Постановление БП-ВС о юрисдикции споров по взысканию задолженности с физлица зарегистрированного ФОПом

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 910/16713/15
Провадження N 12-118гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В.С.,
судді-доповідача Уркевича В.Ю.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко O. Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Яновської О.Г.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія",

відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження справу N 910/16713/15 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (замінено Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія") до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 411 883,60 грн за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2017 року (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Гончаров С.А., Отрюх Б.В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2015 року (суддя Картавцева Ю.В.).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) про стягнення 411 883,60 грн заборгованості за кредитним договором від 16 листопада 2009 року N 010/01-23/531 (далі - Кредитний договір), з яких 331 060,83 грн заборгованості за кредитом; 48 764,36 грн заборгованості за процентами; 24 755,97 грн пені за тілом кредиту й 7 302,44 грн пені за відсотками. Позов заявлено з таких підстав.

2. З 29 серпня 2006 року ОСОБА_3 був зареєстрований Виконавчим комітетом Луганської міської ради як фізична особа - підприємець.

3. 16 листопада 2009 року в м. Луганську між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та фізичною особою ОСОБА_3 (позичальник) було укладено Кредитний договір, за умовами якого кредитор надав позичальникові кредитні кошти в сумі 1 200 000,00 грн строком до 15 листопада 2016 року для придбання нерухомого майна під 24 % річних.

4. Відповідно до пункту 1.1 частини N 2 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується належним чином використати кредит і повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісію згідно з умовами договору та тарифами банку й виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені цим договором. Кредитор має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено протягом 30-ти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги (підпункт 1.9.1 Кредитного договору).

5. Згідно з підпунктами 2.3.2 і 4.1.1 Кредитного договору позичальник зобов'язаний у випадку порушення умов договору сплачувати кредитору пеню та інші штрафні санкції, передбачені цим договором. За порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

6. Відповідно до банківської виписки щодо надання кредиту від 16 листопада 2009 року КД 010/01-23/531 кредитор перерахував позичальникові кредитні кошти у повному розмірі, передбаченому Кредитним договором.

7. 21 жовтня 2011 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ОСОБА_3 як фізичною особою - підприємцем укладено Додаткову угоду N 1 до Кредитного договору (далі - Додаткова угода) щодо внесення до нього змін, зокрема, в частині строків дії Кредитного договору (дати остаточного повернення кредиту - по 30 грудня 2015 року), визначення процентної ставки та графіка погашення кредитної заборгованості.

8. З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором у частині своєчасної та повної сплати коштів згідно з встановленим графіком погашення кредитної заборгованості починаючи з липня 2014 року 14 травня 2015 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до нього з вимогою про погашення заборгованості та попередило, що в разі невиконання цієї вимоги банком будуть вжиті інші заходи стягнення заборгованості позичальника, які не суперечать чинному законодавству України. Також, ураховуючи прострочення позичальником погашення кредиту та процентів згідно з Кредитним договором, позивач нарахував йому пеню за прострочення погашення кредиту розміром 24 755,97 грн та за прострочення погашення процентів розміром 7 302,44 грн за період з 31 жовтня 2014 року по 27 квітня 2015 року.

9. У подальшому ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до господарського суду з цим позовом.

10. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем починаючи з липня 2014 року своїх зобов'язань за Кредитним договором.

11. Разом з тим відповідно до довідки від 29 грудня 2014 року N 3010005359 ОСОБА_3 взято на облік як внутрішньо переміщену особу з території, на якій здійснювалася антитерористична операція (м. Луганськ), на підставі чого 30 грудня 2014 року Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація провела державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про ФОП ОСОБА_3

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Господарський суд міста Києва рішенням від 31 серпня 2015 року позов задовольнив повністю. Стягнув з ФОП ОСОБА_3 на користь позивача 331 060,83 грн заборгованості за кредитом, 48 764,36 грн заборгованості за відсотками, 24 755,97 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7 302,44 грн пені за несвоєчасне повернення відсотків і 8 237,67 грн витрат зі сплати судового збору.

13. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив про наявність підстав для задоволення позову з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором.

