AntiBank

Стаття 280 цк. Право фізичної особи, особисте немайнове право якої порушено, на відшкодування шкоди 1. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Стаття 1168. Відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи 1. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Глава 82 ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ

Это будет отдельный гражданский иск. Ответчиком будет водитель и/или предприятие на котором он работает/ал, в зависимости от определения суда в части вины. Данное производство Вам поможет в части признания вины ответчика, т.е. не надо будет заново ничего доказывать и в части определения некоторых обстоятельств. Сейчас особых действий в суде никаких не надо, просто отвечаете на вопросы, заявляете некоторые ходатайства (какие именно, надо знать материалы дела и обстоятельства) Если будут спрашивать о сумме вреда, можете заявить, что размер вреда устанавливается, т.к. лечение продолжается и расходы тоже, но думаю, сейчас это никого не волнует Вообще Вам должны объяснить Ваши права и действия. Вот примерный образец иска. До:Шевченківського районного суду м. Києва 04655, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10б Позивач:_________________________________ 04111 м. Київ, вул. Щербакова, ______ тел. _________________ моб. _________________ Відповідач:_________________________________ 04078 м. Київ, вул. Замковецька, _____ тел. __________________ Сума позову:_____________ грн. Судовий збір:______________ грн. ПОЗОВНА ЗАЯВА про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних в результаті ДТП 15 вересня 2010 року приблизно о 22 год. 40 хв. Голотяк Ярослав Сергійович (далі - Відповідач), керуючи автомобілем „БМВ 320”, д/н 926-60 МО в м. Києві на вул. Щербакова, 2 не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ», д/н АА 1324 ВА, що належить Центилу Ігору Олександровичу (далі - Позивач). Згідно висновків ДАІ та суду дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія Голотяка Я.С. Власність обох автомобілів підтверджується технічними паспортами. Вина водія Голотяка Я.С. підтверджується протоколом та схемою ДТП і поясненнями учасників пригоди, а також постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2010 року про застосування адміністративного стягнення до Голотяка Я.С. Ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі, є „...втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права...”. Згідно висновку про оцінку майна № 06А/04 від 11.05.2006 року вартість відновлювального ремонту мого автомобіля складає 11 180,14 грн. Одночасно до суми відшкодування додаю мої витрати на експертні послуги, які склали 400,00 грн. (копія платіжної квитанції додається). Загальна сума збитків становить: 11 180,14 грн. + 400,00 грн. = 11 580, 14 грн. Таким чином, я вважаю, що Петров О.А., як власник джерела підвищеної небезпеки – автомобіля ЗІЛ д.н. 172-01 КВ, повинен відшкодувати мені витрати, які я мушу зробити для відновлення первинного стану свого автомобіля ОПЕЛЬ-АСТРА д.н. 450-00 КТ, пошкодженого в ДТП, тобто витрати на його повний ремонт. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» – «...під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб». Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Протягом тривалого часу у зв’язку з пошкодженням автомобіля Позивачеві довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, через що Позивач тривалий час не міг вночі спокійно спати. І до того суворий сімейний бюджет Позивача довелося спрямувати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП автомобіля. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого Позивач почав нервово відноситися до оточуючого світу, крім того це був перший і улюблений автомобіль Позивача. Від такого стану та нецільового використання сімейних коштів постраждали, окрім самого Позивача, і члени його родини, родичі, що призвело до розладу стосунків у родині Позивача. Більше того, Позивач із сім’єю систематично виїздили за місто на відпочинок після тяжкого робочого тижня, однак після ДТП можливість насолоджуватися законним відпочинком зникла. Крім того, на тривалий час після ДТП Позивачеві та його близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, Позивачеві довелося відкласти, а від деяких з них він взагалі змушений був відмовитись, що спричинило проблеми з роботою. Позивач через втрату автомобіля, не міг виконувати деякі доручення керівництва, що були пов’язані з переїздом, що спричинило зменшення заробітної плати. Розмір заподіяної Позивачеві моральної шкоди визначити важко, але він має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести Позивачеві і його родині, та витрати, пов’язані з відновленням психічного стану Позивача, відпочинком від усього що сталося із Позивачем та членами його родини. Розмір душевних страждань Позивача і страждань його родини оцінюється Позивачем в 10 000 (десять тисяч) гривень. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести Позивачеві зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров’я, а також моральних страждань, пов’язаних з дорожньо-транспортною пригодою. Враховуючи вище викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 3, 79, 88, ч. 6 ст. 110, 119, 120 ЦПК України, - ПРОШУ: 1. Прийняти до розгляду позовну заяву. 2. Стягнути з _________________________________ на користь ______________________________________ 11 180 (одинадцять тисяч сто вісімдесят) гривень 14 копійок відшкодування матеріальної шкоди. 3. Стягнути з з _________________________________ на користь ______________________________________10 000 (десять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди. 4. Стягнути з з _________________________________ на користь ______________________________________вартість проведених експертних досліджень у сумі 400 грн. 00 коп. 5. Витребувати з органів Державтоінспекції Солом’янського району м. Києва адміністративні матеріали по даному ДТП. 6. З метою забезпечення позову накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Відповідача, яке належить йому на праві власності. 7. Судові витрати покласти на Відповідача. Додатки: 1. Постанова Солом’янського районного суду м. Києва від 14.04.2006 року. 2. Висновок експерта № 06А/04 від 11.05.2006 року. 3. Квитанція про сплату послуг експерта від 12.05.2006 року. 4. Копія технічного паспорту на автомобіль. 5. Копія цієї позовної заяви з додатками. 6. Квитанція про сплату державного мита. «___» ________________ 201__ року Позивач _________________________________________________________ ______________________ Так что тщательно подшивайте все чеки и квитанции на лечение и сопутствующие расходы, включая транспортные. Это поможет в дальнейшем установить размер материального вреда. Не болейте. ..

