ANTIRAID

Для заемщика результат будет тот же, что и в Жовтневом суде, но вот дело все таки пересмотреть придется и исполнение решения тоже будет приостановлено, а это все время и новое рассмотрение.На мой взгляд эту ситуацию можно будет также применить в оспаривании обеспечения иска Привата к заемщикам по таким договорам. Ну и самое главное - видимо у Коломойского с Приватом дела уже совсем плохи в судах, если не смогли решить дело в ВХСУ.

Конечно, выводы суда относительно прекращения имущественного поручительства в связи с увеличением обязательств поручителя без его согласия сделаны очень интересные. Также интересно развитие ситуации с уставными целями поручителя. Но в целом, настолько перекрученного решения я еще не видел.

Теперь все ответчики Приватбанка по которым были вынесены решения на основании договора поручительства имеют возможность пересмотреть свои решения по нововыявленным обстоятельствам. И теперь Приватбанк лишился одной из своих схем. Тоже самое можно применить и к другим банкам: Альфа-банк со своим Шахтерским судом г. Донецка и банком Клиринговый дом со своим Харьковским судом.

Справа № 8/252-09 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2010 р. Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Подоляк О.А. за участю представників сторін: позивача – відповідача – розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2010 року у справі за позовом ТзОВ "Крим-Антарес" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", ТзОВ "Українське фінансове агентство "Верус" про визнання недійсним договору, встановив: Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору поруки №467 від 12 січня 2009 року, укладеного між відповідачами. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2009 року (суддя Дубінін І.Ю.) в задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2010 року рішення суду скасовано. Позов задоволений. Визнаний недійсним договір поруки №467 від 12 січня 2009 року, укладений між ЗАТ "ПриватБанк" та ТзОВ "Українське фінансове агентство "Верус". У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12 квітня 2007 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" був укладений кредитний договір №КК-162Г, згідно умов якого позивач одержав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 4900000 грн. Також, 12 квітня 2007 року між директором позивача - громадянином ОСОБА_3, який проживає в м.Сімферополі та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" був укладений договір поруки №ДП-162Г, згідно умов якого громадянин ОСОБА_3 поручився перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" за повне виконання позивачем зобов’язань за вказаним кредитним договором. З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 12 січня 2009 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ТзОВ "Українське фінансове агентство "Верус" був укладений договір поруки №467, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником, вказаним у додатку 1 до цього договору, всіх обов’язків за кредитним договором, вказаним у додатку 1 до цього договору, згідно якого Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" надало позивачеві кредит в сумі, вказаній в додатку №1. Відповідно до п.2 укладеного між сторонами у справі спірного договору поруки розмір відповідальності поручителя (ТзОВ "Українське фінансове агентство "Верус") перед кредитором (Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк") обмежується сумою, зазначеною в додатку №1 до цього договору, що становить 1000 грн. Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції правильно вважав необгрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову в позові, виходячи з того, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував факт порушення відповідачами при укладанні спірного договору поруки діючих норм цивільного законодавства. Згідно ст.511 Цивільного кодексу України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. На підставі ч.2 ст.556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції вірно встановив, що укладений між ЗАТ "ПриватБанк" та ТзОВ "Українське фінансове агентство "Верус" договір поруки №467 від 12 січня 2009 року не відповідає нормам діючого законодавства України, тому є недійсним. Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню. Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність викладеним судом нормам матеріального права. Наведені висновки апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та діючому законодавству. Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної постанови помилкові і не відповідають матеріалам справи. З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає. Відповідно до вимог ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд П О С Т А Н О В И В : Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2010 року залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" – без задоволення. Постанова касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя В. Дерепа Судді Б.Грек О.Подоляк http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10223331

