ANTIRAID

Если Вы брали деньги - их нужно вернуть. Попробуйте договориться с вкладчиком, подписать график и постепенно вернуть деньги. Всегда можно договориться. Вкладчик же не спилка и поверьте куда охотнее пойдет на уступки и по срокам и по цене.

1. Дарственная близкому родственнику дешевле.

1. В судебном порядке признать право собственности на автомобиль за знакомым и выключить его из ареста.2. Попробуйте договориться с банком, чтобы пересчитали кредит и Ваши средства направили в тело кредита. И все дальнейшие платежи направляли туда же. Платить или не платить решать Вам. В России уже приняли закон по которому задолженность закрывается передачей предмета залога. Думаю наши тоже вскоре его скопируют.

Обратится нужно письменно.

У вас есть с вкладчиком договор или он действует по доверенности от спилки?

Во первых обратиться к ликвидатору и войти в перечень кредиторов. Во вторых обратится в милицию и прокуратуру с требованием возбудить уголовное дело против руководителей спилки и просить там признать Вас потерпевшим и гражданским истцом.

Нужно просить Укрсиббанк закрыть исполнительное производство и тогда с его разрешения продадите дачу и погасите кредит. Однако у Вас будет еще долг перед ГИС в размере 10%. На основании чего наложен арест на имущество?

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: Луспеника Д.Д., Косенка В.Й., Костенка А.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Полтавського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третя особа – орган опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради, про звернення стягнення на предмет застави та виселення за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі – ЗАТ КБ «ПриватБанк») на заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 3 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 лютого 2010 року, в с т а н о в и л а : У листопаді 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 6 червня 2007 року між ним і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір у розмірі 33 026 доларів США на особисті потреби та сплату страхових платежів на строк до 6 червня 2017 року. З метою забезпечення виконання зобов’язання між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 був укладений договір поруки. Крім того, відповідно до договору іпотеки від 6 червня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали банку в іпотеку належну їм на праві приватної часткової власності квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_4 свої зобов?язання за кредитним договором своєчасно, належним чином та в повному обсязі не виконує, тому станом на 27 жовтня 2008 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 29 139,47 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 152 108 грн. 03 коп. На підставі ст. 109 ЖК України, ст. ст. 1050, 1054 ЦК України та Закону України «Про іпотеку» позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити з квартири АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітню ОСОБА_6 зі зняттям їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 3 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 лютого 2010 року, у задоволенні позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. У касаційній скарзі ЗАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалені судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення. Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують. Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення. Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін. Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а : Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 3 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 лютого 2010 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Д.Д. Луспеник В.Й. Косенко А.В. Костенко http://reyestr.court.gov.ua/Review/10655664

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц- 257-2010 рік Головуючий по 1-й інстанції: Парахіна Є.В. Суддя-доповідач: Акопян В.І. У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2010 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: Головуючого: Акопян В. І. Суддів: Петренка В.М. Новохатньої В.А. при секретарі Фадєйкіній Н.Б. за участі відповідачки ОСОБА_3. розглянула у відкритому судовому засіданні в м .Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ КБ «Приватбанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2009 року у справі за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк « до ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 ,відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - Акопян В.І. В С Т А Н О В И Л А : Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2009 року в задоволенні позову ЗАТ КБ «Приватбанк « до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення – відмовлено. На рішення суду апеляційну скаргу подало ЗАТ КБ « Приватбанк» ,прохає рішення суду скасувати , справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції , посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вивчивши матеріали справи , перевіривши доводи апеляційної скарги ,приходить до висновку ,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню . Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства ,вирішив справу згідно із законом . Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічного з*ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні. Із матеріалів справи вбачається ,що 06 06. 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ « Приватбанк» було укладено кредитний договір на суму 33 026,00 дол. США. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ЗАТ КБ «Приватбанк « і ОСОБА_4 уклали договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1. Відповідачка не регулярно і не в повному обсязі сплачувала кредит , тому ЗАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення . Відмовляючи ЗАТ КБ «Приватбанк» в задоволенні позову , суд першої інстанції вірно вказав ,що на момент звернення з позовом до суду в порушення вимог п. 22 договору іпотеки банк не направляв ні позичальнику ні іпотекодержателю письмову вимогу про усунення порушень по виплаті кредиту , позивач не ставив перед відповідачами питання про дострокове виконання основного зобов»язання і в самій позовній заяві немає вимог про дострокове погашення кредиту. Згідно матеріалів справи заборгованість ОСОБА_3 перед банком на момент звернення до суду з позовом становить 885,99 доларів США , що є не співрозмірним до вартості предмету іпотеки . Суд першої інстанції розглянув позов в межах позовних вимог і прийняв рішення , яке відповідає вимогам закону , підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає. Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції і вони не спростовують висновків , що маються в рішенні суду. Керуючись ст. ст. 303 , 307 , 308 ,315 ЦПК України колегія суддів – У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу ЗАТ КБ «Приватбанк « відхилити. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2009року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з моменту її проголошення , на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили ухвалою апеляційного суду . Головуючий В.І. Акопян Судді апеляційного cуду В.М. Петренко В.А. Новохатня http://reyestr.court.gov.ua/Review/8119012

Справа № 2-247/09 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2009 року Ленінський районний суд м. Полтави в складі: головуючого судді - Парахіної Є.В., при секретарі - Салівон В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення, - В С Т А Н О В И В : В листопаді 2008 року до суду надійшла позовна заява ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій вказує, що відповідачка ОСОБА_1 не виконує належним чином умови кредитного договору № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року, на підставі якого отримала на строк до 06.06.2017 року кредит у розмірі 33026,00 доларів США, в тому числі 30000,00 доларів США на особисті потреби, а також 3026,00 доларів США на сплату страхових платежів. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 06.06.2007 року між Бакном та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого остання як Поручитель зобов’язалась відповідати перед Кредитором за виконання зобов’язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і Боржник. Крім того, відповідно до договору іпотеки б/н від 06.06.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали в іпотеку належну їм на праві приватної часткової власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Просить позов задовольнити, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на 27.10.2008 року в розмірі 29139,47 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 152108 грн. 03 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселити всіх мешканців квартири за адресою: АДРЕСА_2, зі зняттям їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою, а також стягнути судові витрати. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав, вказаних в позовній заяві, уточнив коло мешканців спірної квартири, просив суд виселити з квартири за адресою: АДРЕСА_2, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2, неповнолітню ОСОБА_5 зі зняттям їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконкому Ленінської районної у м. Полтаві ради в судовому засіданні зауважила на те, що відповідачами регулярно, хоч і не в повному обсязі здійснюється погашення зобов’язань за кредитним договором, заперечувала проти задоволення позову в частині виселення неповнолітньої ОСОБА_5, вказуючи на неприпустимість цього в передзимовий період. Представник відповідача ОСОБА_3 громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області до суду не з'явився, надавши заяву з проханням розглядати справу без участі представника. Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, в зв'язку з чим відповідно до положень ст. 224 ЦПК України, зі згоди представника позивача, судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи. Суд, вислухавши представника позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 06.06.2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № PLAWGA00000011, відповідно до п. 7.1 якого Банк взяв на себе зобов’язання надати Позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівки через касу Банку на строк до 06.06.2017 року, у вигляді простої кредитної лінії у розмірі 33026,00 доларів США, в тому числі 30000,00 доларів США на особисті потреби, а також 3026,00 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту 1,5% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати відсотків, яким вважається період з 18 по 25 число кожного місяця, щомісячними платежами у сумі 476,54 доларів США, що складаються з заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди. З метою забезпечення зобов’язань, взятих ОСОБА_1 за кредитним договором № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року, між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 06.06.2007 року укладений договір поруки б/н, відповідно до положень п. 2 якого вона як Поручитель зобов’язалася відповідати перед Кредитором за виконання Боржником його боргових зобов’язань перед Кредитором за кредитним договором. В п. 4 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання Боржником зобов’язань за Кредитним договором Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Крім цього, виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до п. п. 33.3 якого в іпотеку надано двокімнатну квартиру на 2-му поверсі в двоповерховому цегляному будинку загальною площею 45,3 кв.м, житловою площею 27,4 ків.м, яка належить Іпотекодавцям на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 12.08.1999 року ОСОБА_3 приватизації житла заводу ТРЗ, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 31.05.2006 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11.08.2006 року Третьою Полтавською державною нотаріальною конторою. Згідно п. 33.4 Договору, сторонами визначено, що вартість Предмет застави складає 192000 грн. 00 коп. Як встановлено судом, ЗАТ КБ "ПриватБанк" належним чином виконано умови Кредитного договору № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року, відповідно до заяви на видачу готівки № 301 від 06.06.2007 року ОСОБА_1 передано кошти в сумі 30000 доларів США. Відповідно ж до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року станом на 27.10.2008 року вона має заборгованість з основного боргу - 28253,46 доларів США, відсотків – 741,54 доларів США, комісії – 120,00 доларів США, пеня – 24,47 доларів США, а всього в сумі 29139,47 доларів США, що за курсом НБУ на час звернення Банку до суду з позовом еквівалентно 152108 грн. 03 коп. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як встановлено в ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Статтею 589 ЦК України, ст. 20, 33 Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, забезпеченого заставою. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. За змістом положень ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя За змістом положень ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Як встановлено в п. 22 договору іпотеки від 06.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "Приватбанк", у випадку порушення Кредитного договору МПозичальником або цього договору Іпотекодавцем Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю і Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцяти денного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, він вправі почати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 16.7.1, 16.7.2, 16.9 договору відповідно до розділу У Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. В ч. 2, 3 ст. 35 вказаного закону встановлено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Проте вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки. Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання — звернути стягнення на предмет іпотеки. Між тим, Банком не надано доказів виконання положень ст. ст. 12, 35 Закону України "Про іпотеку". Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, звертаючись в листопаді 2008 року до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 Банк попередньо не виконав вимоги п. 22 Договору іпотеки від 06.06.2008 року та положення ст. 35 Закону України "Про іпотеку", не надіслав на адресу Іпотекодавців письмової вимоги про погашення заборгованості з попередженням про наступне звернення стягнення на предмет застави. Лише 15.04.2009 року, тобто в період коли справа перебувала в провадженні суду, на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення з пропозицією погасити прострочену заборгованість та знайти покупця для продажу предмету іпотеки. Між тим, зміст вказаного листа також не узгоджується з вимогами ст. 35 Закону України "Про іпотеку" й не може бути визнаний доказом виконання вказаних норм. Банк взагалі не надав жодних об’єктивних доказів того, що відповідачі по справі попереджались необхідність дострокового погашення заборгованості за кредитним договором до того, як Банком було прийнято рішення про звернення з позовом до суду. При цьому, строк виконання зобов’язання за кредитним договором № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року, укладеним між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, визначений в п. 7.1, на час надходження до суду позовної заяви не настав. Крім того, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача, підтверджених виписками Банку по кредитному договору № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року, Позичальником ОСОБА_8 в період з листопада 20908 року по вересень 2009 року включно регулярно (хоч і не в повному обсязі) здійснюються платежі на виконання зобов’язань за кредитним договором. Враховуючи викладене, незважаючи на те, що в ході судового розгляду справи достовірно встановлено факт невиконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 27.10.2008 року в сумі 29139,47 доларів США, беручи до уваги той факт, що перед поданням до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором Банк не вимагав від боржника та поручителя, які є одночасно і заставодавцями, усунення порушень обов’язків за кредитним договором, не пред’являв вимог про дострокове виконання основного зобов'язання й не повідомляв про намір звернути стягнення на предмет застави, що є обмеженням права відповідачів вжити необхідних й залежних від них заходів до виконання договору в позасудовому порядку, тобто при зверненні до суду з позовом ЗАТ КБ "Приватбанк" не виконав вимоги Закону України "Про іпотеку" та положення п. 22 договору іпотеки від 06.06.2007 року, не дотримав процедуру дострокового стягнення заборгованості по кредиту й звернення стягнення на предмет іпотеки, визначену кредитним договором та договором іпотеки, суд вважає позовні вимоги Банку такими, що заявлені передчасно, в зв’язку з чим не знаходить підстав для їх задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 130, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В : В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення – відмовити . Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом 20 днів після цього апеляційної скарги. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. ВІРНО: Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Є.В. Парахіна http://reyestr.court.gov.ua/Review/6953713

Справа № 2-229/09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 квітня 2009 року Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого - судді Унятицького Д.Є., при секретарі - Хоменко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка справу за позовом ВАТ Акціонерного банку "Укргазпромбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, ВСТАНОВИВ: У січні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно договору банківського кредиту № 269-Ф-К/08 від 6 червня 2008 року ВАТ АБ "Укргазпромбанк" надав ОСОБА_1 кредит в сумі 744 257,28, а відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 21 % річних та повернути кредит в строк до 5 червня 2013 року. Проте відповідач не виконує свої зобов'язання перед Банком за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за його користування і станом на сьогоднішній день розмір боргу по кредиту становить 74 430 грн., за користування кредитом – 66 424,95 грн. Для забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором відповідач згідно Іпотечного договору, посвідченого 6 червня 2008 року, передав в іпотеку банку нерухоме майно, яке стане його власністю у майбутньому, а саме земельну ділянку загальною площею 0, 208 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221084001:01:002:0058. Просив винести рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу: земельну ділянку загальною площею 0, 208 га, розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221084001:01:002:0058 шляхом реалізації на прилюдних торгах для задоволення вимог банку в загальному розмірі 830 995,42 грн. за договором банківського кредиту № 269-Ф-К/08 від 6 червня 2008 року; стягнути з відповідача на його користь сплачене державне мито в сумі 1700 грн. та вартість сплачених послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 грн. В судовому засіданні представник позивача Кулібаба І.В. позов підтримала. Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, пояснивши, що Держаного акту на вказану земельну ділянку він не отримував. Вислухавши пояснення представника позивача Кулібаби І.В., відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що у позові необхідно відмовити. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 6 червня 2008 року був укладений договір банківського кредиту № 269-Ф-К/08, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу кредит у сумі 744 257,28 грн., а відповідач зобов'язується витратити їх для придбання земельної ділянки та повернути кредитні кошти у повному розмірі до 5 червня 2013 року та сплатити комісії та відсотки в розмірі 21,0 %, що підтверджується копією вказаного договору (а.с.10-11). Відповідно до іпотечного договору, посвідченого 6 червня 2008 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області, (а.с.7-9) вказаний кредит забезпечується іпотекою земельної ділянки площею 0,208 га, кадастровий номер – 3221084001:01:002:0058, яка розташована в АДРЕСА_1. З виписок по особовим рахункам з 6 червня 2008 року по 11 грудня 2008 року (а.с.12-28) вбачається, що 6 червня 2008 року позивачем видано кредит відповідачу. Заборгованість відповідача ОСОБА_1 щодо погашення кредиту складає 74 430 грн., щодо погашення процентів за користування кредитом – 66 424,95 грн., про свідчать розрахунки пені за порушення строку погашення кредиту, процентів за договором банківського кредиту станом на 8 грудня 2008 року (а.с.5-6). Відповідно до абзацу 2 п.1.5 Іпотечного договору від 6 червня 2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем, вказана земельна ділянка належить іпотекодавцю (відповідачу) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області 6 червня 2008 року за реєстром № 3751, та стане його приватною власністю після отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актами. Враховуючи викладене, у відповідача ОСОБА_1 не виникло право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1, так як у нього відсутній державний акт на вказану земельну ділянку, тому позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку шляхом реалізації на прилюдних торгах для задоволення вимог банку в загальному розмірі 830 995,42 грн. за договором банківського кредиту № 269-Ф-К/08 від 6 червня 2008 року не підлягають задоволенню. У зв'язку цим у задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача необхідно відмовити. Крім того необхідно зазначити, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява повинна розглядатися у межах справи про присудження боргу. Керуючись ст.ст.125,126 Земельного кодексу України, ст.10, 11, 85, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд ВИРІШИВ : У позові ВАТ Акціонерного банку "Укргазпромбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів відмовити. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд Київської області. Головуючий-суддя Д.Унятицький http://reyestr.court.gov.ua/Review/5367740

