ANTIRAID

Подробно данный вопрос рассматривался здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=834В двух словах могу сказать, чем меньше Вы скажете тем будет для Вас лучше. Вы имеете права вообще не давать пояснений сославшись на ст. 63 Конституции Украины.

Договор поручительства Приватбанка с Верусом признан недействительным ВХСУ. Само постановление Днепропетровского апелляционного хозсуда и ВХСУ о недействительности договора поручительства между Приватбанком и Верусом здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1480

Справа № 2-12771/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України) 10 вересня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська У складі: Головуючого судді - Башмакова Є.А. При секретарі - Жук Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерний комерційний інноваційний банк “УкрСиббанк”, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, – В С Т А Н О В И В: В серпні 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Акціонерний комерційний інноваційний банк “УкрСиббанк”, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними. Позивачі у своєму позові посилалися на те, що 14.12.2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ „УкрСиббанк” укладено кредитний Договір №11092690000. Відповідно до п.п. 1.1. кредитного договору Банк зобов’язався надати Позичальникові кредитні кошти в сумі 70 000 доларів США, а Позичальник сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах визначених цим договором. Кредитними коштами у п.1.2.2 кредитного договору зазначено, що Позичальник зобов’язується повернути Банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту. Згідно Додатку 1 до договору погашення кредиту встановлюється у доларах США. У забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним Договором №11092690000 від 14.12.2006 року між ОСОБА_2 та Банком був укладений договір іпотеки №11092690000/1, що був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Руденко В.А., реєстровий № 180. Відповідно до умов договору іпотеки, ОСОБА_2, передала Банку в іпотеку нерухоме майно - а саме : квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1. 26.08.2008 року між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_3 був укладений договір про відступлення права вимоги по кредитному, відповідно до якого АКІБ «УкрСиббанк» передав ОСОБА_3 право вимоги по кредитному договору № 11092690000 від 14.12.2006 р. 26.08.2008 року між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_3 був укладений договір про відступлення прав іпотекодержателя за договором іпотеки №11092690000/1 укладений між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» від 14.12.2006 року, який був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Колодій Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 3744. Крім того, позивачі у своєму позові посилались на те, що в порушення ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 53 Закону України «Про національний банк України» у кредитному договорі зобов’язання виражене у іноземній валюті, а не в гривні, що є єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведені розрахунків між резидентами на території України. Також, посилалися на те, що надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією. У відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю ” застосування кредитування в іноземній валюті на території України потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Такої індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій АКІБ «УкрСиббанк» не мав. Крім того, на день укладання кредитного Договору іноземний курс валюти становив 1USD=5,05 грн., та на сьогоднішній день становить 1USD=7,90 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним Договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку позивачам необхідно сплачувати, в звязку із чим значно погіршився їх фінансовий стан, у зв’язку з чим такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договоренних прав та обовязків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг, тому позивачі вимушені були звернутися до суду з позовом та просили суд визнати недійсним кредитний Договір № 11092690000 від 14.12.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та АКІБ „УкрСиббанк”; визнати недійсним Договір іпотеки 11092690000/1 від 14.12.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та АКІБ „УкрСиббанк”, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Руденко В.А., реєстровий №180; визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 26.08.2008 р., укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3; визнати недійсним Договір про відступлення прав іпотекодержателя за Договором іпотеки 11092690000/1 укладений між ОСОБА_2 та АКІБ „УкрСиббанк”, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Руденко В.А., реєстровий №180., укладеного 26.08.2008 року між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Колодій Л.М. зареєстрований в реєстрі за №3744; виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за Договором іпотеки №11092690000/1, укладеним між ОСОБА_2 та АКІБ „УкрСиббанк” та Договором про відступлення прав іпотекодержателя від 26.08.2008 року між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_3, а саме квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_1., яка належить ОСОБА_2. У судовому засіданні представник позивача – позовні вимоги підтримав у повному обсязі та їх задоволені наполягав. Відповідач АКІБ “УкрСиббанк” в судове засідання не з’явився, про день та годину розгляду даної цивільної справи повідомлявся судом належним чином неодноразово поштою. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про день та годину розгляду даної цивільної справи повідомлявся судом належним чином неодноразово поштою. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідачів згідно ст. 169 ЦПК України. Суд вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши добуті та представлені докази, перевіривши матеріали справи, вважає що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 14.12.2006 року між ОСОБА_1, та АКІБ „УкрСиббанк” укладено кредитний Договір №11092690000, відповідно до умов якого Банк зобов’язався надати Позичальникові кредитні кошти в суммі 70 000 доларів США, а Позичальник сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах визначених цим договором. Пунктом 1.2.2 кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов’язується повернути Банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток 1 до договору).Згідно Додатку 1 до договору погашення кредиту встановлюється у доларах США. Також, судом встановлено, що 14.12.2006 р. в якості забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним Договором №11092690000 від 14.12.2006 року між ОСОБА_2 та Банком був укладений договір іпотеки №11092690000/1, який був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Руденко В.А., реєстровий № 180, відповідно до умов договору іпотеки, ОСОБА_2, передала Банку в іпотеку нерухоме майно - а саме: квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Судом встановлено, що 26.08.2008 року між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_3 був укладений договір про відступлення права вимоги по кредитному, відповідно до якого АКІБ «УкрСиббанк» передав ОСОБА_3 право вимоги по кредитному договору № 11092690000 від 14.12.2006 р. 26.08.2008 року був укладений договір про відступлення прав іпотекодержателя за договором іпотеки №11092690000/1 укладений між мною ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Руденко В.А., реєстровий №180.., укладеного 26.08.2008 року між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_3 посвідченим приватним нотаріусом ДМНО Колодій Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 3744. Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов’язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язань. Чинний Цивільний Кодекс України розрізняє валюту зобов’язання та валюту виконання зобов’язання. Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Статтею 524 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний Банк України” гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки вклади, акредитиви та для переказів. Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері. Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України розуміються операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією. Одночасно, статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю ” передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України. Відповідно до статті 2 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності „ ліцензування, в тому числі, банківської діяльності , професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Згідно із статтею 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність ” документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією. Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю ” передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно із п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю ” індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: • надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; • використання іноземної валюти на території україни як засобу платежу або як застави. Таким чином, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Відповідно до частини 5 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю ” пункту 1.10. Положення „Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу ” одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачене умовами ліцензії. Грошові зобов’язання можуть бути вираженні в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов’язкового вираження зобов’язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 527 Цивільного кодексу України. Крім того, на день укладання кредитного Договору іноземний курс валюти становив 1USD=5,05 грн., та на сьогоднішній день становить 1USD=7,91 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним Договором. Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шанування прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її становлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов’язків. Розумність - це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу). Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час з порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріпленні у статті 3 Цивільного кодексу України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов'язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг. Несправедливістю є, зокрема, умови кредитного Договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного Договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Банк покладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на Позичальника за кредитним Договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний Договір пункт, що значно погіршує становище Позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій, що дає право для Позичальника відповідно до статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів ”, суб’єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови Договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс Договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Таким чином, кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаним недійсним. Згідно із статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до приписів частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсністю основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення якщо інше не встановлено цим Кодексом. Отже, договір іпотеки також повинен бути визнаний недійсним. Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦК України, враховуючи результат вирішення цієї справи судові витрати підлягають стягненню з відповідача . На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 203, 215, 236, 524, 527, 548 ЦК України, ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів ”, ст. 35 Закону України „Про Національний Банк України”, Закону України „Про банки і банківську діяльність ”, Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю ”, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд – В И Р І Ш И В: Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними – задовольнити. Визнати недійсним кредитний Договір № 11092690000 від 14.12.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк”. Визнати недійсним Договір іпотеки 11092690000/1 від 14.12.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним Банком „УкрСиббанк”, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Руденко В.А., реєстровий №180. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 26.08.2008 р., укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3. Визнати недійсним Договір про відступлення прав іпотекодержателя за Договором іпотеки 11092690000/1 укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” від 14.12.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Руденко В.А., реєстровий №180., укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” та ОСОБА_3 26.08.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Колодій Л.М. зареєстрований в реєстрі за №3744. Виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за Договором іпотеки №11092690000/1, що був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Руденко В.А.., реєстровий №180, укладеним між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” та Договором про відступлення прав іпотекодержателя за Договором іпотеки №11092690000/1 укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк”, що був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Руденко В.А., реєстровий №180 укладений 26.08.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Колодій Л.М. зареєстрований в реєстрі за №3744., а саме квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_1., яка належить ОСОБА_2. Стягнути з Акціонерного комерційного інноваційного банка «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 34, 00 гривень. Стягнути з Акціонерного комерційного інноваційного банка «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 на користь позивачів витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 37, 00 гривень. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Суддя: Є.А. Башмаков http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11457783

