у.zaporozhskiy

нет просо просите оставить иск без рассмотрения... нигде не указанно, что должно быть в таком заявлении.указываете номер дела и судью в шапке, шапка стандартная...

почему вы меня обвиняете? я говорю о том, что в своих решениях пишут апеляционные суды даже попадалось одно решение ВСУ я в корне не согласен с такой постановкой вопроса если смотреть на практику наших судов, то вообще непонятно, зачем 40 ст. по недействительности и зачем вообще придумали ст. 652 ЦК?

по ходу да, так как в переходных положениях ничего не сказанноа зачем вам менять предмет и основания? потом подадите новый иск... по суті начинается когда суд Стаття 173. Початок розгляду справи по суті 1. Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. 2. У разі розгляду справи за відсутності відповідача головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях. При частковому визнанні позову відповідачем головуючий з'ясовує, у якій саме частині позов визнається. а вот какие действия нудно совершить суду до рассмотрения по сути... Стаття 158. Розгляд судом справи у судовому засіданні 1. Розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. 2. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. 3. Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань. Стаття 163. Відкриття судового засідання 1. У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься. 2. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі. 3. Суд встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевіряє повноваження представників. Стаття 166. Оголошення складу суду і роз'яснення права відводу 1. Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи. 2. Підстави для відводу, порядок розгляду заяви про відвід та наслідки її задоволення визначаються главою 3 розділу I цього Кодексу. Стаття 167. Роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків 1. Головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається в журналі судового засідання. Стаття 168. Розгляд судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі 1. Заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню з інших підстав. и только после всех этих действий происходит рассмотрение дела по сути...

Стаття 324. Право касаційного оскарження1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. ухвала про відмову в поновленні строку є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому може бути оскаржена. вона не дає можливість прийняти апеляційну скаргу на практике не сталкивался, но выходя из норм ситуация видится таковой...

апеляционная жалоба реально не о чемсмешно но с нашей судебной системой мне страшно что-то прогнозировать. Единственное, что бы кризис не перестали считать зміною, що не могли передбачити сторони Просто последняя практика апеляционных судов свидетельствует о том, что так как кризис бьет по обоим сторонам договора, то ст. 652 не применима, только не понятно с какого перепуга...

вы их распознайте через finereader и выложите в текстовом режиме

не открывается апеляционная жалоба...

а таку ухвалу банк не оскаржував?її можна оскаржити чи він одразу заочне рішення оскаржив?

нет это невозможнотак как его упразднили, то и удалили с реестра или его вообще не вносили в реестр... скорее всего пересматривали за нововиявленими обставинами, было определение которым упразднили определение от 23.06 2010, но его просто не выкладывали в реестре а просто выложили решение об упразднении решения суда первой инстанции сразу же Вот именно, было бы интересно посмотреть, как апеляционный суд мотивировал, что неправильные слова третего лица представителя НБУ были вновьвыявившемися обстоятельствами...

нет таття 314. Ухвала та рішення апеляційного суду 1. Розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу у випадках: 1) відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін; 2) скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції; 3) скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду; 4) відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін; 5) зміни ухвали суду першої інстанції; 6) скасування ухвали та вирішення питання по суті. 2. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення. в первом случае определением суд оставил в силе решение первой инстанции а во втором принял решение так как упразднил решение первой инстанции..

поидее должно быть определение про скасування 1а потом принять должны были второе, которое и выложили вчера здесь(тоесть від 18 серпня 2010 року.)

Формально они якобы правы,только права у них такого не былоСтаття 365. Розгляд заяви 1. Заява про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви. 2. Розглянувши заяву, суд своєю ухвалою або задовольняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду чи судовий наказ у зв'язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у її задоволенні у разі необґрунтованості заяви. 3. Після скасування рішення, ухвали суду або судового наказу справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. а дальше в общем порядке, принял такое решение, которое мы видим. а какое НБУ молодцы, миллиарды себе набили в карманы и теперь любые вопросы могут решить исключительно в "правовом" поле