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа №22ц-2166/2009 р. Головуючий по 1 інстанції Категорія: 19, 27 Середа Л.В. Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі: Головуючого судді Магди Л.Ф. суддів Бабенка В.М. Гончар Н.І. при секретарі Макарчук Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ВАТ КБ «Надра» на заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 вересня 2009 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вивчивши матеріали справи, - встановила: Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» 23 квітня 2009 р. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві вказувалось, що 18 січня 2008 р. між банком і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 269/МКЦ/2008-980 за яким банк надав відповідачці кредит в сумі 50000 грн. на споживчі потреби, строком до 20 січня 2010 р, зі сплатою 24 % річних, а у випадку прострочення виконання зобов'язань стосовно повернення кредиту у вказаний строк - зі сплатою 48% річних. За несвоєчасне погашення кредиту договором було також встановлено нарахування пені в розмірі 0,5% від суми прострочення за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, та штрафу у розмірі 0,5% від суми заборгованості. Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 7 серпня 2008 р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за яким він зобов'язався солідарно відповідати перед ВАТ КБ «Надра» у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором. ОСОБА_5 зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконувала, станом на 16 квітня 2009 р. заборгованість по тілу кредиту становить 37083,93 грн., заборгованість по відсотках - 6741,91 грн., пеня - 1257,34 грн., штраф - 914,57 грн. Загальна сума заборгованості по кредиту становить 45998,34 грн. Відповідно до п. 4.1.4. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань у випадку виникнення прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період. Про дострокове витребування кредиту банк письмово сповіщає позичальника. Листом від 24 березня 2009 р. відповідачам була направлена вимога про дострокове виконання зобов'язань, однак вони цю вимогу не виконали. Тому позивач ВАТ КБ «Надра» просило суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість по кредитному договору у розмірі 45998,34 грн. та сплачені судові витрати по справі. Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 вересня 2009 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» кошти в сумі 16242,26 грн. заборгованості по кредитному договору та 162,37 грн. - судового збору, 10,59 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, 150 грн. - витрат на оголошення у пресі, а всього - 16565,22 грн. Не погоджуючись з заочним рішенням, представник ВАТ КБ «Надра» подав апеляційну скаргу, в якій просить про зміну заочного рішення та стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 солідарно на користь банку заборгованість по кредитному договору у розмірі 45998,34 грн. і сплачені судові витрати по справі., посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідачі в судове засідання двічі не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку. Згідно з ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Повістки та телеграма, що направлялись апеляційним судом відповідачам по справі повертались без вручення по закінченню строку зберігання, оскільки вони не з'являються за їх отриманням. Про зміну свого місця проживання відповідачі суд не повідомляли. Отже колегія суддів вважає можливим розглянути справу без їх участі. Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного. Судом в ході розгляду справи встановлено, що банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 50 тис. грн. на споживчі потреби на строк до 20 січня 2010 року зі сплатою 24% річних за користування кредитом. Погашення кредиту та відсотків було визначено згідно з встановленим Графіком повернення кредиту та сплати відсотків. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки між банком та ОСОБА_4 ОСОБА_5 належним чином не виконувала умови договору щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків відповідно до встановленого Графіку. На день звернення банку до суду з даним позовом поточна заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становила 13608 грн. 10 коп. і заборгованість по відсотках становила - 2443 грн. 51 коп. Крім того, згідно з умовами кредитного договору банком на вказані суми було нараховано ПО грн. 39 коп. пені і 80 грн. 26 коп. штрафу за порушення строків погашення кредиту. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 згідно з умовами договору поруки взяв на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність за зобов'язаннями ОСОБА_3, суд на законних підставах ухвалив рішення про стягнення з обох відповідачів на користь банку 16565 грн. 22 коп. боргу, відсотків, пені і штрафу станом на 16 квітня 2009 р. Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно задовольнив позов частково і не стягнув всю суму боргу, про що банк просив суд, посилаючись на вимоги ст. 1050 ЦК України, не можуть бути прийняті до уваги. Дійсно, вказаною нормою закону передбачено право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами. Така ж умова про дострокове повернення частини позики, що залишилася, передбачена і кредитним поговором, укладеним між сторонами. Однак стягнення судом всієї суми боргу достроково може мати місце в разі, коли сторона, що ставить питання про дострокове повернення всієї суми боргу, заявить вимоги про розірвання договору, що передбачено ч. 2 ст. 651 ЦК України. До такого висновку колегія суддів приходить виходячи з того, що оскільки параграфи 1 і 2 Глави 71 ЦК України, які регулюють договори кредиту та позики, не передбачено підстави для зміни та розірвання таких договорів, то слід застосовувати загальні підстави для розірвання цих договорів, передбачені ст. 651 ЦК України. Ч. 2 зазначеної норми закону встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Оскільки банк, вимагаючи дострокового повернення всієї суми кредиту у зв'язку з істотним порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору, вимоги про розірвання цього договору не заявляв, суд обґрунтовано стягнув з відповідачів на користь банку суму поточної заборгованості на день звернення банку до суду з позовом про стягнення суми боргу, відсотків за користування кредитом, пені та штрафу за прострочення платежів. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, ухвалила: Апеляційну скаргу ВАТ КБ «Надра» відхилити, заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 вересня 2009 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін. Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців. http://reyestr.court.gov.ua/Review/10415026

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2011 р. № 4/131/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Дунаєвської Н.Г. суддів : Владимиренко С.В., Подоляк О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Кіфа" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 01.12.2010 р. у справі № 4/131/10 за позовом ТОВ "Кіфа" до ПАТ "Кредобанк"; АТВТ "Фірма "Аура" про визнання припиненими правовідносин за договором за участю представників: від позивача - не з'явилися від відповідача-1 - Івченко А.А. від відповідача-2 - не з'явилися В С Т А Н О В И В: У жовтні 2010 року ТОВ "Кіфа" звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ "Кредобанк" та АТВТ "Фірма "Аура" про визнання припиненими правовідносин за договором поруки. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.12.2010 р. (суддя Дубова Т.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р. (судді: Величко Т.А., Бандура Л.І., Бойко Л.І), в позові відмовлено. Рішення та постанова мотивовані тим, що твердження позивача про сплин строку виконання обов'язків за кредитними договорами не відповідають дійсності, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав як припинення правовідношень не відноситься до встановлених законом способів захисту цивільних прав. Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "Кіфа" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та винести нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права. Заслухавши пояснення представника ПАТ "Кредобанк", розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного. Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Проте, прийняті господарським судом першої та апеляційної інстанцій судові акти вказаним вимогам не відповідають. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 02.12.2004 р. між ПАТ "Кредобанк" (Банк) та АТВТ "Фірма "Аура" (Позичальник) укладено Кредитний договір № 62-2004, згідно умов якого Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 000 000 грн. терміном на 12 місяців, тобто до 30.11.2005 р. зі сплатою 23 відсотків річних. 02.12.2004 р. між ПАТ "Кредобанк" (Банк) та АТВТ "Фірма "Аура" (Позичальник) укладено Кредитний договір № 63-2004, згідно умов якого Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 500 000 грн. терміном на 24 місяця, тобто до 30.11.2006 р. зі сплатою 23 відсотків річних. 30.11.2005 р. між ПАТ "Кредобанк" та АТВТ "Фірма "Аура" укладено Додаткову угоду до кредитного договору № 62-2004, відповідно до якої п. п. 1.1 та 1.2 Кредитного договору викладено в іншій редакції, а саме: "Банк надає позичальнику терміновий кредит в сумі 951 500 грн. терміном до 30.05.2007 р. зі сплатою 23 відсотків річних". 30.11.2005 р. між ПАТ "Кредобанк" та АТВТ "Фірма "Аура" укладено Додаткову угоду до кредитного договору № 63-2004 відповідно до якої п. п. 1.1 та 1.2 кредитного договору викладено в іншій редакції, а саме: "Банк надає позичальнику терміновий кредит в сумі 1 420 000 грн. терміном до 30.11.2007 р. зі сплатою 23 відсотків річних". З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитними договорами, 30.11.2005 р. між ПАТ "Кредобанк" (Банк) та ТОВ "Кіфа" (Поручитель) укладено Договір поруки. Відповідно до п. 4.6. Договору поруки він припиняється за спливом трьохрічного терміну від дня настання строку виконання основного зобов'язання за Кредитними договорами. Судами встановлено, що 17.06.2010 р. ПАТ "Кредобанк" направило ТОВ "Кіфа" лист-вимогу № 672 з вимогою сплатити заборгованість за Кредитними договорами. Звертаючись з позовом, ТОВ "Кіфа" мотивувало свої вимоги, з посиланням на ч. 4 ст. 559 ЦК України, тим, що банк порушив строк звернення з вимогою, оскільки строк виконання зобов'язань за Кредитним договором № 63-2004 сплинув 30.11.2006 р., а за Кредитним договором № 62-2004 сплинув 30.11.2005 р., відповідно договір поруки припинив свою дію 30.05.2007 р. Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що обраний позивачем спосіб захисту прав як припинення правовідношень не відноситься до встановлених законом способів захисту цивільних прав. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено один зі способів захисту цивільних прав та інтересів –припинення правовідношення. З огляду на викладене, вказані висновки судів попередніх інстанцій не відповідають нормам чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Частиною 4 ст. 559 вказаного Кодексу передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Приймаючи оскаржувані судові акти, судами попередніх інстанцій не були належним чином встановлені всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи та застосування приписів ст. 559 ЦК України, а саме: момент настання строку виконання основного зобов'язання по кожному Кредитному договору окремо; момент припинення Договору поруки щодо кожного окремо Кредитного договору, відповідно до умов п. 4.6 Договору поруки. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду. При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 ,11111, 11112 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ТОВ "Кіфа" задовольнити частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 01.12.2010 р. у справі № 4/131/10 скасувати. Справу передати на новий розгляд господарському суду Миколаївської області. Головуючий, суддя Н. Дунаєвська Судді С. Владимиренко О. Подоляк http://reyestr.court.gov.ua/Review/14637174

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2007 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі: Головуючого Яреми А.Г., суддів: Левченка Є.Ф., Пшонки М.П., Лихути Л.М., Романюка Я.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки “Добра справа” до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 вересня 2006 року, додаткове рішення цього ж суду від 13 грудня 2006 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2007 року, в с т а н о в и л а : В січні 2006 року кредитна спілка “Добра справа” звернулася в суд з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Позивач зазначав, що 14 жовтня 2003 року відповідачка отримала в кредитній спілці 21 480 грн. кредиту строком на 2 місяці під 72 % річних, однак в обумовлений договором строк кредиту не повернула. Позивач просив стягнути з відповідачки отримані в кредит 21 480 грн., 5 004 грн. 84 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2 577 грн. 60 коп., що становить 72 % річних за користування кредитом в період з 14 жовтня по 14 грудня 2003 року, а також 78 892 грн. 81 коп., що становить 180 % річних за користування кредитом за період з 15 грудня 2003 року по 3 січня 2006 року, а всього 107 955 грн. 25 коп. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 вересня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки “Добра справа” 107 955 грн. 25 коп. Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 грудня 2006 року стягнуто з ОСОБА_1 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції змінено. Розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки “Добра справа” зменшено до 105 377 грн. 65 коп. В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на їх необгрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення. Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд серед іншого вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що укладений сторонами кредитний договір відповідає закону, а тому відповідачка повинна нести цивільно-правову відповідальність за його невиконання. Однак, з таким висновком погодитися не можна, оскільки він є передчасним. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 зазначеного Закону та ч. 4 ст. 8 Закону України “Про кредитні спілки” діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов”язковому ліцензуванню. На підставі ч. 2 ст. 34 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Судом встановлено, що 14 жовтня 2003 року сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачка взяла в позивача кредит в сумі 21 480 грн. під 72 % річних, зобов”язавшись повернути його до 14 грудня 2003 року, однак свого зобов”язання за договором не виконала. Згідно з п. 3.1 договору з моменту виникнення заборгованості нараховуються відсотки в розмірі 180 % річних. Встановивши зазначені обставини, суд разом з тим не з”ясував, чи на час укладення кредитного договору позивач отримав ліцензію на право здійснення діяльності з надання таких фінансових послуг і, відтак, чи грунтуються на законі умови договору в частині процентів за користування отриманими коштами. В той же час це має правове значення, оскільки в разі незаконності надання фінансових коштів в позику під процент (фінансовий кредит) поверненню підлягає лише сума, отримана в позику. Крім того, до спірних правовідносин, які виникли в 2003 році, суд помилково застосував норми ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року і за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) зворотної дії в часі не має та на спірні правовідносини не поширюється. Також, змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що при ухваленні рішення суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач заявляв позов на меншу суму, ніж його було задоволено. Однак, при цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що в процесі розгляду справи позовні вимоги позивачем було уточнено та ціну позову було збільшено до суми, на яку в подальшому і було задоволено позов судом першої інстанції (а.с. 25). Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення з передачею справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційний судом та одночасно допущено і ним, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 вересня 2006 року, додаткове рішення цього ж суду від 13 грудня 2006 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2007 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий А.Г. Ярема Судді: Є.Ф. Левченко Л.М. Лихута М.П. Пшонка Я.М. Романюк http://reyestr.court.gov.ua/Review/828540

Обратитесь в суд с заявлением об отмене обеспечения в связи с вступлением решения суда в силу.