Справа № 8/252-09 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.02.2010 року Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Стрелець Т. Г. - доповідача суддів: Головка В.Г., Логвиненка А.О. при секретарі Ревковій Г.О. За участю представників сторін: від позивача: Алябишев М.С., довіреність б/н від 13.08.2009р.; від відповідача-1: Білоус А.В., довіреність № 9113 від 15.12.2005р.; від відповідача-2: не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Крим-Антарес”, м. Сімферополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2009р. у справі № 8/252-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Крим-Антарес”, м.Сімферополь до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства комерційний банк ”Приватбанк”, м. Дніпропетровськ; відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю ”Українське фінансове агентство ”Верус”, м. Дніпропетровськ про визнання недійсним договору, ВСТАНОВИВ: У серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю ”Крим-Антарес”(позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк ”ПриватБанк”(відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю ”Українське фінансове агентство ”Верус”(відповідач-2) з позовом про визнання договору поруки №467 від 12.01.2009р. недійсним (фіктивним). Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дубінін І.Ю.) від 18.11.2009р. по справі № 8/252-09 (у подальшому –Рішення) у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі. Рішення обґрунтоване тим, що спірний договір поруки, укладений відповідачами, відповідає усім правовим вимогам ст. 203 ЦК України, та як правочин не містить підстав для визнання його недійсним (фіктивним) у розумінні ст. 234 ЦК України. Укладаючи спірний договір поруки, відповідачі діяли на підставі власного волевиявлення, мали повну цивільну правоздатність та дієздатність, дотримались вимог закону щодо простої письмової форми договору поруки. Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення складається виключно з викладення аргументів відповідачів, викладених у відзивах на позовну заяву. Також скаржник посилається на те, що господарський суд не дослідив обставини, на які звертав увагу позивач при розгляді спору в суді першої інстанції, в той час як спірний договір є за своєї сутністю фіктивним. Відповідач-1 та відповідач-2 проти апеляційної скарги заперечують, просять залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки на їх думку рішення винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача і пояснення представників позивача та відповідача-1, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню, виходячи з наступного. Матеріалами справи встановлено, що 12.04.2007р. між позивчем та відповідачем-1 був укладений кредитний договір №КК-162Г, відповідно до умов якого позивач одержав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 4 900 000,00 грн. (а.с. 7-10). В той же день, 12.04.2007р. між гр. Авчіян А.Х., що проживає у м. Сімферополі та є директором позивача, та відповідачем-1 був укладений договір поруки №ДП-162Г, відповідно до якого гр. Авчіян А.Х. поручився перед відповідачем-1 за повне виконання позивачем зобов’язань за вказаним кредитним договором (а.с. 11). В подальшому, між відповідачем-1 і відповідачем-2 12.01.2009р. був укладений договір поруки №467, предметом якого є надання відповідачем-2 поруки перед відповідачем-1 за виконання боржником, вказаним у додатку №1 до цього договору, всіх обов’язків за кредитним договором, вказаним у додатку №1 до цього договору, згідно з яким відповідач-1 надав позивачеві кредит у сумі, вказаній у додатку №1 (а.с. 5). Пунктом 2 спірного договору поруки визначено, що розмір відповідальності поручителя (відповідача-2) перед кредитором (відповідачем-1) обмежується сумою, зазначеною у додатку №1 до цього договору. Згідно з додатком №1 до спірного договору боржником є позивач за кредитним договором №КК-162Г від 12.04.2007р., а розмір відповідальності поручителя (відповідача-2) становить 1000 гривень (а.с. 6). У матеріалах справи наявні документи, які свідчать про те, що 23.06.2009р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська (суддя Чорнобук В.І.) було порушено провадження у справі за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний банк ”ПриватБанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Українське фінансове агентство ”Верус”, Авчіяна Артура Хажаковича про стягнення заборгованості (а.