ANTIRAID

Большое всем спасибо за теплые слова. Будем стараться и дальше так держать.

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Сеніна Ю.Л., суддів Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання дій неправомірними, встановила: У липні 2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач безпідставно й незаконно збільшив розмір відсоткової ставки за користування ним кредитом згідно договору від 11 жовтня 2007 року. Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 21 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2009 року, позовну заяву повернуто ОСОБА_1., йому роз’яснене право на звернення з позовом до третейського суду. У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постановлені ухвали та передати питання на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Повертаючи позовну заяву, суд керувався статтями 112, 115, 121 ЦПК України та виходив із того, що справа не підсудна суду, так як згідно пункту 6.2 укладеного між сторонами договору від 11 жовтня 2007 року вони домовилися, що спір повинен розглядатися третейським судом. Проте з такими висновками суду погодитися не можна. Відповідно до статті 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами. Статтями 109-114 ЦПК України передбачені правила визначення підсудності, зокрема за статтею 112 ЦПК України сторони мають право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність. Згідно зі статтею 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Статтею 2 Закону України «Про третейські суди» визначено, що третейська угода – угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді. Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. Такий договір з огляду на положення статті 112 ЦПК України не є також і договором про територіальну підсудність справи. Разом із тим пред’явлення позову до суду за наявності такого договору не дає підстав для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі (статті 121, 122 ЦПК України), за винятком передбаченого пунктом 6 частини першої статті 207 ЦПК України обов’язку суду залишити заяву без розгляду, якщо від відповідача надійшло до початку з’ясування обставин у справі заперечення проти вирішення спору в суді. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції наведених вимог закону не врахував, помилково керувався статтями 112, 115, 121 ЦПК України та вважав порушеними правила підсудності й безпідставно повернув ОСОБА_1. позовну заяву на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і залишив ухвалу суду першої інстанції без змін. За таких обставин постановлені ухвали підлягають скасуванню з підстав, передбачених пунктом 2 статті 342 ЦПК України, з передачею питання про відкриття провадження в справі на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 21 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2009 року скасувати, питання про відкриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання дій неправомірними передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Ю.Л. Сенін Судді: Є.Ф. Левченко Л.М. Лихута Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9668048

Ответчик - банк, находится в Киеве. Нотариус из Запорожья = просто знакомый который бысрто все исключит из реестра без вопросов, если будет решение суда его обязывающее это сделать.

Я думаю в ЖЕКе Вы сможете договорится и без документов. Если уж совсем не захотят, то за месяц Вы легко восстановите документы и всех пропишите. С фирмами Привата никаких документов не подписывайте это обман. По поводу того, что за 3000 долларов отберут квартиру это они сильно преувеличили. Вменяемые судьи подобное требование не удовлетворят, т.к. согласно ЗУ "Об ипотеке" это является крайней мерой. Если удовлетворят, то апелляция просто обязана будет отменить.

Туда где Вам удобней.

Такая ситуация, к сожалению, не только у Вас на Закарпатье. Но все таки есть еще довольно честные судьи и не только в местных, но в апелляционных судах. В любом случае, на данную проблему надо обратить внимание и тогда может нам удастся совместно ее решить. Т.к. пока большинство судей даже не задумываются над ситуацией, штампуют решения и все, взял деньги - верни, а вот сколько, по какому курсу и на каких условиях даже и не думают разобраться и вынести законное и справедливое решение.

Я не думаю, что все было именно так как Вы описали. Хотя мое мнение то скупка долгов у банков за бесценок и отбор чужого бизнеса скоро будет процветать. Как таковой бизнес самому банку не нужен но вот его топ менеджерам вполне сгодится.

