AntiBank

А кто эти серьезные люди? (вот ключевая фраза, на мой взгляд). Что в Вашем понимании "серьезные"? Здесь (на форуме) несерьезные люди в большинстве? Я желаю услышать! И желаю понять. Если я правильно услышал, то , наверное, и правильно понял! "...Ибо не по словам хочу судить, но по делам." Впрочем судить никак не хочу. ИМХО.

Найдете в нашем комитете?Почему бы Вам здесь не выложить эту реальную помощь (нормативку, Вашу судебную практику, конкретные результаты и/или стремления). Пока все воспринимается как реклама некоего ресурса и не более.

Вы забыли добавить фразу: "Потому что гладиолус"Вот это коротко и по "сути"

Именно это набрало законной чинности. По другим не знаю.

Думаю, на содержательный пост будут и содержательные ответы.

Надо читать договор. Думаю, там есть пунктик, который гласит о том, что договор действует до полного погашения. Таким образом отбить можно будет только частично , в части пени, штрафов. А вот отбить возврат кредита вряд ли. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3152

13) заяви про забезпечення доказів або позову |0,1 розміру мінімальної заробітної плати http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3674-17 Короче копейки Стаття 22. Установити на 2011 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні; http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2857-17

А я , по-моему писал, что тут дело явно не гражданское. (оффтоп, сорри)

Можно, нужно и реально. Главное, обосновать, по какой причине эти доказательства имеют существенное влияние на справедливое рассмотрение дела в суде. Если речь идет о первичных документах, так это ЗУ о бух. учете. Все решения касающиеся взыскания должны приниматься только на основании их, и никаких других документов. А как это сделать? Пишите отдельную заяву в качестве обеспечения иска и в целях обеспечения доказательств (ходатайство), в которой обосновываете вышеизложенное и просите суд обязать ответчика/истца предоставить те или иные документы, т.к. у Вас их нет, а их наличие/отсутствие значительно влияет на рассмотрение и исход дела.

Надо смотреть Вашу заяву и их отказ. Может Вы не использовали все методы защиты? Может прошел срок обжалования? Может не обосновали в чем именно нарушение Ваших прав, по какой статье конвенции. Там много зацепок. Выложите, пожалуйста, сканы их отказа и текст Вашего обращения.

Если у них не будет такой позовной вымоги , то нет. Прекращение договора происходит согласно самому же договору либо по решению суда. Т.е. вполне возможно, когда они подадут в суд и даже если выиграют, то договор будет считаться действующим. Здесь уже Вам придется подавать иск о прекращении договора (его разрыве). Здесь судебная практика. НО апеляшка зарубила это решение. Так что борьба продолжается.

По поводу исковой давности читайте здесь Это чтобы не дублировать. Она зависит от времени (даты) события, которое будут оспаривать. Т.е. об исковой давности можно будет рассуждать, только после прочтения самого иска, его сути, что именно там оспаривается, какое именно нарушение, какой датой якобы произошедшее. Однако в Вашем случае, если банк Вас не уведомил о передачи долга коллекторам, то это в Вашу пользу. Плюс передача конфиденциальной (банковской) информации без Вашего согласия. О том что Вас уведомили не належним чином коллекторы это не влияет, именно банк должен был Вас известить и с Вами согласовать. Новый кредитор несет все риски невозврата кредита в случае отсутствия такого уведомления. Думаю, что Ваш кредит уже давно списан официально. А то, что происходит на данный момент называется- "выбивание" долгов, но уже неофициально.

Тут также важен способ оплаты товара. Если это, например, простое пополнение карточки. То тут значительно сложнее что-либо доказать. Если же оплата согласно счету-фактуре на расчетный счет именно того поставщика, который выдал этот счет, тогда доказать можно. И отсудить либо деньги либо товар плюс моральный ущерб в меру разумного. Просто часто платят на какую-то левую карточку, тут надо целое расследование проводить с подключение ментов. Иначе сложно, почти невозможно.

