ANTIRAID

Отвечу по порядку:1. Шанс есть всегда. По этому поводу даже есть положительные судебные решения. Однако по моему мнению данный шанс невелик. 2. На этих основаниях и прекращают поручительство, хотя я считаю, что это не правильно. Можно попытаться через нарушение прав несовершеннолетних детей, если такие имеются и были на момент заключения договора ипотеки у кого-то из владельцев квартиры.

Во первых письменно обратитесь в банк и укажите, что они не имеют право в одностороннем порядке изменять условия договора и вводить дополнительные платежи, комиссии и т.д. Сошлитесь на ЗУ "О защите прав потребителей", "О банках и банковской деятельности" и на Гражданский кодекс.Если результата не будет необходимо будет подать исковое заявление и в судебном порядке добиться отмену дополнительных платежей.

Как я понял имущество в квартире Вам не принадлежит и у Вас заключен договор аренды с актом приема передачи на все имущество?

Отправляйте письменный запрос в ВСУ с описанием вложения и обратным уведомлением. Ну и собирайте все ответы и запросы. Главное направляйте запросы периодически - раз в месяц.

Активы были переданы Дельта-банку. Данный банк будет предъявлять требования к заемщикам. Но в связи с принятием Окружным админсудом Киева решения о недействительности продления моратория можно после вступления его в силу оспорить ликвидацию банка и передачу активов.

Применима.

Процесс действительно может растянуться на годы. Обращение в Евросуд не приостановит дело. Решение в любом случае будет актуальным. Тогда все вынесенные решения украинскими судами можно будет пересмотреть по исключительным обстоятельствам.

Требовать можно, только вред нужно доказать, а это все довольно субъективно.

Закон можете прочитать здесь: http://antiraid.com.ua/low/laws/6181-zakon...tus-suddiv.html Постепенно выложу ЦПК, ХПК и КАСУ на сайте в разделе Законы: http://antiraid.com.ua/low/laws.html

Таким образом ОТП банк почистил свои активы. Попробуйте теперь еще раз обратится в банк и факторинговую компанию с просьбой предоставить реструктуризацию. Дисконты с которыми передана Ваша задолженность довольно значительные. Если ничего не выйдет то у Вас есть еще одна возможность затянуть рассмотрение своего дела в суде - это оспорить договор факторинга. В принципе для Вас ничего не поменялось.

Прочитав Ваше сообщение хочется привести еще одно высказывание классика:Владельцы капитала будут стимулировать рабочий класс покупать все больше и больше дорогих товаров, зданий и техники. Толкая их тем самым для того, чтобы они брали все более дорогие кредиты, до тех пор, пока кредиты не станут невыплачиваемыми. Невыплачиваемые кредиты ведут к банкротству банков, которые будут национализированы государством, что в итоге и приведет к возникновению коммунизма. Карл Маркс, 1867 г."Капитал" Так что мы на правильном пути. Воспитывали же нас с целью прийти к коммунизму, вот к нему и идем.

Господарський процесуальний кодекс України: Стаття 1. Право на звернення до господарського суду Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Если кредитный договор заключен между СПД и банком, не важно есть ипотека или нет, споры рассматриваются в хозяйственном суде.

Вы можете признать данный пункт кредитного договора недействительным. При подаче иска необходимо обязательно сослаться на ЗУ "О защите прав потребителей" и привлечь третьим лицом Комитет по защите прав потребителей. Это даст возможность обойти третейскую оговорку.

Из опыта могу сказать, навряд ли договор прекращен. Когда заканчивается срок действия договора? В случае если договор не расторгнут, банк продолжает начислять Вам проценты, пеню и штрафы.Решение суда вероятнее всего заочное. Я бы рекомендовал подойти в суд и ознакомится с материалами дела и взять копию решения. После этого можно будет принимать решение о дальнейших действиях.

Почитайте вот здесь: http://news.ligazakon.ua/news/2010/8/2/28330.htm

Можно подавать по месту нахождения филиала. Я так понимаю в договоре отсутствует договорная подсудность.

В данном случае ситуация касается конкретного договора. Но сослаться на нее в своих возражениях стоит.

А зачем Вам обжаловать действия банка. Банк официально никаких претензий не предъявил, когда она решит выйти из декретного отпуска и действительно с нее захотят что-либо взыскать, то она может написать заявление на увольнение по уважительной причине. Если банк не захочет ей возвращать трудовую книжку, то она сможет через суд взыскать положенный ей заработок за каждый день просрочки.