Справа №2-2246/11 Р І Ш Е Н Н Я Іменем України 12 травня 2011 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Колдіної О.О. з участю секретаря - Плющ Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» в особі Київської філії Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-тя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку,- в с т а н о в и в: позивач звернувся в Голосіївський районний суд м.Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в сумі 194304,88 є вро, що станом на 05.10.2009 р. за офіційним курсом НБУ становило 2262512,69 гривень, звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 в м.Києві, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки № 298, що належить ОСОБА_1, встановлення способу реалізації нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів та стягнення судових витрат у справі. Свої позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем 26.03.2007 р. Договору про надання іпотечного кредиту № 5087/1 ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 141314,76 євро з датою погашення 25.02.2009 р. зі сплатою відсотків в розмірі 14 % відсотків річних від суми кредиту, згідно з графіком платежів, що є Додатком до Договору, а також комісій за видачу та обслуговування кредиту відповідно до умов Договору. 26.03.2007 р. між Позивачем та Відповідачем у якості забезпечення зобов'язань по Кредитному договору був укладений Договір іпотеки, відповідно до якого надано в іпотеку майнові права на об'єкт інвестування, а саме незавершена будівництвом квартира з наступними основними характеристиками: АДРЕСА_1 (будівельна). 31.01.2008 р. між Позивачем та Відповідачем, був укладений договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору, яким було викладено графік платежів в новій редакції. 15.05.2008 р. між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору, яким в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору Відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася надати в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 25.06.2008 р. між сторонами був укладений договір про внесення змін № 3 до Кредитного договору, яким встановлено щомісячну сплату за користування кредитом 15 % річних від суми кредиту, що фактично перебуває у користуванні Позичальника та комісій за видачу кредиту та обслуговування кредиту відповідно до умов договору. 15.05.2008 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір про внесення змін до Договору іпотеки № 298, в якому п. 2 Договору іпотеки № 298 було викладено в наступній редакції: «В забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку предмет іпотеки, а саме: квартиру НОМЕР_2, яка складається з чотирьох кімнат, розташована в будинку АДРЕСА_2, жилою площею 73,50 кв.м., загальною площею 162,40 кв.м ". 25.06.2008 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір про внесення змін до Договору іпотеки № 298, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 3716, яким п. 1.3.2. та п. 4. зазначеного договору були викладені в новій редакції. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з боку Банку були повністю виконані умови договору, однак ОСОБА_1 порушила прийняті на себе зобов'язання, кредит своєчасно не повернула та відсотки по ньому не сплатила в повному обсязі. Станом на 05.10.2009 р. сума заборгованості по Кредитному договору складає 194304,88 євро, що станом на 05.10.2009 р. з урахуванням обмінного валютного курсу, встановленого Національним банком України у 11,644137 грн. за один євро, становило 2262512,69 грн. В подальшому, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог і просив суд прийняти рішення про виселення та зняття з реєстраційного обліку мешканців чотирикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Зазначені вимоги позивач обгрунтував тим, що Договором іпотеки, що був укладений між Банком та ОСОБА_1, була передбачена заборона на реєстрацію без згоди Іпотекодержателя в Об»єкті інвестування неповнолітніх дітей. На момент укладання Договору Банку були надані відомості про те, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 в квартирі, що належить їй на праві власності, а її чоловік - ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5. В подальшому, ОСОБА_1, без згоди Іпотекодержателя, зареєструвала в квартирі, що є предметом Іпотеки, свого чоловіка та неповнолітню дитину. Оскільки, відповідно до Закону України «Про заставу» та Закону України «Про іпотеку» Банк має право на звернення стягнення за Кредитним договором на предмет іпотеки, зазначені обставини є підставою для виселення з квартири всіх найманців та членів їх сімей. Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та обґрунтування позову в повному обсязі і просили суд позов задовольнити, з обставин, викладених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, обгрунтовуючи тим, що укладений між сторонами Договір кредиту є нікчемним в силу закону, оскільки не дотримана письмова форма, яка є обов»язковою для даного виду правочину, а отже не можуть бути проведені стягнення коштів за Договором кредиту від 26.03.2007 р. Представник відповідача посилався на те, що в порушення Закону України «Про захист прав споживачів та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування, Кредитний договір, укладений між сторонами, не містить детального розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов»язань споживача, які пов»язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначенням її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту. За таких обставин, а саме за відсутності письмово оформленої згоди сторін щодо істотної умови договору, Кредитний договір є нікчемним, що не потребує визнання його недійсним в судовому порядку. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач при зверненні до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців квартири порушив Закон України «Про іпотеку». Іпотекодавцю не надсилалась письмова вимога про усунення порушення зобов»язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Банком не дотримані вимоги ст.40 Закону України «Про іпотеку»з приводу досудового врегулювання питання про виселення мешканців квартири, яка є предметом іпотеки, що позбавляє права позивача звернення з даною вимогою до суду. Відповідач ОСОБА_2 підтримав заперечення представника ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Представник 3-ої особи - Органу опіки і піклування Голсіївської районної в м.Києві державної адміністрації просила відмовити у задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення неповнолітньої дитини. Вислухавши сторони, представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» 26.03.2007 р. був укладений Договір про надання іпотечного кредиту № 5087/1. Відповідно до даного Договору, ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 141314,76 євро з датою погашення 25.02.2009 р. зі сплатою відсотків в розмірі 14 % відсотків річних від суми кредиту, згідно з графіком платежів, що є Додатком до Договору, а також комісій за видачу та обслуговування кредиту відповідно до умов Договору. Відповідач ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання повернути кредит в термін, встановлений у п. 1.1. договору, сплатити проценти та комісії за користування кредитом, а за порушення термінів повернення кредиту, процентів та комісій, в тому числі у випадку дострокового припинення кредитування, сплачувати Банку додатково до встановленої процентної ставки пеню від суми простроченого платежу з розрахунку подвійної річної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу та штраф за кожний випадок прострочення платежу в розмірі 5% від суми простроченого платежу. З метою забезпечення виконання умов Договору кредиту 26.03.2007 р. між Банком та ОСОБА_1 був укладений Договір іпотеки, відповідно до якого надано в іпотеку майнові права на об'єкт інвестування, а саме незавершена будівництвом квартира з наступними основними характеристиками: АДРЕСА_1 (будівельна). 31.01.2008 р. між Позивачем та Відповідачем, був укладений договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору, яким було викладено графік платежів в новій редакції. 15.05.2008 р. між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору, яким в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору Відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася надати в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 25.06.2008 р. між сторонами був укладений договір про внесення змін № 3 до Кредитного договору, яким встановлено щомісячну сплату за користування кредитом 15 % річних від суми кредиту, що фактично перебуває у користуванні Позичальника та комісій за видачу кредиту та обслуговування кредиту відповідно до умов договору. 15.05.2008 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір про внесення змін до Договору іпотеки № 298. в якому п. 2 Договору іпотеки № 298 було викладено в наступній редакції: «В забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку предмет іпотеки, а саме: квартиру НОМЕР_2, яка складається з чотирьох кімнат, розташована в будинку АДРЕСА_2, жилою площею 73,50 кв.м., загальною площею 162,40 кв.м ". 25.06.2008 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір про внесення змін до Договору іпотеки № 298, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 3716, яким п. 1.3.2. та п. 4. зазначеного договору були викладені в новій редакції. В ході розгляду справи встановлено, що позивач повністю виконав умови договору та надав ОСОБА_1 141 314,76 євро (сто сорок одна тисяча триста чотирнадцять євро 76 центів), що підтверджується заявою на видачу готівки від 26.03.2007 р. ОСОБА_1 порушила прийняті на себе зобов'язання, кредит своєчасно не повернула та відсотки по ньому не сплатила в повному обсязі. Станом на 05.10.2009 р. сума заборгованості по Кредитному договору відповідно до розрахунку Банку складає 194 304,88 євро, яка складається із: - суми простроченої заборгованості по кредиту - 119 800,00 євро: - суми прострочених відсотків по кредиту - 23 061,51 євро; - суми нарахованої пені по простроченому кредиту - 40 731,86 євро: - суми штрафу за несплачений кредит - 5 990,00 євро; - суми нарахованої пені по простроченим відсоткам - 3 354,50 євро; - суми штрафу за несплачені відсотки - 1 367,01 євро. Відповідно до п. 4.5. Кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту, процентів та комісій, в тому числі у випадку дострокового припинення кредитування, ОСОБА_1 зобов'язана сплачувати Банку додатково до встановленої процентної ставки пеню від суми простроченого платежу з розрахунку подвійної річної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу та сплачує штраф за кожний випадок прострочення платежу в розмірі 5 % від суми простроченого платежу. Відповідно до п. 8.5. Кредитного договору, у разі неповернення Позичальником кредитної заборгованості у встановлені договором строки, стягнення боргів Позичальника проводиться у встановленому чинним законодавством порядку за рахунок всього майна та коштів Позичальника, на яке може бути звернено стягнення у судовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Враховуючи викладене, оцінюючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за Договором кредиту є обгрунтованими, доведеними в ході розгляду прави, а тому підлягають задоволенню. Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на те, що Договір кредиту від 26.03.2007 р., який був укладений між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_1, є нікчемним в зв»язку з недотриманням письмової форми. Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. При цьому, згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зокрема, статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. До того ж, відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі. Сторонами була дотримана зазачена форма договору при його укладанні. Погоджені всі умови договору, які є істотними, визначений предмет договору, погоджений розмір кредиту, відсоткова ставка за наданим кредитом, погоджено графік погашення зобов»язань. В зв»язку з викладеним, заперечення представника відповідача в цій частині не заслуговують на увагу. Згідно з ст.575 ЦК України, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотека. На підставі п. 4.1. Договору іпотеки № 298 Банк має право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником вимог, передбачених основним зобов'язанням, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. З Закону України „Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Згідно зі ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Матеріали справи не містять будь-яких письмових доказів щодо направлення позивачем на адресу Іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушення зобов»язань за Договором кредиту. Зазначені обставини не знайшли свого підтвердження і в ході розгляду справи. Суду не надано будь-яких доказів, що у разі затримки при зверненні стягнення на предмет іпотеки, може статись його знищення, пошкодження чи втрата. Беручи до уваги викладені обставини, а також те, що Банком не була дотримана процедура досудового врегулювання спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що визначена ст.ст.33, 35 Закону України «Про іпотеку», суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу його реалізації є передчасними, а тому не підлягають задоволенню. Не підлягають задоволенню вимоги про виселення мешканців квартири, що є предметом іпотеки, з наступних підстав. Судом встановлено, що на момент розгляду справи в квартирі, що є предметом іпотеки зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який є чоловіком ОСОБА_1, та їх неповнолітня дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5. Відповідно до акту обстеження, яке було проведено 21.03.2011 р. представниками Органу опіки та піклування Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, фактично в квартирі проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6). Відповідно до ст.9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом. Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Згідно з ст.40 Закону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: - договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; - договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя. Зазначені вимоги також викладені в ст.109 Житлового кодексу України. Оскільки суд не вбачає підстав для заводовлення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в зв»язку з його передчасністю і недотриманням досудового порядку врегулювання спору, тому відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про виселення мешканців квартири, що є предметом іпотеки та зняття їх з реєстраційного обліку. Суд вважає за необхідне на підставі ст.88 ЦПК України стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати в справі. в и р і ш и в: позов Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» в особі Київської філії Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-тя особа:Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, уродженки м.Іскендерун, Турція, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер»в особі Київської філії Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» заборгованість за Договором кредиту в сумі 194304 (сто дев»яносто чотири тисячі триста чотири) євро 88 центів, що станом на день постановлення рішення за офіційним курсом Національного банку України становить 2 222 847 (два мільйона двісті двадцять дві тисячі вісімсот сорок сім) гривень 82 копійки, судовий збір в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на інфомраційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/15708706

