centurion
-
Число публикаций
6802 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
83
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы centurion
-
-
Могут менять представителя, сколько захотят... Главное, чтобы была соответствующая доверенность.
На изменения ВАТ в ПАТ судам плевать, банки просто пишут в начале исков фразу, что ВАТ был переименован в ПАТ и все. Оспаривать неуведомление бессмысленно, никто на это даже внимания не обращает...
На счет клопотання - отметут, поскольку оценка действий сторон - это все компетенция суда и на это есть ЦПК. Именно так и откажут.
Алекс,немного не согласен с Вами. Представитель является полустророной
в процессе и о его замене ответчик должен быть уведомлен. -
А полномочия свои ликвидатор доказал или на "честном слове"?Доброго времени суток! Дайте пожалуйста дельный совет! Брал кредит 5 лет назад, на 10 лет, в банке в своем городе. Банк обанкротился и купил его банк Владимирский. Теперь и его ликвидируют. Кредит в долларах, поэтому после поднятия курса платить стало намного сложнее, сумма увеличилась в 2 раза! Платили сколько могли, из нужных 480 долларов то 300, то 250 ну и т.п. Теперь ликвидатор написал письмо.ю в течении 10 дней заплатить 7200 долларов задолженности!!! Но такую сумму еще и перед новым Годом не найти. Как быть, какие есть варианты выхода из этой ситуации? Реквизиты кстати для платежей уже не банка а непосредственно ликвидатора! Всем заранее спасибо!
-
Это хорошая, рабочая схема. Но иногда банки берут залоги на баланс (Приват, например: оформляет на свое ООО). Опасно, но иногда "выносит" само собой: суть в том, что при принятии залога, в конце отчетного периода банку придется заплатить НДС со стоимости квартиры, живыми деньгами, а это, при отсутствии возможности реализации, - попадалово, потому и отказываются. Другое дело, когда на квартиру есть реальный покупатель, тогда все это происходит очень быстро, - торги. и т.д. В этом и вся опасность.
Алекс, я говорю про обычное бытовое имущество,а Вы про залоговое.
-
Отлично, вот только то, что процедура доказывания всего лишь не предусмотрена законом, - меня смущает.
Опять таки, я с позиции прикладного применения. Вот скажет исполнитель: а где написано, что это имущество принадлежит позичкодавцю? Тупо опишет, что тогда, в суд?...
Ответ исполнителю прост:"А где в Законе написано,что позичкодавець должен или обязан что-то доказывать? Или собственноручная подпись не имеет силы?А что бы вы сказали,если бы мы устно договор заключили? А так чёрным по белому,попозиционно-наслаждайтесь,сверяйте и... задавайте свои каверзные вопросы".
Описать-то может,но подумайте сами.С одной стороны он понимает,что его обводят вокруг пальца,с другой стороны - а вдруг действительно договор подлинный и описал я не имущество должника и за это начальство по голове не погладит.
-
Отзываем согласие на заключение кредитного договора.
Пример заявления на отзыв согласия можно скачать здесь.
Згідно пункту 6 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Тут,я думаю, банки будут артачиться:мол правоотношения начались со дня получения денежных средств заёмщиком.
Хотя несомненно,описанное Вами-это серьёзное упущение банков.
-
Да вот и об этом неоднократно думал.Т.е.,как ответственность,так солидарная,а как статус споживача,так врозь.Я думал об этом... Боюсь, что не пройдёт. Отзыв согласия - это особое право потребителя, поручитель потребителем не является и нормы статьи 555 ГК тут не пройдут... мне кажется.
Хотя пробовать стоит!!!
И ещё такой вопрос:имел ли право банк (в данном случае - Альфа) при реструктуризации кредита (смена валюты) привлекать поручителя.Реструктуризация была в виде уже нового договора с расчётным счётом с валютного,плюс открыли ещё один счёт. Согласно Постановлению НБУ № 328 от 03.06.2009 г.,реструктуризация по смене валюты должна была заключаться в виде дополнительного соглашения к валютному договору и о привлечении поручителей ни слова.
Банкам предлагалось несколько программ реструктуризации в зависимости от платежеспособности заёмщика. В добавок не стоит моя подпись под Додатком №1,где расписаны % и график платежей. Интересно,на их экземпляре есть?
Вот и хочется сделать запрос о предоставлении бланка договора,а там видно будет.
-
Спасибо.Конечно же лучше в письменной
еще желательно, что бы человек, который передает имущество в ссуду имел подтверждение, что именно ему оно принадлежит на праве собственности
А для этого этот человек должен заключить договор дарения или купли-продажи с третьим лицом.
В этом случае,я думаю,пусть исполнитель ломает голову,как доказать обратное.Право собственности подтверждает собственноручная подпись позичкодавця. В этом случае Законом не предусмотрена процедура доказывания с его стороны.Пусть "спасибо" скажет,что не в устной форме заключили.В конце концов,всунуть под нос ст.827 и ст.828 ЦКУ :
Стаття 827. Договір позички
1. За договором позички одна сторона (позичкодавець)
безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні
(користувачеві) річ для користування протягом встановленого
строку.
2. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони
прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між
ними.
