ANTIRAID

Справа №22-4518 головуючий в 1 інстанції Чередніченко Н.П. Категорія доповідач Остапчук Д.О. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 8 червня 2010 року колегія суддів Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого Остапчука Д.О. суддів: Барановської Л.В., Горелкіної Н.А. при секретарі Ражевій В.В. у відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянула апеляційну скаргу тимчасового адміністратора Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» - Андрійчук О.О. на уxвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 15 лютого 2010 року у справі за скаргою Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, учасник виконавчого провадження ОСОБА_2, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2009 року АКБ «Трансбанк» звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Голосіївського ВДВС РУЮ у м.Києві, яким було відкрито виконавче провадження про стягнення з АКБ «Трансбанк» на користь ОСОБА_2 37526,59 Євро та 315 грн. відповідно до виконавчого листа 24300/09, виданого 26.10.2009 року. Посилався на те, що відповідно до ст..85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» протягом дії мораторію забороняється стягнення будь-яких коштів з банку на підставі виконавчих документів. Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 15 лютого 2010 року у задоволенні скарги відмовлено. У поданій апеляційній скарзі тимчасовий адміністратор АКБ «Трансбанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, зазначену ухвалу вважає незаконною, просить її скасувати, та постановити нову ухвалу про задоволення скарги. Зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні скарги, не звернув уваги на те, що в АКБ «Трансбанк» з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану АКБ «Трансбанк» постановою Правління Національного банку України № 97 від 18.02.09 року введено тимчасову адміністрацію строком на 1 (один) рік з «02» березня 2009 року по 1 березня 2010 року. Цією ж Постановою Національний банк України ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів АКБ «Трансбанк» строком на шість місяців з «02» березня 2009 року по «01» вересня 2009 року. У послідуючому дія мораторію неодноразово продовжувалась. Останній раз така дія була продовжена до 1.03.2010 року Постановою Правління Національного банку України № 519 від 01.09.09 року. Протягом дії мораторію, відповідно до вимог частини третьої статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України. Перевіривши обґрунтованість та законність постановленої ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження будь-яких стягнень на користь ОСОБА_2 проведено не було, а введення мораторію було проведено з порушенням чинного законодавства. Такі висновки суду відповідають встановленим в судовому засіданні фактам та ґрунтуються на законі. Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2-4300, виданого 26.10.2009 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з АКБ «Трансбанк» коштів в сумі 37526 Євро та 315 грн. на користь ОСОБА_2, 25.11.2009 року державним виконавцем Лисенко О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В той же час, крім відкриття виконавчого провадження державним виконавцем жодних стягнень коштів з боржника на користь стягувача не було проведено. Обґрунтовуючи свою скаргу, скаржник посилається на те, що відповідно до введеного Національним Банком України мораторію, не допускається стягнення з банку будь-яких коштів, у тому числі і на підставі виконавчих документів, до завершення дії мораторію. Відповідно до вимог частини третьої статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України. В той же час, посилання скаржників на ст..85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», як на обґрунтування скарги є неправильним, оскільки введення даного мораторію було введено з порушенням норм чинного законодавства . Так , згідно ч. 3 ст. 86 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку України підлягають обов»язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Між тим , як встановлено в судового засіданні Постанова Правління НБУ № 97 від 18 лютого 2009 року « Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному банку «Трансбанк» та введення мораторію в Міністерстві юстиції не реєструвалися. Зазначене свідчить про те, що доводи скарги про незаконність дій державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження у справі про стягнення з АКБ «Трансбанк» на користь ОСОБА_2 37526,59 Євро та 315 грн. – безпідставні. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваної ухвали не впливають. Ухвалу постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування-відсутні. Керуючись ст.303,304,307,312,317,218 ЦПК України, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу тимчасового адміністратора Акціонерного комерційного банку «Транс банку» - Андрійчук О.О. відхилити, а уxвалу Голосіївського районного суду від 15 лютого 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України, шляхом подачі касаційної скарги. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10550706

