Постановление БП-ВС о юрисдикции споров об отмене права собственности при отсутствии нарушений госрегистратора

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 819/1427/17

Провадження N 11-547апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Тернопільводоканал" (далі - КП "Тернопільводоканал") на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року (суддя Шугач М.П.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року (у складі колегії суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П., Мікули О.І.) у справі N 819/1427/17 за позовом КП "Тернопільводоканал" до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, третя особа - Приватне мале підприємство "Схід" (далі - ПМП "Схід"), про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року КП "Тернопільводоканал" звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 17 грудня 2015 року N 5014679 на нерухоме майно, що належить ПМП "Схід", а саме будівлі (зупинки громадського транспорту з вбудованою крамницею) за адресою: м. Тернопіль, пр-т С. Бандери, 140 а.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, закрито провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали, оскільки справа підлягає розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в цій справі КП "Тернопільводоканал" жодних дій державного реєстратора не оскаржує, на порушення порядку реєстрації права власності не вказує, а просить лише визнати недійсним та скасувати свідоцтво по право власності на нерухоме майно N 50146791 від 17 грудня 2015 року в зв'язку з тим, що розташування зареєстрованої за ПМП "Схід" будівлі (зупинки громадського транспорту з вбудованою крамницею) порушує норми ст. 91, 112 Земельного кодексу України, державні будівельні норми та п. 15.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190, а тому цей спір не є публічно - правовим і має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

У березні 2018 року позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування ухвал Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року й Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року та направлення справи на новий розгляд, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у цих правовідносинах відсутній спір про право між сторонами, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26 березня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою та ухвалою від 02 травня 2018 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду вказану вище справу на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАСУкраїни (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2017 року працівниками КП "Тернопільводоканал" проведено обстеження водопровідної мережі та встановлено, що будівля (зупинка громадського транспорту з вбудованою крамницею) за адресою м. Тернопіль, пр-т С. Бандери,140 а розміщена на водопровідній мережі діаметром 500 мм, чим порушено будівельні норми й недотримано нормативних відстаней до мереж водопостачання.

З цього приводу КП "Тернопільводоканал" зверталось до ПМП "Схід" з вимогою привести умови використання земельної ділянки до вимог законодавства (забезпечення нормативної відстані до водопровідної мережі або демонтаж крамниці), однак позитивно це питання вирішено не було.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру власником земельної ділянки (кадастровий номер 6110100000:08:012:00120) є Тернопільська міська рада, а право оренди землі належить ПМП "Схід" (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі). Будівля (зупинка громадського транспорту з вбудованою крамницею) загальною площею 52,2 кв. м, яка розташована на цій ділянці, належить ПМП "Схід" на підставі свідоцтва про право власності від 17 грудня 2015 року N 501146791.

У позовній заяві КП "Тернопільводоканал" ставить питання про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (зупинка громадського транспорту з вбудованою крамницею) N 50146791 від 17 грудня 2015 року, оскільки, на думку позивача, видача цього свідоцтва здійснена всупереч вимогам чинного законодавства і порушує інтереси КП "Тернопільводоканал", як користувача та утримувача комунікацій, розташованих під указаною будівлею.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається із матеріалів справи та оскаржуваних судових рішень, предметом цього спору є оспорювання позивачем правомірності реєстрації права власності, як обов'язкового елементу набуття такого права третьою особою.

КП "Тернопільводоканал" обґрунтовує свої вимоги тим, що будівля (зупинка громадського транспорту з вбудованою крамницею), яка належить на праві власності ПМП "Схід" розміщена всупереч будівельним нормам, в охоронній зоні проходження водопровідної мережі, а недотримання відстані до водопровідних мереж порушує інтереси КП "Тернопільводоканал", як підприємства трубопровідного транспорту і виробника послуг з водопостачання та водовідведення.

Конкретних претензій стосовно державного реєстратора при вчинені ним реєстраційних дій позивач не висуває.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Основного Закону та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави Великій Палаті Верховного Суду вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а стосується захисту інтересів КП "Тернопільводоканал" шляхом оскарження правомірності набуття права власності третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (у вказаній редакції) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі є обґрунтованим, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватись в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Тернопільводоканал" залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко В.С. Князєв Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська
 

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что истец обосновывает свои требования тем, что здание (остановка общественного транспорта со встроенным магазином), которая принадлежит на праве собственности ЧМП "Восток" размещена вопреки строительным нормам, в охранной зоне прохождения водопроводной сети, а несоблюдение расстояния до водопроводных сетей нарушает интересы истца, как предприятия трубопроводного транспорта и производителя услуг по водоснабжению и водоотведению. Конкретных претензий в отношении государственного регистратора при совершенные им регистрационных действий истец не выдвигает.

Таким образом, спор по этому делу не связан с защитой прав, свобод или интересов истца в сфере публично-правовых отношений, а касается защиты интересов КП "Тернопольводоканал" путем обжалования правомерности приобретения права собственности третьим лицом.