3. До договору позички застосовуються положення глави 58
цього Кодексу.
Стаття 828. Форма договору позички
1. Договір позички речі побутового призначення між фізичними
особами може укладатися усно.
И пусть из шкуры лезет с доказательствами.
-
А между физ. лицами,как я понимаю, будет уместен договор позички (ссуды) на бытовые вещи,который может оформляться и устно?
-
Эта Постанова пока еще на стадии Проекта, но уже вовсю используется судьями в качестве руководства:
12. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні іноземної валюти.
Л.І. Фесенко
Д.Д. Луспеник
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 1 листопада 1996 р вперше визначила, в яких саме випадках суд зобов'язаний безпосередньо застосовувати норми Конституції. Це повинно відбуватись тоді, коли:
— зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;
Луспеник каждый решил нас (народ Украины) "радовать" своими шедеврами-опусами.
БЕЗДАРЬ И ТУПИЦА. -
Да не только тут,а и в судах. Почти никогда ответчики (типа должник) не приходят,соответственно и борьбы никакой нет. В этой борьбе должны участвовать все - и вкладчики и честные заёмщики,которых сделали должниками."Аккорд" ведь умалчивает тот факт,что у них год не было бухгалтерской документации,которую изъяли при обыске,а пеню насчитывали неизвестно на что. И расчёт задолженности,сделанный в Excel без подкрепления какой-либо документации и клише подписи Великданова на нём,и отсутствие в исках копии свидетельства юр.лица или выписки из Держреєстра юр.лиц,подтверждающих правову дієздатність,т.е. право вообще подавать иски.А суды,как истинная Фемида с завязанными глазами,ничего не видят,а мечом рубят с плеча. Может символ правосудия поменять?Жаль мало тут людей принимают участие в борьбе с КС Аккорд. Уже 3 года существует мораторий на выплату депозитов в КС "Аккорд". Какое назначение этого моратория? Кого он защищает ? Он защищает воров, дает возможность КС с помощью ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника..." избегать уплаты налогов и других обязательств, защищаются их частные и публичные интересы.Одним словом законодательство Украины стоит на стороне грабительской безнаказанности КС и не защищает вкладчиков кредитных союзов. Люди 5 лет не могут вернуть свои вклады. Ссылаясь на процедуру банкротства в Хозяйственном суде г. Киев исполнительная служба Минюста остановила на неопределенный срок исполнение решений судов по принудительному взысканию депозитов. Многочисленные обращения вкладчиков с вопросом когда будет снят мораторий, когда людям вернут их кровно заработанные деньги остаются без ответа. Хозяйственный суд г. Киев, Прокуратура г. Киев, Министерство Юстиции Украины демонстрируют безразличие и бездеятельность... Кто знает может быть существует организованное противодействие КС Аккорд ?
-
+100Для kapitoha_ku:
Привет Вам из Днепра!
А резьбу мы потихоньку подберем, подберем)))))))Наши деды и Вторую мировую в лаптях начинали, но резьбу таки подобрали)))))))))
С уважением, Сергей.
-
Ві думаете,что ГИС будет заморачиваться товаром,которій в обороте.В решении будет указана сумма взыскания.Вот под неё исполнитель и будет подгонять имущество по месту Вашего проживания.Я так и не стал подавать иск о недействительности третейской оговорки в виду её бесперспективности.
В связи с эти вопрос по дальнейшей процедуре в третейке.
Третейский суд при АУБ на М.Расковой. Судья Мороз О.А.
Какое решение выносит ТС? "Взыскать задолженность по кредитной линии в сумме......". А если у меня в залоге товары в обороте и мебель. ТС НЕ может написать же в Ухвале ".... стягнути заборгованысть за рахунок заставного майна.......". То есть только за счёт денежных средств.
Дальше решение ТС куда передаётся? В один из районных судов Киева? Или банк может с решением ТС сразу идти в исполнительную службу? Будет ли ГИС заниматься товаром, мебелью, если в решении суда не будет ничего сказано про залог?
-
В ЗУ " О ТС" нет прямого утверждения,что "застереження" это "угода".А вот с этого места поподробнее....
Відповідно до ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладено у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
В договоре-это не значит в тексте договора,а,например,в виде додатка.
Что касается "окремої письмової угоди",то не указан срок,в течение которого она подписывается.
Тут вот дело в другом.Третейская оговорка является разновидностью правочина,содержится в виде пункта в содержании договора,который также является правочином.Подпись заёмщик ставит всего одну в конце договора.Я к примеру не нашёл ни в ЦК ни где-либо ещё нормы,где бы указывалось,чтобы одной подписью подтверждалось согласие двух разных по своему характеру сделок.В этом случае,к примеру в суде,можно говорить:"Да,я согласился своей подписью с третейской оговоркой,а с условиями кредитного договора я не согласен,потому как нормы такой в законодательстве нет,по которой я одновременно одной подписью под двумя сделками подписываюсь"т.е. я подписался не под договором,из которого вытекают кредитные обязательства и впоследствии предмет спора. И таким же "макаром"наоборот.
Что скажут уважаемые юристы?
-
Вы забыли, что банк имеет право, но не обязан. Для кого это все написано. я не знаю.
