Постановление БП-ВС после ЕСПЧ об отменен решения апелляционного суда в связи с ненадлежащим уведомлением стороны о рассмотрении дела по спору с ПФ

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року

м. Київ

Справа N 2а-2573/11
Провадження N 11-39зва18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,
судді-доповідача Саприкіної І.В.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Бондар О.А.,
за участю представника заявниці -ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_4 про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року (у складі суддів Малиш Н.І., Щербака А.А., Мельника В.В.) та ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2012 року (суддя Весельська Т.Ф.) у справі N 2а-2573/11 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі - управління ПФУ) про визнання протиправними дій з підстави, визначеної п. 3 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України),

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року заявниця звернулась до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, у якому просила визнати дії управління ПФУ неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії згідно зі ст. 40 та 42 Закону України від 09 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік, починаючи з 01 квітня 2010 року.

На обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначала, що управління ПФУ здійснило перерахунок пенсії всупереч вимогам ст. 42 згаданого Закону N 1058-IV, застосувавши показник середньої заробітної плати за 2007 рік замість показника, який передує року здійснення перерахунку, чим обмежило її право на пенсійне забезпечення в повному обсязі.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії управління ПФУ та зобов'язано здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік з урахуванням фактично отриманих сум з 19 січня 2011 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року скасовано постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2011 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку скороченого провадження, передбаченого ст. 183-2 КАС України, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, а в апеляційній інстанції - в письмовому провадженні, також без виклику сторін та без їх повідомлення про дату засідання за наявними у справі матеріалами.

На рішення апеляційного суду ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, за наслідками розгляду якої ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2012 року на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи в суді касаційної інстанції) відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Згодом ОСОБА_4 подала до Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) заяву проти України, у якій скаржилась на порушення своїх прав за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), а саме на те, що національний суд не повідомив її про здійснення апеляційного провадження у справі, у зв'язку із чим вона була позбавлена можливості подати заперечення стосовно поданої апеляційної скарги.

27 червня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "ОСОБА_4 та інші проти України" за її заявою N 70329/12, яким постановив, що Україна порушила стосовно заявниці п. 1 ст. 6 Конвенції - право на справедливий суд у зв'язку з недотриманням принципу рівності сторін.

Рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 27 вересня 2017 року.

13 листопада 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2012 року у справі N 2а-2573/11 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), і просив скасувати зазначені рішення, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заяву мотивовано тим, що постанова суду апеляційної інстанції не ґрунтується на принципі верховенства права та вимогах закону, прийнята без дотримання вимог п. 1 ст. 6 Конвенції, про що зазначено в рішенні ЄСПЛ від 27 червня 2017 року у справі "ОСОБА_4 та інші проти України".

При цьому зауважено, що під час прийняття рішення апеляційний суд порушив принцип рівності сторін, оскільки ОСОБА_4 не було повідомлено про відкриття апеляційного провадження у справі, у зв'язку із чим у неї не було можливості скористатись правом подати заперечення на апеляційну скаргу і викласти доводи на підтримку своєї позиції.

Заявниця посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 191 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції), якими встановлено обов'язок направлення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження особам, які беруть участь у розгляді справи, з метою надання заперечень на апеляційну скаргу, що у свою чергу також вплинуло на змагальність сторін. Рішення, прийняте за результатами апеляційного розгляду справи, також не було направлено на її адресу.

Відповідно до підп. 3 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - КАС України в редакції Закону N 2147-VIII) заява ОСОБА_4 розглядається за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні представник заявниці - ОСОБА_3 підтримав заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами та просив її задовольнити з викладених у ній мотивів.

Управління ПФУ відзив на заяву не подали, до суду не з'явились, хоча й були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_4, заслухавши доводи її представника, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 361 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.

ЄСПЛ у рішенні від 27 червня 2017 року у справі "ОСОБА_4 та інші проти України" постановив, що національними судами було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції, де визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також ЄСПЛ у своєму рішенні, вказуючи на порушення Україною п. 1 ст. 6 Конвенції, виходив з того, що національне законодавство України містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін процесу про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації, оскільки загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу.

Так, у п. 36 рішення у цій справі ЄСПЛ звернув увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять одну зі сторін у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справах "Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів" та "Авотіньш проти Латвії"). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії").