Справа № 22-ц-783/2009 Головуючий в суді першої інстанції: Шершак М.І. Категорія - 27 Суддя-доповідач: Ведмедь Н.І. УХВАЛА Іменем України 07 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі: головуючого - Гагіна М.В., суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю. з участю секретаря судового засідання - Марченко В.А. та осіб, які беруть участь у справі, - представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу судді Зарічного районного суду м.Суми від 21 квітня 2009 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсним окремих положень договору, внесення змін в окремі положення договору, - встановила: Ухвалою судді Зарічного районного суду м.Суми від 21 квітня 2009 року позовну заяву ОСОБА_2 до АКБ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними окремих положень договору, внесення змін до окремих положень договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 752/5-309 від 18 серпня 2008 року повернуто позивачу. В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати ухвалу суду, а справу направити на новий розгляд в інший склад суду. При цьому посилається на те, що позов ОСОБА_2 підлягає розгляду на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», а тому правила договірної підсудності не повинні застосовуватись. Вважає, що розгляд цього спору тільки у третейському суді суперечить ст.55 Конституції України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу місцевого суду такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Повертаючи позовну заяву, місцевий суд дійшов висновку, що зі змісту договору про надання кредитної лінії та наданих матеріалів сторони домовились про порядок вирішення спору в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, а тому справа не підсудна Зарічному районному суду м.Суми. Як вбачається з п.6.2 ст.6 копії договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 752/5-309 від 18 серпня 2008 року, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, тобто позивачка та відповідач, домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз О.А. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою в м.Києві, вул.М.Раскової, 15; у випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Ярошовцем В.М. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними суддями, то суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до Регламенту Постійно діючого Третейському суду при Асоціації українських банків. Проте, колегія суддів з таким висновком суду погодитись не може, оскільки згідно з п. 4 ч.2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. У даній справі рішення такого третейського суду не постановлялось. У відповідності до ч.1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно з ч.1,2 ст.124 Основного закону правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 17 ЦПК України визначено право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. У ст.5 Закону «Про третейські суди» зазначено, що юридичні або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виник з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону. Зі змісту цього Закону випливає, що спочатку повинен виникнути спір про право цивільне або господарське, а потім вже сторони складають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на розгляд третейському суду. Діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому. Такі домовленості звужують право осіб на судовий захист тільки в третейському суді, що суперечить вимогам ст.55 Конституції України та ст.3 ЦПК України. У ст. 2 Закону «Про третейські суди» визначений термін «третейська угода» як угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. З цього також можна зробити висновок щодо часових меж - спір вже існує, а також щодо суті спору - він вже конкретно визначений, і за обопільною згодою сторін договору включається в третейську угоду. У виділених матеріалах справи відсутня третейська угода, яка була б укладена між сторонами договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 752/5-309 від 18 серпня 2008 року після виникнення конкретного цивільно-правового спору, який викладений у позовній заяві, з якою ОСОБА_2 звернулась до місцевого суду 19 березня 2009 року. Ці правовідносини сторін також не підпадають під поняття договірної підсудності, передбаченої ст.116 ЦПК України, оскільки договірна підсудність передбачає визначення територіальної підсудності між загальними місцевими судами, а не третейськими судами. Останні правовідносини не врегульовані нормами ЦПК України, оскільки визначаються спеціальним законом «Про третейські суди». За таких обставинах, колегія суддів вважає, що у судді місцевого суду не було достатніх підстав повертати позовну заяву позивача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 291, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія судців, ухвалила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити. Скасувати ухвалу судді Зарічного районного суду м.Суми від 21 квітня 2009 року, а позовну заяву з додатками повернути до місцевого суду для розгляду зі стадії відкриття провадження у справі. Ухвала оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи. Головуючий - Судді - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4136023