Справа № 2-298/2011(1) РІШЕННЯ іменем України "20" квітня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі головуючого судді - Рубан С.М. при секретарях - Бєрдєнніков І.Ю., Явіца І.В., Бартко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа –ОСОБА_2 про визнання недійсним договору споживчого кредиту, зустрічний позов Публічного акціонерного товариства " УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства " УкрСиббанк", третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки, - В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, пояснюючи, що в 2008 році йому необхідні були грошові кошти на споживчі цілі. З метою отримання кредиту він звернувся у відділення №761 Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", де працівники банку запропонували йому обговорити це питання з начальником відділення ОСОБА_3. При зустрічі з начальником відділення розмова велась на російській мові. Позивач повідомив їй, що йому необхідний кредит у гривнях на споживчі цілі в еквіваленті 200 000 доларів США. ОСОБА_3 інформувала Позивача, що їх Банк надає споживчі кредити фізичним особам під забезпечення нерухомим майном і поцікавилась, чи є в нього яке-небудь нерухоме майно. Позивач повідомив начальника відділення, що у нього є будинок із земельною ділянкою, який знаходиться в с. Гора, Бориспільського району, Київської області. Після цього, як здалося Позивачеві, ОСОБА_3 проявила велику зацікавленість у продовженні розмови щодо надання кредиту. Вона повідомила, що їх Банк є надійним та стабільним, що Банк надає кредити на дуже вигідних для позичальників умовах, під низькі відсотки за користування і таке інше, в підсумку чого у ОСОБА_1 виникла думка, що вже не він просить гроші у займи, а йому їх починають нав'язувати. З метою надання кредиту начальник відділення повідомила ОСОБА_1, що йому потрібно буде зібрати необхідні документи та перелічила їх. Також вона повідомила, що з метою забезпечення повернення кредиту, необхідно буде укласти Договір іпотеки на будинок та земельну ділянку, що йому належать, та укласти договір поруки із жінкою Позивача - ОСОБА_2. Наприкінці вересня 2008 року ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_1 про те, що банк погодився надати кредит і що 01.10.2008 року можна буде підписати Кредитний договір, Договір іпотеки, а також Договір поруки з його дружиною, та отримати гроші у кредит. Таким чином, між Позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", відділенням №761, 01.10.2008 року було укладено Договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11398250000. Відповідно до умов даного Кредитного договору Банк зобов'язався надати Позивачу кредит в сумі 200 000,00 доларів США на споживчі цілі, а Позивач зобов'язався погасити кредит до 01.10.2018 року згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати проценти. У п. 1.2.10 Кредитного договору зазначено, що позичальник щомісяця протягом строку кредитування повинен здійснювати погашення кредиту у складі ануїтетного платежу, розмір якого складає 3 290,00 доларів США. В забезпечення зобов'язань з повернення кредиту між Позивачем та Банком 01.10.2008 року був укладений Договір іпотеки № 94393/7463 , де предметом договору виступає нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій розташований вищезазначений будинок, площа якої складає 0,1000 га., які належать на праві власності Позивачеві та його дружині. Також, в забезпечення виконання зобов'язань Позивачем по Кредитному договору, був укладений Договір поруки № 231113 від 01 жовтня 2008 року. Цей договір укладено між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", відділенням №761, згідно пункту 1.1. якого, ОСОБА_2 зобов'язується перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед банком, що виникли з Кредитного договору. 01.10.2008 року ОСОБА_1 у назначений начальником відділення Банку час приїхав до офісу банку і зайшов до кабінету ОСОБА_3. Остання надала йому для підпису і ознайомлення два примірника Кредитного договору. Дані Договори були складені українською мовою на 2 аркушах кожний. Оскільки ОСОБА_1 не розуміє та не вміє читати українською мовою, він попросив ОСОБА_3 зробити переклад договору російською мовою, яку він розуміє. Остання сказала, що форма даного договору є стандартною формою, яка затверджена вищим керівництвом Банку, і її переклад або внесення якихось змін до цього договору займе багато часу і можливо ускладнить надання або взагалі унеможливить надання кредиту. Враховуюче таке пояснення, ОСОБА_1 підписав обидва примірника Кредитного договору, їх не читаючи. Після цього, ОСОБА_3 повідомила, що кредит з якихось причин буде наданий не в гривнях, як просив ОСОБА_1, а в доларах США у сумі 200 000, що складає практично еквівалент необхідної Позивачу суми у гривнях, і що це є для нього вигіднішим, так як процентна ставка за цим кредитом є нижчою ніж за кредитами у гривнях. Позивач звернув увагу ОСОБА_3, що він розраховував отримати кредит у гривнях, а не в доларах США, так як витрачати гроші він буде на придбання товарів в магазинах України, де долари не є засобом платежу, на що ОСОБА_3 запевнила, що обміняти долари США на гривні не повинно бути проблемою. Щодо відсотків які Позивач планував сплачувати у гривнях за користування кредитом, то вона повідомила, що розмір відсотків нижче за цим кредитом, ніж за кредитом у гривнях, і тому він ще зможе на відсотках заощадити, але розмір відсотків не назвала. Замість цього, як запам'ятав ОСОБА_1, ОСОБА_3 надала проект договору іпотеки та запропонувала ОСОБА_1 з ним ознайомитися, пояснивши, що це також стандартна, прийнята у них в Банку, форма договору іпотеки. Також вона пояснила, що підписувати цей договір потрібно у присутності нотаріуса, який згодом зайде. Так як цей договір було складено українською мовою, то ОСОБА_1 також не зміг його прочитати. Також, на прохання ОСОБА_3, яка пояснила, що це необхідно для правильного оформлення його кредитної справи, він підписав якісь документи та переписав якісь заяви. Через хвилин 10 до кабінету ОСОБА_3 зайшла його дружина ОСОБА_2, яка підписала два примірника договору поруки. При цьому ОСОБА_2 не знайомилась з текстами Кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки. Також Позивач нічого не розказував своїй дружині щодо обставин та мети отримання ним кредиту, так як згідно з принципами та традиціями його виховання, які існують у Грузії, не прийнято розповідати дружині про такі речі. Ще через невеликий проміжок часу до кабінету зайшла нотаріус, яка на протязі 20-30 хвилин провела нотаріальні дії щодо договору іпотеки. Коли нотаріус вийшла з кабінету, начальник відділення Банку особисто зібрала усі підписані договори та інші документи розділила їх на дві частини і один екземпляр документів віддала ОСОБА_1, попередньо поклавши їх до файлу для документів, а іншу частину документів залишила собі. Позивач і його дружина не переглядали документи, які їм віддала ОСОБА_3 Разом з тим, як набагато пізніше з'ясувалося, ОСОБА_3 не віддала їм примірник Договору іпотеки. У весь цей час до кабінету ОСОБА_3 ніхто, крім нотаріуса, не заходив. Після цього, отримавши кредит, Позивач у жовтні та у грудні 2008 року сплатив банку по 10 000 доларів США. У 2009 року та 2010 року він продовжував сплачувати гроші за кредитом. В кінці січня 2009 року ОСОБА_1 був викликаний до Банку, де йому були висловлені притензії з приводу того, що він несвоєчасно погашає кредит. Начальник відділення ОСОБА_3 також повідомила йому, що щомісячно він повинен сплачувати банку 3 290 доларів США, після чого відібрала у ОСОБА_1 відповідну заяву. Дізнавшись про розмір щомісячного платежу, ОСОБА_1 був шокований з його розміру, тому в заяві він вказав, що у зв»язку з кризою він не зможе в повному об'ємі виконувати кредитні зобов'язання, а в подальшому при покращенні фінансової ситуації зобов'язується погасити кредит. Останнім часом фінансовий стан Позивача погіршився і він на початку 2010 року вимушений був розповісти дружині про ускладнення, що виникли з банком. Його дружина ОСОБА_2 ознайомилась з Кредитним договором та здивувалась, що він складений українською мовою, яку її чоловік не розуміє. Також вона здивувалась відсутністю договору іпотеки. Крім того, вона запропонувала Позивачу звернутися до юристів за юридичною консультацією. Після цього, ОСОБА_1 звернувся до свого знайомого юриста ОСОБА_6 за консультацією по даному питанню та звернувся до приватного нотаріуса і отримав витяги з Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, які підтвердили існування Договору іпотеки. Після чого звернувся до Банку за екземпляром свого Договору іпотеки. Лише після цього, йому весною цього року Банк вручив примірник договору іпотеки. Також 10.06 та 20.07.2010 року ОСОБА_1 звернувся в банк з відповідними заявами з приводу отримання екземпляру Правил, так як вони є невід'ємною частиною Кредитного договору, та за отриманням роз'яснень з приводу не вручення йому його примірника договору іпотеки. В серпні 2010 року він отримав відповідь з Банку, про те, що з Правилами він може ознайомитись на сайті Банку, а також Банк підтвердив факт отримання ним Договору іпотеки лише після звернення до відділення Банку. Як з'ясувалося в Правилах викладені всі основні умови надання споживчого кредиту , після ознайомлення з якими Позивач був шокований, оскільки якби він був з ними ознайомлений під час укладання Кредитного договору, то він ніколи б не погодився на укладання Кредитного договору та договору іпотеки. Підтвердженням того, що Позивач не знав умов договору кредитування є те, що він 06.10 та 03.12. 2008 року в рахунок погашення кредиту сплатив замість належних 3 290,00 доларів США аж по 10 000,00 доларів США, вважаючи, що він поступає вірно. Вказані кошти Позивач вніс на свій депозитний рахунок, який був ним відкритий по рекомендації начальника відділення ОСОБА_3, і з якого в подальшому вказані кошти нібито списувались на погашення кредиту. Під час кризи, за неможливістю купувати долари США, Позивач 21.09.2009 року на свій депозитний рахунок вніс 9 000,00 грн., 20.10.2009 року - 24 000,00 грн. а 23.11.2009 року - 16 000,00 грн., за вказані кошти Банк придбав на аукціоні долари США, які були направлені на погашення кредиту. В подальшому Позивач на погашення кредиторської заборгованості сплатив: 23.12.2009 року 2 100,00 доларів США, а 22.01., 23.02., 19.03., 23.04., 21.05., 23.06. та 29.09.2010 року по 2 000,00 доларів США (копії відповідних квитанцій додаються). Така поведінка Позивача свідчить про те, що йому не була відома точна сума, яку він повинен сплачувати за Кредитним договором та строк цієї оплати, оскільки він кожного разу сплачував або більшу суму, або меншу і жодного разу у непередбачений Кредитним договором строк, тобто 1-го числа кожного місяця. На даний час Позивачем сплачено Банку 42 152,37 доларів США, а сума кредиту фактично не зменшується, а лише зростає, що також викликає в нього подив та нерозуміння того, який договір він підписав. Також дана обставина підтверджується тим, що Позивач не знав умов договору та строків сплати платежів по кредиту і сплачував їх не першого числа кожного місяця , як вимагається, а на свій розсуд - протягом усього місяця будь-якого числа. Це також підтверджує те, що Позивач не був ознайомлений та не знав умов Правил Банку надання споживчого кредиту, так як відповідно до Правил за прострочення платежу або не повної оплати необхідного платежу, нараховується процентна ставка в подвійному розмірі до моменту погашення заборгованості. Тому, якби Позивачеві були відомі всі ці умови Договору та Правил, він ніколи б не допустив додаткових нарахувань по кредиту, що вигідно Банку. Позивач, довіряючи працівнику банку, яка стверджувала, що цей договір укладається на вигідних для нього умовах, не розуміючи змісту Кредитного договору та Договору іпотеки підписав їх, чим допустив, як він вважає, помилку. Так як, якби він знав про такі умови договорів, які викладені вище, та був з ними ознайомлений, він ніколи б не підписав ці договори. Просить суд визнати недійсним Договір про надання споживчого кредиту № 11398250000 від 01 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", виключити з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про заборону відчуження будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий №3220883200:03:002:0107, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, зобов'язати ОСОБА_1 та Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" повернути одна одній в натурі все, що вони одержали на виконання Договору про надання споживчого кредиту № 11398250000 від 01 жовтня 2008 року та стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі й витрати на правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн. В судовому засіданні представник позивача та позивач ОСОБА_1 уточнили позовні вимоги, викладені у пункті третьому позовної заяви, та просять суд зобов"язати ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк" повернути одна одній в натурі все, що вони одержали на виконання «Договору про надання споживчого кредиту № 11398250000 від 01 жовтня 2008 року, а саме : ОСОБА_1 повернути банку 1 248 827 грн. 31 коп., що по курсу НБУ на момент подачі позову становило 157 847, 63 дол. США ( валюта кредиту ), а 42 152, 37 дол. США, що по курсу НБУ на момент подачі позову становило 333 492 грн. 96 коп., які були сплачені банку ОСОБА_1 по договору споживчого кредиту № 11398250000 від 01 жовтня 2008 року зарахувати як повернуті ПАТ " УкрСиббанку". В зустрічному позові ПАТ " УкрСиббанк" просять відмовити. Позов третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_2 задовольнити. Представник відповідача –ПАТ " УкрСиббанк" проти позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечив повністю, просить в позові ОСОБА_1 та в позові ОСОБА_2 відмовити, звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому посилається на те, що 01 жовтня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-1 за зустрічним позовом), укладено договір про надання споживчого кредиту № 11398250000. Відповідно до умов Кредитного договору, Позивач за зустрічним позовом надав Відповідачу-1 за зустрічним позовом кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 200 000 (двісті тисяч) доларів США 00 центів, а Відповідач-1 за зустрічним позовом зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 01.08.2018 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 15,50 (пятнадцять цілих п'ять десятих) % річних. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється шляхом внесення ануїтетних платежів (сума грошових коштів, що складається з строкових процентів і строкової суми основного боргу та підлягає сплаті). Днем сплати ануїтетного платежу вважається 01 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого Відповідач зобов'язаний сплатити ануїтетний платіж. Відповідно до п. 1.2.10 Кредитного договору розмір щомісячного ануїтетного платежу складає 3 290 (три тисячі двісті дев'яносто) доларів США 00 центів. Позивач за зустрічним позовом виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі. Відповідач-1 за зустрічним позовом, всупереч умов Кредитного договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання. Пунктом 4.1 Кредитного договору у випадку порушення зобов'язання Відповідача -1 за зустрічним позовом в частині не сплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено Кредитним договором на суму прострочених процентів Позивач має право, починаючи з 32 (тридцять другого) календарного дня з дати виникнення прострочених процентів, нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. Таким чином, станом на 06.12.2010 року заборгованість Відповідача-1 за зустрічним позовом по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені, становить 235 207 доларів США 71 цент, що за курсом НБУ станом на 06.12.2010 становить 1 868 019 гривень 62 копійки, з яких: 96 373 долари США 84 цента, що за курсом НБУ становить 1 559 601 гривня 04 копійки - кредитна заборгованість; 33 306 доларів США 71 цент, що за курсом НБУ становить 264 521 гривня 89 копійок - заборгованість по процентам ; 2 031 долар США 17 центів, що за курсом НБУ становить 16 131 гривня 54 копійки - пеня за прострочення сплати кредиту ; 3 495 доларів США 99 центів, що за курсом НБУ становить 27 765 гривень 15 копійок - пеня за прострочення сплати процентів. З метою забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 за Кредитним договором, між Позивачем та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-2 за зустрічним позовом) укладено договір поруки №231113 від 01 жовтня 2008 року. Відповідно до умов Договору поруки, Відповідач-2 за зустрічним позовом зобов'язався відповідати перед Позивачем за зустрічним позовом за невиконання Відповідачем-1 за зустрічним позовом усіх його зобов'язань, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту №11398250000 від 01 жовтня 2008 року, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так, і тих, що можуть виникнути в майбутньому (в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених Кредитним договором). Згідно зі ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Відповідно до п. 2.2. Договору поруки, у випадку невиконання Відповідачем-1 за зустрічним позовом його зобов'язань за Кредитним договором, Позивач за зустрічним позовом має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Відповідача-2. Станом на сьогоднішній день Відповідачі за зустрічним позовом своїх зобов'язань, щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та сплаті процентів за користування ним, не виконують. Просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суми боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11398250000 від 01 жовтня 2008 року в розмірі 235 207 доларів США 71 цента, що за курсом НБУ станом на 06.12.2010 становить 1 868 019 гривень 62 копійки, з яких: 196 373 долари США 84 цента, що за курсом НБУ становить 1 559 601 гривня 04 копійки - кредитна заборгованість; 33 306 доларів США 71 цент, що за курсом НБУ становить 264 521 гривня 89 копійок - заборгованість по процентам ; 2 031 долар США 17 центів, що за курсом НБУ становить 16 131 гривня 54 копійки - пеня за прострочення сплати кредиту ; 3 495 доларів США 99 центів, що за курсом НБУ становить 27 765 гривень 15 копійок - пеня за прострочення сплати процентів та судові витрати по справі. Представник третьої особи з самостійними вимогами та третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримали, просять задовольнити, в зустрічному позові ПАТ " УкрСиббанк" просять відмовити, та звернулись до суду з самостійними вимогами до ПАТ " УкрСиббанк", пояснюючи, що чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_1 є громадянином Грузії і в силу національних особливостей, які існують у нього на Батьківщині, він їй, як жінці, про свої справи, що не пов'язані із вихованням дітей та веденням домашнього господарства, ніколи не розповідав, так як це суперечить принципам його виховання. Це також стосується і обставин отримання ним кредиту у Банку. Але напередодні укладання Кредитного договору, чоловік попросив її приїхати в Банк для підписання нею Договору поруки, повідомивши, що він бере в Банку кредит у гривнах у сумі, що дорівнює 200 000 доларів США, на хороших умовах, і що цей кредит йому необхідний, а укладання Договору поруки це необхідна процедура для цього, на якій наполягає Банк. На наступний день, в назначений час, третя особа приїхала в Банк і зайшла до кабінету начальника відділення ОСОБА_3 В кабінеті знаходився тільки її чоловік та ОСОБА_3 Остання надала два екземпляра Договору поруки та запропонувала з ними ознайомитись і підписати. Не вчитуючись в умови договору, так як вважала, що це проста формальність, вона підписала два екземпляри цього договору. Після чого начальник відділення ОСОБА_3 запропонувала їй ознайомитися з Кредитним договором, який, як повідомила ОСОБА_3, вже був підписаний чоловіком, а також з договором іпотеки, який підписаний у той час ще не був, так як зі слів ОСОБА_3 підписання цього договору повинно відбутися у присутності нотаріуса, Вона відмовилась читати ці договори, оскільки Кредитний договір вже був підписаним і вона вважала, що чоловік сам ознайомився з умовами обох договорів і вони його влаштовують. Можливо, розписалася також ще в якихось документах, які були надані їй і які вона не читала. Після цього до кабінету ОСОБА_3 зайшла нотаріус та оформила договір іпотеки. ОСОБА_3 віддала їм документи, які вони не переглядали. Посилається на те, що підписуючи Договір поруки вона його не читала, не читала умов кредитного договору та договір іпотеки, з банківськими правилами її ніхто не ознайомив, повністю довіряючи своєму чоловікові, підписала договір поруки, чим допустила грубу помилку. Якби їй були відомі всі обставин та умови надання споживчого кредиту чоловіку, то на таких умовах не підписала б договір поруки та заборонила чоловікові підписувати кредитний договір та договір іпотеки, тим більше, що він не знав і зараз не знає української мови. Просить суд визнати недійсним договір поруки № 231113 від 01 жовтня 2008 року, укладений між нею та АКІБ " УкрСиббанк". Вислухавши сторони, вивчивши матеріли справи, суд прийшов до наступного висновку. В судовому засіданні встановлено, що 01 жовтня 2008 року між АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11398250000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику 200 000,00 доларів США, що за курсом НБУ на день укладення договору становить 972 260 грн. 00 коп. Цільове призначення кредиту - для особистих потреб позичальника, а саме на споживчі цілі. Схема погашення кредиту ануїтетна. Кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості 01 жовтня 2018 року. При цьому згідно умов договору, може бути встановлено інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється в розмірі 15, 50 % річних. Розмір ануїтетного платежу складає 3 290,00 дол. США. День сплати ануїтетного платежу –01 число кожного місяця протягом строку кредитування. В забезпечення виконання кредитних зобов"язань за вказаним кредитним договором, між АКІБ " УкрСиббанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 231113 від 01 жовтня 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов»язалась відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_1 усіх його зобов"язань, що виникли по договору про надання споживчого кредиту № 11398250000 від 01 жовтня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому ( договір поруки, а.с. 136 - 138, Том 1 ). Відповідно до п. 1.3. договору поруки, поручитель ОСОБА_2 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник ОСОБА_1 за всіма зобов»язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Факт отримання позивачем ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором № 11398250000 від 01.10.2008 року підтверджується випискою банку, відповідно до якої позичальнику було перераховано кошти. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов"язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства. Позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11398250000 від 01.10.2008 року, укладений між ним та АКІБ " УкрСиббанк", посилаючись на ст.ст. 203, 215, ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 229 та 236 ЦК України, пояснюючи, що укладаючи вказаний договір він помилився щодо обставин, які мали істотне значення. Підписуючи договір, він не знав умов отримання ним споживчого кредиту, як не знав ні своїх прав та обов"язків, ні прав та обов"язків банку, а з банківськими Правилами, які є частиною кредитного договору, ознайомлений не був. Крім того, позивач ОСОБА_1, не володіє українською мовою, а договір та вся письмова інформація надавались банком українською мовою. Крім цього, ОСОБА_1 мав намір отримати кредит в гривнях, а працівник банку переконала його отримати кредит в доларах США. Посилається на те, що не читав договір поруки, договір іпотеки та не отримав екземпляр договору іпотеки. Як вбачається з договору про надання споживчого кредиту з Правилами № 11398250000, від 01.10.2008 року, сума кредиту складала 200 000, 00 дол. США, яку позичальник ОСОБА_1 отримав від банку, підписавши договір про надання споживчого кредиту ( договір кредиту оглянуто в судовому засіданні, а.с. 9 –10, том 1 ). Відповідно до п. 1.1.1 «позичальник погоджується з викладеною у Правилах ( договірних умовах ) споживчого кредитування позичальників із усіма змінами і доповненнями на умовах, встановлених у цьому договорі та Правилах». Відповідно до п. 1.1.2 «Правила, після підписання сторонами договору, стають його невід"ємною частиною". Підписуючи договір, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені в цьому договорі та Правилах». Пунктом 1.2.3 договору передбачено, що підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому після підписання сторонами цього договору, Правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього договору. І тому суд приходить до висновку, що при укладенні спірного договору ОСОБА_1 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах. Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що розмір ануїтетного платежу – 3 290,00 дол. США був позивачу зрозумілим, що підтверджується і заявою ОСОБА_1 від 29.01.2009 року на ім"я начальника " УкрСиббанку", написаною ним власноручно 29.01.2009 року, з якої слідує, що " в связи с тем, что в стране кризис, я не смогу в полном обьеме выполнять свои обязательства по кредитному договору № 11398250000 от 01.10.2008 года. Сумма платежа в месяц составляет 3 290 дол. США, но я не отказываюсь от своих обязательств и обязуюсь при улучшении финасовой ситуации погасить кредит в полном обьеме". Вказаною заявою ОСОБА_1 підтверджує, що йому відомі та зрозумілі умови кредитного договору № 11398250000 від 01.10.2008 року та він має намір в подальшому виконувати умови цього договору ( заява оглянута в судовому засіданні, а.с. 7, том 2 ). Тобто суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 з січня 2009 року, через три місяці після укладення кредитного договору було достовірно відомо яку суму ануїтетного платежу належить сплачувати щомісячно для погашення кредиту і з цього часу він мав змогу звернутися до суду за захистом своїх прав, якби вважав їх порушеними. Крім цього, суд звертає увагу, що в договорі про надання споживчого кредиту з Правилами № 11398250000 від 01.10.2008 року вказано суму кредиту - 200 000,00 дол. США, яку ОСОБА_1 отримує, та розмір ануїтетного платежу –3 290 дол. США, яку має сплачувати 01 числа кожного місяця. Дані суми в договорі відображені як цифрами, так і прописом. То суд вважає, що цифрове відображення суми кредиту та розміру ануїтетного платежу ОСОБА_1 не міг не розуміти, навіть якщо він не в повній мірі володіє українською мовою. Суд критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, наданих ними в судовому засіданні щодо нерозуміння позивачем ОСОБА_1 української мови, оскільки позивач ОСОБА_1 мав право та змогу звернутись до банку з письмовою заявою щодо перекладу кредитного договору на зрозумілу для нього мову або до іншої кредитної установи за отриманням кредиту. Крім того, суд звертає увагу, що дружина ОСОБА_1 –поручитель ОСОБА_2 є громадянкою України, володіє державною мовою та мала змогу і як поручитель була зобов"язана роз"яснити ОСОБА_1 положення договору, якби вони були йому не зрозумілі. На підставі наведеного, суд вважає, що укладаючи та підписуючи договір про надання споживчого кредиту, волевиявлення позивача ОСОБА_1 було вільним і відповідало його внутрішній волі. На підставі викладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не знайшов підтвердження в суді і не підлягає задоволенню. Розглядаючи позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2, суд прийшов до наступного висновку. ОСОБА_2 просить визнати недійсним договір поруки № 231113 від 01.10.2008 року, укладений між нею та АКІБ " УкрСиббанк", посилаючись на те, що підписала договір поруки під впливом помилки, оскільки вона повністю покладалась в цьому питанні на свого чоловіка та на працівників банку і підписала договір, не читаючи його. Вважала його підписання лише формальністю, додатком до кредитного договору, який, як вважала ОСОБА_2, її чоловік укладав свідомо і на вигідних умовах для сім"ї, підписуючи договір поруки, вона не знала, що в дійсності її чоловік підписав кредитний договір, не знаючи його умов. Однак, в с удовому засіданні, з пояснень третьої особи ОСОБА_2 та з її позовної заяви встановлено, що при підписанні договору поруки працівник банку ОСОБА_3 пропонувала їй ознайомитись з договором поруки, перш ніж його підписати. Крім того, пропонувала ознайомитись з кредитним договором, який вже був підписаний її чоловіком ОСОБА_1, а також з договором іпотеки, який підписаний у той час ще не був. Третя особа ОСОБА_2, як вона пояснила в судовому засіданні, відмовилась ознайомитись з вказаними договорами, та підписала договір поруки, покладаючись на думку чоловіка. Відповідно до ст. 229 ЦК України, " якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним». Суд вважає, що небажання та відмова ОСОБА_2 ознайомитись з умовами договору поруки, кредитного договору та договору іпотеки не являється помилкою в розумінні статті 229 ЦК України, на яку вона посилається, і не може бути підставою для визнання договору поруки, укладеним між нею та АКІБ "УкрСиббанк", недійсним. З огляду на викладене, суд вважає, що позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. Позивач за зустрічним позовом - ПАТ " УкрСиббанк" просить стягнути з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 солідарно суми боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11398250000 від 01.10.2008 року, в розмірі 235 207 доларів США 71 цента, що за курсом НБУ станом на 06.12.2010 становить 1 868 019 гривень 62 копійки, з яких: 196 373 долари США 84 цента, що за курсом НБУ становить 1 559 601 гривня 04 копійки - кредитна заборгованість; 33 306 доларів США 71 цент, що за курсом НБУ становить 264 521 гривня 89 копійок - заборгованість по процентам ; 2 031 доларів США 17 центів, що за курсом НБУ становить 16 131 гривня 54 копійки - пеня за прострочення сплати кредиту ; 3 495 доларів США 99 центів, що за курсом НБУ становить 27 765 гривень 15 копійок - пеня за прострочення сплати процентів та судові витрати по справі. Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст. 11 Закону України " Про захист прав споживачів ", договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитор надає кошти або бере зобов"язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах встановлених договором, а споживач зобов"язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Відповідно до п. 10 ст. 11 Закону України " Про захист прав споживачів", якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору, право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі затримання сплати частини кредиту та / або відсотків щонайменше на один календарний місяць ; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10 % ; несплати споживачем більш як однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту ; іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту ; Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту , такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Як встановлено судом, за кредитним договором № 11398250000 від 01.10.2008 року, який укладено між ОСОБА_1 та АКІБ " УкрСиббанк" визначено кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості 01жовтня 2018 року. Разом з тим, відповідно до оглянутої в судовому засіданні кредитної справи, позивач АКІБ " УкрСиббанк" боржнику ОСОБА_1 було направлено вимогу про повернення споживчого кредиту та сплату процентів двічі : 08.05.2009 року та 30.09.2009 року ( а.с. 1, 3, том 2 ), на що позивач 21.09.2009 року вніс 9 000,00 грн., 20.10.2009 року вніс 24 000,00 грн., 23.11.2009 року –16 000,00 грн. в рахунок погашення кредиту. В подальшому боржник ОСОБА_1 на погашення кредиторської заборгованості сплатив 23.12.2009 року 2 100,00 дол. США, 22.01.2010 року, 23.02.2010 року, 19.03.2010 року, 23.04.2010 року, 21.05.2010 року, 23.07.2010 року та 29.09.2010 року по 2 000,00 дол. США ( квитанції оглянуті в судовому засіданні, а.с. 19 –25, том 1). Після внесення вказаних коштів вимога банку про повернення споживчого кредиту та сплату процентів в 2010 року боржнику ОСОБА_1 не направлялась, що встановлено з оглянутої кредитної справи. Виходячи з викладеного, судом встановлено, що дійсно має місце неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 договірних зобов"язань за кредитним договором № 11398250000 від 01.10.2008 року, розмір заборгованості становить згідно розрахунку банку 235 207,71 дол. США, що за курсом НБУ станом на 06.12.2010 року становить 1 868 019 грн. 62 коп., в той же час відповідачами заперечується наявна заборгованість в розмірі , визначеному позивачем , оскільки відповідач ОСОБА_1 продовжує виконувати умови кредитного договору та здійснює поточні платежі по кредитному договору, що не зафіксовано в наданих позивачем суду розрахунках, тому вимоги позивача про наявність підстав для дострокового стягнення грошових коштів по кредитному договору суд вважає передчасними за відсутності належних доказів, які підтверджують відмову відповідача ОСОБА_1 від виконання договірних зобов"язань. Поскільки вимог про стягнення поточної заборгованості позивачем не заявлено, тому відсутні підстави для вирішення питання про стягнення поточної заборгованості по кредитному договору та відсутня відповідальність поручителя ОСОБА_2 за неналежне виконання договірних зобов"язань, так як вимога про сплату заборгованості за кредитом до поручителя ОСОБА_2 банком навіть не заявлялась в досудовому порядку. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача саме про дострокове виконання зобов"язань по кредитному договору. З огляду на викладене, суд діючи в межах заявлених позовних вимог в порядку статті 11 ЦПК України, приходить до висновку, що позов ПАТ " УкрСибанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 216, 218 ЦПК України, ст.ст. 229, 526, 543, 554, 625, 1054 ЦК України, Законом України " Про захист прав споживачів", суд, - В И Р І Ш И В : В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити. В задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами –ОСОБА_2 - відмовити. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства " УкрСиббанк" - відмовити. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/18563888

