ANTIRAID

В решении хорошо выписан валютный контроль и отсутствие индивидуальной лицензии. А также обращено внимание на изменение кредитора, о чем банк не уведомил должника. Фактически на этом основании можно оспорить просроченные проценты и штрафы.

Справа № 2-244/2010 р. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2010 року Костопільський районний суд Рівненської області в складі: головуючого-судді Олійника П.В. при секретарі Цецик О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» ( надалі Банк ) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист порушеного права споживача та визнання кредитного договору недійсним, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 153805 грн. та судових витрат. В обґрунтування позовних вимог покликається на обставини, викладені в позовній заяві. Відповідач ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року. В обґрунтування позовних вимог покликається на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві. В судовому засіданні представник Банку позовні вимоги підтримав повністю та по аналогічних мотивах. Крім того, заперечив проти зустрічного позову та пояснив, що кредит в іноземній валюті було надано відповідно до ліцензії Національного банку України і при укладенні кредитного договору відповідачу була надана повна інформація про умови договору. Просить позов задоволити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити. Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що при укладенні кредитного договору відповідачу не було надано повну інформацію про сукупну вартість кредиту з урахуванням всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань позичальника, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту. Крім того, договір було укладено з порушенням чинного законодавства та при відсутності у позивача індивідуальної ліцензії на надання кредиту в іноземній валюті. Просить зустрічний позов задоволити, а в задоволенні позову Банку відмовити. Суд, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини та дослідивши докази по справі, вважає, що в задоволенні позову Банку необхідно відмовити, а зустрічний позов підлягає до задоволення. Судом встановлено, що 17 січня 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Банк Універсальний» на підставі кредитного договору № 07-16-КФ-07 надав відповідачу кредит у сумі 27220 доларів США ( еквівалент 137461 грн. ) зі сплатою 12,5 відсотків річних строком на 60 місяців – до 16 січня 2012 року, та з погашенням відповідно до графіка погашення заборгованості по кредиту, згідно якого відповідач зобов’язаний погашати заборгованість щомісячними платежами у розмірі: перші 6 місяців - по 666,83 доларів США, а в послідуючі - по 430 доларів США. Даний кредит був отриманий відповідачем для придбання автомобіля. Це вбачається з договору купівлі-продажу автомобіля № 15/7 від 12 січня 2007 року, укладеного між ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» та відповідачем на придбання автомобіля марки OPEL, модель ZAFIRA, 2006 року випуску за 137207 грн. У даному договорі вказано, що він укладений під гарантію про видачу ОСОБА_1 кредиту ВАТ «Банк Універсальний», яка є невід’ємним додатком до цього договору. Видача кредиту здійснювалась шляхом відкриття відповідачу позичкового рахунку у Банку. Сторонами також було встановлено, що погашення основного боргу по кредиту та сплату відсотків Позичальник здійснює у валюті кредиту. Разом з тим, у відповідності зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення вцілому кореспондується з ч.1 ст.192 ЦК України, відповідно якої законним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України. Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України зобов'язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Згідно ч.2 ст.524 ЦК України сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Іноземна валюта як засіб платежу, зокрема, за зобов'язаннями, відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідно до ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня як грошова одиниця ( національна валюта ) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України. Згідно ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного зако-нодавства України. У відповідності до чинних на момент укладення кредитного договору Правил Національного Банку України використання готівкової іноземної валюти на території України від 26 березня 1998 року N 119 були передбачені випадки використання іноземної валюти. Однак, у даних Правилах була відсутня вказівка про надання кредиту в іноземній валюті, а відповідно до 2.4 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу в інших випадках дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Аналогічні положення містяться і в Правилах Національного Банку України використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007 року N 200. Таким чином, використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається Правлінням Національного банку України. Відповідно до п.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцен-зування згідно з цим Декретом. Згідно п.2 та 3 ст.5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, з правом відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами. Підпунктами "в", "г" пункту 4 ст.5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно п.5 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. В судовому засіданні представник Банку представив ксерокопії банківської ліцензії № 92 від 04 грудня 2001 року та додаток до дозволу № 92-1 від 04 грудня 2001 року, однак, не надав достатніх доказів, що банк у встановленому законом порядку в 2007 році отримав індивідуальну ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на право здійснення валютних операцій ( в тому числі видачу кредитів ). Так, згідно вимог Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275, зокрема п.2.3 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати окремі операції з валютними цінностями. Згідно п.1.2 письмовий дозвіл Національного банку – документ, який видає Національний банк у порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Положенням, на підставі якого банки мають право здійснювати окремі операції, передбачені ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Згідно