Решение Киевского районного суда г. Донецка №2-3139/10 от 11.08.2010 Пока в реестре решения нет, но оно набрало законную силу. Теперь в спорах с Укрпромбанком можно ссылаться на него в соответствии со ст.61 ЦПК и уже не доказывать незаконность валютных кредитов выданных Укрпромбанком, а рассматривать только вопрос реституции. Справа №2-3139/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (заочне) 11 серпня 2010 року Київський районний суд міста Донецька в складі: головуючого судді Попревича В. М., при секретарі Джус Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Донецької філії, Національного банку України в особі Донецького управління про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки - ВСТАНОВИВ: Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору № 783- 0071005/ФКВ від 27.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк", визнання недійсним договору іпотеки № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк" та договору поруки поруки № 783 - 0071005/2фпор-08 від 27.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Укрпромбанк". Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що кредитний договір споживчого кредиту № 783-0071005/ФКВ від 27.06.2008 р. є недійсним, в зв'язку з відсутністю у боржника на момент його укладення індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка передбачена пп. «г» п. 4 ст. 5 п. 4 ст. Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», і яка б дозволяла використовувати ОСОБА_1 іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов'язань за кредитним договором. Недійсність основного кредитного зобов'язання тягне недійсність договору іпотеки (майнова порука) № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р. та договору поруки № 783 - 0071005/2фпор-08 від 27.06.2008 р., чим порушуються права позивачів як сторін недійсного забезпечувального зобов'язання. Крім того, укладення кредитного договору порушує права споживачів, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів". В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. В судове засіданння представник Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Донецької філії не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, але надіслав відзив на позовну заяву, якою проти позову заперечував, посилаючись на законність укладення спірного кредитного договору на підставі банківської ліцензії, письмового дозволу та додатку до письмового дозволу. В судове засідання представник Національного банку України в особі Донецького управління не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, а також надав суду відзив на позов, яким заперечив проти позову на аналогічних підставах. За таких обставин, за згодою представника позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню . Як встановлено в судовому засіданні, між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк" укладено кредитний договір № 783-0071005/ФКВ від 27.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк". Згідно розділу 1 договору кредиту банк надає позичальнику кредит в розмірі та валюті, визначеній розділі 1 цього договору, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати і повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату користування кредитом в виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі. Відповідно розділу 1 договору кредиту банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту - 103 700; валюта кредиту - долари США; цільове призначення кредиту - споживчі цілі - придбання земельної ділянки за адресою: Донецька область, с. Білосарайська коса, вул. Азовська 596. У забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань перед ТОВ "Укрпромбанк" за кредитним договором, між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк" 27.06.2008 було укладено договір іпотеки № 7831005/2фквіп-08, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банкові земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, на яку банк може звернути стягнення у разі порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язаннь за кредитним договором. 27.06.2008 р. ОСОБА_2 уклала з ТОВ "Укрпромбанк" договір поруки № 783 - 0071005/2фпор-08 від 27.06.2008 р., відповідно до умов якого вона виступила майновим поручителем ОСОБА_1 за зобов'язаннями останнього перед ТОВ "Укрпромбанк" всім своїм майном. Позивачі стверджують, що у них при укладенні спірного договору кредиту була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору. В письмових поясненнях факт відсутності вказаної індивідуальної ліцензії відповідачі не спростували. У п. 1.1., п. 1.6.-1.9., п. 2.6.-2.10 спірного договору кредиту зазначено, що усі платежі для повернення суми кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом повинні здійснюватися позичальником у валюті платежу кредиту в строки та на умовах, встановлених договором тобто у доларах США Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно до ст. 32 Закону України "Уро національний банк України" № 679-ХІУ від 20.05.1999 грошовою одиницею України є гривня. Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються. Відповідно до ч. З ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня... Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК ; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Уро систему валютного регулювання і валютного контролю"). Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи. Разом з тим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищенаведеного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Декрету, до валютних цінностей відноситься іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні га генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Згідно п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам. Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. Разом з цим, у відповідача, а відтак і у позивача, як встановлено судом в ході розгляду справи, на момент укладення спірного договору кредиту індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюті при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту була відсутня. ТОВ "Укрпромбанк" надав суду банківську ліцензію, дозвіл та додаток до даного дозволу. Однак, посилання відповідачів на достатність вказаної банківської ліцензії, письмового дозволу та додатку письмового дозволу на використання іноземної валюти як засобу платежу при виконанні спірного договору кредиту, спростовується наступним. Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України. Згідно розділу 1 оспорюваного договору кредиту банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою шляхом видачі готівкових коштів. Крім того, представник позивачів пояснив суду, що укладанню оспорюваного договору кредиту передувала ціла низка заяв та анкет від імені позичальника, які (заяви) в подальшому були предметом розгляду кредитного комітета банку. У своєму відзиві ТОВ "Укрпромбанк" не заперечив про подання заяви позичальником та її розгляд на кредитному комітеті. З аналізу наведеного розділу договору кредиту, а також з фактичних обставин вбачається, що єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме позичальник, який звернувся з заявою до банку з проханням видати кредит. Докази, що ініціатором видачі кредиту ОСОБА_1 був ТОВ "Укрпромбанк" у судовому засіданні не були надані. Отримувачем за такою операцією також є позичальник, так як банк видає йому гот івкові кошти. Випадків, передбачених законодавством, в яких позичальник ОСОБА_1 має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії також не передбачено. Крім того, п. 1.2. вказаного Положення, регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу. ОСОБА_1, в свою чергу, використовував готівкову іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов'язань за спірним договором кредиту, вносячи готівкою долари США в касу ТОВ "Укрпромбанк". Так, згідно спірного договору кредиту передбачено, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця в розмірі та строки, визначені у графіку платежів. шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором. Отже, сторонами у вказаному пункті договору погоджено, що сплатою кредиту (виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором) вважається внесення готівки позичальником в касу банку, і саме з цього моменту позичальник вважається таким, що належним чином виконав свої зобов'язання перед банком, використовуючи при цьому готівкову іноземну валюту як засіб платежу. Вказане підтверджується і наданими ОСОБА_1 квитанціями, де в призначенні платежу вказано: "Уогашення кредиту за договором № 783-0071005/ФКВ від 27.06.2008 р". Отже, вказаними документами підтверджується факт використання при сплаті кредиту ОСОБА_1 саме готівкової іноземної валюти. Перерахування в подальшому ТОВ "Укрпромбанк" цих коштів на будь-які транзитні рахунки не стосується позичальника, так як його обов'язок зі сплати кредиту є виконаним з моменту внесення готівки в касу банку, як це передбачено договором кредиту, та підтверджується призначенням платежу у вказаних квитанціях: «Внесення готівки на поточний рахунок». Згідно п. 1.1. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 № 200, ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні. Відповідно до п. 6.2. Правил, фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами "а", "в" та "е" пункту 6.1 цієї глави, зокрема у разі: сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків. Згідно п. 6.3. Правил фізичні особи, а також юридичні особи - резиденти та іноземні представництва можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження. Таким чином, ОСОБА_1 чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ТОВ "Укрпромбанк" шляхом внесення доларів США в касу ТОВ "Укрпромбанк". Посилання ТОВ "Укрпромбанк" на те, що Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не передбачається отримання індивідуальної ліцензії на «перерахування іноземної валюти» суперечить наведеному вище пп. «г» п. 4 ст. Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яким передбачено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Суд не бере до уваги посилання представника відповідача 1 - ТОВ "Укрпромбанк" на лист Національного банку України від 07.12.2009 «Про правомірність укладення валютних договорів в іноземній валюті», так як згідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Крім того, у своєму ж листі від 02.06.2000 «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ дотримувався прямо протилежної позиції, зокрема вказуючи на таке: "Наявність у банку генеральної ліцензії (письмового дозволу) не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно ст. 5 Декрету мають проводитись виключно на підставі індивідуальної ліцензії НБУ". Слід також залишити без уваги як доказ висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького, наданий відповідачем 1, так як, по-перше, даний висновок не є висновком судової експертизи, який може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. По-друге, проведення експертизи з юридичних питань в цивільному судочинстві не допускається, та як юридичну оцінку обставинам справи та юридичний аналіз справи здійснює виключно суд, який володіє необхідними юридичними знаннями. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що чинним на момент укладення спірного кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету. За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування Отже, оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов'язання. За таких обставин, приймаючи до уваги доведеність вимог позивача щодо недійсності кредитного договору № 783-0071005/ФКВ від 27.06.2008 р., в забезпечення виконання ОСОБА_1 обов'язків за яким було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк" договору іпотеки № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р. та договору поруки № 783 - 0071005/2фпор-08 від 27.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Укрпромбанк", останні підлягають визнанню судом недійсними на підставі ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України. Як вбачається з розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочину» Листа Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008, «Згідно зі статтями 215 і 216 ЦК суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності. Стосовно положення ч. 2 ст. 215 ЦК про те, що суд не вимагає визнання правочину недійсним, якщо його недійсність встановлена законом, необхідно зазначити, що така потреба може виникнути у разі, коли: сторони виконали певні умови нікчемного правочину, який нотаріально посвідчений; він порушує права третіх осіб; він зареєстрований у державних органах тощо. У таких випадках рішенням суду, який лише констатує недійсність правочину, можуть бути визначені відповідні правові наслідки недійсності правочину, зобов'язано державні органи скасувати його реєстрацію тощо. Ў Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав». Отже, з метою надання повного правового захисту правам та інтересам позивача, виходячи з зацікавленості позивача щодо застосування наслідків недійсності договору іпотеки, за яким позивач заставив належне йому нерухоме майно, вбачається за можливе в порядку застосування реституції за недійсним договором іпотеки виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 3188 від 17.06.2008 про державну реєстрацію Договору іпотеки № МЬ 700/1198/2008 від 17.06.2008, та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 3188 від 17.06.2008 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки № МЬ 700/1198/2008 від 17.06.2008. На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 192,203,215,216,227,533,548 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,61,212,213,215 ЦПК України, суд ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Національного банку України про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки - задовольнити . Визнати недійсним Договір кредиту № 783-0071005/ФКВ від 27.06.2008 р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк". Визнати недійсним Договір іпотеки № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк". Визнати недійсним договір поруки № 783 - 0071005/2фпор-08 від 27.06.2008 р., укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Укрпромбанк" В порядку застосування недійсності Договору іпотеки № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк": - виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 2916 від 27.06.2008 про державну реєстрацію Договору іпотеки № МЬ № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р.; - виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 2917,55 від 27.06.2008 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки № 7831005/2фквіп-08 від 27.06.2008 р.. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом десяти днів з дня отримання його копії. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11629020

ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення

Самая простая схема - рассчитайтесь с банком.

Тогда подавайте иск к банку о признании, например договора мнимым и таким, который заключен в гривне. Сам иск с отметкой суда о получении отправьте нотариусу. Также Вы можете направить нотариусу письмо в котором изложить свои аргументы, почему Вы не согласны с суммой задолженности и приложить копию письма с теми же аргументами, с отметкой банка о получении.В своем письме можете еще раз указать, что Вы не согласны с суммой задолженности и в случае осуществления исполнительной надписи Вы будете вынуждены привлечь нотариуса к уголовной ответственности. Еще напишите жалобу в управление юстиции Донецкой области и приложите ответ нотариуса.

Вероятнее всего они просто все перевели на новую компанию, а старую просто забросили. У Вас есть возможность попытаться получить некую компенсацию.В данном случае важно кто был директором у Вас и является директором новой компании и каким образом была произведена передача активов, что взамен получила старая компания. Если нужна помощь, звоните.

По русски это звучит не разрыв, а расторжение договора. Основные статьи Гражданского кодекса: 611, 651, 652, 653. Выбирайте ту которая в вашей ситуации наиболее применима. Решений на сайте по этим основаниям хватает.

Не совсем понятно почему в связи с Вашим иском было приостановлено рассмотрение дела о признании надписи нотариуса не подлежащей исполнению эти два иска никак не связаны. В практике многие судьи при наличии исполнительной надписи и открытом по ней производству отказывают банкам в повторном взыскании в связи с двойным взысканием.На ответе нотариуса должна быть подпись нотариуса и печать, т.к. нотариус должностное лицо. Бланк не обязательно должен быть фирменным. Видимо в первом случае банк подделал ответ от нотариуса, такое довольно часто встречается. По поводу дальнейших действий - Вы уже подали соответствующий иск. Желаю Вам удачи и держите нас всех в курсе.

