AntiBank

Пользователи
  • Число публикаций

    8483
  • Регистрация

  • Последнее посещение

  • Days Won

    100

Весь контент пользователя AntiBank

  1. Вот, недавно опубликовалРозглядаючи справу, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції не з’ясував, чи мають право користування чи право власності на предмет іпотеки неповнолітні діти та, в разі якщо неповнолітні такі права мають, не залучив до участі у справі орган опіки і піклування. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3771
  2. Я все же склоняюсь к ответчикам НБУ, КАБмин и презик тут еще нюанс исковой давности, здесь нужно чтобы факт нарушения права подтвердился недавно (до 6 мес.). Это может быть негативное решение суда кассационной инстанции, обращение взыскания и подобные. Т.е. подвязать именно нынешние убытки, а не те, которые были в 2008 году. Будет еще заморочка с подсудностью. Возможно будут футболить. В общем, поработать надо будет. Иск по идее бесплатный, т.к. идет обжалование органов влады (с владными полномочиями). Но могут и потребовать. Стаття 3. Об'єкти справляння судового збору 2. Судовий збір не справляється за подання: 13) позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17
  3. Ну в общих чертах дия/бездияльнисть органов гос. власти и/или субъектов с владными полномочиями, которые повлекли моральные и материальные убытки гражданину и членам его семьи. Основа иска- это конституционные положения. Каждый имеет право на жилище. Государство создает условия, при которых каждый гражданин будет иметь возможность построить жилище, приобрести его в собственность или взять в аренду. Гражданам, нуждающимся в социальной защите, жилище предоставляется государством и органами местного самоуправления бесплатно или за доступную для них плату в соответствии с законом. Статья 48. Каждый имеет право на достаточный жизненный уровень для себя и своей семьи, включающий достаточное питание, одежду, жилище. Статья 55. Права и свободы человека и гражданина защищаются судом. Каждому гарантируется право на обжалование в суде решений, действий или бездействия органов государственной власти, органов местного самоуправления, должностных и служебных лиц. Каждый имеет право после использования всех национальных средств правовой защиты обращаться за защитой своих прав и свобод в соответствующие международные судебные учреждения или в соответствующие органы международных организаций, членом или участником которых является Украина. Каждый имеет право любыми не запрещенными законом средствами защищать свои права и свободы от нарушений и противоправных посягательств. Статья 56. Каждый имеет право на возмещение за счет государства или органов местного самоуправления материального и морального ущерба, причиненного незаконными решениями, действиями или бездействием органов государственной власти, органов местного самоуправления, их должностных и служебных лиц при осуществлении ими своих полномочий. Плюс законодательство по детям (их право на жилье на развитие и т.п.) Ну и т.д. и т.п. А точка опоры такая. Так мол и так жила была ячейка общества - семья. У них не было своего жилища и несмотря на то, что они день и ночь работали как папы карлы, никак не могли получить /построить себе жилище для воспитания своих детей в достойных условиях в том числе и бытовых. Они никак не могли получить достаточный жизненный уровень, чтобы создать своим детям достойное материальное обеспечение,т.к. государство этих условий не создавало. И они вынуждены были обратиться в коммерческий банк для приобретения себе жилья в кредит. Однако в результате действий или бездействий органов государственной власти и субъектов властных полномочий произошло значительное обесценивание национальной валюты, что привело к значительным убыткам со стороны заемщика. Несмотря на то, что в обязанностях этих органов есть поддержание стабильности нац. валюты. Однако эти обязанности не были выполнены. Заемщики обратились в суды с просьбой защитить гражданина от агрессивных действий банка, т.к. банк начал требовать сумму, которая значительно превышает полученную в кредит, несмотря на то, что договор не содержит положения о том, что все риски должен нести заемщик. Однако государство в лице судов отказалось защитить своего гражданина, в результате чего его лишают не только жилья, но и заставляют оплачивать по данному кредиту суммы, на которые заемщик /гражданин не рассчитывал. В результате жилье обесценилось и убытки возросли вдвое. Все эти события произошли не по вине заемщика, а исключительно в результате действий/ бездействий НБУ, Кабмина и Гаранта Конституции людишки на букву П. Кроме того, Верховная рада неоднократно признавала работу НБУ неудовлетвортельной, в свою очередь НБУ заявлял о том, что вина обесценивании нац. валюты лежит на Кабмине, т.к. именно этот орган является исполнительной властью. п. 3, 4 ст. 116 Конституції України саме до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено забезпечення фінансової цінової, інвестиційної, податкової політики шляхом розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного розвитку країни. До того ж, згідно зі ст. 6 Закону України «Про Національний банк України» основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності. Тому, саме вищі державні та фінансові інституції, а не позивач наділені повноваженнями впливати на фінансово-економічну стабільність держави. Незадовільна робота Національного банку України в період фінансово-економічної кризи, внаслідок чого відбулась різка девальвація національної валюти та інфляція, підтверджується Постановами Верховної Ради України від 26.12.2008 року № 831-VI та №904-VI від 26.01.2009 року. Верховною Радою України прийнято Постанову за № 700-VI від 18 грудня 2008 року „Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань перевірки діяльності Національного банку України в період фінансової кризи”. Цією Постановою було запропоновано ТСК перевірити діяльність Національного банку України щодо виконання ним основної конституційної функції – забезпечення стабільності грошової одиниці України, а також щодо сприяння стабільності банківської системи та виконання основних засад грошово-кредитної політики в період фінансової кризи. По результатах попереднього звіту ТСК Верховна Рада України прийняла 26 грудня 2008 року Постанову номер 831-VI, яка визнала роботу Національного банку України такою, що не забезпечила основної функції Національного банку України – стабільності грошової одиниці України, що створило загрозу національній економічній безпеці та суверенітету України. В процесі діяльності ТСК було зроблено висновок, що процедури рефінансування, які здійснювалися Національним банком України протягом жовтня-грудня 2008 року, та організація валютного ринку, на думку Тимчасової слідчої комісії, є непрозорими, упередженими на користь окремих фінансових структур, мають ознаки корупції і призвели до масштабної та різкої дестабілізації національної валюти та інфляції. Постановою від 26 грудня 2008 року № 831-VI Верховна Рада України доручила Рахунковій палаті України перевірити обґрунтованість і забезпеченість наданих НБУ протягом жовтня-грудня 2008 року обсягів рефінансування. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09.03.2009р. за № 2-о-23-1/09 вирішено розкрити Рахунковій палаті інформацію НБУ для здійснення контрольного заходу та зобов’язати НБУ надати Рахунковій палаті визначені документи за період жовтень – грудень 2008 року. Згідно з листом від Рахункової палати № 08-1076 від 21.05.2009р., Рахунковою палатою проведено перевірку обґрунтованості рішень Національного банку України щодо наданих протягом жовтня - грудня 2008 року обсягів рефінансування банків та поінформовано ТСК про висновки Колегії Рахункової палати за результатами здійсненої перевірки. Висновки Колегії Рахункової палати України підтверджують висновки ТСК, зроблені у Попередньому звіті Верховній Раді України 26 грудня 2008 року, а саме: - непрозорість процедур рефінансування, які здійснювалися Національним банком України протягом жовтня-грудня 2008; - заходи Національного банку України з підтримки ліквідності банків під програми фінансового оздоровлення, здійснені у жовтні-грудні 2008 року, хоча і сприяли нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи та забезпеченню стабільності банківської системи, однак мали негативний вплив на ситуацію на валютному ринку країни; - мета надання банкам значних обсягів рефінансування, що полягала у поліпшенні їх ліквідності та фінансового оздоровлення, в багатьох випадках не досягнута. Як наслідок, у шести банках, що отримали більше третини стабілізаційних кредитів, ситуація із ліквідністю і платоспроможністю погіршилася і надалі в них введено тимчасові адміністрації або кураторів від Національного банку України. Висновки Колегії Рахункової палати України частково підтверджуються результатами міжнародного аудиту консолідованої фінансової звітності НБУ за 2008 фінансовий рік. Кредити банкам для підтримання ліквідності надавались протягом 2008 року, і їх загальна сума станом на 31 грудня 2008 року становила 60 716 мільйонів гривень. Згідно з аудиторським висновком «відповідно до облікової політики Національного банку, кредити банкам та іншим позичальникам повинні обліковуватись у фінансовій звітності Національного банку за амортизованою собівартістю з урахуванням резервів під знецінення.» Проте керівництвом НБУ не визначено суму очікуваного відшкодування для створення резервів під знецінення відносно кредитів, наданих комерційним банкам для підтримання ліквідності, що не відповідає вимогам облікової політики Національного банку. Також правлінням НБУ не визначено справедливу вартість цих кредитів. За відсутності інформації, необхідної для оцінки суми очікуваного відшкодування та справедливої вартості кредитів, наданих комерційним банкам для підтримання ліквідності, міжнародні аудитори не змогли переконатись у правильності оцінки кредитів банкам станом на 31 грудня 2008 року. Висновки Рахункової палати України та міжнародного аудиту про відсутність належного забезпечення значної кількості кредитів рефінансування, наданих НБУ протягом жовтня-грудня 2008 року, а також про відсутність провізій, які НБУ згідно з вимогами своєї облікової політики мав зробити під видані таким чином кредити, свідчать про те, що прямим наслідком політики рефінансування НБУ під час піку кризових явищ може стати вже в 2009 році наступне: 1) концентрація на балансі НБУ великої кількості неліквідних застав із суттєво заниженою ринковою вартістю; 2) зростання заборгованості комерційних банків НБУ за кредитами рефінансування, яке вже має місце; 3) збитки на балансі НБУ, які не матимуть адекватних джерел погашення, і які ляжуть додатковим тягарем на плечі українських платників податків. Незважаючи на безпрецедентний за обсягами масштаб рефінансування, який НБУ здійснив для оздоровлення банківської системи, невпинно продовжував збільшувати кількість банків з тимчасовими адміністраціями. Суперечливі дії НБУ в умовах глобальної фінансової кризи, що почала розповсюджуватися на Україну у другій половині 2008 року, свідчать про недосконалість чинної системи державного регулювання банківської та валютної сфери. НБУ на сьогодні одночасно поєднує виконання функцій регулятора банківської системи та нагляду за нею, а також безпосереднього учасника цієї системи. Тому в його діях не простежується першочергова зацікавленість у забезпеченні інтересів позичальників та клієнтів банківської системи. Учитывая, что государство не защитило гражданина Украины от последствий финансовой крызы, короче гоовря пустило все на самотек, оставило один на один с банком. Оно просто обязано скомпенсировать гражданину все его убытки. Кроме того, кандитдат в Пи... публично обещал в передачи С. шустера о решении этой проблемы (видоролик во вложении).На данный момент он гарант Конституции, гарант соблюдения вышеуказанных прав. Таким образом позывач считает, что виновными в данных последствиях финансовой крызы у убытков гражданина являются именно эти три института, НБУ, Кабмин и П. Прошу в солидарном порядке стягуты такую то сумму в качестве компенсации за моральный и материальный ущерб. Безусловно - иск бесперспективный в нашей стране. Но это еще один шанс (дополнение) для европейского суда. ЦЕЛЬ иска - привлечение общественности к проблеме. Т.к. эти идиоты, скорее всего не почують. Давайте подготовим такой иск и по-отдельности каждый кто сможет будет подавать в своем регионе. . Я как только составлю свою версию - выложу здесь. Нужно их столкнуть лбами. Пусть тыкают друг на друга.
