Алексашка

Ну у меня даже не сокращение срока. Кредитные каникулы

Я тоже в одной из тем писал что действие по выдаче кредита, можно назвать как угодно но не платежом и пункт г) с индивидуалкой тут не катит. Меня поправили и думаю верно. Теперь я построил на основе замечаний такой логический ряд:Відповідно до ст. 1054 ЦКУ За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти. Тобто видача кредиту це надання Банком грошових коштів Позичальнику за зобов'язанням. Постановою Національного Банку України № 483 від 14.10.2004 р., а саме п. 1.4. встановлено: використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) – це використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються. Постановою правління Національного Банку України № 49 від 08.02.2000 р., а саме п. 1.3. встановлено: використання іноземної валюти як засобу платежу – це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об’єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права. Майнові права – права вимоги особи за зобов’язаннями, за якими вона є кредитором (на форуме не раз говорилось что в период когда КД уже подписан, а деньги еще не выданы то Позичальник є кредитором, а Банк - Позичальником) Тобто у відповідності вищеприведеним актам розрахунки по кредитному договору а саме видача кредиту, а також погашення кредиту - це платежи по зобов'язанням. Відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу Прошу поправить в чем тут я накосячил

Ну в этом решении ВСУ ситуация классическая для ч. 1 ст. 559. Увеличение процентов по КД без поручителя. Еще бы он решил не так поправ все законы.У меня немного другая ситуация. Сложнее будет воевать

Да если ВСУ продажный и нечестный судя по узагальненням, то и не жалко что его щимят. Он никогда на нашей стороне не был помоему. Было б за кого переживать....

Совсем плохо. Оказывается не все так просто.... В Киев однозначно не подам.

Да мне назвать его как угодно, я то назову. Давайте определим подсудность. Куда подавать? И формулировочку поточнее

Я ж писал выше что производство по взысканиию я остановил еще месяц назад. Хочу теперь иск от поручтеля отдельным производством но в другом районном суде. Вот теперь и нужно определить подсудность. Куда подавть то. Неохота просто ждать возобновления по взысканию подавать встречный. Хотелось бы заранее перестраховаться и в другом суде выиграть прекращение поручительства. По месту нахождения отделения банка? Так вроде нельзя. Нужно наверно в Киев. Но туда я конечно не буду подавать. Далековато

А разве нельзя отдельным производством по месту жительства поручителя?

Банк уже подал иск на солидарное взыскание. Я зупинив проваждення по справі, так как уже почти год рассматривается дело о недействительности КД. Так как в связи с последними веяниями и узагальненнями суды неохотно идут на недействительность, то и есть вероятность того что зупинене вновь поедет. Вот и хочу сделать все что можно и вывести поручителя

Я тоже несогласен с тем, что заемщики и суды пошли на поводу у банков, что если на данный момент законодатель не определил суммы и сроки по пункту в) то можно - гуляй нехочу.Хотя в некоторых решениях судов проскакивали очень противоположные мысли. И там пункт в) не "отменяли" Я вот сделал сборную солянку из таких тезисов для дебатов в суде и получилось примерно так: Згідно із п. в), ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю” індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: — надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; Банк у запереченнях заявляє, що у разі якщо законодавством не встановлено терміни і суми таких кредитів яки перевищують встановлені законодавством межі, то кредитування у валюті є законним і без індивідуальної ліцензії. Таке твердження є помилковим. Навпаки, законодавство України не обмежує терміни і суми кредитів у іноземній валюті для яких потрібно одержання індивідуальної ліцензії. Якщо на теперішній час обмеження щодо термінів і сум надання та одержання кредитів в іноземній валюті законодавством не встановлені - отримання індивідуальної ліцензії в силу імперативної норми щодо потреби її отримання , є необхідною умовою для правомірності видачи та одержання кредиту незалежно від суми грошових коштів які надаються банком, та строку їх повернення позичальником.