Безусловно.имеет право. Но,если пошёл на реструктуризацию,то отсебятиной заниматься не имеет права . Должен быть какой-то внутренний документ от НБУ,как в свою очередь в 2009-2010 гг. было Постановление № 328 НБУ,в котором были прописаны рекомендации по реструктуризации/смене валюты кредитования. Вроде,как НБУ подразумевал добровольность банков на этот шаг,но если пошли- извольте выполнять рекомендации и получите льготы. Так вот,эти рекомендации предусматривали исходить из платежеспособности должника и на этом строить вид реструктуризации/смены валюты. И всё должно было оформляться как дополнения к существующим договорам без изменения вида обеспечения по беззалоговым кредитам. "Альфа-банк" сделал всё по-своему:мало того,что не закрыв первичные валютные договора,оформил новые,как типа реструктуризация,по которой он предоставляет кредит путём перечисления со старого счёта,на открытие которого я заявления не писал,на новый,на который я тоже заявления не писал. Вдобавок к этому,в качестве обеспечения привлёк поручителя. При этом частично была выполнена ст.11 ЗУ ЗПП.
Вот как тут быть?
-
Оспорить третейскую оговорку Вы можете по месту нахождения банка или в случае потребительского кредита, по своему месту регистрации.
Ростислав.а как понять вот это:
Стаття 633. Публічний договір
1. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець
взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання
робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна
торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги
зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
2. Умови публічного договору встановлюються однаковими для
всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні
пільги.
3. Підприємець не має права надавати переваги одному
споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо
інше не встановлено законом.
4. Підприємець не має права відмовитися від укладення
публічного договору за наявності у нього можливостей надання
споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення
публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані
споживачеві такою відмовою.
5. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені
правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні
публічного договору.
6. Умови публічного договору, які суперечать частині другій
цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і
виконанні публічного договору, є нікчемними.
Как я понимаю,в случае,если доказать публичность договора,то законодательством прямо называется категория присоединившейся стороны,т.е. споживач , и в этом случае не имеет разницы какой вид кредита он оформляет.
И вот ещё:
Стаття 13. Третейська угода і правонаступництво сторін
Якщо третейська угода укладена у вигляді третейського
застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо
неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в
цілому.
Как я теперь понял- оговорка является предпосылкой третейского соглашения и должна указывать на право возможного обращения в ТС. Вот решение по этому поводу:
Справа № 2-221/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2011 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого: Циганаш І.А.
при секретарі: Федоровій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ « Альфа – Банк » про визнання недійсною окремої частини правочину ,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з даним позовом, обґрунтувавши його тим, що 02.11.2007 року між нею та ЗАТ (реорганізовано в публічне акціонерне товариство) „Альфа-Банк” було укладено кредитний договір № 500038308, відповідно до умов якого Банк надав, а Позичальник прийняв в строкове оплатне користування 9 775 доларів США. Кредитним договором встановлена плата за користування кредитом в розмірі 19,99% відсотків річних зі строком повернення кредиту – 02.11.2010 року. За її переконанням окрема частина кредитного договору не відповідає вимогам законодавства, що зумовлює її скасування. Пунктом 26. кредитного договору встановлено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають Сторони в зв’язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз”. Підписанням даного Договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв’язку з даним Договором. Сторони домовилися, що якщо одна із Сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих Сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику Сторін”. Виданий їй Банком кредит є споживчим кредитом в розумінні приписів ст.ст.1 та 11 Закону України „Про захист прав споживачів”. Договірні відносини, які виникли між нею та Банком про надання фінансово-кредитних послуг регулюються Законом України „Про захист прав споживачів”. Третейське застереження, яке встановлено в кредитному договорі про те, що всі спори, які випливають з договору, підлягають вирішенню в постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз”, суперечить законодавству України та порушує її права, оскільки позбавляє права на судовий захист, встановлений ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів”. Просить визнати недійсною з моменту укладення частину 26 кредитного договору №500038308 від 02.11.2007 року, укладеного між нею та ЗАТ « Альфа – Банк ».
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи у відсутність представника ПАТ « Альфа – Банк » та надав заперечення, згідно яких позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, зазначив, що між позивачем та банком 02.11.2007 року було укладено кредитний договір №500038308. Позивач була ознайомлена з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значенням абсолютного подорожчання кредиту, вартістю, видами та предметами супутніх послуг, а також іншими фінансовими зобов’язаннями, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також процентам та грошовим вираженням сукупної вартості кредиту у валюті платежу. Пунктом 26. кредитного договору № 500038308 від 02.11.07р., укладеного між Банком та Позичальником сторони домовились, що судовий захист прав і законних інтересів, які мають сторони у зв’язку з цим договором, у тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” у відповідності до його Регламенту. Відповідно до ст.50 ЗУ «Про третейські суди», сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані добровільно виконати рішення третейського суду без будь-яких зволікань чи застережень. Згідно ч.2. ст.1 ЗУ «Про третейські суд» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин , крім випадків, передбачених законом, а відповідно ст.11 цього закону Третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України. Законодавством чітко передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті і вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами. Жодних зауважень чи застережень у ОСОБА_1 на момент укладення та підписання договору не було, підписання свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов’язки, зазначені у договорі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 16 цього ж Кодексу визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, також регламентується ст. 3 ЦПК України. Частина 3 цієї статті визначає, що відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Згідно ст. 22 Закону України „Про захист прав споживачів” захист прав споживачів передбачених законодавством, здійснюється судом.