с. 19). Також 23.06.2009р. ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (суддя Чорнобук В.І.) було задоволено заяву Закритого акціонерного товариства Комерційний банк ”ПриватБанк”про забезпечення позову, було накладено арешт на все майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю ”Крим-Антарес”, Авчіяну Артуру Хажаковичу у межах заявлених позовних вимог у межах 5 394 450,09 грн., також було накладено арешт на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, Товариства з обмеженою відповідальністю ”Крим-Антарес”, Авчіяна Артура Хажаковича у межах 5 394 450,09 грн. (а.с. 22). Вказана ухвала була направлена на виконання до Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ, про арешт майна позивача була винесена постанова від 11.08.2009р. (а.с. 20). Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. При винесенні рішення господарським судом першої інстанції помилково не враховано, що відповідачами при укладанні спірного договору поруки були порушені норми чинного цивільного законодавства. Зокрема, відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Вказаною нормою передбачене загальне правило участі третьої особи у зобов’язанні, а саме зобов’язання не створює обов’язків для третьої особи. Тобто не можна без згоди особи покласти на неї обов’язок вчинити якусь дію або утриматись від вчинені такої дії. Зобов’язання може породжувати для третьої особи лише права щодо боржника та (або) кредитора. Частиною 2 статті 556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Вказана норма є імперативною і не її застосування не залежить від змісту договору поруки, укладеного між відповідачами. З наведеної норми вбачається, що при укладанні спірного договору поруки відповідачі надали відповідачеві-2 певні права відносно позивача, а на позивача, відповідно, поклали обов’язок відносно поручителя (відповідача-2) здійснити відшкодування на користь вказаного поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою. Відповідачі не надали у матеріали справи доказів отримання від позивача згоди на покладення на нього відповідних обов’язків, що виникли при укладанні спірного договору поруки. Вказане свідчить, про порушення відповідачами положень ст. 203 ЦК України відносно невідповідності умов спірного договору поруки Цивільному кодексу України (ст. 511), є підставою для визнання угоди недійсної відповідно до ст. 215 ЦК України. Наведене свідчить про неповне дослідження господарським судом обставин справи, неправильне застування норм матеріального права. Вказане призвело до винесення необґрунтованого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договору поруки від 12.01.2009р. №467 недійсним. У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. На підставі наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача у повному обсязі, скасування рішення суду першої інстанції та про необхідність винесення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, — ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Крим-Антарес”, м.Сімферополь задовольнити. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2009р. у справі № 8/252-09 скасувати. Позовні вимоги задовольнити. Визнати недійсним договір поруки № 467 від 12.01.2009 р., укладений між Закритим акціонерним товариством ”ПриватБанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю ”Українське фінансове агентство ”Верус”, м. Дніпропетровськ. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ”ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Крим-Антарес”, м.Сімферополь витрати по сплаті державного мита в розмірі 63 грн. 75 коп. та витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 10 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Українське фінансове агентство ”Верус”, м. Дніпропетровськ.на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Крим-Антарес”, м.Сімферополь витрати по сплаті державного мита в розмірі 63 грн. 75 коп. та витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 10 коп. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили. Головуючий суддя Т.Г. Стрелець Суддя А.О. Логвиненко Суддя В.Г. Головко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8267648

