ОСОБА_3 як повіреною був укладений договір доручення № 1/01, за яким остання зобов’язалася здійснити від імені позивача юридичні дії, а саме укласти з АКІБ «Укрсиббанк», що у подальшому змінив назву на ПАТ «УкрСиббанк», договір поруки у забезпечення зобов’язань ТОВ «Фабрика столярних виробів «Маестро АГ»перед останнім на визначених умовах, в тому числі з обмеженням обсягу відповідальності поручителя на рівні 15.000, 00 доларів США (а.с. 10-12). На виконання цього договору позивачем у той же день була видана відповідачці ОСОБА_3 довіреність (а.с. 13). 30.01.2009 р. ОСОБА_3, діючи на підставі зазначених договору доручення та довіреності, уклала від імені позивача з АКІБ «УкрСиббанк»договір поруки № 236791, що передбачав відповідальність поручителя за виконання ТОВ «Фабрика столярних виробів «Маестро АГ»перед останнім, що випливали з укладеного між ними кредитного договору № 11042195000 від 18.09.2006 р., у повному обсязі, в тому числі щодо повернення 500.000, 00 доларів США кредитних коштів та нарахованих на них 12,5% річних (а.с. 7-9). Як вбачається з висновків проведених у справі судових експертиз, підписи від імені поручителя в обох екземплярах цього договору виконані не позивачем, а ОСОБА_3 з наслідуванням його підпису (а.с. 146-155, 219-223). Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного. Так, згідно ст. 1004 ЦК України повірений зобов’язаний вчиняти дії відповідно до змісту наданого йому доручення. Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює та припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у випадку наступного схвалення такого правочину довірителем. Згідно п. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його укладання вимог, що встановлені законом, в тому числі суперечність цього правочину положенням ЦК України. Як вбачається з фактичних обставин справи, відповідачка ОСОБА_3, будучи уповноваженою укласти від імені позивача договір поруки з обмеженням його відповідальності на рівні 15.000, 00 доларів США, натомість уклала договір, що передбачав його відповідальність в обсязі, що значно перевищує 500.000, 00 доларів США, здійснивши тим самим вихід за межі наданих їй повноважень. При цьому докази наступного схвалення такого договору позивачем, в тому числі виконання його в обсязі, що перевищує 15.000, 00 доларів США, представниками відповідача ПАТ «УкрСиббанк»не надані. За викладених обставин цей договір відповідно до закону не змінює прав та обов’язків позивача, а у спірних правовідносинах вбачається істотне порушення встановленого законом порядку набуття відповідних прав та обов’язків, що тягне визнання оспорюваного договору поруки недійсним. Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі, в тому числі витрати на проведення судових експертиз у розмірі та 1.933, 20 грн. та 1.095, 25 грн. (а.с. 156-158, 209), покладаються на сторону, проти якої ухвалене рішення. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 241, 1004 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, - В И Р І Ш И В : Позов –задовольнити. Договір поруки від 31.01.2009 р. № 236791, укладений між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_2, - визнати недійсним. В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_2 з ПАТ «УкрСиббанк» 3.044, 45 грн. (три тисячі сорок чотири гривні 45 коп.). Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Суддя А.А. Мазниця http://reyestr.court.gov.ua/Review/21744216