Справа № 22-ц-657 2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Шунько Г.О. Категорія: 27 Суддя-доповідач: Маслов В.О. УХВАЛА 26 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі: головуючого - Маслова В.О. суддів - Дубровної В.В., Лузан Л.В. з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М. та осіб, які приймають участь у справі - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу судді Роменського міськрайонного суду від 26 березня 2009 року про повернення позовної заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» про внесення змін до кредитного договору, ВСТАНОВИЛА: Вказаною ухвалою судді Роменського міськрайонного суду повернуто позивачу позовну заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ЗАТ «Альфа-Банк» про внесення змін до кредитного договору № 500127787 від 7 червня 2008 року, укладеному між ЗАТ «Альфа-Банком» і позивачкою. Оскаржуючи цю ухвалу суду, апелянт зазначає, що судом незаконно повернуто позивачці позовну заяву з підстав її непідсудності цьому суду, оскільки цей позов ґрунтується на Законі «Про захист прав споживачів» і правила договірної підсудності не повинні застосовуватись. Розгляд цього спору тільки у третейському суді суперечить ст. 55 Конституції України. Просить ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд в іншому складі суду. Повертаючи позовну заяву, суд дійшов до висновку, що зі змісту кредитного договору та наданих матеріалів сторони домовились про порядок вирішення спору в Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», а тому справа не підсудна Роменському міськрайонному суду. Розглянувши матеріали справи і наявні в ній документи, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а ухвалу місцевого суду такою, що підлягає скасуванню на підставі ч. 3 ст. 312 ЦПК України. У справі є копія кредитного договору № 500127787, у п. 10 якого передбачена передача спорів між сторонами з приводу цього договору до третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Згідно з п. 4 ч.2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. В даній справі немає такого рішення третейського суду. Повернувши позивачу позовну заяву, суддя в ухвалі зазначив, що між сторонами є домовленість про порядок вирішення спору в постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту. Колегія суддів уважає, що такого запису у договорі недостатньо для повернення позовної заяви позивачу. Згідно зі ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. В ст. 5 Закону «Про третейські суди» зазначено, що юридичні або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виник з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону. Зі змісту цього Закону випливає, що спочатку повинен виникнути спір про право цивільне або господарське, а потім вже сторони складають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на розгляд третейському суду. Діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому. Такі широкі домовленості звужують право осіб на судовий захист до захисту прав тільки в третейському суді, що суперечить правилу, викладеному у ст. 3 ЦПК України. У ст. 2 Закону «Про третейські суди» визначений термін «третейська угода» як угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. З цього також можна зробити висновок щодо часових рамок - спір вже існує, а також щодо суті спору - він вже конкретно визначений, і за обопільною згодою сторін договору включається в третейську угоду. В наявних документах відсутня третейська угода, яка була б укладена між сторонами кредитного договору № 500127787 від 7 червня 2008 року після виникнення конкретного цивільно-правового спору, який викладений у позовній заяві, з якою ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду 19 березня 2009 року. Ці правовідносини сторін також не підпадають під поняття договірної підсудності, передбаченої ст. 116 ЦПК України, оскільки договірна підсудність передбачає визначення територіальної підсудності між загальними місцевими судами, а не третейськими судами. останні правовідносини знаходяться поза межами ЦПК України, оскільки регулюються спеціальним законом «Про третейські суди». При таких обставинах у судді місцевого суду не було достатніх підстав повертати позовну заяву позивачці. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 291, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити. Скасувати ухвалу судді Роменського міськрайонного суду від 26 березня 2009 року, а матеріали повернути до місцевого суду для розгляду зі стадії відкриття провадження у справі. Ухвала апеляційного суду набрала законної сили, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців. Головуючий - Судді - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4136053

Справа № 22ц-2476/2009 Головуючий у 1 інстанції ОВСІЄНКО Ю.К. Категорія – цивільна Доповідач - СКРИПКА А.А. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2009 року м. Чернігів АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі: Головуючого-судді ШАРАПОВОЇ О.Л. Суддів: СКРИПКИ А.А., ЗАБОЛОТНОГО В.М. при секретарі: Штупун О.М. за участю: ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника ПАТ „ Альфа – Банк” Барила О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 28 квітня 2009 року у справі за заявою закритого акціонерного товариства „Альфа-Банк” про видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 27 листопада 2008 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: Оскаржуваною ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2009 року задоволено заяву ЗАТ „Альфа-Банк” про видачу виконавчого документу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 27 листопада 2008 року, ухваленого у справі за позовом ЗАТ „Альфа-Банк” до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Суд ухвалив видати ЗАТ „ Альфа – Банк” виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „ Всеукраїнський фінансовий союз” від 27 листопада 2008 року по справі № 778 Третейського суду. Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати, посилаючись на те, що її постановлено судом з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує, що правовідносини, які виникли між сторонами та з приводу яких виник даний спір, є господарськими правовідносинами, оскільки ОСОБА_1 уклав договір кредиту, як приватний підприємець , тому питання про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду необхідно вирішувати господарському суду за місцем розгляду справи третейським судом. Апелянт вказує , що в даному випадку має місце порушення предметної та територіальної підсудності. Також апелянт зазначає, що справу було розглянуто за його відсутності , і його суд першої інстанції належним чином не повідомив про час і місце судового засідання. Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, матеріали справи № 778 Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз’’, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції , виходячи з наступного. Відповідно до приписів ч.1 статті 56 Закону України „Про третейські суди ”, сторони повідомляються про час та місце розгляду заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду. Як вбачається з матеріалів справи ( а. с. 11, 12) судове засідання по розгляду заяви про видачу виконавчого документа 28 квітня 2009 року відбулося в суді першої інстанції без участі сторін. Заслуговують на увагу апеляційного суду доводи апелянта відносно того, що справу було розглянуто за його відсутності , і він не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час і місце судового засідання , оскільки матеріали справи не містять будь – яких доказів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про час і місце судового засідання. Лист суду першої інстанції ( а. с. 10) , направлений за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1, з врахуванням правил статтей 74 , 75, 76 ЦПК України не можна вважати належним повідомленням особи про час і місце судового засідання. Розписка про одержання судової повістки ОСОБА_1 з поміткою про дату вручення в матеріалах справи відсутня. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку , що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції . Керуючись статтями : 209, 218, 303, 304, 307; ч.1 , п. 3 статті 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд , - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити . Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2009 року скасувати , а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції . Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили. Головуючий : Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/6998779

