ANTIRAID

Вы абсолютно правы.

У некоторых банков в договорах увеличивают срок исковой давности.

Апелляционная инстанция обязана вынести окончательное решение, на новое рассмотрение не отправляют. Сейчас, чтобы доказать отсутствие долга необходимо подать отдельный иск. Судья принял решение по внутреннему убеждению и насколько видно из решения оно ему далось не просто

На форуме есть. И по юрлицам тоже есть. И FIDR и LIBOR.

Немного не так. Согласно СК на обоих родителях лежит ответственность за воспитание и содержание ребенка. Мать может потребовать возместить ей потраченные средства на лечение. Но тут важна цель кредита и подтверждения того, что деньги были направлены на лечение.

Если предмет кредита именно такой, то теоретически можно попытаться возложить по семейному кодексу на него обязанности по оплате половины кредита.

Не ожидал такого от ОТП банка. Сделать из остатка долга в 249, 40 дол. США сумму в 28 861 грн.31 коп. при том, что заемщик продал свою квартиру. Банк так и не смог объяснить свой расчет и сам экземпляр договора поручительства у сторон оказался разным. А объяснения о том, что ставку подняли но сумму долга рассчитали по старой ставке вообще уникальны.

Справа № 2- 560 2011 рік РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2011 року Солом”янський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Шереметьєвої Л.А. при секретарі- Мар»єву М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ТОВ»ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,суд,- В С Т А Н О В И В : В листопаді 2010 року до суду з позовом звернувся ПАТ»ОТП Банк» і просив стягнути з відповідачів, як солідарних боржників, 28 861гр.31 коп. заборгованості за кредитним договором. Посилався в позові на те, що 13.12.2006 року банком з відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №МL- F00/316/2006, за умовами якого їй був наданий кредит в сумі 27600 дол. США, а відповідачка зобов»язалася належним чином використати та повернути суму кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші умови договору. Не дивлячись на умови укладеного договору, відповідачка свої зобов»язання перед банком не виконує, в результаті чого станом на 04.06.2010 року утворилася заборгованість в розмірі 296, 40 дол., що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 2349гр.06 коп. Крім того, відповідно до п.1.4 ч.2 кредитного договору за користування кредитними коштами, не повернутими своєчасно, відповідачка має сплатити проценти в розмір 2403гр.26 коп. Згідно з п.4.1.1 ч.2 Кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов»язань позичальник зобов»язаний сплатити пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов»язання за кожний день прострочки, яка станом на день звернення до суду складає 7190гр. П.4.1.2,4.1.3 ст.4 ч.2 Кредитного договору встановлено, що за прострочення виконання боргових зобов»язань понад 15 календарних днів позичальник, крім пені, зобов»язаний додатково сплатити на корить банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов»язань, але не менше 25гр. За прострочення виконання боргових зобов»язань понад 30 календарних днів позичальник,крім пені та штрафу, передбачених п.п. 4.1.1, 4.1.2 ст.4 договору, зобов»язаний додатково сплатити на користь банку штраф у розмірі 0,02% від суми простроченого зобов»язання, але не менше 50гр. Нарахована сума штрафу за прострочення виконання даного зобов»язання складає 275гр. З метою забезпечення виконання зобов»язання відповідачкою ОСОБА_1 між банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № SR-F00/316/2006. Відповідно до умов даного Договору відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов»язання відповідати за виконання відповідачкою ОСОБА_1 її зобов»язань по Кредитному договору в повному обсязі. Виходячи з того, що відповідачка не виконує умови Кредитного договору, відповідно до п.2.2 Договору просить стягнути заборговану суму з обох відповідачів, як солідарних боржників. В березні 2011 року позивач збільшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідачів суму заборгованості за курсом НБУ в розмірі 2354гр.51 коп., 19030гр.53 коп. відсотків, 7510гр.75 коп. пені, 375гр. штрафу, а всього 29270гр.79 коп. Ухвалою суду від 15.04.2011 року на підставі ч.1 ст.37 ЦПК України в зв»язку з укладенням позивачем договору купівлі-продажу кредитного портфелю 18.03.2011 року, була проведена заміна позивача в справі на ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Представник залученого до участі в справі в якості правонаступника ТОВ»ОТП Факторинг Україна», який був одночасно представником ПАТ»ОТП Банк»позов підтримала з підстав, викладених в ньому. Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з”явилася, просить розглядати справу в її відсутності. Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала. Посилається на те, що в зв»язку з кризою в країні, сім»я не змогла погасити кредит, а тому була продана квартира, на яку він брався і грошові кошти були повернуті банку. Про те, що кредит не був покритий даною сумою, банк відповідачів до відома не поставив, пред»явивши через рік позов до суду. Банк також в грудні 2008 року повідомив відповідачку ОСОБА_1 про зміну відсоткової ставки, про що інший відповідач, як поручитель, повідомлений не був. Крім того, розрахунки, приведені позивачем при зверненні до суду, при їх перевірці нею не знайшли свого підтвердження і вона позбавлена можливості перевірити ці обставини та дійсну суму заборгованості, якщо така є. Виходячи з цього, просить в позові до відповідача ОСОБА_2 відмовити. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов”язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти. Встановлено, що 13.12.2006 року банком з відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №МL- F00/316/2006, за умовами якого їй був наданий кредит в сумі 27600 дол. США строком до 12.12.2031 року. Відповідно до п.п.1.4, 1.5 та 1.5.1 Кредитного договору відповідачка зобов»язалася належним чином використати та повернути суму кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші умови договору. З метою забезпечення виконання зобов»язання відповідачкою ОСОБА_1 між банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № SR-F00/316/2006. Відповідно до умов даного Договору відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов»язання відповідати за виконання відповідачкою ОСОБА_1 її зобов»язань по Кредитному договору в повному обсязі. При укладенні Кредитного договору сторонами був узгоджений графік повернення кредиту та сплати відсотків, згідно з яким розмір щомісячного платежу мав складати 325гр.68 коп. Починаючи з лютого 2007 року відповідачка стала допускати порушення умов договору, свої зобов»язання перед банком виконувала не в повному обсязі, сплачуючи місячні платежі в меншому, ніж передбачено графіком, розмірі, в зв»язку з чим 09.11.2009 року банк пред»явив вимогу про дострокове повернення кредиту. На виконання умов договору та вимог банку про дострокове повернення кредиту 09.12.2009 року відповідачкою була продана квартира АДРЕСА_1 і в грудні 2009 року в рахунок погашення заборгованості нею було сплачено 27000 дол. США. / а.с.7-14; 15-21; 90-91 / Встановлено також, що після внесення 09.12.2009 року в рахунок повернення кредиту вказаної суми залишок боргу за Кредитним договором становив 249, 40 дол. США, що за курсом НБУ складало 2349гр.06 коп. Крім того, відповідно до п.1.4 ч.2 кредитного договору за користування кредитними коштами, не повернутими своєчасно, банком були нараховані проценти в розмірі 2403гр.26 коп. Згідно з п.4.1.1 ч.2 Кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов»язань позичальником банком була нарахована пеня в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов»язання за кожний день прострочки в сумі 7190гр., а також на виконання п.4.1.2,4.1.3 ст.4 ч.2 Кредитного договору 275гр.штрафу, розмір яких в подальшому був збільшений. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов”язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, тощо. Виходячи з того, що відповідачка ОСОБА_1 не в повному обсязі виконала умови укладеного з позивачем договору, після внесеної в грудні 2009 року суми в погашення кредиту борг за умовами договору погашений не був, залишок заборгованості склав 249, 40 дол. США, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими. Ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов”язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до п.4.1.2,4.1.3 ст.4 ч.2 Кредитного договору встановлено, що за прострочення виконання боргових зобов»язань понад 15 календарних днів позичальник, крім пені, зобов»язаний додатково сплатити на корить банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов»язань, але не менше 25гр. За прострочення виконання боргових зобов»язань понад 30 календарних днів позичальник,крім пені та штрафу, передбачених п.