Справа №2-3232-10. Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 5 серпня 2010 року КІРОВСЬКИЙ РАЙОНИЙ СУД міста ДОНЕЦКА в складі: судді - АНІСІМОВОЇ Н.Д. при секретарі - ШЕВЧЕНКО О.О. за участю представника позивачки - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом: ОСОБА_2,ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА « УКРСИББАНК» « ПРО РОЗІРВАННЯ КРЕДИТНИХ ДОГОВОРІВ, ДОГОВОРІВ ПОРУКИ, ІПОТЕЧНОГО ДОГОВОРУ, ДОГОВОРУ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗБЕРІГАННЯ ДОКУМЕНТІВ». В С Т А Н О В И В : Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА « УКРСИББАНК» « ПРО РОЗІРВАННЯ КРЕДИТНИХ ДОГОВОРІВ, ДОГОВОРІВ ПОРУКИ, ІПОТЕЧНОГО ДОГОВОРУ, ДОГОВОРУ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗБЕРІГАННЯ ДОКУМЕНТІВ». В судовому засіданні представник позивачів показала суду що 18 липня 2006 року між ПАТ «УкрСибБанк « та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11019816000 згідно якого ОСОБА_2 було надано кредит у сумі 207 050 гривень на придбання нерухомого майна. Кредит надавався на строк з 18.07. 2006 року по 16.07. 2027 року під 15,5% річних. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов*язань за кредитним договором між Банком та дружиною ОСОБА_2 ОСОБА_3 та матір*ю дружини позивача - ОСОБА_5 (яка на час розгляду справи померла) були укладені договори поруки № 24083 від 18.07. 2006 року та № 24084 від 18.07. 2006 року ,у відповідності до яких вони зобов*язалися солідарно відповідати за виконання зобов*язань ОСОБА_2 у повному обсязі по укладеному кредитному договору. Також банк зобов*язав позивача укласти з ним додатковий кредитний договір № 11019817000 від 18.07. 2006 року згідно якого йому позивачу ОСОБА_2 був наданий кредит у формі поновлювальної кредитної лінії,що дорівнює 1942 гривні 41 коп. Даний кредитний договір було укладено на виконання умов кредитного договору № 110198816000 від 18.07. 2006 року для страхового платежу до Страхової компанії в разі його несвоєчасній сплати. 18.07. 2006 року між Банком та позивачем ОСОБА_2 було укладено також іпотечний договір на виконання умов кредитного договору № 11019816000 від 18.07. 2006 року. Того ж дня Банком були вилучені оригінали правовстановлюючих документів, а саме: договір купівлі-продажу нерухомого майна ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 про що був складено відповідний акт приймання-передачі документів від 18.07. року та договір відповідального зберігання документів від 18.07. 2006 року. Пунктом п*ятим договору передбачено,що строк зберігання документів-до повного виконання клієнтом зобов*язань по кредитному договору № 11019816000 від 18.07.2006 року. Рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 26.02.2009 року у справі № 2-273-09 за позовом АКІБ «УкрСибБанк» до ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_5 « Про стягнення заборгованості за кредитним договором»,що набуло чинності 09.03. 2009 року позов АКІБ « УкрСибБанк» було задоволено частково та стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 ОСОБА_3 на користь АКІБ « УкрСибБанк» заборгованість за кредитним договором № 11019816000 від 18.07. 2006 року у сумі 190 821 гривня 20 коп,заборгованість по процентам – 14 161 грн. 28 коп. пеня в розмірі 7374 грн. 68 коп., а всього 212 357 грн. 16 коп,а також суму судового збору в розмірі 1700 гривень та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи в розмірі30 гривень, а всього – 214 087 грн. 16 коп. 22 січня 2010 року Кіровськом районним судом міста Донецька було винесено ухвалу у справі № 6-7\10 ,у відповідності до якого було вирішено розстрочити виконання рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 26.02.2009 року у справі №№ 2- 273-09 за позовом АКІБ « УкрСибБанк» до ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_5 « про стягнення заборгованості за кредитним договором « шляхом зобов*язання боржників щомісячно перераховувати на користь банку грошову суми у розмірі 5 000 гривень до погашення всієї суми заборгованості. На теперішній час вказана ухвала набула чинності. У відповідності до ч.1 ст. 1054 ЦК УКРАЇНИ за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов*зується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, відповідач звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи платежі майбутнього періоду,строк сплати яких ще не настав. Тим самим, відповідач власним волевиявленням замінив кінцевий строк дії кредитного договору,який встановлений самим кредитним договором 16.07. 2027 року ( пункт 1.2.1 , 1.2.2 Кредитного договору). 09. 03. 2009 рішення суду про стягнення всієї суми заборгованості, в тому числі платежів,строк сплати яких ще не настав,набуло законної чинності. Вважаємо, що відповідач позбавив права користуватись кредитними коштами до 16.07. 2027 року згідно графіку платежів,встановленого кредитним договором шляхом примусового стягнення всієї суми кредиту. Виходячи з вищенаведеного, вважає що відповідач не має права в подальшому (після процедури примусового стягнення ) отримувати прибуток у вигляді відсотків, оскільки строк дії договору закінчився (шляхом перенесення ). Також, враховуючи те, що правовідносини між сторонами врегульовані рішенням суду, ухвалою суду про зміну способу та порядку виконання рішення, виконавчим листом та процедурою примусового стягнення відповідно до Закону України « Про виконавче провадження « та іншими нормативними актами,інші положення кредитного договору стають неактуальними та недіючими. Звідси кредитний договір має бути розірваним (згідно ст. 631 ЦК УКРАЇНИ). Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК УКРАЇНИ договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та і інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору,коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Просить суд розірвати кредитний договір № 11019816000 від 18.07. 2006 року, розірвати кредитний договір № 11019817000 від 18.07. 2006 року, розірвати договір поруки № 24083 від 18.07. 2006 року, розірвати іпотечний договір, укладений між ПАТ « УкрСибБанк» та ОСОБА_2 від 18.07. 2006 року. Зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна,а саме: квартири,що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, внести до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо нерухомого об*єкту, а саме: квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, розірвати договір про відповідальне зберігання документів від 18.07. 2006 року та зобов*язати ПАТ « УкрСибБанк» повернути позивачу оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1. Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з*явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку,надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Представник відповідача –Публічного Акціонерного Товариства « УкрСибБанк»в судове засідання надав письмові заперечення відповідно до яких він не погодився з позовними вимогами з огляду на наступне: позовні вимоги є безпідставними та які не відповідають умовам договору та чинного законодавства. Так, стаття 652 ЦК УКРАЇНИ передбачає можливість розірвання договору у зв*язку з істотною зміною обставин,якими сторони керувалися при укладенні договору. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої особи в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, зазначених у ч.2 ст. 652 ЦК УКРАЇНИ, а саме: - на момент укладення договору сторони керувались тим,що така зміна обставин не настане, - зміна обставин зумовлена причинами,які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всієї своїй турботливості та обачності,які від неї вимагалися, - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, - із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає,що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Постановою Верховного Суду України від 15.05.2007 року встановлено, що саме істотна зміна обставин не є підставою для розірвання вимагаючи розірвання договору на цій підставі позивач з урахуванням положень ст.. 60 ЦПК УКРАЇНИ щодо обов*язку доказування, повинен довести,зокрема,впевненість сторін у момент укладення договору в тому,що така зміна обставин не настане. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору,який знайшов своє відображення у статтях 3 та 627 ЦК УКРАЇНИ .Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов,де фіксуються взаємні права та обов*язки учасників. Кредитним договором передбачені гарантії його виконання,зокрема, позичальник підтвердив,що повністю розуміє всі умови договору,свої права та обов*язки за договором і погоджується з ними. Відповідно до ст.. 1046 ЦК УКРАЇНИ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі,визначені родовими ознаками, а позичальник зобов*язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Стаття 1049 ЦК УКРАЇНИ зобов*язує позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку встановленому договором. Також обов*язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти передбачені ст.. 1054 ЦК УКРАЇНИ. Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов*язання у розумінні вимог ст. 617 ЦК УКРАЇНИ. Стаття 625 ЦК УКРАЇНИ прямо вказує,що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов*язання. Договір є обов*язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено ст. 629 ЦК УКРАЇНИ. Банк свої зобов*язання по договору виконав належним чином та у повному обсязі - надав кредитні кошти,а позичальник отримав те,на що розраховував-кошти в іноземній валюті,, а тому співвідношення майнових інтересів сторін при виконанні договору не порушується. Отже,зміна обставин, на які посилається позивачі, жодним чином не пов*язана з умовами виконання договору. Пунктами 1 та 2 ст. 651 ЦК УКРАЇНИ обумовлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін,якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї їз сторін у разі істотного порушення другою стороною та в інших випадках. Законом встановлено, що істотним є таке порушення стороною договору,коли внаслідок завдання цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору,тобто істотним слід визнавати таке порушення,яке тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору. З боку відповідача - АТ « УкрСибБанк» усі умови договору про надання споживчого кредиту № 11019816000 від 18.07. 2006 року позивачу - ОСОБА_2 були виконані у повному обсязі, а саме: позивачу були надані кредитні кошти у розмірі 207 050 гривень. Саме з боку позивача було порушення умов кредитного договору, а саме: п.