  4. Перспектив в уркаине нет.Но привлечь общественность к этой проблеме таким образом можно. Я уже готовлю такой иск. Против нбу, каб мина и и того самого на букву П. Остальное додумайте сами На нбу и каб мин в местный суд, на того самого на букву П в высший админ. Знаю, что шансов 0, ведь победить зло невозможно, потому что борьба с ним- это и есть жизнь...
  5. дело в том, что согласно договору, срок исполнения обязательства настает не зависимо от окончания срока договора (месячный платеж если просрочен - срок уже настает) И запрет на отчуждение есть, зарегистрировано в реестре.
  6. Мой совет всем, кто попал в такую ситуацию.Прежде всего - не бояться. Снимать все на видео. Снимать и задавать неудобные вопросу этому ментёнку. Хоть что-то потом обжаловать можно будет.
  7. Покращенння от влады уже в действии... Сегодня, 13 февраля, вступает в силу постановление Кабинета министров Украины, согласно которому инспектор ГАИ сможет остановить машину злостного должника и отправить ее на штрафлощадку. Если у Вас есть задолженность, по которой открыто исполнительное производство - Вы в "зоне риска". Но о том, что Ваше транспортное средство увезли на спецстоянку, Вы можете узнать только через три дня. Кроме того, постановление Кабмина рискует стать плацдармом для коррупционных злоупотреблений. Марина Саенко, адвокат, партнер юридической компании "Закон Победы", специально для UBR.UA У Вас задолженность? Тогда мы идем к Вам Кабинет министров Украины 25 января 2012 года принял постановление № 54 о внесении изменений в постановление КМУ "Об утверждении Порядка временного задержания и хранения транспортных средств на специальных площадках и стоянках" № 1102 от 17.12.2008 года. Данными изменениями предусматривается предоставление работникам ГАИ права временно задерживать транспортное средство (ТС) должника, который объявлен в розыск согласно ст. 40 Закона Украины "Об исполнительном производстве", и доставлять такие ТС на спецплощадки/стоянки. Согласно ст. 40 Закона, в случае необходимости розыска автомобиля должника государственный исполнитель выносит постановление о розыске, которое является обязательной для выполнения органами внутренних дел. Иными словами, если у владельца автомобиля или другого транспортного средства есть определенная задолженность, и по нему открыто исполнительное производство, то такое лицо попадает в "зону риска". Однако в данном случае следует учитывать, что розыск имущества должника может быть осуществлен только в случае, если должник скрывается сам или скрывает имеющееся у него имущество с целью избежания обращения взыскания. Необходимо обратить внимание, что такие действия могут быть совершены в отношении любого должника, независимо от того, кто является его кредитором: банк, предприятие или физическое лицо. Поэтому нецелесообразно в этом смысле говорить о том, что данная норма лобби банковских учреждений и будет направлена исключительно на удовлетворение их интересов. Попрощайтесь с машиной минимум на три дня Процедура конфискации, согласно указанному постановлению, происходить следующим образом. Сотрудник ГАИ, имея на руках постановление о розыске определенного автомобиля и обнаружив его, в присутствии двух свидетелей и представителя предприятия, осуществляет эвакуацию этого авто на стоянку. Также безотлагательно составляет акт осмотра временного задержания транспортного средства с указанием: - даты, времени, места обнаружения транспортного средства и основания для временного задержания и доставки транспортного средства на специальную площадку или стоянку; -должности, места работы, фамилии, имени и отчества лица, принимающего решение о временном задержании и доставке транспортного средства на специальную площадку или стоянку; - типа, марки, государственного регистрационного номера, перечня недостатков и повреждений задержанного транспортного средства, которые можно установить во время его визуального осмотра; - наименование, местонахождение и номера телефона предприятия, учреждения или организации, которые доставляют транспортное средство на специальную площадку или стоянку, государственного регистрационного номера эвакуатора; - адреса места хранения транспортного средства; - должности, фамилии, имени и отчества лица, которое выполняет работы по доставке транспортного средства на специальную площадку или стоянку. Указанный акт обязаны будут подписать все присутствующие при его составлении лица. Если задержание автомобиля происходить при отсутствии его владельца, то о факте такого задержания сотрудники ГАИ обязаны будут в течение трех суток сообщить соответствующему государственному исполнителю, в производстве которого находится дело, а тот, в свою очередь, уже сообщит самого владельца. Какие эмоции переживет владелец автомобиля с момента обнаружения его исчезновения до момента уведомления о нахождении автомобиля на спецплощадке, остается только предполагать. При этом вернуть задержан и отправлен на спецплощадку транспортное средство можно будет только по требованию государственного исполнителя. Повод для коррупции Постановление только вступило в законную силу, но уже сегодня можно прогнозировать, что этот документ может стать плацдармом для новых коррупционных злоупотреблений со стороны государственных исполнителей, которые за определение "вознаграждение" могут не объявлять в розыск определенный автомобиль, а также работников ГАИ, которые могут "искать, но находить такой автомобиль". Как защититься? Воспользоваться данным постановлением, очевидно, изъявят желание много кредиторов, которые уже устали ждать возвращения им задолженностей. В этом случае должникам необходимо будет защищаться всеми возможными способами, в частности, обжаловать действия государственного исполнителя об объявлении в розыск определенного автомобиля, а также обжаловать действия сотрудников ГАИ по его задержанию. Кроме того, сомнительна вообще правомерность предоставления Кабинетом министров Украины работникам ГАИ права задерживать автомобили должников, однако доказывать это необходимо будет в судебном порядке, что, безусловно, займет немало времени. На практике это может привести к ситуации, когда автомобиль