Уважаемые форумчане, просьба выкладывать решения по 11 статье потребителей и/или по 168 постанове. К сожалению, их очень мало в реестре. Вот похожее решение http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=&...post&p=5220

Справа № 2-1724/10 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2010 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі: Головуючого – судді Івашури В.О. при секретарі – Луцковій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк», 3-я особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Акімова Олена Віталіївна про визнання недійсним кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки та застосування правових наслідків недійсності кредитного договору, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк», 3-я особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Акімова Олена Віталіївна про визнання недійсним кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки та застосування правових наслідків недійсності кредитного договору. В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що 12 листопада 2007 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк» був укладений кредитний договір № нд/11-07, відповідно до якого Банк надав Позивачу кредитні кошти в розмірі 97000,00 (дев’яносто сім) тисяч доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10,9 % річних та щомісячною комісією за управління кредитом у розмірі 0,15 % від суми кредиту та строком користування кредитом до 11 листопада 2035 року. З метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, між Позивачем та Банком був укладений Іпотечний договір № 887/нд-11-07/І, посвідчений 12.11.2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Акімовою О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 8572, відповідно до якого Позивачем в іпотеку ТОВ «Укрпромбанк» була передана двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Також, з метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, між Позивачем, Відповідачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 887/нд-11-07/Р від 12.11.2007 року, відповідно до якого Поручитель зобов’язався нести разом з Позичальником солідарну відповідальність за виконання останнім зобов’язань перед Банком. Позивач вважає, що Кредитний договір був укладений з порушенням діючого законодавства України: п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 3.1. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2007 р. № 168, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808, так як в Кредитному договорі не зазначений детальний розпис сукупної вартості кредиту для Позичальника. А саме, в Кредитному договорі не зазначена вартість супутніх послуг, що пов’язані з наданням кредиту та надаються третіми особами: нотаріусом, страховою компанією, бюро технічної інвентаризації нерухомого майна; також не зазначені розміри державного мита, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються при придбанні нерухомого майна, а також вартість розрахунково-касового обслуговування, валютно-обмінних та інших банківських операцій, пов’язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості. Кредитний договір не містить Графік платежів за кредитом за період з 01.12.2009 року по 11.11.2035 року (в Кредитному договорі наявний Графік платежів тільки за перші два роки кредитування: з 12.11.2007 року по 30.11.2009 року). Наявний Графік платежів за Кредитним договором в порушення п. 3.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту не містить інформацію щодо вартості усіх супутніх послуг, пов’язаних з наданням та обслуговуванням кредиту (не зазначена інформація про вартість послуг нотаріуса, страхової компанії; вартість послуг, пов’язаних з внесенням відповідних даних до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, до Державного реєстру правочинів, Реєстру прав власності на нерухоме майно; про розміри державного мита, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування; про вартість розрахунково-касового обслуговування, валютно-обмінних та інших банківських операцій, пов’язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості). Крім того, Позивач зазначає, що в Кредитному договорі в порушення п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, встановлена щомісячна комісія за управління кредитом у розмірі 0,15% від суми кредиту. Вищевказана комісія – це плата Позичальника за дії, які Банк здійснює на власну користь, а відповідно до вищезазначених Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо). Згідно п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту , у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором несе споживач. Відповідачем, в порушення вищезазначених Правил не було попереджено Позивача про те, що під час виконання зобов’язань за Кредитним договором валютні ризики несе Позичальник. У зв’язку з викладеним, Позивач звернувся до суду з даним позовом, просив визнати недійсним кредитний договір № нд/11-07 від 12.11.2007 року, іпотечний договір № 887/нд-11-07/І від 12.11.2007 року, договір поруки № 887/нд-11-07/Р від 12.11.2007 року, зобов’язати Позивача повернути ТОВ «Укрпомбанк» суму отриманого кредиту в розмірі 97 000,00 доларів США, а ТОВ «Укрпромбанк» повернути Позивачу суму грошових коштів, що були сплачені останнім за кредитним договором № нд/11-07 від 12.11.2007 року. Також просив зобов’язати приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Акімову О.В. виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна – квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов’язати ТОВ «Укрпромбанк» повернути Позивачу оригінали правовстановлюючих документів на вищезазначену квартиру; судові витрати покласти на Відповідача. Представник Позивача в судове засідання з’явився, підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Позивачем було надано клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів, що підтверджують надання ТОВ «Укрпромбанк» кредиту Позивачу у розмірі 97000,00 доларів США, а також документів, що підтверджують сплату Позивачем платежів за Кредитним договором в загальному розмірі 16 553,72 доларів США (кредит, проценти за користування кредитом) та 10 883,33 гривень (щомісячна комісія). Вказане клопотання було задоволено судом, а документи, що підтверджують отримання кредиту та погашення заборгованості за Кредитним договором долучені до матеріалів справи. Представник Відповідача та третя особа в судове засідання не з’явилися. За згодою представника Позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України. Суд вислухавши пояснення Позивача, дослідивши надані письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази, приходить до висновку, що вимоги Позивача обґрунтовані, не суперечать законодавству України, та підлягають задоволенню. До такого висновку суд прийшов з наступних підстав. Судом встановлено, що 12 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № нд/11-07. Відповідно до умов Кредитного договору ТОВ «Укрпромбанк» був наданий кредит Позивачу у розмірі 97000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10,9 % річних та щомісячною комісією за управління кредитом у розмірі 0,15 % від суми кредиту та строком користування кредитом до 11 листопада 2035 року. Вказані кредитні кошти були надані Позивачу для придбання житла – двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Надання кредиту Позивачу підтверджується заявою на видачу готівки № 27 від 12.11.2007 року. З моменту надання кредиту по 27.04.2010 року Позивачем було сплачено за Кредитним договором суму грошових коштів в розмірі 16 553,72 доларів США (кредит та проценти за користування кредитом) та 10 883,33 гривень (щомісячна комісія), що підтверджується відповідними квитанціями Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк». В якості забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між Позивачем та ТОВ Укрпромбанк» був укладений Іпотечний договір № 887/нд-11-07/І, посвідчений 12.11.2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Акімовою О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 8572, відповідно до якого Позивачем в іпотеку ТОВ «Укрпромбанк» була передана двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Також, з метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, між Позивачем, Відповідачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 887/нд-11-07/Р від 12.11.2007 року, відповідно до якого Поручитель зобов’язався нести разом з Позичальником солідарну відповідальність за виконання останнім зобов’язань перед ТОВ «Укрпромбанк». Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту повинен бути зазначений детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача. Постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2007 р. № 168, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808 були затверджені Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Вказана постанова була прийнята з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації , відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 47, 49 та 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно п. 3.1. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, Банки зобов’язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов’язані з наданнями, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за здійснення валютно-обмінних операцій, перелік і розмір інших фінансових зобов’язань споживача, які виникають на користь третіх осіб, в тому числі комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори. В порушення п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 3.1. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, в Кредитному договорі не зазначений детальний розпис сукупної вартості кредиту для Позичальника. А саме, в Кредитному договорі не зазначена вартість супутніх послуг, що пов’язані з наданням кредиту та надаються третіми особами: нотаріусом, страховою компанією, бюро технічної інвентаризації нерухомого майна; також не зазначені розміри державного мита, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються при придбанні нерухомого майна, а також вартість розрахунково-касового обслуговування, валютно-обмінних та інших банківських операцій, пов’язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості. Національний банк України у листі «Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» № 40-117/2093- 6134 від 16.06.2007 року звернув увагу комерційних банків на те, що вимога щодо обов’язкового врахування при розрахунку сукупної вартості кредиту платежів, які споживач має сплатити на користь третіх осіб, повною мірою ґрунтується на вимогах пункту 2 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Національний банк України у цьому ж листі № 40-117/2093- 6134 від 16.06.2007 року зазначив, що при розрахунку сукупної вартості кредиту необхідно враховувати розмір інших фінансових зобов’язань споживача, які виникають на користь третіх осіб, зокрема страхових платежів, послуг реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо. Відповідно до п. 3.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту , Кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періодом. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Як було встановлено судом, Графік платежів за Кредитним договором, підписаний Позивачем та Відповідачем містить інформацію про суми платежів за Кредитним договором тільки за перші два роки кредитування: з 12.11.2007 року по 30.11.2009 року. При цьому, вказаний скорочений Графік платежів не містить інформацію щодо вартості усіх супутніх послуг, пов’язаних з наданням та обслуговуванням кредиту, що є порушенням п. 3.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. А саме: у Графіку платежів відсутня інформація про вартість послуг нотаріуса, страхової компанії; вартість послуг, пов’язаних з внесенням відповідних даних до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, до Державного реєстру правочинів, Реєстру прав власності на нерухоме майно; про розміри державного мита, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування; про вартість розрахунково-касового обслуговування, валютно-обмінних та інших банківських операцій, пов’язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості. Таким чином, в Кредитному договорі за період з 12.11.2007 року по 30.11.2009 року зазначена неповна інформація щодо вартості кредиту. Інформація щодо розміру основного боргу за кредитом, процентів за користування кредитом, вартості усіх супутніх послуг за кредитом за період з 01.12.2009 року по 11.11.2035 року взагалі відсутня в Кредитному договорі. Графік платежів за період з 01.12.2009 року по 11.11.2035 року не складався та не підписувався сторонами. Відсутність Графіку платежів позбавляє Позивача можливості виконувати обов’язки за Кредитним договором в частині сплати щомісячних платежів за кредитом. Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). В порушення п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, пунктом 1.7 Кредитного договору встановлена комісія за управління кредитом у розмірі 0,15% від суми кредиту щомісячно, що складає у грошовому виразі 145,50 доларів США на місяць. Вищевказана комісія – це плата Позичальника за дії, які Банк здійснює на власну користь (управління кредитом здійснюється Банком з метою своєчасного та повного отримання доходів Банку у вигляді процентів за користування кредитними коштами). Згідно п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором несе споживач. Судом було встановлено, що в порушення п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, у Кредитному договорі відсутнє попередження Позивача про те, що під час виконання зобов’язань за Кредитним договором валютні ризики несе Позивач, що є позичальником за Кредитним договором. Згідно п. 4 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови. Так, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»). Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Згідно частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Згідно частини 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлене цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. № 898-ІУ (зі змінами та доповненнями) іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 236, ч. 2 ст. 548, ч. 1 ст. 559 ЦК України , ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 11, 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими Постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2007 р. № 168, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808 суд, - ВИРІШИВ: 1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк» задовольнити. 2. Визнати недійсним Кредитний договір № нд/11-07 від 12.11.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та ОСОБА_1. 3. Визнати недійсним Іпотечний договір № 887/нд-11-07/І від 12.11.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Акімовою О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 8572. 4. Визнати недійсним договір поруки № 887/нд-11-07/Р від 12.11.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3. 5. Зобов’язати ОСОБА_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк» суму грошових коштів в розмірі 97000,00 (дев’яносто сім тисяч) доларів США. 6. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» повернути ОСОБА_1 суму грошових коштів в розмірі 16 553,72 доларів США та 10 883,33 гривень. 7. Зобов’язати приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Акімову О.В. виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передане в іпотеку відповідно до Іпотечного договору № 887/нд-11-07/І від 12.11.2007 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Акімовою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 8572, а саме: нерухоме майно – двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. 8. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк» повернути Позивачу оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, що була передана в іпотеку ТОВ «Укрпромбанк» та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 12.11.2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Акімовою О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 8567, Витяг № 4937925 від 12.11.2007 року про реєстрацію вказаного договору в Державному реєстрі правочинів, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.11.2007 року № 16664569, технічний паспорт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. 9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 суму державного мита в розмірі 1700,00 гривень та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 гривень, всього 1820,00 гривень. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Суддя В.О.Івашура Довідка: Заочне рішення набуло чинності 11.05.2010 року. Оригінал заочного рішення знаходиться в цивільній справі №2-1724/10 З оригіналом згідно Суддя: http://reyestr.court.gov.ua/Review/11681837