Все правильно, если есть уже вступившее решение в силу, то можете ссылаться на него и уже не доказывать обстоятельства установленные таким решением.

Отвечу по порядку:1. Эти данные можете уточнить в справочной Верховного суда по телефону: 044-253-33-13. 2. Также можете уточнить в справочной. 3. Теоретически мог и сам так сделать, но вероятнее всего есть кассация и от банка.

В любом случае просите еще привлечь к участию в деле органы опеки. Если у Вашего родственника и его супруги нет больше другого жилья, есть довольно большой шанс в отказе Приватбанку в требованиях по поводу обращения взыскания, а по поводу сумму требования Привата удовлетворят. Тогда если у Вас больше ничего нет и Вы, Ваши поручители нигде официально не работают, то исполнительная служба в конце концов закроет производство так ничего с Вас и не взыскав.

Внимательно ознакомьтесь с предлагаемым допсоглашением. Обычно после такой реструктуризации задолженность увеличивается на 30 - 40%.

Даже если у Вас сторона по делу не Укрсиббанк Вы все равно можете использовать данное решение. В решении четко указана позиция НБУ. Валютное кредитование без индивидуальной лицензии - противозаконно.

Справа № 32/569 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2010 р. Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Є.Борденюк, суддів: С.Могил, С.Самусенко, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Хекро Пет Лтд" на постанову від 06.04.2010 Київського апеляційного господарського суду у справі № 32/569 за позовом ТОВ "Хекро Пет Лтд" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про внесення змін до укладеного кредитного договору В судове засідання прибули представники сторін: позивача Черненко О.О. (дов. від 08.06.2010) відповідача Петрук Я.Ю. (дов. від 17.03.2010) Заслухавши суддю-доповідача – Є. Борденюк , пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ: У жовтні 2009 року ТОВ "Хекро Пет ЛТД"звернулося до господарського суду з позовом про внесення змін до кредитного договору № 010/08-11/8809 від 07.03.2007, укладеного між позивачем та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (назву змінено на Публічне Акціонерне товариство (ПАТ) "Райффайзен Банк Аваль"), базуючись на положеннях ст. 652 ЦК України –зміна істотних обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Предметом кредитного договору є відкриття кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 7000000 дол.США для придбання основних засобів, поповнення оборотних коштів та інших цілей. Строк погашення кредиту визначений датою –06.03.2010. Зміною істотних обставин є зміна курсу української гривні до долара США більше, аніж на 50% з 5,05 грн. на час укладення договору до 8,00 грн. на час звернення з пропозицією про зміну умов договору. Позивач просить внести зміни до кредитного договору, продовживши термін дії кредитного договору до 06.03.2015 та запровадивши відстрочку з оплати процентів за користування отриманими кредитними коштами на період у 24 календарні місяці. Рішенням господарського суду м. Києва від 25.01.2010 (суддя О.Хрипун), яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 (колегія суддів: Б.Отрюх, А.Тищенко, Ю.Михальська), у позові відмовлено. Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані наступним. З метою розгляду пропозиції позивача від 12.08.2009 про внесення змін до кредитного договору, відповідач 18.08.2009 витребував у позивача необхідний пакет документів, надання якого банківській установі передбачене, зокрема, Положенням про кредитування юридичних осіб № П-33/2 від 10.04.2007. Позивач ухилився від надання банківській установі витребуваного пакета документів. Посилання позивача на зміну істотних обставин, якими є збільшення курсу валют у вересні-жовтні 2008 року, судом не вбачається як підстава для внесення змін до договору за заявленим лише у жовтні 2009 року позовом, оскільки виконання позивачем протягом року з часу зміни курсу валют до національної грошової одиниці України кредитного договору позбавляє сприйняття самим позивачем таких змін обставин як істотні. Відповідно до положень ст.42 ГК України підприємництво – це господарська діяльність, яка здійснюється на власний ризик. Не відповідає дійсності твердження позивача щодо збитковості ведення ним підприємницької діяльності. Дії позивача суперечать положенням п.2 ч.2 ст.652 ЦК України, які вимагають від сторін договору турботливості та обачливості щодо усунення причин, які зумовили зміну обставин. Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень норм права. Зокрема, позов про внесення змін до договору заявлений у відповідності до положень ст.652 ЦК України, тоді як суди аналізують лише правову поведінку позивача, що могло б бути характерним при зверненні з позовом про внесення змін до договору у відповідності до положень ст.651 ЦК України. Скаржник просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд. Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого. Доказовою основою підстав для внесення змін до договору у відповідності до положень ст.652 ЦК України є два етапи: наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору; при встановленні зазначених обставин суди оцінюють наявність умов, визначених ч.2 цієї статті. Тобто, підставою для відмови у позові про внесення змін до договору у відповідності до положень ст. 652 ЦК України може бути або не встановлення судом істотної зміни обставин, або за наявності істотної зміни обставин відсутні одночасно умови, визначені законодавчою нормою для внесення змін до договору. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій не обґрунтували підстави такої відмови, посилаючись при цьому як на ризик здійснення підприємницької діяльності, що може бути запереченням наявності істотної зміни обставин, так і на відсутність однозначно умов, за наявності яких можуть вноситися зміни до договору, зокрема, щодо недоведеності позивачем власної збиткової діяльності, спричиненої виконанням кредитних договорів, хоча зазначена обставина не входить до переліку умов, за наявності яких можуть вноситися зміни до договору. Посилаючись на непредставлення позивачем витребуваного відповідачем пакету документів для розгляду пропозиції про внесення змін до договору щодо строків повернення кредиту, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки необхідності представлення таких документів для вирішення цього питання. Помилковим є посилання господарського суду на те, що дії позивача суперечать положенням п.2 ч.2 ст.652 ЦК України щодо турботливості та обачливості в усуненні причин, які зумовили зміну обставин. Істотною зміною обставин позивач визначає фінансову кризу; при цьому господарський суд не зазначає, які безтурботні та необачливі дії позивача вплинули на фінансову кризу. Крім того, обов’язковою умовою зміни договору за наявності істотної зміни обставин є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Помилковим є посилання суду на те, що зміни договірних умов за рішенням суду допускається з урахуванням свободи всіх сторін договору, оскільки елементом судового рішення є примус сторони до вчинення певних дій або утримання від вчинення дій. Судами попередній інстанцій не досліджена умова щодо порушення співвідношення майнових інтересів сторін та можливість позбавлення заінтересованою стороною того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Виходячи з наведеного, рішення судів попередніх інстанцій про відмову в позові ухвалені без дотримання вимог, передбачених ст.652 ЦК України при вирішенні спору про зміну договору у зв’язку з істотною зміною обставин. Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хекро Пет ЛТД" задовольнити. Рішення господарського суду м. Києва від 25.01.2010, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 у справі № 32/569 скасувати. Справу передати до господарського суду м. Києва на новий розгляд. У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року №8-рп/2010 рішення господарських судів не підлягають перегляду в порядку повторного касаційного провадження. Головуючий, суддя Є. Борденюк Судді : С.Могил С.Самусенко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10373754