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 лютого 2011 року м. Київ Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого Сеніна Ю.Л., суддів: Балюка М.І., Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» про визнання недійсними третейських угод та стягнення банківських вкладів, в с т а н о в и л а: У березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» (далі - АКБ «Правекс-Банк») про визнання недійсними третейських угод та стягнення банківських вкладів. Зазначав, що 7 грудня 2007 року між ним і АКБ «Правекс-Банк» було укладено договори банківських вкладів, за умовами яких банк прийняв від нього грошові кошти в сумі 1 558 790 грн. строком на два роки та зобов`язався сплатити йому проценти за користування вказаними грошовими коштами. 19 січня 2009 року він звернувся до відповідача із заявою про розірвання договорів банківських вкладів і повернення грошових коштів. Посилаючись на те, що банк відмовив йому в поверненні суми вкладу, мотивуючи це введенням на підставі постанови Правління Національного банку України від 4 грудня 2008 року тимчасової заборони на виплату грошових коштів за договорами банківського вкладу до закінчення строку їх дії, що суперечить вимогами чинного законодавства, і що вказані в договорах банківських вкладів третейські застереження є недійсними, оскільки банк не надав йому інформацію про регламент третейського суду, вартість таких послуг і замовчав факт структурної зв`язаності АКБ «Правекс-Банк» із третейським судом, просив розірвати третейські угоди, передбачені п. 6.1 договорів банківських вкладів від 7 грудня 2007 року, або визнати їх недійсними з підстав, визначених ст. 230 ЦК України, і стягнути з банку на його користь 1 558 790 грн. банківських вкладів. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2009 року, позовну заяву ОСОБА_6 залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України. У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_6 без розгляду, суду першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між ОСОБА_6 і АКБ «Правекс-Банк» укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами надійшло заперечення проти вирішення спору в суді, тому позовна заява ОСОБА_6 підлягає залишенню без розгляду. Однак з такими висновками судів погодитись не можна. Судом установлено, що 7 грудня 2007 року між ОСОБА_6 і АКБ «Правекс-Банк» було укладено договори банківських вкладів, за умовами яких банк прийняв від нього грошові кошти в сумі 1 558 790 грн. строком на два роки та зобов`язався сплатити йому проценти за користування вказаними грошовими коштами. У зв`язку з тим, що банк відмовився розірвати договори банківських вкладів, мотивуючи це введенням на підставі постанови Правління Національного банку України від 4 грудня 2008 року тимчасової заборони на виплату грошових коштів за договорами банківського вкладу до закінчення строку їх дії, у березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до АКБ «Правекс-Банк» про визнання недійсною третейської угоди та стягнення банківських вкладів. Однак АКБ «Правекс-Банк» подав до суду заперечення проти вирішення спору в суді, посилаючись на те, що відповідно до п. 6.1 договорів банківських вкладів, укладених 7 грудня 2007 року між ОСОБА_6 і АКБ «Правекс-Банк», усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даних договорів (угод) або у зв`язку з ними, у тому числі такі, що стосуються їх виконання, припинення або визнання недійсними, підлягають вирішенню в Постійному діючому незалежному третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» відповідно до його регламенту. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення справи в суді. Суд першої інстанції на порушення вимог процесуального закону не взяв до уваги, що третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину й може бути визнана недійсною у порядку, установленому ЦК України, наявність третейської угоди є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду й визнання такої угоди недійсною надає сторонам можливість звернення за захистом порушених прав до суду з дотриманням правил юрисдикції та підсудності спору, тому фактично не розглянувши позовну вимогу ОСОБА_6 про визнання недійсними третейських угод, дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_6 про визнання недійсними третейських угод та стягнення банківських вкладів без розгляду. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув; у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив ухвалу суду першої інстанції без змін. За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 1 ст. 338 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2009 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Ю.Л. Сенін Судді: М.І. Балюк Л.І. Григор’єва Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк http://reyestr.court.gov.ua/Review/14405573