У п. 37 цього рішення ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції (ухвали щодо прийнятності заяв у справах "Богонос проти Росії" від 05 лютого 2004 року та "Бац проти України" від 24 січня 2017 року). Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи (рішення у справі "Загородніков проти Росії" від 07 червня 2007 року). Разом з тим, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення у справі "Руїз-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт (рішення у справі "Діліпак та Каракая проти Туреччини" від 04 березня 2014 року). Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (рішення у справі "Заводнік проти Словенії" від 21 травня 2015 року).

Українським законодавством було визначено принципи адміністративного судочинства, серед яких - рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом (ст. 7 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом).

Цей принцип реалізується, зокрема, наданням особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, крім іншого, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (ст. 49 КАС України в указаній редакції).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 190 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) передбачалось, що суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копією апеляційної скарги, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу.

Усі судові рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до апеляційного розгляду, викладаються у формі ухвали. Копії ухвал надсилаються особам, які беруть участь у справі (ч. 2 ст. 190 КАС України у згаданій вище редакції).

Таким чином, як установлено у рішенні ЄСПЛ та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 не було повідомлено про апеляційне провадження в її справі, унаслідок чого вона була позбавлена можливості надати свої заперечення щодо поданої управлінням ПФУ апеляційної скарги, що призвело до порушення принципу рівності сторін.

Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І ст. 1 Конвенції.

За змістом ст. 46 Конвенції держава Україна зобов'язана виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, у якій вона є стороною.

Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається Законом України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон N 3477-IV), іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону N 3477-ІVвиконання рішення ЄСПЛ передбачає а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Статтею 10 Закону N 3477-ІVпередбачено, що з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

З огляду на характер (зміст) дій суду апеляційної інстанції під час вирішення справи за позовом ОСОБА_4, конкретний прояв яких було встановлено в рішенні ЄСПЛ, можна дійти висновку, що було порушено гарантії справедливого судового розгляду, а саме принцип рівності сторін, згідно з яким кожній стороні має бути надана можливість представити справу, включаючи докази у справі, за таких умов, щоб сторона не перебувала у гіршому становищі, ніж інша.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції в контексті обставин справи належить визнати таким, що постановлено з порушенням положень адміністративного процесуального законодавства.

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 також просив суд висловитися у постанові щодо підстав поновлення строку на апеляційне оскарження.

Указаний аргумент у заяві ОСОБА_4 про перегляд судового рішення не наводився, а також у рішенні ЄСПЛ у справі "ОСОБА_4 та інші проти України" не аналізувався.

З огляду на це Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи перегляд судового рішення у цій справі лише за виключними обставинами, встановленими ЄСПЛ у рішенні по справі "ОСОБА_4 та інші проти України", не може вирішувати питання щодо підставності поновлення апеляційним судом строку на оскарження рішення суду першої інстанції.

Стосовно вимоги заявниці скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2012 року з підстав, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 361 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

Згідно із ч. 10 ст. 183-2 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) у разі оскарження в апеляційному поряду постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції у такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Виходячи з наведеного, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки за правилами КАС України у редакції чинній, до 15 грудня 2017 року, як і в редакції Закону N 2147-VIII, така категорія справ не підлягає перегляду в касаційному порядку, ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, однак не підлягає новому розгляду.

Зважаючи на зміст та висновки, викладені в рішенні ЄСПЛ щодо порушень Конвенції та вимог національного законодавства в контексті цієї справи, а також порушень норм процесуального права, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ці порушення можуть бути усунуті шляхом скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2012 року з направленням справи до апеляційного суду на новий розгляд для постановлення рішення відповідно до вимог процесуального законодавства.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 344, 356, 359, 361, 368, 369 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Князєв В.С.
Суддя-доповідач: І.В. Саприкіна
Судді:
Н.О. Антонюк Н.П. Лященко
С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
В.В. Британчук Л.І. Рогач
Д.А. Гудима О.М. Ситнік
В.І. Данішевська О.С. Ткачук
О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич
О.Р. Кібенко О.Г. Яновська
Лобойко Л.М.

Повний текст постанови суду складено 16 лютого 2018 року.
 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/72243661

[ANTIRAID]

БП-ВС отменила определение ВАСУ и постановление Днепропетровского ААС после решения ЕСПЧ в деле "Лазаренко и другие против Украины" (дело №70329/12 and 5 others) в связи с нарушением п. 1 ст. 6 Конвенции - право на справедливый суд (несоблюдением принципа равенства сторон).

Как установлено в решении ЕСПЧ и подтверждается материалами дела, истице не было сообщено об апелляционном производстве по ее делу, вследствие чего она была лишена возможности предоставить свои возражения относительно представленной управлением ПФУ апелляционной жалобы, что привело к нарушению принципа равенства сторон.