п.1.5 Національний банк надає єдиний письмовий дозвіл на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та пунктами 1-6 частини четвертої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати одну, кілька або всі операції згідно з переліком цих операцій, зазначеним у письмовому дозволі, за умови дотримання банком вимог глави 5 цього Положення. Таким чином, на теперішній час обмеження щодо термінів і сум надання та одержання кредитів в іноземній валюті законодавством не встановлені, отримання індивідуальної ліцензії та дозволу є необхідною умовою для правомірності видачі та одержання кредиту незалежно від суми грошових коштів, які надаються банком, та строку їх повернення позичальником. Як вбачається із кредитного договору, договору купівлі-продажу автомобіля № 15/7 від 12 січня 2007 року та заяви на видачу готівки кредит був наданий ОСОБА_1, резиденту України, для придбання автомобіля, тобто для розрахунків з ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс», яке є також резидентом України. Відповідно до ч.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи. Відкрите акціонерне товариство «Банк Універсальний» , як агент валютного контролю, мав здійснювати нагляд за тим, щоб резиденти України не здійснювали розрахунків в іноземній валюті один з одним через нього як кредитну установу, а тому не мав права надавати кредит в іноземній валюті для розрахунків між резидентами України. З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при наданні Банком та отриманні відповідачем кредиту у доларах США, а також при здійсненні відповідачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону: ст.99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; ст.524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов’язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України – гривні; ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає, що гривня як грошова одиниця ( національна валюта ) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України; Постанови Національного банку України від 26 березня 1998 року N 119 «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», які встановлювали випадки використання фізичними та юридичними особами іноземної валюти як засобу платежу у розрахунках на території України та ст.3, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України; п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за №275. Згідно ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час, є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст.3 ЦК України – принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду відповідача - споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Банк перекладає, як суб’єкт підприємницької ( господарської ) діяльності, виключно на відповідача – позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 ЦК України. Таким чином, використання Банком долара США як предмету кредитування за споживчим кредитом є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище відповідача як споживача порівняно з Банком ( надавачем фінансових послуг ) в разі настання певних подій, що дає право для відповідача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним. Згідно вимог ст.203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є невідповідність його змісту Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. З огляду на вищевказане, вимоги зустрічної позовної заяви обґрунтовані, підтверджені матеріалам справи та підлягають задоволенню в повному обсязі. Таким чином, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_1 про захист порушеного права споживача та визнання кредитного договору недійсним підлягає задоволенню в повному обсязі. В зв’язку з цим у відповідності із ст.216 ЦК України кожна із сторін за кредитним договором зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору. В зв’язку із задоволенням зустрічного позову суд відмовляє в задоволенні первинного позову Банку. При цьому суд також враховує наступне. Відповідно до ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавець може використати право на повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав лише у разі : 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. В цій же ч.10 ст.11 вищезазначеного Закону передбачено, що, як що кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Суд не може погодитися з тим, що доданий до позову Банку лист без номера і дати на ім’я відповідача про порушення умов кредитного договору № 0199005 USD000130 є належним повідомленням про порушення укладеного з відповідачем договору № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року. На думку суду, аргументованим є покликання представника відповідача на те, що фактично пройшла зміна кредитора і про це не було повідомлено відповідача. В судовому засіданні встановлено, що кредитний договір було укладено з Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», а із позовом до відповідача звернулося Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк». Із наданих суду доказів вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний». Проте, Банком не надано доказів того, що про ці зміни було повідомлено відповідача. Відповідно ж до ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні. Одночасно суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача сплачені ним судові витрати по справі в розмірі 37 грн. витрат на інформаціно-технічне забезпеченя розгляду цивільної справи. На підставі наведеного та керуючись ст.10, 60, 212 ЦПК України, ст.99 Конституції України, ст.5, 11, п.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Постанови Національного банку України від 26 березня 1998 року N 119 « Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України» , ст.13, 16, 192, 203, 215, 216, 227, 517, 524, 533 ЦК України, суд В И Р І Ш И В: Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист порушеного права споживача та визнання кредитного договору недійсним - задовольнити. Визнати недійсним кредитний договір № 07-16-КФ-07 від 17 січня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 . Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 ( тридцять сім ) грн. 00 коп. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. СУДДЯ: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9852046