Справа № 2-1067/11 Р І Ш Е Н Н Я іменем України "26" травня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі головуючого судді - Рубан С.М. при секретарях - Бєрдєнніков І.Ю., Бартко Н.В., Удод Р.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства " Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства " Універсал Банк" про визнання недійсним кредитного договору, - В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що відповідно до умов кредитного договору №14-4\3468к від 19.12.2007 року ОСОБА_2 отримала у ВАТ «Банк Універсальний» кредит в сумі 19284,00 доларів США строком до 18.12.2012 року зі сплатою 12,50 % річних за користування кредитом та зобов'язалася повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки і в порядку встановленому кредитним договором. Відповідно до п. 4.4 кредитного договору Відповідач в період до 10 числа кожного місяця, слідуючого за звітнім, зобов'язаний сплачувати грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до встановленого графіку платежів та відсотки, розраховані за звітній місяць. Згідно з п. 9.1. кредитного договору, Відповідач, за порушення строків погашення кредиту або сплати процентів за користування коштами додатково сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за весь час прострочення платежу. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредитні кошти в сумі 22 930,00 дол. США, що підтверджується заявою на видачу готівки. Згідно із п. 10.3 Кредитного договору Банк має право достроково вимагати повернення кредитних коштів у повному обсязі у випадку прострочення сплати чергового платежу і не усунення позичальником порушень протягом 30 календарних днів з дати відправлення Кредитором повідомлення на адресу позичальника з вимогою усунути порушення. 03.11.2010р. Відповідачу було направлено вимогу-попередження про необхідність усунути порушення умов кредитного договору та сплатити проценти за користування кредитом. Останній не вчинив жодних дій, що свідчили б про намір у добровільному порядку сплатити прострочену заборгованість. Враховуючи порушення зобов'язань, встановлених Кредитним договором щодо сплати процентів та щомісячних платежів за кредитом, у Відповідача виник обов'язок повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку виконання зобов'язання. Станом на 15.11.2010р. загальна заборгованість Відповідача становить 19 694,03дол. США, еквівалент в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку складає 156 167,75 гривень, відповідно до розрахунку В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором - Банк і відповідач 19.12.2007 р. уклали договір застави рухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №2744. Згідно з п. 1.2 договору застави Відповідач надав в заставу: автомобіль марки " Шевролет Авео", рік випуску: 2007, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , що належить Відповідачу на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 15.12.2007 року. Відповідно до п.п. 2.1.4, 4.1 договору застави, ст. 20 Закону України «Про заставу», -Банк має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. Згідно п. 4.3 договору застави звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя може здійснюватися шляхом продажу предмета застави із укладанням договору купівлі-продажу з іншою особою. При цьому, сторони договору застави погодили, що ціна продажу Предмета застави не може бути нижчою від експертної оцінки майна, проведеної не пізніше ніж за три місяці до моменту цього продажу. Просять суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»заборгованість по кредитному договору №14-4\3468к від 19.12.2007 року в сумі 19 694,03 дол. США, що в валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку складає 156 167,75гривень; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №14-4\3468к вц 19.,12.2007 року в розмірі 19 694,03 дол. США, - звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки " Шевролет Авео", рік випуску: 2007, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , що належить Відповідачу на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 15.12.2007 року шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1561,68 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120,00 грн. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить задоволити. В зустрічному позові просить відмовити з підстав викладених в запереченнях на позов. Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання договору кредиту недійсним, посилаючись на те, що позивач, відповідач по зустрічному позову надав їй грошові кошти у вигляді кредитної лінії та проведення позичальником дій відносно виконання своїх обов"язків в іноземній валюті, разом з цим, у відповідача на момент укладення спірного договору кредиту індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту була відсутня. З підвищенням курсу іноземної валюти сума боргу значно зросла, яку необхідно сплатити позивачу по зустрічному позову, що значно погіршило її фінансовий стан. Вважає умови кредитного договору несправедливими та такими, що спричинили шкоду їй як споживачу. По вказаним підставам просить визнати в цілому недійсним кредитний договір. Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку. ПАТ " Універсал Банк" є правонаступником всіх прав та обов"язків ВАТ " Банк Універсальний" –27 серпня 2007 року рішенням загальних зборів учасників, ВАТ " Банк Універсальний" перейменовано у Відкрите акціонерне товариство " Універсал Банк". Внаслідок зміни найменування, Публічне акціонерне товариство " Універсал Банк" є правонаступником всіх прав та обов"язків Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк", що підтверджується п. 1.1. Статуту ПАТ "Універсал Банк". В судовому засіданні встановлено, що відповідно до умов кредитного договору №14-4\3468к від 19.12.2007 року ОСОБА_2 отримала у ВАТ «Банк Універсальний»кредит в сумі 19284,00доларів США строком до 18.12.2012 року зі сплатою 12,50 % річних за користування кредитом та зобов'язалася повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки і в порядку встановленому кредитним договором. Відповідно до п. 4.4 кредитного договору Відповідач в період до 10 числа кожного місяця, слідуючого за звітнім, зобов'язаний сплачувати грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до встановленого графіку платежів та відсотки, розраховані за звітній місяць. Згідно з п. 9.1. кредитного договору, Відповідач, за порушення строків погашення кредиту або сплати процентів за користування коштами додатково сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за весь час прострочення платежу. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредитні кошти в сумі 22 930,00 дол. США, що підтверджується заявою на видачу готівки (копія оглянута в судовому засіданні). Згідно із п. 10.3 Кредитного договору Банк має право достроково вимагати повернення кредитних коштів у повному обсязі у випадку прострочення сплати чергового платежу і не усунення позичальником порушень протягом 30 календарних днів з дати відправлення Кредитором повідомлення на адресу позичальника з вимогою усунути порушення. 03.11.2010р. Відповідачу було направлено вимогу-попередження про необхідність усунути порушення умов кредитного договору та сплатити проценти за користування кредитом. Станом на 15.11.2010р. загальна заборгованість Відповідача становить 19 694,03дол. США, еквівалент в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку складає 156 167,75 гривень, відповідно до розрахунку В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором - Банк і відповідач 19.12.2007 р. уклали договір застави рухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №2744. Згідно з п. 1.2 договору застави Відповідач надав в заставу: автомобіль марки " Шевролет Авео", рік випуску: 2007, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , що належить Відповідачу на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 15.12.2007 року. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Згідно ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов"язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Згідно ч.1 ст.11 Закону України " Про захист прав споживачів", договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитор надає кошти або бере зобов"язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах встановлених договором, а споживач зобов"язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Відповідно до п.10 ст.11 Закону України " Про захист прав споживачів", якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору, право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі затримання сплати частини кредиту та / або відсотків щонайменше на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10 %; несплати споживачем більш як однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту; іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Як встановлено судом, за кредитним договором № 14-4/3468 К-07 від 19 грудня 2007 року , який укладено між ОСОБА_2 та "Універсал Банком" визначено кінцевий термін 18 грудня 2012 року. Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні боржнику ОСОБА_2 було направлено вимогу про повернення споживчого кредиту та сплату процентів 03 листопада 2010 року. На що відповідач вніс по квитанції від 30 листопада 2010 року 305 дол. США та 164 гривні 57 коп. по квитанції від 28 грудня 2010 року 5286грн.95 коп., по квитанції від 31 січня 2011 року 304 дол. США, по квитанції від 09 березня 2011 року 305 дол. США, по квитанції від 31 березня 2011 року 355 дол. США та 100 гривень, по квитанції від 28 квітня 2011 року 255 дол. США та 100 гривень (квитанції оглянуто в судовому засіданні). Після внесення вказаних коштів вимога банку про повернення споживчого кредиту та сплату процентів в 2011 році боржнику ОСОБА_2 не направлялась, що встановлено матеріалами справи. Виходячи з викладеного, судом встановлено, що дійсно має місце неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 договірних зобов"язань за кредитним договором, розмір заборгованості становить згідно розрахунку банку 19 694,03 дол.США, еквівалент в національній валюті України складає 156 167, 75 гривень, в той же час відповідачем заперечується наявна заборгованість у розмірі, визначеному позивачем, оскільки відповідач продовжує виконувати умови кредитного договору та здійснює поточні платежі по кредитному договору, що не зафіксовано в наданих суду позивачем розрахунках, тому вимоги позивача про наявність підстав для дострокового стягнення грошових коштів по кредитному договору суд вважає передчасними за відсутності належних доказів, які підтверджують відмову відповідача ОСОБА_2 від виконання договірних зобов"язань. Поскільки вимог про стягнення поточної заборгованості позивачем не заявлено, то відсутні підстави для вирішення питання про стягнення поточної заборгованості по кредитному договору. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення на предмет застави. Розглядаючи вимоги позивача ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, суд приходить до наступного висновку. Позивач по зустрічному позову посилається на те, що у відповідача на момент укладення кредитного договору була відсутня індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за вищевказаним кредитним договором, однак вказане не знайшло підтвердження в судовому засіданні та спростовано наданими банком документами, а саме банківською ліцензією № 92 виданою відкритому акціонерному товариству "Банк Універсальний" від 04 грудня 2001 року та додатком до дозволу № 92-1 від 04 грудня 2001 року, чим підтверджується право банку на використання іноземної валюти при здійсненні платежів. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні спірного кредитного договору наданого в іноземній валюті, договір підписано позичальником ОСОБА_2, тобто суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 підписавши договір була попереджена банком, що валютні ризики під час виконання зобов"язань за цим договором несе споживач, тобто ОСОБА_2 Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Як встановлено в судовому засіданні позивачу по зустрічному позову ОСОБА_2 перед укладенням договору були роз"яснені можливі валютні ризики, позивач мала можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Крім того, позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 мала змогу отримати кредит у національній валюті. Зменшення прибутків позивача внаслідок зміни курсу гривні по відношенню до курсу долара США не являються істотною та несправедливою обставиною, по якій належить визнати недійсним кредитний договір та на яку посилається позивач. Відповідно до ст. 624 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 не знайшов підтвердження в суді і не підлягає задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 216, 218 ЦПК України, ст.ст. 526, 589, 612, 625, 638, 1054 ЦК України, Законом України " Про захист прав споживачів", суд, - В И Р І Ш И В : В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" – відмовити. В задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/18564694

Справа № 2-1464/11 РІШЕННЯ іменем України "13" жовтня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: Головуючого судді САВЛУК Т.В. при секретарях Парубець Ю.Г.,Зелді Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», що є правонаступником всіх прав та обов’язків Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк», звертаючись з позовом до суду, просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 7547,44 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26.01.2011 року становить 59917 грн. 64 коп., а також судові витрати, мотивуючи тим, що відповідачами порушено договірні зобов’язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що є предметом позовних вимог. Представник позивача Трохименко Н.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що дійсно на підставі кредитного договору від 02 листопада 2006 року, відповідач отримав кошти на придбання легкового автомобіля, з моменту укладення кредитного договору відповідач добросовісно виконував договірні зобов’язання, щомісячно сплачував тіло кредиту та проценти, однак в подальшому змінилась ситуація в країні, значно підвищився курс валют, при цьому всі платежі по кредитному договору відповідач мав здійснювати саме в іноземній валюті, що значно погіршило майнове становище відповідача та призвело до неможливості виконання договірних зобов’язань в обсязі визначеному кредитними договорами, однак відповідач не відмовляється від виконання договірних зобов’язань, щомісячно сплачує по кредитним договорам обов’язкові платежі, однак не в повному обсязі, відповідач намагався врегулювати питання в досудовому порядку, однак на його звернення банк не відреагував, також йому було відмовлено в можливості укласти договір про реструктуризацію, відповідач вважає вимоги банку про дострокове виконання зобов’язань по кредитним договорам передчасними, оскільки не припиняв виконувати договірні зобов’язання та має намір виконувати їх в подальшому. Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позові відмовити, пояснив, що за кредитним договором, якій укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, виконання зобов’язань щодо повернення кредитних коштів мало виконуватись в іноземній валюті, тому кризові явища в країні, які пов’язані зі значним коливанням курсу валют, вплинули на виконання відповідачем зобов’язань по кредитному договору, та призвели до неможливості виконання умов договору у повному обсязі, однак не зважаючи на ці обставини відповідач намагається виконувати умови договору, намагався вирішити питання з банком щодо зменшення відсоткової ставки, укласти договір реструктуризації, але ці питання залишаються не вирішеними до цього часу, також представник відповідачів зазначив, що розрахунки заборгованості пред’явлені позивачем не відповідають дійсності, містять значні розбіжності щодо сум проведених відповідачем проплат та даними, викладеними в розрахунках. Крім того, вимоги пред’явленні до відповідача ОСОБА_2, як солідарного боржника, є необґрунтованими, оскільки відповідач ОСОБА_2 не є стороною кредитного договору, а надана нею згода на отримання чоловіком кредиту та оформлення договору застави не може розцінюватись як підстава для покладення на неї обов’язку по виконанню умов кредитного договору. Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_4, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного. Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено, що 02 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк») та ОСОБА_1 укладений Договір кредитний №KRA/0301/130/06, за умовами договору Банк зобов’язувався надати Позичальнику (ОСОБА_1) кредит в іноземній валюті сумі 13553,00 доларів США, на строк до 01 листопада 2012 року, на умовах передбачених договором та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних та сплатити проценти, комісії в порядку і на мовах, визначених цим Договором. В забезпечення кредитних зобов’язань по кредитному договору, між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк») та ОСОБА_1 укладено договір застави рухомого майна поруки від 02 листопада 2006 року за №KRAZ/0301/41/06, за умовами якого, ОСОБА_1 передав у заставу банку автотранспортний засіб «СHEVROLET AVEO», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. (а.с. 26). Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України) Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. (ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України) Відповідно до п. 6.5 Кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення суми кредиту і/або невчасної сплати відсотків за користування ним, і/або невчасної сплати комісій, як при настанні терміну повернення коштів (їхньої частини) і/або сплати відсотків, так і у випадку виникнення, відповідно до умов цього договору, зобов’язання Позичальника достроково повернути суму кредиту, комісій і виплати відсотків, Банк має право здійснювати договірне списання коштів з будь-яких рахунків Позичальника. Банк здійснює договірне списання коштів з рахунків Позичальника, як в іноземній валюті, так і в грошовій одиниці України, як цілком так і частинами, на вибір Банку. Дійсне положення є правом, а не обов’язком Банку і не звільняє Позичальника від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язань за цим договором. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитор надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Згідно п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п’ять відсотків суми кредиту; іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Як встановлено судом, що за кредитним договором №KRA/0301/130/06 від 02 листопада 2006 року, який укладено між Банком та ОСОБА_1, визначено строк кредитування –«з 02 листопада 2006 року по 01 листопада 2012 року включно». 14 вересня 2010 року (вих. №174) ПАТ Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»направив на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу про сплату заборгованості по кредитному договору, яка станом на 14 вересня 2010 року складала 794,60 доларів США. (а.с.27) Відповідно до долучених до справи поштових повідомлень, вищезазначена письмова вимога ОСОБА_1 не отримана. (а.с.28-29) Разом з тим, звертаючись з позовом до суду, ПАТ Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» визначив суму заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору станом на 26 січня 2011 року в сумі 7547,44 доларів США, що еквівалентно 59917,64 грн., що є предметом позову. Під час розгляду судової справи, представник позивача Трохименко Н.С., обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги щодо підстав дострокового стягнення коштів по кредитному договору, посилалась на систематичне порушення відповідачем ОСОБА_1 договірних зобов’язання по сплаті обов’язкових платежів, які мали місце протягом дії кредитного договору, що свідчить про неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань. В той же час, представник позивача не заперечувала той факт, що після направлення відповідачу ОСОБА_1 письмової вимоги щодо сплати заборгованості по кредитному договору у вересні 2010 року, відповідач продовжував виконувати умови кредитного договору, однак сплачував не в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача. Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про дострокове повернення кредиту та відповідно застосування штрафних та фінансових санкцій по кредитному договору, оскільки позивачем письмова вимога про дострокове повернення кредиту направлена не була, пред’явлена до стягнення сума заборгованості по кредитному договору нарахована позивачем станом на 26 січня 2011 року та складає 7547,44 доларів США (що еквівалентно 59917,64 грн.), суперечить пред’явленим позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору та даним, викладеним у виписці з особового рахунку ОСОБА_1, при цьому вимога суду надати розрахунок заборгованості станом на день розгляду справи в суді залишена поза увагою позивача, що унеможливлює надати належну оцінку загальної суми заборгованості, з урахуванням проведених поточних платежів по кредитному договору ОСОБА_1, починаючи з січня 2011 року по день винесення судового рішення. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт відмови відповідача в односторонньому порядку від виконання умов кредитного договору та припинення виконання договірних зобов’язань, що зумовлює застосування положень п.6.5 Кредитного договору, з боку позивача має місце порушення процедури повідомлення відповідача про дострокове стягнення заборгованості по кредитному договору, до сплив строку дії договору. Також, суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, що відповідає положенням ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, не вирішує питання про стягнення поточної заборгованості по кредитному договору, оскільки ці вимоги не є предметом позовних вимог. Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно з ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Як з’ясовано судом, не заперечується відповідачами, з 28 лютого 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, видане Центральним ЗАГС м. Києва. (а.с. 90-91, 94-95) Під час укладення кредитного договору та договору про заставу, відповідач ОСОБА_2 надала нотаріально посвідчену заяву про те, що не має жодних заперечень проти застави та укладення кредитного договору щодо автомобіля «СHEVROLET AVEO», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві спільної сумісної власності. (а.с. 96) Відповідно дот ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. Звертаючись з позовом до суду, ПАТ Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»пред’явив вимоги про дострокове стягнення заборгованості по кредитному договору до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як солідарних боржників, мотивуючи тим, що за договором кредиту кошти надані на придбання транспортного засобу, який використовується в інтересах подружжя. Оцінивши наведені сторонами докази у їх сукупності, враховуючи характер спірних правовідносин, які стосуються виконання договірних зобов’язань, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позивачем безпідставно заявлені вимоги до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як солідарних боржників, оскільки між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 не виникли договірні відносини, підстави для притягнення відповідача ОСОБА_2 до цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання договірних відносин позивачем не наведено, а застосування до склавшихся правовідносин норм сімейного законодавства України, суперечить природі відносин, що є предметом спору. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 543, 554, 612, 615, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 65 Сімейного кодексу України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.10, 11, 58, 60, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд- в и р і ш и в : В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва, яка подається протягом протягом десяти днів з дня його проголошення. С у д д я http://reyestr.court.gov.ua/Review/18934551