Справа № 22ц-2024/2009 Головуючий у 1 інстанції – Овсієнко Ю.К. Категорія – цивільна Доповідач – Скрипка А.А. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2009 року м. Чернігів АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі: Головуючого-судді БОЙКО О. В. Суддів: СКРИПКИ А.А., ДЕМЧЕНКО Л.М. при секретарі: КОВАЛЕНКО Ю.В., ПІЛЬГУЙ Н.В. з участю: представника ЗАТ " Альфа - Банк" Барила О.М., ОСОБА_1. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства „Альфа-Банк” на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2009 року по справі за заявою закритого акціонерного товариства „Альфа-Банк” про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду, - ВСТАНОВИВ: В березні 2009 року закрите акціонерне товариство „Альфа-Банк” звернулось в суд з даною заявою ( а. с. 1-2), в якій просило видати виконавчий документ на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” № 399 -5/ 09 від 23 лютого 2009 року про стягнення з ОСОБА_1.на користь ЗАТ „ Альфа – Банк „ заборгованості . ЗАТ „ Альфа – Банк” при цьому посилалося на положення статті 2, ч. 1 статті 56 Закону України „Про третейські суди”. Оскаржуваною ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2009 року в задоволенні заяви ЗАТ „Альфа-Банк” про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” по справі № 399 – 5 / 09 про стягнення з ОСОБА_1. на користь ЗАТ „Альфа-Банк” заборгованості за кредитним договором відмовлено. В апеляційній скарзі ЗАТ „Альфа-Банк” просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2009 року і постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про видачу виконавчого документа. При цьому апелянт посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі відносно того , що склад третейського суду, який розглядав справу , не відповідав вимогам статтей 16-19 Закону України „Про третейські суди” . Апелянт зазначає, що склад Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „ Всеукраїнський фінансовий союз” відповідав вимогам статтей 17, 18 Закону України „Про третейські суди” та статтей 6, 7 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „ Всеукраїнський фінансовий союз”. Також апелянт вказує, що розгляд справи № 399 -5 / 09 проводився суддею одноособово. Відповідно до чинного законодавства сторона вправі відмовитись від третейської угоди, якщо доведено, що будь-хто з суддів заінтересований в наслідках розгляду справи і що про ці обставини їй не було відомо до укладення угоди, але на даний час, як зазначає апелянт, відповідних заяв від ОСОБА_1 не надходило, що свідчить про відсутність у нього таких даних. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду , перевіривши доводи апеляційної скарги , дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції, - залишенню без змін, з наступних підстав. Відповідно до положень ч.1, п. 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону. Відмовляючи ЗАТ „Альфа-Банк” в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, суд першої інстанції обґрунтовано послався на положення ч. 6 статті 56 Закону України „Про третейські суди”, приписи якої регламентують , за наявності яких обставин компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документу. Як вбачається з матеріалів справи № 399 -5/09 постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” , ЗАТ „Альфа-Банк” звернулось в третейський суд з позовом до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості за кредитним договором ( а. с. 4 - 9). Рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 23 лютого 2009 року ( а. с. третейського суду 105 - 108) стягнуто з ОСОБА_1. на користь ЗАТ „Альфа-Банк” заборгованість за договором про надання траншу 1, договором про надання траншу 2, договором про надання траншу 3 в сумі 12 172 660 грн. 33 коп., а також стягнуто судові витрати по сплаті третейського збору в сумі 21 873 грн. 90 коп. Як вбачається з матеріалів справи третейського суду № 399 – 5/09 ( а. с. 89 , 92) , маються клопотання ОСОБА_1. про обов’язкове проведення розгляду справи з проведенням усного слухання та з обов’язковою присутністю представників сторін. Як вбачається з матеріалів справи третейського суду № 399 -5/09 ( а. с. 105 -108) , розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1. І в матеріалах справи відсутні будь - які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 належним чином був сповіщений судом про день та час розгляду справи. Пункт 9 частини 6 статті 56 Закону України „ Про третейські суди” регламентує , що компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа , якщо третейській суд вирішив питання про права і обов’язки осіб , які не брали участь у справі. Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ЗАТ „Альфа-Банк” в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду. Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності обставин , що мають значення для справи , які суд вважав встановленими , не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ЗАТ „ Альфа – Банк” про видачу виконавчого документу. Оскільки в ході судового розгляду даної справи встановлена обставина , зокрема, вирішення третейським судом питання про права і обов’язки особи, яка не брала участь у справі , що відповідно до положень п.9, ч. 6 статті 56 Закону України „ Про третейські суди ’’ є підставою для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа. Керуючись статтями : 209, 218, 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Альфа-Банк” відхилити. Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2009 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили. Головуючий : Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/6467685