п. 4.1.1, 4.1.2 ст.4 договору, зобов»язаний додатково сплатити на користь банку штраф у розмірі 0,02% від суми простроченого зобов»язання, але не менше 50гр. Станом на березень 2011 року розмір штрафу становить 375гр., які суд також вважає необхідним до стягнення з відповідачки. Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідачки процентів та пені за неналежне виконання умов кредитного договору, виходячи з наступного. Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вимагаючи стягнення з відповідачів процентів та пені за неналежне виконання умов кредитного договору, позивачем надано до суду розрахунок заборгованості, періоди нарахування процентів та пені, а також приведено в позові порядок проведення цих розрахунків. Так, з розрахунку заборгованості станом на 04.06.2010 року вбачається, що період нарахування відсотків банком визначений з 14.09.2009 року по 04.06.2010 року, а пені з 27.05.2009 по 28.12.2009 року. Пояснити ці періоди нарахування фінансових санкцій до відповідачів з врахуванням моменту настання порушення зобов»язання відповідачкою ОСОБА_1 представник позивача в судовому засіданні не зміг. Як за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2, так і за власною ініціативою судом неодноразово оголошувалася перерва в справі з метою усунення цих суперечностей та надання представником позивача належних доказів на підтвердження суми заборгованості та порядку її нарахування, однак вимоги суду виконані не були, а в судове засідання 02.06.2011 року представник позивача подала новий розрахунок, в якому період нарахування відсотків уже зазначено з 15.12.2008 року до 11.07.2010 року, а період нарахування пені не зазначений взагалі. Як і попередній розрахунок, так і наданий в останнє судове засідання представник позивача пояснити не змогла, пославшись на те, що розрахунок проводить бухгалтерія і методикою проведення розрахунків при зверненні до суду вона не володіє. Наполягала на ухваленні рішення на підставі наявних у справі доказів. Нормами ст.ст.10,11 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції ” виходячи з принципу процесуального рівноправ»я сторін та враховуючи обов»язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів». Виходячи з аналізу даних норм закону, відмовою представника позивача на вимогу суду довести правильність проведення розрахунків,наданих до суду, з метою їх перевірки судом, невідповідність методики таких розрахунків, викладеної в тексті позову, при їх перевірці, з отриманими результатами, неможливості проведення таких розрахунків судом в зв»язку з неволодінням ситуацією представником позивача з цього приводу та його неможливістю виконати вимоги суду в цій частині та довести свої вимоги, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в цій частині та стягнення з відповідачки 2407гр.16 коп. відсотків та 19030гр.53 коп. пені. Суд також не вбачає підстав для солідарної відповідальності відповідача ОСОБА_2, як поручителя, виходячи з наступного. Ст.553,554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. У разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову/субсидіарну / відповідальність поручителя. Встановлено, що відповідачам в жовтні та листопаді 2009 року ПАТ»ОТП Банк»була направлена досудова вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. Дана вимога була виконана 09.12.2009 року шляхом сплати 27000 дол. США, які банк прийняв. / а.с. 17; 21-23 / Відповідно до ч.1 ст.555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов»язаний повідомити про це боржника. Сторони не заперечували, що після внесення вказаної суми будь-які вимоги до відповідача ОСОБА_2, як поручителя, не пред»являлися. Відповідно до ст. ст.626 та 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків. Ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов”язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ст.651 цього ж кодексу встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При зверненні до суду з позовом, банком надано Договір поруки на 2-х аркушах, в тексті якого були відсутні умови, встановлені законом, і які є обов»язковими при укладенні договору. / а.