заберут сегодня, а его владелец, доказывая неправомерность таких действий, в течение нескольких месяцев будет лишен возможности пользоваться принадлежащим ему транспортным средством. Определенной утешением для автовладельцев в этом случае может стать тот факт, что обращать взыскание на автомобиль таким образом можно лишь в случаях, если он был передан в залог кредитору (например, банку в порядке обеспечения кредитного договора) или при наличии денежной задолженности и отсутствии иного имущества, достаточного для удовлетворения требований взыскателя. При таких обстоятельствах автомобиль не будет передан кредитору, а останется на хранении на спецплощадке до его реализации государственной исполнительной службой через публичные торги. Кроме того, владелец такого автомобиля сможет остановить такую реализацию, если погасит свою задолженность в полном объеме и оплатит все "исполнительные" расходы. http://ubr.ua/market/auto/doljniki-na-mash...e-ezdiat-122040 Нелюди.
  8. Готов кинуть собакам кость ради общего дела. Присоединяюсь. Но, боюсь, костей не хватит.Или кости маленькие или собаки прожорливые.... Простите за грубость, но этих "судей" кроме как собаками назвать не могу. P.S. Хотя всякую животинку люблю.
  9. делаю небольшой ап. Очень важный вопрос. Неужели никто не сталкивался?
  10. Да, была просрочка якобы на 100 баксов (месячный платеж), предъявлена вымога заемщику, он ее не выполнил. Затем предъявили вымогу заемщику на уже стягнення всей суммы долга.И тут же вымогу поручителю тоже на стягнення всей суммы. А вот вымоги об устранении нарушения (доплаты этих 100 баксов) не было поручителю. Срок договора еще не вышел.
  11. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Головуючого: Колодійчука В.М. суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року,- в с т а н о в и л а: В червні 2009 року позивач ВАТ «Державний Ощадний банк України» звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свою вимогу тим, що 22 травня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір №321 відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 500000 грн., з оплатою 21 % річних за користування кредитом, зі строком повернення до 21 травня 2016 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань перед банком, 22 травня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладений договір іпотеки №1631, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 294,3 кв.м., житловою площею 93,3 кв.в. та земельну ділянку площею 0,0250 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього, 22.05.2008 року був укладений договір поруки № 506 між банком та поручителем ОСОБА_4 Згідно з п. 1.1 якого поручитель зобов'язався відповідати солідарно за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором. В порушення вимог кредитного договору та договорів поруки, відповідачами не проводилась оплата кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 08.04.2010 року складає 591 941 грн. 23 коп. Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 08 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 01 вересня 2010 року, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 294,3 кв.м., житловою площею 93,3 кв.м. і зсмельну ділянку площею 0,250 га, згідно іпотечного договору від 22 травня 2008 року №1631, що належить майновому поручителю ОСОБА_4, на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» на суму заборгованості за кредитним договором, відсоткам і пені у розмірі 591 941 грн. 23 коп.; стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» 591 941 грн. 23 коп. заборгованості за кредитним договором, відсоткам і пені; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 1700 грн. судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Ухвалою судді Верховного Суду України від 14 грудня 2010 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Ухвалою Верховного Суду України від 31 березня 2011 року справу призначено до судового розгляду. Відповідно до п.2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно і не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановляється ухвала. Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 17 листопада 2011 року вказану цивільну справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. В касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Судами встановлено, що 22 травня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір №321 відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 500000 грн., з оплатою 21 % річних за користування кредитом, зі строком повернення до 21 травня 2016 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань перед банком, 22 травня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладений договір іпотеки №1631, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 294,3 кв.м., житловою площею 93,3 кв.в. та земельну ділянку площею 0,0250 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього, 22.05.2008 року був укладений договір поруки № 506 між банком та поручителем ОСОБА_4 Згідно з п. 1.1 якого поручитель зобов'язався відповідати солідарно за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором. У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором, у останньої утворилася заборгованість, яка станом на 08.04.2010 року складає 591 941 грн. 23 коп., з яких: 402 358 грн. 08 коп. – залишок по кредиту; 86 995 грн. 92 коп. – прострочений кредит; 10 698 грн. 76 коп. – основні відсотки; 68 306 грн. 51 коп. – основні відсотки. Крім того, банком нараховано пеню в сумі 21 031 грн. 96 коп. та щомісячну комісію за 16 місяців в сумі 2 550 грн. 00 коп. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідачами порушено зобов’язання, тому на підставі ст.ст. 554, 1050, 1054 ЦК України стягнув з відповідачів в солідарному порядку заборгованість та звернув стягнення на предмет іпотеки. Проте, погодитися з висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов’язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду. Згідно із ч.1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Також відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув. Апеляційний суд помилки суду першої інстанції не виправив та залишив рішення суду першої інстанції без змін. В матеріалах справи містяться копії листів, направлених на адреси відповідачів (а.с.11-14), які не містять попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, боржників попереджено лише про примусове стягнення заборгованості. Відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. На підставі наведеного, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд з метою встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, застосування до правовідносин, що виникли між сторонами відповідних норм матеріального права та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Керуючись ч.1 ст. 336, ч.2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий: В.М. Колодійчук судді: В.С. Висоцька М.К. Гримич О.В. Умнова І.М. Фаловська http://reyestr.court.gov.ua/Review/20210062