Справа № 2-8060/09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого Кічмаренко С.М. при секретарі Тимофійчук Х.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання частково недійсним договору невідновлювальної кредитної лінії від 23.11.2007 року, ВСТАНОВИВ: Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати недійсним п. 6.2 договору невідновлювальної кредитної лінії від 23.11.2007 року, укладений між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» у особі Одеської обласної філії, посилаючись на те, що відповідач є постійно діючим членом Асоціації українських банків та заступником голови Третейського суду при Асоціації українських банків було обрано судді цього суду Твердохліб О.С., який є співробітником відповідача. Таким чином п.6.2 договору суперечить та не відповідає п.4 ст. 55 та п.п. 7, 8 ст. 129 Конституції Украині, п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, п.2 ст. 4 Закону України «Про третейські суди». Представник позивачки у судовому засідання підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив суд їх задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що даний позов є позовом про визнання недійсною третейської угоди, а не визнання частково недійсним договору, тобто, предметом позову є вимога про визнання недійсною третейської угоди зазначеної в п.6.2 договору, а посилання позивачки на неправильне застосування норм ст. 129 Конституції України, ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, ст. 4 Закону України «Про третейські суди» та ст. 6 ЦПК України не ґрунтуються на правильному розумінні зазначених нонрм. Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав: Як встановлено, 23.11.2007 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 660/198-302. Відповідно до п. 6.2 вищевказаного договору, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцевим Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або ОСОБА_2 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути вищнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Пунктом 2 ст. 4 Закону України «Про третейські суди», передбачено, що третейський суд утворюється та діє на принципах незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові. Однак з п.2.1 витягу з протоколу засідання Ради Асоціації українських банків від 27.01.2006 року вбачається, що відповідач, як сторона по договору є постійно діючим членом Асоціації українських банків, крім того заступником голови Третейського суду при Асоціації українських банків було обрано суддю даного суду Твердохліб О.С., який є співробітником відповідача і перебуває з ним в трудових відносинах. Також даний протокол підтверджує факт членства відповідача у Асоціації українських банків, з якого вбачається прийняття Радою асаціації рішення про впровадження у договори з клієнтами третейського застереження, яке знайшло своє відображення у договорі невідновлювальної кредитної лінії від 23.11.2007 року. Таким чином суд вважає, що вищевказані обставини можуть свідчити про упереджене ставлення третейських суддів до позивачки ОСОБА_1 при розгляді спору. Крім того, згідно «Положення про витрати, пов`язані з вирішенням в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації Українських банків», яке є складовою частиною Регламенту Постійно діючого третейського суду, встановлено, що суми гонорарів третейських суддів є частиною загальної суми третейського збору. Гонорар судді (суддям) виплачується Асоціацією українських банків після розгляду справи по суті та винесення поцесуального рішення. Згідно рішення Ради Асоціації українських банків від 22.04.2005 року та від 27.01.2006 року встановлено список суддів постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Відповідно до даного спику, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є суддями постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, а відповідач є членом асоціації українських банків, який в свою чергу є засновником Постійно діючого третейського суду. Вказані судді Постійного діючого третейського суду при Асоціації українських банків не є незалежними та безсторонніми, а матеріально зацікавленими у отриманні гонорарів у разі винесення позитивного рішення відносто відповідача. Крім того, виплата гонорарів суддям зацікавленою стороною після розгляду справи по суті та винесення рішення третейським судом свідчить про те, що правосуддя, яке здійснюватиме суд не буде грунтуватися на засадах рівності всіх учасників процесу перед законом і судом. Суд вважає, що виплата гонорарів суддям після розгляду спору та винесення рішення є прямим порушенням права сторони судового процесу на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку нежалежним і безстороннім судом, який вирішить сіпр щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Також на думку суду, третейське застереження у договорі невідновлювальної кредитної лінії від 23.11.2007 року, щодо розгляду спору у третейському суді обмежує право позивачки щодо захисту прав і свобод від порушень та протиправних посягань та унеможливлює здійснення права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду Таким чином, суд вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі. Керуючись ст.ст. 4-8, 10-15, 208, 209, 212-216, 218 ЦПК, ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, суд – ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1 – задовольнити. Визнати недійсним п. 6.2 договору невідновлювальної кредитної лінії № 660/198-302 від 23.11.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» у особі Одеської обласної філії. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційне оскарження не було подано. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Суддя: С.М.Кічмаренко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6494103