Стаття 361. Підстави перегляду1. Рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. 2. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. разве что это, но оно явно не соответствует тому, что інд. ліц є обов'язковою... в данном случае представник НБУ не був свідком. НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 361 Цивільного процесуального кодексу України 1. Перегляд рішення за нововиявленими обставинами - це факультативна стадія цивільного процесу, під час якої суд, який ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі, у зв'язку із виявленням істотних обставин, що існували, але не були їм відомі на час вирішення справи. 2. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Прикладом такої обставини може бути виявлення заповіту після судового поділу майна в порядку спадкування за законом, виявлення факту, що одна зі сторін була недієздатною на час розгляду справи, встановлення факту недійсності угоди чи актового запису, недійсність розірваного судом шлюбу. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи в порядку, встановленому ст. 361 - 366 ЦПК. Наприклад, погіршення майнового стану відповідача після винесення рішення про стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі є підставою для подання позову про зниження розміру платежів, а не для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду. Так, 30 жовтня 1997 р. Сумським обласним судом у справі за позовом Л. Ж. і Л. А. до Полтавського обласного управління юстиції, управління капітального будівництва Полтавського міського виконавчого комітету, Х., С. і Н. про оскарження дій судового виконавця, витребування майна та відшкодування шкоди було постановлено рішення, що набрало законної сили. У грудні 1998 р. Л. Ж. і Л. А. звернулись до суду із заявою про перегляд зазначеного рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Заявники посилались на те, що в жовтні 1998 р. при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи їм стало відомо про існування переліку майна їх сім'ї, яке станом на 19 липня 1997 р. зберігалось у квартирі в м. Полтаві. Оскільки згаданий перелік судом при вирішенні спору не досліджувався, заявники вважали цю обставину підставою для перегляду рішення суду згідно з п. 1 ч. 2 ст. 343 ЦПК 1963 р. Ухвалою Сумського обласного суду від 31 грудня 1998 р. заяву Л. Ж. та Л. А. відхилено у зв'язку з її необґрунтованістю. У скарзі, поданій у касаційному порядку, Л. Ж. і Л. А. просили зазначену ухвалу скасувати як незаконну та необґрунтовану, а їх заяву направити в суд для розгляду по суті. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила скаргу без задоволення з таких підстав. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 343 ЦПК 1963 р. підставою для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявникові. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд правильно виходив із того, що поданий заявниками документ за своєю правовою природою може бути доказом у справі, а не фактом, що може бути визнаний істотною обставиною, яка дає підстави для перегляду судового рішення. Крім того, про існування згаданого переліку майна було відомо при розгляді справи по суті, що підтверджується змістом наявної в її матеріалах заяви зазначеного управління міського виконавчого комітету від 31 липня 1997 р. N 12-62/697. Саме в цій заяві наведено перелік майна, яке не перелічене в акті опису від 10 листопада 1994 р., однак включене до переліку від 19 липня 1997 р. За таких обставин обласний суд обґрунтовано відхилив відповідно до вимог гл. 43 ЦПК 1963 р. заяву Л. Ж. та Л. А. про перегляд рішення цього ж суду від 30 жовтня 1997 р. У касаційній скарзі наведено доводи, що ґрунтуються на неправильному розумінні нововиявлених обставин, у зв'язку з чим судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала їх безпідставними. Керуючись статтями 326, 310, 311 ЦПК 1963 р., вона залишила скаргу без задоволення, а ухвалу Сумського обласного суду - без зміни.111 3. Предметом перегляду справи за нововиявленими обставинами, як правило, є рішення суду першої інстанції. Може бути також переглянуто ухвалу суду про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Всі решта ухвал суду першої інстанції не є предметом перегляду справи за нововиявленими обставинами, оскільки закріплені у них висновки суду не мають незворотного характеру і суд вправі сам коректувати їх у процесі розгляду справи без попереднього скасування ухвали. Предметом перегляду справи за нововиявленими обставинами також є рішення або ухвали суду вищої інстанції. Тут також маються на увазі лише такі акти, якими завершується провадження у справі, тобто рішення суду у справі, ухвали про залишення заяви без розгляду, про припинення провадження у справі, нові рішення вищестоящих судів, які виносяться по суті справи, без передачі справи на новий розгляд. Переглядати ухвалу про передачу справи на повторний розгляд не має сенсу, оскільки вона не перешкоджає можливості розгляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами. Переглянути за нововиявленими обставинами можна також судовий наказ. 4. Закон вимагає, щоб судочинство здійснювалося у чіткій відповідності до норм процесуального права. Будь-яке суттєве відступлення від цих норм призводить до необґрунтованості рішення. Особливо великої шкоди правосуддю завдають злочинні дії осіб, що беруть участь у справі. У таких випадках рішення суду повністю дискредитується як акт правосуддя. Його необхідно анулювати, а справу розглянути знову. Слід зазначити, що підстави, перелічені у п. 2 ч. 2 даної статті (завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний переклад, завідомо неправильний висновок експерта), можуть стати підставами для перегляду справи за нововиявленими обставинами, лише якщо такі неправомірні дії учасників судового процесу встановлені вироком суду, що набрав законної сили. Тобто неправомірність їхніх дій при розгляді справи, щодо якої подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, повинна бути предметом самостійного розгляду у кримінальному судочинстві, і злочинність їхніх дій повинна бути доведена у судовому засіданні і підтверджена вироком суду. До винесення остаточного вироку по справі щодо винних дій вищезазначених осіб і набрання ним законної сили ніхто не вправі звертатись із заявою про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами по даній підставі. Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України N 1 від 27.02.81 р. "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" у випадках, коли щодо особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, провадження у кримінальній справі в силу закону не може бути закінчене постановленням вироку (за спливом строків давності, внаслідок акта амністії, помилування, недосягнення віку кримінальної відповідальності, у зв'язку із смертю), на підтвердження наявності вказаних обставин суд може врахувати постанову слідчих органів за результатами розслідування, проведеного в порядку кримінального судочинства, якщо вона винесена у суворій відповідності з законом. Будь-які інші акти, наприклад постанови прокурора, слідчого, органу дізнання, не створюють підстав для перегляду цивільної справи. 5. У п. 2. ч. 2 статті 361 ЦПК також передбачено таку підставу для перегляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами, як фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення. Така фальшивість документів або речових доказів також повинна бути встановлена вироком суду, що набрав законної сили. Фальшивість даних документів або речових доказів може бути підставою для перегляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами лише у тому випадку, якщо ці докази і документи були прийняті судом до уваги і стали основою для прийняття ним певного рішення. Тобто якщо сфальсифікованим було визнано документ або доказ, який хоч і подавався до суду у справі, але безпосередньо не потягнув за собою ухвалення судом певного рішення або, наприклад, був визнаний судом неналежним чи недопустимим, то немає підстав для перегляду рішення. 6. Інколи у зв'язку з обов'язковістю актів правосуддя вирішення спору ґрунтується на рішенні, ухвалі чи постанові суду, винесених в іншій справі. Так, наприклад, при розгляді регресного позову власника джерела підвищеної небезпеки до водія автомобіля про компенсацію шкоди, завданої транспортною аварією, суд не встановлює знову обставини нещасного випадку, а виходить з рішення, що було винесено при розгляді справи за позовом потерпілого до власника джерела підвищеної небезпеки, у якій водій брав участь як третя особа на стороні відповідача. У даному і подібних випадках скасування першого рішення буде позбавляти наступне рішення його основи і обумовить необхідність перегляду справи по регресному позову за нововиявленими обставинами. Слід мати на увазі, що скасування такого акта (рішення, ухвали суду) може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив з вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, за змістом протилежний скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання. 7. У пункті четвертому частини другої коментованої статті вказана така підстава для перегляду справи, як встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону чи іншого правового акта, їх частини, які були застосовані судом при вирішенні справи. Якщо сам закон, на підставі якого була вирішена справа по суті, є неконституційним, то і рішення суду не відповідає вимогам законності, а тому не може виконуватися і повинно бути переглянуте. Дана обставина є підставою для перегляду справи, якщо оспорюване рішення ще не виконане. 8. Заява про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення або ухвали суду, що набрали законної сили, реєструється в обліково-статистичній картці на заяву про перегляд рішення (ухвали) за нововиявленими обставинами та в алфавітному покажчику цивільних справ. Про надходження такої заяви робиться відмітка у відповідній обліково-статистичній картці на справу, судове рішення в якій переглядається. Матеріали щодо розгляду таких заяв підшиваються до відповідної цивільної справи і зберігаються в ній. Авторський колектив коментарю до Цивільного процесуального кодексу України почитал Комментарий вроде ни под одно из обстоятельств не подходит... Стаття 363. Суди, що здійснюють перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами 1. Рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ. 2. Ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції, якою було відхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанції, в разі перегляду рішення чи ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами втрачає законну силу.