Видимо кредит у Вас беззалоговый и на Вас лично из дорогого имущества ничего не оформлено (квартира, машина, земельный участок и т.д.).Обжаловать решение третейского суда можно, но дело довольно хлопотное, тем более, что Вы из Харькова. Поэтому для исполнительной службы Вы можете составить договор аренды имущества со своей мамой. Описывать будут то, что находится у Вас в комнате.

Вы абсолютно правы.

Почитайте 651 статью ЦК.

Именно так.

На мой взгляд иски связанные с недвижимым имуществом подаются по месту нахождения имущества - исключительная подсудность.

Проиграть подобные дела нужно еще уметь. Посмотрите даже тут на форуме какое количество выигранных дел по незаконному поднятию процентной ставки Приватбанком и все они вступили в законную силу. Интересно увидеть Ваше исковое заявление и апелляционную жалобу, а также решения судов двух инстанций.Если правильно составите кассацию у Приватбанка в ВСУ шансов нет. Относительно бесчинств Привата, на реузльтаты судов они не смотрят и бесчинствуют сами по себе. Так что сюрпризы можете ждать в любой момент.

Решением установлено невозможность выдачи Приватбанком валютных кредитов до 21.09.2009, а также отсутствие в уставе Приватбанка пункта видов деятельности разрешающего кредитовать в иностранной валюте.

Обратитесь в Третейский суд Правекс-банка за копией решения, там четко определена Ваша сумма задолженности. На звонки коллекторов не обращайте внимания. Будут надоедать - обращайтесь в милицию. Также Вы можете обратится письменно в Печерский суд г. Киева и уточнить - выдавал ли Печерский суд исполнительный листпо решению третейского суда в отношении Вас.

Вы можете уже сегодня подать иск о признании кредитного договора в валюте недействительным. Это значительно задержит банк в его возможностях по взысканию с Вас суммы долга. Или же можете дождаться иска банка и тогда уже подавать свой иск.Выселить из квартиры с малолетним ребенком Вас не смогут, поэтому и вряд ли смогут продать квартиру с прописанным ребенком и его родителями. Попытайтесь договорится с банком. В любом случае Вам нужно письменно обратится в банк со своими предложениями. Это Вам может помочь в суде.

Отвечу по порядку:1. Отказ судьи правомерен. 2. Если Ваша подруга не получила всех материалов дела, она может в предварительном заседании сделать перерыв в связи с отсутствием материалов дела и возможностью подготовить "заперечення" или встречный иск. 3. Если она не придет в предварительное заседание, то судья его все равно проведет. Нужна будет помощь, звоните.

В решении все указано.

Отвечу по порядку:1. Данный пункт договора является никчемным в связи с нарушением целого ряда нормативных актов и международных договоров. 2. Никаких действий с точки зрения нотариуса совершать не нужно ни нотариусу ни сторонам. Конечно Вы можете уведомить банк о том, что прописали ребенка в квартире, которая является предметом ипотеки.

Проценты обязательно перестанут начисляться в двух случаях:1. Срок кредитного договора закончен; 2. Действие кредитного договора прекращено судом или соглашением сторон.

Предложите банку добровольно реализовать автомобиль, а остаток долга просто списать. Многие банки на это уже идут. Только все предложения направляйте письменно и обязательно укажите какая сумма Вами уже выплачена и за какую Вы планируете реализовать автомобиль, чтобы банк видел, что он все равно в выигрыше, а даже если так и не будет то выигрыш банка очевиден. Деньги за минусом небольшой суммы они получат уже сегодня, а по другому только через год судов и то значительно меньше, а остальное им и так придется списать.