14. Також ухвалою від 23 березня 2017 року Господарський суд міста Києва замінив стягувача у цій справі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія") на підставі договорів факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) від 23 серпня 2016 року, укладених між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (клієнт) і Публічним акціонерним товариством "Вектор Банк" (фактор) та між Публічним акціонерним товариством "Вектор Банк" (клієнт) і ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" (фактор) відповідно.

15. Київський апеляційний господарський суд постановою від 26 жовтня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2015 року змінив і виклав його резолютивну частину в новій редакції, якою позов задовольнив частково. Стягнув з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" 331 060,83 грн заборгованості за кредитом, 48 764,36 грн заборгованості за відсотками, 23 059,85 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6 809,84 грн пені за несвоєчасне повернення відсотків і 8 155,29 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині у задоволенні позову відмовив.

16. Обґрунтовуючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки відповідач є фізичною особою - підприємцем, то нарахування йому пені у період з 31 жовтня по 30 грудня 2014 року (дата перереєстрації цього суб'єкта господарювання у місті Києві) є безпідставним з огляду на положення статті 2 Закону України від 02 вересня 2014 року N 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо мораторію на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями фізичних осіб - підприємців, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

17. Також, за твердженням суду апеляційної інстанції, доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування йому пені за весь період прострочення зобов'язання з 14 квітня 2014 року як фізичній особі - переселенцеві із зони проведення антитерористичної операції є необґрунтованими, оскільки спір у цій справі виник між позивачем і ним саме як фізичною особою - підприємцем.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

18. 15 листопада 2017 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2015 року скасувати, а провадження у справі припинити.

19. Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір фізичної особи, що має статус суб'єкта підприємницької діяльності, який виникає із цивільно-правових, житлових чи інших правовідносин, не є господарським та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, сам факт наявності на момент укладення зазначеного кредитного договору у ОСОБА_3 статусу фізичної особи - підприємця не впливає на цивільний характер відносин за цим договором, оскільки він не пов'язаний із господарською діяльністю останнього, а є укладеним із ним як із споживачем.

20. Також відповідач зазначив, що суди не взяли до уваги факт відсутності в позивача підстав для нарахування йому пені за весь період з 14 квітня 2014 року в силу приписів статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", оскільки він є фізичною особою - переселенцем із зони проведення антитерористичної операції, якій забороняється нараховувати пеню та/або штрафи на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

Узагальнений виклад позиції позивача

21. У березні 2018 року ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що постанова суду апеляційної інстанції є законною й обґрунтованою, оскільки між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до якої ОСОБА_3 виступав саме як фізична особа - підприємець, а отже, такий спір, що виник між суб'єктами господарювання стосовно належного виконання зобов'язань за Кредитним договором та Додатковою угодою до нього, повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

22. Крім того, за твердженням ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", відповідачу обґрунтовано нараховано пеню з жовтня 2014 року по березень 2015 року з огляду на те, що він здійснив перереєстрацію місця своєї господарської діяльності як фізичної особи - підприємця із зони проведення антитерористичної операції на підконтрольну органам державної влади територію, а тому ОСОБА_3 не підпадає під дію статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

23. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

24. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції цього Закону касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

25. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 лютого 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_3, а ухвалою від 24 квітня 2018 року - передав справу разом зі згаданою касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є порушення ними правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

26. ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 08 травня 2018 року цю справу прийняла та призначила до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

27. Визначаючи юрисдикцію суду під час розгляду цієї справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

28. Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

29. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України у згаданій редакції).

30. Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (у вказаній редакції), за змістом пункту 1 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

31. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 1, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

32. Натомість відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

33. Таким чином, фізична особа могла звернутися з позовом до господарського суду лише у разі, якщо розгляд такого спору у господарському суді було прямо передбачено Господарським процесуальним кодексом України та відповідним законом.

34. В основу рішень судів попередніх інстанцій покладено висновок про те, що спір у даній справі підвідомчий господарському суду, оскільки виник між суб'єктами господарювання - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФОП ОСОБА_3 стосовно належного виконання зобов'язань за укладеним між ними Кредитним договором. Натомість, за твердженням відповідача, Кредитний договір є укладеним з ним як з фізичною особою (споживачем), а наявність на момент укладення зазначеного кредитного договору у ОСОБА_3 правового статусу фізичної особи - підприємця не впливає на цивільний характер відносин за цим договором.

35. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне визначити співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи - підприємця та їх правового статусу.

36. Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

37. У статті 25 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

38. У статті 26 Цивільного кодексу України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

39. З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

40. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

41. Разом з тим відповідно до пункту 6.7 частини N 2 Кредитного договору позичальник перед укладенням цього Договору в письмовій формі повідомлений про всі умови споживчого кредитування в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та орієнтовну сукупну вартість кредиту відповідно до статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 (у редакціях, чинних на моменту укладення Кредитного договору), що підтверджується повідомленням про умови кредитування, які є невід'ємною частиною цього Договору, та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана позичальнику інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною.

42. Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів (преамбула цього Закону).

43. Відповідно до пунктів 22, 23 частини першої статті 1 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час укладення Кредитного договору) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а споживчим кредитом - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками (стаття 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у вказаній редакції).

44. Отже, аналіз наведених положень Кредитного договору та норм законодавства, чинних на момент його укладення, дає підстави для висновку, що Кредитний договір був укладений з ОСОБА_3 як зі споживачем у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", тобто як із фізичною особою, яка отримала відповідний кредит для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з його підприємницькою діяльністю.

45. Крім того, сторони Кредитного договору не зазначали про його господарський характер, відповідно до якого він повинен укладатися з дотриманням вимог Господарського кодексу України щодо господарських договорів. Згідно зі змістом Кредитного договору серед документів позичальника, наданих останнім для його укладання, відсутні й, зокрема, копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та/або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

46. Доказів використання відповідачем кредитних коштів, отриманих від кредитора на виконання Кредитного договору для здійснення ним підприємницької діяльності як фізичною особою - підприємцем матеріали справи не містять.

47. Таким чином, оскільки предметом позову в цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника - фізичної особи, то такий приватноправовий спір за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

48. При цьому доводи позивача про те, що ОСОБА_3 виступав саме як фізична особа - підприємець, а відповідний спір є таким, що виник між суб'єктами господарювання стосовно належного виконання зобов'язань за Кредитним договором та Додатковою угодою до нього, не можуть бути підставою для розгляду цього спору господарськими судами, адже Кредитний договір був укладений з ОСОБА_3 як з фізичною особою, яка отримала відповідний кредит для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з його підприємницькою діяльністю.

49. Отже, зважаючи на характер правовідносин та суб'єктний склад учасників у цій справі, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

50. За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

51. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційних скаргах доводів, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій і закриття провадження в цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

52. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

53. Згідно із частиною другою статті 313 Господарського процесуального кодексу України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

54. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга ФОП ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Щодо судових витрат

55. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Висновок щодо застосування норм права

56. За змістом статей 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності.

57. Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю як фізичної особи, та жодним чином не обмежує їх.

58. Справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що виникають, зокрема, із цивільних відносин, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Керуючись статтями 300-302, 308, 313-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2015 року скасувати.

3. Провадження у справі N 910/16713/15 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач В.Ю. Уркевич Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко О.Г. Яновська Л.М. Лобойко
 

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что по смыслу статей 1, 2, 12 Хозяйственного процессуального кодекса Украины (в редакции, действующей на момент обращения истца в суд с иском) хозяйственным судам подведомственны дела по спорам, возникающим при заключении, изменении, расторжении и выполнении хозяйственных договоров, в том числе по приватизации имущества, и по другим основаниям, в которых принимают участие субъекты хозяйственной деятельности.

Физическое лицо, в установленном законом порядке получившее статус физического лица - предпринимателя, не теряет и не меняет свой статус физического лица, которое оно приобрело с момента рождения, а только приобретает к нему новый признак - предпринимателя. При этом правовой статус "физическое лицо - предприниматель" сам по себе не влияет на любые правомочия лица, обусловленные его гражданской право- и дееспособностью как физического лица, и никоим образом не ограничивают их.

Дела по спорам о защите нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, возникающие, в частности, из гражданских отношений, подлежат рассмотрению по правилам гражданского судопроизводства.

[Vladimir AB]

Завжди по кредитним договорам з ФОП банки йшли до господарського суду, принаймні, я не зустрічав, коли стягнення з ФОП суд вирішив за правилами ЦК України.

[Bolt]

Насколько я понимаю то важен момент, в качестве кого лицо брало кредит, в качестве человека или в качестве ФОПа...