а скажите, такую доверенность можно использовать только в гражданском процессе?*например при заседании опекунского совета, она будет действовать?

Повторю свой вопрос, кто, что думает?*банку откажут? а как на практике у Вас былО?банку отказали в аналогичной ситуации?

поддерживаю, да уж, а какой нормой ЦПК руководствовался апеляционный суд, пересматривая свое же решения?"законом Божим"?

для меня тоже важный вопрос, например, если ты судишься по месту выполнения договораи банк подает встречный, у суда нет оснований принять его, он может подать только по месту Вашего жительства...

я и писал, от том, что в Постановлении 270 идет безнал.других постановлений у нас вроде нет, которые сопряженно касаются нашей темы.

спасибо огромноесделаю ссылку на это Постановление в иске еще один интересный вопрос, если например такой же иск без ипотеки будет рассматриваться в другом суде (другого района, просто о признании к.д недействительным...)... и банк подаст встречный иск попросив наложить взыскание на квартиру, то суд откажет в принятии или он будет принят?

Ленінський районний суд м. Запоріжжя м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України , буд 1/2 ПОЗИВАЧ: ВІДПОВІДАЧ : Третя особа: ПОЗОВНА ЗАЯВА про поділ в натурі квартири № 4 в будинку № 42 по вул. Кияшко в м. Запоріжжя. Нам (позивачці) та (відповідачу), на праві спільної часткової власності (по 1/2 кожному), належить квартира в будинку по вул. К в м. Запоріжжя (далі за текстом Квартира). Квартира була придбана нами в шлюбі, однак з липня 2009 року ми з відповідачем припинили подружні стосунки, внаслідок чого виникла необхідність визначити частки у майні в натурі та поділити спільну квартиру. Від шлюбу з відповідачем я маю малолітню дитину - сина року народження, який після розірвання шлюбу проживає зі мною. Внаслідок того, що відносини між мною та відповідачем після розлучення значно погіршилися, враховуючи його агресивне ставлення до мене, я не зможу в подальшому проживати з дитиною в одній Квартирі з відповідачем. Я намагалася дійти згоди з відповідачем про поділ Квартири в добровільному порядку. З цією метою мною на його адресу на підставі ч. 3 ст. 367 ЦК України були направлені пропозиції щодо укладення договору про поділ нерухомого майна. Однак відповідач ухиляється від укладення договору про поділ майна, залишивши мої пропозиції без відповіді, внаслідок чого я змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Згідно договору купівлі-продажу реєстр. № ___ від ___ року та Технічного паспорту, виданого Запорізьким МБТІ _____ року Квартира складається з: двох суміжних кімнат - № 1 площею 14,1 кв.м та № 2 площею 18,7 кв.м. та одної ізольованої кімнати № 3 площею 10,5 кв.м., а також підсобних приміщень: кухні площею 6,1 кв.м., ванної кімнати площею 2,1 кв.м., туалета площею 0,9 кв.м., коридору площею 7,3 кв.м. та комори 0,3 кв.м. Загальна площа Квартири становить 60,00 кв.м., житлова площа - 43,3 кв.м, підсобна 16,7 кв.м. Відповідно до ідеальних часток кожному зі співвласників Квартири належить по 21,65 кв.м. житлової площі (43,3 : 2). Так як кімнати № 1 та № 2 загальною площею 32,8 кв.м. є суміжними, виявляється фактично неможливим поділити квартиру між співвласниками відповідно до ідеальних часток (по 1\2) та виділити кожному по 21,65 кв.м. житлової площі. $ Тому я маю бажання отримати у власність ізольовану кімнату № /площею 10,5 кв.м. та грошову компенсацію ринкової вартості 11,15 кв.м. житлової площі, які є різницею між тим розміром площі, що мені належить відповідно до ідеальної частки, та тою площею, яка може бути фактично виділена в натурі ( 21,65 кв.м. - 10, 5 кв.м. = 11,15 кв.м.). Грошовий розмір компенсації 11,15 кв.м. житлової площі має бути визначений під час проведення незалежної експертизи. Клопотання про проведення незалежної експертизи буде надано в попередньому судовому засіданні. Вважаю, що підсобні приміщення необхідно залишити у спільному користуванні. Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації. Згідно ч. 2 ст. 367 у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 356, 364, 367 ЦК України, ст. З, 119 ЦПК України, ПРОШУ СУД: 1. Поділити в натурі майно яке належить мені та відповідачу на праві спільної часткової власності - квартиру _ в будинку _ по вул. К. в м. Запоріжжя відповідно до ідеальних часток – по 1/2 кожному, наступним чином: - визнати за мною право власності на 3-тю кімнату площею 10,5 кв.м. в квартирі № - в будинку № - по вул. К. в м. Запоріжжя та стягнути з відповідача на мою користь в рахунок компенсації моєї частки грошові кошти в розмірі, який дорівнює ринкової вартості 11,15 кв.м. житлової площі; - визнати за Сєровим Євгеном Анатолійовичем право власності на 1 та 2 кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м. відповідно в квартирі № - в будинку № - по вул. Кияшко в м. Запоріжжя. 2. Припинити право спільної часткової власності - та - на квартиру № 4 в будинку № 42 по вул. К. в м. Запоріжжя. 3. Нежитлові приміщення загальною площею 16,7 кв.м., у тому числі кухню площею 6,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., коридор площею 7,3 кв.м., комори 0,3 кв.м. залишити у спільному користуванні. 4. Зобов'язати ОП Запорізьке МБТІ зареєструвати за - право власності на 3-тю кімнату площею 10,5 кв.м., за - право власності на 1 та 2 кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м. відповідно в квартирі № - в будинку № - по вул. К. в м. Запоріжжя. 5. Судові витрати покласти на відповідача по справі. Додатки: 1) Копія Технічного паспорту на квартиру; 2) Копія правовстановлюючого документу на квартиру; 3) Копія пропозиції про укладення договору про поділ нерухомого майна з доказами направлення на адресу відповідача; 4) Квитанція про сплату державного мита. 5) Квитанція про сплату ІТЗ; 6) Копія позовної заяви з додатками для відповідача та третьої особи. Позивачка Ленінський районний суд м. Запоріжжя м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України , буд ЛА Суддя - СПРАВА № - адреса: ПРЕДСТАВНИКА на підставі довіреності від позивачки за позовом до. про поділ квартири ЗАЯВА про зміну позовних вимог Пунктом 14 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року встановлено, що квартира не підлягає поділу в натурі якщо не можливо виділити сторонам ізольовані жили та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, у такому випадку може бути встановлено лише порядок користування приміщеннями квартири. Оскільки співвласникам спірної квартири неможливо виділити ізольовані жили та інші приміщення з