Помимо ссылок на оману, необходимо доказать умысел. Т.е. даже если есть факт приховування существенной информации, нужно доказать, что они это сделали умышленно. Например, знали об этом, но все равно скрыли информацию. Это сложнее всего. Об умысле пишет то же луспеник, горе-юрист.

Я думаю, что этот нюанс просто свидетельствует о моменте, когда узнала вторая половина о правочине.Она ведь могла узнать и после 3 лет от подписания. Или через три года уже ее права не защищаются? Поэтому, думаю, этот нюанс не ключевой.

Ничего он Вам не ответит. Уже были вопросы здесь. А в ответ, догадайтесь сами.

На мой взгляд, на это определение стоит обратить внимание. Многие банкиры горлопанят, что неофициальные браки не катят под семейный кодекс и соответственно при несогласии гражданской жены/мужа не может быть недействительности договора.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2011 року м. Рівне Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючої судді – Шеремет А.М., суддів: Гордійчук С.О., Рожина Ю.М. секретар судового засідання Сеньків Т.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк" на рішення Рівненського міського суду від 11 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк" про визнання недійсним кредитного договору №442-08 від 26 грудня 2008 року, - в с т а н о в и л а : Рішенням Рівненського міського суду від 11 червня 2010 року даний позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВАТ "Кредобанк" про визнання недійсним кредитного договору №442-08 від 26 грудня 2008 року задоволено. Визнано недійсним кредитний договір №442-08 від 26 грудня 2008 року, що укладений між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (далі –ВАТ "Кредобанк" або банк) та ОСОБА_2 Зобов’язано ОСОБА_2 повернути банкові одержані за кредитним договором 4 000 000 доларів США, а ВАТ "Кредобанк" зобов’язано повернути ОСОБА_2 одержані від нього відсотки за користування кредитом. Не погодившись з даним рішенням, ВАТ "Кредобанк" подано апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права і невідповідність висновків фактичним обставинам справи. При цьому посилається на неправильність застосування місцевим судом при вирішенні спору і ухваленні оскаржуваного рішення положень ст. 65 СК України, оскільки вказана норма права застосовується при встановленні порядку розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вказує, що це положення не може застосовуватися до кредитних правовідносин, де майно набувається у власність. Апелянт вважає, що проживання позивача і ОСОБА_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу відповідно до ст. 21 СК України не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Зазначає, що ОСОБА_1 не зверталась до банку з вимогою розірвати оспорюваний кредитний договір, про що відсутні в журналі реєстрації вхідної кореспонденції за 2009 рік Рівненської філії відповідні дані. Судом також не взято до уваги те, що 6 січня 2009 року між позивачем і ВАТ "Кредобанк" укладено договір іпотеки, за яким забезпечено виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором. Просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав. Судом встановлено, що 26 грудня 2008 року між ОСОБА_2 і ВАТ "Кредобанк" було укладено кредитний договір №442-08, за умовами якого позичальник одержав 4 000 000 доларів США терміном до 25 грудня 2018 року зі сплатою на користь банку за користування кредитом 16, 5 % річних (а.с. 10-12). 5 січня 2009 року між ВАТ "Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ванлайн" укладено договір іпотеки №442-08\1, предметом якого становили перша черга торгово-побутового блоку загальною площею 976, 2 кв. м. в АДРЕСА_1; приміщення другої черги торгово-побутового блоку під торговий склад загальною площею 1 429 кв.м. за тією ж адресою; дві земельні ділянки площею 0, 0015 га і 0, 1675 га, а загальною площею 0, 1691 га, розташованих за тією ж адресою (а. с. 13-16). 6 січня 2009 року на забезпечення виконання зобов’язання за зазначеним кредитним договором між банком і позивачкою ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №442-08\2, згідно з яким предметом іпотеки є будинковолодіння загальною площею 414, 1 кв.м. і житловою площею 74, 7 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_2 (а.с. 18-21). 12 січня 2009 року позивачка звернулась до директора Рівненської філії ВАТ банку «Кредобанк»»із заявою про те, щоб кошти за кредитом не виплачувались і кредитний договір був розірваний, тому що угода суперечить інтересам сімї ( а.с. 7). Рішенням Рівненського міського суду від 24 лютого 2010 року встановлено факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу з 16 липня 2002 року по 10 лютого 2010 року (а.с. 31). Відповідно до статті 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном , що належить їм на праві спільної сумісної власності. Пункт 30 Постанови Пленуму Верховного суду України N 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»встановлює рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 65 Сімейного кодексу України - дружина , чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності , за взаємною згодою, частина 3 цієї статті встановлює, що дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим подружжям без його, її згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Враховуючи те, що позивачка зверталась до установи банку із вимогою не виплачувати кошти за кредитним договором та розірвати договір, укладений договір виходить за межі дрібно побутового, цей договір суперечить вимогам статті 63 та 65 Сімейного кодексу України, тому суд першої інстанції обгрунтовано визнав його недійсним і відповідно до статті 203, частини 1 статті 215 та 216 Цивільного кодексу України, застосував наслідки недійсного правочину. Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За таких підстав судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, - ухвалила: Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк" відхилити. Рішення Рівненського міського суду від 11 червня 2010 року залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуюча Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18644853