Відповідно до ст.110 п.5 ЦПК України – позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Третейське застереження, яке зазначено у вказаних угодах, щодо вирішення всіх спірних питань, які виникають з укладених договорів, підлягають вирішенню третейським судом, порушує права позивача, оскільки позбавляє її права на судовий захист, право вибору суду щодо підсудності справи, право на звільнення від сплати державного мита передбаченого ст.22 вказаного вище закону.
Стаття 27 ЦК України правочин, що обмежує можливості фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемним.
Слідує зазначити, що правосуддя – це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ.
Рішенням Конституційного Суду України № 1-3/2008 від 10.01.2008р. було визначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин є видом недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про третейські суди” № 1701-ІУ спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Тобто, третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством. Розгляд спорів третейським судом є можливим лише при наявності згоди на це сторін договору та така згода є вільною. Слідує нагадати ту обставину, що вирішення спірних питань третейськім судом є одним із видів недержаних способів захисту цивільних прав та порушень. Проте, розгляд справи в третейському суді може відбуватися при наявності виниклого конкретного спору між сторонами договору (предмет спору), як це виникає з розуміння ст.5 Закону України «Про третейські суди», та наявності згоди обох сторін на розгляд їх конкретного спору третейським судом викладеного в третейському застережені чи третейському договорі. При цьому, на думку суду, відсутність такої згоди сторони на розгляд справи третейським судом є підставою для розгляду спірного питання в судовому порядку.
Третейського договору чи застереження, щодо вирішення конкретного спору третейським судом, між сторонами справи не укладалось. Позивачі по справі заперечують проти розгляду спору третейським судом.
Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (недійсний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
В судовому засіданні встановлено, що 02 листопада 2007 року між ЗАТ « Альфа – Банк » ( яке на даний час змінило назву на Публічне акціонерне товариство ) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500038308, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 9775 доларів США на цілі, визначені в п. 3 Договору, а Позичальник зобов’язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі 19,99 % річних, виконати інші умови Договору та повернути Кредит банку відповідно до Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг ( Додаток 1 до Договору, який є його невід’ємною часиною ), але в будь –якому випадку не пізніше 02.11.2010 року).
Пунктом 26. кредитного договору встановлено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають Сторони в зв’язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз”. Підписанням даного Договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв’язку з даним Договором. Сторони домовилися, що якщо одна із Сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих Сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику Сторін”.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи норми, які регулюють правовідносини, як виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що встановлені в договорі застереження про розгляд спорів між сторонами договору виключно третейським судом є порушенням конституційних прав і свобод позивача на її захист в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ « Альфа – Банк » про визнання недійсною окремої частини правочину – задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним з моменту укладення п. 26 кредитного договору №500038308 від 02 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ « Альфа – Банк ».
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда до Апеляційного суду Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 ( десяти ) днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда Циганаш
Стаття 12. Види і форма третейської угоди
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить
умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за
умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є
таким, що робить третейську угоду частиною договору.
О каком документе идёт речь? Не о Регламенте ли ТС?
-
По поводу НАХ - поподробнее,чем судья мотивировал ухвалу.Направил позовну заяву от отмене третейки, просил принять на основании:
Абзац 2 пункту 2 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» серед іншого передбачає, що відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до пункту 5 статті 110 Цивільного Процесуального Кодексу України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання Договору. Саме тому, Позивач звертається до N-ського районного суду - за місцем свого постійного проживання
Жоден із цих Судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого Суду з мотивів непідсудності.
Пункт 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює: споживачі звільняються від сплати судового сбору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Пункт 7, ч.1, ст. 5 Закону України «Про судовий збір»:
Від сплати судового збору звільняються:
7) а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України,-
и..............................
ОТвет суда: НАХ
только по месту нахождения Альфа-Банка - в Шевченковский суд.
А там - судья Малинников В.Ф. "Зеркало украинского правосудья"
Надо подавать в апеляцию.
Может подскажете что-то убойное.
Есть аргументы, но для наших киреевых, могут не сработать.
Им надо маузер или гранатомет...
Подскажите
Стаття 110. Підсудність справ за вибором позивача
5. Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися
також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача
або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
У Вас этого я не увидел.
У меня подсудность по третейке со споживачами прошла по месту заключения договора:
7. Позови, що виникають з діяльності філії або представництва
юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх
місцезнаходженням.
Правда судья вынес решение понятно в чью пользу,при этом не привёл ни одной нормы для разъяснения решения.Подал апелляшку.Ждём-с.
Дело в другом,как Вы убедительно обосновали связь содержания третейской оговорки и Закона по потребителям. Для меня сейчас это тоже актуальная тема.
И что у Вас в Чернигове?
-
Стаття 12. Види і форма третейської угоди
..........................................
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить
умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за
умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є
таким, що робить третейську угоду частиною договору.