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ Іменем України 19 липня 2010 року м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого: Медвецького С.К. суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І., при секретарі: Черепановій В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 06.04.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції, третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 про розірвання договорів поруки та договору іпотеки, - Встановила: У лютому 2010 року позивач звернулася в суд з позовом до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання договорів поруки та договору іпотеки. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 06.04.2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання договорів поруки та договору іпотеки. В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному об’ємі, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права і процесуального права, суд неповно з’ясував обставини, що мають важливе значення для правильного вирішення справи та висновки суду не відповідають обставинам справи. Крім того, в апеляційній скарзі представник позивача просив внести до реєстру відомості про припинення договору іпотеки житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 30.03.2006 року (з додатковими угодами № 1 від 19.09.2006 року, № 2 від 20.02.2007 року), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М.В. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, пояснив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Представник відповідача Горобець Д.Г. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пояснив, що рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки ОСОБА_2 свідомо поручилася за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитними договорами у валюті. При цьому, під час укладення договорів поруки і договору іпотеки, вона могла реально передбачити зміну курсу долара США, однак, незважаючи на це, все таки уклала спірні договори, чим прийняла на себе валютні ризики. Третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився. Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань. Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що остання свідомо поручилася за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитними договорами у валюті. Під час укладення договорів поруки і договору іпотеки позивач могла реально передбачити зміну курсу долара США, однак, незважаючи на це, все таки уклала спірні договори, чим прийняла на себе валютні ризики. Погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з таких міркувань. За змістом ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.03.2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_4 укладено генеральну кредитну угоду № 011/035-08/948 та додаткові угоди № 1 від 18.09.2006 року і № 2 від 20.02.2007 року, відповідно до яких банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках генеральної кредитної угоди. 29.03.2006 року АППБ «Аваль» та ОСОБА_4, у рамках генеральної кредитної угоди, уклали кредитний договір № 011/035-08/948/1 (з додатковою угодою № 1 до нього від 29.03.2006 року), згідно якого останньому наданий кредит в сумі 80 000 доларів США. Того ж дня АППБ «Аваль», в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4, уклав з ОСОБА_2 договір поруки № 11-1/948/1. 30.03.2006 року в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4, що випливають з генеральної кредитної угоди № 011/035-08/948, був укладений договір іпотеки з додатковими угодами № 1 від 19.09.2006 року та № 2 від 20.02.2007 року, відповідно до яких, ОСОБА_2 передала в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, пров. Фадєєва, 26, а також земельну ділянку площею 0.0500 га, на якій розташований цей будинок. 07.04.2006 року АППБ «Аваль» та ОСОБА_4, у рамках генеральної кредитної угоди, уклали кредитний договір № 011/035-08/948/2 (з додатковою угодою № 1 до нього від 07.04.2006 року), згідно якому ОСОБА_4 був виданий кредит в сумі 20 000 доларів США, у забезпечення виконання умов якого, банк уклав з ОСОБА_2 договір поруки № 11-1/948/2/1 від 07.04.2006 року. 20.02.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, у рамках вищезгаданої генеральної кредитної угоди, був укладений кредитний договір № 012/03-11/89 (з додатковою угодою № 1 до нього від 20.02.2007 року), згідно якого ОСОБА_4 був виданий кредит в сумі 97 000 доларів США. У цей же день, в забезпечення виконання вищевказаного договору, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 012/03-11/160. Загалом між АППБ «Аваль» (нині ВАТ «Райффайзен Банк Аваль) та ОСОБА_2, в забезпечення виконання зобов'язань по кредитних договорах ОСОБА_4, було укладено три договори поруки на загальну суму 197 000 доларів США та договір іпотеки. На час укладання договорів вартість 1 долара США складала 5,05 грн., а зобов'язання було чітко виражено у грошовій одиниці України - гривні. Зокрема вартість кредиту за кредитним договором № 011/035-08/948/1 від 29.03.2006 року відповідно до валютного меморіального ордеру № 13 від 30.03.2006 року складала 80 000 доларів США, що еквівалентно було 404 000 грн.; за кредитним договором № 011/035-08/948/2 від 07.04.2006 року та валютного меморіального ордеру № 8 - 20 000 доларів США, що еквівалентно - 101 000 грн.; за кредитним договором 012/03-11/89 від 20.02.2007 року та валютного меморіального ордеру № 3 від 21.02.2007 року 97 000 доларів США, що еквівалентно - 489 850 грн., а загалом по трьох кредитних договорах, за які поручилася ОСОБА_2, вартість кредитних коштів склала 197 000 доларів США, що еквівалентно - 994 850 грн. У позовній заяві ОСОБА_2 посилалась на те, що укладаючи договори поруки та договір іпотеки вона виходила з вартості кредиту, яка була чітко виражена у національній валюті України - гривні, оскільки працює в Україні і отримує доходи у гривнях. За змістом ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Частиною 1 статті 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. На час укладення договорів ОСОБА_2 перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 і розраховувала на те, що отримані кредитні кошти будуть використані в інтересах їх сім'ї. При цьому позивач у 2006-2007 роках займалась підприємницькою діяльністю і згідно наявних в матеріалах справи звітів, від здійснення підприємницької діяльності, отримувала значні доходи, а саме: у 2006 року - 364 450 грн., а у 2007 році - 320 000 грн. (а.