Есть также решения где выгоняют и детей, даже без разрешения органа опеки. Может, конечно, на стадии исполнения решения тормознется из-за детей?

Правильно прерывается, но исковой давности, т.е. по обращениям в суд. Если бы банк подал в суд с заемщика (и он же ипотекодатель) вначале на взыскание денег, а потом на взыскание предмета ипотеки, тогда да. НО взыскание через нотариуса к этому не имеет никакое отношение. Срок давности по нотариальной надписи и срок исковой давности (по обращения в суд) это разные сроки, хотя они в данном случае и совпадают. Так вот, положение о прерывании исковой давности, относится только к прерыванию исковой давности (судебного обращения) и никакой другой.

Думаю, что нет, т.к. наверняка имеются ввиду взаимоотношения по ипотеке (судя по контексту). ИМХО

Если говорить теоретически (в принципе), то нотариус не имеет права сделать нотариальную надпись вообще, если есть какое-то несогласие с суммой долга. Не имеет значение, в результате исполнительного производства, судебного спора, иных расчетов долга, просто несогласия и пр. Если банк подаст решение суда, в качестве доказательства бесспорности, то это тоже не может служить таким доказательством, т.к. за это время сумма долга могла измениться. Кроме того, не забывайте о сроках (об осуществлении нот. надписи только до 3 лет от возникновения права требования) Когда возникло право требования по ипотеке? Когда произошла первая просрочка, которая дает право на взыскание предмета ипотеки (на предъявление требование по ней)?

У меня есть решение Высшего хозяйственного, который по этой причине отказал ( не мое). Написал, что по ипотеке до 2009 года - только договор на внесудебное. Застереження не катит. ЕСли нужно брошу. А как нотариус может сделать исполнительную? Банк притащит судебное решение по взысканию задолженности в подтверждение беспорности. Нотарь спросит - исполнительное открыто? Да открыто. Банк скажет ниче не получили. Нотарь что должен проверять получили или нет? Проверять действия исполнителя? Ведь здесь уже идет не только беспорность задолженности, но и фактичского стягнення. Шото десь не вяжется.... А как нотари делают надпись только по вымоге? По односторонним расчетам? Есть ведь черные нотари, которым все равно. Которым хоть объявление со столба принеси о том, что кто-то должен и сделают ИНН.

Ну давайте по порядку. Это самое страшное , что может быть. Т.к. нот. надпись это исполнительный документ. Но исходя из последней судебной практики, нотариальная надпись все же признается неподлежащей исполнению. А как это возможно без Вашего согласия? Право собственности ведь на Вас, а не на банке. Это если Вы выпишите доверенность банку на продажу. Но все это подразумевает добровольность действий. см. п.2 Еще раз подчеркиваю, что из всех внесудебных мероприятий самое волнительное это надпись нотариуса, но ее можно оспорить. Поэтому, думаю, что будет обращение в суд на взыскание предмета ипотеки.