Справа № 22ц-5357\09 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Категорія ЦП: 7-у Головуючий у першій інстанції суддя Гаращенко Д.Р. Доповідач Сидоренко І.П. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2009 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів – Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі Пугачової Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ “АЛЬЯНС-Жилстрой” на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2009року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Альянс-Жилстрой” про визнання недійсним третейських угод, визнання правочинів недійсними, відшкодування збитків та моральної шкоди, - ВСТАНОВИЛА: Ухвалою суду від 20.02.2009р. відрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Альянс-Жилстрой” про визнання недійсним третейських угод, визнання правочинів недійсними, відшкодування збитків та моральної шкоди. Ухвалою апеляційного суду від 06 листопада 2009 року ТОВ “Альянс-Жилстрой” поновлений строк на апеляційне оскарження ухвали суду. В апеляційній скарги ставиться питання про скасування ухвали суду про відкриття провадження у справі, при цьому апелянт не заперечує проти розгляду в суді загальної юрисдикції позовних вимог про визнання недійсною третейської угоди, та вважає, що тільки після того як третейська угода буде визнана недійсною можуть бути розглянути в суді загальної юрисдикції інші позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ “Альянс-Жилстрой” про визнання недійсним третейських угод, визнання правочинів недійсними, відшкодування збитків та моральної шкоди. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі ні вправі відмовити у прийнятті позову, якій заявлений ОСОБА_1, як про визнання недійсним третейських угод та і інших позовних вимог. Крім того, ухвалою від 22 травня 2009р. суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду. Суд вказав, що виходячи з заявлених позивачкою вимог суд вважає, що вимоги позивачки про визнання третейської угоди недійсною не розповсюджуються на застереження яке викладене сторонами, в укладених ними угодах, про вирішення спору в третейському суді, так як фактично позивач просить суд визнати цю угоду недійсною, а тому дана вимога повинна розглядатись судом загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства. Також суд вказав, що враховуючи те, що дана вимога пов'язана, з іншими вимогами заявленими позивачем, то їх не можливо відрізняти. Тому судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі постановлена з додержанням вимог закону Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ст.312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ухвалила: Апеляційну скаргу ТОВ “Альянс-Жилстрой” – відхилити. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого2009р. про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Альянс-Жилстрой” про визнання недійсним третейських угод, визнання правочинів недійсними, відшкодування збитків та моральної шкоди – залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді апеляційного суду Одеської області І.П.Сидоренко С.О.Погорєлова Т.В. Цюра http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9698610

Справа №2-695/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді Загороднюка В.І. при секретарі Сребняк І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсною третейської угоди, укладеної у вигляді третейського застереження , ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить визнати недійсною третейської угоди, укладеної у вигляді третейського застереження в п. 6.2 кредитного договору №08-660/042-302 від 14.03.2008 року. При цьому посилається на те, що 14.03.2008 року між ним та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту №08-660/042-302, відповідно до якого банк надав йому кредит у сумі 94 000 дол. США, зі сплатою 13,5% з кінцевим строком погашення кредиту до 13.03.2023 року. Пунктом 6.2 зазначеного договору визначено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом перегорів, сторони, керуючись ст.. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те що спір розглядається одноособово суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться в м. Києві. На даний момент, виник спір щодо дострокового виконання зобов’язань, яких вимагає відповідач, шляхом стягнення усієї суми заборгованості, в тому числі строк виконання якої ще не став. Користуючись п. 6.2. кредитного договору відповідач звернувся до судді Ярошовця В.М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться в м. Києві. Вважає даний пункт кредитного договору, таким, що обмежує його права та свободи. В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги. Представник відповідача проти позову заперечує посилаючись на безпідставність позовних вимог. Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 14.03.2008 року між позивачем та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту №08-660/042-302, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 94 000 дол. США, зі сплатою 13,5% з кінцевим строком погашення кредиту до 13.03.2023 року. Пунктом 6.2 зазначеного договору визначено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом перегорів, сторони, керуючись ст.. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те що спір розглядається одноособово суддею Ярошовцем В.М. постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться в м. Києві. Відповідач звернувся до позивача з вимогою про дострокове погашення кредиту, та звернувся до постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться в м. Києві. Ст. 5 Закону України «Про третейські суди», встановлено , що юридичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає зокрема з цивільних правовідносин, крім випадків,передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Таким чином, діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому. Відповідно до ст. 27 ЦК України, правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемними. А також, згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, суд вважає, що своїми діями відповідач, порушив вимоги чинного законодавства. Керуючись ст.ст. 27, 203, 643, 651, 654, 1054 ЦК України, ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд - ВИРІШИВ: Позов задовольнити. Визнати третейську угоду, укладену у вигляді третейського застереження в п.6.2 кредитного договору №08-660/042-302 від 14.03.2008 року укладеного між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 – недійсною. Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9800871