п. 1.2.2 та 1.2.4 кредитного договору, яким закріплено зобов*язання позивача повернути кредит у повному обсязі в терміни та в розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі,обумовленому умовами кредитного договору. Вищезазначені зобов*язання позивач не виконував,тому відповідач АТ « УкрСибБанк» був вимушений звернутися за захистом своїх порушених прав, наданих кредитним договором та чинним законодавством до Кіровського районного суду міста Донецька відносно стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11019816000 від 16.07. 2006 року. 26.02. 2009 року Кіровський районний суд міста Донецька задовольнив позов АТ « УкрСибБанк» в повному обсязі. В той же час п. 9.5 Кредитного договору закріплено, що строк дії даного договору встановлюється з дати його укладення ( дати підписання договору сторонами) до повного повернення Банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення банку всієї суми кредиту дп договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі ії нарахування. Пунктом 9.13 Кредитного договору зазначено наступне: сторони домовилися вважати ,що уклавши цей договір, позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої права та обов*язки за цим договором і погоджується з ним, підтверджує свою здатність умови договору, та що всі умови договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього. Вищенаведене свідчить про те, що позивач підписанням кредитного договору дав згоду з усіма умовами кредитного договору та усвідомлював той факт що договір про надання споживчого кредиту № 11019816000 від 18.07. 2006 року діє не до 16 липня 2027 року ,а до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит. На теперішній час наданий позивачу кредит відповідачу не повернуто. Крім того, відповідно до ст.. 559 ЦК УКРАЇНИ зобов*язання позивачів за кредитним договором, договором іпотеки та договорами поруки можуть бути припинені тільки після повернення кредиту, сплати процентів та пені. Просить суд в задоволенні позовних вимог- відмовити. Заслухавши пояснення представника позивачів, вивчивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_2,ОСОБА_3 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА « УкрСибБанк» « « ПРО РОЗІРВАННЯ КРЕДИТНИХ ДОГОВОРІВ, ДОГОВОРІВ ПОРУКИ, ІПОТЕЧНОГО ДОГОВОРУ, ДОГОВОРУ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗБЕРІГАННЯ ДОКУМЕНТІВ» є обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню, з наступних підстав: У відповідності до ч.1 ст. 1054 ЦК УКРАЇНИ за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов*язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК УКРАЇНИ договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. В судовому засіданні було встановлено що 18 липня 2006 року між АКІБ « УкрСибБанк « ( на час розгляду справи ПАТ « УкрСибБанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11019816000 згідно якого ОСОБА_2 було надано кредит у сумі 207 050 гривень на придбання нерухомого майна. Кредит надавався на строк з 18.07. 2006 року по 16.07. 2027 року під 15,5% річних. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов*язань за кредитним договором між Банком та дружиною ОСОБА_2 ОСОБА_3 та матір*ю дружини позивача - ОСОБА_5 (яка на час розгляду справи померла) були укладені договори поруки № 24083 від 18.07. 2006 року та № 24084 від 18.07. 2006 року ,у відповідності до яких вони зобов*язалися солідарно відповідати за виконання зобов*язань ОСОБА_2 у повному обсязі по укладеному кредитному договору. Також банк зобов*язав позивача укласти з ним додатковий кредитний договір № 11019817000 від 18.07. 2006 року згідно якого йому позивачу ОСОБА_2 був наданий кредит у формі поновлювальної кредитної лінії,що дорівнює 1942 гривні 41 коп. Даний кредитний договір було укладено на виконання умов кредитного договору № 110198816000 від 18.07. 2006 року для страхового платежу до Страхової компанії в разі його несвоєчасній сплати. 18.07. 2006 року між Банком та позивачем ОСОБА_2 було укладено також іпотечний договір на виконання умов кредитного договору № 11019816000 від 18.07. 2006 року. Того ж дня Банком були вилучені оригінали правовстановлюючих документів, а саме: договір купівлі-продажу нерухомого майна ,що знаходиться за адесою: АДРЕСА_1 про що був складено відповідний акт приймання-передачі документів від 18.07. року та договір відповідального зберігання документів від 18.07. 2006 року. Пунктом п*ятим договору передбачено,що строк зберігання документів-до повного виконання клієнтом зобов*язань по кредитному договору № 11019816000 від 18.07.2006 року. Рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 26.02. 2009 року у справі № 2- 273 -09 за позовом АКІБ « УкрСибБанк» до ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_5 « Про стягнення заборгованості за кредитним договором»,що набуло чинності 09.03. 2009 року позов АКІБ « УкрСибБанк» було задоволено частково та стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 ОСОБА_3 на користь АКІБ « УкрСибБанк» заборгованість за кредитним договором № 11019816000 від 18.07. 2006 року у сумі 190 821 гривня 20 коп,заборгованість по процентам – 14 161 грн. 28 коп. пеня в розмірі 7374 грн. 68 коп., а всього 212 357 грн. 16 коп,а також суму судового збору в розмірі 1700 гривень та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи в розмірі 30 гривень, а всього – 214 087 грн. 16 коп. 22 січня 2010 року Кіровськом районним судом міста Донецька було винесено ухвалу у справі № 6-7\10 ,у відповідності до якого було вирішено розстрочити виконання рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 26.02. 2009 року у справі №№ 2- 273-09 за позовом АКІБ « УкрСибБанк» до ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_5 « про стягнення заборгованості за кредитним договором « шляхом зобов*язання боржників щомісячно перераховувати на користь банку грошову суми у розмірі 5 000 гривень до погашення всієї суми заборгованості. На теперішній час вказана ухвала набула чинності. У відповідності до ч.1 ст. 1054 ЦК УКРАЇНИ за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов*зується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, відповідач звернувся до суду з позовом про достроков стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи платежі майбутнього періоду,строк сплати яких ще не настав. Тим самим, відповідач власним волевиявленням змінив кінцевий строк дії кредитного договору,який встановлений самим кредитним договором 16.07. 2027 року ( пункт 1.2.1 , 1.2.2 Кредитного договору). 09. 03. 2009 рішення суду про стягнення всієї суми заборгованості, в тому числі платежів,строк сплати яких ще не настав,набуло законної чинності. Суд вважає, що відповідач позбавив права користуватись кредитними коштами до 16.07. 2027 року згідно графіку платежів,встановленого кредитним договором шляхом примусового стягнення всієї суми кредиту. Виходячи з вищенаведеного, суд вважає що відповідач не має права в подальшому (після процедури примусового стягнення ) отримувати прибуток у вигляді відсотків, оскільки строк дії договору закінчився (шляхом перенесення). Також, враховуючи те, що правовідносини між сторонами врегульовані рішенням суду,ухвалою суду про зміну способу та порядку виконання рішення,виконавчим листом та процедурою примусового стягнення відповідно до Закону України « Про виконавче провадження « та іншими нормативними актами,інші положення кредитного договору стають неактуальними та недіючими. Суд вважає що кредитний договір має бути розірваним (згідно ст. 631 ЦК УКРАЇНИ). Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК УКРАЇНИ договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та і інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору,коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При таких обставинах суд вважає за необхідне розірвати кредитний договір № 11019816000 від 18.07. 2006 року, розірвати кредитний договір № 11019817000 від 18.07. 2006 року,укладений між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ « УкрСибБанк «. Також суд вважає за необхідне розірвати договір поруки № 24083 від 18.07. 2006 року, розірвати іпотечний договір, укладений між ПАТ « УкрСибБанк» та ОСОБА_2 від 18.07. 2006 року та розірвати договір про відповідальне зберігання документів від 18.07. 2006 року та зобов*язати ПАТ « УкрСибБанк» повернути позивачу оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1. оскільки відповідно до ст. 559 ЦК УКРАЇНИ порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов*язання, відповідно до рішення суду від 26 лютого 2009 року з відповідачки ОСОБА_3 в солідарному порядку стягнена грошова сума по стягненню заборгованості за кредитним договором. Разом з тим, суд вважає за необхідне не знімати заборону щодо відчуження нерухомого майна,а саме: квартири,що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, та не вносити до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо нерухомого об*єкту, а саме: квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, оскільки судом встановлено, що позивачами по позову свої зобов*язання по рішенню суду по поверненню грошової суми відповідачу не виконано в повному обсязі, накладення заборони на відчуження нерухомого майна було здійснено саме з метою забезпечення цих обов*язків позивачів. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 16, 425, 526, 549, 550, 1048, 1049, 1050 1052,1054 ЦК УКРАЇНИ, ст. ст. 10,60, 212-215 ЦПК УКРАЇНИ, суд - В И Р І Ш И В : Розірвати кредитний договір № 11019816000 від 18.07. 2006 року , укладений між ОСОБА_2 та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ « УКРСИББАНК». Розірвати кредитний договір № 11019817000 від 18.07. 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ « УКРСИББАНК». Розірвати договір поруки № 24083 від 18.07. 2006 року,укладений між ОСОБА_3 та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ « УКРСИББАНК». Розірвати іпотечний договір, укладений 18 липня 2006 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ « УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 Розірвати договір про відповідальне зберігання документів від 18.07. 2006 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ « УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 та зобов*язати ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО « УКРСИББАНК» повернути ОСОБА_2 оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2,ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА « УКРСИББАНК» « Про зняття заборону щодо відчуження нерухомого майна,а саме внесення до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо нерухомого об*єкту «- відмовити. Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Суддя: АНІСІМОВА Н.Д. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11028053