самостійними виходами, вважаю що квартира не підлягає поділу в натурі та користуючись правом наданим позивачу ст. 31 ГПК України заявляю про зміну позовних вимог - про встановлення порядку користування приміщеннями. В спірній квартирі проживають 3 (три) особи: позивачка, відповідач та їх малолітній син 2009 року народження, що підтверджується Довідкою про склад сім'ї вих. № - від 25.06.2009 року, а також копією паспорту позивачки (копія додається). Під час спільного проживання відповідач неодноразово вчиняв сварки та бійки, крім того, у червні 2009 року він вигнав з дому позивачку з шестимісячним сином та змінив замки на вхідних дверях спірної квартири, чим створив припону для доступу позивачки в своє житло, де знаходилися її особисті речі та речі дитини. Така поведінка відповідача стала приводом для подання позивачкою заяви до Ленінського РВ УМВС, а також звернення до Ленінського райсуду з позовною заявою про усунення перешкод в користуванні приміщенням. В судовому засіданні відповідач повернув позивачці ключі від спірної квартири, тому позивачка подала заяву про залишення позову без розгляду, (копії заяв та Ухвали Ленінського районного суду від - року по справі № - додаються). Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Оскільки до дійсного часу позивачці не вдалося домовитися з відповідачем щодо порядку користування квартирою в досудовому порядку, це питання повинно бути вирішено судом. Як передбачено ст. 155 ЖК України, власник квартири чи її частки не може бути позбавлений права користування власністю. Враховуючи, що позивачці та відповідачу на праві власності належить по Уг частці квартири, приймаючи до уваги інтереси їх малолітнього сина 2009 року народження та враховуючи норми житлової площі, вважаю, що позивачці в користування можуть бути виділені дві суміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрема ізольована кімната площею 10,5 кв.м. виділена в користування відповідачу. На підставі наведеного та керуючись ст. 155 ЖК України, ч. 1 ст. 358 ЦК України, ст. 31 Цивільно-процесуального кодексу України, ПРОШУ СУД: Прийняти дійсну заяву та розглянути змінені позовні вимоги, а саме: 1. Встановити порядок користування квартирою № - в будинку № - по вул. К. в м. Запоріжжя виділивши для проживання - та малолітньому - дві сміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрему ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м. виділити в користування -. 2. Нежитлові приміщення загальною площею 16,7 кв.м., у тому числі кухню площею 6,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., коридор площею 7,3 кв.м., комори 0,3 кв.м. залишити у спільному користуванні. 3. Судові витрати покласти на відповідача по справі. Додатки: 1) Копія Довідки № -; 2) Копія паспорта -.; 3) Копія Постанови Ленінського РВ УМВС від - року; 4) Копія позовної заяви - від - року; 5) Копія Ухвали Ленінського райсуду від - року; 6) Копія дійсної ї заяви з додатками для відповідача по справі. Представник позивачки - на підставі довіреності від -року Ю.О. Калініна 08 квітня 2010 року справа № 2-663/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2010 року Ленінський районний суд у складі: головуючого судді Козлової Н.Ю., при секретарі Франчук Н.С; за участю адвоката Мухіної Л.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Сєрової Али Андріївни до Серова Євгена Анатолійовича про розподіл квартири УСТАНОВИЛ: У жовтні 2009 року до Ленінського районного суду М.Запоріжжя звернулася - з позовом про розподіл в натурі квартири № - будинку № - по вул. К. в М.Запоріжжі. В позові позивачка зазначила, що дана квартира належить їй та її колишньому чоловіку - на праві спільної часткової власності (по 1/2 частині кожному). Дана квартира була придбана ними в шлюбі, однак, у зв’язку з припиненням шлюбних стосунків виникла необхідність визначити частки у майні в натурі та поділити спільну квартиру. Так як в квартирі дві кімнати є суміжними, а одна кімната роздільна, виявляється неможливим поділити квартиру між співвласниками відповідно до ідеальних часток та виділити кожному по 21.65 кв.м. житлової площі, тому позивачка бажає отримати ізольовану кімнату площею 10.5 кв.м. та грошову компенсацію ринкової вартості житлової площі, які є різницею між тим розміром площі, що належить їй відповідно до її ідеальної частки, Заявою від 08.09.2010 року позивачка змінила свої позовні вимоги до відповідача та просила суд встановити порядок користування квартирою № - в будинку № - по вул. К. в м. Запоріжжя виділивши для проживання їй - та малолітньому дві Суміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрему ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м. виділити в користування чоловіку. Залишити нежитлові приміщення загальною площею 16,7 кв.м., у тому числі кухню, площею 6,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., коридор площею 7,3 кв.м., комори 0,3 кв.м. у спільному користуванні, поклавши на відповідача судові витрати. У судовому засіданні позивачка, наполягаючи на позові пояснила суду, що вона повіністю підтримує змінені позовні вимоги, заявлені її представником та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, позивачка зазначила, що житлова площа у спірній квартирі складається з двох суміжних кімнат (площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м.) та однієї окремої кімнати (площею 10,5 кв.м.) неможливість її поділу в натурі відповідно до ідеальних часток є очевидною. Оскільки вона виховує малолітнього сина Серова A.C., заходжується у відпустці по догляду за дитиною тому вона не має можливості проводити будівельні роботи по переплануванню житла з метою поділу у відповідності до ідеальних часток. Питання щодо проведення судової експертизи з метою визначення варіантів порядку користування та розрахунку суми компенсації, вважає недоцільним, оскільки без проведення перепланування спірної квартири фактично можливо лише три варіанти користування її приміщеннями, які або не відповідають інтересам дитини, або у користуванні у одного зі співвласника опиниться 11,15 кв.м. надлишкової житлової площі. Виходячи з наступного позивачка просить суд встановити порядок користування квартирою № - в будинку № - по вул. К. в м. Запоріжжя виділивши для їй - та малолітньому - для проживання дві суміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрему ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м. виділити в користування чоловіку. Залишити нежитлові приміщення загальною площею 16,7 кв.