Нужно проверить, аналогичная ситуация может быть и с другими банками в которых введен или вводился мораторий и временная администрация. Если это так, то теперь можно будет выставлять иски к НБУ кредиторам чьи требования не будут удовлетворены.

Справа №22-4518 головуючий в 1 інстанції Чередніченко Н.П. Категорія доповідач Остапчук Д.О. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 8 червня 2010 року колегія суддів Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого Остапчука Д.О. суддів: Барановської Л.В., Горелкіної Н.А. при секретарі Ражевій В.В. у відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянула апеляційну скаргу тимчасового адміністратора Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» - Андрійчук О.О. на уxвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 15 лютого 2010 року у справі за скаргою Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, учасник виконавчого провадження ОСОБА_2, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2009 року АКБ «Трансбанк» звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Голосіївського ВДВС РУЮ у м.Києві, яким було відкрито виконавче провадження про стягнення з АКБ «Трансбанк» на користь ОСОБА_2 37526,59 Євро та 315 грн. відповідно до виконавчого листа 24300/09, виданого 26.10.2009 року. Посилався на те, що відповідно до ст..85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» протягом дії мораторію забороняється стягнення будь-яких коштів з банку на підставі виконавчих документів. Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 15 лютого 2010 року у задоволенні скарги відмовлено. У поданій апеляційній скарзі тимчасовий адміністратор АКБ «Трансбанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, зазначену ухвалу вважає незаконною, просить її скасувати, та постановити нову ухвалу про задоволення скарги. Зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні скарги, не звернув уваги на те, що в АКБ «Трансбанк» з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану АКБ «Трансбанк» постановою Правління Національного банку України № 97 від 18.02.09 року введено тимчасову адміністрацію строком на 1 (один) рік з «02» березня 2009 року по 1 березня 2010 року. Цією ж Постановою Національний банк України ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів АКБ «Трансбанк» строком на шість місяців з «02» березня 2009 року по «01» вересня 2009 року. У послідуючому дія мораторію неодноразово продовжувалась. Останній раз така дія була продовжена до 1.03.2010 року Постановою Правління Національного банку України № 519 від 01.09.09 року. Протягом дії мораторію, відповідно до вимог частини третьої статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України. Перевіривши обґрунтованість та законність постановленої ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження будь-яких стягнень на користь ОСОБА_2 проведено не було, а введення мораторію було проведено з порушенням чинного законодавства. Такі висновки суду відповідають встановленим в судовому засіданні фактам та ґрунтуються на законі. Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2-4300, виданого 26.10.2009 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з АКБ «Трансбанк» коштів в сумі 37526 Євро та 315 грн. на користь ОСОБА_2, 25.11.2009 року державним виконавцем Лисенко О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В той же час, крім відкриття виконавчого провадження державним виконавцем жодних стягнень коштів з боржника на користь стягувача не було проведено. Обґрунтовуючи свою скаргу, скаржник посилається на те, що відповідно до введеного Національним Банком України мораторію, не допускається стягнення з банку будь-яких коштів, у тому числі і на підставі виконавчих документів, до завершення дії мораторію. Відповідно до вимог частини третьої статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України. В той же час, посилання скаржників на ст..85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», як на обґрунтування скарги є неправильним, оскільки введення даного мораторію було введено з порушенням норм чинного законодавства . Так , згідно ч. 3 ст. 86 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку України підлягають обов»язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Між тим , як встановлено в судового засіданні Постанова Правління НБУ № 97 від 18 лютого 2009 року « Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному банку «Трансбанк» та введення мораторію в Міністерстві юстиції не реєструвалися. Зазначене свідчить про те, що доводи скарги про незаконність дій державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження у справі про стягнення з АКБ «Трансбанк» на користь ОСОБА_2 37526,59 Євро та 315 грн. – безпідставні. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваної ухвали не впливають. Ухвалу постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування-відсутні. Керуючись ст.303,304,307,312,317,218 ЦПК України, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу тимчасового адміністратора Акціонерного комерційного банку «Транс банку» - Андрійчук О.О. відхилити, а уxвалу Голосіївського районного суду від 15 лютого 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України, шляхом подачі касаційної скарги. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10550706

