Постановление БП-ВС об административной юрисдикции споров связанных со взысканием сумм по больничному не выплаченных судье

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

15 березня 2018 року

м. Київ

Справа N 226/1148/16-ц
Провадження N 14-55цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І.,
Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 29 липня 2016 року (суддя Редько Ж.Є.) та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 серпня 2016 року (у складі суддів Канурної О.Д., Груіцької Л.О., Космачевської Т.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до територіального управління Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) у Донецькій області про стягнення несплаченої заробітної плати і

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_8 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з квітня 2013 року він працює суддею Красноармійського міськрайонного суду Донецької області. З 27 жовтня по 2 грудня 2014 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні. 5 грудня 2014 року Красноармійський міськрайонний суд направив листок непрацездатності на адресу відповідача. У січні 2016 року відповідач повідомив позивача про відсутність листка непрацездатності та необхідність надати його дублікат. 25 березня 2016 року Красноармійський міськрайонний суд направив дублікат зазначеного листка на адресу відповідача. У розрахунковому листку за квітень 2016 року бухгалтерія відповідача нарахувала ОСОБА_8 за листком непрацездатності 25 623,75 грн. які не були виплачені. У відповідь на звернення ОСОБА_8 відповідач пояснив, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовився оплачувати лікарняний, оскільки пройшов рік після виходу позивача на роботу з лікарняного. В отриманому розрахунковому листку за травень 2016 року відповідач скасував усі нарахування та перерахування за листком непрацездатності. ОСОБА_8 указав на те, що відповідач відмовив йому в обробленні листка непрацездатності та нарахуванні компенсації протиправно, оскільки позивач надав зазначений листок відразу після виходу на роботу, а саме 3 грудня 2014 року, який уже 5 грудня 2014 року був направлений судом відповідачеві. Надання інших документів від працівника не вимагається.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_8 просив стягнути з відповідача на свою користь допомогу з тимчасової непрацездатності за період з 27 жовтня по 2 грудня 2014 року в сумі 25 623,75 грн та зобов'язати відповідача виплатити йому цю суму за вказаний період з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення та компенсацію працівникові частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 29 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 серпня 2016 року, у відкритті провадження у справі відмовлено на тій підставі, що між сторонами виник спір, пов'язаний з проходженням позивачем публічної служби на посаді судді, а тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

14 вересня 2016 року ОСОБА_8 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки, на думку позивача, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Предметом позову є безпідставно несплачена (без достатньої правової підстави) сума заробітної плати, а тому позовну заяву слід розглядати відповідно до статті 15 ЦПК України, оскільки суб'єкт владних повноважень у цій справі бере участь не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав, визначених статтями 94, 95, 115, 233 Кодексу законів про працю України, законами України "Про загальнообов'язкове державне страхування" та "Про оплату праці".

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано її учасникам строк для подання заперечень на касаційну скаргу, а ухвалою від 13 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Територіальним управлінням ДСА України у Донецькій області до суду касаційної інстанції подано заперечення на касаційну скаргу, у якому відповідач послався на те, що позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості із заробітної плати, яка виплачувалась йому у зв'язку з виконанням посадових обов'язків судді, тобто у зв'язку із проходженням ним публічної служби. За таких обставин спір є публічно-правовим, його предметом є порушення права позивача у сфері публічних відносин, яке підлягає захисту і розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 січня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 6 лютого 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що ОСОБА_8 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

16 лютого 2018 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду та передана судді-доповідачу відповідно до автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2018 року справу прийнято до розгляду.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач працює на посаді судді. З позовом до суду ОСОБА_8 звернувся у зв'язку з тим, що внаслідок втрати відповідачем листка непрацездатності, вчасно наданого позивачем на підтвердження перебування на лікарняному під час роботи на цій посаді, йому відмовлено у виплаті допомоги з тимчасової непрацездатності.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції Закону N 2147-VIII.

Разом з тим, відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Аналогічна норма закріплена й у пункті 2 частини першої статті 19 КАС України у редакції Закону N 2147-VIII.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій).

Норму щодо віднесення професійної діяльності суддів до публічної служби закріплено також у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України у редакції Закону N 2147-VIII.

Питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) урегульовано як Законом України "Про державну службу", так і спеціальними законами, у тому числі тими, на які дія цього Закону не поширюється, зокрема Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю усіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов'язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов'язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками забортної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов'язків, є одним з елементів проходження публічної служби.

Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів (окрім Верховного Суду) здійснює ДСА України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом (стаття 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Положенням про ДСА України, затвердженим рішенням Ради суддів України від

22 жовтня 2010 року N 12 (з подальшими змінами і доповненнями), саме на ДСА України покладено завдання здійснювати: організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень; забезпечення належних умов діяльності судів загальної юрисдикції; функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції; організацію планово-фінансової роботи, ведення бухгалтерського обліку в судах.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник у зв'язку з виконанням суб'єктом владних повноважень - територіальним управлінням ДСА України владних управлінських функцій щодо здійснення організації планово-фінансової роботи, ведення бухгалтерського обліку в місцевому суді під час проходження позивачем публічної служби на посаді судді цього суду.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України в редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 серпня 2016 року постановлено з додержанням норм процесуального права, а тому зазначені судові рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, оскільки наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук В.С. Князєв В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что поскольку публичная служба является разновидностью трудовой деятельности, отношения публичной службы как отдельный вид трудовых отношений существуют на стыке двух отраслей права - трудового и административного, так правоотношения, связанные с принятием на публичную службу, ее прохождением и прекращением, регламентируются нормами как трудового, так и административного законодательства, а споры, возникающие из таких правоотношений, подлежат рассмотрению в порядке административного судопроизводства.

В деле, которое рассматривается, суды предыдущих инстанций пришли к правильному выводу, что указанный спор является публично-правовым и подлежит рассмотрению в порядке административного судопроизводства, поскольку возник в связи с выполнением субъектом властных полномочий - территориальным управлением ГСА Украины властных управленческих функций по осуществление организации планово-финансовой работы, ведения бухгалтерского учета в местном суде во время прохождения истцом публичной службы в должности судьи этого суда.