Да, какая форма? Та же самая форма, те же основания что и по недействительности по валютным основаниям. Только в вымогах просить не признание недействительности, а зобов.язати банк зробити перерахунок, тобто привести КД у відповідність з діючим законодавством, изменить его условия в части выражения обязательств (суммы, единица измерения). Позов буде мати назву , наприклад, Про зовоб*язання вчинити певні дії или про зобовязання внесення змин в кредитный договор Вся рыба та же самая. Только не давить на обман, и как следствие на недействительность, а сугубо не перевод в гривну. Вот Вам небольшая привязка Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Т.е. здесь давить на суперечливисть с актами гражданского законодательства вираження зобов*язання в иностранной валюте. Т.е. чтобы правочин был действительным его надо привести в рамки закона, изменить его. Вот вы и просите суд это сделать. У суда есть такое право: Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору 2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Шкоду для себя, думаю, Вы докажете, она будет основываться на значительных убытках, на которые Вы уже никак не рассчитывали при подписании. А мотивировку для суда, почему именно он должен изменить условия договора Вы можете взять из исков и решений по недействительности по валютным основаниям. Вот вам и готовая форма. Немного творчества и иск готов. Удачи.

Несмотря на то, что толкования условий договора всегда должно происходить в пользу заемщика, на практике это не так.В данном же случае, действительно можно понять, что этот дополнительный договор укладается именно при досрочном выполнении его. Т.е. как я понял, вот у Вас есть куча денег, на 70 процентов погашающие кредит, и Вы говорите банку, что готовы внести эту часть, но оставшуюся часть (30 %) надо бы откорректировать, уменьшить размер платежа - это требует составление доп. договора. Или другой момент, у вас есть те же 70 % кредита, вы их вносите, а оставшаяся часть (30%) погашается на тех же условиях (в те же даты и в тех же размерах), но при этом автоматически сокращается срок кредитования, т.е. для этого уже не нужно составлять доп. договор. Вывод: -Если Вы переплатили часть кредита, то автоматически Вы можете сократить срок действия договора, внося дальнейшие оплаты в размерах, указанных в договоре, т.е. без изменений размеров в меньшую сторону. Т.е. Вы имеете права досрочно погасить и закрыть кредит. - Если Вы переплатили часть кредита, то уже автоматически не можете вносить оставшуюся сумму меньшими частями, для этого нужна инициатива от вас и банк подготавливает доп. договор об этом уменьшении платежей.