Тут помоему суд допустил общую распостаненную ошибку. (в моем иске такая же ошибка) Насчет применения при платежах Постанови № 483, инициатор и отримувач в нашу пользу помоему уже не прокатывает. Ведь инициатором и отримувачем Позичальник является только при выдаче кредита. Но это ведь выдача кредита это не платеж Банка Позичальнику. Банк при выдаче кредита не платит Позичальнику долларами. Эту операцию по выдаче можно назвать как угодно, но только не платежом. За что банку платить Позичальнику? Так что тут данная Постанова не применима и нам не помогает. И действительно уже при наших платежах по кредитному договору, получателем является Банк, как того и требует Постанова № 483. Просто данную Постанову нужно отметать по причине; 1)Она касается только БЕЗНАЛИЧНЫХ платежей, а мы платим наличкой, поэтому нас это не касается. 2) Постанова является подзаконным актом и не может отменять положений закона ( Декрета) в силу его императивной норми щодо вимоги обов'язкового отримання індивідуальної ліцензії при використанні іноземної валюти на території України як засобу платежу. И тут уже суд должен руководствуваться ст. 8 ЦПКУ и применить положения Декрета, а не Постанови № 483

Ну да, я хотел в иске написать примерно так. В связи с увеличившимся объемом ответственности без согласия и уведомления Поручиля согласно ст. 559. прошу признать договор поруки прекрашенным.А иначе без судебного решения кому(банку) и как доказать что это все прекрашено автоматически? Это ж нужно доказать (увеличение объема) в ходе судебных заседаний. Кстати если не тяжело дайте ссылки на аналогичные решения судов, раз уже существует наработаная практика по ч. 1 ст. 559

Так отож. Нужно определиться чего и как мне просить в суде для Поручителя.

Я то полностью согласен с вашей точкой зрения. Она такая же как и моя в начале поста.Но... что именно подразумевает закон в фразе - объем ответственности- ? Ведь общая ответственность по кредиту, тоесть сумма кредита со всеми процентами и телом которые должны были быть мной заплачены за 5 лет не изменилась. Просто тепепрь эту сумму разделят на 4.5 года (за вычетом 6 мес каникул) и естественно плата возросла ежемесячно, но сумма которую в итоге я (или поручитель) должен был отдать в конце 5ти летнего срока не поменялась. Вот в этом заранее и вижу отмазку банка и суда. Поэтому и советуюсь.

Ну я ж ведь оплачивал во время каникул проценты за пользование всем кредитом. Так что общаяя сумма не изменилась. Просто например если 10000 разделить на 20 месяцев то получится по 500гр. в месяц. Но если я из этих 20 мес, 3 мес. был на каникулах и оплачивал все проценты за пользование этими 10000. То потом просто 10000 делится не на 20 мес, а на (20-3=17) 17мес. то получается я плачу в мес уже не по 500, а по 588гр. Но эти 88гр добавились на тело, так как я проценты то все погашал за пользование всей суммой кредита. Помоему как то так...

Так это получается что и аналогичные дела, которые давно в производстве и за которые не заплачено 1700 могут притормозить и т.д.?

Друзья, не обращайте внимание на выпады этого Анти-Анти незнаю чего. Он не только не юрист, но даже не банковский работник.Потому что даже если бы он был самым захудалым банковским работником, не говоря уж о том, если бы он был юристом, этот человек бы знал, что даже при недействительном договоре Заемщик возвращает банку все деньги что взял в кредит. А при данном обсуждаемом удаваном правочине, Заемщик не только возвращает деньги что взял, но и платит законные проценты за пользование кредитом. Только честные годовые 13-15% как и положено, а не 75% и более(в следствии подорожания валюты). И хоть он и называет всех лохами, но сам полный ноль(лох) в банковских и юридических вопросах. И его 1000% уверености так же превратится в полный 0% зная бы он суть дела.