  12. У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі: суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О., Нагорняка В.А., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 21 червня 2011 року, в с т а н о в и л а: ПАТ «Сведбанк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору №Т010706-К/55 від 24 липня 2008 року, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого по всіх правах та зобов’язаннях виступає ПАТ «Сведбнк», та товариством з обмеженою відповідальністю «Олеко Тел», банк надав боржнику кредитні кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі 958 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитною лінією в розмірі 22 % річних, з кінцевим строком користування до 23.07.2009 року включно. В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений 12.01.2009 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №32, відповідно до якого в іпотеку банку було передано майно, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме: нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1. У зв’язку з неналежним виконанням ТОВ «Олеко Тел» зобов’язань за кредитним договором, банк просив стягнути з відповідача ОСОБА_1, як майнового поручителя, заборгованість в розмірі 1 237 586 грн. 16 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати по справі. Заочним рішенням Ленінського районного суду м Кіровограда від 15 березня 2011 року позов ПАТ «Сведбанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 21 червня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Сведбанк» відмовлено. В касаційній скарзі ПАТ «Сведбанк» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Сведбанк», суд апеляційної інстанції, дослідивши докази в справі й давши їм належну правову оцінку, дійшов вірного висновку та правильно виходив з того, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю і боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач ПАТ «Сведбанк» не довів належними та допустимими доказами, що до звернення з позовом до суду відповідачу направлялася письмова вимога про усунення порушення зобов’язань за кредитним договором, а також банком не надано доказів про наявність простроченої заборгованості, її розмір та термін порушення оплати відповідачем по кредитному договору. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сведбанк» відхилити. Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 21 червня 2011 року залишити без зміни. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В.І. Амелін С.О. Карпенко В.А. Нагорняк http://reyestr.court.gov.ua/Review/19514010
  13. УХВАЛА 30 листопада 2011 р. м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Гвоздика П.О., суддів: Журавель В.І., Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 6 вересня 2011 року, в с т а н о в и л а: Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказував, що 10 травня 2006 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014\4038\81\33829, відповідно до умов якого відповідачці строком на 240 місяців, до 10 травня 2026 року, було надано кредит у розмірі 81 638 доларів США. 10 травня 2006 року до зазначеного договору між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки земельної ділянки, яка належить останньому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 12 січня 2005 року, серії ЯБ № 011859, відповідно до якого відповідач виступив майновим поручителем ОСОБА_4 26 квітня 2007 року до кредитного договору було укладено додаткову угоду № 3, відповідно до якої ліміт кредиту збільшено й кредит становив 210 тис. доларів США. У зв’язку з цим була збільшена й відсоткова ставка до 12,85% річних. Відповідні зміни були внесені й до договору іпотеки. Оскільки з червня 2009 року позичальник припинив виплати за кредитом, позивач просив розірвати кредитний договір, стягнути із ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 10 травня 2006 року № 014\4038\81\33829 в сумі 2 171 643 грн. 92 коп.; у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки – земельну ділянку шляхом продажу з прилюдних торгів. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 6 вересня 2011 року, позов задоволено. Розірвано кредитний договір від 10 травня 2006 року, укладений між АППБ «Аваль» та ОСОБА_4 Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 171 643 грн. 92 коп. У рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на предмет іпотеки – земельну ділянку № АДРЕСА_1 цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка на праві власності належить ОСОБА_5, шляхом продажу з прилюдних торгів. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У поданих касаційних скаргах ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Наведеним вимогам ухвалені в справі рішення не відповідають. Установлено, що 10 травня 2006 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014\4038\81\33829, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 81 638 доларів США строком на 240 місяців, до 10 травня 2026 року. 10 травня 2006 року між позивачем та ОСОБА_5 до кредитного договору було укладено договір іпотеки земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,15 га, кадастровий № 3210945300:01:079:0087, що належить ОСОБА_5 на підставі державного акта від 12 січня 2005 року на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ № 011859. Предмет іпотеки оцінений у 637 184 грн. 24 листопада 2006 року до зазначеного кредитного договору укладено додаткову угоду № 2 про зміну суми кредиту, ліміт якого став 100 тис. доларів США. 26 квітня 2007 року укладено до кредитного договору додаткову угоду № 3, відповідно до якої ліміт кредиту збільшено до 210 тис. доларів США та збільшено відсоткову ставку до 12,85% річних. Відповідні зміни були внесені й до договору іпотеки. 