О каком таком документе (?) идёт речь? Третейская оговорка не есть документ,а лишь отдельный пункт в договоре,который является отдельной сделкой в договоре.
Стаття 13. Третейська угода і правонаступництво сторін
Якщо третейська угода укладена у вигляді третейського
застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо
неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в
цілому.
Т.е. оговорка-это не аналог угоди,а лишь предпосылка к её заключению.А все оговорки прямо указывают на решение спора в третейском суде,интерпретируя право обращения в третейский суд в обязанность.
-
На форуме масса пользователей (заемщики, практикующие юристы) достаточно давно ведут жаркую дискусcию о том, что валютные кредиты не законны и что национальная судебная сиситема, практически полностью, стала на сторону банков и иных кредитно-финансовых учреждений. Это очевидно. Национальными судами Украины постановлено огромное колличество решений, которыми взысканы задолженности по кредитам, обращены взыскания на предметы залогов, выселены люди из жилья, иски же заемщиков и залогодателей о признании недействительными соответствующих сделок, в большинстве случаев, оставлены без удовлетворения. Это свершившийся факт.
Полагаю необходимым и возможным призвать заемщиков и залогодателей искать способы, с помощью которых можно не исполнить решения судов, вступивших в законную силу.
У меня лично более тридцати судебных решений, которые достаточно давно вступили в законную силу, и поверьте, ещё ни один ипотекодатель реально не лишился своего имущества.
Думаю, что многие практикующие юристы форума согласятся со мной, что решение суда, вступившее в законную силу, - это понятно, но исполнить его - совершенно другая забота.
С Уважением ко всем! t o r t u g a
Поддерживаю!!!! Поскольку живём в джунглях,соответственно по таким законам нужно действовать.
-
можно поподробнее о "последовательности ВСУ"? есть примеры? очень хочется подержать и применить как обоснование в доводах в Шевченковском суде о недействительности третейской оговорки
З Ухвали ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ по справі № 6-20669св07 від 09.12.2009 р:
«За положеннями ст. 5 ЗУ «Про третейські суди» особи мають право ( а не обов`язок,что вытекает из всех третейских оговорок - прим. centurion) передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. За змістом ст. 2 указаного Закону третейська угода – це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору. Судами встановлено, що між сторонами не існувало ніякого спору, на момент укладання угоди. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що третейська угода не відповідає закону, тому обґрунтовано визнав її недійсною.»
Зі змісту цього Закону випливає, що спочатку повинен виникнути спір про право цивільне або господарське, а потім вже сторони складають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на розгляд третейському суду. Діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому.
-
Статья в тему:
Чи правомірний розгляд спору господарським судом за наявності третейської угоди?
Доволі поширені випадки, коли суб’єкти господарювання не можуть вирішити спір шляхом проведення переговорів і тоді один із них вирішує звернутися до господарського суду. На даному етапі такого суб’єкта господарювання може чекати «сюрприз» у вигляді третейського застереження в договорі, на яке такий суб’єкт господарювання не звернув увагу ні при укладанні договору, ні після того. При цьому суб’єкт господарювання не хоче, щоб спір був розглянутий у третейському суді (можливо, через переконаність в необ’єктивності та упередженості цього суду, а можливо й через значний розмір судового збору тощо). У такій ситуації виникає питання – чи має право суб’єкт господарювання звертатися до господарського суду і чи буде розгляд спору господарським судом правомірним? Одразу зазначимо, що при розгляді даного питання будемо виходити з того, що третейська угода є дійсною, відповідає усім вимогам, які до неї ставляться Законом України «Про третейські суди», та суб’єкт господарювання не оскаржує її дійсність в судовому порядку, а за наявності чинної третейської угоди звертається до господарського суду для вирішення спору. При цьому друга сторона договору заперечує проти розгляду спору в господарському суді, а наполягає на вирішенні спору саме в третейському суді.
Позиція 1. Суб’єкт господарювання має право звернутися до господарського суду, а розгляд справи господарським судом буде правомірним виходячи з нижченаведених міркувань.
1. Кожен має право на звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Як встановлено ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Пунктом 3 ухвали КСУ від 14.10.97 р. № 44-з встановлено, що правосуддя – це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ. Натомість, третейський розгляд спорів – це вид недержавної юридичної діяльності.
Таким чином, за наявності третейської угоди суб’єкт господарювання не втрачає право на розгляд і вирішення спору саме господарським судом.
Право суб’єкта господарювання звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів передбачено ч. 1 ст. 1 ГПКУ, а п. 1 ч. 1 ст. 12 цього ж Кодексу встановлено підвідомчість справ господарським судам у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Право на звернення до суду і заборону позбавлення права на розгляд справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, встановлено ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Тобто в даній ситуації у суб’єкта господарювання за будь-яких умов існує право на звернення до господарського суду, а позбавлення його такого права забороняється.
2. Договори, які обмежують право на звернення до суду, є недійсними.
Згідно з ч. 3 ст. 1 ГПКУ угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Якщо в третейській угоді зазначено, що сторони договору при виникненні спору відмовляються від звернення до господарського суду, але зобов’язані звернутися до третейського суду, то така умова договору є недійсною, принаймні, у частині відмови від звернення до господарського суду. Тобто право суб’єкта господарювання на звернення до господарського суду не може бути ані обмежено, ані скасовано.