Справа № 2-1100/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2010 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі: головуючого судді Сіянка В. М. за участю секретаря Тимофієнко І. М. представника: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області в залі суду цивільну справу за первісним позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про внесення змін до договору, визнання договору недійсним, розірвання договору, припинення договору, В С Т А Н О В И В: ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з первісним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 1544231,20 грн., з яких 2274,94 грн. заборгованість за кредитом; 61869,75 грн. заборгованість по відсоткам, 1480005,16 грн. сума дострокового стягнення кредиту, 81,35 грн. заборгованість за підвищеними відсотками, посилаючись на те, що 14.01.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 046-2008-021, відповідно до п.п. 1.1. якого позивач зобов’язувався надати відповідачці кредитні послуги у валютах, вказаних у договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 191015,00 швейцарських франків на споживчі потреби та сплати комісійної винагороди за надання кредиту на строк з 14.01.2008 року по 10.01.2038 року, а відповідачка зобов’язувалася погасити кредит, сплатити за його користування проценти в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідачка, натомість, свої зобов’язання в повному обсязі не виконує, допустила прострочену заборгованість в сумі 2274,94 грн. заборгованість за кредитом; 61869,75 грн. заборгованість по відсоткам. У відповідності до п.п. 5.2.5 кредитного договору позивач має право вимагати від відповідачки дострокового повернення всієї наданої їй суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, у разі порушення відповідачкою термінів погашення будь-яких грошових зобов’язань за договором. Сума дострокового погашення кредиту складає 1480005,16 грн. та 81,35 грн. - заборгованість за підвищеними відсотками. З посиланням на ст. ст. 509, 525, 526, 549, 554, 623-625 ЦК України просив задовольнити позовні вимоги. Позивач у судове засідання свого представника не направив, надіслав до суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, в якій представник позивача підтримав первісний позов та заперечував проти задоволення зустрічного позову (а. с. 135), а також надіслав письмові заперечення проти зустрічного позову, які зводяться до наступного. Надання кредиту у валюті не заборонено чинним законодавством, є однією із основних банківських операцій і при підписанні кредитного договору сторони узгодили між собою валюту зобов’язання, якою є швейцарські франки. Відповідач за зустрічним позовом має видану Національним Банком України ліцензію на здійснення банківських операцій, визначених п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», в тому числі здійснення кредитування в іноземній валюті. Пунктом «в» ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлена вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентом кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Таким чином законодавчо не визначено межі щодо термінів і сум кредитів, про які йде мова в п. «в» ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а тому банки мають право видавати резидентам України кредити в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії, на підставі генеральної ліцензії НБУ, що також підтверджено листом НБУ від 07.12.2009 року № 13-210/7871-22612. Просив у задоволенні зустрічного позову відмовити. Представник відповідачки ОСОБА_1 у судовому засіданні первісний позов не визнав, підтримав вимоги зустрічного позову, які зводяться до наступного. 14.01.2008 року між сторонами було укладено Кредитний договір № 046-2008-021, відповідно до п.п. 1.1. якого Кредитор зобов’язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошті у сумі 191015 (сто дев’яносто одна тисяча п’ятнадцять) швейцарських франків, а Позичальник зобов’язується сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 9,45 (дев’ять цілих сорок п’ять сотих) % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені згідно умов цього Договору. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 874739,06 гривень за курсом НБУ на день укладення цього Договору. Тобто, таким чином договором визначено: - надання Відповідачем Позивачу грошових коштів у валюті – швейцарській франк; - сума зобов’язання (кредиту) - 191015 (сто дев’яносто одна тисяча п’ятнадцять) швейцарських франків; - зобов’язання Позивача прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом; - розмір процентів за користування кредитом 9,45 (дев’ять цілих сорок п’ять сотих) % річних; - вказана сума кредиту дорівнює в гривневому еквіваленті 874739,06 гривень. Крім того п. 1.5 Договору визначає, що погашення платежів за кредитом здійснюється позичальником в валюті кредиту. Проте, вказані пункти не відповідають вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного. Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов’язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язань. Ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Проте, в порушення вказаних норм чинного законодавства України валютою зобов’язання згідно п.1.1 договору вказано швейцарській франк, і сума договору визначена в швейцарських франках, в гривні визначено еквівалент суми кредиту без правильного прописання такої суми прописом. Позивачка згідно п. 1.1 договору отримала від відповідача грошові кошти у швейцарських франках, про що свідчить банківська виписка по рахунку. Сплата відсотків за договором згідно п. 1.5 Договору здійснювалась позичальником в валюті кредиту – тобто у швейцарських франках. надання відповідачем та отримання позивачем грошових коштів (кредиту) у швейцарських франках та подальше проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією. Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України. Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно із п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю” індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операцій щодо: — надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; — використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. На момент укладення договору Позивач була і на даний час – громадянкою України, тобто резидентом; індивідуальної ліцензії на одержання та використання іноземною валюти на території України як засобу платежу не отримувала; кредит отримувала для придбання нерухомого майна: трикімнатної квартири (вказано в п. 1.3 Договору) і продавцем вказаного нерухомого майна був також громадянин України; кредит отримала в валюті – швейцарській франк, сплату відсотків за користування кредиту та інші платежі за Договором згідно вимог відповідача здійснювала в валюті. Відповідно із підпунктами "а", "в" та "е" підпункту 6.1 та підпунктів 6.2 Постанови Національного банку від 30.05.2007, № 200 "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках: - сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; - сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; - оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків. Також згідно підпункту 6.3 пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та службових відрядженнях. Даний перелік операцій при яких фізичні особи резиденти можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу є вичерпним і відповідно до вимог чинного законодавства України позивач повинна була отримати індивідуальну ліцензію для: - отримання кредиту в валюті; - використання іноземної валюти як засобу платежу при сплаті відсотків за користування кредиту та інших платежів за Договором. Таким чином кредитний договір, укладений між сторонами, не відповідає чинному законодавству України як на момент його укладення так і на даний момент. Тому п. 1.1 Договору потребує приведення у відповідність до вимог чинного законодавства, сума зобов’язання повинна бути визначена в гривні, валютою зобов’язання та валюта виконання зобов’язання також повинна бути вказана гривня, пп. 1.5 та 2.5 (відповідно Додаток 2) повинні бути визнані недійсними з дати укладення Договору. Крім того, пунктом п. 2.12 Договору встановлено: «Кредитор може збільшити процентну ставку, зазначену у пункті 1.1 Договору, у разі: зміни Національним банком України розміру чинної облікової ставки та\або у разі запровадження адміністративних та\або інших заходів, які збільшують вартість коштів на українському ринку, та\або у випадку зміни ставок LIBOR, EULIBOR, та\ або в інших випадках, якщо кредитор обґрунтовано вважає, що така зміна відповідає ринковим умовам або має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Кредитора. Про зміну процентної ставки Кредитор має повідомити Позичальника письмово: - за 15 календарних днів додати зміни процентної ставки. При цьому у разі незгоди зі зміною процентної ставки Позичальник має право у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початкової дії нової процентної ставки, достроково повернути Кредитору всю суму кредитних коштів, отриманих за цим Договором (в тому числі несплачену суму кредиту), сплатити йому в повному обсязі нараховані проценти за користування кредитом та інші витрати, що підлягають сплаті Кредитору згідно умов цього Договору і лише за умови повного виконання всіх зобов’язань за цим Договором розірвати цей Договір протягом 7 календарних днів з дати набрання чинності нового розміру процентної ставки. Письмова форма повідомлення Кредитором Позичальника про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом передбачає направлення Кредитором відповідного письмового повідомлення Позичальнику поштою та \або шляхом розміщення відповідних повідомлень на дошках оголошень у приміщеннях установ Кредитора та \ або іншим засобом. Факт непогашення Позичальником у строк, що передує даті початку дії нової процентної ставки, на користь Кредитора всієї суми існуючої заборгованості Позичальника за цим Договором (а саме: неповернення всієї суми кредиту, несплата всієї суми нарахованих процентів та інших платежів) є згодою Позичальника з таким новим розміром процентної ставки” Тобто, в даному пункті Договору: - закріплено право Позивача в односторонньому порядку змінювати в сторону збільшення процентну ставку; - визначено підстави для збільшення процентної ставки; - зазначено порядок повідомлення Відповідача про вказані дії Позивача. Проте, умови п. 2.12 Договору не відповідають вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного. Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком. Згідно статті 3 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісності та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів, поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Також стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими і умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс Договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Крім того стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ, передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складову частину кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Тобто, банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена виключно на підставах, передбачених законодавством України. Відповідно до вимог до п.4 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів ” у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України, що також відповідає пункту 3.5 Постанови Національного банку України № 168 від 10.05.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (далі – Правила №168), де вказано, що банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Тобто, редакція п. 2.12 Договору значно звужує права Позивача, як споживача, порівняно з Відповідачем, не відповідає вимогам справедливості, добросовісності, розумності та суперечить вимогам чинного законодавства України в частині підстав та порядку внесення змін до Договору щодо збільшення процентної ставки, що кореспондується з ч.2 , 3 ст. ст. 1056 - 1 , ст. 203 , 215 , 217 ЦК України (набули чинності з 09.01.2009) якими визначено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Згідно із статі 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 статі 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Також абзацом 2 п. 8.5 Договору визначено, що Позичальник розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, та йому повідомлена інформація щодо методики визначення курсів і комісій, пов’язаних з конвертацією. Слід зазначити, що Позивач не має відповідної освіти та кваліфікації для оцінки валютних ризиків. Крім того дана умова Договору є несправедливою, так, як всупереч принципу добросовісності і її наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Позивача, споживача кредитних послуг. Фактично даний пункт є способом зловживання правом Відповідачем, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, Відповідач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на Позивача - позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Також даний пункт Договору значно погіршує становище Позивача, як споживача порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій та дає право для Позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", і дає право вимагати визнання недійсним даного пункту. Відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У розумінні ст. 263 ЦК України непереборна сила – це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія, дещо таке, що виходить за рамки буденності. Тобто, непереборна сила – це надзвичайна та невідворотна зовнішня подія, що позбавляє можливості за даних обставин запобігти негативним наслідкам її прояву, непереборна сила є об’єктивним явищем, тобто подією, яка не залежить від волі, свідомості та бажання людини. При цьому така подія, як правило, має стосовно діяльності суб’єкта зовнішній характер втручання Надзвичайним визначається явище, яке перевищує все ординарне, типове, звичайне. Невідворотність дії не переборної сили тісно пов’язання з її надзвичайним характером. Як правило, саме надзвичайний характер події не дає можливості особі запобігти та відвернути настання негативних наслідків. Непереборною силою є об’єктивна подія, запобігти її прояву не здатна не тільки конкретна особа з урахуванням її фізичних, економічних, технічних та інших можливостей, а й за даних умов і будь-яка інша особа, враховуючи стан науки та техніки. Категорія «непереборна сила» має відносний, оціночний характер. За таких обставин, враховуючи конкретні обставини справи, світова фінансова криза 2008 р. є саме такою надзвичайною та невідворотною подією, яка законом визначається як непереборна сила. При цьому на її надзвичайність вказує світовий глобальний масштаб кризи, її великі, негативні, невідворотні наслідки, яки не залежать ні від волі людини, ні від волі окремих держав, та не могли бути ніким передбачені. Слід зазначити, що настання економічної кризи в Україні визнано вищим органом законодавчої влади – Верховною Радою України прийняттям наступних Законів України: Закону України від 23 червня 2009 року N 1533-VI “Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи” Закону України від 31.10.2008, № 639-VI "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"; Закону України від 18.12.2008, № 694-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості" Закону України від 25.12.2008, № 799-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення” Закону України від 25.12.2008, № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва"; Закону України від 04.02.2009, № 922-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу; Закону України від 25.06.2009, № 1573-VI "Про внесення змін до статті 31 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" щодо зменшення впливу світової економічної кризи на діяльність електронних засобів масової інформації в Україні Положеннями даних законодавчих актів визначено наявність кризових явищ в економіці України починаючи з 31.10.2008 року, а ст. 3 Закону України від 25.12.2008, № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" визначена тривалість даних явищ до 01.01.2012 року. Тобто