27 березня 2009 року до кредитного договору укладено додаткову угоду № 4, відповідно до якої проведено реструктуризацію кредиту та відповідачці надано кредитні канікули шляхом зменшення щомісячних платежів на період з 28 квітня 2009 року до 28 березня 2010 року, строк повернення кредиту в розмірі 222 632 грн. 91 коп. визначено до 10 травня 2026 року. З червня 2009 року відповідачка виплати за кредитом припинила. Задовольняючи позов про стягнення суми заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачкою не були виконані зобов’язання за кредитним договором й виникла заборгованість в розмірі 247 481,65 доларів США, що еквівалентно 2 171 643 грн. 92 коп. Повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій неможливо. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. З положень ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» випливає, що звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе тільки за умови дотримання її положень, яка передбачає: 1) пред'явлення боржникові та у відповідних випадках майновому поручителю письмової вимоги про усунення порушення забезпечення іпотекою зобов’язання, в якому встановлюється не менше як тридцятиденний строк для усунення порушення та містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; 2) незадоволення вимоги іпотекодержателя протягом установленого ним строку, який не може бути меншим за тридцять днів. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Прийнявши до уваги наявну в матеріалах справи (а.с. 42) вимогу-попередження від 31 липня 2009 року, суди першої та апеляційної інстанцій зазначеного не врахували, оскільки відомості про направлення позичальнику та майновому поручителю (оскільки він відмінний від позичальника) зазанченої вимоги про усунення порушення, в матеріалах справи відсутні, та дійшли передчасного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 39 Закону України « Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. У порушення вказаної норми закону рішення суду не містить даних про початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, його вартість. Крім того, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна, оскільки згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки може бути відмовлено, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов’язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Між тим, рішення суду не містить висновків щодо співмірності вартості предмету іпотеки, на який звернено стягнення, із розміром заборгованості з кредиту. Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 6 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий П.О. Гвоздик Судді: В.І. Журавель Є.П. Євграфова О.І. Євтушенко Ю.Г. Іваненко http://reyestr.court.gov.ua/Review/21115981
  14. Получается у какого-какое настроение. Когда как повезет. Эта же Демина по другим решениям бокорезит по-полной. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3734
  15. Уважаемые юристы. Кто сталкивался на практике в нашем беспредельном судопроизводстве со стягненням предмета ипотеки, а точнее защиты его? При этом ипотекодатель был извещен только когда уже банк начал требовать всю сумму долга (весь кредит с процентами , пенями и т.д.). А вымоги про устранение просрочки (нарушения) не было с предупреждением. Банк предъявил требование к поручителю в погашение всей суммы, а вымоги об устранении именно просрочки не было. Насколько реально при таком раскладе отбить ипотеку? Знаю, что в правовом государстве реально, т.к. поручителя лишили права на погашение части долга, что намного проще, чем погашать весь кредит сразу. Ипотекодатель отличный от должника (имущественный поручитель). ЗУ про ипотеку в редакции 2006 г. Стаття 35. Повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Думаю, что устранение нарушения (например, просрочка 100 баксов) и полное возмещение суммы кредита (отозванный кредит, например 100 штук) это не одно и тоже. Просьба писать практику, а не теорию...
  16. Решение проблем не решает полностью, но значительно затягивает дело. Кто знает, может и не дадут взыскать из-за запрета органов опеки...
  17. УХВАЛА іменем україни 20 квітня 2011 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Дьоміної О.О., суддів: Гвоздика П.О., Кузнєцова В.О., Дем’яносова М.В., Мартинюка В.І.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2010 року, в с т а н о в и л а: У квітні 2010 року публічне акціонерне товариство “Піреус Банк МКБ” (далі – ПАТ “Піреус Банк МКБ”), яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства “Міжнародний комерційний банк”, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку. Зазначало, що відповідно до кредитного договору № 26/2006-1 від 8 вересня 2006 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 95 тис. доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних, з кінцевим строком погашення кредиту 8 вересня 2011 року. У забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № 10/2006-02 від 15 вересня 2006 року, відповідно до якого предметом іпотеки є житловий будинок загальною площею 282,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачам у справі на праві власності, та земельна ділянка розміром 0,250 га, надана для будівництва та обслуговування вказаного вище будинку, яка також належить відповідачам на праві власності. Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором, станом на 25 березня 2010 року, у нього утворилась заборгованість перед банком у розмірі 119 968 доларів 05 центів США та 684 022 грн. 49 коп., яка складається з наступного: 95 тис. доларів США – заборгованість за тілом кредиту; 24 968 доларів 05 центів США – прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 98 224 грн. 43 коп. – пеня за простроченим тілом кредиту в гривневому еквіваленті; 30 326 грн. 06 коп. – пеня за простроченими відсотками в гривневому еквіваленті; 12 453 грн. 59 коп. – 3% річних від суми простроченого тіла кредиту в гривневому еквіваленті; 5 985 грн. 45 коп. – 3% річних від суми прострочених процентів у гривневому еквіваленті; 5 тис. грн. – штраф за ненадання достовірної інформації про фінансовий стан позичальника; 373 860 грн. 16 коп. – штраф за допущення прострочення заборгованості понад 60 днів. Заборгованість ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за договором іпотеки згідно з наданим відповідачем розрахунком складає 158 172 грн. 80 коп. Посилаючись на викладене, ПАТ “Піреус Банк МКБ” просило позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У квітні 2010 року ПАТ “Піреус Банк МКБ” звернулося до суду ще з одним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 74/2007-1 від 7 травня 2007 року в сумі 36 788 грн. 63 коп. Зазначало, що відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 25 тис. грн. строком із 7 травня 2007 року до 6 травня 2008 року під 13 % річних із правом пролонгації договору на 12 місяців і не повернув його. Відповідно до представленого розрахунку заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 8 лютого 2010 року складає 36 788 грн. 63 коп. Судом позови об’єднано в одне провадження. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2010 року, позов ПАТ “Піреус Банк МКБ” задоволено частково. У рахунок погашення суми заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 26/2006-1 від 8 вересня 2006 року в розмірі 1 490 658 гривень 66 коп., за договором іпотеки № 10/2006-02 від 15 вересня 2006 року в розмірі 158 172 грн. 80 коп., за договором кредиту № 74/2007-1 від 7 травня 2007 року в розмірі 40 610 грн. 62 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок загальною площею 282,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачам у справі на праві власності, та земельну ділянку розміром 0,250 га, надану для будівництва та обслуговування вказаного вище будинку, яка також належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Ухвалено виселити всіх осіб, зареєстрованих у будинку АДРЕСА_1. У частині вимог про зняття з реєстрації всіх зареєстрованих у спірному будинку осіб у позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення в повній мірі не відповідають. Судами встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до умов генерального кредитного договору № 26/2006-1 від 8 вересня 2006 року (з додатковими кредитними договорами до нього 1, 2, 3) отримав кредит у розмірі 95 тис. доларів США зі сплатою відсотків за користування у розмірі 14 % на рік на суму залишку кредиту з кінцевим терміном повернення 8 вересня 2011 року Банк свої зобов’язання перед ОСОБА_4 виконав у повному обсязі, передавши в розпорядження останнього суму коштів у розмірі 95 тис. доларів США. Унаслідок неналежного виконання кредитоотримувачем взятих на себе зобов’язань, виникла сума боргу в розмірі 120 522 долари 22 центи США, у тому числі: 95 тис. доларів США – заборгованість за тілом кредиту, 25 522 долари 22 центи США – заборгованість за нарахованими відсотками, що за курсом НБУ станом на 9 квітня 2010 року становить 955 295 грн. 27 коп. та 535 363 грн. 39 коп.; у тому числі – 104 460 грн. 47 коп. – пеня за простроченим тілом кредиту, 31 101 грн. 37 коп. – пеня за простроченими відсотками, 13 368 грн. 34 коп. – 3% річних від прострочення тіла кредиту, 6 225 грн. 95 коп. – 3% річних від суми прострочених відсотків, 5 тис. грн. – штраф за ненадання достовірної інформації про фінансовий стан позичальника. Разом до стягнення 1 490 658,66 грн. На забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, 15 вересня 2006 року було укладено договір іпотеки, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно – будинок АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, наданою для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Згідно з пп. 18.6, 18.8, 18.9. 18.10 зазначеного договору іпотеки іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити вимоги, включаючи кредит, проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки та виграти, понесені у зв’язку із заявленням вимоги, які станом на 25 березня 2010 року склали 158 172 грн. 80 коп., за відсутність продовження договору страхування предмета іпотеки на строк дії кредитного договору, а саме з 17 жовтня 2007 року до 25 березня 2010 року на день звернення до суду з позовом у розмірі 10% від вартості предмета іпотеки. ОСОБА_4 відповідно до умов кредитного договору № 74/2007-1 від 7 травня 2007 року отримав кредит у розмірі 25 тис грн. зі сплатою 20 % на рік за користування на суму залишку кредиту з кінцевим строком повернення 6 травня 2008 року. Банк свої зобов’язання перед ОСОБА_4 виконав у повному обсязі, передав у розпорядження останнього суму коштів у розмірі 25 тис. грн. Однак, унаслідок неналежного виконання кредитоотримувачем взятих на себе зобов’язань, виникла заборгованість, яка станом на 9 квітня 2010 року складає 40 610 грн. 62 коп., у тому числі: 23 863 грн. 66 – заборгованість за тілом кредиту, 7 098 грн. 21 коп. – заборгованість за нарахованими відсоткам, 4 890 74 коп. – пеня за простроченим тілом кредиту, 982 грн. 01 коп. – пеня за простроченими відсотками, 2 267 грн. 82 коп. – інфляційні за період з 7 травня 2008 року до 31 березня 2010 року за прострочене тіло кредиту, 650 грн. 09 коп. – інфляційні за період з 7 травня 2008 року до 31 березня 2010 року за несвоєчасне погашення процентів за кредитом, 694 грн. 33 коп. – 3% річних від суми простроченого тіла кредиту, 163 грн. 76 коп. – 3% річних від суми прострочених процентів. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, 15 вересня 2006 року було укладено договір іпотеки, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно – будинок АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, наданою для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Як убачається з матеріалів справи, банк надав ОСОБА_4 суми кредитів за двома кредитними договорами під один предмет іпотеки – будинок АДРЕСА_1. Відповідно до ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Згідно зі ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України “Про заставу” в разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до ст. 39 Закону України “Про іпотеку” також передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Задовольняючи позовні вимоги ПАТ “Піреус Банк МКБ”, суди виходили з того, що відповідачем не виконуються належним чином умови кредитних договорів, що підтверджується матеріалами справи, та керувались наведеними вище нормами закону. Судами правильно встановлено, що права і обов’язки сторін у справі визначені кредитним договором та договором іпотеки. Розглядаючи справу, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції не з’ясував, чи мають право користування чи право власності на предмет іпотеки неповнолітні діти та, в разі якщо неповнолітні такі права мають, не залучив до участі у справі орган опіки і піклування. Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, допущених судом першої інстанції порушень не виправив та залишив рішення суду без змін. Крім того, розглядаючи справу в апеляційному порядку без участі відповідачів, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були належним чином повідомлені про дату й місце слухання справи в апеляційному суді, однак у судове засідання не з’явилися й про причини неявки суду не повідомили. Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна. Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення джля правильного вирішення справи. Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені в частині другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені судові повістки. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2010 року за клопотанням представника позивача слухання справи було відкладено на 12 листопада 2010 року. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2010 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2010 року було залишено без змін. Відкладаючи слухання справи 15 жовтня 2010 року та розглядаючи справу по суті 12 листопада 2010 року, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Однак, у касаційні скарзі ОСОБА_5 зазначає, що вона не була повідомлена про дату розгляду справи апеляційним судом та на підтвердження своїх доводів додає до касаційної скарги довідку Центру поштового зв’язку № 1 м. Макачевого Закарпатської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” від 1 грудня 2010 року № 586, згідно з якою в період з 15 жовтня 2010 року до 30 жовтня 2010 року та з 1 листопада 2010 року до 25 листопада 2010 року на адресу: АДРЕСА_1, на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, рекомендовані листи не надходили, з посиланням на службову записку начальника відділення поштового зв’язку с. Зняцево Анталик Т.І. та відсутність реєстрації рекомендованих листів у книзі Ф.8 за згаданий період. Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК України, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними. Згідно з нормами ст. 168 ЦПК України заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Крім того, як убачається зі змісту касаційної скарги, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги щодо нерозгляду судом першої інстанції клопотання ОСОБА_5 про перенесення слухання справи 20 липня 2010 року у зв’язку з її хворобою. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2010 року скасувати. Справу за позовом публічного акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Дьоміна Судді: П.О. Гвоздик М.В. Дем’яносов В.О. Кузнєцов В.І. Мартинюк http://reyestr.court.gov.ua/Review/15133205
  18. мелковато написано, ничего не видно. Не знаю как на этом форуме, но за такое и бан получить можно.
  19. В ближайшие дни машину должника по автокредиту может остановить инспектор ГАИ и попросить покинуть машину. Сам автомобиль эвакуируют на штрафплощадку госисполнители, прибывшие на место задержания по сигналу инспектора, потом передадут банку, выдавшему кредит, для продажи в счет погашения долга. Об этом пишет газета Сегодня. Этот порядок действий предусмотрен постановлением Кабмина №54 от 25.01.12, которое вступит в силу уже в феврале (как только его опубликуют в официальных СМИ). Пока же, как разъяснили нам в пресс-службе ГАИ, инспектор не имеет права даже останавливать водителя-должника, если он не нарушил правила дорожного движения, не говоря о дальнейшем. "Такое задержание будет законным только по решению суда, в котором сказано: машина подлежит изъятию у владельца и передаче банку как залог за неуплату кредита, - говорит адвокат Вадим Володарский. - Но я опасаюсь двух вещей: что гаишники станут работать совместно со службами банка, отбирая автомобили без решения суда, и что госисполнители начнут конфисковывать машины в счет уплаты штрафов за нарушение ПДД". Как отмечает издание, банкиры считают, что нововведение поможет взыскать долги, но не решит проблему полностью. "Нам нужны деньги, а не авто б/у, продажа которого может не покрыть издержек. Но если машину заберут на штрафплощадку, это заставит заемщика погасить долг, ведь он уже оплатил часть ее стоимости", - рассказали нам в пресс-службе одного из крупных банков. Напомним, украинский журнал Корреспондент в конце ноября писал, что продажи новых автомобилей в Украине впервые с 2009 года пошли вверх. http://korrespondent.net/business/auto/131...trafploshchadku
  20. Немного не соглашусь.По Вашей логике всякий случайно "забредший" на "скрытые" сайты уже преступник? Указанные Вами решения содержат определения (установленные факты, повлекшие применение вышеуказанной статьи): И т.д. Т.е. это совсем не одно и тоже, что случилось после ЕХ. Там люди просто заходили и нажимали на мышку. Результат - серверы легли. Люди делали это просто ради протеста, а не ради , или или и т.д. и т.п.
  21. Т.е. формулировка: "тому дала, а тому нет" очень даже подходит. Если нет устоявшейся практики, значит остается надеяться на порядочность судьи. Но таковых, увы...
  22. Даже смотреть не хочу. очередные побрехеньки от брехунов, достаточно фамилии почитать.Тем более что на уже попавших заемщиков никто ничего не делает, только видимость создают заботы о людях. Лицемеры и циники.