3. Третейська угода надає право сторонам звернутися до третейського суду, а не покладає на них такий обов’язок.
Право сторін передати підвідомчий господарським судам спір на вирішення третейського суду, крім окремих визначених спорів, передбачено ч. 2 ст. 12 ГПКУ.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Отже, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.
Адже Закон України «Про третейські суди» передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. За відсутності волі однієї із сторін на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє цю сторону права на звернення до господарського суду.
Таким чином, навіть за наявності третейського застереження у договорі та заперечень другої сторони, звернення суб’єкта господарювання з позовом до господарського суду та розгляд господарським судом спору по суті є правомірним.
Отже, доходимо до обґрунтованого висновку, що у разі коли між сторонами укладена третейська угода, але одна із сторін заперечує проти розгляду спору у третейському суді, то друга сторона має право на захист своїх інтересів в судовому порядку, а саме в господарському суді, що підтверджується судовою практикою – постанови ВГСУ від 17.12.2009 р. у справі № 2/235-09 (18/181-09) та від 02.08.2010 р. у справі № 2/235-09 (18/181-09).
Позиція 2. Суб’єкт господарювання не має права звернутися до господарського суду, а розгляд справи господарським судом буде неправомірним на підставі нижченаведеного.
1. Відповідно до ГПКУ за наявності між сторонами угоди про передачу спору на вирішення третейського суду провадження у справі потрібно припинити.
Відповідно до п. 5 ст. 80 ГПКУ господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Потрібно зазначити, що дана норма є імперативною, а тому не надає право суду на власний розсуд припиняти чи не припиняти провадження у справі, а зобов’язує суд припинити провадження за наявності третейської угоди між сторонами.
Відповідно до п. 2 роз'яснення ВАСУ від 23.08.94 р. № 02-5/612 провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 1 ст. 80 ГПКУ якщо при розгляді справи буде встановлено наявність письмової угоди сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п. 5 ст. 80 ГПКУ). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 5 ст. 80 ГПКУ. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, у прийнятті позовних матеріалів слід відмовити на підставі п. 1 ст. 62 ГПКУ або припинити провадження у справі з посиланням на п. 1 ст. 80 ГПКУ.
Також ВАСУ у п. 10 листа від 10.03.98 р. № 01-8/91 вказує на те, що відповідно до ст. 12 ГПКУ підвідомчий арбітражним судам спір може бути передано на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Передбачене згаданою нормою право може бути реалізовано як після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПКУ, так і до звернення до арбітражного суду з позовом, зокрема, шляхом укладення арбітражної угоди і включення її до договору (контракту) у формі арбітражного застереження. Якщо згадана умова включена до цивільно-правової угоди, то на неї поширюються загальні умови виконання зобов'язань, у тому числі щодо недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання. Виходячи з цього, арбітражний суд, до якого подано позов, з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї із сторін щодо вирішення спору в арбітражному суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Тобто відповідно до ст. 80 ГПКУ та роз’яснень ВАСУ, які на даний момент є чинними, якщо між сторонами наявна третейська угода, то у прийняті позовної заяви потрібно відмовити, а якщо позовна заява вже прийнята, то відкрите провадження підлягає припиненню.
2. Договори повинні виконуватися (pacta sunt servanda).
Відповідно до узагальнення ВСУ від 11.02.2009 р. «Практика застосування судами Закону України ”Про третейські суди”» третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством.
ВАСУ у п. 10 листа від 10.03.98 р. № 01-8/91 вказує на те, що якщо третейське застереження (умова) включена до цивільно-правової угоди, то на неї поширюються загальні умови виконання зобов'язань, у тому числі щодо недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦКУ, ст. 193 ГКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто якщо у договорі між сторонами наявне третейське застереження, яке зобов’язує кожну із сторін при виникненні спору звертатися до третейського суду для вирішення спору, то сторона такого договору не може односторонньо відмовитися від виконання цієї умови і звернутися для вирішення спору до господарського суду, адже таким чином вона порушить взяте на себе зобов’язання.
3. Відповідно до Закону України «Про третейські суди» кожна із сторін, яка уклала третейську угоду, зобов’язана у разі виникнення спору звернутися саме до третейського суду і ні до якого іншого, адже саме для цього сторони і укладають третейську угоду.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Тобто, уклавши договір із третейським застереженням або окремо третейську угоду, сторони погодили, що будь-які суперечки та спори щодо даного договору між ними підлягають розгляду третейським судом. А тому отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності третейської угоди в договорі (контракті) Закон України «Про третейські суди» не передбачає.
Також потрібно зазначити, що звернення суб’єкта господарювання до господарського суду за наявності третейської угоди є неправомірним та таким, що суперечить меті укладання третейської угоди. Адже сторони уклали третейську угоду саме для того, щоб кожна з них мала гарантію того, що у разі виникнення спору інша сторона звернеться саме до третейського суду. Можливо, мета укладення третейської угоди – більш швидкий розгляд спору або сторони вважають третейський суд, порівняно з господарським, більш об’єктивним, неупередженим, компетентним тощо. І взагалі не важливо, з якою метою сторони обрали третейський суд, важливим є те, що вони реалізували надане їм законодавством право – право на передачу спору на розгляд третейського суду, і таким чином взяли на себе зобов’язання при виникненні спору звернутися саме до третейського суду.