с.69-76). Викладене свідчить, що на час укладення договорів поруки та договору іпотеки позивач виходила із стабільної фінансово-економічної ситуації в країні, стабільного курсу долара США, стабільних власних доходів та реальної на той час можливості придбати долари США за курсом 5,05 грн. за 1 долар США і погасити можливе виникнення боргу за кредитними договорами ОСОБА_4 з власних доходів. У 2008 році обставини за яких були укладені договори поруки та договір іпотеки істотно змінились, оскільки отримавши кредитні кошти ОСОБА_4 розлучився з ОСОБА_2 (а.с.91), залишивши її з двома малолітніми дітьми (а.с.92) та перестав виконувати свої зобов'язання за кредитними договорами. Цього ж року в країні наступила фінансово-економічна криза, внаслідок якої зник попит на товари і послуги позивача, припинились її доходи від здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою про доходи, одержані з 01.01. по 31.12009 року (а.с.77), а в 2010 році ОСОБА_2 взагалі не спроможна працювати, що підтверджується листком непрацездатності серії АБХ № 533505 від 09.03.2010 року (а.с.78). Крім того, з розгортанням світової фінансово-економічної кризи, неготовністю національної економіки до протидії цій кризі, відбулася істотна зміна економічних умов в Україні, виник обвал курсу національної валюти та її знецінення по відношенню до долара США, тобто валюти кредитування. За вказаних обставин, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 необґрунтовано посилається на ускладнення виконання укладених нею договорів поруки та договору іпотеки у зв'язку з різким зростанням курсу долара США судова колегія вважає неправильним, оскільки вартість 1 долара США з 5,05 грн. виросла до 8 грн., а загальна вартість взятих ОСОБА_4 кредитів, за які поручилася позивач, з незалежних від неї причин зросла на 581 150 грн., що на думку суду ускладнює і суттєво впливає на виконання договорів поруки та договору іпотеки. Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_2 не знала і не могла передбачити, що вартість кредитів за які вона поручилася може зрости для неї на 581 150 грн. на думку судової колегії обґрунтовані, оскільки впродовж кількох років курс української гривні по відношенню до долара США був стабільним і лише у 2008 році Національний банк України не виконав свої функціональні обов'язки, передбачені ст. 6 Закону України «Про Національний банк України» та ст. 99 Конституції України і не забезпечив стабільність грошової одиниці України. Незадовільна робота Національного банку України в період фінансово-економічної кризи, внаслідок чого відбулась різка девальвація національної валюти та інфляція, підтверджується Постановами Верховної Ради України від 26.12.2008 року № 831-VI та №904-VI від 26.01.2009 року. За змістом ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Доводи представника відповідача та висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 могла передбачити обвал курсу гривні і настання фінансово-економічної кризи у зв'язку з якою припиняться її доходи будь-якими доказами не підтверджені. Той факт, що сторони зазначених обставин не могли передбачити підтверджується спірними договорами, відповідно до змісту яких між сторонами не врегульовані відносини у випадку настання фінансової кризи та істотного збільшення курсу долара США. Хоч незмінність курсу гривні по відношенню до іноземних валют законодавчо не закріплена, передбачити падіння курсу гривні по відношенню до долара США більше ніж на 70 % в умовах стабільної економіки, яка склалась в період укладення спірних договорів та стабільності курсів впродовж тривалого часу для ОСОБА_2 було неможливим, оскільки навіть сам банк, маючи висококваліфікованих фахівців цього не передбачив. За вказаних обставин судова колегія вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_2 відносно того, що вона ніколи б не уклала договорів поруки в забезпечення валютних кредитів і, за теперішніх обставин, ніколи б не надала в іпотеку власний житловий будинок, бо кожна особа передбачаючи, що вартість долара США може зрости майже в двічі не поручилася б за кредит у доларах. Судом встановлено, що договори поруки та договір іпотеки не були змінені чи розірвані за згодою сторін, внаслідок чого ОСОБА_2 звернулась з позовом про їх розірвання до суду. Згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, — змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 не довела істотної зміни обставин та наявності одночасно чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, однак такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи. Судова колегія вважає доведеним, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, оскільки передбачаючи настання таких обставин сторони врегулювали б свої відносини договором, однак не уявляючи їх настання відносини між сторонами договором не врегульовані. ОСОБА_2 обґрунтовано посилається на те, що при укладенні договорів поруки та договору іпотеки вона виходила з того, що фінансово-економічна криза, припинення власних доходів, знецінення (обвал) гривні, розлучення з чоловіком та власна непрацездатність не відбудуться, тобто не могла розумно передбачати можливість їх настання. Зміна обставин була