Решение Киевского районного суда г. Донецка №2-3139/10 от 11.08.2010 Пока в реестре решения нет, но оно набрало законную силу. Теперь в спорах с Укрпромбанком можно ссылаться на него в соответствии со ст.61 ЦПК и уже не доказывать незаконность валютных кредитов выданных Укрпромбанком, а рассматривать только вопрос реституции. Справа №2-3139/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (заочне) 11 серпня 2010 року Київський районний суд міста Донецька в складі: головуючого судді Попревича В. М., при секретарі Джус Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Донецької філії, Національного банку України в особі Донецького управління про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки - ВСТАНОВИВ: Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору № 783- 0071005/ФКВ від 27.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк", визнання недійсним договору іпотеки № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк" та договору поруки поруки № 783 - 0071005/2фпор-08 від 27.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Укрпромбанк". Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що кредитний договір споживчого кредиту № 783-0071005/ФКВ від 27.06.2008 р. є недійсним, в зв'язку з відсутністю у боржника на момент його укладення індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка передбачена пп. «г» п. 4 ст. 5 п. 4 ст. Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», і яка б дозволяла використовувати ОСОБА_1 іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов'язань за кредитним договором. Недійсність основного кредитного зобов'язання тягне недійсність договору іпотеки (майнова порука) № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р. та договору поруки № 783 - 0071005/2фпор-08 від 27.06.2008 р., чим порушуються права позивачів як сторін недійсного забезпечувального зобов'язання. Крім того, укладення кредитного договору порушує права споживачів, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів". В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. В судове засіданння представник Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Донецької філії не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, але надіслав відзив на позовну заяву, якою проти позову заперечував, посилаючись на законність укладення спірного кредитного договору на підставі банківської ліцензії, письмового дозволу та додатку до письмового дозволу. В судове засідання представник Національного банку України в особі Донецького управління не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, а також надав суду відзив на позов, яким заперечив проти позову на аналогічних підставах. За таких обставин, за згодою представника позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню . Як встановлено в судовому засіданні, між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк" укладено кредитний договір № 783-0071005/ФКВ від 27.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк". Згідно розділу 1 договору кредиту банк надає позичальнику кредит в розмірі та валюті, визначеній розділі 1 цього договору, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати і повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату користування кредитом в виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі. Відповідно розділу 1 договору кредиту банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту - 103 700; валюта кредиту - долари США; цільове призначення кредиту - споживчі цілі - придбання земельної ділянки за адресою: Донецька область, с. Білосарайська коса, вул. Азовська 596. У забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань перед ТОВ "Укрпромбанк" за кредитним договором, між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк" 27.06.2008 було укладено договір іпотеки № 7831005/2фквіп-08, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банкові земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, на яку банк може звернути стягнення у разі порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язаннь за кредитним договором. 27.06.2008 р. ОСОБА_2 уклала з ТОВ "Укрпромбанк" договір поруки № 783 - 0071005/2фпор-08 від 27.06.2008 р., відповідно до умов якого вона виступила майновим поручителем ОСОБА_1 за зобов'язаннями останнього перед ТОВ "Укрпромбанк" всім своїм майном. Позивачі стверджують, що у них при укладенні спірного договору кредиту була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору. В письмових поясненнях факт відсутності вказаної індивідуальної ліцензії відповідачі не спростували. У п. 1.1., п. 1.6.-1.9., п. 2.6.-2.10 спірного договору кредиту зазначено, що усі платежі для повернення суми кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом повинні здійснюватися позичальником у валюті платежу кредиту в строки та на умовах, встановлених договором тобто у доларах США Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно до ст. 32 Закону України "Уро національний банк України" № 679-ХІУ від 20.05.1999 грошовою одиницею України є гривня. Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються. Відповідно до ч. З ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня... Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК ; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Уро систему валютного регулювання і валютного контролю"). Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи. Разом з тим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищенаведеного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Декрету, до валютних цінностей відноситься іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні га генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Згідно п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам. Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. Разом з цим, у відповідача, а відтак і у позивача, як встановлено судом в ході розгляду справи, на момент укладення спірного договору кредиту індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюті при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту була відсутня. ТОВ "Укрпромбанк" надав суду банківську ліцензію, дозвіл та додаток до даного дозволу. Однак, посилання відповідачів на достатність вказаної банківської ліцензії, письмового дозволу та додатку письмового дозволу на використання іноземної валюти як засобу платежу при виконанні спірного договору кредиту, спростовується наступним. Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України. Згідно розділу 1 оспорюваного договору кредиту банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою шляхом видачі готівкових коштів. Крім того, представник позивачів пояснив суду, що укладанню оспорюваного договору кредиту передувала ціла низка заяв та анкет від імені позичальника, які (заяви) в подальшому були предметом розгляду кредитного комітета банку. У своєму відзиві ТОВ "Укрпромбанк" не заперечив про подання заяви позичальником та її розгляд на кредитному комітеті. З аналізу наведеного розділу договору кредиту, а також з фактичних обставин вбачається, що єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме позичальник, який звернувся з заявою до банку з проханням видати кредит. Докази, що ініціатором видачі кредиту ОСОБА_1 був ТОВ "Укрпромбанк" у судовому засіданні не були надані. Отримувачем за такою операцією також є позичальник, так як банк видає йому гот івкові кошти. Випадків, передбачених законодавством, в яких позичальник ОСОБА_1 має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії також не передбачено. Крім того, п. 1.2. вказаного Положення, регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу. ОСОБА_1, в свою чергу, використовував готівкову іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов'язань за спірним договором кредиту, вносячи готівкою долари США в касу ТОВ "Укрпромбанк". Так, згідно спірного договору кредиту передбачено, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця в розмірі та строки, визначені у графіку платежів. шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором. Отже, сторонами у вказаному пункті договору погоджено, що сплатою кредиту (виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором) вважається внесення готівки позичальником в касу банку, і саме з цього моменту позичальник вважається таким, що належним чином виконав свої зобов'язання перед банком, використовуючи при цьому готівкову іноземну валюту як засіб платежу. Вказане підтверджується і наданими ОСОБА_1 квитанціями, де в призначенні платежу вказано: "Уогашення кредиту за договором № 783-0071005/ФКВ від 27.06.2008 р". Отже, вказаними документами підтверджується факт використання при сплаті кредиту ОСОБА_1 саме готівкової іноземної валюти. Перерахування в подальшому ТОВ "Укрпромбанк" цих коштів на будь-які транзитні рахунки не стосується позичальника, так як його обов'язок зі сплати кредиту є виконаним з моменту внесення готівки в касу банку, як це передбачено договором кредиту, та підтверджується призначенням платежу у вказаних квитанціях: «Внесення готівки на поточний рахунок». Згідно п. 1.1. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 № 200, ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні. Відповідно до п. 6.2. Правил, фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами "а", "в" та "е" пункту 6.1 цієї глави, зокрема у разі: сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків. Згідно п. 6.3. Правил фізичні особи, а також юридичні особи - резиденти та іноземні представництва можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження. Таким чином, ОСОБА_1 чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ТОВ "Укрпромбанк" шляхом внесення доларів США в касу ТОВ "Укрпромбанк". Посилання ТОВ "Укрпромбанк" на те, що Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не передбачається отримання індивідуальної ліцензії на «перерахування іноземної валюти» суперечить наведеному вище пп. «г» п. 4 ст. Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яким передбачено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Суд не бере до уваги посилання представника відповідача 1 - ТОВ "Укрпромбанк" на лист Національного банку України від 07.12.2009 «Про правомірність укладення валютних договорів в іноземній валюті», так як згідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Крім того, у своєму ж листі від 02.06.2000 «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ дотримувався прямо протилежної позиції, зокрема вказуючи на таке: "Наявність у банку генеральної ліцензії (письмового дозволу) не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно ст. 5 Декрету мають проводитись виключно на підставі індивідуальної ліцензії НБУ". Слід також залишити без уваги як доказ висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького, наданий відповідачем 1, так як, по-перше, даний висновок не є висновком судової експертизи, який може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. По-друге, проведення експертизи з юридичних питань в цивільному судочинстві не допускається, та як юридичну оцінку обставинам справи та юридичний аналіз справи здійснює виключно суд, який володіє необхідними юридичними знаннями. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що чинним на момент укладення спірного кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету. За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування Отже, оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов'язання. За таких обставин, приймаючи до уваги доведеність вимог позивача щодо недійсності кредитного договору № 783-0071005/ФКВ від 27.06.2008 р., в забезпечення виконання ОСОБА_1 обов'язків за яким було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк" договору іпотеки № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р. та договору поруки № 783 - 0071005/2фпор-08 від 27.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Укрпромбанк", останні підлягають визнанню судом недійсними на підставі ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України. Як вбачається з розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочину» Листа Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008, «Згідно зі статтями 215 і 216 ЦК суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності. Стосовно положення ч. 2 ст. 215 ЦК про те, що суд не вимагає визнання правочину недійсним, якщо його недійсність встановлена законом, необхідно зазначити, що така потреба може виникнути у разі, коли: сторони виконали певні умови нікчемного правочину, який нотаріально посвідчений; він порушує права третіх осіб; він зареєстрований у державних органах тощо. У таких випадках рішенням суду, який лише констатує недійсність правочину, можуть бути визначені відповідні правові наслідки недійсності правочину, зобов'язано державні органи скасувати його реєстрацію тощо. Ў Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав». Отже, з метою надання повного правового захисту правам та інтересам позивача, виходячи з зацікавленості позивача щодо застосування наслідків недійсності договору іпотеки, за яким позивач заставив належне йому нерухоме майно, вбачається за можливе в порядку застосування реституції за недійсним договором іпотеки виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 3188 від 17.06.2008 про державну реєстрацію Договору іпотеки № МЬ 700/1198/2008 від 17.06.2008, та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 3188 від 17.06.2008 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки № МЬ 700/1198/2008 від 17.06.2008. На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 192,203,215,216,227,533,548 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,61,212,213,215 ЦПК України, суд ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Національного банку України про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки - задовольнити . Визнати недійсним Договір кредиту № 783-0071005/ФКВ від 27.06.2008 р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк". Визнати недійсним Договір іпотеки № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк". Визнати недійсним договір поруки № 783 - 0071005/2фпор-08 від 27.06.2008 р., укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Укрпромбанк" В порядку застосування недійсності Договору іпотеки № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк": - виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 2916 від 27.06.2008 про державну реєстрацію Договору іпотеки № МЬ № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р.; - виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 2917,55 від 27.06.2008 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р.. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом десяти днів з дня отримання його копії. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11629020

ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення

Самая простая схема - рассчитайтесь с банком.

Тогда подавайте иск к банку о признании, например договора мнимым и таким, который заключен в гривне. Сам иск с отметкой суда о получении отправьте нотариусу. Также Вы можете направить нотариусу письмо в котором изложить свои аргументы, почему Вы не согласны с суммой задолженности и приложить копию письма с теми же аргументами, с отметкой банка о получении.В своем письме можете еще раз указать, что Вы не согласны с суммой задолженности и в случае осуществления исполнительной надписи Вы будете вынуждены привлечь нотариуса к уголовной ответственности. Еще напишите жалобу в управление юстиции Донецкой области и приложите ответ нотариуса.

Вероятнее всего они просто все перевели на новую компанию, а старую просто забросили. У Вас есть возможность попытаться получить некую компенсацию.В данном случае важно кто был директором у Вас и является директором новой компании и каким образом была произведена передача активов, что взамен получила старая компания. Если нужна помощь, звоните.

По русски это звучит не разрыв, а расторжение договора. Основные статьи Гражданского кодекса: 611, 651, 652, 653. Выбирайте ту которая в вашей ситуации наиболее применима. Решений на сайте по этим основаниям хватает.

Не совсем понятно почему в связи с Вашим иском было приостановлено рассмотрение дела о признании надписи нотариуса не подлежащей исполнению эти два иска никак не связаны. В практике многие судьи при наличии исполнительной надписи и открытом по ней производству отказывают банкам в повторном взыскании в связи с двойным взысканием.На ответе нотариуса должна быть подпись нотариуса и печать, т.к. нотариус должностное лицо. Бланк не обязательно должен быть фирменным. Видимо в первом случае банк подделал ответ от нотариуса, такое довольно часто встречается. По поводу дальнейших действий - Вы уже подали соответствующий иск. Желаю Вам удачи и держите нас всех в курсе.

Видимо кредит у Вас беззалоговый и на Вас лично из дорогого имущества ничего не оформлено (квартира, машина, земельный участок и т.д.).Обжаловать решение третейского суда можно, но дело довольно хлопотное, тем более, что Вы из Харькова. Поэтому для исполнительной службы Вы можете составить договор аренды имущества со своей мамой. Описывать будут то, что находится у Вас в комнате.

Вы абсолютно правы.

Почитайте 651 статью ЦК.

Именно так.

На мой взгляд иски связанные с недвижимым имуществом подаются по месту нахождения имущества - исключительная подсудность.

Проиграть подобные дела нужно еще уметь. Посмотрите даже тут на форуме какое количество выигранных дел по незаконному поднятию процентной ставки Приватбанком и все они вступили в законную силу. Интересно увидеть Ваше исковое заявление и апелляционную жалобу, а также решения судов двух инстанций.Если правильно составите кассацию у Приватбанка в ВСУ шансов нет. Относительно бесчинств Привата, на реузльтаты судов они не смотрят и бесчинствуют сами по себе. Так что сюрпризы можете ждать в любой момент.

Решением установлено невозможность выдачи Приватбанком валютных кредитов до 21.09.2009, а также отсутствие в уставе Приватбанка пункта видов деятельности разрешающего кредитовать в иностранной валюте.

Обратитесь в Третейский суд Правекс-банка за копией решения, там четко определена Ваша сумма задолженности. На звонки коллекторов не обращайте внимания. Будут надоедать - обращайтесь в милицию. Также Вы можете обратится письменно в Печерский суд г. Киева и уточнить - выдавал ли Печерский суд исполнительный листпо решению третейского суда в отношении Вас.

Вы можете уже сегодня подать иск о признании кредитного договора в валюте недействительным. Это значительно задержит банк в его возможностях по взысканию с Вас суммы долга. Или же можете дождаться иска банка и тогда уже подавать свой иск.Выселить из квартиры с малолетним ребенком Вас не смогут, поэтому и вряд ли смогут продать квартиру с прописанным ребенком и его родителями. Попытайтесь договорится с банком. В любом случае Вам нужно письменно обратится в банк со своими предложениями. Это Вам может помочь в суде.

Отвечу по порядку:1. Отказ судьи правомерен. 2. Если Ваша подруга не получила всех материалов дела, она может в предварительном заседании сделать перерыв в связи с отсутствием материалов дела и возможностью подготовить "заперечення" или встречный иск. 3. Если она не придет в предварительное заседание, то судья его все равно проведет. Нужна будет помощь, звоните.

В решении все указано.