З даної позиції випливає висновок – за наявності чинної третейської угоди сторона такої угоди повинна звертатися для вирішення спору тільки до третейського суду, а розгляд справи господарським судом буде неправомірним, що підтверджується судовою практикою – постанови ВГСУ від 08.04.2010 р. у справі № 44/358 та від 19.01.2011 р. у справі № 33/294-10 (14/272-10).
Висновок
Отже, ми розглянули дві позиції щодо правомірності звернення до господарського суду за наявності третейської угоди, заперечень другої сторони проти розгляду спору в господарському суді та щодо правомірності розгляду господарським судом справи. Обидві ці позиції ґрунтуються на нормах законодавства та підтверджуються судовою практикою. При цьому, аналізуючи судову практику, потрібно зазначити, що у переважній більшості випадків господарські суди підтримують другу позицію, тобто відмовляють у прийняті позовної заяви або, якщо позовна заява вже прийнята, припиняють провадження у справі.
У будь-якому разі, потрібно завжди пам’ятати про наявність вказаних двох позицій для того, щоб приймати найбільш оптимальне рішення у кожному окремому випадку.
Марина Костенко
Тут дело в самом содержании самой третейской оговорки,которое нигде не урегулировано,поэтому банки (и не только) прописывают её по-своему. Всё верно,в ЗУ "про ТС" написано "мають право звернутись до третейського суду",а что видим в застереженнях: "... усі спори,які виникають з кредитних правовідносин,підлягають вирішенню в ..... третейському суді .... ( и дальше по тексту).Т.е. видим,что право волеизъявлением кредитора переходит в обязанность.
Дальше,как указал Йивгений, вопрос возникновения предмета спора: в ст. 12 Закона,предмет спора служит одним из оснований передачи самого спора в ТС.В самом же Законе не сказано о предварительной оговорке о предмете спора или возникновении его по факту. Единственным толкованием служит Ухвала ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ по справі № 6-20669св07 від 09.12.2009 р: «За положеннями ст. 5 ЗУ «Про третейські суди» особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. За змістом ст. 2 указаного Закону третейська угода – це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору. Судами встановлено, що між сторонами не існувало ніякого спору, на момент укладання угоди. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що третейська угода не відповідає закону, тому обґрунтовано визнав її недійсною.»
Зі змісту цього Закону випливає, що спочатку повинен виникнути спір про право цивільне або господарське, а потім вже сторони складають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на розгляд третейському суду. Діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому.
Вот это определение и нужно брать судьям во внимание, т.к. оно прямо толкует понятие " предмет спора". Других источников лично я не нашёл. Судьи,понимая это не хотят ни смотреть на него,ни слышать (проверено не раз).
На самом деле схема проста и изложена мною в посте № 5. И нет противоречий действующему законодательству.
P.S. Ваш вчерашний комментарий в другой ветке(http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&st=2000entry42399) не видел,увидел только сейчас,поэтому дополняю (редактирую) свой пост. Видите,мы думаем одинаково,да и не только мы. НУЖНО ТОЛКОВАНИЕ КСУ!!! Просмотрел их сайт. Похожих обращений нет. Да, Вы правы,третейская оговорка ставит на "нет" наши усилия.
-
Рішення Конституційного Суду N 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року, щодо офіційного тлумачення положення ч.2 статті 124 Конституції України, говорить що "право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист" (из моих заперечень)Нет, а что за решение КСУ?
И ещё сюда (к сожалению позже увидел):
Конституция Украины:
Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені
цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути
скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних
законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і
свобод.
Т.е. ЗУ " О третейских судах" подлежит тлумаченню КСУ и дальше значительной редакции или отмены.ИМХО.
-
Не совсем согласен.Требование погасить долг - это прямое обращение кредитора к заёмщику,а исковые требования - это обращение с требованиями через суд,где выясняется законность требований. Тут есть нюансы. Есть ухвалы,где суды не принимают иски без наличия досудебной вимоги.В изложенном контесте ст. 530 ГК, по-моему, ни при чем: в ней речь идет о исполнении обязательства, срок исполнения которого определяется требованием. Например, в договоре написано: Иванов должен уплатить Сидорову 100 грн., но не указано когда. Посему Сидоров пишет Иванову требование - уплати мне 100 грн. в 7-мидневный срок.
Основание для отказа будет в том случае, если в норме, которой регулируется спор, будет указано "на вимогу", "має право вимагати", а если задолженность возникла по договору,где определены сроки оплаты, то требование не есть столь важным.
Иногда суды воспринимают подачу иска как соответствующее требование.
Условие договора напрямую указывает на вимогу. А в ст. 530 случаи,когда прямого указания нет.
-
Конституция Украины:тада они маладцы, законодательная система: ППП - палец, пол, потолок
тем более требуется разъяснение КСУ))), так как ни с каким законом, запреающим или разрешающим исползовать валюту не увязывается.