Нотариальная надпись вроде бы легко оспаривается. А остальное вообще не страшно.

скорее всего будет обращение в суд на взыскание предмета ипотеки.

Руки опускать все равно не надо. Еще есть шанс на пересмотр в том же ВСУ. Или по поручителям что-то стрельнет в КСУ (о применении 559 ст. цк) Можно попробовать подать отдельный иск от поручителей о разрыве договора ипотеки, на основании неисполнения договора стороной (ипотекодержатель не направил своевременно требование). Остановить производство до вынесения решения. Глядишь, за это время что-то прояснится. Ну и жалобы писать можно на этих продажных судей.

Нашел одно решение, которое косвенно указывает на момент исковой давности (на порядок ее исчисления). Так вот, момент исполнения обязательства начинается в правоотношениях, где срок не определен, не от момента получения требования (бумажки), а именно от момента необходимой оплаты. суд первой инстанции считал исковую давность именно от момента возникновения права требования по товару (т.к. как и мы), а апелляционный суд считал, что исковая давность должна считаться от момента получения письменного требования должником. ВГСУ указал на ошибочность расчетов апеляшки, и подчеркнул, что исковая давность в обязательствах, где не установлены сроки, должна начинаться именно с момента, когда возникло право требования долга, в данном случае сразу же после получения товара, а не после направленной/полученной вымоге. В нашем случае получается сразу же после просрочки. Опять же аналогия то ли права, то ли закона... Это лучше, чем ничего. ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 28.02.2012 р. Справа N 5002-8/481-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючий, суддя - Муравйов О. В., судді: Полянський А. Г., Яценко О. В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Порт" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 року у справі N 5002-8/481-2011 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Порт" про стягнення 8415,36 грн. (за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1, дов. від 27.02.2012 р., відповідача ОСОБА_2, дов. від 01.02.2012 р.), встановив: Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2011 р. (суддя Чумаченко С. А.) у задоволені позову відмовлено. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 р. (судді: Рибіна С. А., Гоголь Ю. М., Плут В. М.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2011 р. скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Порт" на користь Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 8753,36 грн., з яких: 8415,36 грн. основний борг, 102 грн. державне мито та 236 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Фоззі-Порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права. Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного. З матеріалів справи вбачається, що між Спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Порт" здійснювалась поставка товару на загальну суму 146102,90 грн., що підтверджено накладними: NN 3У000454 від 13.01.2007, 3У000471 від 13.01.2007; 3У000472 від 13.01.2007, 3У001023 від 23.01.2007, 3У001067 від 24.01.2007, 3У001958 від 07.02.2007, 3У002707 від 20.02.2007, 3У003216 від 28.02.2007, 3У006057 від 18.04.2007, 3У006249 від 18.04.2007, 3У008246 від 23.05.2007, 3У009858 від 05.06.2007, 3У009610 від 14.06.2007, 3У010027 від 20.06.2007, 3У012175 від 26.07.2007, 3У012572 від 01.08.2007, 3У012946 від 07.08.2007, 3У012949 від 07.08.2007, 3У012947 від 07.08.2007, 3У013308 від 13.08.2007, 3У013923 від 21.08.2007, 3У015166 від 10.09.2007, 3У015173 від 10.09.2007, 8У001192 від 24.04.2009. Відповідач повернув позивачу товар згідно видаткових накладних про повернення товару на суму 36553,99 грн. та розрахувався за отриманий товар частково на суму 101133,55 грн. Позивач 29.03.2010 р. звернувся до відповідача з листом, в якому просив здійснити протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги оплату заборгованості за товар в розмірі 8415,36 грн., який отриманий був відповідачем 06.04.2011 р. та залишений без відповіді. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду про стягнення 8415,36 грн. основного боргу. Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки, на думку суду, право пред'явити вимогу про оплату за поставлений товар у позивача виникло у 2007 році, і, строк позовної давності згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, сплив 11 вересня 2010 року. Разом з цим апеляційний господарський суд дійшов протилежних висновків. На думку апеляційного господарського суду, до даних відносин підлягає застосуванню ч. 2 статті 530 ЦК України, а відтак відсутні підстави вважати, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. Колегією суду апеляційної інстанції відзначено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу 30.03.2010 р., дана вимога була отримана відповідачем 06.04.2010 р., тому строк виконання зобов'язань зі сплати боргу настав у відповідача - 14.04.2010 р. Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар. У зв'язку з чим, покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого, як встановили суди, зроблено не було. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим твердження апеляційного господарського суду про те, що обов'язок відповідача оплатити отриманий ним товар, виникає лише після звернення позивача, як продавця, з вимогою про виконання зобов'язання здійснити оплату товару, та отримання даної вимоги відповідачем, посилаючись при цьому на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 ЦК України "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті. Отже, загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що право пред'явити вимогу про оплату переданого товару у позивача виникло у 2007 році, а тому строк позовної давності згідно з приписами ч. 5 ст. 261 ЦК України для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у позивача закінчився 11 вересня 2010 року. Натомість, апеляційний господарський суд дійшов у своїй постанові до помилкових висновків. В зв'язку з цим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та положення п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду залишенню в силі. Вищим господарським судом здійснено розподіл господарських витрат відповідно до ст. 49 ГПК України. В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд постановив: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Порт" задовольнити. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 року у справі N 5002-8/481-2011 скасувати, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2011 року у справі N 5002-8/481-2011 залишити в силі. Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Порт" 707,75 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги. Головуючий, суддя О. В. Муравйов Судді: А. Г. Полянський