Справа №22ц-429/10 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у першій інстанції: Загороднюк В.І. Доповідач: Фадєєнко А.Ф. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2010 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого: Фадєєнко А.Ф., суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г., при секретарі Пачевій Є.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання договору частково недійсним, ВСТАНОВИЛА: 06.07.2009 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що 26.10.2007 року між сторонами укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №2007/13-2.06/662 (далі: Договір), відповідно до якого акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» зобов’язався надати позивачці грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання – на споживчі потреби (далі: Кредит). Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Посилаючись на несправедливість умов договору в частині вказівки у Договорі про вирішення спору Третейським судом при Асоціації українських банків у порядку черговості окремих суддів, що порушує істотний баланс договірних прав і обов’язків на шкоду позивачки, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним пункт 6.2 Договору від 26.10.2007 року. Відповідач позов не визнав, зазначивши, що можливість передання спорів на вирішення третейським судом передбачена Законом України «Про третейські суди» та ст. 17 ЦПК України. 21.10.2007 року суд першої інстанції постановив рішення про визнання недійсним пункту 6.2 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007/13-2.06/662 від 26.10.2007 року, який укладено між ОСОБА_2 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк». В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову позивачці у позові через те, що ОСОБА_2 вільно погодилась на розгляд спору у третейському суді. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – зміні з викладенням його резолютивної частині у новій редакції. Судом встановлено, що 26.10.2007 р. між сторонами укладений договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 2007/13-206/662, відповідно до якого акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_2 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (а.с. 5-10). Кредит наданий на споживчі потреби (а.с. 6). Приймаючи до уваги, що кредит наданий позивачці – фізичній особі, для особистих потреб, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що права споживачки захищені спеціальним законом – Законом України «Про захист прав споживачів». Статтею 22 зазначеного Закону передбачено судовий захист прав споживачів, а ст. 110 ЦПК України щодо альтернативної підсудності надано споживачці право вибору підсудності у судах загальної юрисдикції, а саме: за місцем проживання споживачки або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Згідно ст. 17 ЦПК України сторони мають права передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. У частині 2 ст. 1 та ст. 5 Закону України «Про третейські суди» стосовно права передачі спору на розгляд третейського суду зазначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону. Третейський суд – недержавний незалежний орган (ст. 2 Закону України «Про третейські суди»), у даному випадку, утворений юридичними особами – українськими банками, які об’єднались в Асоціацію для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, має діяти на принципах, які передбачені ст. 4 зазначеного Закону, у тому числі: - законності; - незалежності; - рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; - змагальності сторін; - всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів. Визнання і дія в Україні (ст. 8 Конституції України) принципу верховенства права має бути притаманне усій системі судів, як державних так і недержавних, які вирішують будь-які спори, що виникають з цивільних правовідносин. Тому, виходячи із положень ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположним свобод, згідно якій «кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов’язків цивільного характеру…», суд має завжди бути «встановленим законом». Адже, правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Булут проти Австрії» (Bulut c. Autriche) від 22.02.1996 р., Recueil 1996-11, с. 359, п. 29, та «Бускаріні проти Сан-Марино» (Buscarini c. Saint-Marin) (ухв.) від 04 травня 2000 року, № 31657/96, неопубліковане). Термін «закон», про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу суддів (див. рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії» (Coeme et autres c. Belgidue), № 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, CEDH 2000-У11 п. 99). Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 статті 6 (див. справи «Цанд проти Австрії» (Zand c. Autriche), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року, DR 15, c. 70, п. 68-71, та «Россі проти Франції» (Rossi c. France), заява № 11879/85, рішення Комісії від 06 грудня 1989 року, DR 63, с. 105). Про те, що термін «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським Судом з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (рішення від 20.07.2006 р. п. 24 рішення). У позові позивачка посилалась на несправедливість умов п. 6.2 Договору щодо визначення кількості суддів третейського суду із зазначенням їх прізвищ, черговості розгляду справи цими суддями; створення Третейського суду при Асоціації українських банків за кошти банків, який не може бути повністю неупередженим при розгляді спорів з фізичними особами – споживачами послуг Банку; позбавлення її можливості скористатися спеціальним законом «Про захист прав споживачів», який надає право звернення до суду загальної юрисдикції – за місцем проживання у м. Одесі, а не за місцем знаходження Банку – у м. Києві, що тягне значні витрати. Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Поняття незалежності та об’єктивної безсторонності тісно пов’язані між собою. З суб’єктивної точки зору суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об’єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду. Визначення у п.6.2 Договору черговості окремих суддів Третейського суду, які повинні розглядати спір між сторонами, що виключає принцип випадковості розподілу справ, створення суду суб’єктами підприємницької діяльності – українськими банками, за кошти банків, не дає необхідних гарантій, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву стосовно безсторонності та незалежності третейського суду. Тому третейський суд - недержавний орган, який виявляє будь-який сумнів в об’єктивності та неупередженості не лише законності самого існування такого суду, а й складу суддів, не може вважатися судом встановленим законом відносно оскарженого рішення суду у розумінні ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивачка на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» вправі звернутися до суду загальної юрисдикції, як органу державної влади, та не вбачає підстав для скасування рішення суду про визнання недійсним п.6.2 Договору. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у період розгляду справи у суді першої інстанції позивачка не виявила бажання скористатися правом для передачі справи на розгляд третейського суду, в якому підлягають розгляду справи лише у разі взаємного волевиявлення сторін у спорі. Всупереч ст. 5 Закону України «Про третейські суди» сторони не уклали третейську угоду щодо передачі справи до третейського суду. Пленум Верховного Суду України у п. 13 своєї постанови «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснив, що резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215–217 ЦПК. Однак, суд на це увагу не звернув та у резолютивній частині рішення чітко не висловив висновки по суті спору, пославшись лише на те, що визнає недійсним п.6.2 Договору, не зазначивши зміст цього пункту. Тому рішення суду підлягає зміні з викладенням його резолютивної частині у новій редакції. Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2009 року змінити, виклавши його резолютивну частину у новій редакції: Позов ОСОБА_2 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання договору частково недійсним задовольнити. Визнати недійсним пункт п. 6.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007/13-2.06/662 від 26 жовтня 2007 року, укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, в якому зазначено: «У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.» Рішення колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення. Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення, через Верховний Суд України. Головуючий Судді Вірність копії засвідчую: суддя апеляційного суду А.Ф. Фадєєнко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9990190