В решении очень хорошо расписано в чем заключается валютный контроль. И прямо указано на нарушение банком норм действующего законодательства. Данная аругментация хорошо подойдет для исков о признании договоров мнимыми.

Если Вы хотите подать иск по месту своего жительства в другой стране - это не получится.Вы же указали, что потеряли паспорт и не имеете отношение к полученным кредитам. Если Ваших близких достают коллекторы, то они могут обратится в милицию о вымогательстве с них сумм. С таким же заявлением можете обратится и Вы. Также можно подать иск о возмещении морального вреда нанесенного Вам действиями коллекторов.

Вы абсолютно правы. Мы в этом направлении и двигаемся.

Этот пункт договора является никчемным и поэтому ставки ФИДР вообще нет. Есть только фиксированная ставка.

Позиция Верховного Суда однозначная, при увеличении процентной ставки без согласия поручителя, договор поручительства - прекращается. Ну и наконец-то Верховный суд указал суда, что необходимо проверят начисленные банками проценты, пени и штрафы, а не выносить решения по желанию банков без предоставления расчетов.

Направьте повторный запрос и жалобу в прокуратуру об отсутствии ответа и телефонном терроризме. Также письменно обратитеськ своему оператору мобильной связи с жалобой на абонента который рассылает смс с просьбой его заблокировать и заблокировать смс-ки от него.

Справа № 22 - 1803 / 2009 р. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у 1-й інстанції: Геєць Ю.В. Суддя-доповідач: Ломейко В.О. У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «15 »квітня 2010 р. м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі: головуючого: Ломейко В.О., суддів: Прокопенко О.Л., Поляков О.З., при секретарі: Черненко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.02. 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИЛА: 02.02.2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 16 січня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № CNL – 200/539/2008. В якості забезпечення наданого Кредитного договору № CNL – 200/539/2008 АТ, «ОТП Банк» уклав з ОСОБА_3 Договір поруки №SR-200/539/2008, та з ОСОБА_5 укладено Договір поруки № SR-200/539/2008, згідно з яким ОСОБА_4 та поручителі - ОСОБА_3, ОСОБА_5 зобов’язалися відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання Позичальником Боргових зобов’язань за Кредитним договором у повному обсязі таких зобов’язань. 16.01.2008 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» надав ОСОБА_4 кредит в сумі 30000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №07 від 16.01.2008 року. Однак, в супереч умовам Кредитного договору, починаючи з травня 2009 року вищевказані зобов’язання Позичальником, щодо повернення Кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконуються. 02.02.20010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» подав клопотання про забезпечення позову, згідно з яким просить до початку попереднього слухання справи у суді накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та обмежити право виїзду за межі України ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7. 03.02.2010 року суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Семікін В.В., задовольнив дане клопотання, забезпечив позов в повному обсязі. В апеляційній скарзі на ухвалу суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду від 03.02.2010 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову по відношенню до ОСОБА_3. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Згідно з ч.3 ст. 151 ЦПК України , забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Як вбачається із матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, № CNL – 200/539/2008, в сумі 256 700.94гр. Позивач також подав заяву про забезпечення позову. Суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи суть заявленого позову, відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України , вжив заходи забезпечення позову. Вид вжитих судом заходів забезпечення позову, щодо накладення арешту на майно ОСОБА_3, відповідає вимогам ст. 152 ЦПК України . Проте обмеження тимчасового виїзду за межі України, до виконання зобов’язання за кредитним договором, на думку колегії суддів не може бути примінено до ОСОБА_3 Як вбачається з наданих доказів, з підприємством, ООО «Завод под*емних машин и металлоконструкций», яким керує ОСОБА_3, укладені контракти: на поставку кранового обладнання № 57 та на надання послуг № 58 від 07.09.2009року з ОАО «Чеховський завод «Гидросталь», розташований в м. Чехов Російської Федерації. На виконання цих контрактів, є нагальна потреба в виїзді ОСОБА_3, за межі України. Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 7 (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Доводи апеляційної скарги, що апелянт не є належним відповідачем спростовуються Договором поруки(а/с 18-19), згідно якого ОСОБА_3, взяв на себе солідарний обов*язок з боржником, за виконання кредитного договору. За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, в частині обмеження тимчасового виїзду за межі України ОСОБА_3, обґрунтовані та спростовують в цій частині ухвалу суду першої інстанції, яка підлягає скасуванню та ухвалення в цій частині нової ухвали, відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України. Керуючись ст.ст.307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.02. 2010 року задовольнити частково. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.02. 2010 року у цій справі, в частині забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_3, скасувати та постановити нову ухвалу наступного змісту: «Відмовити Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк», в задоволенні заяви про забезпечення позову, шляхом тимчасового обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_3.» В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий : Судді : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8971002