Справа №2-1727/09 ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2010 року Вінницький районний суд Вінницької області у складі : головуючого: судді Гриценко І.Г. при секретарі: Казьміревській Л.В. за участю представника відповідача ОСОБА_1 філії ВАТ ВТБ Банк, ВАТ ВТБ Банк (м.Київ) - ОСОБА_2, розглянувши в у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_1 філії ВАТ ВТБ Банк, ВАТ ВТБ Банк (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_3 звернулася до Вінницького районного суду з вищезазначеним позовом. Рішенням Вінницького районного суду від 09.12.2009 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_1 філії ВАТ ВТБ Банк, ВАТ ВТБ Банк (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а саме, виконавчий напис від 11.08.2009 року, що зареєстрований в реєстрі №3418, який вчинений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_4 визнано таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області зазначену цивільну справу з апеляційною скаргою представника ВАТ ВТБ Банк на рішення Вінницького районного суду від 09.12.2009 року повернуто до Вінницького районного суду для усунення недоліків, а саме – вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України. Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, що суд вважає не є перешкодою для розгляду питання щодо розподілу судових витрат. Представник відповідача банку - ОСОБА_2 суду пояснив, що в вирішенні питання щодо судових витрат покладається на розсуд суду. Заслухавши думку представника банку, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що слід ухвалити додаткове рішення з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. Ст. 88 ч.1 ЦПК України передбачає – стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Тому, суд вважає, що судові витрати понесені позивачем необхідно стягнути солідарно з приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 і ВАТ ВТБ Банк (м.Київ), який являється юридичною особою, оскільки ОСОБА_1 філія ВАТ ВТБ Банк не є юридичною особою. Керуючись ст. 88, п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд – ВИРІШИВ: Доповнити рішення Вінницького районного суду від 09 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_1 філії ВАТ ВТБ Банк, ВАТ ВТБ Банк (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнути солідарно з приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ВАТ ВТБ Банк (м.Київ) на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1160 гривень 28 копійок і 120 грн. витрат за ІТЗ розгляду справи. Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7859775