с.15-16 / В судовому засіданні 02.06.2011 року представником позивача був наданий інший екземпляр Договору поруки на 3-х аркушах, з п.2.3 якого вбачається, що відповідач ОСОБА_2, як поручитель, ознайомлений з борговими зобов»язаннями Кредитного договору. Будь-яке посилання в тексті договору на положення кредитного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання. / а.с. 142 –144 / Саме на ці обставини посилався представник позивача в судовому засіданні, обґрунтовуючи вимоги банку до відповідача, як поручителя. Згідно з п.п.3.1, 3.2 даного договору у випадку невиконання боржником своїх зобов»язань, банк, як кредитор, має звернутися до поручителя з вимогою про виконання ним боргових зобов»язань. Таке виконання має бути ним вчинене протягом 3-х банківських днів з дня отримання письмової вимоги кредитора. П.3.2 Договору поруки встановлено, що обов»язок поручителя виконати боргові зобов»язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в договорі. Суд вважає, що дані вимоги закону, узгоджені сторонами, банком виконані не були. Крім того, з двох наданих екземплярів Договору поруки вбачається, що перший та третій аркуш завізований обома сторонами, а в екземплярі, наданому в судове засідання, другий аркуш не завізований ними, в т.ч. відповідачем. Представник відповідача суду пояснив, що даний аркуш її довірителю не надавався, він з ним ознайомлений не був і свого підпису на ньому поставити не міг. Тобто питання, пов»язані з умовами кредитного договору, розміром відсоткової ставки, її коливання та інші умови йому роз»яснені не були. Крім того, відповідно до п.7.2 Договору поруки зміни та доповнення до цього договору вважаються його невід»ємною частиною, якщо вони укладені в письмовій формі та підписані належним чином сторонами. Сторони підтвердили, що зміни до Договору поруки ними не вносилися і будь-які угоди з цього приводу між ними не укладалися. Відповідно до п.3 Кредитного договору при його укладенні сторонами була обумовлена фіксована відсоткова ставка в розмірі 5,99%, а плаваюча: фіксований відсоток +FIDR. З Кредитної заявки та графіка погашення заборгованості вбачається, що процентна ставка складає 13,49%. Представник банку в судовому засіданні пояснила, що це є плаваюча процентна ставка за умовами Кредитного договору. / а.с.7; 12-14; 19 / З листа банку на ім.»я відповідачки ОСОБА_1 від 02.12.2008 року вбачається, що вона повідомлялася про встановлення нової процентної ставки в розмірі 16, 49%. Представник позивача, яка одночасно була представником ПАТ»ОТП Банк»до заміни його правонаступником, не заперечувала, що таке повідомлення відповідачу ОСОБА_2 не направлялося, однак пояснила, що дана процентна ставка не застосовувалася при проведенні розрахунку боргу, а бралася та, що діяла при укладенні договору та приведена в позові в розрахунках. / а.с. 95 / Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Виходячи з цього, викладеного вище, а також умов Договору поруки, не узгоджених з відповідачем ОСОБА_2, як поручителем, та викладених на його аркуші 2 з приводу умов Кредитного договору, суд вважає, що порука відповідача перед банком припинилася, а тому підстави для покладення на нього відповідальності перед банком відсутні. Суд не приймає до уваги заперечення представника позивача щодо того, що ці умови були викладені в п.2 Кредитного договору, т.я. він був укладений між банком та відповідачкою ОСОБА_1, з його умовами відповідач ОСОБА_2 ознайомлений не був, аркуш Договору поруки, на якому відображені дані обставини, не узгоджений з відповідачем ОСОБА_2, як поручителем. Крім того, цим пунктом Кредитного договору передбачене письмове повідомлення боржника про зміну процентної ставки, що банком відносно боржника ОСОБА_1 було виконане. Суд також не може прийняти до уваги пояснення представника позивача щодо застосування розміру процентної ставки при проведенні розрахунку, т.я. вище суд прийшов до висновку, що такі розрахунки судом перевірені бути не можуть в зв»язку з недоведеністю правильності його проведення позивачем при зверненні до суду та представником позивача в судовому засіданні. Керуючись ст.ст. 514,541,553-555,559, 626-628, 651, 1054 ЦК України, ст.ст.57-60, 209, 212-215 ЦПК України,суд,- В И Р І Ш И В : Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ »ОТП Факторинг Україна» 2354гр.51 коп. заборгованості, 275гр.штрафу, 51гр.судового збору та 120 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 2800гр.51 коп. В решті позову відмовити. В позові ТОВ»ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/17704971