м., у тому числі кухню площею 6,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., коридор площею 7,3 кв.м., комори 0,3 кв.м. у спільному користуванні. Відповідач, проти позову заперечував, суду пояснив, що позивачка вимагає виділення частки житлової площі значно більше, ніж їй належить, а це значно погіршує його право як співвласника, який також має 1/2 частину спільного майна. Розглянувши матеріали справи, вислухав пояснення сторін та їх представників, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: Як встановлено у судовому засіданні, сторонам на праві спільної часткової власності належить квартира № - в будинку № - по вул.. К. в М. Запоріжжі, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.12.2008 року (а.с.9) та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.11). За правилами ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. По справі достовірно встановлено, що сторонам у спірній квартирі належать ідеальні частки - по 1/2 частині кожному, тобто конкретні частини майна в натурі не визначені. Виходячи з площі спірної квартири ( загальна становить 60 кв.м., житлова - 43.3 кв.м.) відповідно до ідеальних часток, кожному з співвласників квартири належить по 21.65 кв.м. житлової площі та 43.2 кв.м загальної площі. За нормами ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Але сторони не знайшли жодного способу вираження такої згоди, тобто можливість використання спільної часткової власності. Тому, закон (ст.358 ЦК України) надає сторонам право вимагати надання кожному у володінні та користуванні конкретної частки майна в натурі, але розмір такої частки повинен відповідати його частці у праві спільної часткової власності. Позивачка вимагає виділення їй частки житлової площі значно більше ніж їй належить, а матеріальної компенсації вона не потребує. Виходячи зі змісту зазначеної норми права (ст.358 ЦК України), суд не приймає до уваги доводи позивача, оскільки вони істотно порушують права та інтереси відповідача.. Вимоги, щодо встановлення порядку користування були би можливі, у випадку, неможливості виділу майна в натурі, але по справі не було добито жодного доказу такої неможливості, а від проведення необхідної експертизи позивачка категорично відмовилась. І нарешті, на переконання суду, вимоги позивача про надання їй у користування двох кімнат, це фактично визначає вимоги про конкретні частини майна в натурі для чого й потрібен висновок спеціаліста про можливість такого поділу. При таких обставинах, вважаю, що позов не заснований на Законі. Керуючись ст.ст. 60, 212, 213, 224-233, 294 ЦПК України, ст.ст. 356, 357, 358 суд,- ВИРІШИВ: У позові - до - про розподіл квартири - відмовити. Сторони протягом десяти днів мають право подати заяву про апеляційне оскарження рішення, після чого протягом двадцяти днів ними може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Запорізької області. РІШЈЯня^набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апел^'щййе^оска^ження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Апеляційний суд Запорізької області 69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 162 ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧА: адреса: 69005, засоби зв'язку:, яка діє від імені що мешкає за адресою : на підставі довіреності № - від -. ВІДПОВІДАЧ : - адреса: засоби зв'язку: тел. ТРЕТЯ ОСОБА: Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації адреса:69063, м. Запоріжжя вул. Горького, буд. 23 засоби зв'язку : 64-38-48 АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА на рішення Ленінського районного суду від 03.06.2010 року по цивільній справі № 2/663/10 Ленінським районним судом м. Запоріжжя в судовому засіданні 03.06.2010 року було винесено рішення по справі № 2/663/10, яким - відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо встановлення порядку користування квартирою, яка належить їй з відповідачем на праві спільної часткової власності. Заява про апеляційне оскарження була подана через канцелярію Ленінського районного суду 07.06.2010 року. Вважаю, що вищевказане рішення суду є незаконним, необгрунтованним, винесеним в порушення норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванні з наступних підстав. 09.10.2009 року позивачкою було подано до Ленінського районного суду позов до Серова Євгена Анатолійовича про поділ майна в натурі, а саме: трьохкімнатної квартири № -в будинку № -по вул. К. в м. Запоріжжя, яка належить позивачці та відповідачу на праві спільної часткової власності (по Уг кожному). 08.04.2009 року позовні вимоги були змінені у зв'язку з тим, що спірна квартира не підлягає поділу в натурі оскільки не можливо виділити сторонам ізольовані жили та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири (п.14 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року). В спірній квартирі зареєстровано три особи: позивачка, відповідач та їх малолітній син - 2009 р. н., що підтверджується Довідкою ЖЄУ № - від 25.06.2009 року. Тому в Заяві про зміну позовних вимог я, як представник позивачки, враховуючи інтереси її малолітньої дитини, просила суд встановити порядок користування приміщеннями квартири виділивши для проживання позивачці та її сину дві суміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрему ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м. виділити в користування відповідачу, нежитлові приміщення залишити у спільному користуванні. Частиною 3 статті 358 ЦК України передбачено, що «кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у спільному майні. У разі неможливості цього він має права вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації». Загальна площа Квартири становить 60,00 кв.м., з яких : житлова площа -43,3 кв.м, підсобна 16,7 кв.м. Відповідно до ідеальних часток кожному зі співвласників Квартири належить по 21,65 кв.м. житлової площі (43,3 : 2). Оскільки житлова площа у спірній квартирі складається з двох суміжних кімнат (площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м.) та однієї окремої кімнати (площею 10,5 кв.м.) неможливість користування нею відповідно до ідеальних часток є очевидною. Згідно вимог ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» відповідно до якої «діти - члени сім)' наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем». Положення ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України в якій вказано, що «жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми житлової площі якщо воно призначається для осіб різної статі», дають можливість надати матері, яка проживає разом з дитиною додаткову площу. Тому враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги обов'язок батька нарівні з матір'ю дбати про житло дитини, а також наявність згоди позивачки сплачувати відповідачу грошову компенсацію за користування надлишковими 11,15 кв. м. житлової площі виходячи з розрахунку ринкових цін на оренду житла, вважаю, що уточнені позовні вимоги повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на відповідних нормах матеріального права та підлягали задоволенню. Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позовних вимог, суд в оскаржуваному Рішенні, наводить припущення, що нібито вимоги про визначення порядку користування приміщеннями квартири, фактично означають вимоги про поділ майна в натурі та для прийняття такого рішення суду потрібен висновок спеціаліста про можливість такого поділу. Вищевказане твердження суду не ґрунтується на законі, оскільки відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін. Згідно п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, спори про визначення порядку користування та про поділ спільного майна є двома окремими категоріями спорів, відповідно до яких здійснюється судовий захист права приватної власності. Крім того, оскаржуване рішення суду не підтверджується матеріалами справи, оскільки у справі відсутні будь-які докази надані відповідачем, на яких суд міг би ґрунтувати свої висновки. Не відповідає дійсності і висновок суду про те, що задоволення уточнених позовних вимог істотно порушить права відповідача. З Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21474741 від 05.01.2009 року вбачається, що Уг спірної квартири зареєстрована на позивачку, інша 1/2 зареєстрована на відповідача. Очевидним є те, що визначення порядку користування приміщеннями квартири не змінить розмір частки відповідача у спільному майні та не позбавить його права розпорядження 1/2 частиною спірної квартири. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду є найважливішим актом правосуддя, який покликаний забезпечити захист гарантованих прав та інтересів людини. Згідно до ч 1. ст. З Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановю ВР № - від 27.02.1991 року «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністрати¬вними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини». Відмовивши матері, з якою проживає малолітня дитина, в позові про визначення порядку користування житловими приміщеннями, суд фактично позбавив її та дитину захисту, який гарантований Конституцією та законами України, а також міжнародною Конвенцією про права дитини. На підставі наведеного та керуючись ч 1. ст. З Конвенції про права дитини , ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 48 Житлового кодексу України, ст. 16, ст. 319, ст. 356, ст. 358 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», п.14 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, ст. 295, ст. 296, ч.2 ст. 307 ЦП К України, ПРОШУ СУД: Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2010 року, що було винесено за результатами розгляду цивільної справі № 2/663/10 скасувати та прийняти нове рішення, яким уточнені позовні вимоги - щодо встановлення порядку користування приміщеннями квартири задовольнити. Додатки: 1) Квитанція про сплату судового збору № - від 24.06.10 р. на суму 25,50 грн. 2) Копія довіреності на представника. 3) Копія ап. скарги для сторін по справі. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22 - 5463 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Козлова Н.Ю. Суддя-доповідач: Приймак В.М. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2010 р. м. Запоріжжя Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі: головуючого: Боєвої В.В., суддів: Приймака В. М., Денисенко Т.С., при секретарі: Бурима В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою - в особі представника - - на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2010 року по справі за позовом Сєрової Алли Андріївни до Сєрова Євгена Анатолійовича про встановлення порядку користування квартирою, ВСТАНОВИЛА : В жовтні 2009 року -. звернулась до суду з позовом до -. про розподіл в натурі квартири № - будинку № - по вул. К. в м. Запоріжжі. В позові позивач зазначала, що дана квартира належить їй та її колишньому чоловіку Сєрову Є.А. на праві спільної часткової власності (по Ѕ частині кожному). Дана квартира була придбана ними в шлюбі, однак, у зв’язку з припиненням шлюбних стосунків виникла необхідність визначити частки у майні в натурі та поділити спільну квартиру. Так як в квартирі дві кімнати є суміжними, а одна кімната окрема, виявляється неможливим поділити квартиру між нею та відповідачем відповідно до ідеальних часток та виділити кожному по 21.65 кв.м. житлової площі. З огляду на вищезазначене, позивач бажала отримати ізольовану кімнату площею 10.5 кв.м. та грошову компенсацію ринкової вартості житлової площі, які є різницею між тим розміром площі, що належить їй відповідно до її ідеальної частки. Заявою від 08.09.2010 року позивач змінила свої позовні вимоги до відповідача та просила суд встановити порядок користування квартирою № -в будинку № - по вул. Кияшко в м. Запоріжжя, виділивши для проживання їй - - та малолітньому - дві суміжні кімнати площею 14,1 кв.м. та 18,7 кв.м., а окрему ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м. виділити в користування -. Залипшти нежитлові приміщення загальною площею 16,7 кв.м., у тому числі кухню, площею 6,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,1 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м.. коридор площею 73 кв.м.. комори 0,3 кв.м. у спільному користуванні, поклавши на відповідача судові витрат. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено. Сєрова A.A. в особі представника - Калініної Ю.О. звернулась до суду Ь апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2010 року, в якій вона, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, що позивачу та відповідач}, по справі на праві спільної часткової власності належить квартира № - у буд. № - по вул. Кіяшко у м. Запоріжжі на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2008 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Сторонам у спірній квартирі належать ідеальні частки по 1/2 частини кожному. Конкретній частині майна в натурі не виділенні. Судом встановлено, що відповідно до ідеальних часток, кожному із співвласників спірної квартири належить по 21,65 кв.м. житлової площі, а також у спільному користуванні знаходиться 43,2 кв.