Теперь возможно на основании ст. 61 Гражданско-процессуального кодекса признавать пункты договора ОТП банка в которых установлена плавающая ставка - недействительными. Решение о незаконности начисления процентов по ставке FIDR есть здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1031

Ограничений нет. Вы можете просить суд уменьшить сумму штрафов и пени.

Вам нужно обжаловать само заочное решение. Если срок пропущен просите его восстановить.

Также в тот суд который выносил решение.

Вероятнее всего банк уполномочил директора агенства недвижимости подписать договор. Кредит же выдавал ОТП банк.

в теории и ипотеку можно признать, но только на это время будет наложен арест на квартиру или судом или исполнительной службой в рамках исполнения решения о взыскании суммы кредита при недействительности договора.

Иск подается в тот суд, который выносил решение о взыскании.

Исполнительная служба Вас просто пугает. Они действительно могут реализовать Вашу квартиру вместе с Вами, но только кто купит квартиру с прописанными детьми. Для продажи квартиры исполнительная служба должна сделать оценку квартиры и получить справку БТИ, для этого эксперт должен попасть внутрь квартиры и сделать замеры.

Подумайте, а стоит ли затягивать рассмотрение дела по сути. Может стоит найти другие основания для прекращения договора поручительства.

Смотря какая инвалидность, можно попытаться признать договор недействительным, но это ничего не даст. Квартира все равно в залоге и банк тут ни причем.

Решение поддельное. Я думал они уже от этого отказались.Вам необходимо направить копии этих документов Генеральному прокурору и Президенту Украины. Обратите внимание этих уважаемых граждан что Приватбанк заменил собой суды и судебную власть. Таких решений тысячи и Днепропетровская прокуратура покрывает Приватбанк.

В Вашем договоре вероятнее всего прописана договорная подсудность. Я видел достаточно таких договоров с этим банком. Посмотрите пункт - решение споров.По поводу ребенка, я правильно Вас понял - будете прописывать? Относительно земли - кто брал кредит и на кого будет приватизация и кто поручитель?

Направить письмо в банк с предложением снизить ставку и приложите их же "депозитное" письмо. Если не согласятся, можно будет требовать уменьшение ставки через суд ну а также опубликовать здесь их письмо.

Постарайтесь взять свой экземпляр договора. А Дельта-банку предложите письменно изложить свои условия.

По моему мнению ГИС продаст дом не смотря на то кому принадлежат части. Но затянуть продажу дома возможно.

Довольно интересное предложение. В принципе Вы можете такие требования включить в иск. Желательно привлечь органы защиты прав потребителей к такому иску.