наявність кризових явищ в економіці України є загальновідомими обставинами і відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України не потребує доказування. Світова фінансова криза та її прояви в Україні негативно вплинули на фінансовий стан обох сторін Договору. Банк захистив свої інтереси шляхом: - підвищення відсоткової ставки за Договором в односторонньому порядку (про що вказано в Позовній заяві Відповідача); - ініціювання звернення з позовом до суду з метою дострокового стягення суми кредиту, чим фактично в односторонньому порядку змінив умови кредитного договору і стягує кошти одночасно і одноразово. Слід зазначити, що при укладені Договору Позивач виходив з того, що грошова одиниця України – гривня буде стабільною, і відповідно доходи та вартість валюти також, і ця стабільність дозволить здійснювати оплати за Договором протягом всього строку кредиту. Проте, внаслідок настання економічної кризи в країні сталося стрімке зростання курсу швейцарського франку, суттєве зменшення доходу Позивача - на дату укладення Договору дохід Позивача становив 11353,72грн., що за курсом НБУ становило 2479,29 швейцарських франків. Станом на дату розгляду справи Позивач знаходиться в досить скрутному фінансовому становищі: - на утриманні Позивача знаходиться малолітня дитина; - Позивач знаходиться в відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку; - розмір соціальної допомоги на дитину, як отримує Позивач становить 130,00 грн.; - суттєво знизилась вартість придбаного житлового приміщення. Слід зазначити, що фінансова криза, зростання вартості швейцарського франку, суттєве зменшення платоспроможності Позивача, зменшення вартості придбаного житлового приміщення, підвищення відсоткової ставки за Договором та ініціювання звернення з позовом до суду, про одночасне та одноразове стягнення кредиту та відсотків – є істотною зміною обставин, які фактично змінились настільки, що Сторони не уклали б Договір, якби вказані обставини мали місце на дату укладення Договору. Зі свого боку Позивач неодноразово звертався до Відповідача з проханням здійснити реструктуризацію заборгованості та внести відповідні зміни до Договору з врахуванням викладених вище обставин. Проте дані пропозиції Позивача не було прийнято Відповідачем. Тому враховуючи, що Сторони не досягли згоди щодо приведення Договору у відповідність з обставинами, що істотно змінились, а також те, що наявними є наступні умови: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Відповідно до ст. 652 ЦК України Договір має бути розірваним. Згідно ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Також враховуючи скрутний фінансовий стан Позивача та керуючись ст. 217 та 373 ЦПК України просить суд розстрочити виконання рішення суду. Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, вважає заявлені у справі позови такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав. Судом встановлено, що 14.01.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та відповідачкою за первісним позовом було укладено кредитний договір № 046-2008-021, відповідно до п.п. 1.1. якого банк зобов’язувався надати відповідачці за первісним позовом кредитні послуги у валютах, вказаних у договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 191015,00 швейцарських франків на споживчі потреби та сплати комісійної винагороди за надання кредиту на строк з 14.01.2008 року по 10.01.2038 року, а відповідачка зобов’язувалася погасити кредит, сплатити за його користування проценти в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором (далі – Договір) (а. с. 5-12). Згідно п. 1.1. статуту позивач є правонаступником усіх прав та обов’язків ВАТ «Універсал Банк» (а. с. 30). На виконання умов Договору сторони погодили між собою графік платежів (а. с. 13-16). 14.01.2008 року позивач за первісним позовом видав відповідачці кредит в сумі 167000 доларів США, що еквівалентно 843350,00 грн. (а. с. 17) та суперечить умовам Договору щодо надання кредиту у швейцарських франках та суми еквіваленту в гривнях. Відповідно до п. 2.12. Договору кредитор може збільшити процентну ставку, зазначену у пункті 1.1. договору, у разі зміни Національним банком України розміру чинної облікової ставки та/або у разі запровадження адміністративних та/або інших заходів, які збільшують вартість коштів на українському ринку, та/або у випадку зміни ставок LIBOR, EULIBOR, та/або в інших випадках, якщо кредитор обґрунтовано вважає, що така зміна відповідає ринковим умовам або має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Кредитора. Про зміну процентної ставки Кредитор має повідомити Позичальника письмово: - за 15 календарних днів додати зміни процентної ставки. При цьому у разі незгоди зі зміною процентної ставки Позичальник має право у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початкової дії нової процентної ставки, достроково повернути Кредитору всю суму кредитних коштів, отриманих за цим Договором (в тому числі несплачену суму кредиту), сплатити йому в повному обсязі нараховані проценти за користування кредитом та інші витрати, що підлягають сплаті Кредитору згідно умов цього Договору і лише за умови повного виконання всіх зобов’язань за цим Договором розірвати цей Договір. За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Згідно ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовим установам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом. Фінансовим установам забороняється вимагати дострокового погашення несплаченої частини боргу за кредитом та розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори у разі незгоди позичальника із пропозицією фінансової установи збільшити процентну ставку або інший платіж, передбачений кредитним договором або графіком погашення боргу". Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених договором» положення цього Закону застосовуються до усіх кредитних договорів, які були укладені або продовжують діяти після набрання чинності цим Законом. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Таким чином вимога зустрічного позову про визнання недійсним п. 2.12. Договору задоволенню не підлягають, так як дана умова договору, викладена в п. 2.12. Договору є нікчемною з моменту укладення договору, і рішення суду з цього приводу не вимагається, а суд вважає за можливе застосувати наслідки нікчемного правочину, а саме відмовити позивачу за первісним позовом у стягненні суми процентів (відсотків), підвищених в односторонньому порядку банком з 9,45 % до 11,45 % (а. с. 25) та зарахуванні суми підвищених відсотків та бере за основу розрахунок суми заборгованості за кредитом, наданою позивачкою за зустрічним позовом станом на 10.08.2010 року, яка є найближчою до дати винесення рішення по даній справі та вирахувана з урахуванням проплат, зроблених позивачкою після звернення банку до суду та з розрахунку процентів за користування кредитом, передбачених договором, а саме 9,45 % річних (а. с. 134). Вимога позивачки за зустрічних позовом про визнання недійсними пунктів 1.5, 2.5, абз. 2 п. 8.5. Договору та приведення п.п. 1.1. договору до редакції, зазначеної позивачкою в зустрічному позові задоволенню не підлягають, оскільки у відповідності до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави – Національного банку України. Таким чином ст. 99 Конституції України, закріплюючи за гривнею правовий статус грошової одиниці України, не визначає сферу її обігу і не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленого законом. Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Пунктом «в» ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлена вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентом кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Твердження позивачки та її представника про необхідність отримання індивідуальної ліцензії НБУ на видачу кредиту в іноземній валюті також не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки як на момент видачі кредиту, а також на сьогоднішній день, законодавчо не визначено межі щодо термінів і сум кредитів, про які йде мова в п. «в» ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а тому банки мають право видавати резидентам України кредити в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії, на підставі генеральної ліцензії НБУ, що також підтверджено листом НБУ від 07.12.2009 року № 13-210/7871-22612. Натомість вимога позивачки за зустрічним позовом про розірвання Договору підлягає задоволенню, виходячи із нижче викладеного. Відповідно до анкети-заяви щомісячний дохід позивачки на момент отримання кредиту складав 11886 грн., а сукупний щомісячний дохід сім’ї позивачки складав 27628 грн. (а. с. 20). При цьому, згідно графіку платежів, позивачка щомісяця повинна була сплачувати 1597,53 швейцарських франків. Відповідно, в перерахунку на швейцарські франки на момент отримання кредиту позивачка отримувала в місяць 2595 швейцарських франків доходу, а сукупний сімейний дохід складав 6033 швейцарських франків, що дозволяло позивачці розраховувати на можливість своєчасного та у повному обсязі погашення кредитних зобов’язань згідно графіку погашення кредиту (а. с. 97). 02.07.2008 року позивачка народила дитину та пішла у декретну відпустку (а. с. 98-100) і наразі отримує допомогу на утримання дитини в розмірі 130 гривень на місяць (а. с. 101). Згідно ст. 607 ЦК України зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У розумінні ст. 263 ЦК України непереборна сила – це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія, дещо таке, що виходить за рамки буденності. Тобто, непереборна сила – це надзвичайна та невідворотна зовнішня подія, що позбавляє можливості за даних обставин запобігти негативним наслідкам її прояву, непереборна сила є об’єктивним явищем, тобто подією, яка не залежить від волі, свідомості та бажання людини. При цьому така подія, як правило, має стосовно діяльності суб’єкта зовнішній характер втручання Надзвичайним визначається явище, яке перевищує все ординарне, типове, звичайне. Невідворотність дії не переборної сили тісно пов’язання з її надзвичайним характером. Як правило, саме надзвичайний характер події не дає можливості особі запобігти та відвернути настання негативних наслідків. Непереборною силою є об’єктивна подія, запобігти її прояву не здатна не тільки конкретна особа з урахуванням її фізичних, економічних, технічних та інших можливостей, а й за даних умов і будь-яка інша особа, враховуючи стан науки та техніки. Категорія «непереборна сила» має відносний, оціночний характер. Суд погоджується з думкою позивачки за первісним позовом про те, що світова фінансова криза 2008 р. є саме такою надзвичайною та невідворотною подією, яка законом визначається як непереборна сила. При цьому на її надзвичайність вказує світовий глобальний масштаб кризи, її великі, негативні, невідворотні наслідки, яки не залежать ні від волі людини, ні від волі окремих держав, та не могли бути ніким передбачені. Настання економічної кризи в Україні визнано вищим органом законодавчої влади – Верховною Радою України прийняттям наступних Законів України: Закону України від 23 червня 2009 року N 1533-VI “Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи” Закону України від 31.10.2008, № 639-VI "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"; Закону України від 18.12.2008, № 694-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості" Закону України від 25.12.2008, № 799-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення” Закону України від 25.12.2008, № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва"; Закону України від 04.02.2009, № 922-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу; Закону України від 25.06.2009, № 1573-VI "Про внесення змін до статті 31 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" щодо зменшення впливу світової економічної кризи на діяльність електронних засобів масової інформації в Україні Положеннями даних законодавчих актів визначено наявність кризових явищ в економіці України починаючи з 31.10.2008 року, а ст. 3 Закону України від 25.12.2008, № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" визначена тривалість даних явищ до 01.01.2012 року. Тобто наявність кризових явищ в економіці України є загальновідомими обставинами і відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України не потребує доказування. Світова фінансова криза та її прояви в Україні негативно вплинули на фінансовий стан обох сторін Договору. Суд враховує ту обставину, що при укладені Договору позивачка за зустрічним позовом виходила з того, що грошова одиниця України – гривня буде стабільною, і відповідно доходи та вартість валюти також, і ця стабільність дозволить їй здійснювати оплати за Договором протягом всього строку кредиту. Проте, внаслідок настання економічної кризи в країні сталося стрімке зростання курсу швейцарського франку, суттєве зменшення доходу позивачки. Суд погоджується з викладеними позивачкою обґрунтуваннями в зустрічному позові про те, що фінансова криза, зростання вартості швейцарського франку, суттєве зменшення платоспроможності позивачки, підвищення відсоткової ставки за договором та ініціювання звернення з позовом до суду, про одночасне та одноразове стягнення кредиту та відсотків – є істотною зміною обставин, які фактично змінились настільки, що Сторони не уклали б Договір, якби вказані обставини мали місце на дату укладення Договору. При цьому суд також враховує, що позивачка неодноразово зверталася до відповідача з проханням здійснити реструктуризацію заборгованості та внести відповідні зміни до Договору з врахуванням викладених вище обставин. Проте дані пропозиції позивачки не було прийнято відповідачем (а. с. 105-109). Тому враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо приведення Договору у відповідність з обставинами, що істотно змінились, а також те, що наявними є наступні умови: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, відповідно до ст. 652 ЦК України Договір підлягає розірванню. Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Вимога позивачки за зустрічним позовом про припинення дії договору поруки від 14.01.2008 року № 046-2008-02-Р задоволенню не підлягає, оскільки позивачка не є стороною даного договору і фактично є неналежним позивачем за даною вимогою. Вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача 886620,84 грн., з яких 24151,34 грн. відсотки за кредитом, 2189,93 прострочена заборгованість за кредитом та 860279,57 грн. сума залишку кредиту станом на 10.08.2010 року (а. с. 134). Суд також вважає за можливе, з урахуванням матеріального та сімейного стану відповідачки за первісним позовом та вжитих нею заходів по погашенню заборгованості перед позивачем, розстрочити виконання рішення суду рівномірними щомісячними платежами по 7500 гривень щомісяця до повного погашення присудженої до стягнення судом суми. Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 11, 16, 23, 215-216, 236, 526, 533, 536, 651-653, 1046-1050, 1054-1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-66, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, В И Р І Ш И В: Первісний позов публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 24151,34 грн. відсотки за кредитом, 2189,93 прострочена заборгованість за кредитом, 860279,57 грн. сума залишку кредиту, 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 888440 (вісімсот вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок) гривень 84 копійки. Розстрочити виконання рішення шляхом стягнення платежів рівними частками по 7500 гривень щомісячно, починаючи з місяця, в якому рішення суду набирає законної сили до повного погашення суми заборгованості. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про внесення змін до договору, визнання договору недійсним, розірвання договору, припинення договору задовольнити частково. Розірвати кредитний договір № 046-2008-021 від 14 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк». В задоволенні решти позовних вимог – відмовити. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Суддя В. М. Сіянко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11345738