м. загальної площі. Відповідно до приписів ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Хоча вищезазначена норма матеріального права надає сторонам право вимагати надання кожному із них у володіння та користування конкретної частки майна в натурі, про те розмір такої частки повинен відповідати його частці у праві спільної часткової власності. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу у спірній квартирі належить 21,65 кв.м. житлової площі. У позові позивач просить виділити у користування відповідача окрему житлову кімнату житловою площею 10,5 кв.м. Оскільки позивач просила суд виділення їй у користування частки житлової площі, яка значно більше ніж їй належить, суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив позивачу у позові, оскільки вимоги позивача істотно порушують права та інтереси відповідача. В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін. Апелянт в апеляційній скарзі посилається на ст.18 Закону України „Про охорону дитинства" та на положення ч. 4 ст. 48 ЖК України. Разом з тим, зазначені норми матеріального права не регулюють правовідносини які виникли між сторонами по цій справі, а регулюються нормами цивільного кодексу України, Судом першої інстанції не встановлено факту перешкоджання позивачу та неповнолітній дитині з боку відповідача у користуванні спірною квартирою, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування вимог ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства". Крім того, суд першої інстанції також не мав правових підстав при вирішенні спору для застосування ч.4 ст. 48 ЖК України. Не ґрунтуються на фактах доводи апелянта про те, що мала місце згода позивача сплачувати відповідачу грошову компенсацію за користування надлишковими 11.15 кв.м. житлової площі, оскільки зазначені вимоги не були включенні до позовних вимог, а суд, відповідно до ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених позовних вимог та на підставі відповідних доказів сторін. Не грунтуються на законі доводи апеляційної скарги про те, що визначення порядку користування спірною квартирою відповідно до позовних вимог позивача, не позбавить відповідача права розпорядження 1/2 частини спірної квартири, оскільки право власності передбачає не лише право розпорядження власністю, але і право користування об'єктом власності або його часткою. В даному випадку запропонований позивачем порядок користування спільною частковою власністю порушує право відповідача в частині користування ним його часткою у спільній частковій власності. Постановляючи рішення суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, встановив дійсні правовідносини сторін, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін. Доводи апеляційної скарги не містять підстав, які-би могли свідчити про порушення судом першої інстанції при вирішенні спору нори матеріального та процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, встановленим обставинам та наданим доказам, підстав дтя його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 303307.308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу - в особі представника - - відхилити. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2010 року по цій справі залишити без змін Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте вона може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції. Головуючий: Вкратце ситуация с исков понятна я думаю я уже выкладывал эту тему на обсуждение... что можно в данной ситуации сделать? я думаю единственно возможный способ это Стаття 358. Здійснення права спільної часткової власності 3. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. насколько я понимаю, нужно было просить про пользование меньшой комнатой для бывшей жены и соответственно компенсации за то, что она пользуется меньшей частью и не может пользоваться всем остальным.: а ребенок бы пользовался и дальше всем комнатами что кто думает? Розділ III ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯН ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ. КОРИСТУВАННЯ ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ Глава 1 НАДАННЯ ЖИЛИХ ПРИМІЩЕНЬ У БУДИНКАХ ДЕРЖАВНОГО І ГРОМАДСЬКОГО ЖИТЛОВОГО ФОНДУ Стаття 48. Розмір жилого приміщення, що надається громадянам 4. Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру) або призначене для осіб різної статі (частина друга статті 50). а эту статью можно применить только по аналогии закона? или суд прав, что она не относится к этим отношениям... но как же аналогия? кто может вообще подсказать, как действовать когда у двух субъектов есть кватрира в спільній частковій власності по 1/2 , еще есть ребенок что можно сделать с квартирой? как ее поделить? как получить свою часть или материальную компенсацию? Стаття 365. Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників 1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. 2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. 25. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Кроме того, ГК предусмотрены случаи, когда право лица на долю в общей совместной собственности может быть прекращено по решению суда на основании иска других сособственников: 1) доля является незначительной и не может быть выделена в натуре; 2) вещь является неделимой; 3) совместное пользование и владение невозможно; как доказать этот аспект? его же будет достаточно для лишения права собственности по мнению ВСУ. кто что думает?* 4) такое прекращение не причинит существенного вреда интересам сособственника и членам его семьи. При этом, по мнению ВСУ, для прекращения указанного права достаточно наличия хотя бы одного из перечисленных условий. Судом может быть принято решение о прекращении права лица на долю в совместном имуществе при условии предварительного внесения истцом стоимости этой доли на депозитный счет суда (ст. 365 ГК) (о расчете компенсационной стоимости части совместного недвижимого имущества см. материал "Кто в доме лишний"). Следует отметить, что определения того, что такое "незначительная доля", в законодательстве не дано. Это понятие оценочное. Причем речь идет именно о незначительности доли, а не о незначительности размера имущества, которое на эту долю приходится. Если сособственник, имеющий право на долю в 10 %, обеспечен жильем (что вполне возможно, учитывая его очень продолжительное отсутствие в указанной квартире), то вполне можно утверждать, что прекращение его права на долю с выплатой стоимости не причинит ему существенного вреда (о принудительном выкупе доли в общей квартире см. материал "Недоля осталась - доля досталась").