Можно идти и так, но на сегодня есть уже целый ряд решений вплоть до ВСУ о признании недействительным пункта с ФИДР.

Решение вступило в законную силу, прокуратура апелляцию не подавала.

Справа № 0545/5192/2012 Провадження № 2-п/0545/23/2012 РІШЕННЯ іменем України "18" квітня 2012 р. Сніжнянський міський суд Донецької області у складі: головуючої - судді Варнавської Л.О., при секретарі Сухоненко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сніжне справу за позовом прокурора м. Сніжне в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Державного Ощадного банку України»в особі Сніжнянського відділення 5372 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - ВСТАНОВИВ: Прокурор м. Сніжне в інтересах держави в особі ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі Філії - Сніжнянське відділення 5372 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення. Свої позовні вимоги мотивує наступним: 18.07.2005 року між Сніжнянським відділенням №5372 та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №294. Згідно з умовами кредитного договору , відповідачу ОСОБА_2 був наданий кредит у сумі 25000 грн., на споживчи потреби. Вказаний кредит виданий терміном на п'ять років під 21 відсоток річних, з обов'язковою умовою сплати відсотків щомісячно та погашення основного кредиту рівними частинами, в забезпечення кредиту виступає іпотечний договір від 18.07.2005 р., згідно якого в забезпечення кредиту були надані слідуючи об'єкти нерухомості: двокімнатна квартира загальною площею -49,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та квартира загальною площею - 49,2 кв.м.., що розташована в АДРЕСА_2. Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом м. Сніжне ОСОБА_3 18.05.2005 р. Згідно кредитного договору №294 відповідач зобов'язаний щомісячно провадити погашення відсотків та основного боргу по кредиту, але з жовтня 2009 р. і до теперішнього часу платежі надходять не своєчасно та не у повному обсязі, тому загальна сума заборгованості за користування кредитом на 01.06.2011 р. складає 7293,10 грн. Тому позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру, розташовану у АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 Помічник прокурора м. Сніжне Овчаренко О.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представника позивача заступника керуючого філією - Сніжнянським відділенням №5372 ВАТ „Державний ощадний банк України" Харін В.Г. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 у судовому засіданні позов не визнали, пояснили, що прокурор не має права пред'являти позов відкритого акціонерного товариства «Державного Ощадного банку України»в особі Сніжнянського відділення 5372 в інтересах держави, оскільки інтереси держави в даному випадку не зачіпляються. Крім того, посилаються на те, що відповідачка заборгованості не має, оскільки в повному обсязі виплатила борг; банк не пред'являв їй вимогу як передбачено ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку". Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав. Договором №294 від 18.07.2005 року, укладеним між Сніжнянським відділенням №5372 та відповідачем ОСОБА_2, підтверджується що згідно з умов цього договору ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 25000,00 грн. зі сплатою 21 відсотків терміном на п'ять років. Але витягом з особового рахунку підтверджується, що відповідач свої зобов'язання виконувала частково, станом на 01.06.2011 року заборгованість відповідача складає: основний борг - 5151,01 грн., відсотки - 1542,59 грн., пеня -599,50 грн., а усього сума заборгованості складає -7293,10 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Сніжнянське відділення №5372 та ОСОБА_2 18.07.2005 року уклали договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом м. Сніжне ОСОБА_3, згідно якого відповідач ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 49,2 кв. м. , яка розташована за адресою: Донецька обл., АДРЕСА_2, вказана квартира належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Сніжнянського міського нотаріального округу 31.08.2000 р. за р. №4834 в БТІ м. Сніжне 31.08.2000 р. під №58/2. Згідно ч.1 ст.33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Як вбачається з матеріалів справи відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України»в особі Сніжнянського відділення 5372 доказів надсилання письмової вимоги про усунення порушень ОСОБА_2. не надав. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Положення ч. 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку»не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку та не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені ст. 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки. В судовому засіданні не встановлено таких обставин. Тобто, недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для відмови в позові. Суд не приймає доводи відповідачки та її представника щодо того, що прокурор не може пред'являти позов відкритого акціонерного товариства «Державного Ощадного банку України»в особі Сніжнянського відділення 5372 в інтересах держави, виходячи з наступного. Згідно розпорядження Президента України від 20 травня 1999 р. №106, постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. №876, Постанови КМУ від 25 лютого 2003 р. №261 держава є власником 100% акцій відкритого акціонерного товариства «Державного Ощадного банку України», і невиплати кредитних позик, що видані цим банком завдає шкоди інтересам держави. Керуючись ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 226 ЦПК України, суд, - ВИРІШИВ : Позовні вимоги прокурора м. Сніжне в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Державного Ощадного банку України»в особі Сніжнянського відділення 5372 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без задоволення. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на протязі 10 днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд. Суддя: Л. О. Варнавська http://reyestr.court.gov.ua/Review/23722547