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251 та ч.2 ст.252 ЦК України). Доводи представника Банку про дію договору до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії договору, оскільки це суперечить ч.1 ст. 251 та ч.1 ст. 252 ЦК України. За наведених обставин колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування у спірних правовідносинах положень закону про позовну давність. ... А остання операція по рахунку банку була здійснена 31.08.2009 р., коли з наявних на картці коштів Банк за власною ініціативою перерахував 199 грн.17 коп. на погашення відсотків (ас.12). Таким чином, оскільки свої зобов'язання по сплаті встановлених платежів відповідачка не стала виконувати з 26 лютого 2009 року, то відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, п. 2.5 договору та п. 5.13 Правил право (!) звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості у позивача виникло з 16 березня 2009 року. Названа дата є початком перебігу позовної давності, тобто строку, у межах якого Банк має звернутись з позовом до суду за захистом свого порушеного цивільного права у судовому порядку. Таким чином вбачається, що трьохрічний строк, передбачений ст. 257 ЦК України для захисту Банком свого порушеного права шляхом звернення з позовом до суду, закінчився 16 березня 2012 року. Мы как раз обсуждаем порядок расчета исковой давности по ипотеке. И что сказал суд? Ведь договор ипотеки не имеет срока действия, следовательно исковая давность по ней должна считаться от момента возникновения права требования. (ч.5 ст.261 ЦК України) К сожалению, Вы не сослались на нее в заяве. Но все равно, как отреагировал суд? что он написал на счет исковой давности? Он написал, что срок в договоре ипотеке указан? Можете несколько подробнее остановится на этом моменте?

Что бы Вы смогли прокомментировать здесь http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5185 ? Там вопрос, как раз по срокам исковой давности. Неужели ВССУ считает ее по своему?

так о почему отказали в применении исковой давности? Если так, то следует писать в прокуратуру т.к. это преступление совершено органами судебной власти (вынесение заведомо неправосудного решения) . НО в нашей стране рука руку моет и прокуратура такая же продажная и бессовестная как и суды.

была ситуация по аналогии с фактом отцовства. только сказано, что такой -то договор укладенный с таким -то таким- то уже был признан как соответствующий законодательству, и поэтому повторно это не подлежит доказательству. Хотя стороны по делу изменились, обстоятельства дела были иными, основания иска другие. Хотя я буду только рад, если суд вопреки предыдущему решению скажет, что здесь (в новом решении) КД не соответствует.

А Вы заявляли о применении исковой давности?

Однако это теория и весьма многозначительна . На практике же это не работает, т.к. испытано на своем опыте. Никто не даст бывшему истцу что-то доказывать заново относительно себя в новом деле, если это уже где-то установлено. Да и кто будет по статусу в данном деле бывший истец?