Во превых обратитесь с заявлением к госрегистратору, что Вы не присутствовали на собрании акционеров и не принимали никаких решений, заявление нужно сделать в нотариальной форме. Далее, если договориться не удается, обратитесь к руководству банка с описанием вышеизложенной ситуации. Дальнейшие действия необходимо будет совершать в зависимости от действий Ваших опонентов. Необходима будет помощь, звоните.

Апелляция оставила в силе данное решение. Как только появится, сразу размещу.

Решение Шевченковского районного суда г. Киева №2-10547/10 от 14.07.2010 о признании недействительными договоров кредита, поручительства и ипотеки со Сбербанком России и рассрочкой платежей на 60 месяцев.

Не переживайте. Как и в случае с положительными решениями судьи указывали, что это же хозяйственный спор и у нас не прецедентное право. Еще не вечер.

Решения трех инстанций выложены здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1535 И там проводиться их обсуждение.

Видимо банкиры настолько запугали судей, что рухнет банковская система, что они воспринимают данный вопрос не с юридической, а с политической точки зрения.Поэтому необходимо проводить разъяснительные беседы, что ничего не рухнет и прибыль банков достаточно высока, а деньги им вкладывать некуда. Если и так дальше пойдет, то кредиты просто будет некому давать вот тогда вся финансовая система и рухнет.

То о чем пишет НБУ надо воспринимать с юмором. В решении они видят то, что сами хотят. Пусть выложат полный текст решения судов всех трех инстанций, т.к. в реестре этих решений нет, а пропаганда НБУ известна уже всем (курс стабильный, гривна укрепляется, кризиса нет, валюту можно выдавать на основании письменного разрешения не предусмотренного законодательством и т.д.).Ждем полного текста, тогда и прокомментируем.

Решение апелляционного суда оставившее в силе это решение здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1522

Решение первой инстанции здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1031

Нет Вы ничего не преувеличиваете. Банк таким образом подстраховывается. Предложите, но только письменно исключить указанные пункты. Укажите, что Вы не доверяете Третейскому суду при АУБ и что изменение процентной ставки в одностороннем порядке является незаконным.

Решение суда первой инстанции: Cправа № 2-1242/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.05.2010 р. м. Запоріжжя Комунарський районний суд м. Запорожжя у складі: головуючого судді Наумової І.Й. при секретарі Фіркаловій І.Ю. за участю представника позивача ОСОБА_1., відповідача ОСОБА_2. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, - В С Т А Н О В И В: 01.10.2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем 10.09.2008 р. був укладений кредитно-заставний договір №ZP0AE00000990. Відповідно до укладеного договору позивач зобов’язався надати відповідачу кредит у розмірі 8100,15 доларів США з кінцевим терміном повернення відповідачем даного кредиту до 09.09.2013 р. Відповідач зобов’язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлені договором. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором відповідач надав в заставу автомобіль Chevrolet, модель: Evanda, рік випуску: 2004, тип ТЗ: легковий, № кузова /шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу. Позивач зазначає, що відповідач не належним чином виконує зобов’язання за даним договором, тому користуючись своїм правом вимагання дострокового повернення суми кредиту, просить передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у відповідача заставленого майна – вищезазначеного автомобіля, та в рахунок погашення заборгованості за договором в розмірі 8220,63 доларів США звернути стягнення на предмет застави – вищезазначений автомобіль, шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» даного автомобіля з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить суд задовольнити позов. Відповідач ОСОБА_2. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, пояснивши, що заборгованість за вищевказаним кредитним договором погашена в повному обсязі Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що згідно кредитно-заставного договору №ZP0AE00000990 від 10.09.2008 р. укладеного між сторонами спору (а.с. 5-12), відповідач отримав кредит в сумі 8100,15 доларів США зі сплатою 17,04 % річних з кінцевим терміном погашення кредиту 09.09.2013 р. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором відповідач надав в заставу автомобіль Chevrolet, модель: Evanda, рік випуску: 2004, тип ТЗ: легковий, № кузова /шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу. Згідно умов даного договору відповідач зобов’язаний щомісяця в період сплати (з 10 по 14 число кожного місяця) сплатити щомісячний платіж в розмірі 221,02 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування ним, тобто між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по кредитуванню, які регулюються статтями 1054 - 1056 ЦК України, а також статтями 509-510, 526, 530, 610, 611, 624 ЦК України, які регулюють виникнення зобов'язань, строки їх виконання, правові наслідки невиконання або неналежного виконання зобов'язань та відповідальність за це. Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі", відповідно до положень ст.ст.10, 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених ним обставин. Позивачем в позові зазначено, що відповідач постійно порушував умови кредитного договору щодо погашення даного кредиту і надано розрахунок заборгованості, але суду не пред’явлено доказів на підтвердження даних обставин, не надано графіку погашення відповідачем кредиту, який згідно умов договору є його невід’ємною частиною, відсутня виписка з особового рахунку позичальника (відповідача), що унеможливлює перевірити наявність заборгованості та правильність її розрахунку. Позивач в позові вказує про використання ним свого права вимагання дострокового повернення суми кредиту, у зв’язку з простроченням відповідачем повернення чергової частини кредиту, але при цьому, суду не надано доказів, що позивач виконав умови встановлені даним кредитним договором (зазначені в підрозділі договору «Наслідки настання події Дефолту») щодо порядку вимоги дострокового повернення відповідачем кредиту, сплату відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за даним договором у повному обсязі. Згідно наданої відповідачем довідки, виданої відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк», заборгованість за даним кредитом у відповідача станом на 06.04.2010 р. відсутня. Згідно наданих квитанцій відповідач погасив заборгованість по кредитному договору за квітень-травень 2010 р. Строк погашення кредитних зобов’язань встановлена договором до 09.09.2013 р. Тобто, судом встановлено, що заборгованість по вищезазначеному кредитному договору у відповідача відсутня. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду. Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не доведені позивачем, в зв’язку з чим, вони не підлягають задоволенню. Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, - В И Р І Ш И В: В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави за кредитно-заставним договором №ZP0AE00000990 від 10.09.2008 р. - відмовити. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Суддя: І.Й. Наумова http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9655085