Справа №2-1727/09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2009 року Вінницький районний суд Вінницької області у складі : головуючого: судді Гриценко І.Г. при секретарі: Казьміревській Л.В. за участю представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 філії ВАТ ВТБ Банк ОСОБА_3, приватного нотаріуса ОСОБА_4 розглянувши в у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_2 філії ВАТ ВТБ Банк, ВАТ ВТБ Банк (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИВ: В позовній заяві ОСОБА_5 просить винести рішення, яким визнати виконавчий напис від 11.08.2009 року, вчинений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу, щодо задоволення вимог ВАТ ВТБ Банк по кредитному договору №419 від 02.06.2006 року у розмірі 13 763,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 106028,79 гривень, за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки RENAULT моделі MEGANE 1.4 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, таким, що не підлягає до виконання, посилаючись на те, що тільки з 25.08.2009 року дізналась про виконавчий напис, отримавши постанову державного виконавця відділу ДВС ОСОБА_2 районного управління юстиції ОСОБА_6 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Калинівського нотаріального округу № 3418 від 11.08.2009 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ВАТ ВТБ банк боргу в розмірі 107634 грн. Цією ж постановою було накладено арешт на все майно, яке належить ОСОБА_5 При ознайомленні з оригіналом виконавчого напису, який знаходиться в матеріалах виконавчого провадження, було встановлено, що ним пропонується задовільнити вимоги ВАТ ВТБ банк по кредитному договору №419 від 02.06.2006 року у розмірі 13763,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 106028,79 гривень, за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки RENAULT моделі MEGANE 1.4 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1. На думку позивача даний виконавчий напис винесено нотаріусом з порушенням вимог законодавства, а тому він не підлягає до виконання на підставі наступного. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою від 29.06.1999 року №1172 визначено, що підставами для стягнення заборгованості у безспірному порядку проводиться за нотаріально посвідченими угодами , що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. Згідно з вказаними вище вимогами закону нотаріус не мав права вчиняти виконавчого напису, оскільки кредитний договір № 419 від 02.06.2006 року, укладений між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_5, з якого виникають зобов'язання по погашенню заборгованості ОСОБА_5 - не був укладений в нотаріально-посвідченій формі. Договір же застави автомобіля є похідним від кредитного договору і є лише способом забезпечення зобов'язань за основним договором. Тобто заборгованість ОСОБА_5 перед ВАТ ВТБ Банк виникла не з умов передбачених договором застави автомобіля, а зі змісту кредитного договору, про те нотаріус не мав права досліджувати виконання його умов та робити висновок про безспірність вимог кредитора, адже він не був нотаріально посвідчений. Заборгованість ОСОБА_7 перед ВАТ ВТБ Банк не є безспірною. Про цей факт свідчить те, що 25.06.2009 року господарським судом Вінницької області було винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство СПД ОСОБА_5. Цією ж ухвалою було введено мораторій на задоволення вимог її кредиторів, а також накладено арешт на все належне їй майно. Вимоги ВАТ ВТБ банк були заявлені в заяві про банкрутство, але в іншій сумі, ніж вказує нотаріус в своєму написі - 85 тис. гривень (згідно напису 106 028,79 грн.). Тобто сума заборгованості є спірною. Крім того, відповідно до виконавчого напису з ОСОБА_5 пропонується стягнення пені, нарахованої за період з 1 квітня 2009 року по 9 серпня 2009 року. Згідно ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Враховуючи те, що справа про банкрутство ОСОБА_5 порушена 25.06.2009 року, з цього моменту згідно Закону пеня за порушення договірних зобов'язань не могла нараховуватись, але нотаріус в своєму написі на це не зважає і стягує її включно по 9.08.2009 року. Крім того, вчинення виконавчого напису під час відкритої процедури про банкрутство не може бути належним способом захисту прав кредитора суб'єкта, щодо якого вона порушена. Щодо цього є спеціальний порядок, передбачений ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і він передбачає можливість всіх кредиторів заявити свої вимоги до арбітражного керуючого, який внесе їх до реєстру і подасть на затвердження господарського суду. В подальшому ці вимоги будуть задовольнятись почергово за рахунок майна боржника. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задоволити, дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви. Також пояснив, що окрім зазначених в позові підстав визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, також слід врахувати, що заборгованість ОСОБА_5 не є безспірною, так як на час вчинення виконавчого напису 11.08.2009 року, в ОСОБА_2 районному суді слухалася цивільна справа за позовом ВАТ ВТБ Банк до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору №419 від 02.06.2006 року, по якій Вінницьким районним судом було винесено рішення від 12.08.2009 року про задоволення позову банку, та стягнення з ОСОБА_5 боргу за цим же кредитним договором, що і вчинено виконавчий напис нотаріусом. Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, заперечив щодо його задоволення, пояснив, що вчинений ним виконавчий напис від 11.08.2009 року є законним і підлягає до виконання, так як вчинений відповідно до закону і не порушує вимог чинного законодавства, яким регулюється порядок вчинення виконавчого напису, а саме законів України «Про нотаріат», «Про Заставу», ЦК України, постанови КМУ №1172, інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, та інших. Представник відповідача ВАТ ВТБ Банк ОСОБА_3 позов не визнав, заперечив щодо його задоволення, пояснив, що 02 червня 2006 p. між АКБ «Мрія», на даний час банк змінив назву на ВАТ ВТБ Банк в особі ОСОБА_2 філії та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №419, відповідно до якого банк надав ОСОБА_5 кредит в сумі 18812 доларів США, і що з метою забезпечення викладених в кредитному договорі зобов»язань, було також 02.06.2006 року укладено договір застави, відповідно до якого предметом застави є автомобіль марки RENAULT моделі MEGANE, 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1. Так як ОСОБА_5 в порушення умов кредитного договору не повертає банку кредит, отриманий для придбання вказаного автомобіля, тому банк звернувся до Вінницького районного суду з позовом про стягнення суми кредиту з відповідача. В ході розгляду судом справи, банк також звернувся до приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 і 11.08.2009 року був вчинений виконавчий напис щодо звернення стягнення на автомобіль RENAULT, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, про вчинення виконавчого напису, по цьому ж кредитному договору. ОСОБА_5, Вінницький районний суд вони не повідомляли про вчинення виконавчого напису і 12.08.2009 року Вінницький районним судом було постановлено заочне рішення про стягнення суми кредиту з ОСОБА_5 Вважають, що виконавчий напис і рішення суду являються законними і підлягають обидва до виконання. Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, та вивчивши матеріали справи, а саме: виконавчий напис, постанову державного виконавця, копію ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, договір застави, та інші матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення, а саме: виконавчий напис, від 11.08.2009 року, який вчинений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, з наступного. Судом встановлено, що 02 червня 2006 p. між АКБ «Мрія», на даний час банк змінив назву на ВАТ ВТБ Банк в особі ОСОБА_2 філії та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №419, відповідно до якого банк надав ОСОБА_5 кредит в сумі 18812 доларів США, для придбання автомобіля, і що з метою забезпечення викладених в кредитному договорі зобов’язань, 02.06.2006 року укладено договір застави, відповідно до якого предметом застави є автомобіль марки RENAULT моделі MEGANE, 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1. Оскільки ОСОБА_5 в порушення умов кредитного договору не повертала банку кредит, банк звернувся з позовною заявою 29.05.2009 року до Вінницького районного суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, також 11.08.2009 року звернувся до нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 з вимогою про звернення стягнення на автомобіль RENAULT, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є предметом договору застави. 11.08.2009 року приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 було видано виконавчий напис, що зареєстровано в реєстрі за №3418, згідно якого, даним виконавчим написом пропонується задовільнити вимоги ВАТ ВТБ банк по кредитному договору №419 від 02.06.2006 року у розмірі 13763,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 106028,79 гривень, за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки RENAULT моделі MEGANE 1.4 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. Відповідно до ст.284 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_5 не є безспірною, так як ще до звернення до нотаріуса, ВАТ ВТБ Банк звернувся до Вінницького районного суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №419 від 02.06.2006 року, і на час вчинення виконавчого напису від 11.08.2009 року, в ОСОБА_2 районному суді слухалася цивільна справа за позовом ВАТ ВТБ Банк до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору №419 від 02.06.2006 року, по якій Вінницьким районним судом було винесено заочне рішення від 12.08.2009 року про задоволення позову банку, та стягнення з ОСОБА_5 - 99917 грн. 58 коп., що еквівалентно 13119,43 доларів США, заборгованості по кредитному договору №419 від 02.06.2006 року, що виникла станом на 25.05.2009 року, та судові витрати: 999 грн. 18 коп. - судового збору, 250 грн. - витрат ІТЗ розгляду цивільної справи, що підтверджує наявність спору станом на 11.08.2009 року, на день вчинення виконавчого напису. 12.08.2009 року в день винесення судом за клопотанням представника банку заочного рішення, представник банку не повідомив суд про те, що існує виконавчий напис нотаріуса від 11.08.2009 року щодо задоволення вимог по кредитному договору №419 від 02.06.2009 року у розмірі 13763,18 доларів США, що еквівалентно 106028,79 грн. шляхом звернення стягнення на заставне майно – автомобіль. Суд вважає, що з приводу одного спору не може бути два документи, що підлягають до виконання: виконавчий напис нотаріуса та рішення суду. Оскільки судом встановлено, що виконавчий напис виданий щодо стягнення суми шляхом звернення на заставне майно, яка не являється безспірною, а навпаки являється спірною, що підтверджується різними сумами, що підлягають до стягнення по одному і тому ж кредитному договору – по виконавчому напису стягнуто 106 028,79 грн., а по заочному рішенню суду - 99917 грн. 58 коп., що вочевидь підтверджує наявний спір між банком і відповідачем ОСОБА_5, то виконавчий напис від 11.08.2009 року, що зареєстрований в реєстрі за №3418, вчинений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 необхідно визнати таким, що не підлягає до виконання, що відповідає засадам справедливості, законності та розумності судового рішення. Судом встановлено, що ОСОБА_5 отримала кредит в банку як фізична особа, а не як приватний підприємець, тому посилання представника ОСОБА_5 на обставину визнання напису не підлягаючим до виконання із-за порушення процедури банкрутства не являється підставою для визнання виконавчого напису не підлягаючим до виконання. Крім того, в судовому засіданні сторони пояснили, що станом на 09.12.2009 року скасовано ухвалу господарського суду про порушення процедури банкрутства СПД ОСОБА_5 Суд, керуючись 10, 11, 60, 81,88, 110, 212, 214, 215, 217, 367 ЦПК України, ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», п. 284 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»,- ВИРІШИВ: Позовні вимоги задоволити повністю. Виконавчий напис від 11.08.2009 року, що зареєстрований в реєстрі №3418, який вчинений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_4 визнати таким, що не підлягає виконанню. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7332864

Пеня в гражданском процессе не ограничена. Проценты начисляться перестанут.