зумовлена причинами, які ОСОБА_2 не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, оскільки вона не в силах усунути причини падіння курсу гривні, бо ці причини не залежать від її волі, а пов'язані з об'єктивними змінами ситуації на валютному ринку та обумовлені світовою фінансовою кризою і незадовільною роботою НБУ. На думку колегії, за теперішніх умов виконання договорів поруки та договору іпотеки порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що вона розраховувала при укладенні цих договорів, оскільки вартість предмета іпотеки за домовленістю між нею та банком згідно п. 1.3. додаткового договору № 2 від 20.02.2007 року до договору іпотеки, складала 1 204 054 грн., а вартість 88 000 доларів США на той час складала - 949 400 грн., однак вартість кредитів зросла до 1 576 000 грн., а відтак, виконання договору іпотеки суттєво порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що вона розраховувала при укладенні цього договору. Крім того, загальна вартість кредитів за які поручилася позивачка з незалежних від неї причин виросла на 581 150 грн., тому виконання договорів поруки теж суттєво порушить співвідношення майнових інтересів сторін, бо укладаючи ці договори ОСОБА_2 не розраховувала, що її зобов'язання з незалежних від її волі причин настільки збільшаться. Як встановлено апеляційним судом, із звичаїв ділового обороту чи суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе ОСОБА_2 Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Укладаючи спірні договори сторони мали реальну можливість врегулювати свої відносини при зміні економічної ситуації в країні та визначити, яка із сторін нестиме ризик істотної зміни обставин, зокрема таких, як обвал курсу національної валюти і фінансово-економічна криза, однак ці обставини при визначенні на розсуд сторін і погодженні ними умов договору залишились поза їх увагою. За вказаних обставин, виходячи з вимог розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 не повинна нести ризик зміни обставин, бо це не передбачено договором та жодною нормою цивільного законодавства України. Крім того, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача та не вивчив належним чином договорів, які є доказами по справі, не звернув увагу на істотне порушення відповідачем договору іпотеки та додаткових угод до нього. Це порушення полягає в тому, що відповідач без згоди позивача видав позичальнику кредит на 9 000 доларів США більше ніж обумовлено генеральною кредитною угодою, забезпечивши за рахунок майна іпотекодавця повернення кредитних коштів в сумі набагато більшій, ніж та, про яку було обумовлено, що є істотним порушенням договору. Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки із змінами внесеними додатковим договором № 2 від 20.02.2007 року, договір іпотеки забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з генеральної кредитної угоди, за умовами якої, кредит не повинен перевищувати 188 000 доларів США. Незважаючи на це, ОСОБА_4 був виданий кредит в сумі 197 000 доларів США, тобто на 9 000 доларів США більше ніж було домовлено. Також суд першої інстанції належним чином не перевірив обставин на які посилалась ОСОБА_2, а саме те, що відповідач кожного разу після укладення кредитних договорів та договорів поруки, укладав з ОСОБА_4 додаткові договори, якими без отримання на це згоди ОСОБА_2 встановлював комісію, внаслідок чого збільшувався обсяг відповідальності позивача. Представник банку в судовому засіданні в суді першої інстанції та представник відповідача в апеляційній інстанції пояснили, що не знають чи надавала ОСОБА_2 письмову згоду на укладення додаткових угод до кредитних договорів. Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Вказаним обставинам суд першої інстанції юридичної оцінки не надав, що прямо вбачається з судового рішення. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про внесення до реєстру відомостей про припинення договору іпотеки, однак з цього питання суд першої інстанції рішення не ухвалив. Відповідно до роз’яснень, які містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» не можуть бути об'єктом апеляційного оскарження судові рішення, якщо вони судом не ухвалювались. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення не ухвалено рішення. Оскільки суд першої інстанції не ухвалив рішення з приводу заявленої позовної вимоги про внесення до реєстру відомостей про припинення договору іпотеки, то вирішення цього питання має вирішуватись судом першої інстанції шляхом ухвалення додаткового рішення. Враховуючи те, що сторони не порушували питання про розподіл судових витрат, то їх необхідно залишити за ними. Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів – вирішила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 06.04.2010 року скасувати. Позов ОСОБА_2 задовольнити. Розірвати договір поруки № 11-1/948/1 від 29 березня 2006 року, укладений між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2. Розірвати договір поруки № 11-1/948/2/1 від 07 квітня 2006 року, укладений між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2. Розірвати договір поруки № 012/03-11/160 від 20 лютого 2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2. Розірвати договір іпотеки житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 30.03.2006 року (з додатковими угодами № 1 від 19.09.2006 року, № 2 від 20.02.2007 року) між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2. Відмовити ОСОБА_2 у внесені до реєстру відомостей про припинення договору іпотеки житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 30.03.2006 року (з додатковими угодами № 1 від 19.09.2006 року, № 2 від 20.02.2007 року), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М.В. Судові витрати залишити за сторонами. Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10475354