Люди, неужели никто из толковых юристов и даже не юристов не может высказать свое мнение основаное на юр. нормах по поводу моего понимания данного вопроса? Прошу помощи в разборе данного вопроса по полочкам (или хотя бы в доступных общих чертах), а в ответ тишина.....

А что сейчас по новому судоустрою касационным решением можно направлять дело опять в суд первой инстанции для пересмотра?

Да уж.... Хорошенькая позиция... Что мы добились по закону с 2008 года? (как раз ровно 2 года прошло как доллар скаконул)Да они смачно плюют на законы включая Конституцию или тулмачать все по своему. Нас вопреки законам рвут в судах в наглую по одному и мы туда ходим с опущеными головами. А тут еще эти наглые незаконные узагальненя. Тупик.... Что нам отвечают на наши законные звернення и заяви к власть имущим о незаконности валюты? Отвечают все законно. Долбаем долбаем систему, а воз и ныне там. А Америка, Франция и т.д. это сплоченность людей когда это нужно, это демократия(власть народа) и поэтому только они живут в отличии от нас которые существуем. И если бы предприниматели у нас не вышли на массовые пикеты, разве Азаровцы обратили бы внимание? Приняли бы налоговый кодекс втихую, а так хоть обещают немного изменить. Померанчевые то хоть причем? Или вы хотите сказать что все что сейчас творится (и что не творилось бы при померанчевых) газ, коммуналка, цены, налоговый кодекс, уже есть выдержки из нового трудового кодекса который сделает из нас рабов по закону(в угоду Ахметовым), повышение пенсионного возраста, придушивание свободы слова и свободы манифестаций, наконец хождение бульдозером по Конституции - это нормально? И вы доси за Бульдозера? Жуть... Потому и призывы такие к массовости, что уже законного выхода никто не видит, даже заядлые оптимисты законники. Вы видите? И когда еще мы попавшие в беду(кредит) начинаем ссориться.... Вы наверно просто не являетесь Заемщиком и для вас вся эта катавасия - чистая юридическая наука, типа прогулки. Для нас Заемщиков и наших семей все отнюдь не так и очень серьезно. Возможно немного сумбурно я все написал, но наболело

Може я что то не досмотрел в узагальненях. Но там ВСУ как "негативный" пример приводит решение районного суда и апеляции по нему. Хотя там основа на пункт г). А ВСУ чешет в узагальненях про в). Ему про Фому, а он тебе про Ерему (гад). И о сносе вроде ничего. Да и не успели бы по срокам касацию помоему.