Именно так. Сами нарушения имеют исковую давность, а сам кредитный договор, как правило, нет. Если в нем прописан этот нюанс.Но, в принципе, возможна ситуация, когда кредит можно будет и не отдать вообще, и за это ничего не будет. Были такие случаи, правда кредиты были мелкие бытовые (до 20 тыс. грн.) или это касалось какой-то якобы неуплаты, например за интернет или телефон 500 - 1000 грн. Это возможно будет, когда банк или какая-то коллекторская компания (фирма - поставщик услуги) уже после истечения срока действия договора (когда сумма долга уже подбита и установлена) или после возникновения окончательной задолженности известила заемщика об этой задолженности, таким образом, сразу дала понять, что она знает уже об этом якобы нарушении заемщика (клиента). Клиент забил, проигнорировал это извещение и прошло больше трех лет. В этом случае эта фирма уже вряд ли получит обратно свои денежки. В том же суде им скажут, где ж вы раньше были. Почему не обращались в суд раньше? Такое произошло например, с Просто- финанс и еще другими "хвирмочками". Они только и делали, что давили на клиентов, но в суд не обращались. Более стойкие клиенты выдержав паузу, просто их послали. Но, в ипотечных договорах или других залоговых, при крупных кредитах, как правило, все это прописано, что договор продолжает действовать до полного погашения.

Так поделитесь, пожалуйста, этими решениями в соответствующем разделеДумаю, польза будет куда больше.

В данной ситуации условно можно разбить на части Ваши обязательства (промежуточные обязательства)...Вот у Вас 7 лет - срок действия договора (эта цифра условна, т.к. фактически договор бессрочный - т.е. действует до момента полного погашения, см. договор). Т.е. не позднее окончания 7 лет Вы должны будете заплатить/вернуть банку всю сумму с процентами. Даже если у них не будет ни одной вымоги за этот период, они могут ее прислать Вам после этих семи лет. Правда не все пени, штрафы и другие санкции уже смогут Вам предъявить. Они не смогут Вам предъявить (де-юре) те нарушения, на которые прошел срок исковой давности. Например, штраф за какую-нибудь просрочку 2006 года, штраф по какой-нибудь вымоге от 2006 года. Т.е. вот первая или последняя подия после которой начинается срок исковой давности, а именно после окончания срока действия договора. Но ведь эта подия не единственная. Условно 7 лет умножаем на количество месяцев в году получается 84 месяца срок действия Вашего договора. Каждый месяц Вы должны платить, т.е. 84 раза. Если Вы не заплатите, вот Вам и получается дополнительные 84 подии, 84 нарушения. Т.е. фактически может быть и 84 вымоги и даже больше. В Вашем случае истек срок за 2006 год именно по той конкретной вымоге, в части тех штрафов, пени или что-там еще они насчитали. НО сам кредит (или его часть) за 2006 год все равно вернуть придется, т.к. есть еще другие пункты договора, которые говорят, что договор считается прекращенным только после оплаты всего кредита. Т.е. если Вы вообще не платили, то фактически срока исковой давности нет, т.к. договор будет действовать до момента окончательного погашения, а не до 2013 года. Вымога банка условно влияет на срок исковой давности конкретного нарушения. Ну, например, Вы не предоставили какую-нибудь справку в 2006 году, они прислали Вам вымогу сразу же, чем подтвердили, что они уже знают об этом нарушении, и в ней написано, что вам нужно оплатить штраф за это. Вы не заплатили. Так вот, если в течение 3 лет они не обратятся в суд по этому стягненню, то считайте, что простили. При этом срок будет считаться не от момента получения Вами вымоги, а от момента, когда они узнали об этом нарушении. Конкретная вымога именно по этому нарушению, например № 7 от 7.7.2006 будет уже нелегитимна в 2010 году. Ну и что, они пришлют новую. У них ведь этих подий до фига и больше.