Валютный риск не касается риска изменения общей экономической ситуации, повышение цен, уменьшение спроса т.д. Это всего лишь одна из составляющих.

Можете подать иск и заставить ЧП доплатить налоги в ПФ, т.к. Вы только сейчас узнали об отсутствии оплат с Вашей зарплаты. А т.к. справки подавали Вы то думаю не стоит баловаться, там не дураки сидят.

Встречный иск подать сможете, но основания уже надо будет придумать другие.

Справа № 2-1146/10 РІШЕННЯ Іменем України 01 вересня 2010 року м. Запоріжжя Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, у складі: головуючого судді О.І. Дацюк при секретарі Т.В. Таран за участю представника позивача О.В. Богдан, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,— ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі ПАТ «Банк Форум») звернулося з позовом, уточненим в ході розгляду справи (а.с. 53-54) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому вказали, що 29.05.2007 року з ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за яким відкрито кредитну лінію з лімітом у 150000 доларів США. На виконання умов договору 05.08.2008 року ОСОБА_3 отримав 150000 доларів США готівкою. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені договори поруки, за якими останні солідарно відповідають за зобов’язаннями ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_3 умови договору виконує неналежним чином та не в повному обсягу, просять достроково стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість у сумі 1671290,40 гривень, що еквівалентно 210848,47 доларам США. Представник ПАТ «Банк Форум» в судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягала, просила позов задовольнити у повному обсягу. Додатково пояснила, що виконання кредитного договору було також забезпечено наступними договорами: іпотечним договором від 29.05.2007 року квартири АДРЕСА_1, укладеним з ОСОБА_3, іпотечним договором матеріально-технічного складу (інв. № 092613) по вул. Південне шосе, 23 у м. Запоріжжя, укладеним з ОСОБА_4, договором застави товарів в обороті, укладеним з ОСОБА_3 За іпотечними договорами звернуто стягнення на заставне майно шляхом вчинення виконавчих написів, які на цей час перебувають на стадії виконання. Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні проти позову заперечував повністю, вказав, що без відповідної ліцензії банк не мав права укладати кредитний договір, відповідач не повинен нести фінансовий ризик внаслідок зміни курсу долару США. Крім того, для стягнення заборгованості вже звернуто стягнення за договорами іпотеки шляхом вчинення виконавчих написів, які на цей час не скасовані. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися без відомих суду причини, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином судовими повістками. При вивченні матеріалів справи встановлено таке. 29.05.2007 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 0167/07/07-КЕ, за яким позичальнику відкрито кредитну лінію з лімітом 150000 доларів США з оплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 13,5 % річних (а.с. 11-12). 05.08.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою встановлено графік повернення другого траншу та сплати відсотків за договором (л.д. 14). Виконання зобов’язань за кредитним договором забезпечено відповідно до п. 2.1. договору наступним: іпотечним договором квартири, іпотечним договором матеріально-технічного складу, договорами застави товарів в обороті та договорами поруки з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Відповідно 29.05.2007 року ПАТ «Банк Форум» укладено договори поруки з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 20, 21), згідно з умовами яких у випадку невиконання зобов’язань за кредитним договором поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Також на забезпечення виконання зобов’язань ПАТ «Банк Форум» з ОСОБА_3 29.05.2007 року укладено іпотечний договір квартири АДРЕСА_1 (а.с. 45-46), з ОСОБА_4 іпотечний договір матеріально-технічного складу та земельної ділянки по вул. Південне шосе, 32 у м. Запоріжжя. 05.08.2008 року ОСОБА_3 отримав кредит готівкою 150000 доларів США строком до 28.05.2012 року, що підтверджено заявою про видачу готівки (а.с. 15), та визнано відповідачем. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов’язань за договором, станом на 13.04.2010 року виникла заборгованість за договором в сумі 1671290,40 гривень, що еквівалентно 210848,47 доларам США, виходячи з курсу 7,9765 гривні за 1 долар США (а.с. 55, 56), яку банк вимагає стягнути достроково. Згідно п.п. 3.2.2, 3.3.5, 5.3 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати відсотків та інших платежів за договором у разі порушення позивальником умов договору за умови надсилання позичальникові письмової вимоги про повернення кредитних коштів, сплату відсотків та неустойки. По закінченню п’ятнадцятиденного строку з дати надіслання такої вимоги банк звертає стягнення на майно. 11.03.2009 року відповідачам направлено письмову вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, сплати відсотків та штрафних санкцій, яку отримано відповідачами. 03.06.2009 року за заявою ПАТ «Банк Форум» приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу видано виконавчий напис та звернено стягнення на іпотечне майно, належне ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 47) для погашення заборгованості у сумі 1174902,38 гривні, що еквівалентно 139893,88 доларам США. Постановами державних виконавців від 09.12.2009 року та 20.01.2010 року (а.с. 48, 52) відкрито виконавчі провадження з виконання виконавчого напису. Згідно пояснень сторін у судовому засіданні на цей час у провадженні суджу перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в частині звернення стягнення на квартиру. Виконавчий напис в частині звернення стягнення на матеріально-технічний склад не оскаржувався та перебуває на стадії виконання. При вирішенні спору суд виходить з такого. Посилання представника відповідача на відсутність права банку укладати договір та надавати кредит в іноземній валюті, на думку суду, необґрунтовані, адже правомірність укладення банками кредитних договорів в іноземній валюті підтверджено ст. 192 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», листом НБУ від 07.12.2009 року № 13-210/7871-22612 «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті». Крім того, при укладенні кредитного договору ОСОБА_3 проти надання кредиту саме в іноземній валюті не заперечував, правомірність укладення договору у судовому порядку не оскаржував. Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Статті 546, 549, 553 ЦК України передбачають можливість забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсягу свою вимогу, що зазначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання. За ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Зважаючи, що банком звернено стягнення на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці, за виконавчим написом сума заборгованості розрахована на час його вчинення, на цей час виконавчий напис не скасований та виконується, суд дійшов висновку, що стягнення тієї самої суми з позичальника та поручителів є по суті повторним стягненням, оскільки рішення суду підлягає обов’язковому безумовному виконанню. Відповідно до ст. 591 ч. 4 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 ЦК України. З аналізу зазначеної статті вбачається, що право банку стягнути залишок суми виникає виключно після реалізації предмету застави та лише у разі недостатності отриманої від реалізації суми для погашення заборгованості. Тож, у разі визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, або у разі недостатності коштів, виручених від реалізації заставленого майна, банк має право звернути стягнення за договорами застави в судовому порядку або стягнути недостатню суму. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи підстав для задоволення позовних вимог немає. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України,— ВИРІШИВ: 1. У позові Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю. 2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. 3. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Суддя О.І. Дацюк http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11040792

Данным решением предложен способ выведения из ипотеки имущества нереализованного на торгах исполнительной службой и отказом кредитора принять его себе в качестве исполнения.