зу 3795-17, редакцiя вiд 22.09.2011
8. У статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"
( 1023-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 7,
ст. 84):
частину першу доповнити абзацом третім такого змісту:
"Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на
території України забороняється";
так вроде ж не написано, что не касается уже выданных. та бог с ними, выданными, зу обратной силы не имеет. но возвращаем то мы сейчас?!
Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають
зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або
скасовують відповідальність особи.
Как насчёт валютных рисков? Если курс на момент подписания договора был примерно 5.05,а позже 8.00,прицепить с большим натягом думаю можно.
-
То же самое,попутно указывая на ошибки судьи.Решение КСУ от 2002 г. включали?Сегодня проиграл 1ю инстанцию по третейской оговорке. Я вывалил на судью кучу информации. А представитель банка твердил - "Право передавать в третейку имеем, договор вы подписали - значит согласны." На любые доводы судья только несла чушь типа - кредит взяли - платите. Все пояснения во внимание не взяла вообще. В итоге - отказать, т.к. третейская оговорка "не суперечить актам цивільного законодавства".
В иске и дополнениях упоминал и это:
З Ухвали ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ по справі № 6-20669св07 від 09.12.2009 р: «За положеннями ст. 5 ЗУ «Про третейські суди» особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. За змістом ст. 2 указаного Закону третейська угода – це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору. Судами встановлено, що між сторонами не існувало ніякого спору, на момент укладання угоди. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що третейська угода не відповідає закону, тому обґрунтовано визнав її недійсною.»
Зі змісту цього Закону випливає, що спочатку повинен виникнути спір про право цивільне або господарське, а потім вже сторони складають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на розгляд третейському суду. Діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому.
И это:
Офіційна позиція Верховного суду України з питання третейської угоди (застереження) у договорах між споживачами та комерційними організаціями висвітлена у документі Верховного суду України під назвою: "Висновок на проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо неможливості нав'язування споживачу третейського розгляду та безумовного права споживача звернутись за захистом до державного суду) реєстр. № 4260 від 25.03.09 р.
(http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/572b9a63ada32fe1c22575af00247c9f?OpenDocument)". У даному документі зазначено:
«Що стосується угод між споживачами та комерційними організаціями щодо розгляду спорів третейськими судами, то такі угоди згідно з вимогами частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) є недійсними, оскільки, передбачаючи розгляд спорів за участю споживачів третейським судом, вони суперечать актам цивільного законодавства України, зокрема в частині компетенції третейських судів, визначеної Законом України “Про третейські суди”. Недійсний правочин, відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю».
И это:
Відсутність невід’ємної частини третейської угоди, що тягне за собою її недійсність. У ч.2 ст.12 Розділу 2 "Третейська угода" Закону України «Про третейські суди» від 11.05.2004 № 1701-IV, вказано наступне: "Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди." - а кто сказал, что она должна прилагаться к договору? Третейский суд там (в Киеве?), и регламент там...
При підписанні Кредитного Договору №131/08-ІК/003 від 29 серпня 2008 року, в якому у пункті 6.2. присутнє третейське застереження мені, як споживачці, не було надано під підпис «Регламент постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків». Адже ознайомившись із цим Регламентом, я б у жодному випадку не підписала договір із даним третейським застереження, оскільки це застереження суттєво обмежує мої права, як споживача фінансової послуги.
Відповідач, користуючись моєю непоінформованістю в юридичних аспектах третейського судочинства, та не долучивши до третейської угоди «Регламент постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків», не роз'яснивши мені ні правового змісту третейської угоди, ні правових наслідків укладення такого договору, мав протизаконну мету – максимально ускладнити або взагалі зробити неможливим повноцінний захист з мого боку своїх прав споживача фінансових послуг.
Невиконання ч.2 ст.12 Розділу 2 "Третейська угода" Закону України «Про третейські суди» від 11.05.2004 № 1701-IV прямо підпадає під дію ч.7 ст.12 Розділу 2 "Третейська угода" Закону України «Про третейські суди», а саме: «У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною». Отже я вважаю, що пункт 6.2. Кредитного Договору №131/08-ІК/003 від 29 серпня 2008 року є недійсним, та підлягає виключенню із Кредитного Договору №131/08-ІК/003 від 29 серпня 2008 року.
Пофигу судье. Хотя я прямо об этом говорил в лицо ей. И все факты эти озвучивал и подкреплял распечатками с офф сайтов ВСУ и реестра судебных решений.
Вот чухаю репу, что писать в апелляционной жалобе.
Определение Новозаводского райсуда об отказе Альфа-банку в выдаче исполнительного листа по решению третейского суда
в Судові рішення за кредитними та депозитними договорами
Опубликовано
Неужели это вынес Мороз К.В.? В моём случае он проигнорировал такие положения,указанные мною.Я их ещё также указывал в ходатайстве в третейский суд.
Я хоть и противник политики банков,но не могу понять связи :защита прав потребителей и взыскание задолженности. Если бы было чётко указано - " все споры по потребительским кредитам",тогда понятно.
Тем не менее - решение значимое и даст многим возможность для манёвра.