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" липня 2011 р. Справа № 30/25пн Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Барицької Т.Л., Губенко Н.М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. (головуючий суддя: Дучал Н.М., судді: Запорощенко М.Д., Новікова Р.Г.) на рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2011 р. (суддя: Довгалюк В.О.) у справі № 30/25пн Господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" третя особа Відкрите акціонерне товариство "Обласна аптечна управляюча компанія" про визнання відсутнім права та розірвання договору, за участю представників позивача Лакути Г.В.; відповідача Ключинського К,Л.; третьої особи не з’явився; В С Т А Н О В И В: Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" заявлено позов до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання відсутнім у відповідача права на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки № 1 від 02.11.2006 р. та розірвання договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", Відкритим акціонерним товариством „Обласна аптечна управляюча компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг". Місцевим судом прийнято відмову від позовних вимог в частині розірвання договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., що викладена позивачем в заяві від 29.04.2011 р. Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.05.2011 р. у справі № 30/25пн, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2011р., припинено провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" права на стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" на підставі договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., стягнуто з відповідача витрати зі сплати державного мита в сумі 42,50 грн. та зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про визнання відсутнім права на стягнення грошових коштів та в частині стягнення судових витрат скасувати, постанову апеляційної інстанції скасувати в повному обсязі і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної частини позовних вимог, в частині припинення провадження у справі рішення місцевого суду залишити без змін. Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Скаржник зазначає, що процентні ставки за користування кредитними коштами в іноземних валютах, визначені в кредитному договорі у вигляді плаваючих процентних ставок, при цьому в договорі кредиту, в редакції додаткової угоди № 1 від 08.09.2006 р., та в договорі поруки наведено формулу розрахунку цих процентних ставок; крім того договором кредиту обумовлено зміну процентів за користування кредитом двічі на рік. Отже, заявник касаційної скарги наголошує на погодженні поручителя ще на стадії укладення договору поруки на зміну розміру процентної ставки. Також скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій самостійно змінено підстави позову, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, стосовно номерів додаткових угод до кредитного договору, які призвели до збільшення розміру відповідальності позивача, що є порушенням процесуального права та призвело до прийняття неправильного рішення. Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне. Між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (правонаступником якого є відповідач) "Укрсоцбанк" (Кредитор) в особі заступника керуючого Донецькою обласною філією АКБ "Укрсоцбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Обласна аптечна управляюча компанія" (Позичальник) 02.11.2006 р. було укладено договір про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії за № 1/419-6 (далі –Кредитний Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого Кредитор зобов’язався надавати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися в доларах США, Євро та гривні окремими частинами (Транші), зі сплатою: в доларах США плаваючої процентної ставки (шестимісячний LIBOR * (5,4725) плюс 6,42 процента річних) в розмірі 11,89 процентів річних; в євро плаваючої процентної ставки ( шестимісячний EURIBOR * (3.4050) плюс 6.68 процента річних ) в розмірі 10,09 процентів річних; в гривні –16,5 процентів річних; комісій в розмірі та порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку № 1 до цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 3.600.000,00 доларів США з графіком погашення заборгованості та кінцевим терміном повернення –до 01 листопада 2009 року. Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається Позичальнику на поповнення обігових коштів. Пунктом 1.3 Договору передбачено, що в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор забезпечує укладання: іпотечного договору нерухомого майна, що належить майновому поручителю ТОВ „Обласна аптечна холдингова компанія", розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Панфілова, 15, заставною вартістю 18609,0 тис. грн.; договору застави майнових прав на виручку за контрактом б/н від 01.01.2001 р., укладеним з ТОВ „Донфармхолдинг" заставною вартістю 29600.0 тис. грн.; договору фінансової поруки ТОВ "Донфармхолдінг" на всю суму кредиту, вказану в п. 1.1.1 цього Договору. Позичальник зобов'язався (п. 3.3 договору) сприяти та забезпечити укладання договорів, визначених в п. п. 1.3.1 - 1.3.3 цього договору, на узгоджених з Кредитором умовах та протягом одного робочого дня від дати укладення цього договору (п. 3.3.3); протягом дії цього Договору проводити через свої поточні рахунки, відкриті у Кредитора, грошові потоки від операційної діяльності в розмірі пропорційно кредитної заборгованості перед банком, починаючи з третього місяця кредитування та щомісячно підтримувати їх на такому рівні (п. 3.3.4); сплачувати Кредитору проценти та комісії, передбачені п. 1.1.1 цього договору (п. 3.3.5); повернути Кредитору в повному обсязі Транші Кредиту в строки, визначені п.1.1.1 цього договору (п. 3.3.7) тощо. У разі невиконання Позичальником зобов'язань, визначених п. п. 3.3.2 - 3.3.18 цього Договору, порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за Кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3 цього Договору, протягом більше 30 днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції (пункт 4.4 договору). Згідно з п. 7.3 Договору він набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань. З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань Позичальника перед Банком за договором про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 1/419-6 від 02.11.2006 р., 02.11.2006 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор), відкритим акціонерним товариством "Обласна аптечна управляюча компанія" (Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" (Поручитель) був укладений договір поруки за № 1 (далі за текстом –Договір поруки), згідно ст. 1 якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування Кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених Договором про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 1/419-6 від 02.11.2006 р. За умовами пункту 1.2 Договору поручитель ознайомлений з умовами Договору кредиту і не має ніяких заперечень або непорозумінь щодо його положень. В ст. 2 Договору поруки відтворені умови п. 1.1 забезпечуваного кредитного зобов’язання без зазначення термінів. Поручитель зобов'язався протягом одного робочого дня, від дати отримання письмової вимоги Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, непогашеної суми процентів, штрафних санкцій на рахунок Кредитора (п. 3.1.1 договору). Положеннями п. 3.1.2 договору поруки зазначено, що у разі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно чинного законодавства може бути звернуто стягнення. Кредитор зобов'язався, до моменту виконання забезпеченого порукою зобов’язання, не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження Поручителя (п. 3.3.1 Договору поруки). Усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін.(п. 6.1 договору поруки). Згідно з п. 6.2 Договору він набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих за Основним договором зобов’язань. До договору про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 1/419-6 від 02.11.2006 р. його сторонами були укладені додаткові угоди, якими змінювали певні його умови, у тому числі: - додатковою угодою № 1 від 19.01.2007 р. змінено редакцію п.1.1.1 договору, а саме: надання кредиту буде здійснюватися в доларах США, Євро та гривні окремими частинами (Транш), зі сплатою: в доларах США плаваючої процентної ставки (шестимісячний LIBOR *(5,3869) плюс 6,42 процента річних) в розмірі 11,81 процентів річних; в євро плаваючої процентної ставки (шестимісячний EURIBOR* (3.8880) плюс 6,68 процента річних ) в розмірі 10,57 процентів річних; в гривні –16,5 процентів річних; в межах максимального ліміту заборгованості до 3.600.000,00 доларів США з графіком погашення заборгованості та кінцевим терміном повернення –до 01 листопада 2009 року; - додатковою угодою № 2 від 02.03.2007 р. змінено п. 3.3.4 кредитного договору: починаючи з 01.03.2007 р. Позичальник зобов'язаний направляти грошові надходження на поточні рахунки, відкриті в АКБ "Укрсоцбанк", в наступному обсязі: з квітня по вересень (включно) - не менше ніж 10,0 млн. грн. в місяць, з жовтня по березень (включно) - не менше ніж 15,0 млн. грн. в місяць; - додатковою угодою № 3 від 20.07.2007 р. внесені зміни до п. 1.1.1 договору стосовно розміру процентів за користування кредитом, які встановлені на рівні: в доларах США - 11,80% річних, в євро –11,06 % річних та в гривні –16,5 % річних; - додатковою угодою № 4 від 21.01.2008 р. внесені зміни до розмірів процентних ставок за користування кредитом: в доларах США –10,17 % річних; в євро –11,1 % річних та 16,5 % річних –в гривнях; - додатковою угодою № 5 від 25.06.2008 р. внесено зміни до п. 1.1.1 кредитного договору, зокрема, стосовно збільшення розміру процентних ставок за користування кредитом: в доларах США - 12,5% річних; в євро –12,5% річних; в гривні –17,0% річних; - додатковою угодою № 6 від 15.12.2008 р. запроваджені остаточні зміни щодо збільшення розмірів процентів за користування кредитними коштами: в доларах США до 13,5 % річних, в євро до 15 % річних, та в гривні до 20 % річних –за траншами, наданими до 14.10.2008 р., а після цієї дати –в доларах США в розмірі 16% річних, в євро в розмірі 18% річних та в гривні в розмірі 22,5% річних. У зв'язку із внесенням змін до Кредитного Договору, запроваджених додатковою угодою № 5 від 25.06.2008 р., 30.07.2008 р. між позивачем, відповідачем та третьою особою була укладена Додаткова угода № 1 до договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., в якій відображено такі зміни в обсязі грошових зобов’язань позичальника. У свою чергу додаткова угода № 2 від 15.12.2008 р. до договору поруки № 1 від 02.11.2006 р. відтворює відповідні зміни Кредитного Договору, що були внесені додаткової угодою № 6 від 15.12.2008 р. Господарським судом Донецької області порушено справу 08.05.2009 р. № 5/38б про банкрутство позивача, і після проведеного 09.06.2009 р. підготовчого засідання в газеті “Урядовий кур'єр” від 23.06.2009 р. № 110 (4016) було розміщено відповідне оголошення з метою виявлення кредиторів. В межах вказаної справи про банкрутство до позивача з вимогами в числі інших звернувся відповідач, за змістом заяви якого вбачається, що при розрахунку грошових зобов’язань останнього, зумовлених правовідносинами поруки за договором № 1 від 02.11.2006 р., застосовуються процентні ставки, встановлені з урахуванням означених змін відносно збільшення обсягів грошових зобов’язань позичальника, зокрема, додатковою угодою № 6 від 15.12.2008 р. до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 1/419-6, укладеного між відповідачем та третьою особою. Сутність спору у справі № 30/25пн полягає у визнанні відсутнім права, зумовленого договором поруки, на стягнення грошових коштів, у зв'язку з припиненням означеного договору через неузгодженість із поручителем збільшення обсягу забезпечувального зобов'язання. За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, сукупності умов: наявність у Позивача певного суб’єктивного права (інтересу) –об’єкта судового захисту; порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача; належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування чинним законодавством та адекватного наявному порушенню). Позивач безпосередньо є стороною договору поруки, наявність якого за змістом його п. 1.1 та ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, в свою чергу, зумовлює перебування останнього у статусі солідарного із третьою особою боржника за грошовими зобов’язаннями останнього перед відповідачем, що випливають із договору про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії за № 1/419-6 від 02.11.2006 р. Згідно зі ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов’язків, такий статус позивача у правовідносинах, що розглядаються, зумовлює висновок суду про те, що наявність правовідносин поруки безпосередньо впливає на грошові зобов’язання позивача, а отже і на його законні майнові інтереси (зокрема, стосовно заявлених відповідачем в межах справи про банкрутство № 5/38б грошових вимог до позивача), які виступають належним об’єктом судового захисту. Водночас, факт висування означених грошових вимог та позиція Відповідача достатньою мірою вказують на сприйняття Відповідачем Позивача у якості своєї зобов’язаної особи, відносно якого Відповідач перебуває у статусі кредитора за грошовими зобов’язаннями, та беззаперечно свідчить про невизнання Відповідачем припиненими правовідносин поруки. Підстави припинення зобов’язань зокрема встановлені положеннями глави 50 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 598 якого визначає можливість припинення зобов’язань з підстав, визначених як договором, так і законом. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 548 та ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, порука як спосіб забезпечення виконання іншого (основного, в даному випадку –кредитного) зобов’язання має додатковий та похідний характер від забезпечуваного зобов’язання, що зумовлює існування останнього та його визначеність на момент укладання договору поруки, адже відсутність основного зобов’язання унеможливлює існування об’єкта забезпечення, а його невизначеність унеможливить настання передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 554 цього Кодексу правових наслідків в контексті обсягу солідарної відповідальності поручителя. Забезпечуваними зобов’язаннями виступають грошові вимоги відповідача до третьої особи в межах кредитних правовідносин між ними у розумінні ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст. ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов’язується повернути позикодавцю суму позики (кредиту) та сплатити проценти, котрі за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором. Таким чином, розмір сплачуваних за користування кредитними коштами процентів як істотна умова кредитних правовідносин, що безпосередньо вливає на обсяг грошових зобов’язань, забезпечуваних порукою позивача, підлягає обов’язковому визначенню у договорі поруки, разом із іншими умовами (зобов’язаннями), які встановлюють умови існування вимог, що можуть бути пред’явлені до поручителя. Означений висновок суду у повній мірі узгоджується зі змістом п. 3.3.1 договору поруки, в якому встановлено заборону відповідачеві змінювати умови кредитного договору без попереднього письмового погодження Поручителя. Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, всупереч забороні, що обумовлена сторонами в п. 3.3.1 договору поруки, шляхом укладання відповідачем та третьою особою додаткової угоди № 1 від 19.01.2007 р. до кредитного договору збільшилась процентна ставка за користування кредитом в євро з 10,09% річних до 10,57% річних без попереднього або одночасного письмового погодження Поручителя на збереження правовідносин поруки і відносно таких умов кредитних зобов’язань третьої особи перед позичальником, що є порушенням заборони, вміщеної до п. 3.3.1 договору поруки. Додатковою угодою № 3 від 20.07.2007 р. до кредитного договору збільшено процентну ставку за користування кредитом в євро з 10,57% річних до 11,06% річних, без попереднього або одночасного письмового погодження Поручителя Додатковою угодою № 4 від 21.01.2008 р. до кредитного договору збільшено процентну ставку за користування кредитом в євро з 11,06% річних до 11,1% річних, без попереднього або одночасного письмового погодження Поручителя. Додатковою угодою №5 від 25.06.2008 р. між відповідачем та третьої особою збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом і в інших визначених Кредитним договором валютах кредитування –в доларах США до 12,5% річних, а в гривні –до 17,0% річних. Оскільки сплата відсотків за п. 1.1 договору поруки також охоплюється солідарною відповідальністю Поручителя у розумінні ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, підвищення відсоткових ставок призвело до збільшення обсягів відповідальності позивача, і, як наслідок, –до припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України. При цьому положення п. 6.7 договору поруки не усувають потребу в необхідності отримання попередньої письмової згоди Поручителя на збільшення процентної ставки для збереження правовідносин поруки (і взагалі на зміну умов кредитного договору, як про це зазначено у п. 3.3.1 договору поруки) і не можуть сприйматися як надання такої згоди, оскільки п.6.7 не дає підстави ототожнювати дозвіл Поручителя на збільшення свого обсягу відповідальності із внесенням будь-яких змін до кредитного договору. Тлумачення означеного пункту договору поруки як погодження на майбутні зміни обсягу відповідальності є юридично неспроможним, оскільки ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України не допускає в межах реалізації принципу свободи договору можливості відступлення від актів цивільного законодавства, у тому числі у випадку, якщо обов'язковість для сторін таких актів випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами. Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 202 та ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України згода поручителя на зміну забезпечуваного зобов’язання, наслідком якої (зміни) є збільшення обсягу відповідальності поручителя, є одностороннім правочином, спрямованим на збереження наявних правовідносин поруки та зміну їх умов щодо обсягу відповідальності поручителя. Однак можливість перебування обсягів солідарних зобов’язань поручителя виключно у залежності від волевиявлення сторін в основному зобов’язанні суперечить встановленим п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене з ним збільшення розміру його грошової відповідальності, тим більш за наявності обумовленої сторонами заборони. Оскільки збільшення процентної ставки за користування кредитом, сплата якої охоплюється обсягом зобов’язань поручителя, за статтею 559 Цивільного кодексу України, має обов’язковим та одночасним за хронологією наслідком припинення поруки, подальше укладання додаткових угод до договору поруки не може розцінюватися як належне вчинення правочину із погодження збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зміна умов зобов’язання з поруки як і будь-якого іншого зобов’язання передбачає існування саме цього змінюваного зобов’язання як об’єкта зміни на момент її вчинення. Положення ч.ч. 1-3 ст. 653 Цивільного кодексу України не передбачають можливості зміни вже припиненого зобов’язання. Неможливість подальшого погодження змін обсягу відповідальності випливає і із змісту п. 3.3.1. договору поруки, в якому згадується про необхідність попереднього письмового погодження відповідачем таких змін. Припинення поруки зумовлює і припинення перебування сторін договору у статусі кредитора та боржника у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже і існування у відповідача як кредитора прав висування грошових вимог до позивача, які зумовлювалися до цього солідарною відповідальністю останнього за кредитними зобов’язаннями третьої особи. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про задоволення позовних вимог в частині визнання відсутнім у відповідача права на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки № 1 від 02.11.2006 р., є обґрунтованим та заснованим на матеріалах справи та приписах чинного законодавства. Що стосується доводів заявника касаційної скарги про наявність інформації у поручителя про зміну процентних ставок, враховуючи умови кредитного договору про встановлення плаваючих процентних ставок та періодичність змін розміру процентних ставок, наведені обставини не можуть розцінюватися як згода поручителя на зміну умов кредитного договору, оскільки згідно з п. 3.3.1 договору поруки Кредитор зобов'язався до моменту виконання забезпеченого порукою зобов'язання не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження Поручителя. Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій було самостійно змінено підстави позову, виходячи з наступного. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) також зазначав, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, а зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся з позовом про визнання відсутнім у відповідача права на стягнення з позивача грошових коштів за кредитним договором , що є предметом позову у даній справі. Фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, полягають у тому, що договір поруки № 1 від 02.11.2006 р. є припиненим, у зв'язку з чим відповідач втратив свій статус кредитора. На підтвердження припинення договору поруки позивачем надано ряд доказів, зокрема додаткові угоди до кредитного договору, вказані вище. Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 р. N02-5/422 "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Суди попередній інстанцій, дослідивши вищевказані докази, встановили факт припинення договору поруки та задовольнили позовні вимоги, не змінюючи підстав позову, тобто, виходячи із того, що договір поруки № 1 від 02.11.2006 р є припиненим, у зв'язку з чим відповідач втратив свій статус кредитора. Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують. З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" залишити без задоволення. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. у справі №30/25пн залишити без змін. Головуючий суддя О.О. Євсіков судді Т.Л. Барицька Н.М. Губенко http://reyestr.court.gov.ua/Review/17320416