Справа № 2-1621/10 Ном.стат. звіту – 18 Код суду - 0707 Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2010 року м.Мукачево Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області : в особі : головуючого – судді Рижикова В.Г. при секретарі Лисничка І.П. з участю представника позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача Жирош В.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м.Мукачево, позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Закарпатської філії про припинення іпотеки нерухомого майна - будівлі тарної дільниці з приналежними спорудами та прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1(один дріб два) та вилучення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку, та з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження зазначеного нерухомого майна, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_3 звернувся в Мукачівський міськрайонний суд з позовною заявою до ТОВ «Укрпромбанк» в особі Закарпатської філії, про припинення встановленої на користь ТОВ «Укрпромбанк» іпотеки нерухомого майна – будівлі тарної дільниці з приналежними спорудами та прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та вилучення з Державного реєстру іпотек, запису про іпотеку та з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, запису про заборону відчуження зазначеного нерухомого майна, мотивуючи його тим, що ТОВ «Укрпромбанк» безпідставно повторно не скористався належним йому правом іпотекодержателя, залишити за собою в рахунок погашення боргу передане в іпотеку нерухоме майно, у зв’язку із тим, що останнє не реалізувалося на прилюдних торгах, а подальше існування іпотеки порушує його права власника на вільне розпорядження належним йому майном, оскільки будь-яке розпорядження зазначеним майном неможливе без письмової згоди ТОВ «Укрпромбанк». В судовому засіданні представник Позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в заявленому розмірі та пояснив, що 11 березня 2008 року між ОСОБА_3, як фізичною особою-підприємцем та ТОВ «Укрпромбанк» в особі Закарпатської філії, було укладено кредитний договір №10/КВ-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, за яким ТОВ «Укрпромбанк» ОСОБА_3 було надано кредит в сумі – 1000000 гривень, повернення якого було забезпечено іпотекою нерухомого майна - будівлю тарної дільниці з приналежними спорудами та прибудовами, за адресою: АДРЕСА_1, згідно іпотечного договору №10/Zквіп-08, посвідченого 11 березня 2008 року Ціцей В.Й., приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу, в реєстрі за №366. У зв’язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань по вищезазначеному договору кредиту, ТОВ «Укрпромбанк» звернув стягнення на передане ОСОБА_3 в іпотеку нерухоме майно, звернувшись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на договору іпотеки, який було вчинено 15 квітня 2009 року Вімерт В.І., приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу, в реєстрі за №474 та пред’явивши його до виконання в РВ ДВС Мукачівського МРУЮ. В ході примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису РВ ДВС Мукачівського МРУЮ було звернуто стягнення на передану в іпотеку Відповідачу будівлю тарної дільниці з приналежними спорудами та прибудовами, за адресою: АДРЕСА_1, але за результатами перших та повторних прилюдних торгів передане в іпотеку нерухоме майно залишилося нереалізованим. Враховуючи вищевказане на підставі ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.49 Закону України «Про іпотеку», РВ ДВС Мукачівського МРУЮ було запропоновано Відповідачу залишити за собою зазначене нерухоме майно про що повідомити РВ ДВС Мукачівського МРУЮ на, що Відповідач надіслав РВ ДВС Мукачівського МРУЮ лист про відмову залишити за собою нереалізоване майно, у зв’язку із чим безпідставно не скористався правом наданим йому чинним законодавством на задоволення власних вимог за рахунок прийнятого в іпотеку нерухомого майна. Враховуючи безпідставне ігнорування Відповідачем належних останньому прав іпотекодержателя, на задоволення власних вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна, іпотека нерухомого майна - будівлі тарної дільниці з приналежними спорудами та прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 встановленої на користь ТОВ «Укрпромбанк», повинна бути припинена на підставі ч.3 статті 49 Закону України «Про іпотеку», з вилученням з Державного реєстру іпотек, запису про іпотеку та з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, запису про заборону відчуження зазначеного майна, оскільки подальше існування іпотеки порушує права Позивача, як власника на вільне розпорядження належним йому майном, обмежуючи його необхідністю отримання згоди ТОВ «Укрпромбанк». В судовому засіданні представник Відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що заборгованість Позивача за кредитним договором №10/КВ-08 від 11 березня 2008 року, забезпечена іпотекою вищевказаного нерухомого майна не погашена, та на день розгляду справи складає – 1003940,76 грн., у зв’язку із чим не має підстав для припинення іпотеки. Також представник Відповідача зазначив, що Відповідачем після других торгів було надіслано в РВ ДВС Мукачівського МРУЮ лист про повернення виконавчого документу, в той же час РВ ДВС Мукачівського МРУЮ було надіслано Відповідачу пропозицію залишити за собою нереалізоване майно із запізненням, а також те, що на даний час вищевказаний виконавчий напис вчинений 15 квітня 2009 року Вімерт В.І., приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу, в реєстрі за №474, повторно пред’явлено до виконання. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав: Як встановлено в судовому засіданні та доведено доказами, 11 березня 2008 року між підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «Укрпромбанк» в особі Закарпатської філії, було укладено кредитний договір №10/КВ-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, за яким ТОВ «Укрпромбанк» ОСОБА_3 було надано кредит в сумі – 1000000 гривень, зі сплатою 11,5% відсотків річних та з кінцевим терміном погашення заборгованості до 10 березня 2018 року. В якості забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов’язань за вищезазначеним договором кредиту між ОСОБА_3 та ТОВ «Укрпромбанк» в особі Закарпатської філії було укладено іпотечний договір №10/Zквіп-08, посвідчений 11 березня 2008 року Ціцей В.Й., приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу, в реєстрі за №366, за яким ОСОБА_3 було передано в іпотеку ТОВ «Укрпромбанк» нерухоме майно, а саме: будівлю тарної дільниці – літ.А з приналежними спорудами та прибудовами, а саме: навіс – літ.Г, навіс – літ.Д, навіс – літ.Е, гараж – літ.Ж споруди - №1,5, змощення – І, за адресою: АДРЕСА_1. У зв’язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань по вищезазначеному договору кредиту, 15 квітня 2009 року Вімерт В.І., приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу, на підставі заяви Відповідача від 14 квітня 2009 року, було вчинено виконавчий напис, в реєстрі за №474 на вищезазначеному договорі іпотеки №10/Zквіп-08 від 11 березня 2008 року, з метою звернення стягнення на передане в іпотеку Позивачем Відповідачу нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1(один дріб два), з метою задоволення вимог Відповідача у розмірі – 1006757,29 грн. В ході примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису РВ ДВС Мукачівського МРУЮ, було звернуто стягнення на передане в іпотеку Позивачем Відповідачу нерухоме майно – будівлю тарної дільниці з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, за адресою: АДРЕСА_1(один дріб два), шляхом його опису й арешту, оцінки та реалізації на перших прилюдних торгах за ціною 595995 грн., та на повторних прилюдних торгах за ціною 446996,25 грн. Але за результатами повторних прилюдних торгів передане Позивачем в іпотеку Відповідачу вищезазначене нерухоме майно, залишилося нереалізованим, у зв’язку із чим РВ ДВС Мукачівського МРУЮ листом від 14 грудня 2009 року у відповідності із ст.49 Закону України «Про іпотеку» та ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» було запропоновано Відповідачу в рахунок погашення боргу, як іпотекодержателю залишити за собою нереалізоване майно. Листом від 26 січня 2010 року, №124 ТОВ «Укрпромбанк» повідомив РВ ДВС Мукачівського МРУЮ, про відмову залишити за собою в рахунок погашення боргу вищезазначене нерухоме майно. У відповідності до ч.1 статті 49 Закону України «Про іпотеку», протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону. У відповідності до ч.3 статті 49 Закону України «Про іпотеку», якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду. У відповідності до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Таким чином суд приходить до висновку, що Відповідач мав достатньо можливості, задовольнити свої вимоги до Позивача, які на той час складали - 1006757,29 грн., шляхом прийняття у власність в рахунок погашення боргу прийняте в іпотеку нерухоме майно, як за результатами перших прилюдних торгів за вартістю - 595995 грн., так і за результатами других прилюдних торгів за вартістю - 446996,25 грн., шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, яким від безпідставно не скористався та вагомих причин не реалізації даного права суду не навів, а подальше існування іпотеки порушить права Позивача, як власника на вільне розпорядження належним йому майном, гарантоване йому статтею 319 ЦК України, обмежуючи його право на розпорядження необхідністю отримання згоди ТОВ «Укрпромбанк», у відповідності до статті 9 Закону України «Про іпотеку». Згідно із ч.3 статті 17 Закону України «Про іпотеку», відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. У зв’язку нотаріальним посвідченням 11 березня 2008 року вищезазначеного іпотечного договору №10/Zквіп-08, нотаріусом на підставі заяв Відповідача було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек іпотеку нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за №6764140 з контрольною сумою 42334В13Г2 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, заборону відчуження за №6759482, з контрольною сумою ВВ2ЕГ79822. Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 11, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України ст.ст., 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст.9, 49 Закону України «Про іпотеку», суд, - ВИРІШИВ: Позовну заяву ОСОБА_3 - задовольнити повністю. 1. Припинити іпотеку нерухомого майна - будівлі тарної дільниці з приналежними спорудами та прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка встановлена на підставі іпотечного договору №10/Zквіп-08, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Укрпромбанк», посвідченого 11 березня 2008 року Ціцей В.Й., приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу, в реєстрі за №366. 2. Вилучити з Державного реєстру іпотек запис №6764140 з контрольною сумою 42334В13Г2 та з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис №6759482 з контрольною сумою ВВ2ЕГ79822. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Головуючий підпис В.Г.Рижиков З оригіналом вірно Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи №2-1621/10 в Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області. Суддя Мукачівського міськрайонного суду В.Г.Рижиков http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11044566

Из опыта могу сказать, судьи не будут торопиться объединять производства и забирать себе. Судье проще приостановить дело и рассмотреть его потом нежели добавлять себе еще одно.

Подойдите к пограничникам в аэропорту и узнайте, есть ли Вы в списках. Если банк не просил ограничить Ваш выезд, то навряд ли есть такое судебное решение.

Я с Вами не согласен. Я не говорю про какой-то "хренбанк". Имеется ввиду спор именно с Укрпромбанком и ссылаюсь я на на ч.3 ст.61 ЦПК: 3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. По моим спорам с Авалем и Укрпромбанком судьи пока в стопоре и не знают, что дальше делать. Ведь как раз и установлены обстоятельства в отношении одной из сторон.