Если сам иск подан со ссылкой на ЗУ "О защите прав потребителей", то за ходатайство ничего платить не нужно, только укажите об этом в самом ходатайстве.

Пока не встречал.

Разместите пожалуйста ссылки на решения в реестре или если их там нет, вышлите пожалуйста их мне и я уберу все реквизиты сторон и размещу.

От всего сердца поздравляю с победой.P.S. Заочное решение судья в конце концов отменила и решение вступило в законную силу, прокуратура апелляцию не подавала. Решение об отмене основано на отсутствии уведомления согласно ст. 35 ЗУ "Об ипотеке". С самим решением можно ознакомиться здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=4345

При подаче иска в суд, одновременно подавайте и ходатайство о назначении судебной экспертизы для выяснения увеличения стоимости и за счет кого она была увеличена.

Лучше обратиться сразу в центр занятости.

В любом случае нужна экспертиза.

Нужны будут экспертизы и доказательства существенного увеличения стоимости имущества за период брака.Обратите внимание на ст. 62 СК: Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові 1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Наши мошенники и бюрократы хотят протянуть для себя очередную должность. Толку от омбудсмена никакого. Полномочия у него лишь давать рекомендации. У нас омбудсмен по правам человека ничего не может сделать. Есть еще омбудсмен по детям - много сделал? А по комментариям коллекторов вообще интересно выходит - причем тут НБУ, какие лицензии, агрессивная практика сегодня и так запрещена, а вот про бюро кредитных историй интересная информация. Т.е. продавая долг банк не вносит данные о его погашении? Хорошо придумали дать туда доступ еще и коллекторам. Просто не слов.

Из какого нормативного акта Вы их взяли?

Договор должен быть подписан Вами, иначе он просто ничтожен.Кроме того Вы так же можете предоставить и свои правила кредитования. Также обратите внимание на п.4 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів": 4. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством. Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.

А, что правильно?

А срок исковой давности не прошел?Если сама заявка подписана Вами, то доказать будет трудно, если нет, то можете принести другую заявку. Кроме того Вы должны были подписать с банком договор, а не заявку. Пусть предоставят сам договор.

Тут вопрос не касается нерезидента. Судья имела ввиду, что Ваш муж не может претендовать на право собственности, на имущество приобретенное до брака, а лишь на компенсацию.