В ч.3 ст. 358 ЦПК чітко зазначено: "копії різних за змістом судових рішень...", а Закон потрібно виконувати, але як та який орган, крім нотаріуса буде завіряти витяги з реєстру та інтернету. Де затверджений або зазначений порядок? Рішення скачані з реєстру не будуть вважатись "КОПІЄЮ", так є чітке визначення "КОПІЇ". Ну вот не пишите того, чего не знаете. В Конституционном обращении тоже должны быть "копии", но тем не менее все подают выписки из реестра и этого достаточно. Другое дело, если бы Вы на собственном опыте это писали. Я писал подобное обращение про пересмотр и подкладывал До ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ 01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 4-А. ... 1. Копія Ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2012 року з реєстру судових рішень. 2. Копія Ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року з реєстру судових рішень. 3. Копія Ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2012 року з реєстру судових рішень. 4. Копія Ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2012 року з реєстру судових рішень. И все прошло. Никаких недостатков не было. Суд об этом ничего не указал. Не верите, мне, спросите у автора топика по еврокапиталу. Он тоже подавал на пересмотр в всу .

А у Вас эти нарушения после выхода 168 постановы? Что касается привлечения организации, то Вам это вряд ли поможет. Т.к. если есть решения суда вступившие в законную силу, то обстоятельства на счет Вас не будут заново рассматриваться и доказываться. Суд просто процитирует, что в таком то решении на счет Вас написано, что банк всегда прав и договор в порядке, значит повторному доказыванию это уже не подлежит. Стаття 61. Підстави звільнення від доказування 3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Поэтому лучше чтобы они подавали от себя. Суд не имеет право отказать в рассмотрении.

Если не критично по срокам, то такая вымога дополнительный плюс для того, чтоб обьяснить судье что срок ИД давно начался... и давно кончился..., а не стартует со дня последнего расчета. Да, согласен. Такая бумажка только подтвердит, что такой срок все же настал. Фактически это чистосердечное признание банка в этом. А как получить бумажку, согласно которой нотарь сделал ИН? т.е. должно же было быть требование банка = "чистоседечное признание настання срока"? Ну вообще то заинтересованная сторона имеет право знать об источнике той или иной персональной информации о нем/ней. Вы всегда можете затребовать ту или иную информацию о Вас или просто ознакомиться с материалами дела у нотариуса. Стаття 8. Права суб'єкта персональних даних Стаття 16. Порядок доступу до персональних даних Стаття 17. Відстрочення або відмова у доступі до персональних даних 1. Відстрочення доступу суб'єкта персональних даних до своїх персональних даних не допускається.

Если не критично по срокам, то такая вымога дополнительный плюс для того, чтоб обьяснить судье что срок ИД давно начался... и давно кончился..., а не стартует со дня последнего расчета. Да, согласен. Такая бумажка только подтвердит, что такой срок все же настал. Фактически это чистосердечное признание банка в этом.

Вымога о досрочном не обязательна - это право банка ее направить как можно скорее, т.к. на исковую давность направленная вымога не влияет. В противном случае исковой давностью можно манипулировать, что не допустимо. Например, вымога будет направлена через пару-тройку лет после просрочки. И что получается, от этого момента плюс льготный период еще 3 года считать? Итого, исковая давность будет больше 6 лет? Еще раз подчеркиваю. Что момент начала исковой давности начинается от момента возникновения права (с учетом этого) направить эту вымогу. Это право прописано в договорах. И не устанавливается бумажкой. Например такое условие договора: в случае просрочки заемщика в части оплаты процентов и/или тела кредита банк приобретает право на досрочное взыскание всей суммы долга включая проценты (отозванный кредит), в том числе и за счет предмета залога. В случае наступления вышеуказанных обстоятельств банк направляет заемщику, а также поручителям требования об устранении просрочки, в случае не исполнения данного требования на протяжении 30 дней, банк имеет право удовлетворить свои требования.... в полном объеме. Ну или что-то в этом роде. Таким образом, отсчет пойдет просрочка + 30 дней = начало исковой давности. Бала там вымога или нет в это период - это не влияет. Т.к. право банка на взыскание предусмотрено договором, а не вымогой. Вымога - это процессуальный документ, но она не имеет особого значения для исковой давности.

Я тоже так понял. Может стоит задать вопрос куда следует, а платилось ли что-то?

Суть не в этом.Сменился там кто-то или нет. Пусть там будет хоть еще куча банков после этого - это никак не влияет на исковую давность.