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2010 р. № 32/464-6/328 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Мирошниченка С.В., суддів Барицької Т.Л., Губенко Н.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2009 у справі № 32/464-6/328 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА" до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про зобов’язання виконання умов договору в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Нестеренко О.А. (дов. №2 від 14.01.2009); - відповідача Гайченко А.В. (дов. №02-04/633 від 09.12.2009); ВСТАНОВИВ: Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2009 скасовані прийняті у даній справі судові рішення, а саме: рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2008 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008; справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. За результатами нового розгляду даної справи господарським судом міста Києва (суддя Ковтун С.А.) 07.10.2009 прийнято рішення, яким задоволені уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА" (надалі позивач) до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (відповідач). Відповідач, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якій заперечує проти її доводів, просить прийняте судом рішення залишити без змін. Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Під час здійснення касаційного провадження з перегляду прийнятих у даній справі судових рішень, а саме: рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2008 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 та винесення судом касаційної інстанції постанови, якою вказані судові акти судів попередніх інстанцій були скасовані, суд касаційної інстанції встановив порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України, ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. За результатами нового розгляду даної справи з урахуванням заяви про зміну предмету позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Вищий господарський суд України погоджується із прийнятим у даній справі судовим рішенням, з огляду на таке. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.07.2006 між сторонами у справі був укладений договір про надання відповідачем позивачу невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96, зміни до якого були внесені додатковою угодою від 10.10.2007, а саме: змінено п. 1.1.1. договору та збільшено межі максимального ліміту заборгованості позичальника до 22411560,00 швейцарських франків зі сплатою процентів в розмірі 8,75% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначених тарифами на послуги по наданню кредитів. Крім того, також була змінена редакція п. 1.1.3. договору та встановлено, що на весь термін дії договору встановлюється плаваюча відсоткова ставка з щорічним переглядом в дату зміни процентів – 7 червня кожного року, на рівні LIBORS/Swiss frank + Х % річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 5,65% при цьому відсоткова ставка не може бути нижче 8,75% річних. Пунктом 2.13 договору (в редакції договору 2006 року) сторони узгодили, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі, прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за інших умов, наведених у вказаному пункті, кредитор (відповідач) має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій, визначених у п. 1.1.1. договору, в порядку, передбаченому п. 2.13.1. договору, а позичальник (позивач), в свою чергу, при погодженні зміненого розміру процентів за кредитом та/або комісій, в строк, визначений п. 13.1. договору, зобов'язаний підписати надану кредитором додаткову угоду та повернути її кредитору (п. 2.13.2 договору). У іншому випадку –незгоди позичальника, останній зобов'язаний протягом 2 місяців повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, сплатити проценти, комісії, можливі штрафні санкції. 15.08.2008 позивач отримав від відповідача лист № 06-29/14-1702 від 11.08.2008 та проект додаткової угоди від 11.08.2008 про внесення змін у договір, зокрема, ? у п. 1.1.1. договору слова "зі сплатою процентів в розмірі 8,75% річних" замінити на слова "зі сплатою процентів в розмірі: по заборгованості в швейцарських франках / Swiss frank (12M) + Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 10,75%, по заборгованості в доларах США на рівні Libor USD (12М) +Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 8,75%"; ? п. 1.1.3. договору викласти в наступній редакції: "На весь термін дії даного договору встановлюється плаваюча відсоткова ставка з щорічним переглядом процентів –7 червня кожного року на рівні: - по заборгованості в швейцарських франках Libor/ Swiss frank (12M) + Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 10,75%, по заборгованості в доларах США на рівні Libor USD (12М) +Х% річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 8,75%". Позивач, в свою чергу, отримавши вказаний лист відповідача та проект додаткової угоди до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії, направив відповідачу протокол розбіжностей та супровідний лист №1245/нк-09, який (протокол розбіжностей) відповідачем погоджений не був та 16.10.2008 відповідач повідомив позивача про надання згоди на отримання позивачем кредиту в іншому банку для повного погашення заборгованості за укладеним між ними договором. Предметом даного спору з урахуванням наданої позивачем заяви від 14.09.2009 №997/ик-09 про зміну предмету спору є вимога позивача визнати за ним права на нарахування протягом усього терміну дії договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96 від 20.07.2006 відсотків (процентів) за користування кредитними коштами на умовах, визначених в договорі про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96-5 від 20.07.2006 з урахуванням змін,внесених додатковою угодою №640/2-96-5 від 10.10.2007, зі сплатою процентів в розмірі 8,75% річних та встановленням плаваючої відсоткової ставки з щорічним переглядом в дату зміни процентів –7 червня кожного року, на рівні LIBORS/Swiss frank + Х % річних, де Х% річних –є постійна величина маржі банку та дорівнює 5,65% при цьому відсоткова ставка не може бути нижче 8,75% річних. В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що не погоджується з вимогою відповідача внести зміни до додаткової угоди №640/2-96-5 до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №640/2-96, а відповідно до ст. 188 ГК України зміна умов договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; крім того, позивач не погоджується із посиланням відповідача в обґрунтування необхідності внесення змін до договору щодо збільшення відсоткової ставки на п.п. 2.13., 2.13.1., 2.13.2, 2.13.3, адже дані пункти не передбачають право відповідача в односторонньому порядку змінювати умови договору про надання кредитної лінії. Як правильно встановив суд першої інстанції на підставі правового аналізу рішення державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про затвердження положення про порядок реєстрації змін до правил фондової біржі щодо запровадження в обіг на фондовій біржі деривативів" від 04.08.2009 №884 та п. 1.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відсотковою ставкою є розмір відсотків, за якими банк нараховує розмір процентів за вкладами або за наданими кредитами. Суд першої інстанції, встановлюючи обставини справи та викладаючи умови договору про надання невідновлювальної кредитної лінії, про що вказувалося вище, встановив, що п. 1.1.3. договору в редакції додаткової угоди від 10.10.2007 визначений порядок, за яким розраховується розмір процентів, що мають сплачуватися позичальником, та дата (строк), коли має відбуватися зміна процентів, а саме: 7 червня кожного року; розмір процентів розраховується за такою формулою: Libor/Swiss frank +Х% річних, де Х% річних –є постійною величиною маржі банку та дорівнює 5,65%. Отже, як правильно встановив суд, величина маржі банку на весь термін дії договору є постійною та становить 5,65%, в той же час, в запропонованій відповідачем додатковій угоді від 11.08.2008, відповідач фактично пропонує змінити не розмір процентів, які підлягають сплаті позичальником, а Х% річних –що є постійною величиною маржі банку та становить 5,65% (в швейцарських франках на 10,75%, в доларах США на 8,75%), чого умовами договору про надання невідновлювальної кредитної лінії не передбачено, і взагалі, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, будь-яка зміна істотної умови договору відповідно до положень, зокрема, ст. 651 Цивільного кодексу України повинна проводитися двосторонньою додатковою угодою до договору, а зміна істотної умови договору перерахунком за вищевказаною формулою не відповідає чинному законодавству. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Як правомірно зазначив суд першої інстанції з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 15.04.2009, якою були скасовані прийняті у даній справі судові рішення, статтею 20 ГК України передбачений такий спосіб захисту прав, як, зокрема, визнання наявності або відсутності права, а тому, враховуючи вищенаведене, правомірно задовольнив позовні вимоги (уточнені) позивача. Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав їх недоведеності. Стосовно ж посилань скаржника на примусову зміну судом істотних умов договору про надання невідновлювальної кредитної лінії, що полягає в обмеженні права банку на основі вільного волевиявлення погоджувати з іншою стороною за договором будь-які умови договору, то такі доводи також відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, та підтвердилося у суді касаційної інстанції, пропозиція відповідача від 11.08.2008 про зміну умов кредитного договору полягала, фактично, у зміні маржі банку, яка, відповідно до умов вказаного договору є постійною величиною протягом всього терміну даного договору. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення суду першої інстанції або постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення суду першої інстанції або постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" залишити без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2009 у справі № 32/464-6/328 залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С.В. Мирошниченко Судді: Т.Л. Барицька Н.М. Губенко http://reyestr.court.gov.ua/Review/10668980

Подойдите к нотариусу который внес запись и уточните ее основания. А то мы так можем еще очень долго фантазировать.

Согласно закона Украины "Об ипотеке" если договором предусмотрено внесудебное взыскание, то оно именно так и осуществляется. Кредитор идет к нотариусу и то делает соответствующую запись о чем вносит данные в реестр. То же касается и Закона Украины "О залоге" касательно движимого имущества: Стаття 20. Звернення стягнення на заставлене майно Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Помимо этого могла быть и исполнительная надпись нотариуса.

Таких разъяснений нет и судья должен вынести определение об отказе в обеспечении иска.