С трудом переписал. Надеюсь без ошибок. Может кому нужно для материалов в суд. Справа 22-4922 2010р. Головуючий у 1 інстанції – Чередніченко Н.П. Доповідач – Шахова О.В. УХВАЛА IМЕНЕМ УКРАНИ 1 липня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого – Шахової О.В. суддів – Панченка М.М., Амеліна В.I. при секретарі – Рицькій Н.I. Розглянула в відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» (далі АКБ «Трансбанк») на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 р. за позовом Особа1 до АКБ «Трансбанк» про визнання правочину недійсним та за зустрічним позовом АКБ «Трансбанк» до Особа1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно за кредитним договором, ВСТАНОВИЛА: В жовтні 2009 р. Особа1 звернувся до суду с позовом до АКБ «Трансбанк», в якому вказував на те, що 6 липня 2006 року уклав с банком кредитний договір та договір застави і отримав кредит в сумі 63 000 дол. США, з виплатою 16.5% річних. Позивач просив визнати зазначений договір недійсним, оскільки при його укладенні у відповідача не було ліцензії НБУ на здійснення розрахунків по кредитуванню в іноземній валюті. Заперечуючі проти позову Особа1, АКБ «Трансбанк» подав зустрічний позов про стягнення с Особа1 та його дружини заборгованності за кредитним договором від 6 липня 2006 року, посилаючись на те, що кредит видавався на законних підставах, проте останній порушив умови договору та допустив заборгованість в сумі 52 696 грн. 77 коп., яку банк і просив стягнути солідарно з Особа1 та його дружини Особа4 заборогованності за кредитним договором від 6 липня 2006 року, посилаючись на те, що кредит Особа1 видавався на законних підставах, проте останній порушив умови договору та допустив заборгованність в сумі 52 696 грн. 77 коп., яку банк і просив стягнути солідарно з нього та з Особа4, як поручителя, а саме з Особа1 виключно за рахунок стягнення на заставне майно – іменні безвідсоткові облігації в кількості 1 118 шт., грошових коштів чи будь-якого іншого виявленого майна, а з Особа4 – за рахунок грошових коштів чи будь-якого іншого виявленого майна. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 року позов задоволено. В задоволені зустрічного позову АКБ «Трансбанк» відмовлено. Не погодившись з рішенням суду АКБ «Трансбанк» подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправільне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його та про відмову в задоволенні позову. На обгрунтування доводів апеляційної скарги представник банку посилається зокрема, на те, що суд, визнаючи договори кредиту та заствави недійсним на порушення матеріального права суд не врахував, що при їх укладенні сторони дійшли згоди щодо істотних умов та дійшов помилкового висновку про безпідставну видачу в іноземній валюті, оскількі ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може викоростовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Судом не застасовані норми, які визначають використання на території України іноземної валюти, а саме Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Закони України «Про банки та банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про національну депозітарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні». Не враховано, що право на здійснення валютних операцій передбачено, зокрема і Статутом банку та не взято до уваги надана банком ліцензія на право здійснення операцій з валютними цінностями. Відмовляючи ж в задоволені зустрічних вимог банку про стягнення заборгованості з відповідачів, суд не дослідив обставини справи та не зважив на те, що відповідачі виконують умови договору кредиту та поруки неналежно, допустили заборгованість і за умовами договорів банк вправі вимагати виконання обов'язку по сплаті кредиту. Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу, в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 6 липня 2006 року між Особа1 та АКБ «Трансбанк» укладено кредитний договір №16510609 на суму 63 000 доларів США зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 16,50% річних з кінцевим погашенням заборгованості 6 липня 2011 року. Пунктом 5.4 спірного кредитного договору та Додатком №1 до спірного кредитного договору передбачено, що сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється в доларах США на рахунок банку. В якості забезпечення вимог АКБ «Трансбанк» за кредитним договором, відносно повернення Особа1 суми кредиту, несплачених процентів, комісій, неустойок і штрафів між сторонами, в цей же день, 6 липня 2006 року, укладено договір застави облігації, предметом якого є іменні безвідсоткові (цільові ) облігації серії С у кількості 1118 штук, ринковою вартістю 643 632 грн., заставною вартістю за згодою сторін 386 173 грн. Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ст. 203 Цивільного кодексу України. За приписом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповіднисть змісту угод вимогам закону; дожержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Згідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій теріторії України, є грошова одиниця – гривня. Iноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Як вбачаєтся з умов договору (п. 1.1.), банк зобов'язався надати Особа1 кредит в іноземній валюті – долари США, відповідно і у Особа1 виникло грошове зобов'язання перед банком повернути кредит в іноземній валюті. Виконання грошових зобов'язань, тобто розрахунки по наданню кредиту, погашення тіла кредиту, сплата процентів за договором, грошові зобов'язання позивача при достроковому виконанні ним своїх зобов'язань за кредитним договором та відповідальність позивача за порушення зобов'язань за кредитним договором, також визначені в іноземній валюті. Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тобто відповідно до ст. 524 ЦК України допускається лише визначення еквіваленту зобов'язання у іноземній валюті, а не сплата нею. Що ж стосується виду валюти при виконанні зобов'язання, то ч. 1 ст. 533 ЦК України передбачає, що грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. ч. 2 ст. 533 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, застосування ч. 2 ст. 533 ЦК України, можливо лише з урахуванням ч. 1 цієї статті, а саме – визначаючі розмір грошового зобов'язання в іноземній валюті, необхідно зазначати, що проведення розрахунків має проводитись в гривні по курсу НБУ на момент проведення таких розрахунків. Проте, спірним договором не тільки не передбачено розрахунків у гривні, а і розрахунки за вказаним договором проводились обома сторонами за договором в іноземній валюті. Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язанням допускається у випадку та на умовах, встановлених законом. За приписами ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти та монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Таким чином єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків на території України є гривня. Але потрібно врахувати приписи ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України, згідно яких використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідно до ст. 91 Конституції України, закони приймаються виключно Верховною Радою України. Законами України, які регулюють випадки та порядок використання іноземної валюти у якості засобу платежу є Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 07.05.1996р. №184/96-ВР та Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993р. № 15-93. Вищезазначені закони, крім Декрету КМУ, не застосовуються у сфері цивільно-правових відносин, оскільки вищезазначені закони регулюють правовідносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Стаття 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією. У відповідності з приписами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютого регулювання. Iндивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період необхідний для здійснення такої операції. Підпунктом г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачено, що індивідуальні ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Пунктом 1.4 Положення № 483 «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», яке зареєстровано в Міністерстві юстиції 09.11.2004 року № 1429/10028, під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких зобов'язань або оплати товарів що придбаються. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка застосовується судом апеляційної інстанції у відповідності до ст. 8 ЦПК України, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з валютного регулювання і валютного контролю, які не потребують індивідуальної ліцензії. Матеріалами справи не підтверджується наявність у жодної із сторін за кредитним договором №16510609 від 06.07.2006 року індивідуальної ліцензії. Стосовно вимог про визнання недійсним договору застави облігацій від 06.07.2006 року судова колегія зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи договір застави облігацій від 06.07.2006 року укладений сторонами з метою забезпечення основного зобов'язання – кредитного договору №16510609 від 06.07.2006 року. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає запеспеченню. Недійсніть основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забеспечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду щодо недійсності кредитного договору №16510609 від 06.07.2006 року, договір застави облігацій від 06.07.2006 року підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності договорів, вказані договори є недійсним з моменту їх вчинення. Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з ч. 1 ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. У зв'язку з цим при задоволені позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК ; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). Таким чином, якщо правовідносини між сторонами, які виникли при здійсненні валютних операції, а саме використання іноземної валюти як засобу платежу на території України між двома резідентами України, відповідають діючим законам України, тобто хоча б у однієї із сторін є індивідуальна ліцензія, то сторона за угодою має право звернутися до суду про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Задовольняючи позовні вимоги Особа1 суд виходив з його доведеності, вищеприведених обставин та того, що діючим законодавством України встановлено вичерпний перелік випадків, коли зобов'язання між сторонами підлягає виконанню в валюті, відмінній від гривні України, а наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» і з урахуванням зазначених висновків не знайшов підстав для задоволення зустрічного позову банку про стягнення заборогованності та звернення стягнення на майно за спірним кредитним договором. Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правової оцінки зібраним у справі доказів, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційной скарги на висновки суду не впливають та їх не спростовують. Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу комерційного банку «Трансбанк» відхилити. Рішення Голосіївського районного суду від 11 лютого 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, шляхом подачи касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

И Янукович тоже его снимать почему то не хочет. Выгоден и ему Стельмах. Но Верховная рада на него не пишет постановы, хотя на манеже все те же - Литвин и компания.

Что то никто так до путя и не подсказал

Ну я думаю индивидуалка к Поручителю.... бредово при нынешних условияхЯ хочу проще и без замрочек. Чисто на прекращении поруки. Поэтому и советуюсь. Как по моему то мои логические выводы с привязкой к закону верны. Жду что скажут люди.