В данном случае лучше подать два иска. 1. В админсуд - оспорить открытие исполнительного производства. Ответчик - ДВС. 2. В общий суд по месту нахождения имущества о признании исполнительной надписи не подлежащей исполнению и параллельно заявление об обеспечении иска путем запрета осуществлять исполнительные действия. Ответчик банк, третьи лица нотариус и ДВС.

На сегодня ни банк ни его коллектора подавать в суд не будут. Сумма слишком мала, а возни довольно много. И вероятнее всего суд не удовлетворит их иск в связи с тем, что Вами погашен кредит полностью.Вот, что Вам необходимо сделать: 1. Напишите письмо в банк с просьбой предоставить справку об отсутствии задолженности по кредиту и его полном погашении. 2. При дальнейших звонках банка, коллекторов и других мелких вымогателей четко скажите, что больше Вы платить ничего не будете, хотят подавать иск в суд, пусть подают и больше, чтобы Вам не звонили. В противном случае Вы напишите заявление в милицию о вымогательстве и угрозах со стороны банка. 3. Если не прекратят звонить, направьте жалобы на действия банка в прокуратуру, НБУ и минюст.

Это касается исков о защите прав потребителя.

1. Взыскать еще 3% конечно законно, договор же продолжает действовать.2. Подайте заявление в прокуратуру о возбуждении уголовного дела в отношение руководителя банка за умышленное неисполнение решения суда.

Тут вопрос не в нотариальном заверении залога, а именно в отсутствии бесспорности. Посмотрите решения ВХСУ по поводу исполнительной надписи, там дана хорошая аргументация отсутствию бесспорности: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1002

Вы не правы. Ребята хоть таким образом пытаются привлечь внимание судей. Вы же знаете, что судьи поголовно считают всех кто судиться с банками мошенниками и аферистами, а так они хоть увидят, что народ потихоньку поднимается и может быть задумаются.

Что значит такой же иск? По тем же основаниям и с теми же требованиями? Если так то предоставьте в суд предыдущий иск банка и просите новый вернуть банку.

Что Вы подразумеваете под "классической" формой рейдерства? Если есть возможность забрать рентабельный чужой бизнес за копейки это будут делать всегда используя различные способы, будь то подделка документов, силовой захват, покупка чужих долгов и т.д.

На мой взгляд, в данном случае, договор поручительство прекратил свое действие.

Попробуйте сослаться на ЗУ "О защите прав потребителей" и признать этот пункт договора страхования несправедливым. Т.е. признать то, что "выгодонабувачем" должны быть Вы, а не банк.