а по постановлению № 270?

вы имеете в виду доказать умышленность действий банка и Ваших, направленных на заключение мнимой сделки?

Як зазначено у «Положенні про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», затвердженому Постановою Правління НБУ від 29.08.2005 р., № 281, - надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик є валютною операцією, що пов’язана з рухом капіталу (п.12 розд.І Положення). Згідно глави 3 зазначеного Положення, - резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов’язань в іноземній валюті за кредитними договорами резидентів-позичальників про залучення коштів від нерезидентів або у випадках, передбачених законодавством України, від суб’єктів ринку. Законодавство України не обмежує терміни і суми кредитів у іноземній валюті для яких потрібно одержання індивідуальної ліцензії. При цьому, для купівлі резидентом валюти з метою виконання зобов’язань за кредитними операціями та платежами за цими операціями, - наявність індивідуальної ліцензії є обов’язковою згідно п. 1 глави 3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою правління НБУ № 281 від 10.08.2005 р. так получается что раньше, несмотря на свой додаток до письмового дозволу и даже на полученную индивидуальную лицензию, банки не могли действовать по Пост. 281? мне вот этот выход к реституции понравился... Під час судового слідства доведено, що сума кредиту, отриманого від відповідача згідно оспорюваного правочину, яка могла бути нею використана на споживчі цілі становила 75750 грн. кто-то очень сильно интересовался этим вопросом. очень классно и продуманно еще суд указал, что вопрос реституции можно решать только после признания к.д недействительным отдедльным иском интересно чем он руководствувался? кто-то серьезный занимался проработкой решения и процессом так еще и надання правової допомоги умудрился через суд протащить, а для этого должно быть Отже, можна підсумувати, що для правильного застосування норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції мав встановити такі обставини: 1) Перевірити чи є Приватне Підприємство фахівцем у галузі права, адвокатом (проте як було зазначено вище це не можливо), чи просто здійснювало представництво інтересів позивача в суді. 2) Перевірити наявність в договорі про надання юридичних послуг, який є в матеріалах справи, пункту, який мав би погодинну оплату праці виконавця послуг. 3) Перевірити наявність чеку за оплату договору про надання юридичних послуг. 4) Перевірити чи не перевищила ціна юридичних послуг за договором, граничний розмір компенсації витрат на оплату правової допомоги встановлений постановою від 27 квітня 2006 року № 590 Кабінету Міністрів України Про Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». 5) Перевірити чи є усі вищезазначені підстави для стягнення з відповідача компенсації понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги.

Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. это же не основания для признания недействительным... наверное суд ошибся.

СпасибоПридали уверенности в правильности выбора.